Що для мене означає - бути громадянином



Людство нашої планети вступило в нове тисячоліття,як це важливо і, водночас, яку гордість та відповідальність це накладає на людей. Все змінюєтьея під впливом часу й перетворюється на тлен, а такі моральні цінноті, як повага і любов до людства та своєї крани залишаються вічними.

У різних науках, у тому числі й державно-правових, для позначення людської істоти можуть використовуватись різні поняття: "людина", "особа", "громадянин". Позначаючи один і той самий об'єкт, кожен з цих термінів характеризує різні якості однєї й тієї самої людини.

Термін "людина" визначає людську істоту з природньоі точки зору, як невід'ємну частину живоі природи, живий організм, який підкоряється біологічним законам і який з огляду на особливості свідомості та психіки пристосований до суспільного способу буття разом з собі подібними.

Народжується дитина, с перших хвилин іі життя іі починають любити і поважати, як особисітсть, як маубутнього рівноправного громадянина України. Тобто кожна людина народжується на світ з ознаками належності до людського роду та рядом індивідуальних рис, притаманних тільки ій, які змнюються у неї упродовж всього життя. Але людина народжується не на безлюдному острові, а у певній сім'ї, у певному суспльстві, у певній соцально-історичній ситуаціі, за різних обставин свого життя спілкується, навчається, працює. Поняття "особа"саме й використовується для позначення людини-учасника суспільних відносин свідомої діяльності. Іноді його розуміють, як систему суспільних рис,що характеризують індивіда, як члена суспільства або спільності людей, хоча в цьому випадку вживають термін "особистість".

Людина народжується не тільки у певному суспльстві, а й у певній державі. Поняття "громадянин" означає з'вязок особи з правовою системою держави, громадянином якої він є , і те, що особа має визначену правоздатність саме в цій державі чи пребуває під юрисдикцією цієї держави.

Спільними для поняття "особа", "громадянин" є те, що вони стосуються тієї самої людини, але"особа" визначає місце в суспльств, а "громадяшш" - у державі.

Існують особи, які з тих чи інших причин у правовому відношенні не пов'язані з жодною державою, це особи без громадянства - "апатриди".

Громадянство - це стійкий правовий зв'язок особи з конкретною державою.

Основним елементом правовідності є суб'єкт передусім фізична істота. Але людина-істота не стільки біологічна, скільки соціальна, яка знаходиться у складних взаємостосунках з іншими людьми у суспільстві, у державі і набуває характеру особистості. Однак не кожна людина є особистістю, тому що особистістю не народжується, а стають. Людина-матріальний носій особистості. Раб не розглядається як особистість, не є нею душевно хвора людина. Особистість повинна мати риси, характерні для дорослої та психічно нормальної людини: моральні, політичні нацональні, набуті знання навички, культуру, звички, визначені психікою. Кожна особистість індивідуальна і в цьому іі цінність.

Людина отримує знання, набуває рис особистості від інших людей, через книги засоби масової інформації, досвід, виховання, працю. Особистість залежить від суспільства держави, духовно і матеріально. Якщо особистість - це продукт соціального середовиша,продукт історії є суб'єктом, то громадянин-фізична особа, яка належить конкретній державі. Така належність носить політико-правовий характер і виявляється у взаємовідносинах між державою і особою, перебуває під владою. Розглядаючи питання про співвідношення особистості держави та суспільства, треба мати на увазі,що"суспльство"-поняття ширше, ніж "держава", охоплює всі економічні, політичні й духовні відносини людей, діяльність громадських організацій, партій та інших груп людей суспільства, а не лише виключно державні, що мають публічний, чисто офіційний характер.

У суспільстві особистість пов'язана не лише з державою, але й з певними класами, з націями, з громадськими організаціями, партіями, з трудовими колективами, власниками тощо.

Але оскільки кожна особистість є громадянином, то відносини особистості з державою і визначаються через інститут громадянства. Поняття "громадянин" як узагально-юридична назва людини було відомо ще за часів Аристоте-ля. Громадянин - особа, яка юридично належить до конкретної держави.

Держава над аз свозму громадянинові відповідні права, покладаз на нього обов'язки та встановлюз відповідальність за іх виконання, тобто визначає його правовий статус, а з іншого боку - захищає права та інтереси особистості, громадянина, спілкується про нього за кордоном. Держава на рівні кримінального права захищаз життя, здоров'я, свободу та гідність особи, політичні і трудові права, власність громадян.

Але бути громадянином - це значить не просто належати до якоїсь держави, а й знати та вміти відстоювати свої права, розуміти й цілком свідомо і добровільно виконувати свої громадянскі обов'язки.

Питання про громадянство, зокрема про права та обов'язки громадян, набуття і втрату громадянства тощо, регулюються законодавством кожної країни відповідно до іі основного закону-Конституціі. Разом з тим державою приймається й спеціальний закон "Про громадянство". Громадянськість-свідоме й активне виконання громадських обов'язків, розумне використання своїх громадянских прав- з однією з важливих характеристик кожної людини, свідченням іі громадянскоі зрілості.

Повне виконання громадських обов'язків при одночасній реалізації прав і свобод особи можливе тільки за умови іі активної громадянської позиції.

Головне в людині- це іі певне ставлення до різних суспільних явищ і процесів з урахуванням інтересів суспільства та держави. Ця позиція знаходить свій вияв в

оцінках І вчинках людини, спрямованнях на утвердження або захист цих інтересів.

Правовий статус громадянина, особи не залежить від самої людини, а існує об'єктивно. Тому що особистість, громадянин завжди перебуває у взаємовідносинах із суспільством, державою незалежно від того, хочуть вони цього чи ні.

Правовий статус особи - поняття ширше, ніж правовий статус громадянина, бо включаз в себе не лише відносини з державою, але й з класами, громадськими організаціями, партіями, стосунки однізі особи з іншою тощо. Що стосузться правового статуса громадянина, то він складазться на основі нормативних актів, які й визначають суть правового статусу громадянина та його відносини з державою.

Важливе значення для громадянина мають його суб'єктивні права та обов'язки, тобто ті які належать конкретній людині- громадянинові і визначають зміст, ступінь можливої, дозволеної поведінки, а також ступінь, вид обов'язкової поведінки.



На головну





Hosted by uCoz