—в≥дом≥сть



¬ищим р≥внем псих≥чного в≥дображенн¤, властивого т≥льки людин≥ ¤к сусп≥льно-≥сторичн≥й ≥стот≥, с св≥дом≥сть. —в≥дом≥сть - це в≥дображенн¤ у псих≥ц≥ людини ≥деальних образ≥в д≥йсност≥, своЇњ д≥¤льност≥, самоњ себе.

—в≥дом≥сть не сл≥д ототожнювати з ус≥Їю псих≥кою. ÷е особливий псих≥чний процес або њх сукупн≥сть. —в≥дом≥сть - особливе утворенн¤, що сформувалось у ход≥ сусп≥льно-≥сторичного розвитку на основ≥ прац≥ ¤к специф≥чного виду людськоњ д≥¤льност≥, специф≥чна форма ц≥леспр¤мованого псих≥чного в≥дображенн¤. ¬она ¤вл¤Ї собою таку функц≥ю людськоњ псих≥ки, сутн≥сть ¤коњ пол¤гаЇ в адекватному, узагальненому, ц≥леспр¤мованому активному в≥дображенн≥, що зд≥йснюЇтьс¤ в символ≥чн≥й форм≥, й творчому перетворенн≥ зовн≥шнього св≥ту, у зв'¤зку вражень, що пост≥йно надход¤ть, ≥з попередн≥м досв≥дом, у вид≥ленн≥ людиною себе з навколишнього середовища ≥ протиставленн≥ йому ¤к суб'Їкт об'Їкту. —в≥дом≥сть пол¤гаЇ в емоц≥йн≥й оц≥нц≥ д≥йсност≥, забезпеченн≥ д≥¤льност≥ ц≥лепол¤ганн¤ -у попередн≥й побудов≥ д≥й та передбаченн≥ њхн≥х насл≥дк≥в, у контролюванн≥ повед≥нки ≥ керуванн≥ нею, у здатност≥ особистост≥ давати соб≥ раду в оточуючому матер≥альному св≥т≥, у власному духовному житт≥.

ќтже, св≥дом≥сть - не просто образ д≥йсност≥, а особлива форма псих≥чноњ д≥¤льност≥, ор≥Їнтована на в≥дображенн¤ ≥ перетворенн¤ д≥йсност≥.

Ќеобх≥дною складовою св≥домост≥ Ї знанн¤. ѕоза знанн¤м нема св≥домост≥. ”св≥домити ¤кий-небудь об'Їкт - значить включити його в систему своњх знань ≥ в≥днести до певного класу предмет≥в, ¤вищ. —в≥дом≥сть постаЇ ¤к знанн¤ про зовн≥шн≥й ≥ внутр≥шн≥й св≥т, про самого себе. ќднак св≥дом≥сть не зводитьс¤ т≥льки до знанн¤, не тотожна йому. —в≥дом≥сть про¤вл¤Їтьс¤ не лише в узагальненому знанн≥ навколишньоњ д≥йсност≥, а й у певному сп≥лковому, теоретичному ≥ практичному ставленн≥ до нењ “ому ≥ншою необх≥дною складеною св≥домост≥ Ї переживанн¤ людиною того, що дл¤ нењ в навколишн≥й д≥йсност≥ Ї значущим. якщо призначенн¤ п≥знавальноњ д≥¤льност≥ св≥домост≥ - це ¤комога б≥льш адекватне п≥знанн¤ об'Їкта, то, в≥дображаючи св≥т у форм≥ переживань, людина оц≥нюЇ його, ви¤вл¤Ї своЇ ставленн¤ до обставин, що вже ≥снують або передбачаютьс¤ нею, до власноњ д≥¤льност≥ та њњ результат≥в, до ≥нших людей, до того, що задовольн¤Ї або не задовольн¤Ї њњ потреби, в≥дпов≥даЇ чи не в≥дпов≥даЇ й* ≥нтересам, у¤вленн¤м ≥ пон¤тт¤м. Ћюдина усв≥домлюЇ не т≥льки об'Їкти, њхн≥ властивост≥ та зв'¤зки, а й њхню значущ≥сть дл¤ себе, сусп≥льства, що й створюЇ умови дл¤ актуал≥зац≥њ механ≥зм≥в, ¤к≥ забезпечують розгортанн¤ ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥.

—в≥дом≥сть не дана людин≥ в≥д народженн¤ ¬она формуЇтьс¤ не природою, а сусп≥льством. «'¤вившись на св≥т, дитина ще не здатна в≥дразу суб'Їктивно в≥докремити себе в≥д зовн≥шньою св≥ту, вона немовби "розчинена" в ньому, њњ св≥дом≥сть складаЇтьс¤ поступово через оволод≥нн¤ в процес≥ життЇд≥¤льност≥ багатствами сусп≥льноњ св≥домост≥.

—в≥дом≥сть - це продукт сусп≥льно-≥сторичною розвитку людства.

ќсновою ¤к≥сноњ зм≥ни в розвитку псих≥ки - переходу до св≥домост≥ - с специф≥чна людська д≥¤льн≥сть, прац¤, що ¤вл¤Ї собою сп≥льну перетворювальну д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на загальну ц≥ль (при в≥дм≥нност≥ й функц≥й, що виконуютьс¤ окремими людьми ≥ суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д будь-¤ких дн≥ тварин).

 р≥м св≥домих форм в≥дображенн¤ д≥йсност≥, дл¤ людини характерн≥ й так≥, що перебувають немовби за "порогом" св≥домост≥, не дос¤гають) належного ступен¤ ≥нтенсивност≥ або напруженост≥, щоб звернути на себе увагу. “ерм≥ни "несв≥доме", "п≥дсв≥доме" часто трапл¤ютьс¤ в науков≥й ≥ художн≥й л≥тератур≥, а також у повс¤кденному житт≥. ≤нколи про людину говор¤ть: "¬она зробила це несв≥домо", "¬она не хот≥ла цього, але так сталос¤" тощо. „асто ми звергаЇмо увагу на те, що т≥ або ≥нш≥ думки виникають у нас в голов≥ мовби "сам≥ по соб≥", в готовому вигл¤д≥, нев≥домо ¤к ≥ зв≥дки.

явища людськоњ псих≥ки дуже р≥зноман≥тн≥. ≤ далеко не вс≥ з них охоплюютьс¤ сферою св≥домост≥. ѕсих≥чна д≥¤льн≥сть може не перебувати у фокус≥ св≥домост≥, не дос¤гати р≥вн¤ св≥домост≥ (досв≥домий чи передсв≥домий стан) або опускатис¤ нижче порога св≥домост≥ (п≥дсв≥доме). —укупн≥сть псих≥чних ¤вищ, в стан≥ д≥й, в≥дсутн≥х у св≥домост≥ людини, що лежать поза сферою розуму, неп≥дзв≥тн≥ њй ≥ принаймн≥ в даний момент не п≥ддаютьс¤ контролю, належить до несв≥домого.

«она максимально ¤сноњ св≥домост≥ у псих≥чн≥й д≥¤льност≥ пор≥вн¤но невелика. «а нею починаЇтьс¤ смуга просто ¤сноњ св≥домост≥, а пот≥м м≥н≥мальноњ св≥домост≥, за ¤кою вже йде неусв≥домлене. ќстаннЇ виступаЇ то ¤к пот¤г, то ¤к в≥дчутт¤, сприйманн¤, у¤вленн¤ ≥ мисленн¤, то ¤к сомнамбул≥зм, то ¤к здогадка, ≥нтуњц≥¤, то ¤к г≥пнотичний стан або сновид≥нн¤, стан афекту чи несамовитост≥.

ƒо несв≥домих ¤вищ в≥днос¤ть ≥ насл≥дуванн¤, ≥ творче натхненн¤, що супроводжуЇтьс¤ раптовим "ос¤¤нн¤м" новою ≥деЇю, ¤ка народжуЇтьс¤ немовби в≥д ¤когось поштовху зсередини, ≥ випадки миттЇвого вир≥шенн¤ задач, ¤к≥ тривалий час не п≥ддавалис¤ св≥домим зусилл¤м, ≥ мимов≥льне згадуванн¤ того, що здавалос¤ назавжди забутим, та ≥н.

Ќесв≥доме не Ї чимось м≥стичним, його не варто у¤вл¤ти ¤к ≥ррац≥ональну, "темну" силу, що затањлас¤ в глибинах псих≥ки людини. ÷е ц≥лком нормальна сторона псих≥ки, особливий р≥вень псих≥чноњ д≥¤льност≥. Ќесв≥дом≥ процеси ≥ ¤вища реал≥зують специф≥чну функц≥ю людськоњ псих≥ки, сутн≥сть ¤коњ пол¤гаЇ в адекватному в≥дображенн≥ людиною д≥йсност≥ й ефективному регулюванн≥ њњ стосунк≥в з ц≥Їю д≥йсн≥стю, що в≥дбуваютьс¤ за порогом св≥домост≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д св≥домост≥ несв≥доме не передбачаЇ попередньоњ у¤вноњ побудови д≥й, проектуванн¤ њхн≥х результат≥в ≥ постановки мети.  ≥нцевим результатом несв≥домого в≥дображенн¤ та п≥знанн¤ Ї пристосуванн¤ до д≥йсност≥, засноване на неосмисленому врахуванн≥ ≥нформац≥њ про властивост≥ та в≥дношенн¤ предмет≥в зовн≥шнього св≥ту.

Ќесв≥дом≥ процеси виконують певну охоронну функц≥ю: позбавл¤ють псих≥ку в≥д пост≥йного напруженн¤ св≥домост≥ там, де в цьому немаЇ потреби. –озум людини н≥с би, мабуть, непом≥рно великий т¤гар, ¤кби був змушений контролювати кожний псих≥чний акт, кожний рух ≥ д≥ю. Ћюдина не могла б ан≥ результативно думати, ан≥ розумно д≥¤ти, ¤кби вс≥ елементи њњ життЇд≥¤льност≥ одночасно погребували усв≥домленн¤.

Ќесв≥доме ¤к псих≥чне ¤вище характеризуЇтьс¤ не лише негативно - в розум≥нн≥ чогось неусв≥домленого (прихованого у даний момент, але здатного за певних умив ви¤витись у св≥домост≥ або приреченого назавжди залишатис¤ неви¤вленим). ¬оно маЇ позитивну особлив≥сть: це специф≥чне в≥дображенн¤, що маЇ свою структуру, елементи ¤коњ пов'¤зан≥ ¤к м≥ж собою, так ≥ з св≥дом≥стю та д≥Їю, впливаючи на них ≥ в≥дчуваючи њхн≥й вплив на соб≥.

ƒ≥¤льн≥сть людини у звичайних умовах е св≥домою. –азом ≥з тим окрем≥ Ќ елементи зд≥йснюютьс¤ несв≥домо або нап≥всв≥домо, автоматизовано ¬ житт≥ людини формуютьс¤ складн≥ звички, вм≥нн¤ ≥ навички, в ¤ких св≥дом≥сть одночасно ≥ присутн¤, ≥ в≥дсутн¤. Ѕудь-¤ка автоматизована д≥¤ мас неусв≥домлений характер, хоча, зрозум≥ло, не кожна неусв≥домлена д≥¤ Ї автоматизованою.

—в≥дома д≥¤льн≥сть людини можлива лише за умови автоматичного зд≥йсненн¤ максимальноњ к≥лькост≥ ii елемент≥в. “ак, дл¤ того, щоб майстерно виконати музичний тв≥р, треба мати хорошу навичку гри на музичному ≥нструмент≥. ј повн≥стю зосередити свою увагу па зм≥ст≥ усного виступу може лите той, у кого сформований певний автоматизм самого процесу виголошенн¤ промови.

јвтоматизац≥¤ функц≥й с суттЇвою ≥ необх≥дною особлив≥стю багатьох псих≥чних процес≥в (мисленн¤, сприйманн¤, мовленн¤, запам'¤товуванн¤ та ≥н.). њњ порушенн¤ може парал≥зувати нормальний переб≥г псих≥чних процес≥в. јвтоматизм в≥дточуЇ ≥ полегшуЇ р≥зн≥ види д≥¤льност≥, в р¤д≥ розумових ≥ практичних д≥й обслуговуЇ вищ≥ форми св≥домоњ д≥¤льност≥. ћехан≥зми псих≥чноњ автоматизац≥њ позбавл¤ють св≥дом≥сть в≥д пост≥йного спостереженн¤ ≥ непотр≥бного контролю за кожним фрагментом д≥њ.

Ќесв≥доме про¤вл¤Їтьс¤ ≥ в так званих ≥мпульсивних д≥¤х, коли людина не даЇ соб≥ ради в насл≥дках своњх учинк≥в. Ќаш≥ нам≥ри далеко не завжди виражаютьс¤ в насл≥дках наших д≥й адекватно, так, ¤к нам би цього хот≥лос¤. ≤нод≥, зд≥йснивши той або ≥нший вчинок, людина сама не може зрозум≥ти, чому вона вчинила саме так. ≤ досить часто саме про так≥ ≥мпульсивн≥ вчинки, коли њхн≥ насл≥дки не прогнозувалис¤ усв≥домлено, нам ≥ доводитьс¤ шкодувати.

Ќесв≥доме про¤вл¤Їтьс¤ в т≥й ≥нформац≥њ, що накопичуЇтьс¤ прот¤гом усього житт¤ й ос≥даЇ у пам'¤т≥ ¤к досв≥д. « ус≥Їњ суми на¤вних у нас знань у кожний даний момент у центр≥ св≥домост≥ ос≥даЇ лише невелика њх частка. ѕро де¤к≥ знанн¤, що збер≥гаютьс¤ в нам'¤т≥, люди нав≥ть не п≥дозрюють. ѕроте спец≥альн≥ досл≥дженн¤ показали, що в регулюванн≥ повед≥нки людини значну роль в≥д≥грають враженн¤, отриман≥ в ранньому дитинств≥ ≥ закладен≥ в глибинах несв≥домоњ псих≥ки.

‘ормою про¤ву несв≥домого с й так звана психолог≥чна установка. ÷ей псих≥чний феномен ¤вл¤Ї собою ц≥л≥сний стан людини, ¤кий виражаЇ динам≥чну визначен≥сть њњ псих≥чного житт¤, спр¤мован≥сть особистост≥ на активн≥сть у ¤комусь вид≥ д≥¤льност≥, загальний нахил до д≥њ, ст≥нку ор≥Їнтац≥ю на певн≥ об'Їкти, що збер≥гаЇтьс¤ доти, доки оч≥куванн¤ людини виправдовуютьс¤.

ѕро¤вл¤Їтьс¤ несв≥доме ≥ в ≥нших псих≥чних процесах. Ќав≥ть мисленн¤ людини може прот≥кати на несв≥домому р≥вн≥. ўо ж до у¤вленн¤ або таких ¤вищ, ¤к ≥нтуњц≥¤ ≥ творч≥сть, то њх без участ≥ несв≥домих компонент≥в нав≥ть важко соб≥ у¤вити.

ѕ≈–Ўј њњ характеристика пол¤гаЇ в здатност≥ ¤думулюедп:м знанн¤ про навколишн≥й св≥т. ÷е ¤вище в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ п≥знавальних процес≥в: в≥дчутт¤, сприйн¤тт¤, пам'¤т≥, мисленн¤, у¤ви.

ƒ–”√ј характеристика св≥домост≥ - ч≥тко закр≥плене в н≥й розр≥зненн¤ суб'Їкта ≥ об'Їкта тобто розр≥зненн¤ "я" ≥ "Ќе-я" людини. Ћюдина Ї Їдиною з живих ≥стот, ¤ка здатна зд≥йснювати самоп≥знанн¤, вивчати й досл≥джувати саму себе.

“–≈“я характеристика св≥домост≥ - забезпеченн¤ ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥ людини. ƒо функц≥й св≥домост≥ належить формуванн¤ мети д≥¤льност≥. ѕри цьому зважуютьс¤ њњ мотиви, приймаютьс¤ вольов≥ р≥шенн¤, беретьс¤ до уваги переб≥г д≥й, внос¤тьс¤ корективи тощо.

„≈“¬≈–“ј характеристика св≥домост≥ - на¤вн≥сть у њњ склад≥ певного ставленн¤ до когось чи чогось. —тавленн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в почутт¤х, що њх можна назвати ≥ндикаторами м≥жособист≥сних стосунк≥в. Ќаприклад, п≥д час захворювань ≥з порушенн¤м св≥домост≥ в≥дбуваЇтьс¤ розлад саме у сфер≥ почутт≥в ≥ ставленн¤: хворий може ненавид≥ти свою мат≥р, ¤ку доти гар¤че любив.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz