¬исв≥тленн¤ питань культури на уроках ≥стор≥њ - важливий зас≥б формуванн¤ особистост≥ учн≥в



—тановленн¤ людини в≥дбуваЇтьс¤ в культур≥. ƒовести цю ≥стину покликан≥ саме уроки ≥стор≥њ, тому що саме на уроках ≥стор≥њ можна просл≥дкувати процес розвитку людства, культури, цив≥л≥зац≥њ. … найперше, що повинен зробити вчитель ≥стор≥њ - актуал≥зувати тему, тобто зац≥кавити учн≥в.

ƒл¤ актуал≥зац≥њ теми культури можна використати наступне пор≥вн¤нн¤.

"я люблю все, що тече", - сказав великий сл≥пий ћ≥льтон нашого часу. ћоже бути, що саме людське житт¤ часто визначаЇтьс¤ ¤к його теч≥¤. якщо д≥йсно любити те, що тече, то перший образ, з ¤ким буде асоц≥юватис¤ культура, буде образ р≥чки. ¬ит≥каючи з маленького джерела, р≥чка поступово набираЇ свою м≥ць ≥ силу, прот≥каЇ через р≥зн≥ крањни, в ¤ких вона може мати нав≥ть назви на р≥зних мовах. ¬она завжди залишаЇтьс¤ собою й завжди ≥нша. ћожна любити г≥рський пот≥к ≥ не любити широке заболочене озеро, не даючи соб≥ зв≥ту в тому, що це та ж сама р≥чка. “е ж ≥ з культурою. Ћюдин≥ може бути й д≥ла немаЇ до цього, що то Ї культура, й при цьому вона може вс≥м серцем бути в≥дданою своњй культур≥.

ƒ≥ти досить часто асоц≥юють пон¤тт¤ культури одноб≥чно, й на проханн¤ вчител¤ по¤снити його зм≥ст говор¤ть: культура - це вм≥нн¤ бути дисципл≥нованим, стриманим, вв≥чливим, тобто мають на уваз≥ культуру повед≥нки. «авданн¤ ж вчител¤ ≥стор≥њ пол¤гаЇ в тому, щоб розширити погл¤ди учн≥в на культуру, познайомити д≥тей з виникненн¤м цього пон¤тт¤ та еволюц≥Їю погл¤д≥в на нього. ј пот≥м через висв≥тленн¤ питань культури формувати творчу, розумну, високо св≥дому особист≥сть.

 ультура ¤к зм≥ст ≥ певна характеристика життЇд≥¤льност≥ людини та сусп≥льства багатогранна. “ому при розгл¤д≥ њњ сутност≥, структури, специф≥ки можлив≥ р≥зн≥ п≥дходи. як результат багатогранност≥ культури ≥снуЇ велика к≥льк≥сть њњ визначень у ф≥лософ≥њ.

” листах римського ф≥лософа ÷≥церона "“ускуланськ≥ бес≥ди" в≥н пише "cultura animi philosophi" (культура духу Ї ф≥лософ≥¤). ѕ≥зн≥ше слово "культура" все част≥ше починаЇ вживатис¤ ¤к синон≥м осв≥ченост≥, вихованост≥ людини, ≥ в цьому значенн≥ воно ув≥йшло у вс≥ Ївропейськ≥ мови, у тому числ≥ ≥ слов`¤нськ≥. ѕроте на цьому еволюц≥¤ терм≥на "культура" не зак≥нчуЇтьс¤. ” середн≥ в≥ки набираЇ поширенн¤ комплекс знань вказаного слова, зг≥дно з ¤ким культура стала асоц≥юватис¤ з м≥ським укладом житт¤, а п≥зн≥ше в епоху ¬≥дродженн¤, з удосконален≥стю людини. ” ’VIII ст. слово "культура" набуваЇ самост≥йного наукового значенн¤.

÷ей терм≥н, не випадково, оформлюЇтьс¤ у наукове пон¤тт¤ саме в добу Ќового часу. ¬≥дчутн≥ зрушенн¤ у соц≥альному бутт≥ людей, ¤к≥ сталис¤ на злам≥ —ередн≥х в≥к≥в ≥ Ќового часу, характеризувалис¤, передус≥м, початком глибоких зм≥н у становленн≥ людини до природи (промисловий переворот, пов`¤заний з переходом в≥д мануфактурного до машинного виробництва). Ћюдина починаЇ усв≥домлювати себе силою, здатною протисто¤ти природ≥, а "культура" Ївропейська людина Ќового часу над≥л¤Їтьс¤ ¤кост¤ми, ¤к≥ значно в≥др≥зн¤ють њњ в≥д "природноњ" людини минулого.

„исленн≥ концепц≥њ культури, що виникали на грунт≥ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ Ќового часу, об`Їднувались ≥деал≥стичною методолог≥Їю.  ультура розгл¤далась, передус≥м, ¤к феномен духовного пор¤дку, ¤к насл≥док ≥ про¤в творчоњ д≥¤льност≥ в галуз≥ науки, мистецтва, рел≥г≥њ. ћатер≥ально-виробнича д≥¤льн≥сть пон¤тт¤м культури не охоплювалась. ћатер≥альне виробництво у цей пер≥од мало примусовий характер. “обто не створювало належного простору дл¤ творчоњ активност≥ людини. ѕогл¤д на культурно-≥сторичний процес ¤к на розповсюдженн¤ знань, осв≥ти, удосконаленн¤ розуму був притаманний ¤к гуман≥стам епохи ¬≥дродженн¤, так ≥ мислител¤м доби ѕросв≥тництва. «окрема, французьк≥ просв≥тител≥ ¬ольтер, ј.“юрго, ћ. ондорсе вважали, що "культурн≥сть", "цив≥л≥зован≥сть" нац≥њ чи крањни пол¤гають у "розумност≥" сусп≥льних пор¤дк≥в, вим≥рюютьс¤ сукупн≥стю дос¤гнень у галуз≥ науки й мистецтв.

јле в межах ѕросв≥тництва виникаЇ критика ≥снуючоњ "культури". ∆ан ∆ак –уссо протиставл¤Ї з≥псованост≥ та моральн≥й розбещеност≥ "культурних" Ївропейських нац≥й простоту й чистоту нрав≥в народ≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на патр≥архальн≥й стад≥њ розвитку, але це не варто трактувати ¤к заклик до поверненн¤ назад, швидше це заклик до того, щоб виход¤чи ≥з знанн¤ певних переваг минулого й в≥д сучасност≥ знайти шл¤х дл¤ виправленн¤ людини.

«асновник н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ ≤.  ант вважав що культура базуЇтьс¤ не т≥льки на розум≥, а й на сфер≥ моральност≥. ” його розум≥нн≥ культура - це здатн≥сть ≥ндив≥да п≥дн¤тис¤ в≥д тваринного, природного до морального ≥снуванн¤ при ¤кому людина, д≥стаЇ можлив≥сть д≥¤ти в≥льно, заради мети, ¤ку вона сама ставить перед собою в≥дпов≥дно до вимог морального обов`¤зку.

√.√егель зробив спробу зн¤ти протилежн≥сть м≥ж просв≥тницьким ≥ романтичним трактуванн¤м культури. Ќа його думку, сутн≥сть культури визначаЇтьс¤ не наближенн¤м людини до природи, а наближенн¤м ≥ндив≥да до св≥тового ц≥лого, ¤ке включаЇ в себе ¤к природу так ≥ сусп≥льну ≥стор≥ю.

¬елику увагу ф≥лософи надавали рел≥г≥йному аспекту культури. яскравими представниками рел≥г≥йно-≥деал≥стичноњ ф≥лософ≥њ другоњ половини XIX - початку XX ст. Ї "украњнська школа" рос≥йськоњ ф≥лософ≥њ - ¬.—.—оловйов, ћ.ќ.Ѕерд¤Їв та ≥нш≥. ѕредставники цього самобутнього напр¤мку п≥дкреслювали важливу особлив≥сть культури - вона виражаЇ прагненн¤ людини, добудувати своЇ природне й соц≥альне житт¤ до духовност≥. “обто лише за допомогою культури розкриваютьс¤ найкращ≥ ¤кост≥ людини, дос¤гаЇтьс¤ њњ гармон≥¤ з оточуючим св≥том, реал≥зуЇтьс¤ њњ вище призначенн¤. ¬ищим виразом духовност≥ на думку православних ф≥лософ≥в, Ї рел≥г≥¤ ≥ культура народжуЇтьс¤ таким чином, з рел≥г≥йного культу.

ѕротилежну позиц≥ю займав революц≥йно-демократичний напр¤м, представники ¤кого акцентували увагу на залежност≥ культури в≥д матер≥ально-виробничоњ д≥¤льност≥ людей.

—интезувати матер≥ал≥стичне та ≥деал≥стичне ставленн¤ до культури важко. ќбидва напр¤мки, висв≥тлюючи складний феномен культури з р≥зних бок≥в, спри¤ють збагаченню наших у¤влень про культуру ≥ виробленню власноњ точки зору.

—ам терм≥н "культура" (в≥д лат. cultura - обробка, вихованн¤, осв≥та) нал≥чуЇ сьогодн≥ багато тлумачень. «агальним дл¤ них Ї ≥ те, що п≥д культурою на противагу "натур≥" (природ≥, природному) розум≥ють те, що створено людиною, штучно.

–ан≥ше цей терм≥н зустр≥чавс¤ т≥льки в словосполученн¤х, означаючи функц≥ю чогось: виробленн¤ правил повед≥нки, здобутт¤ знань, удосконаленн¤ мови ≥ т.п. ” б≥льшост≥ л≥нгв≥ст≥в не виникаЇ сумн≥ву, що своњм походженн¤м слово "культура" зобов'¤зане латинським словам соlo, colere - (зрощувати, обробл¤ти землю, займатис¤ землеробством). —ultus - це землеробська прац¤.

«алишивши поза увагою вузькоспец≥альне користуванн¤ терм≥ном "культура", можна вид≥лити не менше ¤к три основних п≥дходи.

ѕерший серед них - ф≥лософсько-антрополог≥чний.  ультура в цьому випадку сприймаЇтьс¤ ¤к вираз людськоњ природи. ¬она виводитьс¤ з особистостей самоњ людини. –≥зноман≥тн≥ риси культурного процесу безпосередньо зчитуютьс¤ з людськоњ натури.  ультура при цьому оц≥нюЇтьс¤ ¤к феноменолог≥¤ людини.

ѕерше антрополог≥чне трактуванн¤ феномена культури дав у 1871 роц≥ ≈дуард “ейлор (1832-1917), що визначив культуру ¤к сукупн≥сть знань, морал≥, права, мистецтва, звичањв та ≥нших особливостей, притаманних людин≥, ¤к члену сусп≥льства.

ƒругий п≥дх≥д до культури - ф≥лософсько-≥сторичний. ¬≥н претендуЇ на те, щоб розкрити механ≥зм народженн¤, виникненн¤ самоњ ≥стор≥њ людства. Ћюдина ¤кимось незрозум≥лим шл¤хом робить стрибок в≥д тварини до самоњ себе, в≥д природи до ≥стор≥њ. …мов≥рно, ¤кась ¤к≥сть у природ≥ людини Ї незвичайною, вона радикально виключаЇ "тваринн≥сть". ¬оно й забезпечуЇ рух людини в≥д зграњ в ≥сторичний прост≥р.

“ейлор заснував ф≥лософсько-антрополог≥чну базу дл¤ тлумаченн¤ культури й зв≥в все р≥знобарв`¤ природничих ¤вищ до д≥¤льност≥ людини, до культури. ¬≥н поЇднав це пон¤тт¤ з ≥стор≥Їю, ¤ка розум≥лась ¤к сукупн≥сть культурних процес≥в ≥ феномен≥в, ¤к ≥стор≥¤ цив≥л≥зац≥њ. —аме в≥н поставив проблему культури на антрополог≥чний фундамент ≥ зробив людину суб`Їктом культури.  ультура стала антрополог≥чним пон¤тт¤м. ¬она розум≥лась ¤к сукупн≥сть р≥зних д≥¤нь homo faber.

“рет≥й п≥дх≥д до трактуванн¤ культури - соц≥олог≥чний.  ультура тут трактуЇтьс¤ ¤к фактор орган≥зац≥њ й утворенн¤ житт¤ будь-¤кого сусп≥льства. ” кожному сусп≥льств≥ (¤к ≥ у кожному живому орган≥зм≥) Ї де¤к≥ культуроутворююч≥ "сили", що спр¤мовують його житт¤ по орган≥зованому, а не хаотичному шл¤ху розвитку.  ультурн≥ ц≥нност≥ створюютьс¤ самим сусп≥льством, але вони ж пот≥м ≥ визначають розвиток всього сусп≥льства вц≥лому, житт¤ ¤кого починаЇ все б≥льше залежати в≥д вироблених ним ц≥нностей. “ака своЇр≥дн≥сть сусп≥льного житт¤: над людиною часто пануЇ те, що народжено нею самою.

 ультура - це безпосередн¤ реал≥зац≥¤ людськоњ свободи, що створюЇ нов≥ символи - ц≥нност≥, зразки людськоњ повед≥нки, виробництва ≥ в≥дношень. “ому кожне дос¤гненн¤ культури п≥дносить людину, ≥ неповторне по своњй значимост≥, св≥дчить про нов≥ людськ≥ можливост≥. ќтже чим р≥зноман≥тн≥шими стають людськ≥ в≥дношенн¤, тим р≥знопланов≥шою стаЇ ≥ культура.

јле твор≥нн¤ культури не мало б н≥¤кого значенн¤, ¤кби воно не було об`Їктом успадкуванн¤, коп≥юванн¤, словом поширенн¤. ћаса твор≥в майстр≥в культури минулого ¤кими ми тепер користуЇмось, не д≥йшла до нас, коли б вони не коп≥ювались ≥ не тиражувались. ѕроцес масового насл≥дуванн¤, повторенн¤ витвор≥в культури здобув назву "цив≥л≥зац≥¤". —лово "цив≥л≥зац≥¤" походить в≥д латинського слова civilis, ¤ке означаЇ в переклад≥ на украњнську мову - цив≥льний, державний. ѕон¤тт¤ цив≥л≥зац≥¤ з`¤вилось у ’VЎ ст. у т≥сному зв`¤зку з пон¤тт¤м культури. ¬оно ≥нколи застосовуЇтьс¤ ¤к синон≥м культури. јле здеб≥льшого в≥дображуЇ р≥вень сусп≥льного розвитку взагал≥, або ступ≥нь розвитку матер≥альноњ й духовноњ культури того чи ≥ншого сусп≥льства. ѕон¤тт¤ "цив≥л≥зац≥¤" в≥дноситьс¤ до того пром≥жку часу в ≥стор≥¤ розвитку людства, ¤кий сп≥впадаЇ з пер≥одом зародженн¤ культури.

« другого боку латинське слово civilis означаЇ "м≥сто". ÷е говорить про те, що саме у м≥стах вперше виникаЇ потреба масового повторенн¤ здобутк≥в культури, отже утворенн¤ цив≥л≥зац≥њ. ” м≥стах утворюютьс¤ й кращ≥ умови дл¤ в≥дбору й збереженн¤ зразк≥в минулих культур. —аме з м≥ст ц≥ твори пот≥м поширювались у с≥льськ≥й м≥сцевост≥. “ому цив≥л≥зац≥¤ - це завжди напластуванн¤ культур, що мали м≥сце в минулому. ÷е - своЇр≥дний, актуально д≥ючий музей культури. јдже ≥ в наш≥ дн≥ живуть ≥ конкурують, наприклад, наукова медицина й знахарство, плуг ≥ трактор.

ƒл¤ того, щоб учн≥ легше могли усв≥домити р≥зницю та залежн≥сть м≥ж культурою та цив≥л≥зац≥Їю, можна навести такий приклад: людина, ¤ка винайшла колесо, - творець культури. –об≥тник, ¤кий робить це колесо на конвеЇр≥ - людина цив≥л≥зац≥њ.

”читель також маЇ показати учн¤м, що людське житт¤ внасл≥док несп≥впаданн¤ сут≥ культури й цив≥л≥зац≥њ постаЇ суперечливим. Ѕ≥льше того, людина може споживати р≥зн≥ коп≥њ культурних ц≥нностей ≥ таким чином бути цив≥л≥зованою, проте залишатись при цьому не культурною, рабом чужих ≥дей, знань, ц≥нностей.

÷ив≥л≥зоване житт¤ одном≥рне, шаблонне, ор≥Їнтовне не на творч≥сть, а на споживанн¤ нових стандарт≥в: нових шаблонних думок, буд≥вель, од¤гу й зразк≥в дл¤ насл≥дуванн¤. Ќер≥дко цив≥л≥зована маса чинить оп≥р культур≥, тобто творчост≥, саме тому, що останн¤ ламаЇ певн≥ шаблони бутт¤.

ѕотр≥бно не забувати, що ≥снуЇ межа, за ¤кою цив≥л≥зац≥¤ заснована сучасною культурою, може обернутис¤ непоправним лихом дл¤ сусп≥льства. “ак, здобутки культури (промислов≥ винаходи, науков≥ в≥дкритт¤, нов≥ засоби мистецтва тощо) при перетворенн≥ у факти цив≥л≥зац≥њ (≥ндустр≥ал≥зац≥¤, атомн≥ бомби, електростанц≥њ тощо) завдають шкоду еколог≥њ ≥ ставл¤ть п≥д знак питанн¤ ≥снуванн¤ св≥ту й людини.

“еми культури на уроках ≥стор≥њ завжди сприймаютьс¤ ц≥каво й захоплююче учн¤ми. јле щоб урок культури став вдалим, необх≥дна велика й клоп≥тка попередн¤ п≥дготовка вчител¤.

ѕо-перше, вчителю самому необх≥дно стати знавцем культурних ц≥нностей.

ѕо-друге, необх≥дно п≥д≥брати так≥ методи й прийоми висв≥тленн¤ теми, ¤к≥ б змогли зац≥кавити учн≥в.

ѕо-третЇ. –озпов≥дати про майстерн≥сть живописц¤ або описувати неповторн≥сть арх≥тектурноњ споруди й при цьому просто розводити руками, дасть мало ефекту. ”рок культури це урок наочност≥. “ому вчителю заздалег≥дь треба подбати про на¤вн≥сть на вроц≥ репродукц≥й картин, фотоальбом≥в, ≥нших можливих витвор≥в культури. ƒуже добре, коли в школ≥ Ї музей, де експонуютьс¤ предмети побуту, од¤гу ≥ т.п.

≤ нарешт≥, по-четверте, дуже важливим Ї виб≥р типу уроку. ≤ тут, на мою думку, найоптимальн≥ший виб≥р це ≥нновац≥йн≥ уроки:

”рок-подорож. Ќаприклад, "—лавними м≥сц¤ми  ињвськоњ –ус≥", де в ¤кост≥ г≥д≥в виступають учн≥.

”рок-екскурс≥¤, де екскурсоводами Ї також д≥ти.

 омп'ютерний урок.

”рок-творчий зв≥т, де д≥ти повн≥стю самост≥йно шукають необх≥дн≥ матер≥али, наочн≥сть ≥ зв≥тують про свою творчу роботу.

¬исв≥тлюючи теми культури, вчителю варто пост≥йно наголошувати, що культура це людське твор≥нн¤, ≥ ¤к людське твор≥нн¤ вона перевершуЇ природу. Ћюдина перетворюЇ ≥ добудовуЇ природу. ќтже культура - це формуванн¤ й творч≥сть.

ƒуже ефективним прийомом, ¤кий впливаЇ на формуванн¤ особистост≥ учн≥в, Ї представленн¤ протилежност≥ культурноњ людини - варвара. ¬читель говорить, що н≥¤коњ природноњ людини не ≥снуЇ. ™ лише людина культурна або варвар, ≥ вам обирати ким ви станете в житт≥: культурною людиною чи варваром.

ƒуже важливим засобом формуванн¤ особистост≥ учн≥в Ї висв≥тленн¤ рол≥ особи в творенн≥ культури. «адаючи питанн¤, ¤ку роль в≥д≥граЇ в цьому конкретна особа, вчитель маЇ наголосити, що роль особи у творенн≥ культури пол¤гаЇ у здатност≥ мислити не так, ¤к ≥нш≥, "плисти проти теч≥њ".

¬идатн≥ творц≥ культури з`¤вл¤ютьс¤ у будь-¤к≥ часи ≥ у вс≥х народ≥в. Ѕагато техн≥чних, арх≥тектурних, художн≥х пам`¤ток культури створено нев≥домими нам майстрами, щирими представниками народу. Ќеможливо у¤вити ≥стор≥ю украњнськоњ культури без ≥мен √.—ковороди, “.Ўевченка, Ћ.”крањнки, ћ.√рушевського, ≤.‘ранка, ћ.Ћисенка, ≤.√улака-јртемовського, ≤.яблонськоњ, ќ.ƒовженка. ¬с≥ вони творили в ≥м`¤ народу й заради народу.

÷≥нност≥ культури завжди були й залишались вищими ц≥нност¤ми. ÷им ≥ по¤снюЇтьс¤ широка увага до питань культури взагал≥. ¬с≥ ми повинн≥ розум≥ти що з ретроспективи народжуЇтьс¤ перспектива, з ≥стор≥њ - теор≥¤, з традиц≥й - справжнЇ новаторство. ќтже культура - це наше майбутнЇ.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму




Hosted by uCoz