"Україно свята, перемучена" в поезіях Павла Грабовського



Мета уроку: Ознайомити гімназистів із поезіями П. Грабовського, які пройняті синівською любов'ю до матері-України. Плекати такі ж почуття у гімназистів.

Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, вислів на дошці "Його поезія переважно стогін мученого серця, крик болю й туги за рідною Україною" (Іван Франко)

Хід уроку

Вступне слово вчителя:

Мені знову і знову пригадуються слова "Життя лиш доти має вартість, доки людина може служити іншим". Ці слова, сказані свого часу Захаром Беркутом, були дороговказом і життя Павла Грабовського, який все своє житття, всі свої 38 років, віддів людям і прийняв, як сам писав, муки "за народ", за рідну Україну. Сьогодні ми, власне прочитаємо поезії П. Грабовського, в яких переважав стогін мученого серця, крик болю й туги за рідною Україною"

Україно... Кожного ранку ми стаємо перед Богом на коліна й молимося за твою щасливу долю, бо ти у нас єдина... барвінкова, солов'їна... злотосяйна й щедра, у вінку із зажурених верб і пломінкої радості калини... Та чи можна краще сказати про тебе, як співається у пісні.

Пісня про Україну (співає двоє дівчаток)

3. Учитель продовжує: Такою є наша рідна ненька, яку так самовіддано любив П. Грабовський, який так рано спізнав кривду національну. Довготривале перебування України в царській "тюрмі народів" обернулося цілковитим безправ'ям українського народу, якому відмовлено було в праві на національне буття. Від вольностей, обумовлених Б. Хмельницьким у 1657 р., нічого не залишилося вже в часи Петра І. За рік до народження П. Грабовського під заборону було поставлено саму душу українського народу - його мову. Сталося це 1863 р. після появи так званого Валуєвського циркуляру з його сумнозвісною тезою про те, що "ніякої малоросійської мови не було, немає і не може бути". Про навчання рідною мовою годі було й мріяти. Тим паче, що в 1876 р. вийшов ще й Емський указ.

Але нічого з того не виходило, "свідомість про те, що ми - українці була живою".

У одному з листів П. Грабовський писав: "... в мені завжди жив перш над усе українець, прихильність до рідного слова та люду перевершила усе інше..."

І Україна часто приходила в його невольницькі пісні. Вірш "Під небом далньої чужини (читає учитель). І він співав, сумував і болів своєю Україною.

Учитель звертається до учнів:

Прочитайте поезії П. Грабовського, які запали Вам у душу, і Ви їх вивчили напам'ять. Скажіть, які картини постають у Вашій уяві, коли ви прочитали вірш.

Яким настроєм пройнята поезія?

На які роздуми спонукає Вас твір?

Учні читають напам'ять, діляться своїми міркуваннями.

Учитель продовжує:

Скільки любові, віри і надії у віршах П. Грабовського.

Яким постає у Вашій уяві образ України із віршів поета?

Чим схвилювали Вас ці твори?

Які важливі проблеми порушено в поезіях?

Які з них є сучасними?

Учитель завершує:

У останньому листі до Б Грінченка П. Грабовський писав: "... Ось ще просьба: стрінете мого маленького сина де-небудь, так поможіть йому пробитись до щиро українського гурту. Бувайте здорові, та й сили писати немає більш. Незабаром сподіваюся смерті. України так і не побачу!"

Так і залишився навічно спочивати у чужій землі, яка дала вічний притулок не одному українському мученикові, але не вбила їхньої любові до рідної землі, не заглушила їхніх заповітів.

Чи не до нас з вами звернені рядки з "Листа до молоді української" П. Грабовського:

"Європейство на грунті українському - то нехай буде написано на нашому стягові. Кожна народність має дорости до загальнопросвітнього рівня або загинути безслідно. Вибираймо одно! Хочете жити, то не згнивайте самохіть! Перейміться вищими ідеалами часу і несіть їх до люду, освітіть його розум, підніміть його добробут, прямуйте до виробленння волі!"

8. Завдання додому: Виписати в зошити рядки із віршів П. Грабовського, у яких найкраще, на Вашу думку, описано Україну.



На головну



Світ географії та туризму



Hosted by uCoz