¬икористанн¤ лекц≥йно-сем≥нарськоњ системи на уроках ≥стор≥њ



«м≥ст

ѕлан

¬ступ

Ћекц≥¤

—ем≥нарське зан¤тт¤

¬исновки

Ћ≥тература

ƒодатки

ѕлан

≤. ¬ступ

≤≤. Ћекц≥¤

¬имоги до проведенн¤ лекц≥њ;

¬иди лекц≥њ залежно в≥д мети та м≥сц¤ в структур≥ навчального матер≥алу;

¬иди лекц≥њ залежно в≥д форми орган≥зац≥њ ≥ керуванн¤ навчально-п≥знавальною д≥¤льн≥стю учн≥в.

≤≤≤. —ем≥нарське зан¤тт¤

«авданн¤ та типи сем≥нарського зан¤тт¤;

¬имоги до сем≥нарського зан¤тт¤;

 онференц≥¤ ¤к форма орган≥зац≥њ навчанн¤;

" руглий ст≥л" - р≥зновид сем≥нарського зан¤тт¤;

ƒискус≥¤ - форма навчанн¤;

Ќаписанн¤ та обговоренн¤ реферат≥в - форма самоосв≥ти учн≥в.

IV. ¬исновки

¬—“”ѕ

Ќавчальний предмет - ≥стор≥¤ - переживаЇ сьогодн≥ один з найц≥кав≥ших етап≥в у своЇму розвитку, бо формуЇтьс¤ концепц≥¤ ≥сторичноњ осв≥ти в ”крањн≥. ћетою державноњ Ќац≥ональноњ програми "ќсв≥та" ("”крањна XXI ст") Ї виведенн¤ осв≥ти в ”крањн≥ на р≥вень розвинутих крањн св≥ту, що можливо лише за умов в≥дходу в≥д авторитарноњ педагог≥ки ≥ впровадженн¤ сучасних педагог≥чних технолог≥й. ¬ умовах реформуванн¤ загальноњ середньоњ осв≥ти на ≥стор≥ю та на ≥нш≥ сусп≥льнознавч≥ дисципл≥ни покладаютьс¤ важлив≥ завданн¤, пов'¤зан≥ з соц≥альною адаптац≥Їю особистост≥, п≥дготовкою њњ до активного громадського житт¤ та формуванн¤, з одного боку, загальнолюдських ц≥нностей, а з ≥ншого - глибокого патр≥отизму; з формуванн¤м ≥сторичноњ св≥домост≥, що дозвол¤Ї критично осмислювати минуле й сучасне та прогнозувати майбутнЇ. ѕрактика минулого багато в чому вже не в≥дпов≥даЇ вимогам сьогоденн¤, не задовольн¤Ї прагненн¤ учн≥в зрозум≥ти суть минулого й майбутнього.

—аме цим ≥ зумовлена увага педагог≥в до ≥нновац≥й. “ерм≥н "≥нновац≥¤" означаЇ оновленн¤ процесу навчанн¤, ¤кий спираЇтьс¤, головним чином, на внутр≥шн≥ фактори. «апозиченн¤ цього терм≥на пов'¤зане з бажанн¤м вид≥лити мотивац≥йний б≥к навчанн¤.

ѕон¤тт¤ "технолог≥¤" маЇ дек≥лька значень. « початку 80-х рр. все б≥льше вживаЇтьс¤ вираз "педагог≥чн≥ технолог≥њ", ¤ких ≥снуЇ велика к≥льк≥сть. "≤нновац≥йн≥ технолог≥њ" - це ц≥леспр¤мований систематичний наб≥р прийом≥в, засоб≥в орган≥зац≥њ навчальноњ д≥¤льност≥, що охоплюЇ весь процес навчанн¤ в≥д визначенн¤ мети до одержанн¤ результат≥в. —истема ірунтуЇтьс¤ на внутр≥шн≥х умовах навчанн¤.

ќсв≥тн≥ системи повинн≥ спри¤ти реал≥зац≥њ основних завдань соц≥ально-економ≥чного та культурного розвитку сусп≥льства. ћи повинн≥ виховувати дитину, ¤ка вм≥Ї спочатку самост≥йно вчитись, а пот≥м самост≥йно ≥ творчо жити ≥ працювати. ” школ≥ учень повинен навчитис¤, в першу чергу, самост≥йно формувати мету та шл¤хи њњ дос¤гненн¤.

ўоб мати можлив≥сть знайти своЇ м≥сце в житт≥, учень сучасноњ школи повинен волод≥ти певними ¤кост¤ми:

гнучко адаптуватис¤ у м≥нливих життЇвих ситуац≥¤х;

самост≥йно та критично мислити;

ум≥ти бачити та формувати проблему, знаходити шл¤хи рац≥онального њњ вир≥шенн¤;

усв≥домлювати, де ≥ ¤ким чином здобут≥ знанн¤ можуть бути використан≥ в оточуюч≥й його д≥йсност≥;

бути здатним генерувати нов≥ ≥дењ, творчо мислити;

грамотно працювати з ≥нформац≥Їю;

бути комун≥кабельним, контактним у р≥зних соц≥альних групах, ум≥ти працювати в колектив≥, у р≥зних галуз¤х, р≥зних ситуац≥¤х, легко запоб≥гати та вм≥ти виходити з будь-¤ких конфл≥ктних ситуац≥й;

вм≥ти самост≥йно працювати над розвитком особистоњ моральност≥, ≥нтелекту, культурного р≥вн¤.

“аким чином, головний напр¤м розвитку св≥товоњ та в≥тчизн¤ноњ осв≥ти лежить у площин≥ вир≥шенн¤ проблем розвитку особистост≥ учн¤ та вчител¤, технолог≥зац≥њ цього процесу. ¬читель в цих умовах найчаст≥ше виступаЇ в рол≥ орган≥затора вс≥х вид≥в д≥¤льност≥ учн¤ ¤к компетентний консультант ≥ пом≥чник. …ого профес≥йн≥ вм≥нн¤ повинн≥ бути спр¤мован≥ не просто на контроль знань та вм≥нь школ¤ра, а на д≥агностику њх д≥¤льност≥ та розвитку.

¬иб≥р осв≥тньоњ технолог≥њ - це завжди виб≥р стратег≥њ, пр≥оритет≥в, системи взаЇмод≥њ, тактики навчанн¤ та стилю роботи вчител¤ з учнем. ќдним ≥з про¤в≥в нов≥тн≥х сучасних технолог≥й Ї впровадженн¤ лекц≥йно-сем≥нарськоњ системи в навчально-виробничу практику.

Ћ≈ ÷≤я

Ћекц≥¤ - одна ≥з форм орган≥зац≥њ навчанн¤. ѓњ основою Ї системне усне викладанн¤ вчителем навчального матер≥алу, головний зм≥ст ¤кого становл¤ть анал≥з та узагальненн¤ факт≥в, а пров≥дними прийомами Ї по¤сненн¤ ≥ м≥ркуванн¤. «алежно в≥д теми лекц≥њ в н≥й можуть переважати характеристика, опис, розпов≥дь про певн≥ факти, процеси, ¤вища. —труктура традиц≥йноњ лекц≥њ така: орган≥зац≥¤ д≥¤льност≥ вчител¤ й учн≥в; формулюванн¤ теми, постановка мети й завдань; актуал≥зац≥¤ опорних знань учн≥в; викладенн¤ зм≥сту дидактичного матер≥алу вчителем, забезпеченн¤ умов сприйн¤тт¤ та засвоЇнн¤ його учн¤ми; узагальненн¤ та систематизац≥¤ знань учн≥в, здобутих у процес≥ читанн¤ лекц≥њ.

” процес≥ п≥дготовки до лекц≥њ вчителев≥ необх≥дно: визначити оптимальний обс¤г новоњ ≥нформац≥њ, забезпечити в≥дпов≥дн≥сть ≥нформац≥њ теоретичним положенн¤м ≥сторичноњ науки; акцентувати увагу учн≥в на основному, ≥стотному; забезпечити повноту та глибину реал≥зац≥њ зм≥сту навчального матер≥алу. ¬ажливо також вибрати та рац≥онально використати методи ≥ засоби викладу зм≥сту лекц≥њ; визначити метод-дом≥нанту викладанн¤ навчального матер≥алу (репродуктивний, проблемний, творчий). —пециф≥чним у лекц≥њ в≥дносно до уроку Ї етап визначенн¤ домашнього завданн¤. “ут важливо уникати перевантаженн¤ учн≥в. « ц≥Їю метою доц≥льно давати диференц≥йован≥ завданн¤, план сем≥нарського зан¤тт¤ з теми лекц≥њ, розраховуючи на те, що учн≥ заздалег≥дь почнуть готуватис¤ до обговоренн¤ конкретних питань за зм≥стом лекц≥њ.

«алежно в≥д дидактичноњ мети та м≥сц¤ в лог≥чн≥й структур≥ навчального матер≥алу розр≥зн¤ють так≥ типи лекц≥њ: вступна, огл¤дова, узагальнююча, лекц≥¤-≥нструктаж, ≥нтегрована лекц≥¤ групи вчител≥в.

—пециф≥ка вступноњ лекц≥њ пол¤гаЇ в тому, що њњ головною метою Ї розкритт¤ пров≥дних ≥дей ≥ аспект≥в курсу навчального предмета, перспективи навчальноњ роботи з учн¤ми щодо оволод≥нн¤ зм≥стом курсу предмета. ѕри цьому важливо використовувати внутр≥шньокурсов≥ та м≥жкурсов≥ зв'¤зки. ѓх реал≥зац≥¤ забезпечуЇ ц≥л≥сне сприйн¤тт¤ та у¤вленн¤ про предмети, ¤к≥ вивчаютьс¤, њхню практичну значущ≥сть. ƒл¤ вступноњ лекц≥њ найтипов≥шим прийомами викладанн¤ навчального матер≥алу Ї пор≥вн¤нн¤, сп≥вставленн¤, висновки, оц≥нююч≥ судженн¤.

ќгл¤дова лекц≥¤ проводитьс¤, ¤к правило, з метою висв≥тленн¤ широкого кола питань з т≥Їњ чи ≥ншоњ теми, ознайомленн¤ з новою ≥нформац≥Їю з цих питань, розширенн¤ св≥тогл¤ду учн≥в. ¬ажливим моментом огл¤довоњ лекц≥њ Ї в≥дб≥р ≥ структуруванн¤ навчального матер≥алу, що забезпечуЇ п≥дготовку учн≥в до лог≥чного сприйн¤тт¤ систематизованоњ ≥нформац≥њ та засвоЇнн¤ системних знань. ѕревалюючими прийомами огл¤довоњ лекц≥њ Ї розпов≥дь, опис, анал≥з факт≥в, ¤вищ, процес≥в. «асобами реал≥зац≥њ зм≥сту огл¤довоњ лекц≥њ Ї рац≥ональне поЇднанн¤ слова вчител¤ та наочност≥ (карти, таблиць, р≥зних вид≥в “«Ќ). Ќаприклад, огл¤дову лекц≥ю можна провести в 11 клас≥ ≥з всесв≥тньоњ ≥стор≥њ на тему "«агальна характеристика напр¤мк≥в розвитку культури у ≤≤ половин≥ ’’ -’’≤ ст."; "Ћ≥кв≥дац≥¤ колон≥зму, створенн¤ ≥ розвиток незалежних держав"; "¬становленн¤ рад¤нського дом≥нуванн¤ у сх≥дноЇвропейських крањнах".

”загальнююча лекц≥¤ проводитьс¤ зазвичай п≥сл¤ вивченн¤ повного курсу навчального предмета або великого розд≥лу з метою систематизац≥њ та поглибленн¤ знань учн≥в. ¬она Ї п≥дсумком системи проведених ран≥ше урок≥в ≥ включаЇ пров≥дн≥ аспекти курсу даного навчального предмета. ” процес≥ узагальнюючоњ лекц≥њ доц≥льним Ї використанн¤ узагальнюючих таблиць, схем, “«Ќ тощо. ”загальнюючу лекц≥ю можна провести в 11 клас≥ з ≥стор≥њ ”крањни п≥сл¤ вивченн¤ теми "”крањна в умовах незалежност≥" або ≥з всесв≥тньоњ ≥стор≥њ у цьому ж клас≥ по тем≥ "—в≥т п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни".

Ћекц≥¤-≥нструктаж проводитьс¤ з метою п≥дготовки учн≥в до сем≥нарського зан¤тт¤. –озкриваючи теоретичний ≥ прикладний аспекти теми лекц≥њ вчитель акцентуЇ увагу на можливих та доц≥льних шл¤хах використанн¤ теоретичних знань; даЇ розгорнуте трактуванн¤ того кола питань, що передбачено розгл¤нути на наступному зан¤тт≥. Ќа лекц≥њ-≥нструктаж≥ можуть бути поставлен≥ завданн¤ репродуктивного, вар≥ативно-тренувального, пошукового та творчого характеру; зосереджуЇтьс¤ увага учн≥в на джерелах додатковоњ ≥нформац≥њ.

