Мої права
На землі існує дуже багато таємниць, але найбільша з них - народження людини. Крихітна істота ще тільки з'явилася на світ, а вже носить горде й почесне ім'я. Вона - людина. Великий український поет Василь Симоненко писав:
Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Кажуть, коли народжується маля, на небі з'являється нова зірка. І від того, як живе людина, який шлях у житті вона обирає, залежить, чи буде її зірка яскраво горіти на небі, чи тільки тлітиме, аж поки зовсім не згасне, не залишивши ніякого сліду. Мені б хотілося, щоб моя зірочка була теплою і яскравою. Але як досягти цього? Як побудувати своє життя? Ці питання знедавна хвилюють мене, примушують замислюватись над проблемами людського буття. І я, звичайно, розумію, що багато в долі людини залежить від того, в якому суспільстві вона народилася й житиме.
Батьківщину, як і матір, не обирають. І тому коли я чую розмови про те, як не пощастило нам, молодим, що маємо жити в Україні, мені хочеться крикнути: "Люди, зупиніться! Не можна поганити навіть словом ту землю, яка дала життя вам і вашим батькам, у якій - ваше коріння, ваша сила й наснага!" І нехай, що там не говорять песимісти, я переконана, що Україна в майбутньому стане багатою, розвиненою й обов'язково правовою державою. А паростки цього вже є в нашому сьогоднішньому суспільстві. Звичайно, мені важко судити про те, як охороняються права дорослих. Але, ознайомившись із курсом правознавства, маючи певний життєвий досвід, можу вже розібратися з тим, як держава дбає про права дитини. Виявляється, нас захищає цілий ряд вагомих документів, починаючи від Конституції України, Декларації прав дитини, Конвенції про права дитини, а закінчуючи цілим рядом постанов уряду, що стосуються прав дитини.
Народжується крихітне дитинча, а йому вже дають ім'я, воно має право на громадянство. Так, це дуже важливо, мати право бути громадянином своєї держави. Адже ми знаємо із засобів масової інформації, чуємо від друзів і знайомих, як держава дбає про своїх громадян, намагається захистити навіть тих, хто знаходиться за кордоном, бо ж вони - не просто якісь сироти, а діти своєї неньки України.
Мені вже п'ятнадцять років, а я й досі з великими й малими проблемами звертаюся до своєї мами. Це ж так звично, просто й легко! І навіть уявити собі не можу, що мама мене не любить, не турбується про мене. А, виявляється, моє право зростати в любові й розумінні, виховуватися в сім'ї теж охороняє держава, й про це говориться в Декларації прав дитини.
Я дуже люблю свою школу, свій десятий клас. Буває, стомлюся й сердито подумаю: "Ох, хоч би швидше канікули!" Але коли приходять канікули, то вже за кілька днів хочеться побачитися з друзями і, що там говорити, почути своїх добрих і привітних учителів! Особливо мені подобається навчатися в приватній школі, а тому я вдячна своїй мамі й усім тим людям, які дають мені змогу реалізувати не тільки своє право на освіту, але й на розвиток своїх здібностей. Так, я непогано навчалася і в загальноосвітній школі, але тільки будучи ученицею приватної школи, відчула в собі упевненість, значимість, повірила у свої здібності. Спасибі тобі за це рідна школа!
Мені дуже подобається, коли всі люди навколо усміхаються. А ще я не люблю злих людей. Невже можна принижувати людину, топтати її честь? Тому завжди намагаюся відстоювати своє право на захист власної гідності, ніколи не допущу щоб хтось втручався в моє особисте життя. Часто ми чуємо, що правова держава - це лише мрія українців. Але ж я перелічила лише незначну частину тих прав, які гарантує дитині держава! І якщо ми будемо знати свої права, правильно відстоювати їх, то й державу звинувачувати не будемо!
Народжується дитина - і на небі спалахує зірочка. Кажуть, коли людина помирає, то й зірка її згасає. Я не хочу, щоб моя зірочка погасла. Буду намагатися жити так, щоб вона була все яскравішою й більшою, щоб людям навколо мене було тепло й затишно. І ще в одному я твердо переконана: Україна буде правовою державою, багатою, квітучою, щасливою. Це призначено їй долею, виборено століттями страждань. Гляньте на небо - скільки там зірок, яскравих, вічних! То які ж прекрасні люди живуть в Україні! Хіба ж вони можуть бути нещасливими?