Хворих на снід необхідно ізолювати від суспільства (Гра)



У грі беруть участь дві команди:

А-стверджуюча, яка погоджується з темою і буде відстоювати правильність даного твердження;

N-заперечуюча, яка буде відстоювати протилежну точку зору.

В кожній команді по 3 учасники. На виступи дається по 5-6 хвилин, для перехресного допиту -3 хвилини.

А-1

Про СНІД у нас в державі прийнято говорити 2-3 рази на рік , відмічаються дні боротьби з цією хворобою. АЛЕ : ми вважаємо, що про цю хворобу треба говорити кожен день і кожен час, бо скоро людство опиниться на краю прірви.

Тому ми обрали темою сьогоднішніх дебатів тему. Пов"язану зі СНІДом:

"ХВОРИХ НА СНІД НЕОБХІДНО ІЗОЛЮВАТИ ВІД СУСПІЛЬСТВА".

Розглянемо терміни сьогоднішньої теми:

ХВОРИЙ-це людина, у якої є порушення життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів.

СНІД-це синдром набутого імунодифіциту людини, який викликається специфічним вірусом.

ІЗОЛЮВАТИ-помістити окремо, позбавити можливості контакту з іншими,відокремлювати від середовища, позбавляти зв"язку з ким-небудь, відособлювати.

СУСПІЛЬСТВО-це сукупність суспільних відносин, що зв"язують людей у процесі виробництва і відтворення їх матеріального життя.

ТАК, ми вважаємо , що ця тема надзвичайно важлива, тому що проблема ВІЛ і СНІДу із медико біологічних перейшла у соціальну площину. Понад 33 мільйони людей у світі сьогодні живуть з цією інфекцією. У деяких африканських країнах СНІД знищує цілі покоління. Серед громадян України ВІЛ було зареєстровано вперше у 1987 році. Протягом наступних років інфекція поширювалася поступово. 1995 року відбувся різкий стрибок угору. Нині офіційно зареєстровано близько 29 тисяч ВІЛ-інфікованих .За оцінкою ВООЗ і ООН-СНІД в Україні число хворих може сягнути до 240 тисяч осіб. Щомісяця в державі виявляється близько 500 нових випадків захворювань на ВІЛ-інфекцію. Переважна більшістьінфікованих- люди віком від 20 до 39 років.

Кожна людина, сім"я може потрапити в число інфікованих, тож особисто від нас та нашої поведінки залежить, як житимемо у майбутньому. Всі ми знаємо, що СНІД дуже серйозне захворювання, яке знищує здатність організму боротися з інфекціями і злоякісними новоутвореннями. В результаті зараження людина стає беззахисною перед мікробами та вірусами.

Вперше СНІД був зареєстрований у 1981 році в США, коли серед молодих чоловіків гомосексуалістів Нью-Йорка і Лос- Анжелеса була виявлена незвичайна епідемія важких пневмоній і пухлини шкіри-саркома Капоші. Через 2 роки після реєстрації захворювання був визначений раніше невідомий вірус, збудник цієї хвороби. З 1981 року кількість хворих на СНІД зросла в тисячу разів і скоро досягне позначки 40 мільйонів чоловік і найбільша трагедія полягає в тому, що страждає багато невинних людей. Це ті, які випадково були інфіковані при переливанні крові, пересадці органів, в результаті недбалості лікарів. Але найбільш трагічну сторінку у цьому списку складають хворі діти, які інфікуються від хворої матері в період вагітності , пологів або кормління материнським молоком. Турботливе ставлення до дітей завжди було одним із найголовніших законів загальнолюдської моралі. Чому за помилки своїх батьків повинні страждати ні в чому невинні діти? Настав час покласти цьому край. Єдиний вихід із цієї ситуації- це ізоляція всіх хворих на СНІД від суспільства.