≤нтегрована лекц≥¤ групи вчител≥в в≥дбуваЇтьс¤ при проведенн≥ ≥нтегрованих урок≥в.  ожен з учител≥в викладаЇ свою частку матер≥алу. ѕрикладом ≥нтегрованоњ лекц≥њ може бути урок ≥з всесв≥тньоњ ≥стор≥њ в 11 клас≥ на тему "—в≥т на меж≥ двох тис¤чол≥ть", коли вчител≥ ≥стор≥њ, географ≥њ, б≥олог≥њ сп≥льно дають загальну характеристику глобальних проблем сучасност≥ та вказують на можлив≥ шл¤хи њх розв'¤занн¤. —п≥льно з учителем украњнськоњ мови та л≥тератури можна провести ≥нтегрований урок з ≥стор≥њ ”крањни в 9 клас≥ на тему "Ќова украњнська л≥тература к≥нц¤ XVIII - ≤ половини ’≤’ ст.".

“аким чином, з метою п≥двищенн¤ ¤кост≥ лекц≥њ вчителев≥ необх≥дно визначити м≥сце теми лекц≥њ в лог≥чн≥й структур≥ навчального предмета, оптимальний обс¤г навчального матер≥алу, форми, методи та засоби ефективноњ його реал≥зац≥њ.

«алежно в≥д форми орган≥зац≥њ ≥ керуванн¤ навчально-п≥знавальною д≥¤льн≥стю учн≥в лекц≥¤ може бути монолог≥чною, д≥алог≥чною, полем≥чною.

’арактерними ознаками монолог≥чноњ лекц≥њ Ї превалююче викладанн¤ њњ зм≥сту самим учителем, ¤кий розкриваЇ т≥ чи ≥нш≥ положенн¤ у вигл¤д≥ готових висновк≥в. ” цьому випадку учн≥ сприймають на слух ≥нформац≥ю, ф≥ксують основн≥ положенн¤, запам'¤товують. ћонолог≥чна лекц≥¤ маЇ своњ переваги та недол≥ки. ѕереваги пол¤гають у тому, що вчитель може ч≥тко визначити обс¤г зм≥сту лекц≥њ та забезпечити його реал≥зац≥ю, регламентувати власну д≥¤льн≥сть ≥ д≥¤льн≥сть учн≥в, дозувати матер≥ал за блоками ≥ фрагментами, вар≥ювати ними залежно в≥д сприйн¤тт¤ учн¤ми ≥нформац≥њ. Ќедол≥к монолог≥чноњ лекц≥њ - в≥дносна пасивн≥сть учн≥в, недостатн≥сть зворотного зв'¤зку щодо засвоЇнн¤ њњ зм≥сту, в≥дсутн≥сть можливост≥ оперативно внести корективи у зм≥ст лекц≥њ, навчально-п≥знавальну д≥¤льн≥сть учн≥в та њњ результативн≥сть. —игналами до коригуванн¤ монолог≥чноњ лекц≥њ можуть бути запитанн¤, репл≥ка, схваленн¤, нерозум≥нн¤, в≥дсутн≥сть ≥нтересу учн≥в, погана дисципл≥на.

ƒ≥алог≥чна лекц≥¤ розрахована на певний ступ≥нь участ≥ учн≥в у розкритт≥ њњ зм≥сту при кер≥вн≥й та спр¤мовуюч≥й рол≥ вчител¤. Ћекц≥¤, ¤ка проводитьс¤ у д≥алог≥чн≥й форм≥, дос¤гаЇ усп≥ху тод≥, коли вчителем добре продуман≥ та сформован≥ питанн¤ дл¤ д≥алог≥в з учн¤ми, передбачен≥ можлив≥ вар≥анти в≥дпов≥дей на них, визначен≥ серед них найб≥льш суттЇв≥.

ѕолем≥чна лекц≥¤ передбачаЇ викладанн¤ зм≥сту матер≥алу у вигл¤д≥ постановки дискус≥йних проблем, положень, що вимагають розв'¤занн¤ в ход≥ дискус≥й. ѕри цьому не виключен≥ р≥зн≥ думки з того чи ≥ншого питанн¤. –оль учител¤ у проведенн≥ полем≥чноњ лекц≥њ дуже складна. …ому необх≥дно бути ерудитом, волод≥ти мистецтвом полем≥ки, ор≥Їнтуватис¤ в р≥зних погл¤дах та спр¤мовувати учн≥в на правильн≥ висновки.  р≥м того, в≥н маЇ бути демократичним, справедливим, винах≥дливим, в м≥ру гнучким. ѕолем≥ка - один з≥ способ≥в ефективного емоц≥йного впливу на учн¤, збудженн¤ його ≥нтересу, в≥двертост≥, щирост≥, бажанн¤ шукати ≥стину.

Ќезалежно в≥д типу лекц≥њ у процес≥ њњ спостереженн¤ та анал≥зу сл≥д звернути увагу на так≥ параметри:

п≥дготовка вчителем до лекц≥њ (доц≥льний виб≥р теми лекц≥њ);

постановка триЇдиноњ мети та завдань лекц≥њ;

розробка системи питань (плану), що розкривають зм≥ст лекц≥њ; знанн¤ основноњ та допом≥жноњ л≥тератури з теми лекц≥њ, засоб≥в њњ реал≥зац≥њ, визначенн¤ пров≥дних ≥дей, виб≥р оптимальноњ структури лекц≥њ, лог≥чн≥сть викладенн¤ матер≥алу;

прийом викладанн¤ вчителем навчального матер≥алу (по¤сненн¤, м≥ркуванн¤, використанн¤ наочност≥, у тому числ≥ “«Ќ, комп'ютерноњ техн≥ки, додаткового дидактичного матер≥алу);

прийоми орган≥зац≥њ навчально-п≥знавальноњ д≥¤льност≥ учн≥в у процес≥ читанн¤ лекц≥й (складанн¤ розгорнутого або тезисного плану; конспектуванн¤ лекц≥њ, ф≥ксац≥¤ факт≥в, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ наступного проведенн¤ сем≥нарського зан¤тт¤; виб≥р прийом≥в запису матер≥алу лекц≥њ);

способи актив≥зац≥њ навчально-п≥знавальноњ д≥¤льност≥ учн≥в (постановка запитань ≥ завдань дл¤ анал≥зу, з≥ставленн¤ ≥ пор≥вн¤нн¤ р≥зних факт≥в, ¤вищ, самост≥йних висновк≥в та пропозиц≥й);

привертанн¤ уваги учн≥в до зм≥сту лекц≥њ за допомогою прийом≥в сп≥лкуванн¤ п≥д час њњ читанн¤: "÷е особливо важливо!", "¬думайтесь...", "«верн≥ть увагу..." тощо; за допомогою таких вислов≥в: "«робимо висновки...", "ќтже, ми бачимо..."; риторичних запитань, на ¤к≥ п≥зн≥ше дасть в≥дпов≥дь сам учитель: "„им по¤снити цей факт?", "як пов'¤зати м≥ж собою ц≥ под≥њ?"; пауз, ¤к≥ дають змогу учн¤м вдуматись у викладене;

тип лекц≥њ залежно в≥д дидактичноњ мети ≥ њњ м≥сц¤ в лог≥чн≥й структур≥ навчального матер≥алу (вступна, огл¤дова, узагальнююча, лекц≥¤-≥нструктаж); залежно в≥д форми орган≥зац≥њ керуванн¤ навчально-п≥знавальною д≥¤льн≥стю учн≥в (монолог≥чна, д≥алог≥чна, полем≥чна);

ефективн≥сть лекц≥њ ≥ стан дисципл≥ни учн≥в, ≥нтерес до ≥нформац≥њ, викладеноњ вчителем, ¤к≥сть виконанн¤ навчальних завдань; вм≥нн¤ учн≥в робити висновки, вносити пропозиц≥њ, м≥цн≥сть, повнота, та глибина знань учн≥в з висв≥тленоњ теми.

—≈ћ≤Ќј–—№ ≈ «јЌя““я

—ем≥нарське зан¤тт¤ Ї формою навчанн¤, що даЇ змогу ефективно орган≥зовувати самост≥йну роботу учн≥в. —ем≥нарськ≥ зан¤тт¤ найчаст≥ше провод¤ть у старших класах. ѕри цьому учн¤м надаЇтьс¤ можлив≥сть активно оперувати знанн¤ми, здобутими на уроках, а також у процес≥ самост≥йноњ роботи з рекомендованою л≥тературою. Ќа сем≥нарському зан¤тт≥ допустим≥ дискус≥њ, запереченн¤, обговоренн¤, аргументац≥¤ тощо, що даЇ змогу учн¤м б≥льш осмислено ≥ м≥цно засвоювати тему. —ем≥нар - це живий, творчий процес, ¤кий не може бути запрограмований в ус≥х детал¤х.

ќсновним завданн¤м сем≥нарського зан¤тт¤ Ї:

закр≥пленн¤, розширенн¤ та поглибленн¤ знань учн≥в, здобутих ран≥ше на уроках;

формуванн¤ ≥ розвиток навичок самост≥йноњ роботи учн≥в;

реал≥зац≥¤ диференц≥йованого п≥дходу до навчанн¤ з урахуванн¤м ≥ндив≥дуальних особливостей учн≥в;

створенн¤ умов дл¤ формуванн¤ ≥ розвитку њхн≥х пошуково-творчих знань та навичок;

навчити учн≥в застосовувати знанн¤, набут≥ на практиц≥, дл¤ анал≥зу р≥зних процес≥в.

ƒл¤ цього на сем≥нар≥ використовують р≥зн≥ форми навчанн¤. «а характером сем≥нарськ≥ зан¤тт¤ под≥л¤ютьс¤ на: випереджальн≥, навчальн≥, узагальнююч≥ (п≥дсумков≥).

¬ипереджальн≥ сем≥нарськ≥ зан¤тт¤ провод¤тьс¤ перед вивченн¤м невеликоњ за обс¤гом та нескладноњ за зм≥стом теми. ѓх мета - формувати вм≥нн¤ ор≥Їнтуватис¤ у зм≥ст≥ навчального матер≥алу, вид≥л¤ти описовий, по¤снювальний та ≥нструктивний матер≥ал, головне, ≥стотне у зм≥ст≥ теми. ѕ≥дготовка до сем≥нару такого типу вимагаЇ обов'¤зкового ≥нструктажу, розробки групових та ≥ндив≥дуальних завдань, контролю за процесом п≥дготовки учн≥в до сем≥нару.

Ќавчальний сем≥нар проводитьс¤ у процес≥ вивченн¤ теми та ставить за мету: поглибити знанн¤, сформувати ум≥нн¤ та навички застосуванн¤ теоретичних знань учн≥в у практичн≥й д≥¤льност≥, усунути прогалини у навчальних дос¤гненн¤х учн≥в ≥з засвоЇноњ теми. Ќа сем≥нарських зан¤тт¤х навчального типу вчитель, спираючись на знанн¤, вм≥нн¤ та навички учн≥в, набут≥ на попередн≥х зан¤тт¤х, розробл¤Ї систему навчальних завдань дл¤ самост≥йноњ роботи. ѕри цьому завданн¤ повинн≥ не дублювати аналог≥чн≥, ран≥ше використовуван≥, а носити вар≥ативно-тренувальний або реконструктивний характер. ќснов≥ методи та прийоми роботи вчител¤ на навчальному сем≥нар≥ - це обговоренн¤, дискус≥¤, анал≥з, висновки ≥ пропозиц≥њ.

—пециф≥ка узагальнюючого (п≥дсумкового) сем≥нару пол¤гаЇ в тому, що в≥н проводитьс¤ п≥сл¤ вивченн¤ великоњ за обс¤гом та складноњ за зм≥стом теми чи розд≥лу навчальноњ програми. …ого мета - формувати ум≥нн¤ та навички учн≥в самост≥йно систематизувати та поглиблювати знанн¤, використовувати њх у практичн≥й д≥¤льност≥. ≈фективн≥сть сем≥нарського зан¤тт¤ такого типу значною м≥рою залежить в≥д ретельност≥ п≥дготовки. ѕередус≥м, учителев≥ необх≥дно визначити м≥сце сем≥нару в систем≥ ≥нших урок≥в з навчального предмета; правильно сформулювати тему, мету, завданн¤ сем≥нару; визначити обс¤г матер≥алу дл¤ розгл¤ду на зан¤тт≥. —уттЇву роль при цьому в≥д≥граЇ орган≥зац≥йна сторона сем≥нарського зан¤тт¤, зокрема: розробка питань дл¤ обговоренн¤; складанн¤ перел≥ку основноњ та додатковоњ л≥тератури; завчасне (за 10-15 дн≥в до зан¤тт¤) доведенн¤ до в≥дома учн≥в плану сем≥нару; пов≥домленн¤ про форму орган≥зац≥њ та проведенн¤ зан¤тт¤; визначенн¤ рол≥ кожного учн¤ ¤к активного його учасника; п≥дготовка сп≥льно з учн¤ми необх≥дного наочного матер≥алу; забезпеченн¤ методичного та техн≥чного оснащенн¤ сем≥нарського зан¤тт¤. ƒо п≥дготовки сем≥нару доц≥льно залучити також батьк≥в, зав≥дувача б≥бл≥отеки навчального закладу, запропонувавши њм орган≥зувати, наприклад, виставку книг, пос≥бник≥в, зразк≥в наочних матер≥ал≥в, самост≥йних творчих роб≥т учн≥в та ≥нше.

¬ажливе значенн¤ у п≥двищенн≥ ефективност≥ сем≥нарського зан¤тт¤ маЇ технолог≥¤ його проведенн¤. як правило, сем≥нарське зан¤тт¤ починаЇтьс¤ ≥з вступного слова вчител¤ (оголошенн¤ теми, розкритт¤ њњ актуальност≥, ознайомленн¤ з планом). ќбговоренн¤ питань плану зан¤тт¤ може починатись з ран≥ше запланованого пов≥домленн¤ учн¤ або з в≥льного його виступу. Ѕажано викликати над≥йних учн≥в, але не найсильн≥ших. —ильн≥ учн≥ повинн≥ бути в резерв≥ та залучатис¤ в рол≥ опонент≥в, ¤ким можна доручити узагальненн¤ виступ≥в з того чи ≥ншого питанн¤ сем≥нару. ѕ≥сл¤ першого пов≥домленн¤ чи виступу викликаного вчителем учн¤ в обговоренн≥ питанн¤ можуть брати участь вс≥ бажаюч≥. ѕри цьому њм дозвол¤Їтьс¤ користуватис¤ конспектами, п≥дручниками, будь-¤кими джерелами. ¬читель стежить за тим, щоб п≥д час сем≥нару була створена атмосфера доброзичливост≥ та взаЇмноњ дов≥ри, в≥льного обм≥ну думками, сп≥вроб≥тництва та сп≥вдружност≥. јктив≥зац≥¤ навчально-п≥знавальноњ д≥¤льност≥ учн≥в на сем≥нар≥ залежить в≥д в≥льного вибору опонент≥в, створенн¤ проблемних ситуац≥й, розгортанн¤ м≥кро дискус≥й. «авершуЇтьс¤ сем≥нарське зан¤тт¤ п≥дбитт¤м п≥дсумк≥в обговорюваноњ теми, оц≥нюванн¤м знань учн≥в.

Ќезалежно в≥д типу сем≥нарського зан¤тт¤ у процес≥ спостереженн¤ та анал≥зу доц≥льно звернути увагу на так≥ параметри:

виб≥р теми ( сп≥вв≥дношенн¤ вивченого та нового матер≥алу, що даЇ змогу поглибити знанн¤ учн≥в, п≥двищити њх ≥нтерес до навчального предмета, розширити св≥тогл¤д; можлив≥сть забезпечити учн≥в л≥тературою з теми; врахуванн¤ ступен¤ сформованост≥ в учн≥в ум≥нь та навичок самост≥йноњ роботи );

педагог≥чна доц≥льн≥сть постановки мети та завдань сем≥нару;

п≥дготовка вчител¤ та учн≥в до сем≥нару (розчленуванн¤ теми на конкретн≥ питанн¤; ≥нструктаж щодо роботи з основною та додатковою л≥тературою; виб≥р форми самост≥йних пов≥домлень учн≥в - допов≥дь, виступ, опонуванн¤; п≥дготовка ≥люстративного матер≥алу);

технолог≥¤ проведенн¤ сем≥нару (пов≥домленн¤ теми, мети та завдань зан¤тт¤; наданн¤ слова учн¤м дл¤ пов≥домленн¤ з питань сем≥нару, коментар щодо пов≥домленн¤ учн≥в; концентруванн¤ уваги учн≥в на питанн¤х, ¤к≥ передбачен≥ планом; постановка питань у процес≥ пов≥домленн¤ учн≥в, що спонукають до дискус≥њ, вимагають доказовост≥, м≥цност≥ знань, винах≥дливост≥);

розкритт¤ теми сем≥нарського зан¤тт¤ (чи вс≥ питанн¤ розкрит≥, глибина та повнота њх висв≥тленн¤, к≥льк≥сть "активних" учасник≥в сем≥нару, актив≥зац≥¤ ≥ стимулюванн¤ учн≥в у процес≥ роботи);

п≥дбитт¤ п≥дсумк≥в сем≥нарського зан¤тт¤ (чи розкрита тема, ¤к≥ знанн¤ здобули учн≥, ставленн¤ до зан¤тт¤ ≥ творча активн≥сть учн≥в, дос¤гненн¤ мети зан¤тт¤, оц≥нюванн¤ ≥ стимулюванн¤ учн≥в до активноњ участ≥ в сем≥нар≥, похвала за кращ≥ в≥дпов≥д≥ та активну участь у робот≥ сем≥нару);

результативн≥сть сем≥нарського зан¤тт¤ (закр≥пленн¤ та поглибленн¤ здобутих ран≥ше знань учн≥в, набутт¤ нових знань; формуванн¤ в учн≥в ум≥нь та навичок, зокрема самост≥йноњ роботи з першоджерелами; розвиток зд≥бностей учн≥в, формуванн¤ вм≥нь застосовувати теоретичн≥ знанн¤ на практиц≥, ступ≥нь творчого мисленн¤ учн≥в, самоорган≥зац≥¤ та самоконтроль).

Ќавчанн¤ - не механ≥чна передача знань в≥д учител¤ учн¤м. ÷е розвиток мисленн¤ учн≥в п≥д кер≥вництвом вчител¤ на основ≥ тих знань, ¤кими потр≥бно оволод≥ти. «авданн¤ вчител¤ тут - докласти максимум зусиль, щоб сформувати в учн≥в культуру мисленн¤ - вм≥нн¤ правильно, ч≥тко будувати свою в≥дпов≥дь, висловлювати своњ думки лог≥чними зм≥стовними реченн¤ми.

Ќайважлив≥ша ознака будь-¤кого мисленн¤, незалежно в≥д його ≥ндив≥дуальних особливостей,- ум≥нн¤ вид≥л¤ти суттЇве, самост≥йно приходити до нових узагальнень.

Ќайб≥льш пл≥дним моментом дл¤ розвитку культури ≥сторичного мисленн¤ Ї сем≥нарське зан¤тт¤. —аме тут формуЇтьс¤ ≥ закр≥плюЇтьс¤ вм≥нн¤ виступати в рол≥ допов≥дач≥в ≥ опонент≥в, доводити, заперечувати чи п≥дтримувати, в≥дстоювати власну точку зору. ¬с≥ ≥нш≥ завданн¤ сем≥нару - повторенн¤ ≥ закр≥пленн¤ знань, контроль - повинн≥ п≥дпор¤дковуватись ц≥й головн≥й мет≥.

—ем≥нарське зан¤тт¤ - це гнучка форма навчанн¤, ¤ка передбачаЇ ≥нтенсивну самост≥йну роботу. —ем≥нарськ≥ зан¤тт¤ мають р≥зн≥ форми, так≥ ¤к обговоренн¤ питань, дискус≥њ п≥д кер≥вництвом учител¤. ќсобливо заслуговують на увагу "кругл≥ столи" п≥д час проведенн¤ сем≥нар≥в, учн≥вськ≥ конференц≥њ.

 онференц≥њ ¤к форма орган≥зац≥њ навчально-виховного процесу передбачаЇ присутн≥сть в одн≥й аудитор≥њ учн≥в, ¤к≥ об'Їднан≥ одн≥Їю метою - розв'¤занн¤ певноњ теоретичноњ чи практичноњ проблеми. “ворче обговоренн¤ та розв'¤занн¤ вибраноњ проблеми визначають зм≥ст конференц≥њ, характерною ознакою ¤коњ Ї дискус≥¤, а результатом - осмисленн¤ ц≥Їњ проблеми.

”чн≥вська конференц≥¤ - це важлива форма навчанн¤, ¤ка спри¤Ї формуванню знань, ум≥нь ≥ навичок учн≥в, њх закр≥пленню та вдосконаленню, поглибленню ≥ систематизац≥њ. ÷е комплексна форма узагальненн¤ результат≥в самост≥йноњ п≥знавальноњ д≥¤льност≥ учн≥в п≥д кер≥вництвом учител¤, що зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки сп≥льним зусилл¤м учител¤ та учн≥в. ћетою конференц≥њ Ї поглибленн¤, зм≥цненн¤ та розширенн¤ набутих знань;розвиток ≥ саморозвиток творчих зд≥бностей учн≥в, њхньоњ активност≥; створенн¤ передумов самовихованн¤, самовдосконаленн¤, самовизначенн¤ учн≥в.

ўодо тип≥зац≥њ шк≥льних конференц≥й немаЇ Їдиноњ думки н≥ в психолого-педагог≥чн≥й л≥тератур≥, н≥ в практиц≥ роботи загальноосв≥тн≥х заклад≥в. ќкрем≥ автори вид≥л¤ють теоретичну, читацьку й п≥дсумкову конференц≥њ; ≥нш≥ - навчально-п≥дсумкову й огл¤дову. ѕри цьому ¤к основу класиф≥кац≥њ конференц≥й р≥зн≥ автори використовують р≥зн≥ характеристики. “ак у визначенн≥ "читацька конференц≥¤" пр≥оритетним Ї контингент њњ учасник≥в, тобто читач≥в. ƒе¤к≥ автори вважають, що в практиц≥ загальноосв≥тн≥х навчальних заклад≥в сл≥д вид≥л¤ти ≥ проводити огл¤дов≥, п≥дсумков≥, теоретичн≥ конференц≥њ.

ќгл¤дова конференц≥¤ проводитьс¤ з одн≥Їњ чи к≥лькох пов'¤заних м≥ж собою актуальних проблем, з ¤ких учн≥ повинн≥ поглибити знанн¤ та отримати додаткову ≥нформац≥ю. ѓњ метою Ї систематизац≥¤ знань, ум≥нь та навичок учн≥в, стимулюванн¤ њхньоњ п≥знавальноњ активност≥, забезпеченн¤ системних знань учн≥в, формуванн¤ колективних ≥ особист≥сних в≥дносин, самост≥йност≥ у вибор≥ засоб≥в, форм ≥ метод≥в навчально-п≥знавальноњ д≥¤льност≥.

ќгл¤дова конференц≥¤ може проводитись: на початку вивченн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ теми з метою розкритт¤ перспективи вивченн¤ њњ у навчальному курс≥; всередин≥ або наприк≥нц≥ њњ вивченн¤ з метою розширенн¤, поглибленн¤ та систематизац≥њ знань, ум≥нь ≥ навичок учн≥в.

ѕ≥дсумкова конференц≥¤ проводитьс¤ ¤к заключний етап вивченн¤ певного розд≥лу навчальноњ програми. ÷е може бути конференц≥¤ з п≥дбитт¤ п≥дсумк≥в, вивченн¤ певного пер≥оду в ≥стор≥њ, з≥ спор≥днених проблем р≥зних навчальних предмет≥в, тобто з м≥жпредметноњ тематики. Ќаприклад, можна провести таку конференц≥ю на тему "√лобальн≥ проблеми сучасност≥" сп≥льно з вчителем географ≥њ.

“ематична конференц≥¤, ¤к правило, проводитьс¤ з окремоњ актуальноњ теми. ¬она може стикуватис¤ з навчальною програмою окремих предмет≥в, зумовлюватис¤ пол≥тичними чи соц≥ально-економ≥чними под≥¤ми, умовами розвитку сусп≥льства у крањн≥ чи закордоном. –азом ≥з вчителем украњнськоњ л≥тератури можна провести тематичну конференц≥ю, присв¤чену голоду 1932-1933 рр. в ”крањн≥.

ѕ≥д час проведенн¤ сем≥нарських зан¤ть варто використовувати таку форму роботи ¤к бес≥да за "круглим столом". " ругл≥ столи" належать до найб≥льш активних форм орган≥зац≥њ сем≥нарського зан¤тт¤ - колективних. ѕриклад такого сем≥нарського зан¤тт¤ - проведенн¤ "ѕрес-конференц≥њ представник≥в найб≥льших крањн св≥ту" на п≥дсумковому зан¤тт≥ з теми "Ќайб≥льш≥ крањни св≥ту - середина 80-х - 90-т≥ рр.". Ќа конференц≥њ присутн≥ "кер≥вники ур¤д≥в" ≥ "м≥н≥стри закордонних справ" —Ўј, ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини, япон≥њ, ≤тал≥њ,  итаю. Ќа столах - прапорц≥ держав ≥ таблички з назвами крањн, ¤к≥ вони представл¤ють. Ќавпроти них розм≥стилис¤ кореспонденти найб≥льш в≥домих крањн св≥ту.  ожен глава ур¤ду коротко характеризуЇ внутр≥шню пол≥тику своЇњ крањни, м≥н≥стр закордонних справ - зовн≥шню пол≥тику. ѕ≥сл¤ кожного виступу журнал≥сти мають право запитати про внутр≥шнЇ ≥ зовн≥шнЇ становище крањни.

ўе один приклад - бес≥да за "круглим столом" у 10 клас≥ на тему "ќблаштуванн¤ повоЇнного св≥ту".  лас д≥литьс¤ на дв≥ групи. ќдна - "фах≥вц≥" з даноњ теми, ≥нш≥ учн≥ становл¤ть аудитор≥ю. ”чн≥-фах≥вц≥ робл¤ть пов≥домленн¤ з таких питань:

ѕаризька мирна конференц≥¤.

”творенн¤ Ћ≥ги Ќац≥й.

¬ерсальський догов≥р.

ƒоговори з јвстр≥Їю, Ѕолгар≥Їю, ”горщиною, “уреччиною.

¬регулюванн¤ проблеми репарац≥й.

¬ашингтонська конференц≥¤ 1921 - 1922 рр.

ƒогов≥р у –апалло.

√оловн≥ постанови √енуезькоњ, √аазькоњ, Ћокарнськоњ конференц≥й.

ѕакт Ѕр≥ана- еллога.

ѕ≥сл¤ виступу учн≥в њм були поставлен≥ сл≥дуючи питанн¤:

¬ ¤ке положенн¤ ставило перемир'¤ Ќ≥меччину?

як≥ принципи економ≥чних взаЇмов≥дносин м≥ж державами у п≥сл¤воЇнний пер≥од висував американський президент ¬.¬≥льсон?

