Ћюдина ≥ природа



Ќаш≥й планет≥ за р≥зними п≥драхунками в≥д 4,5 до 5 млрд. рок≥в. ” масштабах ¬сесв≥ту цей час можна вважати миттю, але дл¤ нас, людей, що мешкають на ц≥й планет≥ зараз, ц≥ 5 млрд. рок≥в - це величезний пром≥жок часу, ¤кий нав≥ть важко соб≥ у¤вити, не кажучи вже про те, щоб зрозум≥ти його та сприйн¤ти, ¤к належне.

«вичайно, шл¤х розвитку життЇвих форм в≥д найпрост≥ших молекул та кл≥тин до сучасного б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤ в жив≥й природ≥ був непростим та тернистим. Ѕагато вид≥в внасл≥док еволюц≥йного в≥дбору були в≥дкинут≥ природою та вимерли. ≤нш≥ види продовжували усп≥шно розвиватис¤, еволюц≥онувати та зб≥льшуватис¤ чисельно. ¬ процес≥ еволюц≥њ у представник≥в р≥зних вид≥в внасл≥док пристосуванн¤ до нестаб≥льних умов довк≥лл¤ зм≥нювалас¤ внутр≥шн¤ будова, повед≥нка, з'¤вл¤лис¤ нов≥ ≥нстинкти та навички тощо.

ѕрот¤гом свого ≥снуванн¤ та розвитку р≥зн≥ жив≥ орган≥зми взаЇмод≥¤ли одне з одним. якщо дл¤ ≥снуванн¤ цим орган≥змам був потр≥бен один ≥ той же природний ресурс, - вони об'Їднувалис¤ в групи та сп≥льноти дл¤ користуванн¤ цим ресурсом або конкурували одне з одним ... ¬≥дбувавс¤ процес поступового утворенн¤ б≥осфери у такому вигл¤д≥, ¤кий ми маЇмо на сьогодн¤шн≥й день.

Ѕ≥осфера - оболонка житт¤ на земл≥

” 1875 роц≥ австр≥йський геолог ™.«юсс назвав б≥осферою ту частину земного простору, в ¤кому ≥снуЇ житт¤. ¬ченн¤ про б≥осферу створив рос≥йський вчений ¬олодимир ≤ванович ¬ернадський(1863-1945р.).

«а теор≥Їю академ≥ка ¬ернадського, житт¤ на земл≥ залежить в≥д умов навколишнього середовища ≥ навпаки навколишнЇ середовище залежить в≥д житт¤ людей. ¬ерхн¤ межа б≥осфери - озоновий шар, розташований в атмосфер≥ на висот≥ приблизно 20км в≥д поверхн≥ «емл≥. ќзоновий шар затримуЇ велику частину ультраф≥олетового випром≥нюванн¤ —онц¤, шк≥дливо впливов≥ на жив≥ орган≥зми.

Ќижн¤ межа б≥осфери проходить на глибин≥ 3-10 км , там де температура г≥рничих пор≥д вища за 100 —, де ≥снуванн¤ живих орган≥зм≥в неможливе.

“аким чином б≥осфера прост¤гаЇтьс¤ б≥льше н≥ж на 20км. ѕоверхн≥сть земл≥ Ї най тонк≥шим, але най заселен≥шим шаром. ¬се живе ¬ернадський назвав "плЄнками жизни". ѕост≥йний обм≥н з навколишн≥м середовищем х≥м≥чнимиелементами ≥ енерг≥Їю- важлива ознака житт¤.

ѕроцес еволюц≥њ б≥осфери йшов дуже пов≥льними темпами. ѕотр≥бн≥ були дес¤тки або нав≥ть ≥ сотн≥ м≥льйон≥в рок≥в дл¤ того, щоб один вид зм≥нивс¤ ≥ншим. ≤нколи могло з'¤витис¤ в≥дчутт¤, що еволюц≥¤ зупинилас¤ ≥ б≥осфера «емл≥ уже не зм≥нюЇтьс¤ - наст≥льки пов≥льними були ц≥ зм≥ни. јле приблизно 150 тис. рок≥в тому все зм≥нилось: на планет≥ з'¤вилис¤ давн≥ люди, так зван≥ неандертальц≥.

Ќа мою думку, всю ≥стор≥ю розвитку б≥осфери «емл≥ треба розд≥лити на 2 пер≥оди: час, коли людини ще не ≥снувало або людей було дуже мало, ≥ час, коли людина гордовито зд≥йн¤ла свою голову ≥, у¤вивши себе незалежною в≥д природи, за¤вила про своЇ ≥снуванн¤.

 олись людство було нечисельним ≥ його негативний вплив на давк≥лл¤ був м≥н≥мальним. ѕросто це був ще один вид тварин, схожих на мавп, але достатньо розумних, щоб виробл¤ти з кам≥нн¤ та г≥лок прим≥тивн≥ знар¤дд¤ прац≥ та полюванн¤ (≥нколи нав≥ть на под≥бних соб≥). јле п≥д час льодовикового пер≥оду внасл≥док природнього в≥дбору вижили найсильн≥ш≥, найрозумн≥ш≥ та найсм≥лив≥ш≥ особини, ¤к≥ пот≥м стали пращурами тих людей, ¤ких ми бачимо сьогодн≥ довколо себе. «а тис¤ч≥ рок≥в свого ≥снуванн¤ ф≥зично людина майже зовс≥м не зм≥нилас¤. Ќав≥ть природний доб≥р та еволюц≥¤ не зм≥нили людину. Ћюдство не зм≥нювало себе, воно зм≥нювало все Ќј¬ ќЋќ —≈Ѕ≈.

” нашому розум≥нн≥ природа - це, перш за все, ми сам≥, а також все ≥снуюче, весь св≥т в об`Їктивн≥й р≥зноман≥тност≥ його про¤в≥в.

Ћюдина з'¤вилас¤ на св≥т, ¤к частина природи, ≥ тому њњ ≥снуванн¤ повн≥стю в≥д природи ≥ залежить. ”се, що ми њмо ≥ п'Їмо, у що вд¤гаЇмось ≥ де живемо, бере св≥й початок у довколишньому середовищ≥, його природних ресурсах. ”с≥ джерела отриманн¤ людиною необх≥дних њй матер≥альних статк≥в м≥ст¤тьс¤ в обЇктах живоњ та неживоњ природи. ѕриродн≥ ресурси використовуютьс¤ ¤к засоби прац≥ ≥ ¤вл¤ють собою основу ус≥х матер≥альних багатств людини та комфортного середовища њњ ≥снуванн¤.

ѕрадавн≥ люди усв≥домлювали свою повну залежн≥сть в≥д природи, розум≥ли свою беззахистн≥сть перед њњ стих≥¤ми ≥ тому ставились до них з повагою. Ќедарма колись природу щанобливо називали "мат≥нко-природа", тим самим вважаючи себе пок≥рним сином чи донькою ц≥Їњ великоњ матер≥.

јле природа дала людин≥ допитливий розум, вм≥нн¤ анал≥зувати, пор≥внювати та робити висновки. ≤ чим б≥льше людина отримувала знань про природу, њњ закони та механ≥зми, тим могутн≥шою вона себе у¤вл¤ла. Ѕазуючись на отриманих знанн¤х та досв≥д≥, людина будувала техногенне сусп≥льство, техноцив≥л≥зац≥ю, головною метою ¤коњ було ≥ Ї безтурботне њњ житт¤ у комфортному, повн≥стю простосованому до њњ потреб оточенн≥.

“од≥ ≥ почалос¤ те, що пот≥м буде гордовито назване "гранд≥озна технолог≥чна революц≥¤". Ќ≥хто не заперечуЇ, що техн≥чний прогрес приносить багато корист≥ людству. ќпанована енерг≥¤ розщепленого атомного ¤дра, людина л≥таЇ у космос та на найближч≥ планети, знайдено л≥ки в≥д хвороб, ¤к≥ колись вважалис¤ невил≥ковними, людина керуЇ р≥чками та прогнозуЇ погоду, будуЇ м≥ста-мегапол≥си та руйнуЇ гори. Ћюдина живе довше, харчуЇтьс¤ краще, дихаЇ кондиц≥йонованим пов≥тр¤м ... та невпинно зб≥льшуЇ свою чисельн≥сть. «вичайно, чим б≥льше людей, тим б≥льше одеж≥, харч≥в та ще багато чого њм потр≥бно. ≤ не просто потр≥бно, а обов¤зково треба. Ќав≥ть у наших законах зазначено, що кожна людина маЇ право на в≥дпов≥дний р≥вень житт¤ та добробуту. я могла б нав≥ть припустити, що головною метою ≥снуванн¤ держави, сусп≥льства та цив≥л≥зац≥њ взагал≥ Ї забезпеченн¤ кожного в≥дпов≥дним р≥внем житт¤ . јле, ¤к нам в≥домо, н≥чого з н≥чого не виникаЇ, усе зв≥дкись беретьс¤ а пот≥м у щось трансформуЇтьс¤. “акий закон природи. ќтож запитанн¤: " якщо людин≥ потр≥бна њжа, зал≥зо, дерево чи вуг≥лл¤, то зв≥дки це усе вз¤ти ? « пов≥тр¤ ? ". ¬≥дпов≥дь проста ≥ ус≥м нам в≥дома: " ” природи вз¤ти, а де ж ще !". “ак було, Ї ≥ буде завжди. Ѕо так вкарбовано в людськ≥й св≥домост≥: людина-споживач, користувач та перетворювач.

Ћюдина - володар, споживач, але ¤кий споживач? –ац≥ональний, розумний, дбайливий, нак≥нець? якщо ти розумний споживач, то ти не т≥льки будеш забирати щось, але й обов¤зково будеш це повертати, ¤кось компенсувати витрачене, бо воно не бездонне. —тар≥ люди знають, що н≥коли не треба повн≥стю вичерпувати колод¤зь. “ребо залишити трохи води, ≥, з часом, колод¤зь знову стане повним. ѕрирода працюЇ за тим самим принципом.

јле споживацька св≥дом≥сть сильн≥ша: требе в≥д≥брати у природи усе, не зважаючи на негативн≥ насл≥дки такого природокористуванн¤. “реба забезпечити себе сьогодн≥, а про майбутнЇ подбають нащадки. Ќема чого хвилюватис¤, бо ж природн≥ ресурси невичерпн≥.

ќсь ¤ка вона, людина сучасност≥: нерац≥ональний та егоцентричний користувач, впевнений у неск≥нченност≥ природних ресурс≥в. јле вже зараз доведено, що вс≥ ресурси вичерпн≥, нав≥ть т≥, ¤к≥ колись такими не вважалис¤.

“ому й год≥ спод≥ватис¤, що людина з такою св≥дом≥стю буде замислюватис¤ над негативними еколог≥чними насл≥дками своЇњ д≥¤льност≥.

¬ процес≥ природокористуванн¤ людство щор≥чно перем≥щуЇ на наш≥й планет≥ 4 трлн.т речовини, створюЇ тис¤ч≥ нових х≥м≥чних сполук, б≥льш≥сть з ¤ких не включаЇтьс¤ в кругооб≥г речовин ≥ накопичуЇтьс¤ в б≥осфер≥, забруднюючи њњ. ¬насл≥док промисловоњ д≥¤льност≥ в≥дбуваЇтьс¤ забрудненн¤ природного середовища, зменшуЇтьс¤ р≥вень сон¤чноњ рад≥ац≥њ над великими географ≥чними рег≥онами.

Ќа жаль, будь-¤ка д≥¤льн≥сть людини так чи ≥накше пов'¤зана з забрудненн¤м навколишнього середовища. Ћюдство вже з початку свого ≥снуванн¤ поступово нарощувало св≥й антропогенний тиск на природу, а в останн≥ 80 - 100 рок≥в цей тиск дос¤г максимуму. —усп≥льство вже досить довго балансуЇ на меж≥ еколог≥чноњ катастрофи нечуваних масштаб≥в.

ЌавколишнЇ середовище, а особливо його головний компонент - геолог≥чне середовище (верхн¤ частина л≥тосфери, в межах ¤коњ формуЇтьс¤ м≥неральна основа б≥осфери), ≥нтенсивно зм≥нюЇтьс¤. “ехногенний тиск людини з часом все зб≥льшуЇтьс¤ ≥ набуваЇ все ширшого просторового д≥апазону, в≥д нижнього прошарку атмосфери до проникненн¤ в л≥тосферу на дес¤тки к≥лометр≥в в глибину. √еолог≥чне середовище виступаЇ в рол≥ "депо" забруднюючих речовин, а його складов≥: ірунти, породи зони аерац≥њ та м≥нерального живленн¤ рослин, донн≥ в≥дклади, г≥рськ≥ породи, поверхнев≥ та п≥дземн≥ води накопичують забруднююч≥ речовини у р≥зних формах ≥ з часом ф≥ксують антропогенн≥ зм≥ни довк≥лл¤. «ростаючий техногенний тиск д≥¤льност≥ людини викликаЇ неухильне пог≥ршенн¤ еколог≥чних параметр≥в довк≥лл¤. ¬ першу чергу, це пог≥ршенн¤ формуЇтьс¤ внасл≥док щор≥чного надходженн¤ в атмосферу, поверхнев≥ водойми, ірунтов≥ води, ірунти пов≥тр¤них викид≥в промислових п≥дприЇмств та теплових електростанц≥й, сток≥в промислових вод. ѕотужним джерелом пог≥ршенн¤ еколого-геох≥м≥чноњ обстановки Ї х≥м≥зац≥¤ земель при с≥льськогосподарськ≥й д≥¤льност≥, що зумовлюЇ надходженн¤ н≥трит≥в ≥ пестицид≥в нав≥ть у п≥дземн≥ води. «начн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ п≥д впливом площинних ≥нженерних систем, ¤кими Ї промислово-м≥ськ≥ агломерац≥њ та територ≥ально-виробнич≥ комплекси. ћасштабне порушенн¤ р≥вноваги верхнього шару пор≥д л≥тосфери в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом г≥рничих роб≥т, промисловоњ та м≥ськоњ забудови, надлишкового зарегулюванн¤ поверхневого стоку. ”творенн¤ водосховищ промислових вод призводить до накопиченн¤м величезних водних мас, що, в свою чергу актив≥зуЇ розвиток таких екзогенних процес≥в, ¤к зсуви, ос≥данн¤ ≥ провали, п≥дтопленн¤ та ≥н.

“аким чином, забрудненн¤ навколишнього середовища Ї результатом антропогенноњ д≥¤льност≥ людини ≥ знаходитьс¤ в пр¤м≥й залежност≥ в≥д розвитку певних галузей промисловост≥ та с≥льського господарства крањни .

≈колог≥чна обстановка катастроф≥чно пог≥ршилас¤ п≥сл¤ вибуху 26 кв≥тн¤ 1986 року четвертого енергоблоку не „орнобильськ≥й ј≈—. јвар≥¤ призвела до небаченого забрудненн¤ б≥осфери, рад≥оактивного опром≥ненн¤ тис¤ч людей, масового переселенн¤ жител≥в забруднених район≥в в ≥нш≥ рег≥они республ≥ки.

—ьогодн≥ ”крањна вимушена витрачати за р≥зними оц≥нками в≥д 15 - до 20 % свого валового нац≥онального прибутку на вир≥шенн¤ питань, пов'¤заних з пог≥ршенн¤м еколог≥чного стану. ≤ тому зрозум≥ло, що головним завданн¤м ”крањни на сучасному етап≥ розвитку Ї вир≥шенн¤, повне або часткове, своњх еколог≥чних негаразд≥в. ѕо сут≥, це питанн¤ виживанн¤ ”крањни та њњ народу.

«они обваленн¤ шахтних пол≥в займають б≥л¤ 100 км.кв; в≥двали розкривних пор≥д ≥ некондиц≥йних зал≥зних руд з кар'Їр≥в та шахт - б≥льше 200 кв.км. ќстанн≥ займають дорогоц≥нн≥ орн≥ земл≥, акумулюють значн≥ об'Їми атмосферних опад≥в, що призводить до п≥дтопленн¤ прилеглих д≥л¤нок, розвиненн¤ зсув≥в та ≥нших екзогенних процес≥в. ¬≥двали розкривних пор≥д п≥ддаютьс¤ в≥тров≥й ероз≥њ, що спричин¤Ї пилов≥ бур≥ та х≥м≥чне забрудненн¤ грунт≥в та поверхневих вод.

Ќеобх≥дною умовою видобутку зал≥зних руд з великих глибин Ї осушенн¤ водоносних горизонт≥в, бо п≥дземн≥ води не дозвол¤ють прокладати шахти на глибинах б≥льше 1300 м, загрожуючи затопленн¤м. јле ≥нтенсивна в≥дкачка п≥дземних вод призвела до виникненн¤ потужноњ (б≥льше 1000м) депресивноњ воронки, ¤ка обумовлюЇ виникненн¤ ц≥лоњ низки негативних техногенних процес≥в, таких ¤к стисненн¤ ірунт≥в, ос≥данн¤ поверхн≥ тощо.

јнал≥з стану природного середовища «емл≥, пог≥ршенн¤ ¤коњ зумовлене д≥¤льн≥стю г≥рничо видобувноњ галуз≥, дозвол¤Ї зробити висновки, що найб≥льш потужн≥ ≥ ≥нтенсивн≥ джерела забрудненн¤ довк≥лл¤ пов'¤зан≥ з наступними м≥грац≥йними потоками:

пилов≥ викиди, ¤к≥ виникають п≥д час видобутку руд в≥дкритим шл¤хом, забруднюють атмосферу ≥ створюють потужн≥ геох≥м≥чн≥ аномал≥њ в ірунтах;

дефл¤ц≥¤ ≥ розмиванн¤ хвостовищ збагачувальних фабрик та в≥двал≥в розкривних пор≥д, ¤к≥ створюють ≥нтенсивн≥ потоки розс≥¤нн¤ в водних системах ≥ локальн≥ ореоли в ірунт≥;

ст≥к високо м≥нерал≥зованих вод з п≥дземних г≥рничих виробок ≥ кар'Їр≥в, ¤к≥ зумовлюють ≥нтенсивн≥ ≥ потужн≥ потоки розс≥¤нн¤ в водних системах;

ст≥чн≥ води збагачувальних фабрик п≥сл¤ очисних споруд, ¤к≥ забруднюють водн≥ екосистеми;

розс≥¤нн¤ рудного компоненту при транспортуванн≥, ¤ке створюЇ ореоли забрудненн¤ грунт≥в;

орган≥зован≥ ≥ неорган≥зован≥ викиди в атмосферу при збагачувальному цикл≥;

природн≥ геох≥м≥чн≥ аномал≥њ (ореоли розс≥¤нн¤ в грунтах та поверхневих водах), г≥дрох≥м≥чн≥ аномал≥њ в п≥дземних водах;

екзогенн≥ процеси (зсуви, ос≥данн¤, провали, п≥дтопленн¤ тощо).

Ќасл≥дками д≥¤льност≥ цих м≥грац≥йних поток≥в Ї забрудненн¤ 3 основних складових довк≥лл¤: атмосфери, грунту, поверхневих ≥ п≥дземних вод та виникненн¤ антропогенних форм рельЇфу.

ѕор≥внюючи небезпеку забрудненн¤ пов≥тр¤, водосток≥в, водойм ≥ грунт≥в, необх≥дно врахувати не т≥льки абсолютну к≥льк≥сть ≥ в≥дносну концентрац≥ю забруднюючих речовин в цих середовищах, а ≥ засвоЇнн¤ њх живими орган≥змами, надходженн¤ забруднюючих речовин у системи життЇзабезпеченн¤ (њжу, пов≥тр¤, питну воду). ¬се це зумовлено особливост¤ми м≥грац≥њ х≥м≥чних елемент≥в в техногенних ландшафтно-геох≥м≥чних комплексах ≥ потребуЇ комплексного вивченн¤.

ќц≥нюючи загальну картину забрудненн¤ довк≥лл¤ необх≥дно приймати до уваги наступне:

забрудненн¤ (за виключенн¤м вуглекислого газу) у пов≥тр≥ не нагромаджуЇтьс¤, тод≥ ¤к у водних системах ≥ грунтах воно може д≥¤ти тривалий час;

воду можна очистити перед вживанн¤м, тод≥ ¤к пов≥тр¤ ≥ грунти нереально;

забрудненн¤ викидами ≥ стоками Ї розс≥¤ним, а забрудненн¤ твердими в≥дходами - локал≥зовано;

грунти Ї багатол≥тн≥м (дес¤тки-сотн≥ рок≥в) депонентом забрудненн¤.

ƒивл¤чись на вс≥ ц≥ негаразди ¤ вир≥шила обрати еколог≥ю своЇю майбутньою спец≥альн≥стю. Ќа мою думку еколог - благородна ≥ шанована профес≥¤. як л≥кар, що п≥клуЇтьс¤ про хворе людське т≥ло, чи псих≥атр, що л≥куЇ хвору людську душу, еколог, в свою чергу, л≥куЇ хворе т≥ло та душу природи.

¬ ”крањн≥ багато еколог≥чних проблем, ≥ кожна з них не Ї легкою ≥ потребуЇ чимало зусиль дл¤ свого вир≥шенн¤. ≤, ¤к еколог, ¤ буду намагатис¤ зробити св≥й внесок у подоланн¤ еколог≥чноњ кризи в ”крањн≥.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz