ѕол≥тична культура
«ћ≤—“
—утн≥сть ≥ функц≥њ пол≥тичноњ культури
ѕол≥тична св≥дом≥сть ≥ повед≥нка в структур≥ пол≥тичноњ культури
соц≥ального суб'Їкта. ѕол≥тична ≥деолог≥¤
3. “ипи пол≥тичноњ культури
4. —учасний стан та проблема п≥двищенн¤ пол≥тичноњ культури в ”крањн≥
Ћ≥тература
1. —утн≥сть ≥ функц≥њ пол≥тичноњ культури.
ѕроцеси перетворень в сусп≥льств≥ потребують адекватних зм≥н у сфер≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ та пол≥тичноњ культури. —тановленн¤ демократичного сусп≥льства потребуЇ ¤к≥сно нових засад сусп≥льноњ взаЇмод≥њ, в≥дносин м≥ж особист≥стю та державою. ѕол≥тичн≥ знанн¤ та культура пол≥тичноњ повед≥нки необх≥дн≥ кожному, то вони Ї запорукою захисту власноњ г≥дност≥, свободи ≥ прав.
Ѕайдуж≥сть людини до пол≥тичного житт¤, в≥дсутн≥сть пол≥тичноњ осв≥ти спри¤ють можливост≥ ман≥пулюванн¤ нею. —усп≥льство, що бажаЇ зберегти свободу, повинно усв≥домити свою в≥дпов≥дальн≥сть за власну долю, долю крањни. ќтже, необх≥дно формуванн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, настанов та моделей повед≥нки, ¤к≥ б в≥дпов≥дали вимогам становленн¤ та збереженн¤ демократичноњ держави.
ўо ж Ї пол≥тична св≥дом≥сть та пол≥тична культура? ¬ чому пол¤гаЇ њх специф≥ка в≥дносно р≥зних тип≥в сусп≥льноњ взаЇмод≥њ? ƒл¤ того, щоб це з'¤сувати, розгл¤немо в лекц≥њ так≥ питанн¤.
ѕон¤тт¤ пол≥тичноњ культури зараз ст≥йко ув≥йшло в склад ключових категор≥й пол≥тичноњ науки. ÷е зумовлене тим, що пол≥тичний процес при вс≥х притаманних йому випадковост¤х, непередбачених под≥¤х, альтернативност≥ ситуац≥й ,що виникають, п≥дкор¤Їтьс¤ внутр≥шн≥м законом≥рност¤м, що не можуть бути виведен≥ безпосередньо ан≥ з економ≥ки, ан≥ з психолог≥њ. ƒосл≥дженн¤ в област≥ пол≥тичноњ культури допомагають глибше побачити законом≥рност≥ пол≥тичного процесу, особливост≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ ≥ повед≥нки людей в сучасному сусп≥льств≥. јнал≥з проблеми пол≥тичноњ культури даЇ можлив≥сть зрозум≥ти, чому групи людей або ц≥л≥ народи, д≥ючи в межах ≥дентичних пол≥тичних систем, але ж вихован≥ на р≥зних ц≥нност¤х та маючи р≥зноман≥тний ≥сторичний досв≥д, по-р≥зному сприймають одн≥ ≥ т≥ ж пол≥тичн≥ под≥њ, по-р≥зному повод¤ть себе в одних ≥ тих же пол≥тичних ситуац≥¤х.
“ерм≥н культура ("cultura") з'¤вивс¤ у —тародавньому –им≥ ≥ означав дл¤ римл¤н не що ≥нше ¤к обробку земл≥, вирощуванн¤. ”в≥йшовши в буденну людську мову, в ход≥ частого вживанн¤, це слово втратило св≥й перв≥сний зм≥ст ≥ стало означати найр≥зноман≥тн≥ш≥ аспекти людськоњ повед≥нки, а також види д≥¤льност≥. ” тому числ≥ стало досить вживане словосполученн¤ "пол≥тична культура", "р≥вень пол≥тичноњ культури" ≥ т.п.
ѕоглиблене вивченн¤ пол≥тичноњ культури даЇ, кр≥м того, можлив≥сть передбачати реакц≥ю населенн¤ на конкретн≥ пол≥тико-управл≥нськ≥ р≥шенн¤, передбачити певн≥ м≥ри, що забезпечать ефективн≥сть њх реал≥зац≥њ.
—воњ витоки проблема пол≥тичноњ культури бере в прац¤х стародавн≥х мислител≥в, ¤к≥ зверталис¤ до питань нрав≥в, соц≥альноњ етики, критер≥њв ≥деального громад¤нина ≥ правител¤. ¬иникненн¤ перших знань про пол≥тику ≥ њхнЇ використанн¤ на практиц≥ в античн≥й √рец≥њ можна розгл¤дати ¤к зародженн¤ пол≥тичноњ культури. „исто терм≥нолог≥чно пон¤тт¤ "пол≥тична культура" було вперше вжите н≥мецьким ф≥лософом ≤оганом √ердером ще в XVIII ст. «годом, особливо в к≥нц≥ XIX - початку XX ст. дана категор≥¤ використовуЇтьс¤ в пол≥тичних досл≥дженн¤х р≥зноман≥тними пол≥тичними школами, в тому числ≥, ≥ вченими –ос≥њ: ¬.≤.√ер'Ї, ¬.¬.≤вановським, ћ.я.ќстрогорським.
¬ 50-≥ роки нашого стор≥чч¤ в зах≥дн≥й пол≥толог≥њ виникаЇ теоретичне спр¤муванн¤, що досл≥джуЇ соц≥окультурний зм≥ст , процес≥в, в основ≥ ¤кого було розум≥нн¤ зумовленост≥ пол≥тики культурою. “еор≥¤ пол≥тичноњ культури в≥дбила прагненн¤ досл≥дник≥в подолати формальн≥, ≥нституал≥зован≥ методи вивченн¤ пол≥тики. ќсновна увага була спр¤мована на вивченн¤ ц≥ннiсно зумовлених зв'¤зк≥в м≥ж владою ≥ сусп≥льством, ви¤вленн¤ залежност≥ м≥ж процесом прийн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень ≥ пол≥тичною повед≥нкою. ¬несок у розробку теор≥њ пол≥тичноњ культури внесли √.јлмонд ≥ —.¬ерба, —.Ћипсет, ћ.ƒюверже, ”.–озенбаум, ћ. роз'Ї.
Ќайб≥льш в≥доме визначенн¤ пол≥тичноњ культури дане √.јлмондом ≥ —. ¬ербою в книз≥ "√ромад¤нська культура" (1963 р.). ѕ≥д пол≥тичною культурою вони розум≥ють: "...iнтернац≥онал≥зац≥ю пол≥тичноњ системи через п≥знанн¤, почутт¤ ≥ судженн¤ њњ член≥в". ¬она виступаЇ ¤к сукупн≥сть психолог≥чних ор≥Їнтац≥й людей по в≥дношенню до пол≥тичних об'Їкт≥в.
ƒаний п≥дх≥д т¤ж≥Ї до ототожненн¤ пол≥тичноњ культури ≥ пол≥тичноњ св≥домост≥. ѕриб≥чники, так званоњ всеос¤жноњ ≥нтерпретац≥њ, включають в пол≥тичну культуру пор¤д з психолог≥чними настановами ≥ в≥дпов≥дн≥ њм форми повед≥нки суб'Їкт≥в. “ретю групу склали так зван≥ об'Їктив≥стськ≥ п≥дходи, що розкривають зм≥ст пол≥тичноњ культури через санкц≥онован≥ норми повед≥нки громад¤н ≥ груп.
ƒл¤ четвертоњ групи у¤влень характерно визначенн¤ пол≥тичноњ культури ¤к нормативноњ модел≥ бажаноњ повед≥нки ≥ мисленн¤.
ƒосл≥дженн¤ в област≥ пол≥тичноњ культури в в≥тчизн¤н≥й науц≥ були ускладнен≥.
ѕол≥тична культура ¤вл¤Ї собою систему ≥сторично сформованих в≥дносно тривких настанов переконань, у¤влень, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, моделей повед≥нки в д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в пол≥тичного процесу. ¬она м≥стить у соб≥ культуру пол≥тичноњ св≥домост≥, культуру пол≥тичноњ повед≥нки ≥ культуру функц≥онуванн¤ пол≥тичних ≥нститут≥в.
ѕол≥тична культура м≥стить знанн¤ про пол≥тику, знайомство з фактами, ≥нтерес до них, оц≥нку пол≥тичних ¤вищ, оц≥ночн≥ думки про те, ¤к повинна зд≥йснюватис¤ влада, емоц≥йну сторону пол≥тичних позиц≥й, ¤к наприклад, любов до Ѕатьк≥вщини, негативне ставленн¤ до про¤в≥в екстремiстських настроњв, визнан≥ в сусп≥льств≥ зразки пол≥тичноњ повед≥нки, що визначають ¤к можна ≥ ¤к сл≥д д≥¤ти в пол≥тичному житт≥.
—л≥д розр≥зн¤ти пол≥тичну культуру особистост≥ ≥ пол≥тичну культуру сусп≥льства. ƒл¤ характеристики пол≥тичноњ культури особистост≥ важливо прищепити усв≥домленн¤ його сут≥ ≥ мети пол≥тичного процесу, знанн¤ своњх прав ≥ обов'¤зк≥в, м≥ру включеност≥ в реал≥зац≥ю пол≥тичноњ влади. ѕол≥тична культура сусп≥льства - ≥нституал≥зований ≥ не≥нституал≥зований ≥сторичний ≥ соц≥альний досв≥д нац≥ональноњ ≥ наднац≥ональноњ сп≥льнот. ≤сторичн≥ традиц≥њ справл¤ють активний формуючий вплив на пол≥тичну д≥¤льн≥сть ≥ндив≥д≥в великих ≥ малих соц≥альних груп. ≤накше кажучи, пол≥тична культура сусп≥льства Ї заф≥ксований у законах, звича¤х, традиц≥¤х, пол≥тичний досв≥д сусп≥льства, р≥вень у¤влень про пол≥тичний процес.
¬ивченн¤ пол≥тичноњ культури даЇ можлив≥сть зрозум≥ти одну з найважлив≥ших њњ функц≥й - прогностичну, що ви¤вл¤Їтьс¤ у вплив≥ њњ на динам≥ку пол≥тичного житт¤. ѕол≥тична культура надаЇ певне спр¤муванн¤ пол≥тичному процесу, ви¤вл¤Ї вплив на формуванн¤ ≥ д≥¤льн≥сть пол≥тичних ≥нститут≥в, зумовлюЇ повед≥нку р≥зноман≥тних соц≥альних груп. ¬она - найважлив≥ша частина соц≥ального кл≥мату, що спри¤Ї по¤в≥ ≥ сприйманню нового в сусп≥льств≥. Ќормативно-регулююча функц≥¤ спр¤мована на забезпеченн¤ налагодженого ≥ стаб≥льного функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ системи. ѕол≥тична нормативн≥сть включаЇ людину в сферу прийн¤тоњ дл¤ даного режиму влади пол≥тичноњ повед≥нки.
омун≥кативна функц≥¤ в тому, що через пол≥тичн≥ традиц≥њ особистост≥ передаютьс¤ зразки повед≥нки, забезпечуЇтьс¤ спадкоЇмн≥сть в сусп≥льному розвитку.
Ќеобх≥дно в≥дзначити, що пол≥тична культура Ї найб≥льш консервативний елемент пол≥тичноњ системи. ќднак стабiлiзацi¤ пол≥тичного процесу в ”крањн≥, багато в чому залежатиме в≥д перетворень в полiтико-культурн≥й сфер≥.
ѕрийн¤то вид≥л¤ти так≥ функц≥њ пол≥тичноњ культури:
гуман≥стична (людино творча), тобто розвиток сусп≥льного (пол≥тичного) потенц≥алу людини;
п≥знавальна (гносеолог≥чна), бо пол≥тична культура Ї засобом п≥знанн¤ ≥ самоп≥знанн¤ пол≥тичного житт¤ сусп≥льства;
≥нформац≥йна - функц≥¤ трансл¤ц≥њ соц≥ального досв≥ду, ¤ка забезпечуЇ зв'¤зок пол≥тичних дос¤гнень покол≥нь вс≥х час≥в;
комун≥кативна - функц≥¤ пол≥тичного сп≥лкуванн¤, ¤ка забезпечуЇ адекватн≥сть взаЇморозум≥нн¤;
ц≥нн≥сно-ор≥Їнтац≥йна, тобто пол≥тична культура задаЇ певну систему координат, своЇр≥дну "картку пол≥тичних, життЇвих ц≥нностей", в ¤ких ≥снуЇ ≥ на ¤к≥ ор≥ЇнтуЇтьс¤ людина;
нормативно-регулююча (управл≥нська), ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що пол≥тична культура виступаЇ засобом соц≥ального контролю за повед≥нкою людини.
ѕол≥тичн≥ традиц≥њ в≥д≥грають важливу роль у формуванн≥ зразк≥в пол≥тичноњ повед≥нки. ƒл¤ рад¤нськоњ пол≥тичноњ культури базовою моделлю Ї тотал≥тарно-етатистська пол≥тична культура з атав≥змами патернал≥зму. ѕеревага держави над людиною, тотальне п≥дпор¤дкуванн¤ людини так званим вищим державним ≥нтересам, розц≥нюванн¤ iњ ¤к гвинтика у величезному соц≥альному механ≥змов≥, виступали њњ характерними ознаками. ¬ цьому характер≥ пол≥тичноњ культури в≥дбилас¤ ≥ своЇр≥дн≥сть геопол≥тичного положенн¤ нашоњ крањни, немов би, на стику двох цив≥л≥зац≥й - ™вропи ≥ јз≥њ. Ќа в≥дм≥ну в≥д зах≥дноЇвропейськоњ культури, ¤ка проникнена духом iндивiдуалiзму, дл¤ крањн —ходу характерна зневага метою ≥ ц≥нност¤ми окремоњ особистост≥, неприпустим≥сть пол≥тичного плюрал≥зму. ћожна вид≥лити так≥ риси ¤к: персонiфiкацi¤ влади, т¤ж≥нн¤ пол≥тичних л≥дер≥в до пр¤мих, позаопосередкованих пол≥тичними ≥нститутами, контакт≥в з масами.
