ѕрава дитини в ”крањн≥- сучасний стан



« давн≥х-давен люди мр≥¤ли про в≥льне щасливе житт¤ без насильства, жорстокост≥, приниженн¤. ƒл¤ дос¤гненн¤ цього люди повинн≥ мати певн≥ права - права людини.

” стародавньому св≥т≥ права людини були дуже обмеженими.

–аб не мав права розпор¤джатис¤ власним житт¤м. ¬одночас нав≥ть найбагатший рабовласник ™гипту за найменшоњ примхи фараона м≥г потрапити до в'¤зниц≥,а то й позбутис¤ житт¤. ≤ п≥зн≥ше люди не були р≥вними.

ѕрава людей в≥др≥зн¤лис¤ залежно в≥д стану, до ¤кого вони належали, рел≥г≥њ, ¤ку спов≥дували, тощо. Ћише в часи ¬еликоњ французькоњ революц≥њ вперше було проголошено принципи р≥вност≥ й свободи вс≥х громад¤н незалежно в≥д будь-¤ких обставин.

¬т≥м, проголосивши це, революц≥¤ сама порушувала головне право людей - право на житт¤, зокрема, п≥д час кривавого ¤коб≥нського терору. Ѕлизько стол≥тт¤ знадобилос¤ ‘ранц≥њ дл¤ того, щоб у крањн≥ склалас¤ справжн¤ демократ≥¤, були гарантован≥ права людини. ¬изнанн¤ прав людини проголосила й держава "Ќового св≥ту" - —Ўј. —еред перших документ≥в держави, що д≥ють до нашого часу, - "Ѕ≥ль про права", ¤кий Ї складовою  онституц≥њ —получених Ўтат≥в јмерики.

Ќе в≥дразу були визнан≥ права людини в наш≥й крањн≥. ” –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, складовою ¤коњ була б≥льша частина ”крањни, до 1861 р. ≥снувало кр≥пацтво.

“≥льки п≥сл¤ революц≥њ 1905 р. громад¤ни д≥стали пол≥тичн≥ права. ” 1917 р. революц≥йн≥ под≥њ дали над≥ю на в≥льне й справедливе житт¤ м≥льйон≥в людей. Ќа жаль, спод≥ванн¤ не зд≥йснилис¤. ” 1917-1920 рр. Ќа територ≥њ ”крањни роз≥гралис¤ кривав≥ под≥њ громад¤нськоњ в≥йни, п≥д час ¤коњ права людей повсюдно ≥гнорувалис¤. ѕ≥сл¤ встановленн¤ рад¤нськоњ влади чимало людей зазнавали пересл≥дувань, були заарештован≥, нав≥ть страчен≥ за своњ пол≥тичн≥ й рел≥г≥йн≥ переконанн¤. ” багатьох випадках "докази" њх провини були сфабрикован≥, а "з≥знанн¤" добували за допомогою насильства й тортур. ѕокаранн¤ призначали без додержанн¤ судовоњ процедури, позасудовими органами. ƒл¤ боротьби з незгодними використовували псих≥атр≥ю (людину, ¤ка критикувала ≥снуюч≥ пор¤дки, могли визнати псих≥чно хворою ≥ направити на примусове "л≥куванн¤"), обмежували громад¤нськ≥ права. Ќайб≥льшого розмаху порушенн¤ прав людини набули в стал≥нськ≥ часи, та й п≥зн≥ше в ц≥й галуз≥ в —–—– було не все гаразд.

10 грудн¤ 1948 р. √енеральна јсамбле¤ ќќЌ прийн¤ла «агальну декларац≥ю прав людини. ” докуиент≥ сформульовано головн≥, загальнопри≥н¤т≥ права людини, ¤к≥ повинн≥ гарантувати вс≥ крањни. ¬они конкретизован≥ в ћ≥жнародному пакт≥ про економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права та ћ≥жнародному пакт≥ про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права, що були п≥дписан≥ в 1966 р. —ьогодн≥ ц≥ документи визнала б≥льш≥сть крањн св≥ту, зокрема ≥ ”крањна.

