Шлюбний контракт



В західних країнах шлюбний контракт має вже дуже довге застосування. В нашій країні це поняття не поширене, а у рідному місті Марганець і зовсім не використовується. Чому склалось таке негативне відношення до шлюбного контракту? Перша відповідь на це запитання - незнання закону, та основних понять про складення шлюбної угоди.

Шлюбний контракт - це угода осіб (подружжя) про вирішення майнових питань життя сім'ї.

Шлюбний контракт між особами, які одружуються, укладається за їх бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації. За бажанням сторін шлюбний контракт може укладатись в присутності свідків.

Згідно п.2 "Порядку укладання шлюбного контракту" (далі - Порядку …), у шлюбному контракті передбачається майнові права та обов'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадкуване одним із подружжя, а також питання, що пов'язнаі з утриманням подружжя та ін. У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. У ньому також можуть передбачатись немайнові моральні чи особисті зобов'язання.

Умови шлюбного контракту щодо переходу права власності на нерухоме майно, якщо законодавством передбачений порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.

Шлюбний контракт укладається в нотаріальній формі за місцем проживання одного з подружжя або за місцем реєстрації шлюбу.

Якщо шлюбний контракт укладають неповнолітні особи, то на це потрібно обов'язкова згода їх законних представників.

Протягом дії шлюбного контракта до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Ці зміни можуть бути внесені протягом існування шлюбу договором, який укладається у порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.

Законодавство встановлює перелік підстав, за наявністю яких шлюбний контракт визначається недійсним:

недодержання умов порядку укладання шлюбного контракту;

укладання контракту після реєстрації шлюбу;

погіршення становища будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.

Якщо одна з сторін порушує умови шлюбного контракту, то інша сторона має право на судовий захист своїх прав та інтересів.

При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові спори, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з урахуванням умов шлюбного контракту.

Шлюб не зв'язаний безпосередньо з шлюбним контрактом, тому він від нього незалежний і припинення дії шлюбного контракту не є припиненням шлюбу.

Шлюбний контракт є угода, яка укладається між подружжям і носить більш загальний характер, так як в ньому знаходить своє закріплення положення, що стосуються питань сімейного життя, в зв'язку з чим на відміну від інших договороів між подружжям він носить комплексний характер. Він має складну структуру і включає в себе ряд самостійних пунктів, в яких можуть закріплюватись угоди різні по своїй юридичній природі (цивільно-правові, сімейно-правові).

На папері поняття про шлюбний контракт виглядає зрозумілим і торкається він тільки майна людей які одружуються, але виникає ряд проблем, пов'язаних з тим, що в ряді випадків зміст шлюбного контракту (зокрема приналежність подружжю майна та об'єму їх прав на таке майно) торкає інтереси третіх осіб і тому для останніх не повинно це становити тайни.

В зв'язку з чим в законодавстві деяких країн містяться суттєві обмеження стосовно ступеню таємності контракту. Зокрема у Франції та ряді інших країн Європи шлюбни контракт підлягає обов'язковій публікації, коли один з подружжя є підприємцем-комерсантом. Схожа норма міститься і в ст.49 проекту нового Сімейного кодексу Росії, де йдеться про те, що подружжя повинні повідомляти своїх кредиторів про заключеня, зміни або розірвання ними шлюбного контракту або розділу ними спільного майна. При виконанні даного обов'язку, подружжя не має права посилатись на положення шлюбного контракту або на проведений ними розділ майна.

Однією з найсуттєвіших умов шлюбного контракту може бути умова про правовий режим подружнього майна. Подружжя може включити в контракт пункти, в яких буде закріплено яке майно, придбане в шлюбі, буде спільним, а яке роздільним.

Змінюючи режим спільності майна своєю угодою, подружжя може в шлюбний контракт включити положення, повністю виключаючи можливість виникнення спільного майна. При цьому майно, придбане за час інування шлюбу кожним з подружжя буде належати кожному з них на праві приватної власності.

Подружжя в шлюбному контракті може визначити, які конкретно речі з майна, отриманого ними обома в дар на весіллі, будуть належати жінці, а які - чоловікові.

Подружжя може включити в шлюбний контракт умову про те, що майно буде їм належати на праві спільної, але не сумісної, а дольової власності. Таким чином, подружжя домовляються, що майно, придбане ними за час існування шлюбу є їх спільним майном, але встановлюють розмір долі кожного з них.

Така угода тягне за собою важливі наслідки юридичного характеру як для самого подружжя, так і для ІІІ-их осіб. Встановлені угодою сторін долі в спільному майні подружжя будуть враховуватись у випадку його розділу, а також звернення стягнення на майно, яке належить кожному з подружжя по їх боргам.

Майнові відносини подружжя передбачають спільність ведення домашнього господарства, спільне вирішення питань, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Разом з тим, кожен з подружжя є самостійним суб'єктом права та можуть виступати в цивільному обороті від свого імені, а також мати майно на праві приватної власності. Таким чином подружжя можуть включити до шлюбного контракту умову про те, що майно, яке їм належало до шлюбу (кожному з них) на праві приватної особистої власності після вступу до шлюбу буде складати їх спільне майно. В шлюбний контракт може бути включена також умова про те, що майно, яке буде отримано одним з подружжя під час існування шлюбу в дар, в порядку успадкування буде складати їх спільну власність.

В шлюбний контракт може бути включений пункт про те, що майно, яке належить кожному з них на праві приватної особистої власності буде належати йому і в майбутньому, незалежно від тривалості спільного користування і тих вкладень в майно, які будуть виконуватись подружжям під час існування шлюбу.

Пожружжя може в контракті передбачити умови, які не зв'язують право на отримання аліментів з нужденністю або непрацездатністю стягувача аліментів. Також подружжя може домовитись в контракті про порядок стягнення аліментів, а також про форму аліментів (грошова, натуральна, ін.).

Але шлюбний контракт не може включати умови щодо того, що один з подружжя відмовляється від свого права на стягнення аліментів.

Подружжя вправі встановити порядок стягнення аліментів, відмінний від встановленого законом. Це може бути домовленість між подружжям про надання аліментів не в грошовому виразі, а в натуральному; про сплату аліментів не щомісяця, а, наприклад, раз в квартал, але якщо при цьому не порушуються інтереси та права дитини. Також подружжя може домовитись і про розмір аліментів.

Подружжя може в шлюбному контракті визначити майбутнє місце мешкання кожного з них, а також своїх дітей. Подружжя може визначити долю майна, придбаного ними під час роздільного мешкання: домовитись, що таке майно буде належити тому з подружжя, хто його придбав. Сторони також можуть домовитись про порядок користування спільним майном при роздільному мешканні, при цьому можна обговорити питання утримання і ремонту такого майна.

Подружжя може включати такі умови до шлюбного контракту щодо розподілу спільного майна (як під час шлюбу, так і в процесі його розірвання):

розподіл речей між собою з врахуванням їх вартості та долею кожного з них в спільному майні визначеного законом або контрактом;

передати майно в натурі одному з подружжя з покладанням на нього обов'язку компенсувати іншому його долю майном;

розділити майно в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;

продати майно і розділити між подружжям отриману суму.

Подружжя може застосовувати і комбінований спосіб розподілу майна.

Всі ці питання можна віднести до питань про складення майнових відносин, але сім'я складається не тільки з грошей, податків та спільного чи окремого майна. Шлюбний контракт передбачає і немайнові питання життя подружжя.

До немайнових питань, які закріплюються в шлюбному контракті можна віднести такі:

вибір подружжям прізвища при реєстрації шлюбу, але при цьму потрібно дотримуватись норм діючого законодавства.

визначення ім'я, по-батькові та прізвища дітей.

питання про місце проживання подружжя.

місце проживання дітей.

угода між подружжям про умови та способи здійснення виховання неповнолітніх дітей.

інші питання за домовленістю сторін.

Припинення шлюбного контракту в багатьох випадках залежить від його змісту. Зобов'вязання, передбачені шлюбним контрактом, втратчають силу у випадку смерті одного з плдружжя. Шлюбний контракт може припинити свою дію і у випадку його розірвання за згодою сторін, але таке рішення підлягає обов'язковій нотаріальній реєстрації. Шлюбний контракт можна розірвати шляхом подачі позовної заяви до суду. Так само вирішуються питання, пов'язані з припиненням дії не всього контракту, а тільки окремих його положень. У випадку розірвання шлюбу шлюбний контракт припиняє свою дію.

Під час дії шлюбного контракту подружжя може вносити до нього зміни. Вони вносяться в томуж порядку, що й при укладанні шлюбного контракту.

Діюче сімейне законодавство не визначає умов, видів та розмірів відповідальності подружжя за невиконання або неналежне виконання шлюбного контракту, в зв'язку з чим при вирішенні таких питань необхідно виходити із загальних положень сімейного та цивільного законодавства, а також конкретних умов шлюбного контракту.

За захистом своїх прав подружжя може звертатись до суду.

Аналізуючи законодавство що стосується шлюбного контракту, я зробив висновок:

Основним положенням при укладі шлюбного контракту є такий пункт:

він укладається за бажанням осіб, які одружуються , до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації.

Таким чином, подружжя-бізнесмени, що прийшли до висновку про необхідність укласти між собою шлюбний контракт, повинні розірвати шлюб, укласти шлюбний контракт, а потім знову зареєструвати шлюб. І тому, на мою думку, потрібно змінити змicт п.1 "Порядку...", надавши можливість подружжю укладати шлюбний контракт, як до одруження, так i в процесі шлюбного життя.

Отже, шлюбний контракт має певне право на існування. Він є необхідним під час переходу суспільства до ринкових відносин. Але життєздатним повною мірою цей інститут сімейного права буде тільки тоді, коли він стане основою вільного вибору подружжям принципів врегулювання певних відносин сімейного життя.



На головну



Світ географії та туризму



Hosted by uCoz