¬ –ос≥њ неодноразово вживалис¤ спроби пол≥тичноњ модерн≥зац≥њ, однак вони мали незавершений характер, за смугою реформ йшли контрреформи. як сл≥дство цього, зм≥цнювалас¤ дихотом≥¤ двох субкультур: тотал≥тарно-етатистськоњ ≥ громад¤нськоњ, останн¤ знаходилась в стад≥њ становленн¤, њњ розвиток був перерваний у жовтн≥ 1917 р. ≤сторичн≥ традиц≥њ були п≥дкр≥плен≥ жорстким тотальним контролем держави, що виключав будь-¤ку ≥деолог≥чно несанкц≥оновану активн≥сть громад¤нина. ћайже три генерац≥њ рад¤нських людей зросло в умовах ≥деолог≥њ тотал≥тарного режиму, дл¤ ¤кого характерн≥: ставка на насильницьке "ощасливленн¤" людей, в≥дсутн≥сть плюрал≥зму думок, пол≥тичний фанатизм, конфронтацiйнiсть мисленн¤, прихильн≥сть силовим засобам розв'¤зуванн¤ конфл≥кт≥в.
¬ б≥льшост≥ люди важко сприймають ≥дењ л≥беральноњ демократ≥њ, ¤к≥ пол¤гають на пон¤тт¤х ринку, пол≥тичноњ ≥ економ≥чноњ свободи, конкуренц≥њ, моральноњ автоном≥њ. —учасн≥й пол≥тичн≥й культур≥ в ”крањн≥ притаманна в≥дмова в≥д тотал≥тарного минулого, прихильн≥сть до демократичного вибору, однак полiтико-культурн≥ ор≥Їнтац≥њ св≥домост≥ тотал≥тарного типу ще до к≥нц¤ не викоренен≥, що створюЇ загрозу виникненн¤ ≥ розростанн¤ екстрем≥стських настроњв. ÷е можливо при неспiвпаданнi оч≥кувань та реальноњ ситуац≥њ, коли перех≥д значноњ частини населенн¤ в≥д традиц≥йного образу житт¤ до сучасного не п≥дкр≥плюЇтьс¤ зростанн¤м добробуту. јтмосфера дезор≥Їнтац≥њ, невпевненост≥ в завтрашньому дн≥ пов'¤зана з крахом звичних атрибут≥в соц≥ального добробуту, в≥дсутн≥стю у населенн¤ ринкових настанов, втратою "≥сторичноњ пам'¤т≥" в в≥дношенн≥ волод≥нн¤ ≥ розпор¤дженн¤ власн≥стю. –еформи асоц≥юютьс¤ з пог≥ршенн¤м власного матер≥ального положенн¤. ¬се це робить хворобливим становленн¤ новоњ модел≥ повед≥нки. ƒл¤ пол≥тичноњ культури ”крањни характерно неприйн¤тт¤ шл¤х≥в ≥ механ≥зм≥в реал≥зац≥њ реформ, що ведуть до зб≥дненн¤ б≥льшоњ частини населенн¤. Ѕ≥дн≥сть - категор≥¤ не т≥льки економ≥чна, але ≥ полiтико-культурна. —оц≥окультурна пол¤ризац≥¤ зосереджуЇ конфл≥кт на двох протилежних позиц≥¤х, виникають умови дл¤ розв'¤зуванн¤ конфронтац≥њ засобами силового тиску. ’аризматичне мисленн¤, в≥дсутн≥сть настанов на особисту в≥дпов≥дальн≥сть, правовий н≥г≥л≥зм, послаблюють систему стримань та противаг по в≥дношенню до можливост≥ встановленн¤ диктаторського режиму.
”крањна - особливий вз≥рець. ќск≥льки наша держава пост≥йно перебувала п≥д кабалою того чи ≥ншого народу, тоњ чи ≥ншоњ ≥мпер≥њ, то ≥ п≥дходи украњнц≥в до пол≥тичного житт¤, в≥дпов≥дно, в ≥сторичному розр≥з≥ були переважно двох тип≥в:
повна байдуж≥сть (так звана "забит≥сть");
зат¤те протисто¤нн¤ (боротьба за суверенн≥сть украњнськоњ нац≥њ).
Ќа сьогодн≥шн≥й день, правда, ситуац≥¤ дещо зм≥нилас¤, однак кор≥нн¤ байдужост≥, ¤ка частково прогл¤даЇтьс¤ в пол≥тичн≥й св≥домост≥ сучасних украњнц≥в, по¤снюЇтьс¤ саме "забит≥стю" попередн≥х покол≥нь.
2. ѕол≥тична св≥дом≥сть ≥ повед≥нка в структур≥ пол≥тичноњ культури соц≥ального суб'Їкта. ѕол≥тична ≥деолог≥¤.
¬ самому загальному вигл¤д≥ св≥дом≥сть значить вищий р≥вень духовноњ активност≥ людини ¤к соц≥ального суб'Їкта. –≥зноман≥тн≥ ф≥лософськ≥ напр¤мки розгл¤дають природу св≥домост≥ по-р≥зному. Ќаприклад, ≥деал≥зм виходить з того, що св≥дом≥сть розвиваЇтьс¤ стих≥йно ≥ може бути зрозум≥ла т≥льки з сам≥й себе. ƒиалектико-матер≥ал≥стичне вченн¤ виходить з того, що неможливо анал≥зувати св≥дом≥сть ≥зольовано в≥д ¤вищ сусп≥льного житт¤. ќск≥льки св≥дом≥сть - властив≥сть високоорган≥зованоњ матер≥њ - мозку, ≥ виступаЇ ¤к усв≥домлене бутт¤, суб'Їктивний образ об'Їктивного миру. —оц≥олог≥¤ вважаЇ, що св≥дом≥сть виступаЇ, передус≥м, ¤к в≥дображенн¤ в духовному житт≥ людей њхнього сусп≥льного бутт¤, ≥нтерес≥в ≥ у¤влень р≥зноман≥тних соц≥альних шар≥в, клас≥в, нац≥й ≥ сусп≥льства в ц≥лому.
ѕол≥тика ≥ пол≥тичн≥ в≥дношенн¤ Ї частиною сусп≥льного бутт¤. ќтже, ≥ пол≥тична св≥дом≥сть виступаЇ ¤к в≥дбитт¤ в духовному житт≥ людей њхнього пол≥тичного бутт¤. ѕри цьому пол≥тична св≥дом≥сть обов'¤зково Ї атрибутом пол≥тичноњ д≥њ, њњ неодм≥нним елементом.
ѕол≥тика - ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть ≥ вона передбачаЇ на¤вн≥сть у д≥ючого суб'Їкта певних у¤влень про пол≥тичну д≥йсн≥сть, усв≥домленн¤ своњх ≥нтерес≥в, формулюванн¤ мети, виб≥р засоб≥в ≥ способ≥в њњ дос¤гненн¤.
ќск≥льки головним питанн¤м в≥дношень людей в пол≥тичн≥й сфер≥ Ї питанн¤ про державну владу, те воно ж займаЇ головне м≥сце ≥ в структур≥ пол≥тичноњ св≥домост≥. Ѕез його ви¤вленн¤ не може бути ≥ промови про св≥дому участь в пол≥тиц≥.
Ќе менш важливе м≥сце в пол≥тичн≥й св≥домост≥ займаЇ проблема пол≥тичних ≥нтерес≥в людей, ¤к≥ виступають мотивами, що спонукають пол≥тичн≥ д≥њ.
ѕол≥тична св≥дом≥сть м≥стить у соб≥ все в≥дбите соц≥альне бутт¤, оск≥льки об'Їктом пол≥тичноњ д≥¤льност≥ Ї вс≥ сфери сусп≥льного житт¤.
ѕо своЇму зм≥сту пол≥тична св≥дом≥сть охоплюЇ вс≥ у¤вленн¤ людей, що опосередкують њхн≥ об'Їктивн≥ зв'¤зки ¤к з ≥нститутами влади, так ≥ м≥ж собою з приводу участ≥ в управл≥нн≥ справами держави ≥ сусп≥льства.
¬изначенн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ ¤к в≥ддзеркаленн¤ пол≥тичноњ д≥йсност≥ зовс≥м не означаЇ, що воно Ї пасивним елементом пол≥тичного процесу. Ќавпаки, воно виступаЇ ¤к активний початок в пол≥тиц≥ ≥ нав≥ть може випереджати сусп≥льну практику ≥ прогнозувати розвиток под≥й ≥ завд¤ки цьому стимулювати пол≥тичну д≥¤льн≥сть.
ѕол≥тична св≥дом≥сть може належати т≥льки певним суб'Їктам пол≥тичних в≥дношень (≥ндив≥дам, соц≥альним групам, класам, нац≥¤м, сусп≥льству). ¬≥дпов≥дно розр≥зн¤ють пол≥тичну св≥дом≥сть ≥ндив≥да, соц≥альноњ групи, класу, нац≥њ, сусп≥льства. ќднак пол≥тична св≥дом≥сть групи ≥ сусп≥льства не Ї простою сумою пол≥тичних у¤влень ≥ндив≥д≥в ,що њх складають. ≤ кожна соц≥альна група ≥ сусп≥льство в ц≥лому, що Ї суб'Їктами пол≥тики, виробл¤ють своњ власн≥ пол≥тичн≥ у¤вленн¤.
ќск≥льки пол≥тика - область в≥дносин м≥ж соц≥альними групами з приводу використанн¤ ≥нститут≥в публ≥чноњ влади дл¤ реал≥зац≥њ њх сусп≥льно значущих потреб, то пол≥тична св≥дом≥сть виступаЇ ¤к специф≥чна форма вираженн¤ пол≥тичних ≥нтерес≥в клас≥в ≥ соц≥альних груп. ќц≥нка соц≥ально-пол≥тичноњ д≥йсност≥ залежить в≥д того конкретного положенн¤, що займаЇ нос≥й ц≥Їњ оц≥нки в дан≥й систем≥ сусп≥льних в≥дношень. “ому пол≥тичн≥й св≥домост≥ соц≥альних суб'Їкт≥в об'Їктивно притаманн≥ соц≥ально-структурн≥ риси.
ожна соц≥альна група прагне у¤вити своњ пол≥тичн≥ ≥нтереси ¤к т≥ що в≥дпов≥дають загальним ≥нтересам. ќднак найб≥льш ≥стотний вплив на характер пол≥тичноњ св≥домост≥ сусп≥льства ви¤вл¤ють соц≥альн≥ сили, що волод≥ють максимальними можливост¤ми дл¤ духовного виробництва ≥ в≥дпов≥дно дл¤ свого впливу на ус≥х член≥в сусп≥льства. –азом з тим, пол≥тична св≥дом≥сть характеризуЇтьс¤ ≥ загальнонац≥ональними рисами, що притаманним вс≥м соц≥альним групам ≥ ≥ндив≥дам.
ћ≥ж соц≥ально-структурними ≥ нац≥ональними елементами пол≥тичноњ св≥домост≥ в≥дбуваютьс¤ складн≥ процеси взаЇмод≥њ ≥ взаЇмовпливу. ќбом цим сторонам пост≥йно, т≥Їю або ≥ншою м≥рою, притаманним св≥домост≥ будь-¤кого суб'Їкта пол≥тики, однак в р≥зноман≥тн≥ пер≥оди сусп≥льного розвитку дом≥нують або одн≥, або ≥нш≥. ѕевно, що в пер≥оди зовн≥шньоњ загрози безпец≥ крањни на перший план в пол≥тичн≥й св≥домост≥ вс≥х сусп≥льних сил виход¤ть загальнонац≥ональн≥ ≥нтереси. ¬ к≥нц≥ XX ст. перед лицем глобальних проблем людства в пол≥тичн≥й св≥домост≥ народ≥в все б≥льше м≥сце займають загальнолюдськ≥ ц≥нност≥ ≥ ≥нтереси.
ѕол≥тична св≥дом≥сть - ¤вище багатор≥вневе. ўо це означаЇ? –≥вень пол≥тичноњ св≥домост≥ - певний сх≥дець, дос¤гнутий соц≥альним суб'Їктом в п≥знанн≥ процес≥в ≥ ¤вищ, що мають м≥сце в сфер≥ пол≥тичних в≥дносин. «вичайно в структур≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ вид≥л¤ють три р≥вн¤: щоденний, емп≥ричний ≥ теоретичний.
ўоденний р≥вень пол≥тичноњ св≥домост≥ - сукупн≥сть пол≥тичних ≥дей ≥ погл¤д≥в сусп≥льства, класу, соц≥ального шару, групи або окремого ≥ндив≥да, що виникають з безпосереднього сприйн¤тт¤ буденного сусп≥льного житт¤. ’арактерною особлив≥стю цього р≥вн¤ Ї емоц≥йно-розумове осмисленн¤ д≥йсност≥. ¬ св≥домому в≥дношенн≥ його характеризують розмит≥сть, уривков≥сть ≥ несистематизован≥сть у¤влень про пол≥тичн≥ ¤вища. ќднак його проста лог≥ка, основана на "здоровому глузд≥", Ї достатньо над≥йним ор≥Їнтиром в пол≥тичних под≥¤х ,що в≥дбуваютьс¤.
ўоденна св≥дом≥сть в≥д≥граЇ в пол≥тиц≥ надто ≥стотну роль, оск≥льки його ¤к≥сним станом визначаютьс¤ важлив≥ р≥шенн¤.
ўоденна св≥дом≥сть, ви¤вл¤ючись ≥сторичними первинним засобом ≥деального в≥дбиванн¤ д≥йсност≥, Ї джерелом накопичуванн¤ реал≥стичних елемент≥в знанн¤, виконуЇ особливу функц≥ю в структур≥ сусп≥льноњ св≥домост≥ - в≥дтворюЇ в формах повс¤кденного знанн¤ все багатство житт¤ сусп≥льства ≥ в≥дносин ,що складаютьс¤ в ньому.
¬≥дносно розвиненою формою щоденноњ св≥домост≥ Ї такий феномен, ¤к громадська думка. —усп≥льна думка - ≥сторично зумовлений ≥ стан сусп≥льноњ св≥домост≥ великих груп людей, що пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ ≥ висловлюЇтьс¤ публ≥чно з проблем, важливих дл¤ сусп≥льно-пол≥тичного житт¤.
—усп≥льна думка не Ї сукупн≥стю р≥зноман≥тних думок, що висловлюютьс¤ особами або групами, з ¤ких складаЇтьс¤ сусп≥льство. √ромадська думка - конкретн≥ судженн¤ з тих або ≥нших проблем житт¤, що под≥л¤ютьс¤ багатьма членами сусп≥льства. « перв≥сно одиничних або небагатьох суджень, що сп≥впадають, в певних умовах може виникнути громадська думка. јле дл¤ того, щоб судженн¤ з пол≥тичноњ проблеми набуло характер громадського, необх≥дно, щоб воно мало достатньо широке розповсюдженн¤, щоб його под≥л¤ли дуже багато людей.
як форма св≥домост≥, громадська думка - б≥льшою м≥рою продукт емоц≥йноњ, чим рац≥онально-п≥знавальноњ д≥¤льност≥. ¬оно виникаЇ не на основ≥ ретельноњ ≥нтелектуальноњ роботи ≥ досв≥дченого п≥дтвердженн¤ у¤влень, що складаютьс¤, а в результат≥ ц≥леспр¤мованого впливу, головним чином, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ на емоц≥йну сферу людей. “ому громадська думка дуже часто спотворено тлумачить пол≥тичн≥ ¤вища або просто виступаЇ ¤к упередженн¤ людей, ¤к≥ непохитно запевнен≥ в своњй правот≥.
Ќезважаючи на цю властив≥сть громадськоњ думки, пол≥тичне житт¤ без нењ неможливе. ¬она Ї пол≥тичним зм≥стом колективноњ вол≥ ≥ необх≥дним елементом функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ системи. ¬≥д того, куди спр¤мована громадська думка, значною м≥рою, залежить усп≥х зусиль пол≥тичноњ групи ,що править, з дос¤гненн¤ уставлених ц≥лей. —аме тому в ус≥х державах р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ сили зац≥кавлен≥ у вплив≥ на органи, що формують громадську думку: пресу, рад≥о, телебаченн¤. «асоби масовоњ ≥нформац≥њ дуже часто називають четвертою владою, бо њм належить вир≥шальна роль у формуванн≥ громадськоњ думки, що дуже важливо дл¤ забезпеченн¤ усп≥ху т≥Їњ або ≥ншоњ пол≥тичноњ сили.
≈мп≥ричний р≥вень пол≥тичноњ св≥домост≥ - б≥льш-менш усв≥домлена сума спостережень про ¤вища ≥ процеси пол≥тичного житт¤, що виникають у њњ учасник≥в. ÷ей р≥вень формуЇтьс¤ на ірунт≥ практичного повс¤кденного досв≥ду людей. Ќа в≥дзнаку в≥д щоденного емп≥ричний р≥вень св≥домост≥ характеризуЇтьс¤ б≥льшоњ визначен≥стю ≥ предметн≥стю у¤влень про соц≥ально-пол≥тичн≥ процеси.
ћ≥ж емп≥ричним ≥ щоденним р≥вн¤ми пол≥тичноњ св≥домост≥ ≥снуЇ чимало загальних рис. ѓм обом притаманн≥ ¤скраво висловлен≥ психолог≥чн≥ риси: почутт¤, настроњ, ≥мпульсивн≥сть, емоц≥йне сприйн¤тт¤ пол≥тичних под≥й ,що в≥дбуваютьс¤ пол≥тичних. ѕсихолог≥чний компонент пол≥тичноњ св≥домост≥ особливо сильно ви¤вл¤Їтьс¤ в пер≥оди пол≥тичноњ нестаб≥льност≥, кризових ситуац≥¤х, перех≥дн≥ пер≥оди сусп≥льного розвитку.
“еоретичний р≥вень пол≥тичноњ св≥домост≥ - найб≥льш високий сх≥дець в п≥знанн≥ пол≥тичноњ д≥йсност≥. ÷е система погл¤д≥в ≥ ≥дей, вироблених на основ≥ наукового осмисленн¤ вс≥Їњ сукупност≥ соц≥ально-пол≥тичних в≥дносин.
“еоретичний р≥вень пол≥тичноњ св≥домост≥ м≥стить у соб≥ б≥льш-менш ц≥л≥сне у¤вленн¤ про законом≥рн≥ ≥стотн≥ зв'¤зки ≥ в≥дношенн¤ соц≥ально-пол≥тичноњ д≥йсност≥.
¬ зм≥стовному в≥дношенн≥ пол≥тична св≥дом≥сть м≥стить у соб≥ також ≥дењ ≥ у¤вленн¤, в ¤ких р≥зноман≥тн≥ групи людей усв≥домлюють своњ пол≥тичн≥ ≥нтереси ≥ спр¤муванн¤. ÷ей елемент пол≥тичноњ св≥домост≥ прийн¤то називати пол≥тичною ≥деолог≥Їю.
—амий терм≥н ≥деолог≥¤ (в≥д грец. idea -думка, задум ≥ logos - слово, пон¤тт¤) в самому широкому сенс≥ позначаЇ систему погл¤д≥в ≥ ≥дей, в ¤ких усв≥домлюютьс¤ ≥ оц≥нюютьс¤ в≥дношенн¤ людей до д≥йсност≥ ≥ один до одного, соц≥альн≥ проблеми ≥ конфл≥кти, а також м≥ст¤тьс¤ ц≥л≥ соц≥альноњ д≥¤льност≥. ѕон¤тт¤ пол≥тична ≥деолог≥¤ маЇ б≥льш вузький ≥ специф≥чний сенс.
ѕол≥тична ≥деолог≥¤ - в≥дносно систематизована сукупн≥сть пон¤ть, ≥дей ≥ у¤влень, в ¤ких суб'Їкти пол≥тичних в≥дносин - ≥ндив≥ди, соц≥альн≥ групи, класи, нац≥њ, сусп≥льство - усв≥домлюють своњ пол≥тичн≥ ≥нтереси ≥ ¤кими вони виправдують своњ пол≥тичн≥ спр¤муванн¤.
оротше кажучи, пол≥тична ≥деолог≥¤ - доктрина, що обірунтовуЇ заз≥ханн¤ будь-¤коњ групи на владу або њњ використанн¤ та передбачаЇ ту або ≥ншу стратег≥ю пол≥тичних д≥й.
Ќа в≥дзнаку в≥д науки, завданн¤м ¤коњ Ї пошук ≥стини, функц≥њ ≥деолог≥њ, передус≥м, звод¤тьс¤ до оволод≥нн¤ масовою пол≥тичною св≥дом≥стю населенн¤.
≤деолог≥¤ ≥ наука т≥сно взаЇмопов'¤зан≥ ≥ цей зв'¤зок визначаЇтьс¤ конкретно-≥сторичними ≥ соц≥альними чинниками, м≥сцем ≥ роллю будь-¤коњ соц≥альноњ групи в сусп≥льному розвитков≥.
¬≥дпов≥дн≥сть ≥нтерес≥в соц≥альноњ спр¤мованост≥ сусп≥льного розвитку ви¤вл¤Їтьс¤ б≥льшою або меншою м≥рою науковост≥ ≥деолог≥њ, ¤ку вона п≥дтримуЇ.
оли ж ц≥ ≥нтереси постають в протир≥чч¤ з потребами подальшого розвитку сусп≥льства - ≥деолог≥¤, соц≥альн≥ групи або сп≥льност≥ в≥дход¤ть в≥д реальноњ д≥йсност≥, перетворюютьс¤ в хибну св≥дом≥сть ≥ породжують соц≥альну м≥фолог≥ю.
ѕон¤тт¤ "тип пол≥тичноњ св≥домост≥" використовуЇтьс¤ дл¤ характеристики ≥стотних особливостей в≥ддзеркаленн¤ в св≥домост≥ р≥зноман≥тних категор≥й людей пол≥тичних ¤вищ ≥ пов'¤заною з ц≥Їю своЇр≥дн≥стю њхнього в≥дношенн¤ до пол≥тичноњ д≥йсност≥.
“ака своЇр≥дн≥сть закр≥плюЇтьс¤ в пол≥тичних позиц≥¤х, ¤к≥ займають р≥зноман≥тн≥ суб'Їкти сусп≥льних в≥дносин ≥ ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ в т¤ж≥нн≥ до специф≥чноњ або пост≥йноњ пол≥тичноњ повед≥нки.
™диний зас≥б ви¤вити особливост≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ людей - анал≥з њхньоњ реальноњ пол≥тичноњ повед≥нки.
ѕол≥тичну св≥дом≥сть людей можна класиф≥кувати за р≥зноман≥тними п≥дставами. Ќайчаст≥ше проводитьс¤ типолог≥зац≥¤ за наступними п≥дставами:
за прихильн≥стю людей до тих або ≥нших сусп≥льних ≥деал≥в ≥ ц≥нностей (л≥беральна - що висуваЇ ¤к пр≥оритет у пол≥тиц≥ принцип свободи ≥ндив≥да, консервативна - спр¤мована на збереженн¤ традиц≥йних сусп≥льних устоњв ≥ ц≥нностей, соц≥ал≥стична - що ор≥ЇнтуЇтьс¤ на пр≥оритет в пол≥тиц≥ принцип≥в колектив≥зму, соц≥альноњ р≥вност≥ ≥ справедливост≥, ≥нтернац≥онал≥стська - спр¤мована на реал≥зац≥ю, в першу чергу, загальних ≥нтерес≥в ≥ ц≥лей народ≥в, нац≥онал≥стична - в≥докремлювальною рисою ¤коњ Ї переконанн¤ у вищост≥ одн≥Їњ нац≥њ над ≥ншими);
за характером в≥дношенн¤ суб'Їкта соц≥альноњ д≥њ до держави ¤к пол≥тичного ≥нституту (етатистський тип пол≥тичноњ св≥домост≥ - що ор≥ЇнтуЇтьс¤ на активну участь держави в сусп≥льних процесах, в тому числ≥ ≥ в сфер≥ економ≥ки; анарх≥стський тип, дл¤ ¤кого характерна ор≥Їнтац≥¤ на позадержавне регулюванн¤ сусп≥льних процес≥в ≥, передус≥м, у сфер≥ матер≥ального виробництва);
за прихильн≥стю суб'Їкт≥в пол≥тики до тих або ≥нших форм пол≥тичного влаштуванн¤ сусп≥льства можна вид≥лити демократичний, авторитарний ≥ тотал≥тарний типи пол≥тичноњ св≥домост≥;
за соц≥ально-класовим складом учасник≥в пол≥тики (буржуазна, др≥бнобуржуазна, пролетарська).
в залежност≥ в≥д ор≥Їнтац≥њ на той або ≥нший характер соц≥альноњ д≥¤льност≥ суб'Їкта пол≥тична св≥дом≥сть може бути консервативною (ор≥Їнтованою на збереженн¤ колишн≥х сусп≥льних пор¤дк≥в), радикальною (ор≥Їнтованою на докор≥нн≥, р≥шуч≥ перетворенн¤), реформ≥стською (ор≥Їнтованою на зд≥йсненн¤ соц≥альних перетворень шл¤хом реформ).
“ой або ≥нший тип пол≥тичноњ св≥домост≥ в чистому вигл¤д≥ зустр≥чаЇтьс¤ р≥дко.
¬ св≥домост≥ ≥ повед≥нц≥ одного ≥ того ж суб'Їкта пол≥тичних в≥дносин може водночас ви¤вл¤тис¤ дек≥лька типових рис.
3. “ипи пол≥тичноњ культури.
Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в пол≥тичноњ культури звертаютьс¤ до проблеми њњ типолог≥зац≥њ. Ѕез цього неможливо проанал≥зувати специф≥ку пол≥тичного житт¤ в тому чи ≥ншому сусп≥льств≥, поведiнку р≥зноман≥тних груп ≥ шар≥в населенн¤.
√.јлмонд ≥ —.¬ерба вид≥лили три "чистих" типи пол≥тичноњ культури: патр≥архальний (прих≥дський), дл¤ ¤кого характерна в≥дсутн≥сть ≥нтересу громад¤н до пол≥тичного житт¤. „лени сусп≥льства не оч≥кують жодних зм≥н з боку пол≥тичноњ системи, тим б≥льш не ви¤вл¤ють власноњ ≥н≥ц≥ативи, щоб ц≥ зм≥ни мали м≥сце. јпол≥тичн≥сть, замкненн¤ на м≥сцев≥й або етн≥чн≥й сол≥дарност≥, характерн≥ дл¤ цього типу пол≥тичноњ культури. “ака культура може в≥дразу стати пан≥вною в молодих державах, але вона збер≥гаЇтьс¤ ≥ в розвинених ≥ндустр≥альних крањнах, коли кругоз≥р б≥льшост≥ громад¤н обмежений прихильн≥стю до своњх корен≥в, свого м≥сц¤ проживанн¤.
ƒругий тип - п≥дданський, де присутн¤ сильна ор≥Їнтац≥¤ на пол≥тичн≥ ≥нститути, поЇднана з низькою ≥ндив≥дуальною активн≥стю громад¤н. ƒержавна влада у¤вл¤Їтьс¤, в основному, в план≥ спусканн¤ зверху норм, ¤ких необх≥дно дотримуватис¤, регламенту, ¤кому потр≥бно п≥дкор¤тис¤. Ћюдьми керуЇ побоюванн¤, покаранн¤, або очiкуванн¤ благ.
≤ трет≥й тип - "партицiпаторна пол≥тична культура", або пол≥тична культура участ≥, дл¤ ¤коњ характерна зац≥кавлен≥сть громад¤н в пол≥тичн≥й участ≥ ≥ про¤в на практиц≥ такоњ активност≥.
јвтори даноњ типологiзацii п≥дкреслюють, що ц≥ три типи на практиц≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою, утворюючи зм≥шан≥ форми з перевагою тих або ≥нших компонент≥в: провiнцiалiстсько-пiдданський, пiддансько-партицiпаторний, провiнцiалiстсько-партицiпаторний.
ѕерший зм≥шаний тип характерний дл¤ переходу в≥д провiнцiалiзму до централ≥зованоњ влади, характеризуЇтьс¤ ло¤льн≥стю до центрального ур¤ду, в≥дходом в≥д ор≥Їнтац≥њ на м≥сцев≥ центри влади. ƒругий тип сполучаЇ в соб≥ по¤ву активноњ самоорiЇнтацiњ у значноњ частини населенн¤ ≥ пол≥тичну пасивн≥сть у ≥ншоњ. “рет≥й тип характерний дл¤ крањн ,що розвиваютьс¤ на етап≥ переходу до буржуазноњ демократ≥њ. ќсновна задача пол¤гаЇ у збереженн≥ спадкоЇмност≥ в розвитку.
ƒл¤ крањн з≥ стаб≥льним демократичним режимом характерний громад¤нський тип пол≥тичноњ культури, що Ї пох≥дним в≥д трьох перел≥чених основних тип≥в культур. ƒо найважлив≥ших њњ ознак в≥днос¤тьс¤: прихильнiсть до демократичних ц≥нностей, збалансован≥сть пол≥тичних ор≥Їнтац≥й, пом≥рний р≥вень пол≥тичноњ активност≥, рац≥онал≥зм в прийн¤тт≥ пол≥тичних р≥шень, терпим≥сть (що не розповсюджуЇтьс¤ однак на екстремальн≥ ситуац≥њ ≥ екстрем≥стськ≥ сили). —таб≥льн≥сть демократичного пол≥тичного режиму спираЇтьс¤ на на¤вн≥сть консенсусу в≥дносно лег≥тимност≥ пол≥тичних ≥нститут≥в, напр¤мку ≥ сенсу пол≥тики. ¬изнанн¤ неминучост≥ конфл≥кт≥в, ¤к результату р≥зноман≥тност≥ ≥нтерес≥в, поЇднуЇтьс¤ з прихильн≥стю до демократичних засоб≥в њхнього розв'¤зуванн¤.
«алежн≥сть типу пол≥тичноњ культури в≥д природних та штучних умов житт¤ сусп≥льства ≥ њњ зворотн≥й вплив на њх зм≥ну.
Ќер≥вном≥рн≥сть розвитку пол≥тичноњ культури, ¤ка виражаЇтьс¤ у двох аспектах:
а) розкв≥т ≥ занепад пол≥тичноњ культури не сп≥впадаЇ з епохами розкв≥ту ≥ занепаду в ≥нших сферах сусп≥льного житт¤, наприклад, в економ≥ц≥;
б) сам≥ види, елементи пол≥тичноњ культури розвиваютьс¤ нер≥вном≥рно.
—ьогодн≥ в занепад≥, наприклад, знаход¤тьс¤ украњнське к≥номистецтво, б≥бл≥отеки, клубн≥ установи, книговиданн¤.
ƒе¤к≥ пол≥тологи провод¤ть типолог≥зац≥ю за р≥внем сусп≥льного розвитку, вони вид≥л¤ють 4 типи: архањчну, ел≥тарну, представницьку та пол≥тичну культуру високоњ громад¤нськост≥.
ѕольський пол≥толог ™.¬¤тр запропонував ≥нший критер≥й - характер зд≥йсненн¤ владних в≥дносин у сусп≥льств≥. ќсновними ™.¬¤тр визначаЇ три типи: авторитарну, тотал≥тарну ≥ демократичну (що тотожн¤ громад¤нському типу √.јлмонда ≥ —.¬ерби).
ћи розгл¤нули приклади створенн¤ ун≥версальних типологiй. јктуально. бачитьс¤ побудова ≥ анал≥з типологiй пол≥тичноњ культури окремих крањн, вид≥ленн¤ субкультур. ѕ≥д субкультурою. в пол≥тиц≥ розум≥ють сукупн≥сть однор≥дних ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й ≥ в≥дпов≥дних њм форм пол≥тичноњ активност≥ окремих сусп≥льних груп. ѕол≥тична культура сусп≥льства не складаЇтьс¤ з пол≥тичних субкультур, а вбираЇ найб≥льш тривк≥, типов≥ ознаки, характерн≥ дл¤ основноњ маси населенн¤. ожна пол≥тична субкультура м≥стить ≥ те загальне, що характеризуЇ дом≥нуючу в сусп≥льств≥ пол≥тичну культуру, ≥ те специф≥чне, що в≥др≥зн¤Ї замкнену субкультуру. ѓњ особливост≥ зумовлен≥ в≥дм≥нност¤ми в станi сусп≥льних груп в економ≥чн≥й ≥ соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства, в≥дм≥нност¤ми за етн≥чним, рел≥г≥йним, осв≥тн≥м, статевовiковим та ≥ншими ознаками. —туп≥нь поЇднанн¤ м≥ж р≥зноман≥тними субкультурами впливаЇ на пол≥тичну стаб≥льн≥сть крањни.
4. —учасний стан та проблема п≥двищенн¤ пол≥тичноњ культури в ”крањн≥.
” сучасних умовах в ”крањн≥ особливо актуальним бачитьс¤ збереженн¤ нац≥ональноњ згоди. ќсновою його може виступати сусп≥льний консенсус в в≥дношенн≥ прихильност≥ до демократичного реформуванн¤.
як≥ ж чинники в минулому ≥ в сьогоденн≥ впливали чи можуть впливати на формуванн¤ пол≥тичноњ культури, св≥домост≥ украњнц≥в?
ѕо-перше, культурн≥ ун≥версал≥њ, за ƒж. ћердоком, розум≥ютьс¤ загальн≥ риси, ¤к≥ притаманн≥ вс≥м культурам. ƒо них в≥днос¤тьс¤ мода, спорт, сп≥льна прац¤, танц≥, осв≥та, звичањ, мова, рел≥г≥йн≥ обр¤ди - понад 60 елемент≥в.
ћожна вид≥лити дек≥лька тенденц≥њ в нин≥шн≥й пол≥тичн≥й культурн≥й ситуац≥њ, що склалась в ”крањн≥:
де≥деолог≥зац≥¤ пол≥тичноњ культури ≥ л≥кв≥дац≥¤ державноњ монопол≥њ на пол≥тичну культуру;
зростанн¤ ≥нтересу до ≥сторичноњ культурноњ спадщини, в тому числ≥ до рел≥г≥њ ≥ церкви;
посиленн¤ культурно-комун≥кативноњ апат≥њ, послабленн¤ ≥нтересу до питанн¤ на користь в≥зуальних, видовищних форм (телебаченн¤, в≥део), значне зниженн¤ в≥дв≥дувань театр≥в, к≥нозал≥в, музењв, б≥бл≥отек;
зростанн¤ в побут≥ елемент≥в антикультури (наркоман≥њ, злочинност≥, корупц≥њ, рекету, проституц≥њ, порнограф≥њ, патолог≥чних нахил≥в тощо);
особливу занепокоЇн≥сть викликаЇ стан украњнськоњ мови, украњнського книгодрукуванн¤, б≥бл≥отечноњ справи, к≥номистецтва.
ќтже, пол≥тична культура не лише поступово стаЇ дл¤ пол≥толог≥в ≥ соц≥олог≥в головним ≥нструментом по¤сненн¤ поточних соц≥опол≥тичних трансформац≥й, але й важливою передумовою соц≥ально-економ≥чного зростанн¤ сусп≥льства, м≥рою соц≥ального прогресу чи регресу. ¬≥дродженн¤ духу украњнц¤, ¤кий жадаЇ вол≥, самореал≥зац≥њ - важливе завданн¤ сучасних пол≥тик≥в.
Ќеобх≥дн≥ одночасн≥ перетворенн¤ в економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й ≥ соц≥альн≥й сферах з урахуванн¤м духовного р≥вн¤ сусп≥льства. ќднофакторна (економ≥чна) модель реформуванн¤ здатна викликати соц≥альну катастрофу, стримуЇ процес полiтико-культурних зм≥н. ѕол≥тичноњ стабiлiзацiњ спри¤ла б на¤вн≥сть ч≥тко визначеноњ мети пол≥тики демократичних перетворень. ¬раховуючи ≥сторичн≥ традиц≥њ, вони повинн≥ об'Їднувати в соб≥ ≥дењ економ≥чноњ ефективност≥ ≥ соц≥альноњ справедливост≥. ¬ сфер≥ соц≥ального реформуванн¤ необх≥дно визначенн¤ кордон≥в, вих≥д за ¤кi неприпустимий. ¬≥дправною точкою в сучасному пол≥тичному житт≥ повинен стати суверен≥тет особистост≥, економ≥чною гарант≥Їю ¤кого виступаЇ власн≥сть, байдуже, чи пол¤гаЇ вона в м≥льйонних акц≥¤х, родинн≥й ферм≥ або всього лише в пар≥ роб≥тничих рук, iнтелектуальних здiбност¤х.
‘ормуванн¤ ч≥ткоњ законодавчоњ бази, розмежуванн¤ компетенц≥й центральних ≥ м≥сцевих орган≥в влади, стимулюванн¤ рег≥ональних програм в сфер≥ соц≥ально-економ≥чного реформуванн¤ може стати базою дл¤ полiтико-культурних зм≥н.
¬ нин≥шн≥й момент лише в окремих колах м≥ського населенн¤, серед п≥дприЇмц≥в ≥ частини ≥нтел≥генц≥њ, кер≥вник≥в п≥дприЇмств в≥дбулас¤ ц≥нн≥сна переорiЇнтацi¤. “ому проблема порушенн¤ негативних аспектiв традицiоналiстськоњ пол≥тичноњ культури перебуваЇ в безпосередн≥й залежност≥ в≥д ефективност≥ демократичних перетворень ≥ п≥двищенн¤ ≥нтенсивност≥ мiжкультурного обм≥ну.
ѕол≥тична св≥дом≥сть та пол≥тична культура Ї одним з найважлив≥ших складових пол≥тичного житт¤, що визначають його зм≥ст та напр¤мки розвитку. ожне сусп≥льство маЇ своњ специф≥чн≥ риси пол≥тичноњ св≥домост≥ та пол≥тичноњ культури. ќднак дар проведенн¤ детального анал≥зу можна застосувати "чист≥" типи, ¤к≥ узагальнюють пол≥тично-культурн≥ ¤кост≥ сусп≥льств за р≥зними критер≥¤ми, розпод≥л¤ють р≥зн≥ р≥вн≥ пол≥тичноњ св≥домост≥.
—аме анал≥з пол≥тичноњ св≥домост≥ та пол≥тичноњ культури даЇ нам змогу зрозум≥ти, чому окрем≥ соц≥альн≥ групи ≥, нав≥ть, ц≥л≥ народи ведуть себе по-р≥зному в однакових пол≥тичних умовах, по-р≥зному оц≥нюють одн≥ ≥ т≥ ж ¤вища пол≥тичного житт¤. ” цих феноменах вт≥люЇтьс¤ зв'¤зок покол≥нь, вплив традиц≥њ. «авд¤ки ним людина входить до сусп≥льного та пол≥тичного житт¤, бере участь у сусп≥льн≥й взаЇмод≥њ. ќтже, пол≥тична св≥дом≥сть та пол≥тична культура несуть велике функц≥ональне навантаженн¤.
урс пол≥толог≥њ ¤краз ≥ спр¤мований на формуванн¤ у студент≥в знань про пол≥тичне житт¤, основи пол≥тичноњ впливовост≥ та активноњ громад¤нськоњ позиц≥њ, без чого неможливе н≥ створенн¤ стаб≥льного демократичного сусп≥льства, н≥ розробка нов≥тньоњ ≥дењ украњнського державотворенн¤.
1. —писок використаноњ л≥тератури:
√аджиев .—. ѕолитическа¤ культура: концептуальний аспект //ѕолис. - 1991 - є 6. - —. 22 - 34.
ќснови пол≥толог≥њ. курс лекц≥й /ѕ≥д ред. проф. Ќ.≤. —азонова. - ’арк≥в, 199« - —. 311 - 339.
ќснови пол≥толог≥њ. —тислий словник терм≥н≥в ≥ пон¤ть. - ћ., 1993.
ќснови пол≥толог≥њ. - ., "Ћиб≥дь". 1990.
ѕол≥тична культура населенн¤ ”крањни: - .: Ќаукова думка, 1993. -136 с.
ѕол≥тична культура сучасника. - Ћьв≥в, 2001.
ѕол≥толог≥¤. ≈нциклопедичний словник. - ., 1999.
–удакевич ќ. ѕол≥тична культура ”крањни: руйнац≥¤ та шл¤хи в≥дродженн¤ // –озбудова держави. - 1995. - є 10. - —. 26 - 30.
÷имбал≥стий Ѕ. ѕол≥тична культура украњнц≥в // —учасн≥сть. - 1994. - є 3. - —. 94 - 105; є 4. - —. 77 - 90.