 р≥м названих, Ї й ≥нш≥ м≥жнародн≥ нормативно-правов≥ акти, що стосуЇтьс¤ прав людини, м≥жнародн≥ угоди, ¤к≥ захищають права окремих категор≥й людей, зокрема  онвенц≥¤ про права дитини,  онвенц≥¤ про л≥кв≥д≥ц≥ю вс≥х форм расовоњ дискрим≥нац≥њ ≥ багато ≥нших. ƒ≥ють угоди, покликан≥ забезпечити права ж≥нок, учасник≥в бойових д≥й, в≥йськовополонених тощо.

ѕриЇднавшись 1991 року до  онвенц≥њ про права дитини, ратиф≥кувавши њњ та п≥дписавши ‘акультативний протокол до ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права, наша держава вз¤ла на себе велик≥ зобов'¤занн¤ в царин≥ забезпеченн¤ прав людини.

ѕовага прав людини починаЇтьс¤ ≥з ставленн¤ сусп≥льства до своњх д≥тей. ƒ≥ти ростуть ≥ розвиваютьс¤ щодн¤, незважаючи на економ≥чну кризу ≥ соц≥альн≥ негаразди. ≤, на жаль, майже щодн¤ помирають: через в≥дсутн≥сть л≥к≥в, через необачн≥сть, жорсток≥сть ≥ сваволю окремих дорослих, в≥д чийогось слова, ножа або кул≥, наркотик≥в чи власноњ руки. ≤ ¤кими складними не були обставини, дал≥ звол≥кати не можна. ћи повинн≥ п≥клуватис¤ про наших д≥тей уже сьогодн≥, повинн≥ обер≥гати њхнЇ здоров'¤, забезпечувати њх свободу ≥ г≥дн≥сть, створити умови, за ¤ких кожен зможе повною м≥рою розкрити своњ зд≥бност≥.

”се в житт≥ людини починаЇтьс¤ з≥ сприйн¤тт¤ св≥ту очима дитини. —аме тому важливо, коли вона знаЇ своњ права з дитинства. ”с≥ ми р≥зн≥. јле р≥вн≥ у своњх правах.  ожна дитина становить надзвичайну ц≥нн≥сть не лише дл¤ своњх батьк≥в, а й дл¤ всього св≥ту, саме тому, що вона ун≥кальна й другоњ такоњ немаЇ ≥ не буде.

ƒитиною вважаЇтьс¤ людина в≥ком до 18 рок≥в . ƒл¤ ц≥лей ц≥Їњ  онвенц≥њ дитиною Ї кожна людська ≥стота до дос¤гненн¤ 18-р≥чного в≥ку, ¤кщо за законом, застосовуваним до даноњ особи, вона не дос¤гаЇ повнол≥тт¤ ран≥ше. ” св≥т≥ живе понад 1 м≥ль¤рд п≥дл≥тк≥в у в≥ц≥ 10-18 рок≥в, що складаЇ понад 1/5 всього населенн¤ «емл≥. Ѕлизько 85? п≥дл≥тк≥в живе у крањнах, що розвиваЇтьс¤.

”с≥ д≥ти Ї р≥вними у своњх правах. ¬с≥ д≥ти незалежно в≥д походженн¤, кольору шк≥ри, нац≥ональност≥ та статк≥в батьк≥в Ї р≥вними у своњх правах. ÷е особливо важливо дл¤ побудови демократичного сусп≥льства, адже обмеженн¤ в правах за будь-¤кою ознакою призводить до конфл≥кт≥в ≥ суперечок не т≥льки м≥ж людьми, а й пом≥ж державами.

 ожна дитина маЇ право на любов ≥ п≥клуванн¤. ≤нтереси д≥тей повинн≥ забезпечуватис¤ першочергово ¤к ≥з боку держави, так ≥ з боку батьк≥в, й узагал≥, ус≥х дорослих. ” св≥т≥ 540 м≥льйон≥в д≥тей.  ожна четверта дитина живе у небезпечних, нестаб≥льних умовах.

 ожна дитина маЇ нев≥д'Їмне право на житт¤. ∆итт¤ кожноњ дитини Ї найц≥нн≥шим не лише дл¤ батьк≥в. ∆итт¤ людини Ї найвищою ц≥нн≥стю, що належить њй в≥д природи ≥ на ¤ку вона маЇ право, нев≥д'Їмне, незалежне, та природне. —т. 27  онституц≥њ ”крањни визначаЇ "Ќ≥хто не може бути свав≥льно позбавлений житт¤. ќбов'¤зок держави - захищати права людини." ћаЇтьс¤ на уваз≥ захист в≥д свав≥лл¤ з боку держави та ≥нших громад¤н - н≥хто не може позбавл¤ти людину житт¤, це Ї неприпустимим дл¤ держави, њњ орган≥в, р≥зних пол≥тичних сил. «акони мають обмежувати владу держави над особою.  ожен також маЇ право захищати своЇ житт¤ ≥ здоров'¤, житт¤ й здоров'¤ ≥нших людей в≥д протиправних пос¤гань.  ожна держава повинна забезпечувати виживанн¤ та здоровий розвиток д≥тей - своњх маленьких громад¤н. ¬ ”крањн≥ ≥з 1000 новонароджених 22 дитини вмираЇ, не дос¤гши 5-р≥чного в≥ку.

 ожна дитина маЇ право на захист в≥д викраденн¤ та продажу. ќбов'¤зки держави пол¤гають у тому, щоб докладати вс≥х зусиль дл¤ запоб≥ганн¤ викраденню д≥тей, торг≥вл≥ д≥тьми та њх, контрабанд≥. Ќещодавно до  рим≥нального  одексу ”крањни було внесено статтю, що передбачаЇ суворе покаранн¤ за торг≥влю людьми.

 ожна дитина маЇ право на власну думку.  ожна дитина може в≥льно висловлювати власну думку та погл¤ди, причому цим погл¤дам повинна прид≥л¤тись увага при вир≥шенн≥ будь-¤ких питань, що стосуЇтьс¤ ц≥Їњ дитини. ¬ласна думка кожноњ дитини маЇ дл¤ сусп≥льства таку ж вагу, ¤к ≥ думка дорослоњ людини. ”чен≥ довели, що д≥ти, маючи невеликий життЇвий досв≥д ≥ р≥вень знань, щодн¤ усп≥шно вир≥шують важлив≥ завданн¤, витрачаючи на це менше часу, н≥ж доросл≥, ≥ вже тому заслуговують на особливу увагу.

 ожна дитина маЇ право на мирн≥ з≥бранн¤ та об'Їднанн¤. ƒитина маЇ право зустр≥чатис¤ з ≥ншими людьми, вступати до асоц≥ац≥й, об'Їднань або ж створювати њх. ¬ ”крањн≥ зараз ≥снуЇ понад 400 громадських орган≥зац≥й, ¤к≥ працюють дл¤ д≥тей ≥ разом ≥з д≥тьми. ¬ наш≥й держав≥ нав≥ть д≥Ї спец≥альний закон про молод≥жн≥ та дит¤ч≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ.

 ожна дитина маЇ право .на особисте житт¤. ƒ≥ти мають право на захист в≥д втручанн¤ в њхнЇ особисте, с≥мейне житт¤. Ќе можна брутально втручатис¤ у листуванн¤ д≥тей, зводити на них наклеп та обмовл¤ти.  онституц≥¤ ”крањни визначаЇ " ожн≥й особ≥ гарантуЇтьс¤ таЇмниц¤ листуванн¤, телефонних розмов, телеграфноњ кореспонденц≥њ", це означаЇ, що органи держави, посадов≥ та службов≥ особи не мають права на ознайомленн¤ з приватною ≥нформац≥Їю, що передаЇтьс¤ за допомогою засоб≥в зв'¤зку, та на њњ розголошенн¤. ƒержава гарантуЇ недоторкан≥сть вс≥х вид≥в кореспонденц≥њ громад¤н ≥ телефонних розмов, ¤к≥ не повинн≥ прослуховуватись. «аконослухн¤н≥сть ≥ громад¤нська св≥дом≥сть, притаманн≥ демократичному сусп≥льству, починаютьс¤ з дотриманн¤ права кожноњ дитини на особисте житт¤, ≥з поваги до њњ чест≥ й г≥дност≥.

 ожна дитина маЇ право на ≥нформац≥ю. ƒержава забезпечуЇ доступ д≥тей до всеб≥чноњ ≥нформац≥њ. «аохочуЇтьс¤ поширенн¤ засобами масовоњ ≥нформац≥њ матер≥ал≥в,що стосуютьс¤ соц≥альних, культурних питань розвитку дитини. ƒержава також запоб≥гаЇ розповсюдженню та впливу шк≥дливоњ дл¤ дитини ≥нформац≥њ. ўороку в ћ≥жнародний ƒень дит¤чого мовленн¤, ¤кий припадаЇ на середину грудн¤, понад 2000 теле- ≥ рад≥окомпан≥й св≥ту робл¤ть все дл¤ того, щоб це право стало реальн≥стю дл¤ д≥тей. ѕост≥йно зростаЇ к≥льк≥сть д≥тей, ¤к≥ беруть участь у кер≥вництв≥ рад≥охвил¤ми ≥ демонструють своњ таланти вс≥ма можливими засобами.

ƒ≥ти не повинн≥ стати жертвами насильства. ƒержава захищаЇ д≥тей в≥д брутального поводженн¤ з боку батьк≥в або ≥нших ос≥б. ∆одна дитина не може бути п≥ддана катуванню, знущанню, незаконному арешту або позбавленню вол≥.  онституц≥¤ та ≥нше законодавство ”крањни забезпечують право дитини на захист в≥д насильства. ≤ все ж, за даними соц≥олог≥чних досл≥джень, кожна трет¤ дитина в ”крањн≥ хоча б раз у житт≥ зазнала жорстокого поводженн¤, ф≥зичного чи псих≥чного насильства.

ќсоблива увага про д≥тей-сир≥т. ƒержава повинна забезпечувати захист дитини, ¤ка позбавлена с≥м'њ, надаючи в≥дпов≥дну альтернативу с≥мейному п≥клуванню. —ьогодн≥ в ”крањн≥ близько 160 тис¤ч д≥тей живуть у державних дит¤чих будинках та ≥нтернатах. « них майже 90 тис¤ч - сироти ≥ д≥ти, ¤к≥ з р≥зних причин залишилис¤ без п≥клуванн¤ батьк≥в. ƒержави - сторони  онвенц≥њ ќќЌ про права визнають право дитини, ¤ка передана компетентними органами на п≥клуванн¤ з метою догл¤ду, захисту, ф≥зичного чи псих≥чного л≥куванн¤, на пер≥одичну оц≥нку л≥куванн¤ ≥ вс≥х ≥нших умов п≥клуванн¤.

ќсоблива турбота - д≥т¤м-≥нвал≥дам!  ожна дитина-≥нвал≥д маЇ право на особливий догл¤д, осв≥ту та п≥дготовку дл¤ повноц≥нного, г≥дного житт¤ в умовах, ¤к≥ забезпечують њй максимальну самост≥йн≥сть та соц≥альну ≥нтеграц≥ю. ¬ ”крањн≥ 120 д≥тей з кожних 10 тис¤ч Ї ≥нвал≥дами, ≥ ц≥ показники щороку зростають через зниженн¤ р≥вн¤ медичного обслуговуванн¤, складн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ умови та неспри¤тливу еколог≥чну ситуац≥ю.

 ожна дитина маЇ право на медичну допомогу.  ожна дитина маЇ право на медичну допомогу за найвищими стандартами, котра може бути реально забезпечена. ƒержава повинна надавати первинну медико-сан≥тарну допомогу, проводити проф≥лактику хвороб.  онституц≥¤ ”крањни (ст. 49) гарантуЇ кожному право на охорону здоров'¤, медичну допомогу та медичне страхуванн¤. ƒл¤ цього держава передбачаЇ низку гарант≥й. ¬ажливою гарант≥Їю можливост≥ отриманн¤ кожним медичноњ допомоги Ї проголошена в  онституц≥њ неприпустим≥сть скороченн¤ ≥снуючоњ мереж≥ державних та комунальних медичних заклад≥в. ÷≥ заходи вживаютьс¤ дл¤ того, щоб кожна дитина не була позбавлена доступу до ефективноњ охорони здоров'¤. ¬ ”крањн≥ за останн≥ 5 рок≥в показник захворюваност≥ п≥дл≥тк≥в вир≥с на 14%. —еред д≥тей 12-14 рок≥в здоровими Ї лише 52,8% хлопчик≥в та 36,3% д≥вчаток.

 ожна дитина маЇ право на осв≥ту.  ожна дитина маЇ право на осв≥ту, обов'¤зок держави пол¤гаЇ в тому щоб забезпечити безкоштовну обов'¤зкову початкову осв≥ту, заохотити до середньоњ осв≥ти, доступноњ дл¤ кожноњ дитини. ÷е право не лише проголошено, а й забезпечуЇтьс¤ д≥¤льн≥стю нашоњ держави. Ќайважлив≥ш≥ гарант≥њ осв≥ти закр≥плено в  онституц≥њ ”крањни та «акон≥ ”крањни "ѕро осв≥ту". онституц≥¤ ”крањни проголосила доступн≥сть осв≥ти та безоплатн≥сть њњ отриманн¤ в державних ≥ комунальних закладах. «акр≥плено також в≥дкритий характер осв≥ти, тобто кожному забезпечено можлив≥сть вступу до р≥зних навчальних заклад≥в, доступу до р≥зних форм отриманн¤ осв≥ти. √арант≥Їю осв≥ти Ї створенн¤ розгалуженоњ мереж≥ заклад≥в осв≥ти.. “акож держава забезпечуЇ доступн≥сть вищоњ осв≥ти дл¤ вс≥х, залежно в≥д р≥вн¤ зд≥бностей. ќсв≥та маЇ бути спр¤мована на максимальний розвиток особистост≥, таланту, розумових та ф≥зичних даних дитини. ќсв≥та повинна готувати дитину до активного дорослого житт¤, виховувати повагу до батьк≥в, культурних традиц≥й, мови та ц≥нностей ≥нших людей. ” крањнах, що розвиваютьс¤, понад 130 м≥льйон≥в д≥тей шк≥льного в≥ку не мають доступу до осв≥ти. ƒ≥вчатка становл¤ть 60% вс≥х д≥тей, ¤к≥ не в≥дв≥дують школу.

 ожна дитина маЇ прво на розвиток талант≥в. ¬ кожн≥й дитин≥ закладено певний дар. ”с≥ д≥ти малюють,сп≥вають. «авданн¤ держави пол¤гаЇ у тому, щоб не лише вчасно пом≥тити талановитих д≥тей, а й спри¤ти розвитку њхн≥х талант≥в та обдарувань. —ьогодн≥ в ”крањн≥ д≥Ї понад 2,5 тис¤ч≥ позашк≥льних заклад≥в - палац≥в ≥ центр≥в творчост≥, р≥зноман≥тних клуб≥в та гуртк≥в, шк≥л мистецтв, де д≥ти можуть розвивати своњ таланти.

 ожна дитина маЇ право на нац≥ональну самобутн≥сть. ” кожного народу Ї сво¤ мова, традиц≥њ, рел≥г≥¤, обр¤ди. ƒ≥ти мають право користуватис¤ своЇю нац≥ональною культурою, р≥дною мовою та спов≥дувати свою рел≥г≥ю. —ьогодн≥ у св≥т≥ ≥снуЇ 189 крањн, тис¤ч≥ нац≥й ≥ народностей з≥ своњми традиц≥¤ми, культурами, мовами, визнанн¤ й повага, до ¤ких дозвол¤ють реал≥зувати право кожноњ людини, кожноњ дитини на нац≥ональну самобутн≥сть.

 ожна дитина маЇ право на в≥дпочинок.  ожна дитина маЇ право на в≥дпочинок, дозв≥лл¤ та участь у культурному й творчому житт≥. ј ще д≥ти мають одне особливе право - право на гру, адже, граючись, вони п≥знають св≥т, розвиваютьс¤ й готуютьс¤ до дорослого житт¤.

∆одна дитина не повинна залучатис¤ до примусовоњ прац≥. «акон, дозвол¤ючи брати на роботу неповнол≥тн≥х, водночас встановлюЇ особлив≥ правила њх, роботи, захищаЇ њх ≥нтереси, охорон¤Ї здоров'¤ та можливост≥ подальшого розвитку.  онституц≥¤ ”крањни заборон¤Ї використовувати працю неповнол≥тн≥х на небезпечних дл¤ них роботах.  ожна дитина маЇ право на захист у тих випадках, коли њй доручаЇтьс¤ робота, ¤ка може потенц≥йно загрожувати њњ здоров'ю. ƒержава встановлюЇ м≥н≥мальний в≥к дл¤ прийому на роботу ≥ визначаЇ вимоги до умов прац≥ неповнол≥тн≥х. ƒержава також повинна захищати ≥нтереси д≥тей в≥д ус≥х форм експлуатац≥њ. Ѕлизько 250 м≥льйон≥в д≥тей у крањнах , що розвиваютьс¤, працюють. Ѕагато з них - на шк≥дливому й виснажливому виробництв≥. ѓхн≥ найелементарн≥ш≥ права, здоров'¤ ≥ саме житт¤, ¤к правило, перебуванн¤ п≥д загрозою.

«ахист прав неповнол≥тн≥х правопорушник≥в. Ќеповнол≥тн≥ми у крим≥нальному прав≥ вважаютьс¤ особи в≥ком до 18 рок≥в. «а злочини, вчинен≥ п≥сл¤ настанн¤ 16- або 14-р≥чного в≥ку, неповнол≥тн≥ п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, однак законом передбачено дек≥лька положень, ¤к≥ пом'¤кшують њх в≥дпов≥дальн≥сть пор≥вн¤но з в≥дпов≥дальн≥стю злочинц≥в. ƒитина, ¤ка порушила закон, маЇ право на поводженн¤, що спри¤Ї розвитку в нењ почутт¤ власноњ г≥дност≥ та значущост≥; зважаЇ на в≥к дитини ≥ нац≥лене на нац≥ональну ≥нтеграц≥ю. ƒитина, ¤ка порушила закон, маЇ право на основн≥ гарант≥њ, а також правову та ≥ншу допомогу п≥д час захисту. ¬ ”крањн≥ частка злочин≥в, вчинених неповнол≥тн≥ми, за останн≥ 5 рок≥в зросла в 1,2 рази. ј к≥льк≥сть п≥дл≥тк≥в, ¤к≥ скоњли злочин повторно, за той же час зб≥льшилас¤ на 19 %

ƒ≥тей не можна залучати до бойових д≥й. ƒержава повинна вживати вс≥х можливих заход≥в дл¤ забезпеченн¤ того, щоб д≥ти, ¤к≥ не дос¤гли 15-р≥чного в≥ку, не брали пр¤моњ участ≥ у в≥йськових д≥¤х. ∆одна дитина в≥ком до 15 рок≥в не повинна призиватис¤ на службу до «бройних сил. ƒержава повинна п≥клуватис¤ про д≥тей, ¤к≥ постраждали в≥д збройних конфл≥кт≥в. ” 90-х роках у збройних конфл≥ктах у р≥зних частинах св≥ту загинуло б≥льше 2 м≥льйон≥в д≥тей, було важко поранено понад 6 м≥льйон≥в д≥тей, осирот≥ло - понад 1 м≥льйон, стало б≥женц¤ми - б≥льше 15 м≥льйон≥в д≥тей.

 ожна дитина маЇ право знати своњ права. ƒержава, зобов'¤зана ¤кнайширше ознайомлювати ¤к дорослих, та ≥ д≥тей з правами, закр≥пленими у  онвенц≥њ ќќЌ "ѕро права дитини". Ќе лише держава й громадськ≥ орган≥зац≥њ намагаютьс¤ ознайомлювати ¤комога б≥льше д≥тей ≥ дорослих  онвенц≥Їю ќќЌ "ѕро права дитини". ѕ≥дтвердженн¤ цьому - книжечка, видана сп≥льно з ћ≥жнародною л≥гою прав д≥тей та молод≥? ÷——ћ  ћƒј.

 ожна дитина маЇ право на м≥жнародну допомогу. ƒ≥ти, ¤к≥ з вини дорослих пол≥тик≥в чи стих≥йного лиха (землетрусу, повен≥, рад≥оактивне забрудненн¤) стали б≥женц¤ми, мають право на отриманн¤ ћ≥жнародноњ допомоги, ¤к≥ надають м≥жнародн≥, ур¤дов≥ орган≥зац≥њ, а також прост≥ люди, ¤ким не байдужа дол¤ д≥тей, ¤к≥ постраждали в≥д стих≥йного лиха чи воЇн. "≤н≥ц≥атива 20/20", висунута в 1994 роц≥, наголошуЇ, що 20% оф≥ц≥йноњ допомоги крањн-донор≥в та 20% бюджету крањн, що розвиваютьс¤, повинн≥ спр¤мовуватис¤ на базов≥ соц≥альн≥ служби в ≥нтересах людського розвитку.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz