‘≥лософсько-психолог≥чний аспект формуванн¤ толерантност≥ у сусп≥льств≥. ¬ихованн¤ толерантноњ особистост≥



ѕлан

1. ѕон¤тт¤ толерантност≥

2. ¬ступ (актуальн≥сть проблеми толерантност≥; практична значим≥сть)

3. ≤сторичне п≥дірунт¤ зниженн¤ р≥вн¤ толерантност≥ у сучасному св≥т≥

4. √уман≥зац≥¤ осв≥ти: ѕедагог≥чний аспект толерантност≥

5.  онцепц≥њ м≥жособист≥сних конфл≥кт≥в ≥ негативних емоц≥йних переживань у життЇд≥¤льност≥ людини

6. ‘≥лолофсько-етичн≥ основи ненасильства

7. ¬исновки

1. ѕон¤тт¤ толерантност≥

1.1 “олерантн≥сть означаЇ поважанн¤, сприйн¤тт¤ та розум≥нн¤ багатого р≥зноман≥тт¤ культур нашого св≥ту, форм самовираженн¤ та самови¤вленн¤ людськоњ особистост≥. ‘ормуванню толерантност≥ спри¤ють знанн¤, в≥дкрит≥сть, сп≥лкуванн¤ та свобода думки, сов≥ст≥ ≥ переконань. “олерантн≥сть - це Їдн≥сть у р≥зноман≥тт≥. ÷е не т≥льки моральний обов'¤зок, а й пол≥тична та правова потреба. “олерантн≥сть - це те, що уможливлюЇ дос¤гненн¤ миру, спри¤Ї переходу в≥д культури в≥йни до культури миру.

1.2 “олерантн≥сть - це не поступка, поблажлив≥сть чи потуранн¤. “олерантн≥сть - це, передус≥м, активна позиц≥¤, що формуЇтьс¤ на основ≥ визнанн¤ ун≥версальних прав та основних свобод людини. “олерантн≥сть у жодному раз≥ не може бути виправданн¤м пос¤ганню на ц≥ основн≥ ц≥нност≥. “олерантн≥сть повинна ви¤вл¤ти кожна людина, групи людей та держави.

1.3 “олерантн≥сть - це обов'¤зок спри¤ти утвердженню прав людини, плюрал≥зму (в тому числ≥ культурного плюрал≥зму), демократ≥њ та правопор¤дку. “олерантн≥сть - це пон¤тт¤, що означаЇ в≥дмову в≥д догматизму ≥ абсолютизму, утвердженн¤ норм, закр≥плених у м≥жнародно-правових актах у галуз≥ прав людини.

1.4 —тосовно поважанн¤ прав людини ви¤вленн¤ толерантност≥ не означаЇ терпимого ставленн¤ до соц≥альноњ несправедливост≥, в≥дмови в≥д своњх або прийн¤тт¤ чужих переконань. ÷е означаЇ, що кожен може дотримуватись своњх переконань ≥ визнаЇ таке саме право за ≥ншими. ÷е означаЇ визнанн¤ того, що люди з природи своЇњ в≥др≥зн¤ютьс¤ зовн≥шн≥м вигл¤дом, становищем, мовою, повед≥нкою ≥ мають право жити в мир≥ та збер≥гати свою ≥ндив≥дуальн≥сть. ÷е також означаЇ, що погл¤ди одн≥Їњ людини не можуть бути нав'¤зан≥ ≥ншим.

2. ¬ступ

ќрган≥зац≥¤ об'Їднаних нац≥й з ≥н≥ц≥ативи ёЌ≈— ќ оголосила 1995 р≥к, р≥к 50-р≥чч¤ обох орган≥зац≥й, ћ≥жнародним роком “олерантност≥.

“олерантн≥сть за вс≥х час≥в вважалас¤ людською чеснотою. ¬она мала на уваз≥ терпим≥сть щодо розр≥зн¤нь серед людей, ум≥нн¤ жити, не заважаючи ≥ншим, здатн≥сть мати права та свободи, не порушуючи прав та свобод ≥нших. “олерантн≥сть також Ї основою демократ≥њ ≥ прав людини, нетерпим≥сть у пол≥етн≥чному, пол≥конфес≥йному або в або в пол≥культурному сусп≥льств≥ призводить до порушенн¤ прав людини, насильства та збройних конфл≥кт≥в.

Ѕ≥льш н≥ж 200 рок≥в тому ¬ольтер в≥в жорстку ф≥лософську полем≥ку з рел≥г≥йною ворожнечею, фанатизмом ≥ несправедлив≥стю.

Ќетерпим≥сть була присутн¤ в ≥стор≥њ людства завжди. ¬она Ї причиною б≥льшост≥ в≥йн, рел≥г≥йних пересл≥дувань та ≥деолог≥чних протисто¤нь.

Ѕезпосередньою метою оголошенн¤ 1995 року ћ≥жнародним роком толерантност≥ з'¤вилось породженн¤ усв≥домленн¤ пол≥тиками ≥ громадськ≥стю небезпеки, що пов'¤зана з по¤вою форм нетерпимост≥ в сучасному св≥т≥. « моменту зак≥нченн¤ холодноњ в≥йни безперестану зростала к≥льк≥сть соц≥альних, рел≥г≥йних ≥ культурних конфл≥кт≥в. «анадто багато конфл≥кт≥в швидко переросло в повномасштабн≥ збройн≥ з≥ткненн¤. «анадто багато основних прав людини п≥ддалис¤ пр¤м≥й погроз≥, занадто багато житт≥в було загублено.

«вичайно ж, ц¤ проблема хвилюЇ ур¤д ≥ громадськ≥сть. ” ѕариж≥ 16 листопада 1995 року 185 державами - членами ёЌ≈— ќ, включаючи –ос≥ю, була прийн¤та ƒекларац≥¤ ѕринцип≥в “олерантност≥. ƒекларац≥¤ визначаЇ толерантн≥сть не т≥льки ¤к моральний борг, але ≥ ¤к пол≥тичну ≥ правову вимогу до окремих людей, групам людей ≥ державам. ¬она визначаЇ положенн¤ толерантност≥ стосовно м≥жнародних ≥нструмент≥в захисту прав людини. ƒекларац≥¤ п≥дкреслюЇ, що державам варто розробл¤ти нове законодавство, при виникненн≥ необх≥дност≥ забезпеченн¤ р≥вност≥ в сп≥лкуванн≥ й у можливост¤х дл¤ вс≥х груп людей ≥ окремих член≥в сусп≥льства.

Ќетерпим≥сть сусп≥льства це додаток нетерпимост≥ його громад¤н. ‘анатизм, стереотипи, образи або жарти на расову тему - конкретн≥ приклади про¤вленн¤ нетерпимост≥, ¤к≥ щодн¤ мають м≥сце в житт≥ частини людства. Ќетерпим≥сть приводить т≥льки до зустр≥чноњ нетерпимост≥. ¬она примушуЇ своњх жертв шукати р≥зн≥ форми помсти. ƒл¤ того, щоб боротис¤ з нетерпим≥стю ≥ндив≥дуум повинний усв≥домлювати зв'¤зок м≥ж своњм поводженн¤м ≥ порочним колом недов≥ри та насильства в сусп≥льств≥.  ожний з нас повинен задатис¤ питанн¤м: чи толерантний ¤? „и не в≥дхил¤ю ¤ тих, хто не схожий на мене? „и не звинувачую ¤ њх у своњх лихах?

—тановленн¤ в≥дкритого цив≥льного сусп≥льства, розвиток демократичних реформ повинний спиратис¤ на широку сусп≥льну п≥дтримку, консол≥дац≥ю сусп≥льства.  онструктивна взаЇмод≥¤ соц≥альних груп з р≥зними ц≥нност¤ми, етн≥чними, рел≥г≥йними та пол≥тичними ор≥Їнтирами може бути дос¤гнута на загальн≥й платформ≥ соц≥альних норм толерантноњ повед≥нки ≥ навичок м≥жкультурноњ взаЇмод≥њ.

3. ≤сторичне п≥дірунт¤ зниженн¤ р≥вн¤ толерантност≥ у сучасному св≥т≥

“олерантн≥сть у переклад≥ з французькоњ означаЇ терпим≥сть. ћаЇмо на уваз≥ терпим≥сть особистост≥ щодо ≥дей, вчинк≥в, ¤ких ц¤ особист≥сть внутр≥шньо не сприймаЇ, не схвалюЇ.

Ќа засадах толерантност≥ будуютьс¤ не лише м≥жособист≥сн≥ стосунки. ÷≥ засади дедал≥ част≥ше кладутьс¤ в основу внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики багатьох сучасних держав. ≤деолог≥¤ толерантност≥ маЇ свою ≥стор≥ю. „и не найпереконлив≥ше вона за¤вила про себе в добу ѕросв≥тительства, –еформац≥њ.

–озвиток ремесел ≥ торг≥вл≥ вимагав розширенн¤ зв'¤зк≥в м≥ж виробниками, налагодженн¤ обм≥ну товарами. ÷ерква змушена була рахуватис¤ з цими реал≥¤ми. ¬она модерн≥зувала догматику, культ, орган≥зац≥ю ≥ пол≥тику, стала терпим≥шою до ≥накомисл¤чих, Їретик≥в. √аснуть ≥нквизиторськ≥ багатт¤, припин¤ютьс¤ хрестов≥ походи проти "нев≥рних", рел≥г≥йн≥ в≥йни. ѕоступово утверджуЇтьс¤ погл¤д на людину, ¤к на самодостатню ц≥нн≥сть, визнаЇтьс¤ њњ право на в≥льний розвиток ≥ ви¤вленн¤ своњх зд≥бностей.

–еформоване христи¤нське вченн¤, гуманне, терпиме до особистост≥ кладетьс¤ в основу ≥деолог≥њ нових держав, ¤к≥ утворюютьс¤ на теренах ™вропи. ÷¤ ≥деолог≥¤ спри¤ла розкр≥паченню людини, утвердженню здорового ≥ндив≥дуал≥зму,

розвитку приватноњ власност≥, в≥льного п≥дприЇмництва.

—ьогодн≥ зах≥дноЇвропейськ≥ крањни - визнан≥ л≥дери в ус≥х галуз¤х прогресу - сусп≥льно-пол≥тичному, науково-техн≥чному, соц≥альному. ” них ми вчимос¤ не т≥льки рац≥ональн≥й високоефективн≥й орган≥зац≥њ прац≥, а й переймаЇмо досв≥д соц≥ального облаштуванн¤, забезпеченн¤ прав людини, розпод≥лу сусп≥льного продукту тощо.

ѕаростки толерантност≥ можна побачити ≥ в нашому сьогоденн≥. ƒержавн≥сть новоњ, незалежноњ ”крањни утверджують громад¤ни р≥зних пол≥тичних погл¤д≥в, культур, р≥зних нац≥ональностей. Ќашою  онституц≥Їю людина проголошена самодостаньою ц≥нн≥стю. ѕрикметно також, що ”крањн≥ в такий напружений час ¤к нин≥ вдалос¤ уникнути збройних конфл≥кт≥в.

ќдначе до справжньоњ толерантност≥ нам ще далеко. ћолодому украњнському сусп≥льству бракуЇ внутр≥шнього миру, спокою, злагоди. јтмосфера в ньому нагадуЇ стан холодноњ в≥йни.

—права в тому, що наше сусп≥льство не стало ¤к≥сно новим. ћи вс≥ прийшли в наше сьогодн≥ з рад¤нськоњ ери. ј тод≥ нас виховували борц¤ми-максимал≥стами, в дус≥ непримиренност≥, непоступливост≥ до всього, що суперечило оф≥ц≥йним догмам - нормам комун≥стичноњ морал≥.

“еоретичним п≥дірунт¤м такого вихованн¤ було марксистсько-лен≥нське вченн¤, пронизане ≥деЇю насилл¤. ѕроголошен≥ ним нов≥ ц≥нност≥ - соц≥альний устр≥й, перемога комун≥зму у всесв≥тньому масштаб≥ - передбачалось утверджувати шл¤хом класовоњ боротьби, ф≥зичного усуненн¤ з пол≥тичноњ арени експлуататорських клас≥в - кап≥тал≥ст≥в, буржуаз≥њ.

јктивно пропагувалис¤ ≥ впроваджувалис¤ в наше повс¤кденне житт¤ та спос≥б мисленн¤ агресивне, войовниче ставленн¤ до вс≥х "про¤в≥в буржуазноњ ≥деолог≥њ". «гадаЇмо пост≥йн≥ заклики до боротьби з "рел≥г≥йними пережитками у св≥домост≥ людей", масов≥ м≥тинги, на ¤ких засуджувалис¤ "кл¤т≥ космопол≥ти", збиранн¤ п≥дпис≥в п≥д листами з вимогою покарати академ≥ка —ахарова ≥ т.≥н.

Ќауку ненавист≥ проходили практично вс≥ прошарки населенн¤ крањни, вс≥ його покол≥нн¤. јдже вона була покладена в основу д≥¤льност≥ вс≥х державних ≥нститут≥в. ¬≥зьмемо лишень школу.  ожному своЇму вихованцев≥ вона прищеплювала класовий п≥дх≥д до оц≥нки под≥й, факт≥в ≥ ¤вищ сусп≥льного житт¤, нав'¤зувала "образ класового ворога". ќсобливо ж цим в≥дзначались громадськ≥ орган≥зац≥њ - жовтен¤тська, п≥онерська, комсомольська, парт≥йна. ¬вважалос¤, що чим краще оволод≥ють рад¤нськ≥ люди класовим п≥дходом, тим вище њхн¤ пол≥тична св≥дом≥сть.

÷¤ робота давала своњ плоди. ‘альшив≥ ц≥нност≥, ≥де¤ насилл¤ глибоко проникали у св≥дом≥сть людей, ¤к ≥ржа в зал≥зо.

ќсь чому вс≥ ми в ”крањн≥, а не лише л≥в≥, червон≥ та сп≥вчуваюч≥ њм вражен≥ барикадним синдромом. Ќесприйн¤тт¤ погл¤д≥в та ≥дей опонента, агресивна непримиренн≥сть до нового - чи не найхарактерн≥ша риса багатьох ≥ багатьох наших пол≥тизованих сп≥вв≥тчизник≥в. ¬орогуванн¤ м≥ж р≥зними прошарками населенн¤ стало звичайним, буденним ¤вищем. ѕротисто¤ть сх≥д ≥ зах≥д ”крањни, в≥руюч≥ р≥зних церков, ветерани ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни та ”крањнськоњ повстанськоњ арм≥њ, приб≥чники зах≥дницькоњ та сх≥дноЇвропейськоњ ор≥Їнтац≥њ...

≤де¤ насилл¤ визначаЇ не лише сусп≥льну, пол≥тичну св≥дом≥сть населенн¤ крањни, а й побутову. Ќехай кожен ≥з вас пригадаЇ власну реакц≥ю на скаргу свого малюка про те, що в дит¤чому садку хтось з ровесник≥в його штовхнув. ѕригадали? “ак, так, ви щиро порадили йому дати здач≥. ќце ум≥нн¤ "дати здачу", в≥дпов≥сти агрес≥Їю на агрес≥ю, ущемити нападника чи не найб≥льше ц≥нуЇтьс¤ нами в люд¤х. ≤де¤ насилл¤ в≥дтворюЇтьс¤ сама собою, без чийогось примусу. ¬она укоренилас¤ в св≥домост≥.

ћи не звикли домовл¤тис¤, ≥ти на компром≥си, поступки, дос¤гати угоди. ћи призвичањлис¤ боротись ≥ не визнаЇмо прохань (це слабк≥сть!), переконань, умовл¤нь. «ате звично вдаЇмос¤ до наказ≥в, примусу, зал¤куванн¤, шантажу та ≥нших вид≥в морального тиску. ћи не визнаЇмо за партнером - конкретною людиною, певною соц≥альною групою чи пол≥тичною парт≥Їю права "бути ≥ншим", права на самовизначенн¤ в т≥й чи ≥нш≥й ситуац≥њ, на про¤в суб'Їктивноњ свободи.

ћи борц≥-максимал≥сти, ¤к≥ не поступаютьс¤ принципами ≥ б'ютьс¤ за них до к≥нц¤ - нехай сто¤ть заводи ≥ фабрики, нехай заростають бур'¤нами колективн≥ пол¤, нехай гинуть люди.

 онфронтац≥йне сусп≥льство не здатне вижити.  ињвська –усь внасл≥док чвар ≥ м≥жусобиць не могла чинити опору завойовникам. —учасна ”крањна через ту саму причину теж уже стоњть на кол≥нах. “епер њњ завоювали не коч≥вники, а ≥ноземн≥ товаровиробники. «алишивши, щоправда, нам незалежн≥сть у вигл¤д≥ прапора, герба та г≥мну.

ј ми все ще недооц≥нюЇмо руйн≥вноњ сили ≥дењ насилл¤, њњ самознищувальноњ спр¤мованост≥.

”крањнському сусп≥льству потр≥бн≥ сьогодн≥ ≥нш≥ ц≥нност≥ - гуман≥стичн≥. —л≥д культивувати в ньому так≥ риси, ¤к терп≥нн¤, чутлив≥сть, доброта, тобто т≥ людськ≥ ¤кост≥, ¤к≥ несум≥сн≥ з насилл¤м. «азначимо, що ц≥ риси завжди були притаманн≥ украњнц¤м та тим народам, у ¤ких з ними сп≥льна дол¤.

јгресивн≥сть, т¤ж≥нн¤ до експанс≥њ, революц≥йний екстрем≥зм, класовий егоњзм... ј ц≥ та ≥нш≥ под≥бн≥ њм ¤вища були занесен≥ до нашоњ крањни разом з њњ колон≥зац≥Їю та б≥льшовизац≥Їю з боку –ос≥њ ≥ розрослис¤ ¤к бур'¤ни на њњ грунт≥, але повн≥стю культурних рослин - гуман≥стичних ц≥нностей не заглушили. —аме от≥ ц≥нност≥ продовжують утримувати наше сусп≥льство в≥д повного розпаду. ѓх ≥ треба вс≥л¤ко культивувати, розвивати.

Ќенасилл¤ не визнаЇ примусу ¤к способу розв'¤занн¤ пол≥тичних, моральних, економ≥чних проблем ≥ конфл≥кт≥в. ¬оно ставить за мету не руйнуванн¤, а терпим≥сть ≥ творенн¤, що даЇ змогу по-новому побудувати стосунки м≥ж людьми. ”топ≥¤? Ќ≥. Ѕо йдетьс¤ не про усуненн¤ насилл¤. ÷е неможливо. ¬оно, ¤к ≥ зло, незнищенне, це в≥чна категор≥¤. ÷≥лковите ненасилл¤ можливе лише теоретично. ќднак потр≥бно прагнути до ненасилл¤, до зниженн¤ його р≥вн¤. ј цього можна дос¤гти, ¤кщо у кожному конкретному випадку брати на себе всю повноту в≥дпов≥дальност≥ за зроблений виб≥р, ¤кщо прагнути до сп≥впрац≥, а не до конфронтац≥њ.

¬ище п≥дкреслювалос¤, що ще не так давно наше сусп≥льство було об'Їднане на основ≥ ≥деолог≥њ насилл¤. ≤ ми опинилис¤ в глухому кут≥. ¬их≥д з нього один: об'Їднатис¤ на основ≥ ≥деолог≥њ безнасилл¤ ¤к специф≥чноњ за наших украњнських умов форми демократ≥њ.

“≥льки така ≥деолог≥¤ допоможе нам вижити, дасть ключ до перебудови вс≥Їњ системи ц≥нностей, наповнити необх≥дним зм≥стом нац≥ональну ≥дею.

«авданн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб ≥де¤ ненасилл¤ мала ¤комога б≥льше приб≥чник≥в у нашому сусп≥льств≥, щоб нею пройн¤лос¤ ¤комога б≥льше наших сп≥вв≥тчизник≥в. ÷¤ ≥де¤ маЇ пронизати все наше бутт¤, всю д≥¤льн≥сть державних та громадських ≥нститут≥в, серед них органи судочинства, правопор¤дку тощо. ƒобре було б, ¤кби в просв≥тницьку роботу включились засоби масовоњ ≥нформац≥њ, щоб ≥дењ ненасилл¤ стали набутком широких мас.

 олосальн≥ можливост≥ дл¤ реал≥зац≥њ цих ≥дей маЇ система осв≥ти, зокрема школа, дит¤ч≥ дошк≥льн≥ заклади. ¬она здатна не лише пропагувати њх, а ≥ формувати у д≥тей позиц≥ю ненасилл¤, навчити своњх вихованц≥в в≥дпов≥дно будувати власну повед≥нку.

—л≥д зауважити, що тут уже ≥ робитьс¤ чимало. ¬ школ≥, скаж≥мо, практикуютьс¤ так≥ заходи, ¤к уроки миру, правових знань, трен≥нги з питань ненасильницького розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в, дн≥ захисту природи, вивчають ≥стор≥ю та культуру нац≥ональних меншин ”крањни та ≥н.

ќднак цього не досить. «азначен≥ заходи мають еп≥зодичний характер. ƒо того ж вони безсистемн≥. јдже в ”крањн≥ дос≥ не напрацьований зм≥ст ненасильницькоњ осв≥ти. ЅракуЇ спец≥альних програм, ¤к≥ б давали можлив≥сть в рамках ц≥л≥сного педагог≥чного процесу прищеплювати д≥т¤м певн≥ установки ≥ погл¤ди на себе, навколишн≥й св≥т та ≥нших людей (вин¤ток - програми з еколог≥чного вихованн¤). Ќедостатньо гуман≥зований сам навчально-виховний процес. ўе багато вчител≥в використовують у своњй практиц≥ в≥двертий чи прихований примус. Ќе визначено форм ≥ метод≥в роботи, спр¤мованоњ на ненасильницьке вихованн¤ школ¤р≥в.

Ќова ≥деолог≥¤, в основ≥ ¤коњ ≥де¤ ненасильства, може утвердитис¤ в нашому сусп≥льств≥ передус≥м через школу. “ож необх≥дно орган≥зувати всю навчально-виховну роботу на засадах ц≥Їњ ≥деолог≥њ.

4. √уман≥зац≥¤ осв≥ти: ѕедагог≥чний аспект толерантност≥

¬т≥ленн¤ в житт¤ гуман≥стичних ≥дей милосерд¤, прав людини, людськоњ г≥дност≥ й громад¤нськоњ в≥дпов≥дальност≥ Ї нин≥ не т≥льки бажаним ≥з суто етичних м≥ркувань, а й, пр¤мо кажучи, необх≥дним дл¤ прогресу ≥ самого виживанн¤ людства. ѕроцес такого вт≥ленн¤ натрапл¤Ї, однак, на чимал≥ перешкоди. Ќе останнЇ м≥сце серед них пос≥даЇ загальноосв≥тн¤ школа, ¤ка все ще в≥дчутно прос¤кнута авторитарним духом, не бере до уваги думки й прагненн¤ учн≥в, не поважаЇ њхньоњ самост≥йност≥ ≥ зор≥Їнтована на н≥велюванн¤ особистостей.

ѕроблема гуман≥зац≥њ осв≥ти Ї актуальною в усьому св≥т≥ - ≥, зрозум≥ло, вдв≥ч≥ ≥ втрич≥ актуальн≥шою у посттотал≥тарному сусп≥льств≥ (зокрема украњнському).

” цьому зв'¤зку треба п≥дкреслити, що ¤кщо вихованн¤ та осв≥та покликан≥ допомогти особистост≥ самоактуал≥зуватис¤, дос¤гти висоти, ¤ка доступна людському роду чи даному ≥ндив≥ду, то ≥деальною Ї центрована на особистост≥, "внутр≥шн¤" осв≥та. ћета њњ - в≥дкритт¤ ≥дентичност≥ кожного учн¤. Ќавчаючись прислуховуватис¤ до свого внутр≥шнього св≥ту, людина виводить наб≥р власних ц≥нностей, зд≥йснюЇ в≥дкритт¤ свого покол≥нн¤, дол≥. ¬≥дшукуючи свою ≥дентичн≥сть, п≥знаючи, чим люди под≥бн≥ ≥ чим в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного, ми прилучаЇмось до всього людського роду, до загальнолюдських ц≥нностей, стаЇмо громад¤нами всесв≥ту.

—еред дос¤гнень людського духу, що збагатили св≥тову науку ≥ культуру, важливе м≥сце пос≥даЇ гуман≥стична психолог≥¤, ¤ка за¤вила про себе в середин≥ XX стор≥чч¤. ¬она звернулас¤ до давньоњ традиц≥њ, що зв'¤зуЇ психолог≥ю з загальнолюдськими ц≥нност¤ми, ≥ тим самим заклала п≥дірунт¤ сучасним погл¤дам на психолог≥ю духовност≥; виступила т≥Їю "третьою силою", ¤ка протиставила себе б≥хев≥оризмов≥ та психоанал≥зу. Ќа в≥дм≥ну в≥д них, гуман≥стична психолог≥¤ пропонуЇ оптим≥стичний погл¤д на людську природу. ¬≥н заснований на визнанн≥ того, що д≥йсно здорова особист≥сть не може не прагнути до перевищенн¤ "норми" розвитку. ¬ласне, в цьому вона реал≥зуЇ себе або актуал≥зуЇтьс¤. ¬агомий внесок у розробку гуман≥стичноњ концепц≥њ здоровоњ особистост≥ зробив психолог-гуман≥ст јбрахам ћаслоу.

ќрган≥зуючий центр його концепц≥њ самоактуал≥зац≥њ - особист≥сть, що безупинно розвиваЇтьс¤ та ефективно виражаЇ свою людську сутн≥сть. јргументуючи критику механ≥стичноњ модел≥ науки про людину, ћаслоу заперечуЇ њњ ¤к малоц≥нну дл¤ майбутнього людства ≥ розвитку сусп≥льства, п≥дкреслюЇ, що "втрата ц≥лей ≥ людських ц≥нностей призвела до атомних бомб та досконалоњ технолог≥њ вбивства". Ќа¤вн≥ сьогодн≥ знанн¤ про людину одержан≥ головним чином неф≥зикал≥стськими методами гуман≥стичноњ науки.

√уман≥зац≥ю науки, в тому числ≥ психолог≥чноњ, ћаслоу розгл¤даЇ ¤к певний поворот не т≥льки в науц≥, але й в ≥стор≥њ людства. Ќасл≥дком його стаЇ запереченн¤ правом≥рност≥ фрейдистського протиставленн¤ потреб ≥ндив≥да та сусп≥льства. √уман≥стична психолог≥¤ розгл¤даЇ вдосконаленн¤ особистост≥ та сусп≥льства ¤к процеси, що взаЇмозумовлюють та стимулюють один одного. ѕров≥дна думка ћаслоу пол¤гаЇ в тому, що соц≥альн≥сть притаманна сам≥й природ≥ людини, соц≥альн≥ потреби властив≥ людин≥ ≥ не меншою м≥рою, н≥ж б≥олог≥чн≥.

≤де¤ про ≥Їрарх≥чну будову мотивац≥йноњ сфери особистост≥ висв≥тлена в зв'¤зку з думкою про те, що потреба в самоактуал≥зац≥њ властива людин≥. ¬она виникаЇ у особистост≥ в тому раз≥, коли задоволен≥ "базов≥" потреби (ф≥з≥олог≥чн≥, в безпец≥, в любов≥, в оц≥нц≥ та поваз≥). ÷ей ≥мпульс до д≥њ, ¤кий виходить за меж≥ базових потреб, ћаслоу визначаЇ ¤к "метомотивац≥ю", або "мотивац≥ю Ѕутт¤". ¬она зор≥Їнтована на найкращ≥ буттЇв≥ ц≥нност≥ - ≥стину, красу, добро, справедлив≥сть. Ќа в≥дм≥ну в≥д б≥олог≥чних потреб, вони не утворюють ≥Їрарх≥њ.  ожна з них так само важлива, ¤к ≥ ≥нш≥, кожна може бути визначена через ус≥ ≥нш≥. ќр≥Їнтац≥¤ на буттЇв≥ ц≥нност≥ дозвол¤Ї подолати багато традиц≥йних дихотом≥й, таких ¤к егоњзм ≥ альтруњзм, плоть ≥ дух, рел≥г≥йне та св≥тське.

ѕовному розкриттю можливостей кожного ≥ндив≥да заважаЇ притаманне людин≥ дво¤к≥сне ставленн¤ до буттЇвих ц≥нностей. "ћи, - констатуЇ ћаслоу, - боњмос¤ нашого найкращого, ¤к ≥ нашого найг≥ршого, хоча ≥ по-р≥зному". –озум≥нн¤ ц≥Їњ базовоњ екзистенц≥альноњ проблеми маЇ допомагати залученню до буттЇвих ц≥нностей.

ѕробудженн¤ та реал≥зац≥ю ц≥нностей Ѕутт¤ ћаслоу розгл¤даЇ ¤к важливий аспект самоактуал≥зац≥њ ≥ основний зм≥ст гуман≥стичного вихованн¤ та осв≥ти, що покликан≥ в≥дкрити шл¤х до нового виду цив≥л≥зац≥њ.

¬ажливим завданн¤м внутр≥шньоњ осв≥ти, за ћаслоу, виступаЇ навчанн¤ тому, що житт¤ ¤вл¤Ї собою ц≥нн≥сть. ÷ього надаЇ йому наповнен≥сть сенсом, моментами високоњ ≥нтенсивност≥. јби пост≥йно в≥дчувати красу ≥ дивовижн≥сть житт¤, учнев≥ рекомендуЇтьс¤ "осв≥жити" св≥дом≥сть, навчитис¤ об'Їднуючому сприйманню, здатност≥ одночасно вбачати тимчасове ≥ в≥чне, мирське ≥ св¤те в одному ≥ тому ж об'Їкт≥. ÷ьому вчить рад≥сть, т≥ миттЇвост≥ повного задоволенн¤ житт¤м, ¤к≥ мають назву граничних переживань. ƒо них може вести будь-¤кий досв≥д зустр≥ч≥ ≥з завершеною досконал≥стю, будь-¤кий рух до вищоњ справедливост≥ та найвищих ц≥нностей.

јнал≥зуючи креативн≥сть (тобто здатн≥сть до творчост≥), њњ психолог≥чн≥ механ≥зми, ћаслоу звертаЇ увагу головним чином на готовн≥сть до ≥мпров≥зац≥њ та натхненн¤, а не на одержанн¤ завершених твор≥в мистецтва. Ќа думку ћаслоу, пон¤тт¤ креативност≥ та повн≥стю здоровоњ людськоњ особистост≥, ¤ка самоактуал≥зуЇтьс¤, дуже близьк≥ одне до одного. Ћюдина, що здатна ≥мпров≥зувати, може впевнено дивитис¤ в завтрашн≥й день, розраховуючи на свою спроможн≥сть д≥¤ти в ситуац≥њ, ¤ка ран≥ше не виникала. —усп≥льство, що може виховати таких людей, виживе; те сусп≥льство, ¤ке нездатне до цього, загине.

ќтже, творч≥ зд≥бност≥ визнаютьс¤ засобом в≥дкритт¤ свого "я". ј досв≥д художньоњ осв≥ти засобами л≥тератури, музики, образотворчого мистецтва, танц≥в та ритм≥ки може служити моделлю, за допомогою ¤коњ можна було б зв≥льнити певну частину шк≥льноњ програми в≥д безц≥льност≥ та в≥дсутност≥ сенс≥в, ¤к≥ зумовлен≥ "свободою в≥д ц≥нностей" або нейтрал≥тетом до них.

5.  онцептуальний анал≥з м≥жособист≥сних конфл≥кт≥в ≥ негативних емоц≥йних переживань у життЇд≥¤льност≥ людини

ћ≥жособист≥сн≥ конфл≥кти, очевидно, також непереборн≥ з житт¤, ¤к розгул стих≥й: пов≥нь, землетрус, тайфуни, виверженн¤ вулкан≥в... нав≥ть ≥деальн≥ умови житт¤ людей навр¤д чи усунуть це ¤вище, що стаЇ очевидним, ¤кщо звернутис¤ до "класичноњ" ситуац≥њ "любовного трикутника": дв≥ особи що ведуть боротьбу за любов третьоњ особи, у р≥дких випадках здатн≥ збер≥гати симпат≥њ один до одного. ћайже будь-¤кий об'Їкт людських домагань, будь то людина, чи неживий предмет, сусп≥льне становище, престиж, добробут, стають свого роду "вершиною трикутника", приводом дл¤ суперництва дек≥лькох, або безл≥ч≥ людей. —уперництво ж легко та непом≥тно переростаЇ у ворожнечу.

ѕсихолог≥чний словник п≥д ред. ¬.¬. ƒавидова визначаЇ конфл≥кт ¤к важко розв'¤зуване протир≥чч¤, пов'¤зане з гострими емоц≥йними переживанн¤ми.

ј. ј. ™ршов розум≥Ї п≥д конфл≥ктом д≥њ протилежних, несум≥сних у дан≥й ситуац≥њ тенденц≥й, мотив≥в, ≥нтерес≥в, тип≥в повед≥нки.

 онфл≥кт - це протир≥чч¤, що виникаЇ м≥ж людьми в зв'¤зку з розв'¤занн¤м тих чи ≥нших питань соц≥ального й особистого житт¤. ” конфл≥кт≥ одна з≥ стор≥н вимагаЇ, чекаЇ зм≥ни повед≥нки, думок, або почутт≥в партнера.

 онфл≥кти под≥л¤ють на так≥ види: соц≥альн≥ конфл≥кти, пол≥тичн≥ конфл≥кти, юридичн≥ та ≥н.

ћ≥жособист≥сний конфл≥кт - це ситуац≥¤, в основ≥ ¤коњ протир≥чч¤, сприйн¤т≥ ≥ пережит≥ учасниками ситуац≥њ (чи принаймн≥ одним з них) ¤к значна психолог≥чна проблема, що вимагаЇ свого вир≥шенн¤ ≥ вимагаЇ активност≥ стор≥н, спр¤мованоњ на подоланн¤ виникаючого протир≥чч¤ та розв'¤занн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ в ≥нтересах обох чи одн≥Їњ з стор≥н.

ƒоктор психолог≥чних наук, професор, заслужений д≥¤ч наук —–—– ј.ј.  рилов. вид≥л¤Ї так≥ основн≥ типи м≥жособист≥сних конфл≥кт≥в:

а) ÷≥нн≥сн≥ конфл≥кти - це конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, у ¤ких розб≥жн≥сть м≥ж учасниками пов'¤зана з протир≥чч¤м у багато значущих дл¤ них речах. Ќаприклад, ¤кщо мова йде про роботу, ц≥нн≥стю буде те, у чому людина бачить дл¤ себе основний зм≥ст роботи (джерело засоб≥в, можлив≥сть самореал≥зац≥њ й ≥н.).

б)  онфл≥кт ≥нтерес≥в - це ситуац≥¤ ¤ка торкаЇтьс¤ ≥нтерес≥в учасник≥в (њхньоњ мети, плани, мотиви ≥ т.д.), ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ несум≥сними ≥ суперечними один одному. Ќаприклад, ¤кщо маютьс¤ в родини ф≥нансов≥ засоби - це ресурс, що ставить проблему розпод≥лу засоб≥в, а Їдиний телев≥зор - це непод≥льний ресурс, ≥ тому в суперечц≥ про те, ¤ку програму дивитис¤ перевагу можна в≥ддати т≥льки одному.

в) ўе один розширений вид м≥жособист≥сних конфл≥кт≥в - це конфл≥кти, що виникають через норми правил взаЇмод≥њ. Ќорми ≥ правила сп≥льноњ взаЇмод≥њ Ї його нев≥д'Їмною частиною, ¤ка виконуЇ функц≥њ регул¤ц≥њ ц≥Їњ взаЇмод≥њ, без ¤ких воно ви¤вл¤Їтьс¤ неможливим.

’арактер м≥жособист≥сного конфл≥кту (конфл≥кт ц≥нност≥, чи ≥нтересу норм ≥ правил взаЇмод≥њ) визначаЇтьс¤ характером проблеми, що породжуЇ протир≥чч¤ м≥ж учасниками ситуац≥њ, а причина його виникненн¤ - конфл≥ктними обставинами.

—амим загальним образом конфл≥кт можна визначити ¤к "граничне загостренн¤ протир≥ч". ѕсихологи затверджують, що таке важко розв'¤зне протир≥чч¤ пов'¤зане з гострими емоц≥йними переживанн¤ми.

—лово "емоц≥њ" походить в≥д латинського "emovere" - хвилювати, збуджувати.

≈моц≥њ, почутт¤ можуть бути спр¤мован≥ на себе (ка¤тт¤, самовдоволенн¤) ≥ на ≥нших (под¤ка, заздр≥сть).

Ќайчаст≥ше вживаним Ї розпод≥л емоц≥й на позитивн≥ ≥ негативн≥.

ѕозитивн≥ емоц≥њ

–ад≥сть, симпат≥¤, замилуванн¤, под¤ка, прихильн≥сть, повага, дов≥ра, горд≥сть, захват, упевнен≥сть та ≥н.

Ќегативн≥ емоц≥њ

—муток, лють, страх, досада, безнад≥йн≥сть, жаль, заздр≥сть, розчаруванн¤, знев≥ра, нудьга, провина, розгублен≥сть, образа, обуренн¤ й ≥н.

–озпод≥л емоц≥й на позитивн≥ ≥ негативн≥ в≥дбиваЇ, насамперед, суб'Їктивну оц≥нку пережитих в≥дчутт≥в. ” зовн≥шньому ж план≥ ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ емоц≥њ можуть приводити ≥ до позитивних, ≥ до негативних насл≥дк≥в. “ак, хоча пережитий чи гн≥в страх часто мають негативн≥ насл≥дки дл¤ орган≥зму ≥ нав≥ть дл¤ сусп≥льства, у де¤ких випадках вони можуть нести позитивну форму захисту, виживанн¤. “ак≥ позитивн≥ емоц≥йн≥ про¤ви, ¤к рад≥сть ≥ оптим≥зм можуть у де¤ких випадках перетворюватис¤ в "войовничий ентуз≥азм", що може привести до негативних насл≥дк≥в.

—еред р≥зних про¤в≥в емоц≥йного св≥ту людини прийн¤то вид≥л¤ти афекти, власне емоц≥њ, почутт¤, пристраст≥ ≥ настроњ.

јфект - це процес вибухового характеру, що супроводжуЇтьс¤ орган≥чними зм≥нами ≥ д≥¤ми, найчаст≥ше неп≥длеглими св≥домому вольовому контролю. ” стан≥ афекту людина ¤к би "втрачаЇ глузд".

ѕочутт¤ мають ч≥ткий предметний характер, вони пов'¤зан≥ з у¤вою про де¤кий об'Їкт - конкретноњ (любов до людини) чи узагальненоњ (любов до батьк≥вщини).

ќб'Їктами почутт≥в можуть бути образи ≥ пон¤тт¤, що утвор¤ть зм≥ст моральноњ св≥домост≥ людини. ¬ищ≥ почутт¤ в≥днос¤тьс¤ до духовних ц≥нностей та ≥деал≥в. ¬они в≥д≥грають важливу роль у формуванн≥ особистост≥. ѕочутт¤ регулюють повед≥нку людини, можуть мотивувати њњ вчинки.

≈моц≥њ ≥ почутт¤ можуть не зб≥гатис¤ - так, що можна сердитис¤ на людину, ¤ку кохаЇш.

ѕристрасть - сильне, ст≥йке, тривале почутт¤. ѕристрасть про¤вл¤Їтьс¤ в зосередженост≥, з≥браност≥ помисл≥в ≥ сил, спр¤мованих на Їдину мету. ” пристраст≥ ¤скраво виражений вольовий момент. ѕристрасть означаЇ порив, захопленн¤, направленн¤ вс≥х зусиль особистост≥ в Їдиному напр¤мку, зосередженн¤ њх на Їдин≥й мет≥.

Ќастр≥й - загальний емоц≥йний стан особистост≥. ÷е - несв≥дома емоц≥йна оц≥нка особист≥стю того, ¤к на даний момент складаютьс¤ дл¤ нього обставини.

„и на¤вн≥сть в≥дсутн≥сть м≥жособист≥сних, м≥жнац≥ональних, м≥жконфес≥йних конфл≥кт≥в пр¤мо залежить в≥д на¤вност≥ або в≥дсутност≥ негативних емоц≥йних переживань у життЇд≥¤льност≥ людини. Ќегативн≥ емоц≥йн≥ переживанн¤: невдала кар'Їра, вплив матер≥ального становища на психолог≥чний стан особистост≥ ≥ т.д., ¤к насл≥док впливають на толерантн≥сть, викликають агресивне поводженн¤ стосовно навколишнього. Ќаприклад: 1) в≥йськовослужбовц¤ кинула кохана д≥вчина, ¤к результат психолог≥чний стрес - в≥н ≥де з≥ зброЇю з частини - розстр≥люЇ товариш≥в по служб≥ - нер≥дко зак≥нчуЇ житт¤ самогубством; 2) одна з верс≥й пад≥нн¤ л≥така 11 вересн¤ 2001 р. на ѕентагон пол¤гаЇ в тому, що л≥так в≥в не арабський терорист, а колишн≥й сп≥вроб≥тник ѕентагона, зв≥льнений з роботи ¤кий приховав образу.

ќкрема особист≥сть, п≥д впливом негативних переживань, у буквальному значенн≥ може зм≥нити х≥д ≥стор≥њ.

6. ‘≥лолофсько-етичн≥ основи ненасильства

‘≥лолофсько-етичн≥ концепц≥њ ненасильства безпосередньо базуютьс¤ на рел≥г≥йних погл¤дах. ¬они розвиваютьс¤, доповнюютьс¤, удосконалюютьс¤ в≥дпов≥дно до св≥тогл¤ду того чи ≥ншого ф≥лософа, письменника, сусп≥льного д≥¤ча. ” сучасн≥й ф≥лолофсько-етичн≥й л≥тератур≥ зустр≥чаютьс¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ тлумаченн¤ позначеноњ проблеми. якщо спробувати ¤кось класиф≥кувати такого роду п≥дходи, то умовно можна вид≥лити р¤д взаЇмозалежних ≥ переход¤чих з одного в ≥нший напр¤мк≥в: ненасильство ¤к моральний принцип взаЇмод≥њ людей, ¤к взаЇмов≥дношенн¤ м≥ж ними; ненасильство ¤к форма сусп≥льно-пол≥тичноњ боротьби; ненасильство ¤к ставленн¤ людини до природи, усього живого; ненасильство ¤к один ≥з засоб≥в розв'¤занн¤ глобальних проблем людства.

7. ¬исновки

Ќа жаль, толерантн≥сть в сучасному св≥т≥ знаходитьс¤ у досить плачевному стан≥. «а даними досл≥джень люди старшого покол≥нн¤ мають ще нижчий р≥вень толерантност≥ н≥ж молодь. « цього можна д≥йти висновку про те, що осв≥та - це процес, що продовжуЇтьс¤ на прот¤з≥ усього житт¤, а не розпочинаЇтьс¤ та не зак≥нчуЇтьс¤ школою. —проби прищеплюванн¤ толерантност≥ через шк≥льну осв≥ту будуть безрезультатн≥, доти, доки вони не будуть спр¤мован≥ на вс≥ в≥ков≥ групи ≥ не стануть розповсюджен≥ вдома, у навчанн≥, на робот≥, ≥ нав≥ть при проведенн≥ дозв≥лл¤.

ƒосить часто корен≥ нетерпимост≥ ≥ ≥дуть у неосв≥чен≥сть та страх: страх перед нев≥домим, ≥ншими культурами, нац≥¤ми, рел≥г≥¤ми. Ќетерпим≥сть також часто маЇ багато сп≥льного з г≥пертрофованим в≥дчутт¤м власноњ ц≥нност≥ ≥ зрозум≥лост≥: особистим, нац≥ональним або рел≥г≥йним. ÷≥ у¤вленн¤ формуютьс¤ в ранньому в≥ц≥, тому ¤ вважаю, що демократ≥¤ в ”крањн≥ ще занадто молода, щоб люди в≥дчули себе б≥льш в≥льними, могли повною м≥рою розвивати св≥й потенц≥ал.

“олерантн≥сть ¤к тип ≥ндив≥дуальних ≥ сусп≥льних в≥дносин до соц≥альних ≥ культурних розб≥жностей, ¤к терпим≥сть до чужих думок, в≥рувань ≥ форм повед≥нки можна розгл¤дати в ¤кост≥ одн≥Їњ з фундаментальних ознак цив≥л≥зованост≥, р≥вн¤ культури.

” демограф≥чн≥й культур≥ ≥снуЇ терпим≥сть до позиц≥њ тих член≥в сусп≥льства, що виступають ≥з трохи в≥дм≥нними пол≥тичними, рел≥г≥йними, економ≥чними гаслами. ¬≥дбуваЇтьс¤ це тому, що в цих сусп≥льствах громад¤ни, ¤к≥ виражають протилежн≥ точки зору з таких, здавалос¤ б, важливих проблем, наприклад пов'¤заним з економ≥чним ≥ пол≥тичним курсом, рел≥г≥Їю й ≥н., мають сп≥льну точку зору на так≥ питанн¤, ¤к вол¤, дисципл≥на, робоча етика, тобто переважаЇ згода у головних, базових соц≥альних питанн¤х. ” дн≥ найгостр≥шоњ пол≥тичноњ кризи н≥хто не в≥зьме п≥д сумн≥в необх≥дн≥сть ≥снуванн¤ в крањн≥ правового пор¤дку ≥ демократичного пол≥тичного ладу, не засумн≥ватис¤ в "американському способ≥ житт¤", "‘ранц≥њ дл¤ француз≥в", "особливост≥ ¤понц≥в". Ћюди сприймають ≥нших член≥в сусп≥льства ¤к таких самих людей, ¤к вони, г≥дних поваги ≥ п≥дтримки.

“олерантн≥сть - це саме те, чого не вистачаЇ зараз де¤ким люд¤м та нац≥¤м: терп≥нн¤, терпим≥сть, розум≥нн¤, дружнЇ в≥дношенн¤, спок≥й, адекватне сприйн¤тт¤. я вважаю, що дл¤ вихованн¤ толерантност≥ потр≥бно акцентувати увагу не на «ћ≤, ¤к≥ просто в≥щають або друкують про нењ, а на т≥ з них, що в≥дроджують ф≥лософ≥ю ≥ впроваджують це в житт¤ своњми способами, допомагаючи люд¤м перейн¤тис¤ розум≥нн¤м толерантност≥, не т≥льки розум≥ючи, що це таке, а й жити в≥дпов≥дно до нењ.

Ћ≥тература

ќбща¤ психологи¤. ”чебник дл¤ студентов пед. »нститутов под редакцией проф. ј.¬. ѕетровского -ћ "ѕросвещение",1977г.

‘етискин ».ѕ.; ћиронова “.»., —оциально-психологическа¤ диагностика личности и группы. -√√” им. Ќ.ј. Ќекрасова, 2001 г.

ƒекларац≥¤ принцип≥в толерантност≥.- ѕедагог≥ка толерантност≥-1999, є3/4-с. 177.

Ќенько ≤.я., Ўап≥ро √.Ќ. ≤деолог≥¤ ненасильства повинна починатис¤ з≥ школи. - ѕедагог≥ка толерантност≥-1998, є3-4 -с. 4-7.

’омутинникова Ќ.Ќ. ≤дењ милосерд¤ ≥ толерантноњ педагог≥ки јбрахама ћаслоу -ѕедагог≥ка толерантност≥-1998, є3-4 -с. 97-100.

—итаров ¬.ј., ћаралов ¬.ѕ. ѕроблема ненасили¤ в религиозных, философско-педагогических концепци¤х. -ѕедагог≥ка толерантност≥-1998, є3-4.

ѕсихологический словарь под редакцией ¬.¬. ƒавыдова.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz