÷ерковний рух в ”крањн≥ в XVI стол≥тт≥
ѕравославна церква не була безборонним гл¤дачем усього того, що принесли њй реформац≥йн≥ рухи та католицька реакц≥¤. ѕротестантськ≥ ≥дењ захопили ≥нтел≥генц≥ю та м≥щанство, а почасти й духовенство; р≥зн≥ сектанти боролис¤, звичайно, не т≥льки з католиками, але й з православними. —кр≥зь почали голосно говорити про занепад православноњ церкви, про малу моральн≥сть вищоњ духовноњ влади, про непор¤дки в управл≥нн≥ ≥ т. ≥н., що д≥йсно почасти в≥дпов≥дало правд≥. ”се це в≥дразу примусило духовенство критичн≥ше гл¤нути на себе "й п≥знати своњ недол≥ки. ≤нтел≥генц≥¤, особливо родовита й заможна, потроху йшла до протестант≥в, а це дуже пом≥тно в≥дбивалос¤ на православн≥й церкв≥: вона позбавл¤лас¤ своњх сильних патрон≥в, а з ними часто й матер≥альних достатк≥в. ≤дучи в протестантство, той чи ≥нший пан часто в≥дбирав церкву в своњх п≥дданих ≥ перероблював њњ на збори, користуючись середньов≥чною засадою: cujus regio, ejus religio. Ѕували часто випадки, коли пани-апостати т¤гли за собою й своњх п≥дданих.
ќтже, год≥ було не реагувати на все те, що почало творитис¤ скр≥зь ≥ дошкульно ч≥пати православну церкву. —еред духовенства п≥шов теж великий рух з гаслом направи - направи в≥д гори до долу. ÷е був рух дуже корисний дл¤ православноњ церкви ≥ дл¤ розвитку украњнськоњ культури; в≥н хутко злучивс¤ з таким же рухом серед людей св≥тських, в≥д чого надзвичайно зм≥цн≥в, що й дало православн≥й церкв≥ сили боротис¤ з т≥Їю небезпекою, ¤ку принесли њй Їзуњти.
—умне становище православноњ церкви пог≥ршувалось ще й тим, що вона не мала вже багатьох м≥цних своњх колишн≥х оборонц≥в, бо втратила вищу ≥нтел≥генц≥ю. ¬ище духовенство, Їпископат культурно й морально сто¤ли невисоко ≥ боронити свою паству не могли. Ўк≥л добрих тод≥ нам бракувало, тому православна молодь мусила шукати соб≥ осв≥ти або за кордоном, або в школах польських ≥ п≥дпадати тим пов≥льному винародовленню.
ќт при такому низькому культурному стан≥ нашого духовенства, при таких заступниках нашоњ в≥ри розпочавс¤ пох≥д католицтва на православ'¤, пох≥д спершу н≥би т≥льки ≥дейний.
”тиски на православ'¤, що загрожували нав≥ть самому його ≥снуванню, в≥дразу знайшли йому нових оборонц≥в ≥ поставили на ноги весь украњнський народ. Ѕ≥льшим п≥зн≥шим приводом дл¤ цього була м≥ж ≥ншим голосна тод≥ календарна реформа. ѕапа √ригор≥й XIII в 1582 р. видав в≥домого свого наказу дочислити до дн¤ 5 лютого 10 дн≥в ≥ на майбутнЇ опускати на кожн≥ 400 л≥т три високосн≥ дн≥. “ому, що розпор¤дженн¤ це походило в≥д папи, православн≥ його не прийн¤ли, а через те, що календарну реформу почали вводити силою, украњнський народ р≥шуче запротестував проти нењ й зр≥кс¤ њњ прийн¤ти. ÷¤ календарна справа стала православним новим сигналом дл¤ об'Їднанн¤ й дл¤ оборони своЇњ в≥ри.
ƒо оборони батьк≥вськоњ в≥ри в першу чергу стало украњнське м≥щанство - воно орган≥зовуЇтьс¤ в церковн≥ братства й потроху бере церковну справу в своњ руки. ’утко, одне по одному, братства засновуютьс¤ майже по вс≥х пом≥тних тод≥шн≥х м≥стах - таких, наприклад, ¤к Ћьв≥в, –огатин, √ородок, Ѕерест¤, ѕеремишль, омарно, —атан≥в, √алич, расностав, Ѕ≥льськ, Ћюбл≥н, ¬≥льно, ињв, Ћуцьк ≥ багато ≥нших. „исло братств зростало, ≥ њх почали засновувати по др≥бних м≥стах ≥ нав≥ть по селах. ≤ ”крањна вкрилас¤ густою с≥ткою церковних братств, що стали м≥цними фортец¤ми в оборон≥ православноњ в≥ри. ” виробленн≥ украњнськоњ л≥тературноњ мови братства в≥д≥грали безумовно важливу роль - њм потр≥бна була полем≥чна л≥тература дл¤ широкого загалу, тим самим народною мовою, чому й стали братства чинником, що ширив власне таку л≥тературу. ƒо ц≥Їњ новоњ л≥тератури принесли живу народну украњнську мову.
—ел¤нство украњнське, звичайно, м≥цно трималос¤ батьк≥вськоњ в≥ри. “реба зауважити, що той реформац≥йний рух, про ¤кий ми вище говорили, мало заторкнув сел¤нство - в≥н пройшов головним чином по украњнських верхах, не зачепивши низ≥в. —ел¤нство, таким чином, залишилось нац≥ональним ≥ православним.
Ќижче духовенство в той час не визначалос¤ своЇю культурою, зате було дуже близьке до народу й мало на нього великий вплив. ƒуховенства було тод≥ дуже багато - ¤к певний стан воно творило до 10 % ус≥Їњ украњнськоњ людност≥, вже через це вплив його на простий народ був дуже пом≥тний. «вичайно, нижче духовенство м≥цно й завз¤то боронило свою батьк≥вську в≥ру.
ѕ≥д к≥нець XVI в≥ку виступаЇ й сильний оборонець православ'¤ - украњнське козацтво; воно так само завз¤то боронило батьк≥вську в≥ру, до чого прив≥д давало йому саме духовенство.
ќт усе це спричинилос¤ до того, що у в≥дпов≥дь на рел≥г≥йн≥ польськ≥ утиски украњнський народ швидко зорган≥зувавс¤ й м≥цною лавою став за свою в≥ру.
јле було тепер ¤сно, що дл¤ оборони потр≥бна нова збро¤, з ¤кою так влучно нападав ворог, - збро¤ культурна. ≤ братства завод¤ть своњ школи, вишукують добрих учител≥в, добрих пропов≥дник≥в. ѕо р≥зних м≥стах за XVI ≥ XVII в≥ки закладаютьс¤ друкарн≥, ¤к от у Ћьвов≥, ќстроз≥, ƒерман≥, «аблудов≥, иЇв≥, рем'¤нц≥, рилос≥, Ћуцьку, ѕочаЇв≥, –охманов≥, —тр¤тин≥, —упрасл≥, ”нов≥, „ерн≥гов≥ та ≥нших. ƒрукарн≥ ц≥ випускають силу книжок, потр≥бних дл¤ шк≥л, духовенства та дл¤ п≥дн¤тт¤ культурного р≥вн¤ украњнського народу; багато з нових книжок були писан≥ вже живою украњнською мовою, що з того часу стала мовою л≥тературною.
¬ ”крањн≥ розпочавс¤ жвавий культурно-нац≥ональний рух, скерований першим д≥лом на оборону церкви своЇњ ¤к своЇњ чест≥ народноњ, ¤к своЇњ власноњ душ≥. "–уська" в≥ра, в≥ра православна, стала ознакою нац≥ональною, украњнською; перестати бути православним стало однаковим, що й перестати бути украњнцем. ÷ерква стала центром украњнського нац≥онального житт¤; бачивши р≥зн≥ перепони дл¤ свого розвитку, украњнське громад¤нство ≥нстинктивно горнулос¤ до церкви ¤к до Їдиноњ нац≥ональноњ ≥нституц≥њ, де можна було почувати себе украњнцем.
¬≥йна родить героњв, каже приказка. ѕольськ≥ утиски батьк≥вськоњ в≥ри викликали культурно-церковний рух, а в≥н викохав нам багато сильних культурних роб≥тник≥в, що м≥цно стали на оборону свого народу, вз¤вшис¤ вже за нову зброю - за живу народну мову, а це привело до буйного розкв≥ту украњнськоњ л≥тературноњ мови в XVI - XVII в≥ках.
–ел≥г≥йн≥сть була споконв≥чною ознакою украњнського народу, а тепер, з другоњ половини XVI в≥ку, ц¤ рел≥г≥йн≥сть значно п≥дноситьс¤. ≤ в той час, коли латинство завз¤то п≥дносило свою активн≥сть, рел≥г≥йн≥ й церковн≥ питанн¤ стали в нас на пор¤док денний, спустилис¤ нав≥ть до низ≥в, обм≥рковувались ус≥м народом. Ќав≥ть ж≥нки стали до вир≥шуванн¤ питань рел≥г≥йних. "“акий св≥т настав, - скаржитьс¤ один з тод≥шн≥х письменник≥в, - що кожний радий допитуватис¤, а ≥нш≥ зм≥н¤ють на нову в≥ру (свою), перем≥н¤ють по к≥лька; не т≥льки чолов≥ки, а й ж≥нки де¤к≥ хочуть знати глибини ѕисанн¤, тайни церковних догмат≥в, хоч б≥льше в≥дпов≥дна була б њм кудел¤ з веретеном, ан≥ж писанн¤ пером".
÷ей церковно-рел≥г≥йний рух дуже спричинивс¤ до постанн¤ переклад≥в —в. ѕисьма на украњнську мову, а тим самим ≥ до розвитку нашоњ л≥тературноњ мови. Ќародна жива мова стала найсильн≥шою зброЇю в ц≥й рел≥г≥йн≥й боротьб≥, що глибоко п≥знали, ¤к ми бачили, спершу протестанти, а за ними й католики. “епер п≥знали цього чинника й украњнц≥ ≥ в оборону своЇњ православноњ в≥ри поставили живе слово. –озпочинаютьс¤ в нас з того часу церковн≥ пропов≥д≥ украњнською мовою - мовою, ¤ку розум≥в той народ, що боронив тепер ц≥лу справу. –озпочинаютьс¤ р¤сн≥ цитати текст≥в —в. ѕисьма украњнською мовою, а це потроху приводить до думки перекласти ц≥лу Ѕ≥бл≥ю на украњнську мову. «'¤вл¤Їтьс¤ спец≥альна полем≥чна л≥тература украњнською мовою. ќдним словом, з половини XVI в≥ку, спершу п≥д впливом протестантським, а пот≥м п≥д впливом Їзуњтськоњ акц≥њ, жива украњнська мова стаЇ л≥тературною й в≥дразу по¤вл¤Їтьс¤ сол≥дна л≥тература ц≥Їю мовою.
”правл≥нн¤ церквою до певноњ м≥ри перейшло в руки народу й церковних братств, що сто¤ли завжди близько до церкви й направл¤ли њњ справи. «вичайно, св≥тськ≥ ц≥ люди мало розум≥ли мову церковну, ≥ тому й вони почали домагатис¤ заведенн¤ своЇњ украњнськоњ мови до церкви, почали домагатис¤ й переклад≥в —в. ѕисьма на мову вкрањнську. ÷е наближенн¤ мир¤н до церковних справ дуже корисно в≥дбилос¤ на п≥днесенн≥ культурного р≥вн¤ нашого духовенства й безумовно спричинилос¤ й до переклад≥в ѕисьма —в¤того на украњнську мову, а тим самим ≥ до закр≥пленн¤ живоњ украњнськоњ мови ¤к мови л≥тературноњ.