ѕроти ¤коњ статт≥ ¬ерсальського договору заперечувала Ќ≥меччина?

як≥ упереджу вальн≥ заходи могла вживати Ћ≥га Ќац≥й проти агресор≥в?

Ќа ¤к≥й основ≥ базувалас¤ ¬ерсальсько-¬ашингтонська система?

яку позиц≥ю зайн¤в ур¤д ‘ранц≥њ щодо виплати Ќ≥меччиною репарац≥й?

ѕротир≥чч¤ м≥ж ¤кими державами був покликаний л≥кв≥дувати план ƒауеса?

” чому, на вашу думку, пол¤гали сильн≥ сторони ≥ недол≥ки пакту Ѕр≥ана- еллога?

ѕ≥дготовка до таких урок≥в проводитьс¤ заздалег≥дь. ”чн¤м даЇтьс¤ список рекомендованоњ л≥тератури ≥ теми, ¤к≥ треба повторити. ”рок починаЇтьс¤ з≥ вступного слова вчител¤. ќбговоренн¤ питанн¤ повинно в≥дбуватис¤ коректно. ¬ к≥нц≥ уроку робитьс¤ висновок з в≥дпов≥дноњ проблеми ≥ даЇтьс¤ оц≥нка роботи класу ≥ окремих учн≥в.

Ќа сем≥нар≥ дл¤ дос¤гненн¤ мети використовують р≥зн≥ форми навчанн¤. ќдин з ефективних прийом≥в, що актив≥зуЇ п≥знавальну д≥¤льн≥сть, Ї дискус≥¤. ƒискус≥¤, розгл¤д, досл≥дженн¤. ÷е обговоренн¤ сп≥льного питанн¤, проблеми з метою правильного вир≥шенн¤. ƒискус≥¤ виникаЇ внасл≥док сп≥лкуванн¤ вчител¤ ≥ учн≥в один з одним у процес≥ вир≥шенн¤ проблемноњ ситуац≥њ. ѓњ основне завданн¤ - сформувати правильний погл¤д при розв'¤занн≥ будь-¤коњ проблеми. ƒискус≥¤ ¤к≥сна тод≥, коли учн≥ добре п≥дготовлен≥, мають опорн≥ знанн¤. ѕредмет дискус≥њ та њњ план вчитель продумуЇ заздалег≥дь. ¬она може бути побудована на основ≥ двох положень, з ¤ких треба вибрати ≥ довести правильне, або одного визначенн¤ чи тези, ¤ку потр≥бно в≥дкинути чи довести њњ правильн≥сть.

ћехан≥зм дискус≥њ: проблемна ситуац≥¤, що характеризуЇ психолог≥чний стан учн≥в, пор¤д з ≥нтелектуальними труднощами супроводжуЇтьс¤ п≥двищенн¤м п≥знавальноњ активност≥ та бажанн¤м роз≥братис¤ у проблем≥.

Ѕудь-¤ка дискус≥¤ включаЇ три компоненти.

ѕ≥знавальний.

ѕ≥знавальний включаЇ знанн¤ про предмет, що викликаЇ суперечку ≥ проблемну ситуац≥ю.

ќперац≥йно-комун≥кативний.

ќперац≥йно-комун≥кативний означаЇ вм≥нн¤ вести суперечку ≥ в≥дстоювати свою точку зору, волод≥ти способами зд≥йсненн¤ лог≥чноњ операц≥њ.

≈моц≥йно-оц≥ночний.

≈моц≥йно-оц≥ночний включаЇ емоц≥йн≥ переживанн¤, потреби, ц≥нност≥, в≥дносини, мотиви, оц≥нки.

ƒискус≥¤ повинна бути частиною навчального процесу. ™ дек≥лька вид≥в дискус≥њ:

—понтанна дискус≥¤, що виникаЇ в ход≥ сп≥льного вир≥шенн¤ проблеми вс≥ма учн¤ми чи групою учн≥в. ÷е буваЇ тод≥, коли проблема учн¤м дуже близька.

«аздалег≥дь запланована дискус≥¤. ƒл¤ цього учн≥ попередньо ознайомлюютьс¤ з предметом суперечки. ¬они опрацьовують в≥дпов≥дну л≥тературу. ”чн≥ мають достатньо знань дл¤ розв'¤занн¤ проблеми.

ƒл¤ дискус≥њ характерн≥ так≥ пон¤тт¤: знанн¤, вм≥нн¤, навички, досв≥д творчоњ д≥¤льност≥.

Ќеобх≥дно назвати мету уроку. ћоже бути попередньо даний учн¤м текст ≥ п≥сл¤ його прочитанн¤ висуваЇтьс¤ проблема. ѕод≥л¤ютьс¤ дискус≥њ ≥ за к≥льк≥стю учасник≥в.  оли в дискус≥њ беруть участь два учн≥, то це дискус≥¤-д≥алог. ™ групов≥ дискус≥њ, де зад≥¤н≥ групи, ≥ Ї масова дискус≥¤, в ¤к≥й залучен≥ вс≥ учн≥.

≈тапи п≥дготовки ≥ проведенн¤:

ћотивац≥¤, пов'¤зана з п≥дготовкою до дискус≥њ. “реба стимулювати ≥нтерес учн≥в до проблеми, суперечки. ƒл¤ цього готують ¤скрав≥ уривки або цитати з книг, ¤к≥ викладають зм≥ст суперечки чи позиц≥ю обох стор≥н. ƒл¤ дискус≥њ можна скористатис¤ глобальними проблемами з еколог≥њ. Ќаприклад.

¬ичерпан≥ вс≥ природн≥ ресурси на «емл≥, природа забруднена, неминуча еколог≥чна катастрофа.

„и вир≥шуЇтьс¤ еколог≥чна проблема при скороченн≥ потреб людини?

—в≥т вр¤туЇ комп'ютерна революц≥¤ з найнов≥шою технолог≥Їю. ™диний вих≥д - не гальмувати, а спри¤ти њњ розвитков≥.

«апитати учн≥в, з ¤кою точкою зору вони згодн≥.

ƒискус≥ю провод¤ть на тему, що ц≥кавить учн≥в, близька њм.

¬имоги до дискус≥њ:

ѕроблема повинна в≥дпов≥дати в≥ков≥ ≥ накопиченому досв≥дов≥.

”чн¤м необх≥дно волод≥ти темою, ¤ка спираЇтьс¤ на досв≥д, знанн¤, вм≥нн¤.

ƒискус≥¤ повинна розвиватис¤ з основних питань, нести в соб≥ суть протир≥чч¤. ƒискус≥¤ - суперечка по сут≥, в ход≥ ¤коњ учн≥ отримують важлив≥ ц≥нност≥.

ѕри п≥дготовц≥ вчитель повинен ч≥тко сформулювати завданн¤, бажано з по¤сненн¤ми, що розкривають суть проблеми ≥ питанн¤ про можлив≥ шл¤хи њњ вир≥шенн¤. ƒоц≥льно з цього приводу звернутис¤ до думок учених.

ѕри п≥дготовц≥ учн≥в ознайомлюють з в≥дпов≥дною л≥тературою, список ¤коњ треба дати заздалег≥дь.

Ќе менш важливою Ї п≥дготовка до написанн¤ ≥ обговоренн¤ реферат≥в. “ематика реферат≥в повинна в≥дображати основн≥ питанн¤ теми, доповнювати або поглиблювати њх. ѕ≥дготовка реферату - це робота з документами, додатковою л≥тературою. Ћ≥тературу рекомендуЇ вчитель. ≤снують вимоги до написанн¤ реферату:

а) скласти план викладу;

б) п≥д≥брати матер≥ал дл¤ висв≥тленн¤ питань;

в) прочитати в≥дпов≥дн≥ матер≥али;

г) проанал≥зувати прочитане;

д) коротко записати.

¬»—Ќќ¬ »

Ќин≥ ≥ наша держава, ≥ все в держав≥, в тому числ≥ й ≥сторична наука, переживають складн≥ часи. ¬≥дбуваЇтьс¤ створенн¤ нац≥ональноњ модел≥ шк≥льноњ ≥сторичноњ осв≥ти, спр¤мованоњ на висв≥тленн¤ ≥стор≥њ ”крањни у взаЇмозв'¤зку ≥з св≥товою ≥стор≥Їю. «≥ставленн¤ ≥стор≥њ ”крањни ≥ заруб≥жних крањн спри¤Ї формуванню пон¤тт¤ про Їдин≥ законом≥рност≥ розвитку сусп≥льства, показуЇ в≥дм≥нност≥, особливост≥ в ≥сторичному поступ≥ р≥зних народ≥в. ѕрограма передбачаЇ засвоЇнн¤ значного за обс¤гом матер≥алу в обмежений час. ÷е ставить перед учителем складне завданн¤: ¤к це зробити. „ерез те ≥ звертаютьс¤ педагоги до ≥нновац≥й, до ≥нновац≥йних технолог≥й. ќдним ≥з про¤в≥в нов≥тн≥х сучасних технолог≥й Ї впровадженн¤ лекц≥йно-сем≥нарськоњ системи в навчально-виробничу практику.

Ћекц≥¤ - одна ≥з форм орган≥зац≥њ навчанн¤. Ћекц≥њ бувають р≥зн≥: вступн≥, огл¤дов≥, узагальнююч≥, лекц≥¤-≥нструктаж, ≥нтегрована лекц≥¤. ÷е залежить в≥д дидактичноњ мети та м≥сц¤ лекц≥њ у лог≥чн≥й структур≥ навчального матер≥алу. «алежно в≥д форми орган≥зац≥њ навчанн¤ лекц≥¤ може бути монолог≥чною, д≥алог≥чною, полем≥чною. Ќезалежно в≥д типу лекц≥њ вона повинна в≥дпов≥дати певним вимогам ≥ спри¤ти засвоЇнню учн¤ми навчального матер≥алу та спонукати њх до самост≥йного здобуванн¤ знань. ≈фективно орган≥зувати самост≥йну роботу учн≥в допомагають сем≥нарськ≥ зан¤тт¤. Ќайчаст≥ше вони провод¤тьс¤ у старших класах. ”чн≥ вчатьс¤ оперувати набутими знанн¤ми, працювати з рекомендованою л≥тературою, дискутувати, писати й обговорювати реферати. —ем≥нар - це живий, творчий процес ≥ його не можна запрограмувати в ус≥х детал¤х, але вчителю сл≥д добре продумати кожен етап зан¤тт¤. «а характером сем≥нарськ≥ зан¤тт¤ под≥л¤ютьс¤ на випереджальн≥, навчальн≥, узагальнююч≥ (п≥дсумков≥).

¬ажливу роль у п≥двищенн≥ ефективност≥ сем≥нарського зан¤тт¤ в≥д≥грають п≥дготовка та технолог≥¤ його проведенн¤. ¬читель стежить за тим, щоб п≥д час сем≥нару була створена атмосфера доброзичливост≥ та взаЇмноњ дов≥ри, в≥льного обм≥ну думками, сп≥вроб≥тництва та сп≥вдружност≥. ƒоц≥льно поставити на зан¤тт≥ проблемне питанн¤, викликати розгортанн¤ м≥кро дискус≥й, а завершити сем≥нар п≥дбитт¤м п≥дсумк≥в обговорюваноњ теми та оц≥нюванн¤м знань учн≥в. —ем≥нарськ≥ зан¤тт¤ р≥зних тип≥в спри¤ють розвитку мисленн¤ учн≥в. —аме тут формуЇтьс¤ ≥ закр≥плюЇтьс¤ вм≥нн¤ виступати в рол≥ опов≥дувач≥в ≥ опонент≥в, доводити, заперечувати чи п≥дтримувати, в≥дстоювати власну точку зору. ¬с≥ ≥нш≥ завданн¤ сем≥нару - повторенн¤ ≥ закр≥пленн¤ знань, контроль - повинн≥ п≥дпор¤дковуватис¤ ц≥й головн≥й мет≥. —ем≥нарське зан¤тт¤ спри¤Ї ≥нтенсивн≥й самост≥йн≥й робот≥ учн≥в, формуЇ в них вм≥нн¤ працювати з додатковою л≥тературою. —ем≥нар - це своЇр≥дна п≥дготовка учн≥в до навчанн¤ у вищих навчальних закладах.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

¬ащенко √. «агальн≥ методи навчанн¤. ѕ≥дручник дл¤ педагог≥в. -  ., ”крањнська видавнича сп≥лка. - 1997. - 441с.

ћочк≥на Ћ.≤., √урко “.—. Ќестандартн≥ уроки з ≥стор≥њ ”крањни. ћетодичний пос≥бник. - "ћандр≥вець", “ерноп≥ль. - 2002. - 70с.

ќсв≥тн≥ технолог≥њ. Ќавчально-методичний пос≥бник. «а загальною редакц≥Їю ќ.ћ.ѕЇхоти. -  и≥в, "ј.—. " - 2002. - 252с.

‘орми навчанн¤ в школ≥: книга дл¤ вчител¤. «а редакц≥Їю ё.≤. ћальованого. -  , ќсв≥та - 1992 - 160с.

"ƒиректор школи" є16 за 2001 р.

"«авуч" є13 за 2001 р.

"«авуч" є19 за 2003 р.

"«авуч" є29 за 2003 р.

"«авуч" є31 за 2003 р.

"≤стор≥¤ в школ≥" є7 за 2001 р.

"ѕреподавание истории в школе" є4 за 1989 г.

"ѕреподавание истории в школе" є1 за 1990 г.




На головну


Hosted by uCoz