ќснови спадкового права



Da tua dum tua sunt, post mortem

tuncua non sunt.- ¬≥ддай твоЇ, поки

воно твоЇ, п≥сл¤ смерт≥ воно не твоЇ.

1. ѕон¤тт¤ спадщини.

—падкуванн¤ ≥снуЇ майже ст≥льки, ск≥льки ≥снуЇ цив≥л≥зац≥¤, оск≥льки переважн≥й б≥льшост≥ людей властиво бажанн¤ хоч трохи полегшити житт¤ нащадкам п≥сл¤ своЇњ смерт≥. ќтже, спадкуванн¤ - перех≥д прав та обов'¤зк≥в (спадщини) в≥д ф≥зичноњ особи, ¤ка померла (спадкодавц¤), до ≥нших ос≥б (спадкоЇмц≥в). «в≥дси випливаЇ, що спадкове право - це сукупн≥сть правових норм, ¤к≥ регулюють пор¤док переходу прав та обов'¤зк≥в померлого до ≥нших ос≥б. —л≥д наголосити, що спадщина в≥дкриваЇтьс¤ п≥сл¤ смерт≥ ф≥зичних ос≥б ≥ лише вони можуть бути спадкодавц¤ми. ёридичн≥ особи не помирають, а л≥кв≥довуютьс¤; отже, вони можуть бути т≥льки спадкоЇмц¤ми. Ќе буваЇ спадкуванн¤ ≥ м≥ж живими.

ƒо складу спадщини вход¤ть ус≥ права та обов'¤зки, що належали спадкодавцев≥ на момент в≥дкритт¤ спадщини, ≥снуванн¤ ¤ких не припин¤Їтьс¤ його смертю. Ќе вход¤ть до складу спадщини права та обов'¤зки, що нерозривно пов'¤зан≥ з особою спадкодавц¤, зокрема: особист≥ немайнов≥ права, право на в≥дшкодуванн¤ шкоди у зв'¤зку з кал≥цтвом. ƒо спадщини вход¤ть ≥ борги спадкодавц¤. ќднак спадкоЇмець, ¤кий прийн¤в спадщину, в≥дпов≥даЇ за борги спадкодавц¤ лише в межах д≥йсноњ вартост≥ успадкованого ним майна.

ќсобливий пор¤док встановлений дл¤ спадкуванн¤ предмет≥в домашньоњ обстановки та вжитку. ÷≥ предмети переход¤ть за законом до спадкоЇмц≥в, ¤к≥ проживали сп≥льно з≥ спадкодавцем до його смерт≥ не менше в≥д одного року незалежно в≥д њх черги ≥ спадковоњ частки.

¬елике значенн¤ дл¤ спадкуванн¤ мають час в≥дкритт¤ та м≥сце в≥дкритт¤ спадщини. „асом в≥дкритт¤ спадщини визнаЇтьс¤ день смерт≥ спадкодавц¤, а м≥сцем в≥дкритт¤ спадщини Ї останнЇ пост≥йне м≥сце проживанн¤ спадкодавц¤, а ¤кщо воно нев≥доме -м≥сцезнаходженн¤ майна або його основноњ частини.

—падкоЇмц¤ми можуть бути особи, ¤к≥ були живими на момент смерт≥ спадкодавц¤, а також д≥ти померлого, зачат≥ за його житт¤ ≥ народжен≥ п≥сл¤ його смерт≥. ѕроте не мають права стати спадкоЇмц¤ми особи, ¤к≥ навмисно позбавили житт¤ спадкодавц¤ або кого-небудь ≥з спадкоЇмц≥в або зробили замах на њх житт¤.  р≥м цього, за законом не мають права стати спадкоЇмц¤ми батьки п≥сл¤ д≥тей, стосовно ¤ких вони позбавлен≥ батьк≥вських прав ≥ не були поновлен≥ в цих правах на момент в≥дкритт¤ спадщини, а також батьки ≥ повнол≥тн≥ д≥ти, що зл≥сно ухил¤лис¤ в≥д виконанн¤ покладених на них законом обов'¤зк≥в щодо утриманн¤ спадкодавц¤, ¤кщо ц≥ обставини п≥дтверджен≥ в судовому пор¤дку.

2. —падкуванн¤ за запов≥том

—падкуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ на двох головних п≥дставах: за запов≥том та за законом. «вичайно, що законним буде ≥ такий вар≥ант спадкуванн¤: частина майна запов≥даЇтьс¤ спадкодавцем, а частина -переходить у спадщину за законом.

«апов≥том Ї особисте розпор¤дженн¤ ф≥зичноњ особи на випадок њњ смерт≥.  ожен може залишити за запов≥том усе своЇ майно або частину його (не виключаючи предмет≥в звичайноњ домашньоњ обстановки ≥ вжитку) одн≥й або к≥льком особам (¤к тим, що вход¤ть, так ≥ тим, що не вход¤ть до кола спадкоЇмц≥в за законом), а також держав≥ або окремим юридичним особам. ѕричому запов≥дач може в запов≥т≥ позбавити права спадкоЇмства одного, к≥лькох або вс≥х спадкоЇмц≥в за законом.

«азначимо, що неповнол≥тн≥ або непрацездатн≥ д≥ти спадкодавц¤ (в тому числ≥ усиновлен≥), а також непрацездатн≥ дружина, батьки (усиновител≥) ≥ утриманц≥ померлого успадковують, незалежно в≥д зм≥сту запов≥ту, не менш ¤к дв≥ третини частки, ¤ка належала б кожному з них при спадкоЇмств≥ за законом (обов'¤зкова частка). Ќа випадок смерт≥ зазначеного в запов≥т≥ спадкоЇмц¤ або в≥дмови його в≥д запов≥ту запов≥дач може назначити ≥ншого спадкоЇмц¤, тобто у цьому випадку в≥дбуваЇтьс¤ п≥дпризначенн¤ спадкоЇмц¤.

«апов≥т - це односторонн¤ угода, за ¤кою права та обов'¤зки дл¤ ≤нших ос≥б виникають за волею запов≥дача. “ому до запов≥ту встановлюютьс¤ так≥ сам≥ умови д≥йсност≥, ¤к до будь-¤коњ угоди. «в≥дси стаЇ зрозум≥лим, що запов≥т може бути складений лише д≥Їздатною особою. Ѕ≥льш того, ¤кщо буде встановлено, що запов≥дач склав запов≥т внасл≥док насильства чи погрози, чи був змушений його скласти на вкрай невиг≥дних дл¤ себе умовах внасл≥док зб≥гу т¤жких обставин, в≥н може бути визнаний нед≥йсним. «апов≥дач вправ≥ в будь-¤кий час зм≥нити або скасувати зроблений ним запов≥т, склавши новий запов≥т. ѕри цьому запов≥т, складений п≥зн≥ше, скасовуЇ попередн≥й запов≥т ц≥лком або в частин≥, в ¤к≥й в≥н йому суперечить.

ќск≥льки запов≥т виконуЇтьс¤ п≥сл¤ смерт≥ запов≥дача, то з'¤сувати його зм≥ст просто н≥ в кого. “ому до форми запов≥ту законом встановлюютьс¤ жорстк≥ вимоги. ¬≥н завжди повинен бути укладений у письмов≥й форм≥ ≥з зазначенн¤м м≥сц¤ й часу його укладенн¤, п≥дписаний особисто запов≥дачем ≥ посв≥дчений нотар≥усом або посадовою особою, посв≥дченн¤ ¤коњ прир≥внюЇтьс¤ до нотар≥ального, зокрема головним л≥карем л≥карн≥, де перебуваЇ на л≥куванн≥ ф≥зична особа.

«а запов≥том можуть переходити не лише права, запов≥дач маЇ право пов'¤зати перех≥д прав ≥ з виконанн¤м певних обов'¤зк≥в. «окрема, запов≥дач вправ≥ покласти на спадкоЇмц¤ за запов≥том виконанн¤ будь-¤кого зобов'¤занн¤ (запов≥дальний в≥дказ) на користь одн≥Їњ або к≥лькох ос≥б (в≥дказоодержувач≥в), ¤к≥ набувають права вимагати його виконанн¤.

¬иконанн¤ запов≥ту покладаЇтьс¤ на призначених у ньому спадкоЇмц≥в. ќднак запов≥дач може доручити виконанн¤ запов≥ту особ≥, зазначен≥й у запов≥т≥ (за њњ згодою), ¤ка не Ї спадкоЇмцем (виконавцев≥ запов≥ту). ¬иконавець запов≥ту маЇ право вчин¤ти вс≥ д≥њ, необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ запов≥ту, зокрема розшукувати спадкоЇмц≥в, управл¤ти спадковим майном, ви¤вл¤ти боржник≥в ≥ кредитор≥в спадкоЇмц¤ та ≥н. ¬иконавець запов≥ту не одержуЇ винагороди за своњ д≥њ щодо виконанн¤ запов≥ту, але маЇ право на в≥дшкодуванн¤ за рахунок спадщини понесених ним необх≥дних витрат.

