ѕроблема мотивац≥й д≥¤льност≥ недержавних орган≥зац≥й

ѕлан

актуальн≥сть сусп≥льних механ≥зм≥в мотивац≥њ

зм≥ст пон¤тт¤ "мотивац≥¤"

мотивац≥¤ ¤к вид управл≥нськоњ д≥¤льност≥

пон¤тт¤ потреб та ≥нтерес≥в

зм≥стовн≥ та прцес≥йн≥ теор≥њ мотивац≥њ

проблематика ≥ндив≥дуальних та сусп≥льних процес≥в мотивац≥њ

—в≥товий досв≥д переконуЇ, що найефективн≥шою формою самоорган≥зац≥њ сусп≥льства Ї виникненн¤ та д≥¤льн≥сть недержавних неприбуткових об'Їднань громад¤н, мета д≥¤льност≥ ¤ких зор≥Їнтована на вир≥шенн¤ певних проблем сусп≥льного житт¤. ¬ критичн≥ пер≥оди державогенези, перед ус≥м у час подоланн¤ криз, недержавн≥ неприбутков≥ орган≥зац≥њ перебирають на себе корелюючу роль, спр¤мовуючи енерг≥ю громад¤н на творчу д≥¤льн≥сть ≥ тим самим знижуючи соц≥альну напругу в сусп≥льств≥.

ќрган≥зац≥њ недержавного сектора в≥д≥грають стаб≥л≥зуючу роль у демократизац≥њ сусп≥льства, беруть участь у вир≥шенн≥ складних соц≥альних проблем, спри¤ють реал≥зац≥њ прав громад¤н у вс≥х сферах сусп≥льного житт¤, тим самим скр≥плюючи взаЇморозум≥нн¤ м≥ж державою та громад¤нами.

Ѕ≥льш≥сть неур¤дових орган≥зац≥й - це невелик≥ групи ентуз≥аст≥в, ¤к≥ складаютьс¤ з дек≥лькох ос≥б. « величезною енерг≥Їю, в≥дчутт¤м важливост≥ своЇњ м≥с≥њ вони працюють задл¤ реал≥зац≥њ р≥зних ц≥лей, роботи в кол≥ однодумц≥в. Ѕагато орган≥зац≥й у початков≥й стад≥њ ≥снуванн¤ переживають моменти п≥дйому та ефективност≥ прац≥. јле щораз б≥льше стаЇ пом≥тним (особливо через дек≥лька рок≥в ≥снуванн¤) наростаючий процес згасанн¤ активност≥ людей, ¤к≥ створювали дану орган≥зац≥ю. Ћюди в≥дход¤ть в≥д орган≥зац≥й ≥з почутт¤м спустошенн¤, поразки, не пройшовши випробуванн¤ усп≥хом. ¬арто вважати, що б≥льш≥сть таких ситуац≥й були спричинен≥ недооц≥нкою механ≥зм≥в впливу на мотивац≥ю людей ≥ помилками в персональн≥й пол≥тиц≥ орган≥зац≥њ. ∆одна система кер≥вництва в орган≥зац≥њ не буде ефективно функц≥онувати, за в≥дсутност≥ ефективноњ модел≥ мотивац≥њ, так ¤к мотивац≥¤ спонукаЇ ≥ндив≥да та колектив у ц≥лому до дос¤гненн¤ особистих ≥ колективних ц≥лей.

—л≥д звернути увагу на зм≥ст та еволюц≥ю пон¤тт¤ мотивац≥њ д≥¤льност≥; розгл¤нути основн≥ механ≥зми впливу на мотивац≥ю людей, ¤к≥ використовуютьс¤ в неур¤дових орган≥зац≥¤х.

ƒоречно та актуально з цьго приводу розгл¤дати питанн¤ мотивац≥й д≥¤льност≥. ќск≥льки специф≥ка пол≥тичноњ психолог≥њ у вивченн≥ людини пол¤гаЇ в тому, що людина виступаЇ в н≥й ¤к об'Їкт взаЇмод≥њ псих≥чних ¤костей ≥ про¤в≥в у р≥зних рол¤х у систем≥ сусп≥льних, пол≥тичних в≥дносин та форм д≥¤льност≥ особистост≥, соц≥альних сп≥льнот. ѕсихолог≥чн≥ компоненти пол≥тичного житт¤ сусп≥льства формуютьс¤ та ви¤вл¤ютьс¤ на р≥вн≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ людини, громадських об'Їднань ≥ реал≥зуютьс¤ у пол≥тичних д≥¤х.

ƒетерм≥нантам пол≥тичного процесу властиво завд¤ки психолог≥чним механ≥змам перетворюватис¤ на особисто усв≥домлен≥ та вмотивован≥. ѕсихолог≥чне в≥дображенн¤ пол≥тичноњ д≥йсност≥ у св≥домост≥ людини безпосередньо ф≥ксуЇтьс¤ у вигл≥д≥ оц≥нних суджень, переживань та в≥рувань, вольових настанов, ≥нтерес≥в суб'Їкта. —аме вони дають у¤ву щодо стану пол≥тичноњ св≥домост≥, ставленн¤ суб'Їкта до владних пол≥тичних процес≥в, його мотив≥в, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й та йнших психолог≥чних компонент≥в пол≥тичного житт¤.

–озум≥нн¤ зм≥сту мотивац≥й - головний показник профес≥йноњ майстерност≥ доброго кер≥вника орган≥зац≥њ. «нанн¤ про те чому люди робл¤ть те, що вони робл¤ть - необх≥дна передумова дл¤ того, щоб допомогти њм реал≥зувати власн≥ мотиви та попередити випадки, коли мотивац≥њ можуть викликати певн≥ ускладненн¤.  ожна людина маЇ своњ ≥нтереси та потреби, у задоволен≥ ¤ких пол¤гаЇ зм≥ст людського житт¤.

ћотивац≥¤ - це вид управл≥нськоњ д≥¤льност≥, ¤кий забезпечуЇ процес спонуканн¤ особи до д≥Ївост≥, спр¤мованоњ на дос¤гненн¤ особистих ц≥лей чи ц≥лей орган≥зац≥њ.

” процес≥ ≥сторичного розвитку теор≥¤ мотивац≥њ пройшла два етапи:

застосуванн¤ пол≥тики "батога та пр¤ника";

використанн¤ метод≥в психолог≥њ (зг≥дно доктрин ‘рейда, ћейо та ≥нш≥);

«верненн¤ до р≥зноман≥тних моделей мотивац≥њ показало ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ аспекти њх використанн¤, ≥ це природн≥й процес, оск≥льки в "теор≥њ ≥ практиц≥ кер≥вництва немаЇ ≥деальноњ модел≥ стимулюванн¤, ¤ка в≥дпов≥дала б р≥зноман≥тним потребам ≥ндив≥д≥в"2. «ародженн¤, еволюц≥¤ та функц≥онуванн¤ парадигми теор≥й мотивац≥њ обширна. «апропонована нижче класиф≥кац≥¤ традиц≥йно використовуЇтьс¤ у р≥зних крањнах. ÷е так≥ модел≥ ¤к : "батога та пр¤ника", первиноњ та вторринноњ потреби, внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ винагороди, факторна модель стимулюванн¤, теор≥¤ справедливост≥, спод≥ванн¤, соц≥альноњ справедливост≥ та ≥нш≥. ≤снуюч≥ модел≥ мотивац≥њ надзвичайно р≥зноман≥тн≥ за своЇю спр¤мован≥стю та ефективн≥стю, при чому б≥льш≥сть з них придатн≥ дл¤ використанн¤ лише у комерц≥йному сектор≥.

ѕроблема систематичного вивченн¤ мотивац≥й з психолог≥чноњ точки зору не даЇ можливост≥ ч≥тко визначити, що ж спр¤мовуЇ людину до д≥¤льност≥. ќдначе досл≥дженн¤ повед≥нки особистост≥ у процес≥ активност≥ подаЇ певн≥ загальн≥ трактуванн¤ мотивац≥њ д≥¤льност≥ суб'Їкта, але нав≥ть вони дозвол¤ють розробл¤ти прагматичн≥ модел≥.

–≥зноман≥тн≥ теор≥њ мотивац≥њ вчен≥ розпод≥л¤ють на дв≥ катеор≥њ:

зм≥стовн≥ (теор≥¤ потреб “уган - Ѕарановського, ≥Їрарх≥¤ потреб ћослоу, теор≥¤ пореб ћаккеланда, двофакторна теор≥¤ √ерцберга);

процес≥йн≥ (теор≥¤ спод≥вань ¬рума, теор≥¤ справедливост≥, комплексна процес≥йна теор≥¤ ѕортера ≥ Ћоулера);

ƒл¤ розум≥нн¤ теор≥й зм≥стовних та процес≥йних мотивац≥й, потр≥бно засвоњти трактуванн¤ основоположних пон¤ть - потреби, ≥нтереси.

ѕотреби - це усв≥домленна в≥дсутн≥сть чогось, що викликаЇ прагненн¤ до в≥дпов≥дноњ д≥¤льност≥. ѕервинн≥ потреби закладен≥ генетично, а вторинн≥ виробл¤ютьс¤ в процес≥ п≥знанн¤ ≥ здобутт¤ життЇвого досв≥ду.

ѕотреби не можливо безпосередньо спостер≥гати чи вим≥р¤ти. ѕро њх ≥снуванн¤ можна д≥знаватис¤, сл≥дкуючи за повед≥нкою людей. ѕотреби - це реальн≥ причини ви¤вленн¤ ≥нтерес≥в ≥ послуговують мотивом до д≥¤льност≥.

≤нтерес - це об'Їктивно зумовлений мотив д≥¤льност≥ суб'Їкта (окремоњ людини, соц≥альноњ сп≥льноти), ¤кий складаЇтьс¤ з усв≥домленн¤м ним самоњ потреби та з'¤суванн¤ умов ≥ засоб≥в њњ задоволенн¤. ¬ процес≥ реал≥зац≥њ свого ≥нтересу, людина неодм≥нно бере до уваги не лише сам предмет потреби, а ще й обставини та умови його здобутт¤ - ≥снуюч≥ норми та регламенти людських стосунк≥в, соц≥альн≥ ≥нституц≥њ та устнови. «м≥ст ≥нтерес≥в виражаЇ внутр≥шню сутн≥сть суб'Їкта, св≥тогл¤д, його сприйн¤тт¤ навколишнього св≥ту, на¤вн≥ матер≥альн≥ та духовн≥ ц≥нност≥ культури. Ќайм≥цн≥ше гуртують людей сп≥льн≥ ≥нтереси. ÷е не просто сума ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в член≥в сп≥льноти ≥ не просто чийсь один ≥нтерес, ¤кий прийн¤то вважати сп≥льн≥стю дл¤ багатьох. ÷е ≥нтегроване, узагальнене виреженн¤ одиничних ≥нтерес≥в, ≥нтерес, ¤кий Ї д≥йсно сп≥льним дл¤ певноњ сукупност≥ людей, причетн≥сть до ¤кого Ї визначальною ознакою член≥в певноњ групи. —аме пол≥тика Ї "змаганн¤м ≥нтерес≥в, не в≥дсторонених, абстрактних ≥деал≥в, а ц≥лком реальних, земних потреб конкретних людей та сукупних угрупувань"3.

«м≥стовн≥ теор≥њ мотивац≥њ в першу чергу окресюють потреби, ¤к≥ наштовхують людей до д≥й, активност≥.

«г≥дно теор≥њ ћаслоу ≥снуЇ п'¤ть основних тип≥в потреб (ф≥з≥олог≥чн≥, безпеки, соц≥альн≥, усп≥ху, самовираженн¤), формуючи ≥Їрарх≥чну структуру, ¤ка ¤к дом≥нант визначаЇ повед≥нку особистост≥. ¬чений твердить, потреби вищих р≥вн≥в не Ї мотивами дл¤ людини, доки не задоволен≥ (хоч частинно) потреби нижчого р≥вн¤. ќдначе ц¤ ≥Їрарх≥чна структура не Ї абсолютно закостен≥лою. —амореал≥зац≥¤, зд≥йсненн¤ свого потенц≥алу, в≥дкритт¤ та досл≥дженн¤ власних можливостей —амоповага, самопошана, почутт¤ усп≥ху, авторитет у колег, визанн¤ особистих заслуг —оц≥альний контакт, почутт¤ приналежност≥, любов, дружба, задов≥льна атмосфера прац≥ Ѕезпечне оточенн¤, забезпеченн¤, пор¤док, стаб≥льн≥сть ‘≥з≥олог≥чн≥ потреби (голод, спрага, втома, житло, сон) ≤Їрарх≥¤ потреб (модель ћаслоу)

¬ даному досл≥дженн≥ не передбачено висв≥тленн¤ вс≥х метод≥в ≥Їрарх≥њ потреб. —пробуЇмо об'Їднати вищезгадан≥ потреби в три групи:

соц≥альн≥ потреби потреби поваги особистост≥ потреба самоповаги

—оц≥альн≥ потреби також варто розд≥лити на дек≥лька р≥зновид≥в:

1. Ќаданн¤ д≥¤льност≥, ¤ка б спри¤ла сп≥лкуванню з ≥ншими.

2. —творенн¤ колективного кл≥мату, психолог≥чноњ атмосфери в дос¤гненн≥ поставленоњ ц≥л≥.

3. ѕост≥йна участь.

4. —пок≥йне сприйн¤тт¤ утворенн¤ неформальних груп, ¤кщо њх д≥¤льн≥сть не спр¤мована на шкоду неформальноњ орган≥зац≥њ.

5. —творенн¤ умов соц≥ально-економ≥чноњ активност≥.

ѕотреби поваги особистост≥:

1. —творенн¤ умов дл¤ регул¤рного та ситематичного п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥й.

2. «алученн¤ член≥в до розробки ц≥лей розвитку орган≥зац≥й, прийн¤тт≥ р≥шень.

3. «ебезпеченн¤ умов дл¤ посадового росту по службов≥й сходинц≥.

4. ќб'Їктивна оц≥нкарезультат≥в прац≥ та в≥дпов≥дна матер≥альна та моральна винагорода.

ѕотреби самовираженн¤:

1. —творенн¤ умов дл¤ розвитку творчого потенц≥алу та його використанн¤.

2. ‘ормуванн¤ р≥зноман≥тних вид≥в прац≥, ¤к≥ вимагають максимальноњ в≥ддач≥.

¬иход¤чи з точки зору, що класиф≥кац≥¤ птреб, запропонована ћаслоу, не повна, ћаккеланд розширив њњ, додавши пон¤тт¤ потреби влади, усп≥ху та приналежност≥.

ѕотреба влади виражаЇтьс¤ ¤к бажанн¤ впливати на ≥нших людей. ¬ рамках ≥Їрарх≥чноњ структури ћаслоу потреба влади лежить у пром≥жку м≥ж потребами поваги та самоповаги. Ћюди, котр≥ т¤ж≥ють до кер≥вництва, потребують влади, оск≥льки останн¤ забезпечуЇ можливост≥ дл¤ њњ про¤ву, реал≥зац≥њ.

ѕотреба усп≥ху знаходитьс¤ також по середин≥ потреб поваги та потреб самовираженн¤. ƒана потреба Ї задоволеною не проголошенн¤м усп≥ху в≥дпов≥дноњ людини, ¤кий лише п≥дтверджуЇ њњ статус, а процесом доведенн¤ роботи до усп≥шного завершенн¤.

«упинимос¤ на процес≥йних теор≥¤х мотивац≥њ, що базуютьс¤ на потребах ≥ пов'¤заних з ними факторами, ¤к≥ визначають повед≥нку особистостей. ѕроцес≥йн≥ теор≥њ розгл¤дають мотивац≥ю в ≥ншому план≥. ¬ них анал≥зуЇтьс¤ те, ¤к людина розпод≥л¤Ї власн≥ зусилл¤ дл¤ дос¤гненн¤ р≥зноман≥тних ц≥лей, ¤к обираЇ конкретний вид повед≥нки. ѕроцес≥йн≥ теор≥њ не зперечують ≥снуванн¤ потреб, але вважають, що повед≥нка людей визначаЇтьс¤ не лише ними. «г≥дно даних теор≥й, повед≥нка особистост≥ Ї функц≥Їю њњ сприйн¤тт¤ та спод≥ванн¤, пов'¤заних в≥дпов≥дною ситуац≥Їю, ≥ можливих насл≥дк≥в вибраного людиною типу повед≥нки.

≤снують три основн≥ процес≥йн≥ теоор≥њ мотивац≥њ: теор≥¤ спод≥ванн¤, теор≥¤ справедливост≥ та модель ѕортера - Ћоулера.

“еор≥¤ спод≥ванн¤ засновуЇтьс¤ на припущенн≥, що людина спр¤мовуЇ власн≥ зусилл¤ дл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети лише тод≥, коли впевнена у задоволенн≥ своњх потреб чи дос¤гненн≥ ц≥л≥. ћотивац≥¤ Ї функц≥Їю фактора спод≥ванн¤ "витрати прац≥ задл¤ результат≥в", а спод≥ванн¤ "результати - нагорода" ≥ валентност≥ (тобто в≥дносного ступен¤ задоволенн¤). Ќайб≥льш ефективно мотивац≥¤ дос¤гаЇтьс¤, коли люди в≥р¤ть, що њх зусилл¤ обов'¤зково допоможуть њм дос¤гнути мети ≥ допоможуть отримати ц≥нну винагороду. ћотивац≥¤ слабшаЇ, ¤кщо ймов≥рн≥сть усп≥ху чи варт≥сть винагороди оц≥нюЇтьс¤ людьми низько.

¬ рамках теор≥њ справедливост≥ передбачаЇтьс¤, що люди суб'Їктивно оц≥нюють в≥дношенн¤ винагороди до затрачених зусиль ≥ пор≥внюють його з тим, що оримали (¤к вони вважають) ≥нш≥ прац≥вники за аналог≥чну працю. Ќесправедлива винагорода, за њх оц≥нками, приводить до виникненн¤ психолог≥чноњ напруги. якщо людина вважаЇ свою працю недооц≥неною, вона буде зменшувати витратн≥ зусилл¤. якщо ж особа вважаЇ власну д≥¤льн≥сть переоц≥неною, то навпаки, залишить об'Їм витрачених зусиль на минулому р≥вн≥ чи нав≥ть зб≥льшить його.

ћодель ѕортера - Ћоулера базуЇтьс¤ на тому, що мотивац≥¤ Ї функц≥Їю потреб, спод≥вань та сприйн¤тт¤ людьми справедливоњ винагороди.

Ћаймар ѕортер та ≈двард Ћоулер розробили комплексну процес≥йну теор≥ю мотивац≥њ, ¤ка охопила елементи теор≥њ спод≥вань ≥ теор≥њ справедливост≥. –езультативн≥сть прац≥ залежить в≥д затрачених особою зусиль, њњ характерних особливостей та можливостей, а також оц≥нки ним власноњ рол≥. ќб'Їм витрачуваних зусиль залежить в≥д оц≥нки ц≥ност≥ винагороди ≥ впевненост≥ в тому, що вона отримаЇтьс¤. «г≥дно модел≥ ѕортера - Ћоулера результативн≥сть прац≥ продовжуЇ задоволенн¤.

јнал≥з наукових джерел даноњ проблемати показав, що перш≥сть по праву належить вченим зах≥дних крањн (¬.«≥герт, ћог≥¤ Ћанг, ƒж.Ўоннес≥, —. ерролл, √.“ос≥, ј.ћаслоу, ‘.√ерцберг, ƒ.ћакклеланд, ¬.¬рум,  .Ћев≥н, ƒ.ћакгрегор та ≥нш≥ ).