ЧОМУ МИ ТАК ВВАЖАЄМО :

1.ПО-ПЕРШЕ, всі ми знаємо, що СНІД не передається через повітря, за побутових умов, через поцілунок, особисті речі. Тому, на перший погляд, такі хворі не загрожують іншим людям, своїм близьким та родичам. Але скільки вони будуть знаходитися серед нас, стільки буде існувати небезпека зараження для інших людей: як то випадкові зараження в лікарнях, стоматологічних кабінетах, або зараження лікарів, що обслуговують хворих на СНІД людей. Зверніть увагу на те, що в цих випадках страждають, в основному, порядні люди із благополучних сімей, які ведуть пристойний спосіб життя. Тому, ізолювавши хворих, ми дамо можливість іншим людям жити спокійно, не боятися за своє майбутнє.

2.ПО-ДРУГЕ, -всі ми знаємо, що більшість людей, хворих на СНІД, є наркомани, повії, гомосексуалісти, тобто, ті люди, що ведуть аморальний спосіб життя. Якраз наркомани становлять найбільшу группу осіб, інфікованих ВІЛ. Разом гомосексуалісти і наркомани складають приблизно 90-95% всіх хворих на СНІД у європейських країнах і США. Вони стали основними жертвами і джерелом інфекції. Звичайно, ми можемо роздавати шприці наркоманам, закликати геїв і повій використовувати презервативи і вести порядний спосіб життя, але з цього нічого не вийде. Потрібно ізолювати їх від суспільства, і тоді на світі значно зменшиться кількість людей такого типу, і вони не загрожуватимуть нормальним людям. Адже, СНІД- це санітар людства.

3.ПО-ТРЕТЄ,- це потрібно безпосередньо хворим на СНІД. Якщо всіх їх ізолювати в спеціальні місця, то вони не будуть там себе почувати ізгоями. Їх ніхто не буде принижувати, вказувати на них пальцями, шарахатися від них, як від чуми. Там вони будуть працювати, вільно спілкуватися між собою, жити не боячись, що завтра їх звільнять з роботи, або виключать з навчального закладу.

ОТЖЕ, СНІД-це інфекційне захворювання, смертельне для людини. Кожна інфекційна хвороба має свій історичний початок , розвиток,і на кінець, історичне завершення. Тому необхідно прикласти всіх зусиль, щоб це історичне завершення не було трагічним для людства.

Дякую, я готова до запитань.

ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ / питання задає гравець N-3 /

1.Ви сказали, що хворих на СНІД потрібно ізолювати від суспільства, тобто силою помістити в спеціальні місця. Але ж це суперечить українському законодавству, зокрема ст. 33 Конституції України, де кожен має право на вільне пересування? Як бути з цим?

2.Чи не здається вам, що ваш спосіб боротьби зі СНІДом суперечить нормам моралі, та християнському вченню "возлюби ближнього свого"?

N-1

Звичайно, ми згодні з вами, що СНІД- це небезпечна хвороба, яка несе в собі величезну загрозу людству. Але ми рішуче відкидаємо ваш спосіб боротьби з цією недугою. Повернемося ще раз до характеристики ціє хвороби.СНІД - цесиндром набутого імунодефіциту- це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини /ВІЛ/. Цей вірус вражає спеціальні клітини крові /лімфоцити/, які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців та років, знижується і це приводить до виникнення різних захворювань, перш за все інфекційних, що вражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему та ін.

Зараження можливе лише у випадку , коли кров, сперма, чи грудне молоко людини, зараженої ВІЛ потрапляє в кров іншої людини. Найпоширенішим способом зараження є статевий акт без презерватива. Небезпека зараження існує при використанні загальних шприців для введення наркотиків шляхом ін"єкцій. Ризик інфікування при переливанні крові чи використанні для лікування препаратів з неї в Україні практично виключений. З 1987 року кров кожного донора перевіряється на наявність ВІЛ і при одержанні позитивного результату не використовується ні для яких цілей. До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, піт, сльози: уууу цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостисканні, обніманні, поглажуванні та поцілунках, точно так , як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в його бік. Тарілки, стакани, ножі та ложки, телефони, дверні ручки та інші предмети побуту, якими користуються чи до яких доторкаються хворі на СНІД, не є небезпечними. Немає також небезпеки при користуванні одними й тими ж убиральнями, ваннами чи саунами. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов"язані з якою-небудь небезпекою. Так навіщо ізольовувати цих нещасних, якщо в повсякденному житті вони нічим нам не загрожують. Їм потрібно, навпаки, допомагати, щоб вони жили у своїх сім"ях, поряд з рідними, не почували себе ізгоями у суспільстві, а були повноправними його членами. Тепер уявіть, чи захоче мати віддати свою хвору дитину в якусь резервацію, і навпаки, чи захоче дитина розлучитися зі своєю хворою матір"ю і жити окремо.І взагалі, хто має право таке зробити? Адже за таким вчинком буде стояти трагедія чиєїсь сім"ї.Тому ми вважаємо, що ізоляція дуже вплине на людину в моральному плані, вона буде позбавлена сенсу життя . Отже, ізольовувати нікого нікуди не потрібно. Потрібно шукати інші шляхи боротьби зі СНІДом, не такі жорстокі і більш гуманні. Наприклад, щоб ліквідувати випадкові зараження в лікарнях, необхідно встановити там більш суворіші правила гігієни і санітарії, користуватися тільки одноразовими медичними інструментами, ввести обов"язкове обстеження населення на СНІД, вести порядний спосіб життя, і тоді ніякий СНІД вам не загрожує .

Не можна ізолювати хворих на СНІД також з тієї причини, що це суперечить українському законодавству і, зокрема, Конституції України. Ось ст.29 цього документу: "Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість..." Ст.33 вказує , що:

"Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України..." Доречно також згадати ст.28, де вказано: "Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню , жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню..." Отже, ізолювавши хворих на СНІД / і в більшості випадків це робилося б примусово /, ви б порушили українське законодавство, а цього аж ніяк робити не можна.

Також ми не маємо права втручатися в особисте життя людини. Це підтверджує, знову ж таки, Конституція України, зокрема ст.32: "Ніхто не може зазнавати втручанн в його особисте і сімейне життя..." Так що, людина, будь вона повією, наркоманом чи гомосексуалістом, має право на особисте життя. І ми не маємо права їх кудись ізольовувати, навіть якщо вони хворі на СНІД.

Отже, наша команда вважає, що ваш спосіб боротьби зі СНІДом є надзвичайно жорстокий, принижує людську гідність, порушує українське законодавство, тому він не може бути виправданий.

Дякую , я готова до запитань.

ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ / питання задає гравець А-3 /

1.Ви сказали, що ізоляція хворих на СНІД суперечить Конституції України, а як же бути із ст.27 , де вказано, що кожен має право захищати своє життя і здоров"я , життя і здоров"я інших людей?

2.Ви сказали, що , щоб запобігти розповсюдженню СНІДу потрібно вести порядний спосіб життя. Але чи реально це? Як можна примусити повій, геїв, наркоманів цим не займатися?

А-2

Що таке СНІД? Це скорочена назва страшної і , на жаль, не виліковної на сьогоднішній день хвороби.Сьогодні ця хвороба прогресує і хворих стає все більше і більше. І щоб запобігти цьому, ми вважаємо, що хворих на СНІД потрібно ізолювати , щоб вони не розносили цю хворобу по світу і не наражали на небезпеку інших людей.

Найбільш відомий спосіб поширення цієї хвороби - це наркоманія. Життя наркомана коротке і нещасливе, тому що затьмарений розум не може рельно сприймати життя та насолоджуватися його яскравими фарбами.

