Засідання літературного клубу "Парнас"



Епіграф:

"Сама велика розкіш - розкіш людського спілкування"

Антуан де Сент-Екзюпері

Обладнання:

Портрети В.Гюго, Антуана де Сент-Екзюпері, Жака Превера.

Карта Франції, прикрашена квітами і двома прапорами: французьким і українським, ілюстраціями французьких творів.

3. Виставка рефератів французьких письменників і поетів:

"А всі дороги провадять до людей..." (Антуан де Сент-Екзюпері)

4. Глобус, квіти, ліхтарики, надпис, накидка.

5. Музика: "Земля в иллюминаторе", Джо Дасен, французький вальс, "Листья желтые", гул літака, дзвони церковні.

6. Слова української пісні (на дошці).

7. Вірші Жака Превера французькою мовою на плакатах.

Директор говорить: - Увага! Літературний клуб "Парнас" продовжує свою роботу. В ній приймають участь як члени клубу, так і його гості:

1) методисти інституту вдосконалення учителів Ковпак Н.Г.(французька мова) та Шульгіна В.О. (зарубіжна література);

2) гості з далекої Франції у складі: Мішель Бонт, письменник, керівник товариства "Француа Моріака", приїхав по лінії доброї волі пропаганди французької мови, культури, французької літератури; його дружина - Елен Бонт, економіст, допомагає фінансовому інституту і філіалу Київського торгово-економічного інституту у викладанні економічних дисциплін.

- Сьогодні ми згадаємо про те, що нам відомо з французької літератури, почуємо знову м'яке, тепле і ніжне французьке слово, познайомимось з людьми, які закохані в свою мову, відчуємо смак цієї зустрічі і обов'язково дійдемо до того: знати ще одну пошкодить?

Учень №1: - Франція! (звертається до карти Франції). Цю чудову країну неможливо уявити собі без прекрасного Парнасу з його високими та міцними фортецями, розкішними та величними соборами, не можна уявити без повноводної Сени з її плоскими берегами, без імен короля Людвика XI та імператора Наполеона Бонапарта, без відомих усьому світові Віктора Гюго, Антуана де Сент-Екзюпері, Жака Превена (портрети). Ці письменники відомі не тільки у далекій Франції, ix слово високої проби знають і шанують у нас, на Україні.

Учень №2: - Знайомлячись з життям та літературною діяльністю цих великих французьких талантів, ми розуміємо й те, що до геніальності вони дійшли через величезну і наполегливу працю, через "бажання шукати і бачити серцем" (А. Де Сент-Екзюпері).

Кожний з них відчував неймовірну розкіш у людському спілкуванні (звертається до епіграфа, що на дошці).

Хіба не розкіш зустрітись зараз з неповторним В.Гюго в розмові священика Клода Фроло та циганки Есмеральди?

(Чути церковні дзвони. Виходять "Клод" і "Есмеральда" і читають уривок "В темнице", кн.8, гл.4).

Учень №3; - На все життя залишаться в нашій уяві вічні герої "Собору Паризької Богоматері", які були вдало створені романтиком В.Гюго, уродженцем міста Безансона, яким пишається і буде пишатися чарівна Франція. Це його влучне слово донесло до нас силу людських почуттів та неповторну красу замку Нотр-Дам.

Учень №4: - Як жаль, що людське життя вимірюється лише декількома десятками років... Нехай би для такого майстра слова, як В.Гюго, був виняток у Бога і у природи - жити вічно! Нехай голос Землі доносить до всіх наше щире слово подяки за його переповнене глибоким змістом життя для людей...

Учень №5: - Скажу відверто: якоюсь легкістю і особливим Добром

віє з сторінок літератури, яка дала світові Флобера, Стендаля,

Екзюпері, який народився у французькому містечку Ліоні і який, піднявшись на літаку в небо в свій останній, дев'ятий, дозволений політ, більше ніколи неповернеться на Землю-

Учень №6; - Згадайте маленького принца... Чи неправда, що разом

із ним ми по-новому оглядаємо цей світ, чи не разом із маленьким принцом

ми мріємо про якісь особливі, свої зорі.

Вашій увазі пропонується інсценізацію уривку прощання принца з

льотчиком із казки-притчі Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принці (Чути гул літака. Гасне світло. Включаються ілюмінатори на

Землю. Звучить пісня "Земля б иллюминаторе" Пісня змовкає, виходять

Принц і Льотчик).

Учитель вступає: - Але настав час прощання Маленького принца з

Льотчиком. На його астероїді чекала квітка. Для Льотчика розлука з

другом - це трагедія дорослого, в думці якого гине дитина...

Учень №7: - Антуан де Сент-Екзюпері - один з тих у французькій

літературі, кого любить молодь, тому що душа його, як і його літературні шедеври, була завжди молода. Його твори не схожі на інші, і в цьому - його геніальність.

Студенти, сцена "Принц і квітка)ї французькою мовою.

Учитель: - Інтерес до французької літератури серед наших дітей

досить великий тому, що:

1) через французькі твори вони знайомляться з великим народом Франції;

2) дізнаються про його звичаї та обряди;

3) поглиблюють свої знання про цікаву історію цікавого народу.

Кожний автор - це якась епоха Франції, а кожна епоха - це життя французького народу...

(Огляд рефератів французьких письменників як результат пошукової роботи членів клубу "Парнас").

Учень №8: - Та вже коли мова заходить про поезію, та якщо це французька поезія, то уявити її, як ми вважаємо, без імені французького поета XX століття Жака Превера просто неможливо. І не тому, що поезії Жака Превера мелодійні, глибокі за змістом, насичені і цікаві. Це також має місце... Але його вірші - це перш за все складний шлях поета до людей...

Учень №9: - Якщо бувають у людини хвилини захоплення, блаженства, лірики (а вони обов'язково бувають у кожного!), то серед них - зустрічі з поезією Жака Превера. Чудодійна сила цих прекрасних творів несе нас крізь рокц^до Франції, у його рідне місто Ньойї-сюр-Сен, де народився поет. І ось ми поряд з автором, який створив для нас неповторного птаха щастя у своєму відомому вірші "Как нарисовать птицу?"

(Звучить франгузький вальс, на фоні якого читається вірш Ж.Превера "Как нарисовать птицу? ").

Учень №10: - Нам відомо, що Жак Превер писав не тільки вірші чи поеми. У 1948 році він працює на французькому радіо, де гарною мелодичною французькою мовою готує цікаві радіопередачі, в яких звучать і пісні на слова Жака Превера. Прислухайтесь до знайомої мелодії...

(Звучить пісня на слова Жака Превера "Листья желтые").

Учень №11: - Не кожний знає, що слова цієї пісні написав відомий Жак Превер. Скільки душі і правди життя в цих рядках! Як влучно підібрав до них композитор музику! Дійсно, перед нами приклад високої проби і пера!

Учитель: - Кажуть, з мертвими не говорять... Можливо, і так, якщо мертвий не поет... Але якщо доля судило йому бути поетом, то з ним будуть говорити нащадки крізь тисячоліття мовою його віршів. Писати, творити, робити і просто жити для людей - це талант! Жак Превер вмів подарувати себе людям, і за це ми йому вдячні,

Учень №12: - Та хіба тільки Жак Превер допоміг нам відчути весь смак французької мови та високу шляхетність французької літератури? -Звичайно, ні.

Зараз ви матиме змогу відчути величезну закоханість студентів Чернівецького педучилища в твори інших французьких авторів...

(Слово беруть студенти Чернівецького педучилища).

Учитель: - Французька мова - це не тільки вірші і романи французьких авторів це й жива мова французької пісні, яка несе c собою стан душі людської, пісні, яка вчить не тільки словом, але і звуком, від якої нам завжди стає на серці хороше, а в душі - багато...

Французька пісня чарує нас своєю неповторністю і доступністю, тому, можливо, нам завжди приємно слухати її без перекладу.

(Звучить пісня у виконанні Токаря П.П. під мелодію пісні Джо Дасена).

Учитель: - Можна було б ще довго розповідати про цікаву французьку літературу та нашу захопленість французькою мовою, але хочеться про все це почути самих французів, наших далеких гостей, які не без інтересу прийшли сьогодні до нас...

(Слово беруть французи).

Учитель: - Як добре, що ми зустрілися, що ми ще раз побували у Франції, почули її прекрасну мову. Але, нажаль, ми змушені повернутись на рідну Україну, де також люблять слово, пісню і просто звичайне спілкування, від якого нам стає хороше, тепло і радісно. Нехай українська пісня, в яку закоханий кожний українець, стане тим "містком", через який завжди переходитиме велика дружба двох народів - українського і французького?

(Всі разом заспівують українську пісню "Червона рута ").

Как нарисовать птицу.

Сначала нарисуйте клетку с настежь открытою дверцей,

Затем нарисуйте что-нибудь красивое и простое,

Что-нибудь очень приятное и нужное очень для птицы;

Затем, в саду или в роще к дереву плотно прислоните,

За деревом этим спрячьтесь, не двигайтесь и молчите.

Иногда она прилетает быстро и на каждую жердочку садится, Иногда же проходят годы - и нет птицы.

Не падайте духом, ждите, ждите, если надо, годы,

Потому что срок ожидания, короткий он или длинный,

Не имеет никакого значения для успеха вашей картины.

Когда же прилетит к вам птица (если только она прилетит)

Храните молчание, ждите, чтобы птица в клетку влетела.

И, когда она в клетку влетит, тихо дверцу кистью заприте,

И, не коснувшись ни перышка, осторожно клетку сотрите.

Затем нарисуйте дерево, выбрав лучшую ветку для птицы, Нарисуйте листву зеленую, свежесть ветра и ласку солнца, Нарисуйте звон мошкары, что в горячих лучах резвится,

И ждите, ждите затем, чтобы запела птица.

Если она не поет - это плохая примета:

Это значит, что ваша картина совсем никуда не годится.

Но если птица поет - это хороший признак,

Признак, что вашей картиной можете вы гордится,

И можете вашу подпись поставить в углу картины,

Вырвав для этой цели перо поющей птицы.

"Жіночі історії Олени Черчук та Мирослави Онуфрик"

(зустріч з поетесою Т.А.Севернюк)

Обладнання : 1.) виставка книг ТА.Севернюк " Поетеса від

Сонця"

2) па дошці слова : "Найвища наука на землі - бути

мудрим , а найвища щедрість - бути добрим ". ( Т. А. Севернюк).

3) "Не тікай " (Зоя Слободян), "Ночь луни "(Світлана Гайсан), "Хай не рвуться чорні коралі " ( дует " Скриня "), " Забуть печаль " (Вас. Зінкевич).

4.) Даіідтест для журналістів "Зоя Слободян ".

5) " Чарівне танго ".

6)Плакати з віршами Т.А.Северенюк.

Запрошені: 1) Т. А. Севернюк

2) Учитель німецької мови.

( Звучить пісня " Чарівне танго " на слова Т.Севернюк)

Олена : Коли ступає зрілість на поріг ,

Нам світять далі пройденних доріг,

Ми оглядаємо все, що пережито,

Що розчерк дом в пам'яті зберіг .

Т. Севернюк

Мирослава: - Все ближчі ті, хто вмів життя прожити.

Так, щоб не згасла марно жодна мить,

Хто виплискав з душі останній промінь,

Аби кахану землю обігріть.

Т. Севернюк.

Олена: - Гострішим зір стає, коли чала

Торкнеться ночі льодяна стріла,

Коли настане часу знак питальний :

"Нащо у світ вас мати привела ? "

Мирослава: - Цими поетичними рядками відомої буковинської поетеси ми і розпочинаємо нашу зустріч з нею .

Народилась Тамара Артемівна Севернюк 26 липня 1941

року в містечку Старокостянтинові ,що на Хмельниччині, в сім "ї військового Артема Яковича та вчительки Лариси Іванівни. Батько походив з селян . мати - з інтелігентів . Саме по них пройшовся репресивний вихор , що забрав не одне родинне життя . пізніше реабілітоване посмертно.

Олена:- В рідному Старокостянтинові майбутня поетеса закінчить середню школу №1. до якої бігала весною і восени через Чортів місток, а взимку - навпростець - через замерзлу річечку .

Пізніше вона стане студенткою Хмельницького педучшища. після закінчення якого почне працювати в школі. Надовго запам'ятаються Тамарі Артемівні її перші учні, на перші стежиночки дорослості в любому Старокостянтинові.

Мирослава: - Там, в рідному Старокостянтинові, Тамара Артемівна пізнала перше глибоке почуття любові і не менші глибокий біль утроби. Розповідає Тамара Артемівна Севернюк...

(Розповіть поетеси про перше кохання ).

Там були написані її перші віршовані рядки ,і вперше в четвертому

класі вони були опубліковані в газеті " Червона зірка".

Олена: -Звідти Тамара Артемівна поїхала на навчання в Чернівці , де

в 1966 році закінчила філфак , російське відділення, університету

Раптом вона захворіла ...Не забула про ці страшні роки хвороби Тамара Артемівна...

(Розповідає Т. Севернюк : бажання жити ,воля до життя). Мирослава: - Але Тамара Артемівна змогла подоланні хворобу . Вона працює в Путилі, в редакції газети " Радянські карпати", потім - в організованій в 1967 році молодіжній газеті " Молодий Буковинець" , а ще пізніше - стає головою обласного літературного об'єднання при Чернівецькій організації Спілки письменників України ...

Олена:- Пізніше поетеса скаже про зубчаті колеса історії .які так немилосердно прокотилися і по душах її покоління. Адже не так вже й просто було прозрівати . втрачаючи віру , прощатися з тим . чим жила, на чому будувала свою долю і наче не поганий фундамент заклала свою чесною працею , а коли виявилося, то не праця її була головним для влади імущих... Ось як про це розповідає сама поетеса ..

( Т. А.Севернюк про важкі часи митного ). Мирослава:" Що буде далі ?

-А далі - інвалідність ... У тоді Тамара Артемівна збагнула. Бог послав їй на загартування усі можливі фізичні біди . Та тільки вона враз згадала Лесю Українку, Овада. Марасьєва... Їй було в кого повчитися, було де набратися мужності. І скільки не доводиться жити Тамарі Артемівні, вона не забуде ці імена, тому що вони були їй опорою , надією і... ходою зі стін но - палатних в'язниць у світ широкий, а згодом - в літературу .

(Т.А. Севернюк читає " Баладу про червоного вершника ) .

Олена:- У важкі хвилини життя з Тамарою Артемівною завжди були книги , книги, книги... Вони допомагали Їй пережити хворобу. Її хрещеним батьком був відомий літературний критик Микола

Ільницький.

Перша збірка поезії Т.Севернюк вийшла видавництві " Карпати" в Ужгороді під назвою "Серце вміє співати". За цю збірку в 1977 році

Тамару Севернюк було прийнято до Спілки письменників .

Згодом з'являється багато інших збірок. З 197 7 року по 1991 роки у різних видавництвах України видавалися поетичні збірки Тамари Севернюк ("Радянський письменник", " Молодь", "Дніпро", " Карпати"," Прут","Букрук", а міста , в яких ці видавництва містилися, неважко згадати: Київ, Ужгород, Чернівці. Саме тут вийшли збірки поезій "Поранковій землі " " Луни дня", "Срібна папороть", "Озарение августом".

(Звертається до вистава книг Т Севернюк )

Мирослава :- Сама поетеса з великим задоволенням любить слухати молоду співачку Світлану Гайсан, яка виконує багато пісень на слова Т. Севернюк.

(Пісня "Ночь луни" слова Т. Севернюк, муз. Світлани Гайсан. Співає Світлана Гайсан).

Олена :- Тамара Артемівна пише не тільки вірші. Вона-автор музики, яку написала до своїх слів "Хан не рвуться чорні коралі". Цю пісню виконує відомий дует "Скриня", Володимир та Марія Лобураки .

( Пісня "Хай не рвуться чорт коралі", слова Т.Севернюк, муз. Т.Севернюк. Співає дует "Скриня ").

Мирослава :- Пісні на слова Тамари Севернюк співають не тільки артисти . Їх любить виконувати і сама поетеса . Тамара Артемівна - частий гість чернівецьких школярів , які ось так, як ми сьогодні, (показує) люблять зустрічатись з нею за круглим столом. Тамара Артемівна вміє зачаровувати молодих своєю невичерпною енергією , гостротою розуму, вмінням і бажанням жити Учні приємно дивується , коли бачуть Тамару Артемівну з гітарою , коли чують пісні у її виконанні.

(Тамара Севернюк виконує свої пісні під гітару ).

Олена :- Сьогодні у видавництвах чекають свого виходу нові книги Т.Севернюк. І хоча часи для нас настали досить скрутні, але збірки Тамари Артемівни продовжують виходити до людей. так , недавно світ побачила її збірка "Йорданська ніч".

(показує зб. " Йорданська ніч " ).

Зараз з поетеса продовжує своє цікаве , насичене подіями життя. Вона вірить , що люди не зрадять його . а діти зустрінуть життя мудрими руками , допитливими очима і твердою ходою , не зважаючи на сутінки перебедовчої пори, труднощі утвердження нових суспільних формацій тощо.

Мирослава : - Що хотіли б вам, Тамара Артемівна, побажати присутнім на цьому засіданні ?

(Говорить Севернюк Т.А.}.

А їй гачком поділяємо думку Тамари Артемівни проте, що кожна людина повинна пронести через усе життя найдорожчий скарб- душу , якою Всевишній дарує кожного з нас . З душею майбутнє стане іншім , ніж минуле , з якого вибігла її золота Ікопоть . Лише в душі буковинської поетеси Тамари Севернюк і до сьогодні не Зів'яв пахучий віолет хрусткого безу , при світлі якого все таке глибоке , що марно шукати мілини . краще

послухати голос любові, який радить : "Заглянь в майбутнє через мої

очі"

Олена : - Багато змін відбулося в житті Тамари Артемівни, але вона ніколи не забуде рідну Хмельниччину .

Ні-ні. та її полине серце на рідну землю і побачить щось таке , чого не помічало раніше , або й зовсім не знало . От і того 1992 року Тамара Артемівна вперше, на свій сором , дізналася про засновника Старокостянтинова - князя Костянтина Костянтиновича Острозького...

(Спогади поетеси про перебування на Хмельниччині у 1992 році. Читання вірша Т. Севернюк "Золотий доторк (<). Мирослава:" Закінчуючи нашу зустріч з Тамарою Артемівною , ми хочемо побажати їй міцного здоров 'я, творчих злетів , поетичного натхнення. Нехай подільська і буковинська земля продовжує народжувати таких поетів, якими пишається Україна, про яких співак Василь Зінкевич скаже…

(Слова подяки Василя Зінкевича Тамарі Севернюк у Києві, в палаці " Україна ".

Пісня " Забудь печаль " , слова Т. Севернюк, муз. Леоніда Затуловського. Співає Василь Зінкевич).



На головну



Світ географії та туризму



Hosted by uCoz