 ожна з праць вищезазначених автор≥в ≥ запрпонован≥ ними модел≥ мотивац≥њ мають повне право дл¤ детального досл≥дженн¤ та використанн¤ на практиц≥. ¬ажливе завданн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб при правильн≥й орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ ≥ндив≥д≥в, визначенн≥ њх потреб в≥днайти сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в.

–≥зноман≥тн≥ п≥дходи розгл≥ду терм≥ну "мотивац≥¤" вказують на динам≥чний момент спр¤мованост≥ д≥њ у в≥дпов≥дн≥ ц≥льов≥ стани, ¤к≥ незалежно в≥д њх специф≥ки завжди м≥ст¤ть в соб≥ ц≥нн≥сний момент ≥, ¤к≥ суб'кт прагне дос¤гнути при р≥зноман≥тних засобах та шл¤хах цього дос¤гненн¤. ѕри такому розум≥нн≥ можна припускати, що мотив задаЇтьс¤ таким в≥дпов≥дним ц≥льовим станом в≥дношенн¤ "≥ндив≥д - середовище", ¤кий сам по соб≥ (хоча б даний часовий момент) бажан≥ше ≥ б≥льш задов≥льн≥ше звичайного стану. «агальне у¤вленн¤ про мотивац≥њ формулюЇ р¤д спостережень:

1. ≤снуЇ ст≥льки р≥зноман≥тних мотив≥в, ск≥льки ≥снуЇ зм≥стовно екв≥валентних клас≥в в≥дношенн¤ "≥ндив≥д - середовище". ÷≥ класи можна розмежувати, базуючись на характерних ц≥льових станах, прагненн¤ ¤ких часто спостер≥гаЇтьс¤ у людей.

2. ћотиви формуютьс¤ в процес≥ ≥ндив≥дуального розвитку ¤к в≥дносно ст≥йк≥ оц≥нн≥ диспозиц≥њ. Ќеобх≥дно ви¤снити, на осонов≥ ¤ких можливостей ≥ актив≥зуючих д≥й середовища виникають ≥ндив≥дуальн≥ розмежуванн¤ мотив≥в шл¤хом ц≥леспр¤мованого втручанн¤. ¬ даному випадку - проблема розвитку та зм≥ни мотив≥в. Ќа р≥зних р≥вн¤х розвитку орган≥зац≥њ, члени можуть в≥дпов≥дно мати ≥нш≥ мотиви д≥¤льност≥.

3. Ћюди р≥зн≥ за ≥ндив≥дуальним про¤вом (характером) тих чи ≥нших мотив≥в. ” р≥зних людей можлив≥ р≥зн≥ ≥Їрарх≥њ мотив≥в. ¬ даному випадку перед нами розкриваЇтьс¤ проблема вим≥ру мотив≥в.

4. ѕовед≥нка людини в певний момент вим≥рюЇтьс¤ не будь-¤кими чи вс≥ма можливими мотивами, а тим найвищим мотивом ≥Їрарх≥њ, ¤кий у даних умовах найближче пов'¤заний ≥з перспективою дос¤гненн¤ в≥дпов≥дного ц≥льового стану чи навпаки, дос¤гненн¤ ¤кого сумн≥вне. ¬ даному випадку ми стикаЇмос¤ ≥з проблемою актуал≥зац≥њ мотив≥в, тобто з проблемою вид≥ленн¤ ситуац≥йних умов, що привод¤ть до в≥дпов≥дноњ актуал≥зац≥њ.

5. ћотив залишаЇтьс¤ д≥ючим, тобто Ї учасником мотивац≥њ повед≥нки, до того часу поки не дос¤гнетьс¤ ц≥льовий стан в≥дпов≥дного в≥дношенн¤ "≥ндив≥д - середовище". јле ≥снують вар≥анти, при ¤ких зм≥нюютьс¤ умови. јктив≥зуютьс¤ ≥нш≥, б≥льш суттЇв≥ дл¤ даноњ ситуац≥њ мотиви, в результат≥ чого останн≥й актив≥зуЇтьс¤ ≥ стаЇ дом≥нуючим. ¬ даному випадку - це проблема зм≥ни мотвац≥њ.

6. —пр¤муванн¤ до д≥¤льност≥ в≥дпов≥дним мотивом - мотивац≥¤. ћотивац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к процес вибору м≥ж р≥зноман≥тними можливими д≥¤ми; процес, що регулюЇ, спр¤мовуЇ д≥¤льн≥сть на дос¤гненн¤ специф≥чних дл¤ даного мотиву ц≥льових стан≥в, ¤кий п≥дтримлюЇ дану направлен≥сть. ќтже, мотивац≥¤ по¤снюЇ ц≥леспр¤мован≥сть д≥њ.

7. ћотивац≥¤ не Ї р≥вном≥рним процесом, ¤кий в≥д початку до к≥нц¤ пронизуЇ повед≥нку ≥ндив≥да, член≥в сп≥льноти. ¬она формуЇтьс¤ на основ≥ тих р≥знор≥дних процес≥в, ¤к≥ зд≥йснюють функц≥ю саморегул¤ц≥њ на окремих фазах повед≥нки. ¬≥д мотивац≥њ залежить, ¤к ≥ в ¤кому напр¤мку будуть використовуватис¤ р≥зноман≥тн≥ функц≥ональн≥ зд≥бност≥. ћотивац≥Їю по¤снюЇтьс¤ виб≥р м≥ж р≥зноман≥тними можливими д≥¤ми, м≥ж р≥зноман≥тними вар≥антами сприйн¤тт¤ ≥ можливим зм≥стом мисленн¤, кр≥м того не по¤снюЇтьс¤ ≥нтенсивн≥сть та наполеглив≥сть вибраноњ д≥¤льност≥ та дос¤гненн¤ њњ результат≥в.

Ќекомерц≥йн≥ орган≥зац≥њ у сусп≥льному житт≥ стикаютьс¤ кожен раз ≥з зростаючими потребами нового стол≥тт¤. "√ромадськ≥ орган≥зац≥њ - добров≥льн≥ об'Їднанн¤, що виникають у результат≥ в≥льного та св≥домого волеви¤вленн¤ громад¤н на основ≥ на основ≥ сп≥льност≥ ≥нтерес≥в"4. „ленство орган≥зац≥њ становл¤ть ≥ндив≥ди, добровольц≥ чи платн≥ прац≥вники. ¬они мають власн≥ ≥нтереси та потреби. ¬≥дпов≥дно до узгодженн¤ (протиставленн¤) ≥нтерес≥в (≥ндив≥дуальн≥ набувають форми загальноњ), потреб та зд≥бностей член≥в орган≥зац≥њ можна коректувати стратег≥ю, п≥двищувати ефективн≥сть д≥¤льност≥.

—писок використаноњ л≥тератури:

1.  узьм≥н.ќ.≈. —учасний менеджмент. Ќавчально прикладний пос≥бник. - Ћьв≥в, 1995.

2. ћескон ћ., јльберт ћ., ’едоури ‘. ќснов? менеджмента. - ћосква, 1992.

3. –¤бов —., “оменко ћ. ќснови теор≥њ пол≥тики. -  ињв, 1996.

4. ѕол≥толог≥¤: курс лекц≥й /≤.—. ƒзюбко, ¬.‘. ѕан≥будьласка, ё.—.Ўемшучеенко/ -  ињв, 1993.

5. “оменко ћ. ”крањнська перспектива: ≥сторико-пол≥толог≥чн≥ п≥дстави сучасноњ державноњ стратег≥њ. -  ињв, 1995.

6. “рет≥й сектор в ”крањн≥ та орган≥зац≥њ, що розбудовують його ≥нфраструктуру /ќ.√рущенко, ќ.ѕархомчук/. -  ињв, 1997.