Так, наркомани більше інших ризикують захворіти СНІДом, бо приймають наркотики внутрішньовенно, використовуючи при цьому один і той самий шприць. Ви уявляєте собі таку картину. Якась покинута богом квартира, у якої немає ні меблів, ні чогось людського. Шпалери взагалі відсутні, є одні голі стіни. А на підлозі- купа шприців і купа людей, які говорять якісь нісенітниці та сміються з різних дрібниць. Вповітрі хмара диму, і лунає гучна музика.Чи хотіли б ви бачити серед них свою дитину чи когось із роличів? Звичайно ні!

Інший спосіб - захворіти у лікарні. СНІД- це велика загроза для лікарів, що обслуговують хворих, і навпаки, для пацієнтів, яких обслуговують хворі лікарі. Медичні працівники заражаються в умовах лікувального закладу. Це проколи шкіри шприцем під час ін"єкції, порізи ріжучими інструментами/скальпелем/, попадання крові на шкіру чи в очі / якщо там є рана /. Наприклад, у 1991 році в США 40 лікарів були інфіковані під час виконання своїх професійних обов"язків. І навпаки, стоматолог із США Ейсер заразив 5 пацієнтів, бо був сам хворим. А згадаймо масові зараження в Росії, в містах: Ставрополь, Еліста, Волгоград, Ростов-на-Дону. Цей список можна продовжувати. Чи хотіли б ви опинитися перед небезпекою зараження в лікарні? Звичайно, ні!

А скільки таких людей, які навмисне розносять цю хворобу і заражають інших. Навіть на території нашого невеличкого містечка можна спостерігати таку картину. Йде собі по вулиці юнак. На перший погляд- звичайний хлопець, а лишень підходиш ближче- все, перед тобою- смерть! С кляні очі такі мутні, що навіть зіниць не видно. Лице вкрите чиряками та різними язвами, руки ще страшніші. Тіло виснажене та в"яле. І це тільки зовні. А в середині? В середині- пустка. Від цього стає моторошно. Чи хотіли б ви бачити поряд з собою таку людину? Звичайно, ні! Чи захоче мати, щоб її дитина бачила "живого привида", який розносить інфецію? Звичайно, ні! І, безумовно, ніяка мати не захоче бачити в такому стані своє рідне дитя. Тому ми вважвємо, що хворих на СНІД треба ізолювати, щоб вони не калічили життя порядних людей.

Широке розповсюдження СНІДу приносить величезні економічні збитки. Країни Америки, Європи і Азії витрачають великі суми грошей на вирішення цієї проблеми. Джордж Манн сказав: " Економічні збитки тільки для Африки і Азії , пов"язані зі СНІДом, оцінються приблизно в 750-800 міліардів доларів. Обстеження в США коштує 10-20 доларів, а лікування- 30-50 тисяч. Якщо найближчим часом не вдасться взяти під контроль епідемію СНІДу, то для країн Азії і Африки це буде соціальною, економічною катастрофою. Крім демографічного виродження в цих регіонах / в деяких районах кількість хворих складає 70% /, епідемія СНІДу приведе до розладу їх економічного розвитку". Нам здається, що ізолювати хворих у певні місця і утримувати їх там завдасть мнше економічних збитків, ніж щорічно мільйони доларів витрачати на їх лікування та пошуки нової вакцини. Так думають багато людей. Наприклад, нещодавно було зроблене опитування у київських школах. "Що треба зробити, щоб зупинити СНІД?"- запитали у школярів.У відповідь почули: "Перестріляти усіх хворих на СНІД", "Ізолювати їх від суспільства", "Знищити повій, наркоманів". Такі ж самі відповіді ми почули і від старшокласників нашої школи, коли звернулися до них з аналогічним запитанням. Звичайно, знищувати хворих людей жорстоко і негуманно. А ізолювати їх від суспільства- це цілком правильне вирішення цієї проблеми.

Дякую, я готова відповісти на ваші запитання.

ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ / питання задає гравець N-1 /

1.Ви пропонуєте ізоляцію хворих на СНІД.А уявіть, що ви або хтось із ваших рідних захворіли на цю хворобу, чи хотіли б ви опинитися в ізоляції або чи хотіли б ви бачити там своїх рідних ?

2.Як саме, конректно, ви уявляєте процес ізоляції хворих на СНІД?

N-2

Сьогодні зрозуміло, що СНІД залишатиметься серйозною пробламою людства протягом багатьох років, але не можна ізолювати хвору людину, бо це є негуманно по відношенню до всіх цих людей.Існує закон України "Про запобігання захворюваності на СНІД та соціальний захист населення". Ось ст. 17 цього закону: " Громадяни України та інші особи, інфіковані вірусм імунодефіциту людини та хворі на СНІД, які проживають або перебувають на території України, мають право на поважне та гуманне ставлення суспільства, яке виключає приниження людської гідності". Але деякі лікарі, забувши клятву Гіпократа, розповсюджують конфіденційну інформацію про своїх пацієнтів. Ось, наприклад, лікарі оголосили на одному із підприємств про виявлення СНІДу у одного з працівників; директор заводу розповів про це по місцевому радіо, назвавши ім"я хворого; молоду вчительку, яказаразилася від свого нареченого, забрали на очах у всього села; журналіст тк гарно описав зовнішність хворого, що його стали пізнавати сусіди. Життя цих людей перетворилося в жах, їх почали уникати і принижувати. Деяким людям довелося змінювати прізвище, місце роботи. Ось ще одна ситуація: мати, хвора на СНІД, народила дитину. Дитина хворіла на пневмонію, їх помістили у звичайну палату. Санітарка цієї лікарні розповіла всім у палаті про цю хвору жінку. Її з дитиною помістили в окремий бокс. Ось, що було далі: " Наш бокс плохо отапливался, дуло в нем, как в проходном дворе. Сутки никто из врачей не заходил. Один раз у ребенка катетер забился, из-под ключицы даже сукровица с гноем сочилась. В первый раз еду принесли в холодном виде. Попросила, чтобы врача позвали, а мне сказали: " Сейчас!", - и дверь закрыли. Потом появился врач и даже не послушал легкие. Перед выпиской я попросила кипятку, ребенку чай сделать. Принесли горячие помои: мутную воду с остатками то ли манки, то ли молока. Эту гадость я ребенку не дала". Невже ви вважаєте, що дитина винна, що вона захворіла? Хіба вона винна, що народилася на світ? Ось вам і гуманне ставлення! Люди, хворі на СНІД, потребують підтримки, бо в них і так душевне потрясіння. Але вони на наших очах перетворюються в ізгоїв. Тому заражені можуть почати мстити за себе, входячи в анонімні статеві зв"язки. А тепер уявіть собі, що хтось із ваших рідних, або ви самі в результаті лікарської недбалостізаразилися на СНІД. Чи хотіли б ви бачити своїх рідних в ізольованих місцях і не спілкуватися з ними? Чи хотіли б ви самі опинитися в такому місці, позбавлені всього? Мабуть, ні!

Американські вчені на основі проведення епідеміологічного аналізу роблять висновок, що ризик зараження медичного персоналу, працюючого з хворими, не перевищує 0,1%, а для працівників, випадково вколовшихся зараженими голками дорівнює 0,3- 0,4% , на відміну від гепатиту В, який досягає 35%. Медичні працівники повинні працювати з інструментами та матеріалами одноразового використання. Весь медичний інструментарій багаторазового використання треба гарно обробляти. Отже, ризик зараження в лікарні мінімальний, згодом він може бути зведений до нуля.

Осіб, інфікованих ВІЛ не треба ізольовувати, а потрібно створювати сім"ї з ВІЛ-інфікованих, щоб хворі люди не почували себе самотніми, нікому не потрібними, тим більше, що велику частину хворих складають молоді люди. Завдяки цьому вони мають можливість отримати свою частку людського щастя.

Можливо нашій країні треба навчитися такому ставленню до хворих СНІДом, як у США. У хворих американців не виникає комплексу неповноцінності або відчуття своєї загрози для суспільства, вони не відчувають себе прокаженими серед лютого натовпу. Тому- вони нормальні люди. А хвороба- це просто не пощастило. Це не їх провина. В США проблему ізгоїв перемогли за допомогою знання, тобто, великою кількістю всіляких освітніх програм, безліччю буклетів, літератури і іншої продукції антиснідовського напрямку.

СНІД- це хвороба, як грип чи коклюш, з нею треба боротися, але не шляхом ізоляції хворих/ як, соромно сказати, пропонують старшокласники шкіл/. ВІЛ- інфіковані такі ж люди, як ми, але жити їм набагато важче. Вони ізгої, позначені тавром, якого не повинно бути. Такі люди повинні жити в турботі і піклуванні, а якщо їх утискати і принижувати, то справа може дійти, навіть, до самогубства.

А зараз я процитую слова однієї людини, яка веде здоровий спосіб життя: " СНІД- це санітар людства, який спасе людство від наркоманів, геїв, повій. На світі дуже багато зайвих людей, не вистачає їжі житла..." І ви теж дотримуєтеся такої думки. Пропонуєте всіх хворих помістити в ізольовані місця, але ви, не замислюючись, повторюєте слова найбільш реакційних діячів. А саме, німецькі нацисти знищували в таборах сотні тисяч гомосексуалістів.

Отже, я всім вам раджу зрозуміти, що ізолювати людей, хворих на СНІД, не означає вирішити проблему, пов"язаную з цією страшною хворобою.

Дякую, я готова вдповісти на ваші запитання.

ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ / питання задає гравець А-1 /

1.Скажіть, будь ласка, якби випадково хтось із ваших рідних заразився на СНІД, чи не змінили б ви свою думку щодо ізоляції? / Адже, коли б всі хворі були ізольовані , ваші б рідні не заразилися /.

2. Ви пропагуєте гуманне ставлення до всіх людей. Але скажіть, як можна ставитися гуманно до людей, які ведуть аморальний спосіб життя, і своєю поведінкою несуть загрозу всьому людству?

А-3

В історії людства, яка багата на різні катастрофи і катаклізми, знайдеться не так багато подій, які так , як СНІД , змогли б сколихнути все суспільство, поселивши в ньому страх. Навіть письменники-фантасти не змогли передбачити, що в кінці другого тисячоліття нашої ери виникне така загроза для людства. Ні вкого не виникало уявлення, що в середину організму проникне не радіація із космосу, не новий пестицид, а вірус- вбивця, безпощадний у своїх діях, і неодмінно такий, що призводив зараженого до гибелі.

Як сказав англійський вчений Джон Сіл: "СНІД- це найсильніша і найсмертельніша епідемія, з якою зіткнулося людство, вона може нікого не пожаліти ".

Чи міг передбачити Люк Монтаньє, професор Пастерівського інституту, відкривший вірус СНІДу, що його відкриття стане головним жахом 20 століття.

Сьогодні без перебільшення можна сказати, що найбільшою і єдиною перешкодою на шляху цивілізованого розвитку багатьох країн залишається примара страшного лиха, яким є ВІЛ- інфекція та СНІД. Поширення їх впродовж останніх років було особливо швидким і жорстким. 50 млн. людей у світі інфіковані вірусом імунодефіциту, понад 16 млн. Померло, а щорічний показник летальності , пов"язаної зі СНІДом, сягнув рекордної позначки- 2,6 млн. чоловік / особливо загрозлива ситуація склалася в країнах Африки- із 100 померлих 85 хворі на СНІД, і тривалість життя там знизилась до 50 років /.

Особливо страшно те, що велика кількість жінок, які повинні стати матерями, хворіють на СНІД. Яке ж потомство вони народять, щоб продовжити рід людський? Від цих припущень стає моторошно.

Ця пандемія / вже навіть не епідемія / СНІДу набрала колосальних масштабів, з нею з кожним днем стає все важче і важче боротись. Докладено величезних зусиль, витрачено багато коштів, але все виявилося марним. Кількість хворих на СНІД неупинно зростає. Ця хвороба вбиває мільйони дітей, виснажує і забирає життя десятків мільйонів людей у розквіті сил.

СНІД справляє величезнтй вплив на продуктивність виробництва, торгівлю та рівень інвестицій, а також скорочується кількість працездатного населення, зменшується валовий національний продукт.

Про яке ж гуманне ставлення до хворих на СНІД людей можна говорити, якщо виникла загроза всьому людству вцілому. Ми бачимо, що гуманні методи боротьби ні до чого не привели, а навпаки, кількість хворих все збільшується і збільшується, і це грозить людтву справжньою катастрофою.

Тому, на наш погляд, відповідь одна- треба діяти більш рішуче і жорстокіше, інакше людство загине в лещатах цієї хвороби.

Загрозлива стуація склалася і на Україні. Спеціалісти обговорюють два шляхи розвитку епідемії у нашій країні: повільний європейський і швидкий азіатсько-бразильський. " Ймовірно, що через 10-11 років ВІЛ- інфікованих на Україні стане 1,5 млн. чоловік, а від СНІДу помре більш 160 тис. людей. А в 2016 році, ми можемо вже втратити майже 2 млн. чоловік ",- говорить про страшну ситуацію на Україні керівник Українського центру профілактики І боротьби зі СНІДом професор Алла Щербнська. Щорічно будуть помирати 100 тисяч чоловік, а населення скоротиться з 48 млн. до 44 млн. чоловік.

Як перемогти СНІД? Треба обмежити здатність джерела інфекції до зараження, тобто, мова йде про обмеження інфікованих ВІЛ заражати інших людей. Ми знаємо, що СНІД через повітря і предмети побуту не передається, і здавалося б, достатньо заборонити зараженим здавати кров для переливання, обмежити їх сексуальну активність, роздати одноразові шприці наркоманам. Але:

-Чи є гарантія, що наркоман не вколеться використаним шприцем, якщо у нього закінчилися нові або їх зовсім немає? Такої гарантії вам не дасть ніхто.

-Чи може розпещена в сексуальному відношенні людина змінити свій спосіб життя? Звичайно, ні!

-Чи можна бути впевненим, що заражені особи, які знають про це, не будуть вступати знов у статеві відносини. Мабуть, ні! Навіть навпаки. Вони можуть розізлитися на весь світ і діяти під видуманими іменами, навмисно заражуючи інших.

Отже, залишається єдиний спосіб, ізолювати всіх хворих на СНІД і таким чином перемогти цю хворобу і вберегти людство.

N-3

Як це не страшно усвідомлювати, але наразі в світі неухильно зростає кількість ВІЛ-інфікованих. У нас найнебезпечніша ситуація склалася на Півдні і Сході України. По всій країні створюються організації, які намагаються зупинити цю епідемію. Їх прграми включають широкий спектр профілактичних заходів, серед яких: доступність дешевих і якісних презервативів, конфіденційне консультування та обстеження на СНІД, профілактика зараження дитини від матері та лікування на ранніх стадіях інших венеричних захворювань, які значно збільшують ризик ВІЛ- інфікування, і надзвачайно важливим елементом є тривалі освітні компанії та акції засобів масової інформації, спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства з проблемою СНІду, особливо молоді, на яку припадає понад 1/2 усіх інфікованих. Так, ми згодні, що боротьба зі СНІДом- це наш обов"язок. Але такий спосіб, яяяяякий запропонували ви- ІЗОЛЮВАННЯ, вважаємо неприйнятним. Адже можна знайти інші способи, більш людські і більш ефективні для боротьби з цією хворобою.

Так, постає питання, чому в нашій країні постійно зростає кількість хворих? Тому що багато людей, особливо підлітків, не знають, якими шляхами передається СНІД, які ознаки хвороби, як запобігти зараженню. ВІЛ- сам по собі нестійкий вірус. Він швидко гине під дією простих дезінфікуючих речовин / спирту, марганцівки, хлораміну /, а також високої температури / кип"ятіння миттєво вбиває вірус/. Тому елементарні гігієнічні засоби, як вдома, так і в медичних закладах, легко його знешкоджують. Але при потрапленні до організму знешкодити його стає неможливо. Медики всього світу наполегливо шукають радикальні способи боротьби з ВІЛ і в деяких напрямках медицина досягла помітних успіхів. Створено препарати, що уповільнюють розвиток захворювання,та такі, що ефективно впливають на деякі інфекційні захворювання, що виникають на фоні СНІДу.

Опитування серед учнів -старшокласників Київських шкіл виявили, що лише 47% знають, як передається СНІД. Вони зазначали переважно один із шляхів / через кров або статевим шляхом /, не конкретизуючи, як саме це відбувається. Решта дали неправильні відповіді або зовсім не відповіли. Через який час з"являються ознаки захворювання відомо тільки 7% опитуваних. Лише 1 із 100 підлітків знає, чим відрізняється ВІЛ-інфікована людина від хворого на СНІД. Як запобігти зараженню? Тут цілком правильних відповідей не було зовсім. Неточні і фрагментарні знання виявили лише 1/2 учнів / не користуватися одним шприцем, використовувати презервативи і т.д. /. Так про що ж ми ведемо мову, якщо молрдь майже не обізнана з цією проблемою. Інформація щодо профілактики поширення СНІДу, навичок відповідної статевої поведінки надається вкрай недостатньо. У шкільному підручнику з біології ці питання розглядаються лише двічі; у програмі з ОБЖ інформація про СНІД теж обмежується 2 годинами з 1 по 11 класи. Але ця проблема поволі вирішується. Наразі у нас в Україні вступає в дію четверта програма проти епідемії СНІДу. Її пріорітетні напрямки:

-інформаційно-освітня робота з дітьми та молоддю;

-інформаційно-профілактична діяльність засобів масової інформації;

-зниження вразливості таких груп населення, як споживачі ін"єкційних наркотиків, жінки секс-бізнесу, чоловіки, які мають секс з чоловіками, ув"язнені;

-заходи щодо донорської крові.

Також це відображено в українському законодавстві. Згідно Кримінального кодексу України, ст.108-2, завідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією, карається позбавленням волі строком до 5 років; зараження іншої особи ВІЛ- інфекцією, яка знала про наявність у неї інфекції, карається позбавленням волі до 8 років. Ст.108-3 цього кодексу повідомляє, що неналежне виконання медичним, фармацевтичним або працівником інших сфер діяльності, своїх професійних обов"язків через недбале або несумлінне до них ставлення, що призвело до зараження особи ВІЛ - карається позбавленням волі строком до 2 років.

Отже, як ви бачите , існує багато інших способів боротьби зі СНІДом. Це розуміють більшість людей. Під час опитування вчителів та учнів нашої школи більшість висловилися за такі методи боротьби з хворобою: проводити роз"яснювальну роботу серед школярів, вести порядний спосіб хиття, необхідна наявність дешевих та якісних засобів контрацепції, дотримання особистої гігієни, не приховувати інформації про СНІД.

Отож , я звертаюся до вас , шановні судді, не лише з відчаєм і безнадією. Навпаки, я сподіваюсь поділитися з вами своїм оптимізмом. Адже у цій трагедії є місце для надії. Незважаючи на всю жахливість кризи, існує можливість виходу з неї і можливість для всіх нас, працюючи разом, допомогти жінкам, захистити дітей, надати підтримку родинам і державам у всьому світі у спільній боротьбі зі СНІДом.

Мені б дуже хотілося закінчити свою промову словами Білла Клінтона: " Ми не повинні вдавати, що впораємося з цим за допомогою лише ін"єкцій. Нам необхідно змінити свою поведінку, ставлення до цієї проблеми, причому зробити це організовано, дисципліновано та системно ".



На головну





Hosted by uCoz