”крањна ≥ ‘ранц≥¤: ≥сторичн≥ корен≥ зв'¤зк≥в та њх роль щодо вступу ”крањни в ™—



ƒл¤ початку зробимо екскурс в ≥стор≥ю. ўодо украњнськоњ д≥аспори у ‘ранц≥њ, то перша хвил¤ ем≥грац≥њ прибула до ‘ранц≥њ з ”крањни в XVIII ст. ÷е були син гетьмана ѕилипа ќрлика - √ригор≥й (1702-1759 рр.), згодом генерал ≥ дипломат, ≥ дек≥лька дес¤тк≥в запор≥зьких козак≥в, ¤к≥ утворили окремий заг≥н у французьк≥й арм≥њ. њхн≥ нащадки поступово асим≥лювалис¤.

ƒругою хвилею ем≥грац≥њ (1905-1930 рр.) були пол≥тичн≥ б≥женц≥ з центральних ≥ сх≥дних район≥в ”крањни, а також галицьк≥ сел¤ни.

¬елика к≥льк≥сть украњнц≥в оселилас¤ у ‘ранц≥њ в пер≥од м≥ж ѕершою св≥товою в≥йною ≥ 30-ми роками. ÷е були колишн≥ в'¤зн≥ з табор≥в ѕольщ≥, пол≥тичн≥ ем≥гранти, ¤к≥ покинули ”крањну п≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни, сел¤ни й роб≥тники з √аличини й ¬олин≥, ¤к≥ прибули на зароб≥тки.

ўе одна хвил¤ прибула п≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. “ис¤ч≥ людей було вивезено фашистами на примусов≥ роботи до ‘ранц≥њ, ≥ б≥льш≥сть залишилас¤ там на пост≥йне проживанн¤.

Ќин≥ у ‘ранц≥њ мешкаЇ 40 тис. чолов≥к украњнського походженн¤. «начний процент - це д≥ти в≥д зм≥шаних шлюб≥в украњнц≥в ≥з представниками ≥нших нац≥ональностей. Ѕ≥льш≥сть асим≥лювалас¤ й не вважаЇ себе украњнц¤ми

90% украњнц≥в живуть у ѕариж≥, ќрлеан≥, Ћ≥он≥, “улуз≥, ћарсел≥, Ѕордо. Ѕ≥льш≥сть маЇ французьке громад¤нство Ѕагато працюЇ у промисловост≥ роб≥тниками, займаЇтьс¤ малоквал≥ф≥кованою працею. ÷е др≥бн≥ п≥дприЇмц≥, незначна частина належить до ≥нтел≥генц≥њ (викладач≥ ун≥верситет≥в, музиканти, художники, ≥нженери).

÷ентром украњнського культурного житт¤ вважаЇтьс¤ ѕариж. “ут працювали в≥дом≥ художники ≥ скульптори ћар≥¤ Ѕашкирцева, ћихайло ѕаращук, ћихайло Ѕойчук та ≥нш≥. ” ѕариж≥ живуть в≥дом≥ композитори ≤ван ¬овк, ¬олодимир √рид≥н, √еорг≥й ѕономаренко, художники јндр≥й —ологуб, ќмел¤н ћазурик.

÷ентром украњнського наукового житт¤ стало м≥стечко —арсель (неподал≥к ѕарижа). “ут знаходитьс¤ Ќаукове товариство ≥мен≥ “. √. Ўевченка. “овариство маЇ секц≥њ - ≥сторико-ф≥лософську, ф≥лолог≥чну, медичну й ≥нш≥. ” —арсЇл≥ знаходитьс¤ головна редакц≥¤ багатотомноњ "≈нциклопед≥њ украњнознавства". Ќаукове товариство ≥мен≥ “ √ Ўевченка в —арсЇл≥ маЇ великий арх≥в ≥ б≥бл≥отеку (близько 20 тис. том≥в).

” ѕариж≥ Ї б≥бл≥отека ≥мен≥ —имона ѕетлюри, д≥Ї ÷ентр документальних матер≥ал≥в з украњн≥стики, ¤кий нараховуЇ «ќ тис. том≥в. ” —орбонському ун≥верситет≥ при ≤нститут≥ сх≥дних мов ≥ цив≥л≥зац≥й знаходитьс¤ јрх≥в украњнськоњ ем≥грац≥њ у ‘ранц≥њ.

” ‘ранц≥њ ≥снують масов≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ. —еред них ”крањнське академ≥чне товариство. ”крањнське товариство ≥мен≥ “. √. Ўевченка, “овариство ≥мен≥ ћ. Ўашкевича, ‘ранко-украњнське товариство.

2/3 украњнц≥в у ‘ранц≥њ належать до ”крањнськоњ католицькоњ церкви. ≤нш≥ в≥руюч≥ в≥дв≥дують ”крањнську автокефальну православну, римсько-католицьку, протестантську церкви.

“епер заглибимось в ≥стор≥ю украњнсько-французьких культурних та економ≥чних зв'¤зк≥в. ѕочаток њх с¤гаЇ XI стол≥тт¤ в≥д –.’., в ¤кому другою дружиною корол¤ ‘ранц≥њ √енр≥ха ≤ була јнна  ињвська,донька  ињвського кн¤з¤ ярослава ћудрого.

ѕодальш≥ в≥дносини м≥ж ”крањною й ‘ранц≥Їю були досить стриманими.3наЇмо,наприклад, що в 1645 роц≥ (п≥д час “ридц¤тил≥тньоњ в≥йни) украњнськ≥ запорозьк≥ козаки брали участь в облоз≥ французького порту ƒюнкерка.

Ќа початку XVIII ст. украњнський гетьман ћазепа в союз≥ з≥ шведським королем  арлом XII проти ѕетра ≤ отримав в≥д ‘ранц≥њ дипломатичну п≥дтримку.

ѕ≥д час кампан≥њ проти –ос≥њ 1812 року Ќаполеон мав нам≥р реставрувати ”крањнську ƒержаву, провести там зиму, а пот≥м у союз≥ з ”крањною вдарити по –ос≥њ, але, не одержавши п≥дтримки змосковщеного украњнського двор¤нства, зазнав поразки.

ѕ≥сл¤ ∆овтневого перевороту в ѕетроград≥ 1917 року крањни јнтанти посп≥шили под≥лити м≥ж собою сфери впливу на п≥вдн≥ –ос≥њ. “еритор≥Їю на зах≥д в≥д л≥н≥њ  ерч-–остов-р≥ка ƒон заоп≥кувалас¤ ‘ранц≥¤, оск≥льки у важку промислов≥сть ”крањни було вкладено чималий французький кап≥тал.

ѕ≥сл¤ утворенн¤ ÷ентральноњ –ади в березн≥ 1917 року та проголошенн¤ 20 листопада того ж року ”Ќ– , ‘ранц≥¤ та ¬еликобритан≥¤, п≥сл¤ тривалих дискус≥й, 3-4 с≥чн¤ 1918 року визнали ур¤д ”Ќ– ≥ призначили своњх представник≥в у  иЇв≥.

” пер≥од п≥сл¤ 20-х рок≥в ≥ до 90-х рок≥в наш≥ крањни фактично не мали стосунк≥в, оск≥льки ”крањна була колон≥Їю –ад¤нського —оюзу ≥ весь украњнський народ французи називали "совЇтським народом".

—итуац≥¤ зм≥нилас¤ п≥сл¤ проголошенн¤ 24 серпн¤ 1991 року незалежноњ ”крањнськоњ ƒержави.

Ќа сьогодн≥шн≥й день, на мою думку, зразковим можна вважати сп≥вроб≥тництво м≥ж ”крањною та ‘ранц≥Їю у в≥йськов≥й галуз≥, ¤ке маЇ досить оптим≥стичн≥ перспективи ≥ розвиваЇтьс¤ у трьох напр¤мках: в≥йськово-техн≥чному, в≥йськово-пол≥тичному та в≥йськовому. ¬ажливим ≥нструментом такого сп≥вроб≥тництва виступаЇ ћ≥жур¤дова двосторонн¤ ком≥с≥¤ з питань озброЇнь та в≥йськовоњ техн≥ки, ¤ка вже провела к≥лька зас≥дань. Ќалагоджено механ≥зм пошуку взаЇмоприйн¤тних р≥шень з проекту участ≥ ”крањни у створенн≥ сп≥льного Ївропейського транспортного л≥така –№ј/ј“–. р≥м того, було вир≥шено питанн¤ про узгодженн¤ д≥й в рег≥он≥ колишньоњ ёгослав≥њ на основ≥ досв≥ду сп≥вроб≥тництва в рамках 8√ќ , визначен≥ умови п≥дготовки та стажуванн¤ оф≥церських кадр≥в дл¤ «— ”крањни, а також пор≥дненн¤ в≥йськових частин та навчальних заклад≥в ћ≥н≥стерств ќборони двох крањн.

ѕочатком процесу ≤нтеграц≥њ крањн «ах≥дноњ ™вропи вважаЇтьс¤ 9 травн¤ 1950р., коли м≥н≥стр закордонних справ ‘ранц≥њ –.Ўуман запропонував створити сп≥льний ринок вуг≥льноњ ≥ сталеливарноњ продукц≥њ ‘ранц≥њ, ‘–Ќ та ≥нших зах≥дноЇвропейських крањн. ÷¤ пропозиц≥¤ була реал≥зована в 1951р. ѕаризьким договором про створенн¤ ™вропейського сп≥втовариства вуг≥лл¤ та стал≥ (™—¬—). до ¤кого ув≥йшли ш≥сть крањн: Ѕельг≥¤, ≤тал≥¤, Ћюксембург, Ќ≥дерланди, Ќ≥меччина та ‘ранц≥¤ (так звана "Ївропейська ш≥стка").

ѕр≥ор≥тетом дл¤ —учасноњ ”крањни Ї набутт¤ повноправного членства в ™вропейському союз≥, адже ™™ визначатиме обличч¤ ™вропи 21 стол≥тт¤. ўоб дос¤гти ц≥Їњ мети, треба, насамперед,привести ≥снуюче ”крањнське законодавство у в≥дпов≥дн≥сть з вимогами ≥ стандартами ™вропейського союзу ≥ перебудувати нац≥ональну економ≥ку, ¤ка у наступному стол≥тт≥ стане визначальним фактором розвитку крањн.

¬ажливим етапом Ї 1998 р≥к, коли розпочалис¤ переговори про створенн¤ зони в≥льноњ торг≥вл≥ м≥ж ”крањною та ™—. ” раз≥ њх усп≥ху в≥дкриваЇтьс¤ перспектива дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про асоц≥йоване, а згодом ≥ повне членство ”крањни в ™—.

”крањна зац≥кавлена в реал≥зац≥њ ≥дењ часткового членства в ™— держав ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи, ¤ке охоплювало б насамперед сферу зовн≥шньоњ пол≥тики та безпеки. ƒл¤ ”крањни на даному етап≥ таке членство було б оптимальним вар≥антом.

”крањна вже дос¤гла де¤ких результат≥в у стосунках з ™—:

- 14 червн¤ 1994 року п≥дписано ”году про партнерство ≥ сп≥вроб≥тництво ”крањни з ™—;

- створений ≥ активно д≥Ї —п≥льний ком≥тет ”крањна - ™—;

- проводитьс¤ регул¤рний д≥алог 'тр≥йки ™вросоюзу'(у першому п≥вр≥чч≥ 1996 р. - ≤спан≥¤, ≤тал≥¤, ≤рланд≥¤) з ”крањною;

- визначенн¤ ”крањни ¤к крањни з перех≥дною економ≥кою. јле пор¤д з дос¤гненн¤ми Ї ≥ проблеми:

1. ƒо цього часу ≥нколи лунають у ст≥нах поважних Ївропейських структур заклики зайн¤ти вич≥кувальну позиц≥ю щодо ”крањни.

2. ”году про партнерство ≥ сп≥вроб≥тництво ”крањни з ™—( 1994 року) на тепер≥шн≥й час ратиф≥кували лише к≥лька держав ( на 1997р. - парламенти лише п'¤ти крањн - ≤спан≥њ, ¬еликобритан≥њ, ƒан≥њ, ≤рланд≥њ ≥ Ћюксембургу ). “акий стан не в≥дпов≥даЇ за¤вам держав-член≥в ™— та штучно гальмуЇ наше сп≥роб≥тництво.

ѕерша половина 90-х рр. XX ст. була дл¤ ™вропи напрочуд бурхливою та драматичною. Ѕагато хто з пол≥тик≥в та перес≥чних громад¤н з≥тхнув з полегшенн¤м п≥сл¤ заключноњ  онференц≥њ ≥з стаб≥льност≥ у ™вроп≥, що в≥дбулась 20-21 березн¤ 1995 р. у ѕариж≥. ѕ≥д час њњ роботи було укладено "ѕакт стаб≥льност≥ у ™вроп≥". јле незабаром сталис¤ под≥њ, що викликали справжн≥й вибух сусп≥льно-пол≥тичного житт¤.

¬вечер≥ 13 червн¤ 1995 р. новий президент ‘ранцузькоњ –еспубл≥ки ∆ак Ўирак оголосив про початок з 6 вересн¤ "останньоњ сер≥њ" з 8 ¤дерних випробувань, останнЇ з ¤ких повинно було в≥дбутис¤ наприк≥нц≥ травн¤ 1996 р. ўе п≥д час передвиборчоњ кампан≥њ ∆ак Ўирак не приховував прагненн¤ в≥дновити ¤дерн≥ випробуванн¤. ¬они були припинен≥ ‘ранц≥Їю навесн≥ 1992 р., а до цього проводилис¤ 17 раз≥в у —ахар≥ (з них 4 на поверхн≥). ” 1966 р. ¤дерний пол≥гон перебазовуЇтьс¤ у ‘ранцузьку ѕол≥нез≥ю на острови ћуруроа та ‘ангатауфа. « 1975 р. випробуванн¤ провод¤тьс¤ виключно п≥д землею. 29 с≥чн¤ 1996 р. президент ‘ранц≥њ за¤вив про остаточне припиненн¤ ¤дерних випробувань, ¤к≥ за його словами, були необх≥дн≥, аби забезпечити над≥йн≥сть французькоњ зброњ, пол≥тики стримуванн¤ та подальш≥ еволюц≥йн≥ зм≥ни в ¤дерн≥й стратег≥њ ‘ранц≥њ. ѕроблеми та шл¤хи њњ еволюц≥њ зараз викликають надзвичайний ≥нтерес у найширших к≥л в≥тчизн¤ноњ та св≥товоњ громадськост≥.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz