Мої права



Ми закінчуємо школу і для кожного з нас настає час самостійно приймати важливі життєві рішення. Я на цей час із нетерпінням очікую, і водночас побоююсь. Очікую тому, що незабаром у мене розпочнеться нове життя, сповнене нових знайомств і нових відкриттів. Побоююсь, саме через те, що доведеться приймати важливі рішення.

Протягом шкільного життя мене вчили, що я повинна знати закони, за якими побудована держава, знати свої права й свої обов`язки. Адже я прагну жити у державі, де справді торжествують Справедливість, Закон, Право. Недарма відомий старогрецький філософ Арістотель зазначав: " Держава створюється не заради того лише, щоб жити, але й переважно для того, щоб жити щасливо".

Безперечно, саме по собі дотримання правових норм автоматично не забезпечить успіху і процвітання, щастя і добробуту. Проте воно створює необхідні передумови для спільного поступу в таке суспільство, живучи в якому, я буду впевнена, що мої права охоронятимуться надійно, що елементарні людські потреби будуть задоволені і моє життя залежатиме головним чином від мене самої, а не від чиєїсь волі чи примхи.

Одним із документів спрямованих передусім на захист і реалізацію Правового статуту людини, її прав і свобод є Конституція України.

На уроках правознавства, виховних годинах ми особливу увагу приділяли розділові Основного закону, присвяченому правам і свободам та обов'язкам людини і громадянина. Бо саме знання і виконання відповідних норм Конституції безпосередньо сприяють формуванню повноправного, свідомого Громадянина. Саме такими ми мріємо стати.

Дійсно, Конституція України приділяє особливу увагу питанню Конституційного регулювання прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Я вважаю, що це закономірно, адже права і свободи людини й громадянина в наш час є загальною найвищою суспільною цінністю.

Нині визнання та практичне здійснення прав і свобод людини й громадянина стало основним критерієм міри демократичності держави. Дедалі ефективніше включаються в процес захисту прав людини різноманітні міжнародні організації.

Становлення прав людини й громадянина як абсолютної суспільної цінності пов'язане з поваленням феодалізму й проголошенням у ході буржуазної революції свободи особистості.

Спробуємо розібратися, що таке право.

Теорія права й правова практика розрізняють поняття " права людини" і

" права громадянина". Права людини - це права, які пов'язані з самою істотою людини, її існуванням та розвитком. Людини як суб'єкт прав і свобод у цьому разі виступає переважно як фізична особа.

Всі права, якими я можу скористатися, зазначено в Конституції України та у Конвенції про права дитини, схваленою Генеральною Асамблеєю ООН

20 листопада 1989 року.

За цими документами я маю право на життя, право на свободу й недоторканість, право на невтручання в особисте життя, право на свободу думки й слова, право на свободу світогляду й віросповідання, право на освіту.

Для поступального розвитку людства потрібно передавати досвід старших, забезпечувати освіту наступних поколінь. З цією метою Конституція України ( стаття 53 ) проголосила право кожного на освіту. Це право не лише проголошено, а й забезпечується діяльністю нашої держави.

Конституція передбачає обов'язковість загальної середньої освіти, існування розвинутої системи навчальних закладів різного рівня.

Кожна людина - неповторна, здібності й нахили кожної дитини суто індивідуальні. Тому в нашій країні створено багато шкіл і класів з поглибленим вивченням предметів - математики чи іноземної мови, правознавства чи хімії. Кожний учень, враховуючи свої бажання й здібності, має право обрати напрямок свого навчання. Саме цим правом я й скористалася, тому зараз навчаюся в класі з поглибленим вивченням математики.

Держава зобов'язана забезпечити доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та професійно - технічної освіти.

Після закінчення школи я мрію скористатися правом на безоплатне здобуття вищої освіти на конкурсній основі.

Я вважаю, що право на освіту є одним із головних прав людини у будь - якому суспільстві, а сама освіта - показником інтелектуального та морального прогресу суспільства, основою його розвитку.

Для мене не байдуже, як живе моя школа, тому, користуючись правом на участь у громадському самоврядуванні навчального закладу, я намагаюся бути найактивнішою учасницею шкільного життя.

Користуючись правами, я мушу пам'ятати і про свої обов'язки. Держава виділяє кошти на моє навчання, на мене ж покладається обов'язок систематично й глибоко оволодівати знаннями, навичками. Отже, робота на уроці, ретельне виконання домашніх завдань - це не лише вимога вчителів, а й мій обов'язок перед державою.

Я розумію, що зобов'язана виконувати вимоги Статуту свого навчального закладу, дотримуватися вимог законодавства, моральних та етичних норм.

Дійсно, ті чи інші обов'язки покладаються на людину не з примхи держави чи суспільства. Це робиться тому, що без усвідомленої наявності обов'язків людина юридично й фактично не може користуватися своїми правами й свободами.

Я гадаю, що невипадково у свідомості людей право з давніх - давен було синонімом справедливості, правди, праведності. Часом воно зближалося із такими поняттями, як законність, упорядкованість соціального життя, іноді ж - наближалося до прав людини. Проте - ніколи, без нього не мислилося і не може мислитись суспільне життя.




На головну


Hosted by uCoz