Вибори
Поняття та види виборів. Виборча система в Україні
Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади - парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування.
Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
Вибори - це спосіб формування представницьких, органів, обрання службових осіб. Порядок виборів передбачений правовими нормами, які в сукупності становлять виборче право.
Виборче право - це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. Розрізняють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.
Виборга система - це система суспільних відносин, пов'язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.
Вибори і виборчі системи поділяються на кілька видів залежно від суб'єктів виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин.
За суб'єктами виборів вибори поділяються на вибори до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, зокрема, вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів сільських, селищних і міських рад, сільських, селищних і міських голів.
За часом проведення вибори на Україні поділяються на чергові, позачергові, повторні і вибори депутатів замість вибулих.
За порядком голосування і підрахунком голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна).
Мажоритарна виборна система - це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій.
Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної більшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж усі його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Пропорційна виборча система - це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті.
Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайний список кандидатів і жорсткий список (звичайний список кандидатів - це розташування прізвищ кандидатів у списку в алфавітному порядку; жорсткий - це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку).
Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки - у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягненню компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.
Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша - за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія). Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.
В Україні 24 вересня 1997 р, прийнято Закон "Про вибори народних депутатів України", який діє на даний момент (але у парламенті на сьогодні підготовлено декілька варіантів нового закону). В ньому визначено виборчу систему, за якою мають відбуватися вибори: народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.
Вибори в парламент України проводяться за лінійним змішуванням - із 450 депутатів 225 з них обираються а одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші 225 - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Вибори в органи місцевого самоврядування в України проводяться на основі мажоритарної системи відносної більшості.
Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, які досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. Щодо права бути обраним, тобто пасивного виборчого права, то виборчим законодавством воно встановлюється по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає на Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення навмисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята.
Президентом України може бути обраний громадянин віком від 35 років, який має право голосу, проживає в Україні протягом останніх 10 років та володіє державною мовою.
Депутатом сільської, селищної та міської Ради може бути обраний громадянин, який досяг на день виборів 18 років і має право голосу.
Принцип рівного виборчого права означає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, кожен виборець має один голос.
Принцип прямого виборчого права полягає в тому, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями.
Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається. Це досягається тим, що кожен виборець голосує особисто; голосування за інших осіб законом не допускається.
Принцип рівного і рівноправного висування кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які наділені правом голосу, мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їх виборчі блоки і колективи.
Гласність і відкритість виборчого права означають, що підготовка і проведення виборів завжди здійснюються відкрито і гласно.
Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії розуміється так, що усім кандидатам з часу з їх офіційної реєстрації надається можливість брати участь у виборчій кампанії на рівних засадах. Вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них є рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.
Порядок виборів Президента України
Конституція України визначає, що Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (ст.103). Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.
Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України,
Порядок обрання останнього Президента України регулювався Законом України "Про вибори Президента України" в редакції від 24 лютого 1994 р.
Для проведення виборів Центральна виборча комісія утворює 27 округів (по одному в Автономній Республіці Крим, областях України, містах Києві і Севастополі). Закон визначає повноваження виборчих комісій, організацію їх роботи. Висування кандидатів починається за 90 днів і закінчується за 60 днів до дня виборів.
Право висування кандидатів у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується через політичні партії та їх виборчі блоки, а також через збори виборців.
Партії (виборчі блоки), які налічують не менше як 1000 членів, мають право висувати кандидата у Президенти України після їх реєстрації Центральною виборчою комісією як таких, що беруть участь у виборах Президента.
Збори виборців, в яких має право брати участь не менше ніж 500 громадян України, що мають право голосу, також можуть висувати кандидата в Президенти.
Претендент може бути зареєстрований як кандидат у Президенти України, якщо його кандидатуру підтримують своїми підписами не менш як 100 000 громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як 1500 громадян у кожному із 2/3 загальної кількості виборчих округів. Рішення про реєстрацію кандидата у Президенти може бути скасоване Верховним Судом України.
Кандидат у Президенти України в будь-який час до дня виборів може зняти свою кандидатуру, звернувшись з відповідною заявою до Центральної виборчої комісії.
Виборча кампанія проходить на рівних засадах, кожному кандидату надаються рівні можливості для матеріально-технічного і фінансового забезпечення виборчої кампанії.
Кожен кандидат у Президенти України може мати особистий виборчий фонд, який не повинен перевищувати 100 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Цей фонд утворюється за рахунок власних коштів кандидата, коштів політичних партій, пожертвувань громадян України, юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, за винятком державних підприємств, державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування, а також іноземних громадян та юридичних осіб, підприємств з іноземними інвестиціями. Розмір пожертвувань єдиної юридичної або фізичної особи не може перевищувати 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Кандидат у Президенти може мати до 30 довірених осіб, які допомагають йому в проведенні виборчої кампанії.
Вибори Президента України вважаються такими, що відбулися, якщо в них взяло участь більше половини виборців. Вибори вважаються такими, що не відбулися, якщо в них взяло участь 50% і менше виборців, а також у зв'язку з вибуттям всіх зареєстрованих кандидатів у Президенти України.
Обраним Президентом вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Вибори Президента України можуть бути визнані недійсними, якщо в ході виборів або при підрахуванні голосів мали місце порушення, які істотно вплинули на підсумки голосування.
Якщо до виборчого бюлетеня було включено більше двох кандидатів у Президенти України і жодного з них не було обрано, Центральна виборча комісія призначає нове голосування по двох кандидатах, які одержали найбільшу кількість голосів. Обраним вважається той кандидат, який у результаті повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, і за умови" що кількість голосів, поданих за нього, перевищує кількість голосів, поданих проти нього.