Визволення України від німецько - фашистських загарбників
Мета уроку: ознайомлення учнів з подіями 1941-1945 рр., навчити враховувати уроки минулого; вшановувати пам ять людей , що загинули в роки війни, вшановувати ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Обладнання: магнітофон.
Хід уроку.
. Організаційний момент.
. Основна частина уроку.
Учень: Під небом чистим на українській землі,
В шістдесятий раз приходить осінь ,
Й курличуть сизокрилі журавлі,
І спогади про ті часи приносять.
У ті роки були ви молоді,
У кожного цвіли солодкі мрії,
Та сталось так у вашому житті -
Воєнний вітер холодом повіяв .
Прийшлося вам край рідний боронить,
Від нечисті фашистської, їх люті…
Як землю рідну вміли ви любить -
Голодні і роздягнуті, й роззуті.
Ні крові, ні здоров я, ні життя,
Для перемоги всі ви не жаліли,
Не буде вам ніколи забуття ,
Бо неможливе ви для нас зробили.
Учитель: Минають роки відлітають у вічність. Виповнюється 60 років з часу визволення нашої країни від німецько- фашистських окупантів. Пройшло цілих 60 років з того часу, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки війни, але не згасає пам ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на алтар свободи найдорожче - життя. Кожен з нас поділяє думку втілену в словах "Ніхто не забутий, ніщо не забуте !"
Учень 1. Над Дніпровими хвилями
Вкраю - вогняному
Підводиться стовпчик
І напис на ньому
Вербичка в жалобі
Стоїть, мов спокута…
Ніхто не забутий ,
Ніщо не забуте!
Учень 2. Не спиться ще вдовам
Бо туга минулась,
Для них і сьогодні
Війна не скінчилась.
Серця в них назавжди
Тривогою скуті
Ніхто не забутий
Ніщо не забуте!
(Звучить мелодія О. Александрова "Священна війна " на фоні мелодії слова )
Учень. Війна 1941 року увірвалася в юність наших дідів і прадідів, мов чорний смерч. Підпалила квітучу землю, затьмарила міста і
села. Палала Росія, Білорусія, палала ненька - Україна.
Учень. Страшні сліди залишила війна на Україні. В руїні і згарища було перетворено 714 міст і селищ. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1225 днів і ночей шли солдати вогненими дорогами війни, кожен день, як рік, кожен рік, як століття.
Батьківщина кликала на поміч своїх синів і дочок.
Учень. Пройшли солдати немалі дороги
Через бої та хуртовини злі
І засвітили сонце перемоги
Усій землі, всім людям на землі.
Учениця. Бійці Вітчизну врятували
Ішли за неї у смертельний бій,
Щоб діти в щасті виростали,
Вкраїні зоряній своїй.
Учень. Зі спогадів ветерана Великої Вітчизняної війни Бортнікова Гаврила Давидовича.
Свій бойовий шлях розпочав в повітряно- десантних військах під Москвою, а потім продовжував на річці Дон. Саме тут в 1942 р. стояли на смерть радянські воїни, відбиваючи атаки ворога. Німці йшли в психічну атаку, але кожен раз їх стримував вогонь кулеметників. Жоден фашист не ступив на цей берег Дону.
118-й гвардійсько-стрілковий полк 62 дивізії йшов захищати Сталінград. У цьому бою Гаврила Давидовича поранено, був госпіталізований. Після вдалого лікування був направлений в Леніградське військове училище. Закінчивши училище, отримав звання командира санітарного взводу 224 стрілкового полку під командуванням Малиновського. Гаврило Давидович під смертельним вогнем виносив поранених. 10 поранених виніс із нейтральної зони. Йшли бої за Австрію. Бортніков з пораненими залишився в нейтральній зоні. На віддалі 5 метрів знаходилися німецькі танки, раптом один з танків різко змінив свій рух і обстрілюючи територію почав наближатися до окопу з пораненими. Хвилюванню не було меж, але потрібно було тримати себе в руках, адже поруч знаходилися люди, які втратили надію на життя. Танк проїхав через окоп ,засипавши нас землею. Страх. Хвилювання. Все це потрібно пережити. Багато зусиль потрібно було для того, щоб звільнити себе і своїх товаришів. Гаврило Давидович визволяв : Австрію, Угорщину. Закінчив свій бойовий шлях 14 травня 1945 під Прагою.
Високо оцінила Батьківщина хоробрість і відважність солдата. Нагородивши Гаврила Давидовича Бортнікова Орденом Червоної зірки, медаллю За бойові заслуги , медаллю За надання першої допомоги потерпілим .
Учень 2 Зі спогадів ветерана Великої Вітчизняної війни Сергієнка
Івана Івановича.
Свій бойовий шлях почав на Україні під Черніговом, потім в Білорусії. Уже у вересні 1941р. під Брянськом був, тяжко поранений у голову, підлікувався і знову в бій.
Вдруге був поранений у груди 1941 року, а вже до самого кінця війни доля була до нього милостива.Він залишився живим, хоча десятки разів зустрічався зі смертю. Хоронив друзів, бачив, як просили допомоги вороги.
Учитель. Війна крокувала по всій Україні не обминула вона й нашого селища.
Учень. Вересень 1941 року - демонтаж обладнання Низівського цукрового заводу в умовах близького фронту. Робота проводилась в основному у нічний час, так як фашистські літаки весь час кружляли над територією заводу. Роботи по демонтажу виконувались людьми похилого віку і жінками. Всього відправлено 41 вагон обладнання з направленням на станцію Каргапілля Курганської обл.
Завод був розібраний і залишений в такому стані, що фашистським окупантам не вдалося налагодити виробництво.
Учениця. І ось завод і радгосп евакуйовані, зірваний красень- міст через Псел і водяний млин. 10 жовтня 1941 року німці зайняли Низи. Пограбовано колгоспне майно. Вивезено в Німеччину 125 чоловік молоді. Багато гектарів прекрасного будівельного лісу вирубано і відправлено в Німеччину.
Учень.На території цукрозаводу у складі розташувався табір для військовополонених, яких налічувалося 500 чоловік. Склад був обнесений колючим дротом, охоронявся вартовими і собаками. Серед полонених була велика смертність. Мертвих закопували у ями на тереторії де зараз розташований будинок працівників ГЕС. Низівські жінки, ризикуючи життям, організували допомогу харчами. Перекидали хліб, варену картоплю через проволоку, або залишали продукти на шляху.
Часто німці розправлялися з цими жінками. Влітку і взимку полоненні спали у складі на холодній цементовій підлозі, де був тільки тонкий шар соломи.
Учениця. Перший раз Низи було звільнено в лютому 1943 року. Але 10 березня цього ж року німці знову зайняли Низи. На території заводу зав язався нерівний бій. Наші частини повинні були відступати. В цьому бою загинуло 68 солдат і офіцерів.
Жителі селища організували похорони бійців. Друге і остаточне визволення Низів від німецько-фашистських окупантів було 18 серпня 1943року.
Учень.709 жителів селища воювали на фронтах Великої Відчизняної війни, 270 з них були нагороджені орденами і медалями. 299 наших земляків загинуло смертю хоробрих.І зараз в центрі нашого селища біля селищної ради розташований меморіальний комплекс, де поховано 494 військових, які загинули в Низах під час останньої війни. З них 401 житель нашого селища.
Учень. В зелених ялинах напроти правління
В центрі села серед квітів і трав
Мужній солдат, приклонивши коліно
На п ядесталі високому став.
Учитель. Летять і біжать роки. Летять і летять, мов журавлині ключі в далекий вирій. Але ми жителі селища Низи пам ятаємо всіх живих і померлих. Наше селище відроджене, помолоділе за повоєнні роки нагадує і наказує нам.
Пам ятайте! Через віки, через роки - пам ятайте, про тих, хто вже ніколи не прийде. Пам ятайте ! Схилимо ж голови перед світлою пам яттю тих, хто віддав своє життя в ім я врятування Вітчизни, увійшовши в безсмертя! Вшануємо їх хвилиною мовчання.
Учениця. Нашу пам ять обпалює вічний вогонь,
Де граніти і зелені повіть…
Де священного чистого світла його
В день весни ми приходимна сповідь.
Учень. Уклонитися тим, хто поліг у бою
Хто прикрив землю рідну собою…
Свято мужності й радість велику свою
Розмішаю живою сльозою.
Учениця. Хвала і вдячність всім героям
За долю радісну, за те,
Що на колишнім полі бою
Сад миру сонячно цвіте.
Учень. Спасибі рідні, вам, за перемогу,
За те, що землю спопелили не дали,
За сині весни, за поля родючі -
За мир, який для нас ви принесли.
Учениця. Спасибі вам за те,що ви живі,
Що не пішли з життя цього так рано
Низький уклін вам щирий, до землі
Спасибі, сивочолі ветерани.
Учитель.
28 жовтня 1944 року Україну було повністю звільнено від німецько - окупаційних загарбників. І, нарешті, прийшов довгожданий мир. Матінка- Вітчизна почала загоювати свої рани.Почалася післявоєнна відбудова.
І ми з вами, не повинні забувати усі жахливі сторінки історії.