3. —падкуванн¤ за законом

ƒосить часто спадкодавц≥ не складають запов≥т≥в. яким же чином сл≥д поступати у цьому випадку? “ут д≥Ї дуже просте правило: спадкоЇмство в≥дбуваЇтьс¤ за законом, оск≥льки воно не зм≥нено запов≥том.

—падкоЇмц¤ми за законом Ї д≥ти (в тому числ≥ й усиновлен≥), дружина, батьки (усиновител≥) померлого; онуки ≥ правнуки; брати ≥ сестри; д≥д ≥ бабус¤ ¤к з боку батька, так ≥ з боку матер≥. ќднак вс≥ ц≥ спадкоЇмц≥ спадкують права та обов'¤зки померлого в пор¤дку черги (див. "ћовою документ≥в").

ƒо числа спадкоЇмц≥в за законом належать також непрацездатн≥ особи, що перебували на утриманн≥ померлого не менш ¤к один р≥к до його смерт≥. ¬они успадковують нар≥вн≥ з≥ спадкоЇмц¤ми т≥Їњ черги, ¤ка закликаЇтьс¤ до спадкоЇмства.

якщо немаЇ спадкоЇмц≥в н≥ за законом, н≥ за запов≥том, або жоден ≥з спадкоЇмц≥в не прийн¤в спадщини, або вс≥ спадкоЇмц≥ позбавлен≥ запов≥дачем спадщини, майно померлого переходить до держави. ѕерех≥д майна до держави в≥дбуваЇтьс¤ також у випадках, ¤кщо хтось ≥з спадкоЇмц≥в в≥дмовивс¤ в≥д спадщини на користь держави. «азначимо, що й у раз≥, ¤кщо через в≥дсутн≥сть спадкоЇмц≥в за законом запов≥дана т≥льки частина майна спадкодавц¤, то решта майна переходить до держави.

4. ѕрийн¤тт¤ спадщини

ƒл¤ того щоб спадкоЇмець став власником належного йому майна, в≥н маЇ прийн¤ти спадщину. ѕри цьому законом передбачено, що не допускаЇтьс¤ прийн¤тт¤ спадщини п≥д умовою або з застереженн¤ми.

¬важаЇтьс¤, що спадкоЇмець прийн¤в спадщину: 1) ¤кщо в≥н фактично вступив в управл≥нн¤ або волод≥нн¤ спадковим майном; 2) ¤кщо в≥н подав державн≥й нотар≥альн≥й контор≥ за м≥сцем в≥дкритт¤ спадщини за¤ву про прийн¤тт¤ спадщини.

—падкоЇмець зобов'¤заний вчинити ц≥ д≥њ прот¤гом 6 м≥с¤ц≥в з дн¤ в≥дкритт¤ спадщини. ќсоби, дл¤ ¤ких право спадкоЇмства виникаЇ лише у випадку неприйн¤тт¤ спадщини ≥ншими спадкоЇмц¤ми, можуть за¤вити про свою згоду прийн¤ти спадщину прот¤гом строку, що залишивс¤ дл¤ прийн¤тт¤ спадщини. якщо строк, що залишивс¤, менше в≥д 3 м≥с¤ц≥в, в≥н продовжуЇтьс¤ до трьох м≥с¤ц≥в. —трок, встановлений дл¤ прийн¤тт¤ спадщини, може бути продовжений судом, ¤кщо в≥н визнаЇ причини пропуску строку поважними. —падщина може бути прийн¤та п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку ≥ без зверненн¤ до суду за на¤вност≥ згоди на це вс≥х ≥нших спадкоЇмц≥в, ¤к≥ прийн¤ли спадщину.

≤нколи трапл¤ютьс¤ випадки, коли спадкоЇмець помираЇ п≥сл¤ в≥дкритт¤ спадщини, не встигнувши њњ прийн¤ти. ” цьому раз≥ право на прийн¤тт¤ належноњ йому частки спадщини переходить до його спадкоЇмц≥в (спадкова трансм≥с≥¤).



Ќа головну



Hosted by uCoz