Ліквідація колоніалізму, створення і розвиток незалежних держав



Мета:

-розкрити історичні умови ліквідації колоніалізму;

-виявити чинники, які вплинули на розпад колоніальної системи;

-опрацювати поняття "деколонізація";

- проаналізувати етапи процесу деколонізації;

-зясувати шляхи розвитку нових незалежнтх держав;

-дослідити феномен НІК ;

-скласти "новоіндустріальну модель";

-вивчити міжнародні об'єднання країн Азії та Африки.

Очікувані резльтати:

Після цього уроку учні зможуть:

-пояснити поняття "деколонізація";

-назвати причини і етапи ліквідації колоніалізму в країнах Азії та Африки;

-пояснити швидкий розвиток НІК у 70-90 рр.;

-висловити свою точку зору з приводу трансформації досвіду економічного розвитку НІК в економіку України.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Основні поняття: національно-визвольна боротьба, деколонізація, країни третього світу, НІК.

Мотивація навчальної діяльності: Країни Азії , Африки та Латинської Америки для нас , європейціів, завжди були і є самобутніми, загадковими країнами.То ж спробуємо для себе виявити і дослідити їх певні особливості.

Обладнання: політична карта світу, підручник "Всесвітня історія"Т.В.Ладиченко,роздатковий матеріал: контролююча програма, тести, схема; папір, маркери.

План уроку:

1.Розпад колоніальної ситстеми. Етапи деколонізації.

2.Шляхи розвитку незалежних держав.

3.Становлення і розвиток нових індустріальних країн Сходу.

4.Міжнародні об'єднання країн Азії та Африки.

Хід уроку:

1. Повідомлення теми, мети і очікуваних результатів уроку. Розкриття історичних умов і причин ліквідації колоніалізму. Опрацювання понятття "деколонізація". Аналіз етапів процесу деколонізації.(інформація вчителя, вправа "Переданий по колу лист паперу", фронтальна бесіда, вправа "JIGSAW", робота з текстом, документом, складання таблиці.)

2. Загальний огляд шляхів розвитку нових незалежних держав, їх проблеми та успіхи. Диференціація країн "третього світу" по рівню соціально-економічного розвитку. (іформація вчителя, вправа "Мозковий штурм", записи в зошити.)

3. Опрацювання інформації з політичного і соціально-економічного розвитку Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу та Сингапуру , аналіз і виявлення загальних рис, складання "новоіндустріальної моделі".(інформація вчителя, тестування, контролююча програма, вправа "Карусель", опрацювання опорних конспектів, заповнення схеми "Новоіндустріальна модель розвитку").

4. Вивчення міжнародних об'єднань краін Азії та Африки.(інформація вчителя).

5. Підсумки уроку.

1.Повідомлення теми, мети і очікуваних результатів уроку. Розкриття історичних умов і причин ліквідації колоніалізму. Опрацювання понятття "деколонізація". Аналіз етапів процесу деколонізації.(інформація вчителя, вправа "Пущений по колу лист паперу", фронтальна бесіда, вправа "JIGSAW", робота з текстом, документом, складання таблиці.)

Інформація вчителя:

У роки Другої світової війни колоніальні держави широко використовували матеріальні та людські ресурси своїх володінь. Економіка колоній була переорієнтована на обслуговування воєнних потреб метрополій, а мешканці колоній призивалися до військ, що діяли на африканському та азіатському театрах воєнних дій. У ході війни посилилось прагнення народів Азії та Африки до незалежності. Розпад колоніальної системи розпочався ще під час війни. В1943 р. суверенними державами стали Сирія і Ліван, однак тільки в 1946 р. їхню територію залишили англійські та французькі війська. Після війни в колоніях склалися умови для здобуття незалежності

.Витель пропонує учням виконати вправу "Переданий по колу лист паперу", з метою виявлення максимальної кількості факторів, котрі сприяли деколонізації в

післявоєнний період.

Учні об'єднуються в три групи по 8-9 осіб, що працюють одночасно.Кожна група визначає в своєму колі два фактори і записує їх на листі паперу.Цей лист вона передає наступній груп і ,таким чином, він буде ходити по колу, доки всі не будуть згодні, що тема вже повністю вичерпана.Дублювати вже записані на листі фактори не можна.Після завершення роботи (5-7хв.) кожна група вивішує листи з результатами роботи на стіну. (Напр: капітуляція Японії, ослаблення позицій "старих колонізаторів" - Великої Британії, Франції, Нідерландів, колоніалізм вичерпав себе економічно, посилення національно-визвольного руху, зміцнення національної буржуазії, зростання ролі національної інтелігенції та робітничого класу, виникнення патріотичних організацій, політичних партій, рух до демократії в країнах Західної Європи, несумісний з існуванням колоній. ..) Учням пропонується переглянути списки і прокоментувати лише ті позиції, які викликають сумнів.

Учитель аналізує відповіді учнів і пропонує вивчити процес деколонізації в країнах Азії та Африки виконуючи вправу "JIGSAW"(Мозаїка) . Кожна з трьох груп працює з частиною тексту, в якій міститься інформативний матеріал по етапам боротьби за національну незалежність країн Азії та Африки. Кожен член первинної групи стає експертом одного з аспектів теми і після опрацювання своєї частини переходить до інших груп де розповідає по черзі свою частину тексту.

Пропоновані групам частини тексту:

Текст:№1.

Після розгрому японців у Південно-Східній Азії активізувався визвольний рух у регіоні. 17 серпня 1945 р. незалежність здобула Індонезія, однак Голландія ввела війська у країну для поновлення своїх позицій. Тільки 1949 р., після 4 років колоніальної війни, Голландія визнала незалежність Індонезії.

1946 р. США надали незалежність Філіппінам, а 4 січня 1948 р. на території колишньої Бірми було проголошено нову державу - Республіку Бірманський Союз, Масові виступи у Калькутті, Бомбеї, інших містах Індії навесні 1946 р. призвели до того, що парламент Великої Британії 15 серпня 1947 р. ухвалив закон про поділ Індії на два домініони - Індію і Пакистан. 1948 р. незалежність отримав також острів Цейлон (сучасна Шрі-Ланка). Тільки 1954 р. Франція припинила бойові дії в Індокитаї й визнала незалежність Демократичної Республіки В'єтнам, Лаосу і Камбоджі.

3 1957 р. стала незалежною колишня британська колонія Малайя (з 1963 р, - Федерація Малайзія).

Текст№2

Процес ліквідації колоніальної системи в Африці відбувався повільніше, ніж в Азії, Це пояснювалося значною відсталістю соціально-економічних структур, слабкістю або відсутністю національної буржуазії та інтелігенції, близькістю метрополій до своїх колоніальних володінь 1950 р, ООН ухвалила рішення про надання незалежності колишній італійській колонії Лівії, яку 1951 р. було проголошено Об'єднаним Королівством

У середині .50-х років посилилось прагнення до незалежності народів Магрібу (Алжир, Туніс, Марокко), Вже 1956 р, Франція визнала незалежність Тунісу і Марокко, а Алжир став суверенним після закінчення кровопролитної війни у 1962 р.

У січні 1956 р. проголошено Республіку Судан, а у березні 1957 р, - Гану, Переламним став 1960 р , який названо "роком Африки". Цього року незалежність здобули 17 країн континенту. А 14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила декларацію "Про надання незалежності колоніальним країнам і народам",

У 1961-1964 рр, процес деколонізації тривав на сході Африки, коли суверенними державами стали Танганьїка (1961 р), Уганда (1962 р,), Кенія (1963 р,), Занзібар, Замбія, Малаві (1964 р)

Текст№3.

До кінця 60-х років Британська, Французька, Бельгійська та Іспанська колоніальні імперії припинили своє існування. Лише Португалія зберігала Анголу, Мозамбік та інші свої володіння, оголошені "заморськими територіями". Тільки після повалення фашистського режиму 1974 р, революційний уряд визнав незалежність колишніх колоній.

Драматично склалася ситуація у Південній Родезії. 1965 р. біла меншина (бл. 250 тис чол.) захопила владу в країні, де проживало 10 млн африканців, і проголосила "незалежність", яку не визнали ані Велика Британія, ані ООН. Африканці розпочали збройну боротьбу за свої права. Тільки 1979 р було досягнуто перемир'я і ухвалено конституцію, на основі якої відбулися демократичні вибори. 1980 р проголошено нову незалежну державу - Зімбабве.

1990 р з карти Африки зникла остання колонія - Намібія. За рік до цього з країни було виведено війська ПАР, яка мала мандат на управління Намібією.

Коли усі учні однаково повно вивчили всі аспекти заданої провідної теми , учитель проводить контроль отриманих учнями знань, пропонуючи скласти таблицю.

Таблиця.

Етапи

Дати

Регіони

Країни (рік визволення)

Проаналізувавши процес деколонізації за схемою, учитель підводить підсумки де акцентує увагу учнів на тому, що деколонізація Азії та Африки - одна з найвизначніших подій сучасної історії. У своєму розвитку вона пройшла три основних періоди: перший (1945 - сер. 50-х рр.), коли незалежність вибороли країни Азії; другий (сер. 50-х - сер. 60-х рр.), протягом якого стали суверенними країни Північної і Тропічної Африки. Третій етап (1975 - 1990 рр.) завершив крах колоніалізму на півдні Африки.

Учитель, з метою закріплення розуміння поняття -деколонізація, пропонує учням проаналізувати документ з Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1960 р. "Про надання незалежності колоніальним країнам і народам"

"1.Підкорення народів іноземному гніту і пануванню та їх експлуатація є запереченням основних прав людини, суперечать Статуту ООН і перешкоджають співробітництву і встановленню миру у всьому світі;

2.Всі народи мають право на самовизначення; в силу данного права вони вільно встановвлюють свій політичний статус і здійснюють свій економічний соціальний і культурний розвиток;

3.Недостатня політична, економічна і соціальна підготовленність чи в галузі освіти ніколи не повинна використовуватися як привід для затримання у наданні незалежності;

4.У підконтрольних і несамокерованих територіях, а також у всіх інших територіях, що ще не отримали незалежність, повинні бути негайно прийняті заходи для передачі всієї влади народам цих територій у відповідності з вільним виявленням ними волі і бажання, без будь-яких умов або обмовок і незалежно від раси, релігії або кольору з тим , щоб надати їм можливість користуватися повною свободою і незалежністю."

Учні відповідають на запитання до документа:

1.Чим була зумовлена поява цього документа ?

2.Чому він міг з'явитися саме у 1960 р.?

3.Чи призвела ліквідація колоніалізму до "встановлення миру у всьому світі"?

.Вислухавши відповіді учнів, учитель звертає увагу на правильне розуміння поняття процесу деколонізації- ліквідації колоніального володарювання й надання політичної незалежності народам.

2. Загальний огляд шляхів розвитку нових незалежних держав, їх проблеми та успіхи. Диференціація країн "третього світу" по рівню соціально-економічного розвитку. (іформація вчителя, вправа "Мозковий штурм", записи в зошити.)

Інформація учителя:

Перед народами молодих країн, що звільнилися, постали завдання становлення та зміцнення їхньої політичної незалежності, завоювання економічної самостійності, проведення соціальних реформ, розвитку освіти і культури. Вирішення цих завдань супроводжувалося великими труднощами. .

Учитель пропонує учням методом "Мозкового штурму" колективно з'ясувати коло проблем, що могли б стояли на шляху розвитку держав, що звільнилися від колоніальної залежності.(.Напр: протиборство між різними політичними силами, соціально-політична неврівноваженість, вибір шляху розвитку: "капіталізм" чи "соціалізм", модернізація чи традиційне суспільство, еволюція чи "стрибок", відсталість, монокультурність сільського господарства, пограбування західними державами, економічна залежність, експлуатація природних ресурсів, зовнішній борг, вузкість внутрішнього ринку, нестача валюти, етнонаціональні конфлікти, етнічні, культурні, соціальні проблеми: бідність, хронічний голод, хвороби, дешева робоча сила та відтік її за кордон, демографічна проблема...)

Учитель аналізує наведені учнями труднощі розвитку молодих держав , наводить конкретні приклади, що підтвержують наявність припущених проблем в окремих країнах "третього світу", але при цьому звертає увагу на те, що

попри всі ці проблеми, більшість країн Азії та деякі країни Африки в другій половині XX ст. перетворилися з переважно аграрних на аграрно-індустріальні, а деякі навіть стали передовими індустріальними державам.

Велика група країн (Індія, Пакистан, Південна Корея, Марокко, Туніс та ін.) обрали цінності ринкового плюралізму, зміцнення зв'язків із західними країнами. Практика засвідчила: чим більше заохочувалося приватне підприємництво, чим швидше ліквідувалася феодальна спадщина - тим успішніше переборювалися труднощі становлення суверенітету.

Як підсумок, учитель пропонує учням записати у зошити "Диференціацію краін "третього світу" по рівню соціально-економічного розвитку.

1.Країни-експортери нафти (ОПЕК)-арабські держави персидської затоки: консервація патріархальних відносин і абсолютних монархій.

2.Нові індустріальні країни(НІК)-Південна Корея,Тайвань, Гонконг, Сінгапур...- провідні ценри світової економічної системи.

3.Найменш розвинуті у всіх відношеннях краіни Тропічної та Південної Африки.

3. Опрацювання інформації з політичного і соціально-економічного розвитку Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу та Сингапуру , аналіз і виявлення загальних рис, складання "новоіндустріальної моделі".(інформація вчителя, тестування, контролююча програма, вправа "Карусель", опрацювання опорних конспектів, заповнення схеми "Новоіндустріальна модель розвитку").

Інформація учителя:

Феноменом двох останніх десятиріч став вихід на передові позиції у світовій економіці нових індустріальних країн (НІК) Сходу, які відіграють все більшу роль в економічних процесах сучасності.

Темпи економічного зростання Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу і Сінгапуру у 70-80-ті роки були одними з найвищих у світі і становили у середньому близько 8-10% на рік, в той час як темпи зростання населення - близько 1,5-2,4% на рік. Валовий національний продукт (ВНП) на душу населення зріс більш ніж удвічі і досяг 1985 р. у Південній Кореї 2 150, на Тайвані - 3 144, у Гонконзі - 6 230, а у Сінгапурі - 7 420 доларів США.

Зміни структури економіки Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу і Сінгапуру у 70-80-ті роки характеризувалися збільшенням ролі промисловості. Для економічного життя "четвірки", яку ще називають "азіатськими драконами", характерним стало зростання значення зовнішньої торгівлі та експортної орієнтації. Швидким темпам розвитку сприяли інвестиції капіталу. На початку 80-х років вони склали у Гонконзі 3,8 млрд, у Сінгапурі 3 млрд, на Тайвані 2,3 млрд, у Південній Кореї - 1,6 млрд доларів на рік.

Сьогодні до НІК причісляють Таїланд, Малайзію , Індонезію, Філіппини, Чілі, Кіпр, Туніс, Туреччину. Виходить , що НІК не одиноке , разове явище, що в свою чергу дає всі підстави говорити про появу особливої "новоіндустріальної моделі розвитку", взірцями якої є "азіатські тигри".

Учитель ставить перед учнями завдання: " На основі аналізу політичного і соціально-економічного розвитку "малих драконів" виявити складові "новоіндустріальної моделі"-скласти формулу успіху НІК."

Учні формують чотири групи, які мали попередне домашнє завдання: "З'ясувати політичний та економічний розвиток Південної Кореї, Гонконгу, Сінгапуру та Тайваню." Кожна група мала дослідити одну країну і виготувати схему-плакат її соціально-економічного розвитку.

Учитель перевіряє знання учнів по політичному розвитку НІК, застосовуючи тестування.

Тестові завдання:

1.Після Другої світової війни на території Південної Кореї виникла держава:

а) Корейська Народно-Демократична Республіка;

б) Республіка Корея.

2.Корейська війна продовжувалась:

а)1950-1953 рр.

б)1951-1952 рр.

В)1952-1953рр.

3.З моменту проголошення держави до 1988 р. Республікою Корея керували такі воєнні диктатори:

а) Пак Джон Хі;

б) Ро Де У;

в) Ким Єн Сам;

г)Чон Ду Хван.

4. Перші багатопартійні президентські вибори в Республіці Корея були проведені:

а)1985 р.

б)1988 р.

в)1989 р.

5 Який президент Республіки Корея проводив курс послідовного переходу до демократії?

А) Ро Де У;

Б) Ким Єн Сам.

6.Показниковий судовий процес над тоталітарним минулим в Південній Кореї відбувся:

а)1988 р.

б)1992 р.

в)1996 р.

7.Угода про перемир'я, ненапад і співпрацю між Південною і Північною Кореєю була підписана:

а)1991 р.

б)1992 р.

в)1996 р.

8.Договір 1898 р. між Великою Британією і Китаєм про оренду Сянгану був підписаний на:

а) 49 років;

б) 99 років;

в) 100 років.

9.Повернення території Сянгану КНР відбулось:

а) 1 липня 1984 р.

б) 1 липня 1997 р.

в) 1 липня 2000 р.

10. Існуюча соціально-економічна система Гонконгу буде збережена протягом:

а) 50 р.

б) 100 р.

11.Особливий статус САРС передбачає збереження Гонконгом:

а) власної валютно фінансової системи;

б) власних військових сил;

в) власної символики;

г) статусу вільного порту;

д) членство в міжнародних організаціях.

12.Головою держави в САРС є :

а) президент КНР;

б) голова виконавчої влади САРС.

13.Сингапур отримав статус самоуправління в рамках Британської співдружності в:

а)1959 р.

б)1965 р.

в)1971 р.

14. Протягом 1963-1965 рр.Сингапур входив у склад :

а) федерації Малайзія;

б) федерації Бруней.

15. Сингапур став незалежною державою в:

а) 1959 р.

б)1965 р.

в) 1971 р.

16.Лідером партії Народної дії в Сингапурі був:

а) Лі Куан Ю;

б)Лі Ден Хуей.

17.Еміграція уряду Гоміньдану на острів Тайвань відбулась в;

а)1948 р.

б)1949 р.

в)1952 р.

18.Першим президентом Республіки Тайвань був:

а) Цзян Цинго;

б) Чан Кай Ши;

19.Договір між Тайванем і США про оборону був підписаний:

а)1949 р.

Б)1954 р.

В)1980 р

20. Перші демократичні вибори президента на Тайвані відбулися:

а)1987 р.

б)1996 р.

в)2001 р

Учні усно відповідають на поставлені тестові питання і відмічають вірні вдповіді в розданих кожному тестових завданнях. Таким чином вони одночасно і повторюють вивчене, і здобувають нові знання, уважно слухаючи відповіді різних груп . Вчитель допомогає узагальнити знання учнів по політичному розвитку НІК і пропонує виконати контролюючу програму з теми.

Контролююча програма:

Держава

А1-Південна Корея

А2-Гонконг

А3-Тайвань

А4-Сингапур

До Другої світової війни мала статус

Б1-колонія Японії

Б2-колонія Великої Британії

Незалежність отримала в

В1-1949 р.

В2-1948 р.

В3-1965 р.

За державним устрієм є

Г1-республікою

Г2-спеціальним адміністративним

Очолюється таким політичним лідером як

Д1-Танг

Д2-Лі Ден Хуей

Д3-Кін Де Чжун

Д4-Ес Ер Натан

Учні виконують за допомогою вчителя контролюючу програму і записують вірний код відповіді:А1-Б1-В2-Г1-Д3

А2-Б2-Г2-Д1

А3-Б1-В1-Г1-Д2

А4-Б2-В3-Г1-Д4

Учитель підводить підсумки роботи учнів по вивченню політичного розвитку "азіатських драконів", і ставить завдання: "Виявити характерні , загальні риси в політичному розвитку НІК, які можна виділити , як складові "новоіндустріальної моделі". Клас виконує вправу "Карусель", коли кожна група, користуючись методом "мозкової атаки", дає відповідь на задане запитання на пртязі 2-3 хв. , стисло записує його на аркуші паперу і вивішує на дошку. Учні вивчають записи і згруповують ідеї за категоріями.В результаті виконання вправи можуть бути виявлені такі загальні для НІК політичні риси, як :

-сильна регулююча роль держави (авторитарні режими);

-демократизація суспільно-політичного життя з к.80-х-на поч. 90-х рр.;

-НІК в сфері особливих політичних інтересів розвинутих країн;

-подолання проблем загрожующих незалежності...

Після з'ясування політичних критеріїв учні переходять до розгляду економічного розвитку НІК в післявоєнний період з метою аналізу і визначення загальних економічних важелів, що сприяли прискоренню економічної еволюції "азіатських драконів"

Кожна група представляє ту країну, економіку якої досліджувала, презентує виготовлений вдома опорний конспект, відображаючий характерні риси економічного розвитку і переліковує складові економічного успіху. Після виступу всіх груп вчитель пропонує учням

визначити слабкі і сильні сторони представлених конспектів , а також знайти загальні риси в економічного розвитку Південної Кореї, Гонконгу, Тайваню та Сингапуру.На основі отриманих знань учні заповнюють роздану їм схему "Новоіндустріальна модель розвитку"

В формулу успіху НІК можуть бути записані такі складові:

-кардинальна техніко-технологічна перебудова;

приплив західного та японського капіталу;

поєднання державного управління і стимулювання приватного підприємництва;

зростання кваліфікаційного рівня робочої сили;

вплив неоконфуціанських традицій, дисципліна, звичка до послухання, старанність, скрупульозність у праці;

нові методи управління;

здійснення аграрної реформи;

індустріалізація;

вигідне географічне положення;

незначні природні ресурси;

експортно орієнтована економіка;

висока продуктивність праці;

висока якість і конкурентоспроможність товарів;

особлива політична зацікавленність розвинутих країн світу...

Учні запавнюють схему:

Вчитель звертає увагу учнів на те, що незважаючи на значну специфіку НІК, іхній досвід трансформації економіки може бути врахований на сучасному етапі розвитку України і пропонує поміркувати над цим дома , виконуючи письмову роботу: "Досвід НІК, чи корисний він для України?"

4. Вивчення міжнародних обєднань краін Азії та Африки.(інформація вчителя).

Інформація учителя:

Незважаючи на спадщину колоніалізму, що зберіглася, певну однобокість розвитку економіки, вузькість внутрішніх ринків, нестачу валюти, демографічні та еміграційні проблеми, азіатські та африканські країни прагнуть відігравати дедалі більшу роль у світовій економічній систему.

Для посилення своїх позицій на світовому ринку країни Азії та Африки об'єднуються у великі міжнародні економічні організації, які захищають їхні спільні інтереси. Серед них Африканський банк розвитку, заснований 1963 р., Конфедерація з координації розвитку півдня Африки (1980 р.), заснована 1945 р., Ліга арабських держав, яка поряд з політичними питаннями багато уваги приділяє економічному співробітництву. Впливовою організацією стала Організація африканської єдності (ОАЄ), створена 1963 р., яка координує політичне й економічне співробітництво країн континенту.

Для країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) характерне наростання інтеграційних процесів. Однією з перших регіональних організацій була створена у 1966 р. Азіатсько-Тихоокеанська Рада (АЗПАК). Спочатку до її складу входили Японія, Австралія, Нова Зеландія, Таїланд, Філіппіни, Малайзія, Південна Корея, Південний В'єтнам і Тайвань. Проте останнім часом на перші ролі виходить АСЄАН - Асоціація держав Південно-Східної Азії, створена у Бангкоці 1967 р. за ініціативою Індонезії.

Протягом двох останніх десятиріч країни-члени АСЄАН - Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, а з 1984 р. і Бруней, швидко підіймалися сходами, які вели до визнання світовим товариством ваги, авторитету і ролі Асоціації. Під час стрімких геополітичних подій на початку 90-х років, зумовлених завершенням періоду тривалого біполярного протистояння у міжнародних відносинах, було надано рішучого пощтовху процесам у Південно-Східній Азії. Країни АСЄАН, ставши вельми важливим політичним економічним та інтеграційним центром сучасності, оголосили про свій остаточний вихід за рамки регіо-налізму, про бажання на основі великих потенційних можливостей відігравати одну з ключових ролей на міжнародній арені.

Деідеологізація В'єтнаму і бурхливий розвиток економіки надали можливість цій країні у 1995 р. стати сьомим повноправним членом АСЄАН. Нині розглядається питання про входження до АСЄАНу Лаосу, М'янми, Камбоджі.

У 90-ті роки зросла роль нових регіональних організацій - АФТА (зона вільної торгівлі АСЄАН), АПЕК (Азіатсько-Тихоокеанське співробітництво), які своєю діяльністю посилюють інтеграційні процеси в АТР.

5.Підсумки уроку.

Учитель підводить підсумки уроку. Домашнє завдання: : підручник Т. В. Ладиченко. "Всесвітня історія" стр.236-240, 243-248, опрацювати джерело стр.242, малюнок стр.241, виконати письмову роботу в зошиті "Досвід НІК, чи крисний він для України ?".



На головну



Світ географії та туризму



Hosted by uCoz