ћоњ права



10 грудн¤ 1948 року √енеральна јсамбле¤ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й прийн¤ла «агальну ƒекларац≥ю без жодного голосу проти. «а останн≥ п≥вв≥ку зм≥ст 30 статей ƒекларац≥њ вв≥йшло в св≥домост≥ людей усього св≥ту. «араз на них пост≥йно посилаютьс¤ в конституц≥¤х ≥ судах. ¬они ¤вл¤ють собою норму, за допомогою ¤коњ ус≥ ми зараз повинн≥ оц≥нювати себе.

÷¤ ƒекларац≥¤ - один з найважлив≥ших документ≥в 20-ого стол≥тт¤, ≥ д≥йсно вс≥Їњ людськоњ ≥стор≥њ, оск≥льки це перша спроба сформулювати спод≥ванн¤ вс≥х народ≥в св≥ту.

Ќовонароджене немовл¤ не вм≥Ї ненавид≥ти - його треба навчити цьому. јле його також можна навчити ≥ ≥ншому, тобто виховати в ньому ц≥нност≥ любов≥ ≥ поваги до ≥нших людей, надаючи йому можлив≥сть розвитку закладених в ньому зд≥бностей та зм≥цнивши в ньому силу духу. ≤ це буде краща спроба вшанувати великих громад¤н св≥ту, що надали нам цей чудовий дар - «агальну декларац≥ю прав людини.

—еред людей, що розробл¤ли цей кодекс, була ≥ ≈леанора –узвельт, ¤ка представл¤ла тод≥ —Ўј в  ом≥с≥њ ќќЌ по правам людини. ÷е в≥дбувалос¤ в ѕариж≥. Ћюди, ¤к≥ пот≥м написали текст декларац≥њ, були делегован≥ такими несхожими одна на одну крањнами, ¤к Ћ≥ван, „ил≥, ‘ранц≥¤,  итай ≥ ”крањна. ѕеред ними сто¤ла мета створити «агальну декларац≥ю прав людини - перша в ≥стор≥¤ людства м≥жнародна угода про права.

ƒе¤к≥ з своњх найважлив≥ших урок≥в мужност≥ людство отримуЇ т≥льки п≥сл¤ найстрашн≥ших трагед≥й. ÷¤ декларац≥¤ з'¤вилась у св≥т≥, що випробував вс≥ жахи м≥л≥таризму ≥ фашизму. ѕ≥сл¤ того, ¤к люди побачили, до ¤коњ м≥ри нелюд¤ност≥ вони можуть д≥йти по в≥дношенню один до одного, вони, нарешт≥, погодились сл≥дувати певним загальним нормам в област≥ прав людини.

"Езневага ≥ презирство до прав людини привели до варварських акт≥в, ¤к≥ обурюють сов≥сть людстваЕ —творенн¤ такого св≥ту, в ¤кому люди будуть мати свободу слова та переконань ≥ будуть в≥льними в≥д страху та нестатку, оголошено ¤к високе прагненн¤ людейЕ ” зв'¤зку з цим √енеральна јсамбле¤ проголосила про справжню «агальну декларац≥ю прав людини в ¤кост≥ завдань, до виконанн¤ ¤ких повинн≥ прагнути вс≥ народи ≥ вс≥ державиЕ"

¬ документ≥ також викладена думка, ¤ка, не дивл¤чись на всю свою очевидн≥сть, дуже часто не знаходить розум≥нн¤: "¬с≥ люди народжуютьс¤ в≥льними ≥ р≥вними в своњх достоњнствах ≥ правах. ¬они над≥лен≥ розумом та сов≥стю та повинн≥ в≥дноситис¤ один до одного у дус≥ братерства".

“≥, що коли-небудь вивчали ≥стор≥ю  атастрофи (ц≥леспр¤мованого вбивства нацистами 6 м≥льйон≥в Їврењв в роки ƒругоњ —в≥товоњ в≥йни), знають про те, що нацисти змогли вчинити ус≥ своњ злочини саме тому, що вони зум≥ли поступово звузити коло людей, ¤ких вони прираховували до людського роду. «разу ж п≥сл¤ приходу до влади вони почали поступово, крок за кроком, використовуючи закон ≥ пропаганду, оголошувати "не людьми" псих≥чно хворих, слабких людей, циган, гомосексуал≥ст≥в, Їврењв, тобто вс≥х тих, чиЇ житт¤, за њх думкою, було "не достойн≥ життю".

«розум≥ло, це про¤в темноњ, холодноњ област≥ людськоњ душ≥, де в≥дбуваЇтьс¤ спочатку в≥дмова в≥д розум≥нн¤, пот≥м в≥д сп≥вчутт¤ ≥, нарешт≥, в≥д визнанн¤ ≥ншоњ людини соб≥ под≥бноњ, не ун≥кально дл¤ нациськоњ √ерман≥њ. ÷ей людський порок, ц¤ зд≥бн≥сть до дегуман≥зац≥њ ≥нших людей спостер≥гались у вс≥ часи та в ус≥х крањнах. ≤ це саме той порок, боротьбу з ¤ким проголосила ƒекларац≥¤. оли крањни св≥ту виступають разом ≥ приймають такий документ, ¤к «агальна декларац≥¤ прав людини, а пот≥м керують нею на прот¤з≥ 55 рок≥в, це вказуЇ на те, що весь цей процес отримуЇ все б≥льшу та б≥льшу законну силу. я вважаю, що в≥н в≥д≥грав свою роль в √ельс≥нському рус≥ в минулому –ад¤нському —оюз≥ ≥ крањнах —х≥дноњ ™вропи.

я переконана, що сьогодн≥ ƒекларац≥¤ маЇ важливе значенн¤ дл¤ тих, хто боретьс¤ за права людини в  итањ, ≤ндонез≥њ, Ѕ≥рм≥ ≥ Ќ≥гер≥њ - крањнах, де потужн≥м авторитарним режимам вдаЇтьс¤ придушувати права людини. «начно п≥двищивс¤ тиск на користь зм≥ни цих режим≥в.

¬сесв≥тн¤ конференц≥¤ по правах людини, або ¬енська конференц≥¤, - це велика под≥¤, ¤ка в≥дбулас¤ в той момент, коли нин≥шн¤ адм≥н≥страц≥¤ прийшла до влади. Ќа прот¤з≥ останн≥х 10 рок≥в вперше виникли м≥жнародн≥ коал≥ц≥њ, створен≥ виключно дл¤ того, щоб вир≥шити критичн≥ ситуац≥њ в област≥ прав людини. јле, потр≥бно пройти довгий шл¤х, перед тим, коли з'¤витьс¤ д≥йсно д≥юча м≥жнародна система, ¤к зможе забезпечити виконанн¤ прав людини.якщо добро зможе одержати перемогу над злом, то можна буде суттЇво зм≥цнити систему м≥жнародного захисту прав людини. јле це повинно означати б≥льш ширше визнанн¤ того принципу, що внутр≥шн≥ под≥њ в держав≥, ¤к≥ надають значний вплив на ситуац≥ю в област≥ прав людини, повинн≥ стати предметом законноњ м≥жнародноњ уваги. ¬ наш час це положенн¤ не наст≥льки широко розвинене ≥ загальноприйн¤те, ¤к хот≥лос¤ б.÷е повинно означати, що р≥зн≥ тенденц≥њ, пов'¤зан≥ з розпаленн¤м та розростанн¤м етн≥чних та рел≥г≥йних конфл≥кт≥в, повинн≥ стати об'Їктом перев≥рок з≥ сторони м≥жнародних систем, що забезпечують припиненн¤ под≥бних конфл≥кт≥в.

я вважаю, що розвиток глобальноњ економ≥чноњ системи повинно супроводжуватис¤ усезростаючим повагу до найважлив≥ших м≥жнародних прав труд¤щих, правам робочих ≥ захистом уразливих категор≥й населенн¤ в≥д любоњ форми експлуатац≥¤, нараз≥, ж≥нок та д≥тей. я також вважаю, що наша крањна повинна продовжувати робити кроки, направлен≥ на визнанн¤ м≥жнародноњ структури, ¤ка буде мат важливе значенн¤ дл¤ захисту прав людини, ≥ ратиф≥кувати р≥зн≥ договори.

Ќа мою думку, ц¤ декларац≥¤ стоњть у р¤ду найб≥льших та надихаючих документ≥в нашоњ ≥стор≥њ. ¬она вт≥люЇ у соб≥ над≥њ та мр≥њ людей, у ¤ких ще не були зал≥чен≥ рани ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, ¤к≥ бо¤лис¤ виникненн¤ холодноњ в≥йни ≥ т≥льки починали велике визволенн¤ народ≥в, що прийшли разом з розпадом Ївропейських ≥мпер≥й. «агальна декларац≥¤ проголошуЇ основн≥ свободи: свободу слова, свободу думки, свободу вираженн¤ та в≥роспов≥данн¤ та закр≥плюЇ в ¤кост≥ центрального права на представницьку систему державного правл≥нн¤, що забезпечуЇ широку участь народу в керуванн≥ крањною. јле також твердо ≥ з р≥вним акцентом вона проголошуЇ економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права ≥ право на р≥вн≥ можливост≥. ÷е повинно було стати "загальною нормою дл¤ вс≥х народ≥в ≥ вс≥х крањн"; при цьому малос¤ на уваз≥, що викладен≥ в н≥й права та свободи повинн≥ в р≥вн≥й м≥р≥ належати вс≥м, без ¤коњ-небудь дискрим≥нац≥њ за такими ознаками, ¤к раса, кол≥р шк≥ри, стать, нац≥ональне або соц≥альне походженн¤, майнове положенн¤, м≥сце народженн¤ та ≥н.

„ерез двадц¤ть рок≥в п≥сл¤ прийн¤тт¤ ƒекларац≥њ њњ основн≥ положенн¤ були включен≥ в “егеранську за¤ву 1968 року. Ѕ≥льш детально ц≥ права та свободи були викладен≥ у двох пактах ќќЌ - ѕакт≥ про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права ≥ ѕакт≥ про економ≥чн≥, соц≥альн≥, та культурн≥ права, що вступили в силу у 1976 роц≥.

¬ наш час значно зб≥льшилос¤ число крањн-учасниць, пор≥вн¤но з 10 вересн¤ 1948 року. ƒо них приЇднались численн≥ орган≥зац≥њ. ќц≥нка результат≥в у справ≥ дотриманн¤ м≥жнародних норм прав людини наполегливо потребують нових ≥ св≥жих п≥дход≥в.” св≥т≥ все ще поширена дискрим≥нац≥¤ на основ≥ стат≥, етн≥чних ознак, рел≥г≥йноњ приналежност≥, сексуальноњ ор≥Їнтац≥њ, ≥ все ще трапл¤ютьс¤ про¤ви геноциду - т≥льки за це 10-л≥тт¤ в≥н був в≥дм≥чений дв≥ч≥. 48 крањн, де проживаЇ одна п'¤та частина всього населенн¤, живе в умовах, ¤к ми звикли говорити, "абсолютноњ б≥дноти". ÷е св≥дченн¤ ненаданн¤ прав людини у таких великих масштабах, що нам ус≥м повинно бути соромно. —т≥льки прикладено зусиль, ст≥льки витрачено кошт≥в, ст≥льки над≥й пов'¤зано з цимЕ ≥ так≥ незначн≥ результати. «араз недостатньо ховатис¤ за насл≥дки холодноњ в≥йни ≥ ≥нш≥ фактори, ¤к≥ обмежували в минулому д≥њ м≥жнародного сп≥втовариства. Ќастав час виймати користь з цих урок≥в. ≤ один з урок≥в пол¤гаЇ в тому, щоб зрозум≥ти, що по сут≥ права людини це щось, що надаЇ нам сили ≥ розширюЇ наш≥ можливост≥Е

¬ останн≥ роки керуванн¤ де¤ких крањн зробили кроки дл¤ того, щоб ще раз п≥дтвердити важливе значенн¤ рел≥г≥йноњ свободи. Ќа прот¤з≥ вс≥Їњ ≥стор≥њ велик≥ рел≥г≥њ п≥дкреслювали необх≥дн≥сть поваги людського достоњнства кожноњ особистост≥ ≥ необх≥дн≥сть захисту люд¤ност≥ в кожн≥й людин≥. ≤ все ж таки конфл≥кти на основ≥ рел≥г≥йноњ приналежност≥ дуже часто вели за собою акти нетерпл¤чост≥, пересл≥дуванн¤, насильства, ворожост≥ та в≥йни. ƒ≥њ, направлен≥ на захист рел≥г≥йних свобод, були посилен≥ в результат≥ прийн¤тт¤ у 1948 роц≥ «агальноњ декларац≥њ прав людини.

÷ей чудовий документ руху в захист прав людини був створений в роки, що безпосередньо сл≥дують за  атастрофою, коли в нациських концтаборах ≥ газових камерах були вбит≥ 6 м≥льйон≥в Їврењв, б≥льш м≥льйона з ¤ких ще не дос¤гли п≥дл≥ткового в≥ку. “раг≥чн≥ результати спроби знищити ус≥х Їврењв, а також багатьох ≥нших людей були ще досить св≥жими, досить зр≥лими, щоб ними нехтувати. ≈леанора –узвельт нагадала делегатам про те, що люди всього св≥ту чекають негайних д≥й по прийн¤ттю ƒекларац≥њ, ¤ка оголосить под≥бну повед≥нку поза законом. ƒекларац≥¤ ¤сно п≥дтверджуЇ право зм≥нювати своЇ в≥роспов≥данн¤. јле, це зумовило таку полем≥ку (особливо серед представник≥в ≥сламських крањн), що в наступн≥ роки формулюванн¤ цього пункту було зм≥нене, але так, що вона передбачала право кожного "спов≥дати чи приймати" рел≥г≥ю чи в≥ру, тобто збер≥гати њњ, зм≥нювати чи фактично в≥дмовл¤тис¤ в≥д нењ.

«атверджений ќќЌ у 1966 роц≥ ћ≥жнародний пакт про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права, що маЇ силу м≥жнародного договору, робить наданн¤ гарант≥й свободи думки, сов≥ст≥ чи в≥роспов≥данн¤ юридично обов'¤зковим дл¤ тих, хто п≥дписав цей документ держав. Ќе припускаютьс¤ н≥¤к≥ обмеженост≥ права ¤к такого, нав≥ть п≥д час надзвичайних ситуац≥й в сусп≥льств≥. ѕричиною обмеженн¤ де¤ких вид≥в рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥ може бути сусп≥льна безпека, але не б≥льш розпливчаста "нац≥ональна безпека".

—турбован≥сть через роль державноњ системи осв≥ти у сп≥вроб≥тництв≥ поширенню певноњ рел≥г≥њ чи войовничих атењстичних погл¤д≥в - ¤к це було, наприклад, п≥д час холодноњ в≥йни у –ад¤нському —оюз≥ - спонукала включити у текст пакту абзац, що спец≥ально гарантуЇ право батьк≥в визначати ≥ забезпечувати рел≥г≥йну осв≥ту дл¤ своњх д≥тей. ѕри ус≥х цих обмеженн¤х та по¤сненн¤х у ѕакт≥, ¤к ≥ в ƒекларац≥њ, не робл¤тьс¤ спроби визначити, що саме складаЇ "рел≥г≥ю", чи в даному контекст≥ "свободу думки" чи "сов≥ст≥". ќќЌ знадобилос¤ майже 20 рок≥в дл¤ того, щоб сформувати угоду про ≥нший документ - ƒекларац≥ю про усуненн¤ ус≥х форм рел≥г≥йноњ нетерпл¤чост≥ - ¤ка додатково по¤снюЇ, з чого складаЇтьс¤ право на свободу "думки, сов≥ст≥, рел≥г≥њ та в≥ри".

÷¤ декларац≥¤, ¤ку прийн¤ли у 1981 роц≥ при активн≥й участ≥ африканських крањн, визначаЇ заборони ¤к на зд≥йсненну державою, так ≥ на приватну дискрим≥нац≥ю; свободу в≥дправленн¤ рел≥г≥њ чи в≥ри без необірунтованого втручанн¤ ур¤ду; а також зобов'¤занн¤ ур¤д≥в прийн¤ти правов≥ м≥ри дл¤ усуненн¤ рел≥г≥йноњ нетерпл¤чост≥.

ћи повинн≥ п≥дтримувати демократичн≥ товариства - нов≥ ≥ стар≥ - ¤к≥ спри¤ють реал≥зац≥њ високих ≥дей, закладених в ц≥й ƒекларац≥њ. ƒл¤ нас, дл¤ усього людства, настав час повн≥стю присв¤тити себе ц≥й справ≥.

“ак давайте ж йти по шл¤ху, ¤кий веде в такий св≥т. «розум≥ло, що ц¤ дорога н≥коли не буде легкою. ѕрава, про ¤к≥ ми говоримо, в≥чн≥, ¤к ≥ боротьба за них. ≤ хоч тьма у душ≥ людини може розс≥¤тис¤, в≥н н≥коли повн≥стю не зникне. “ому ми повинн≥ залишатис¤ реал≥стами у р≥шенн≥ проблеми прав людини.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz