”чн≥вське самовр¤дуванн¤ ≥ громад¤нська осв≥та
Е пол≥тик мусить обмежитис¤ боротьбою проти зла, зам≥сть боротис¤ за "позитивн≥" чи "вищ≥" ц≥нност≥, так≥ ¤к щаст¤ тощо, вчитель, у принцип≥, перебуваЇ в ≥ншому становищ≥. ’оч в≥н не повинен нав'¤зувати своЇ м≥рило "вищих" ц≥нностей учн¤м, безперечно, мусить старатис¤ збуджувати њхн≥й ≥нтерес до цих ц≥нностей. ¬≥н повинен п≥клуватис¤ про душ≥ своњх учн≥вЕ ¬≥дпов≥дно, спроби нав'¤зати вищ≥ ц≥нност≥ не лише зазнають невдач≥, а й можна стверджувати, що вони завдають шкоди - ведуть до чогось реальн≥шого ≥ б≥льш загального, н≥ж нам≥чен≥ ≥деали. Е"Ќе зашкодь" (а отже, "дай молодим те, в чому вони в≥дчувають нагальну потребу, щоб стати незалежними в≥д нас ≥ спроможними робити св≥й виб≥р") - це було б дуже корисною метою дл¤ нашоњ осв≥тньоњ системиЕ
арл ѕоппер. ¬≥дкрите сусп≥льство та його
вороги. “. 2, ињв// ќснови, 1994, с. 300
ЌемаЇ потреби доводити актуальн≥сть двох проблем сьогоденн¤: становленн¤ д≥йсно демократичного сусп≥льства в ”крањн≥ та докор≥нного реформуванн¤ системи середньоњ осв≥ти. Ќезаперечним Ї й взаЇмозв'¤зок цих проблем, ¤кий, ¤к ≥ завжди в таких кардинальних випадках, змушуЇ пригадати старий лог≥чний жарт: що було ран≥ше, курка чи ¤йце? ћожливо, мова повинна йти не лише про перегл¤д засадничих принцип≥в, а й про зм≥ну парадигми нашоњ д≥¤льност≥, ¤кщо ми хочемо дос¤гти результата, адже певна форма демократ≥њ ≥снуЇ так само, ¤к ≥снуЇ певний стереотип самовр¤дуванн¤ ≥ не виключено, що шл¤х впровадженн¤ одного й ≥ншого суттЇвим чином впливаЇ на њх становленн¤ ≥ функц≥онуванн¤. «рештою, ми отримуЇмо певний соц≥альний результат, ¤кий так чи ≥накше визначатиме майбутнЇ.
–озум≥ючи таку в≥дпов≥дальн≥сть, легше з'¤сувати мету впровадженн¤ самовр¤дуванн¤ в середньому навчальному заклад≥ та св≥домо њњ за¤вити. ѕосл≥довн≥сть вимагаЇ визначити њњ ¤к поЇднанн¤ оптим≥зац≥њ внутришк≥льного управл≥нн¤ на основ≥ ¤кнайширшого залученн¤ учн≥в з фундаментальними принципами демократичного сусп≥льства.
ѕриродно постаЇ питанн¤ про метод реал≥зац≥њ ц≥Їњ комплексноњ мети, ¤кий повинен бути адекватним, гнучким, результативним (¤к казав √егель, метод Ї усв≥домленн¤м формою внутр≥шнього саморуху њњ зм≥сту). Ќе п≥дл¤гаЇ запереченню необх≥дн≥сть у створенн≥ концепц≥њ самовр¤дуванн¤ ≥ сл≥дуванн¤ њй, але тут виникають дв≥ можливост≥, в≥дм≥нн≥сть м≥ж ¤кими може стати принциповою. ƒл¤ по¤сненн¤ ц≥Їњ в≥дм≥нност≥ доречно ввести в м≥ркуванн¤ пон¤тт¤ дискурсу. ƒискурс можна визначити через актуал≥зац≥ю певних смислових тенденц≥й ¤к частини соц≥альноњ практики, тобто сукупн≥сть характеристик соц≥альноњ д≥¤льност≥ ¤к з огл¤ду на њњ зм≥ст, так ≥ з огл¤ду на способи його реал≥зац≥њ, причому не обов'¤зково у ви¤вленому вигл¤д≥. ќтже, перша можлив≥сть може бути названа директивним дискурсом ≥ включаЇ в себе ¤к ч≥ткий, достатньо детал≥зований опис (план) системи самовр¤дуванн¤ зг≥дно концепц≥њ, так ≥ детально спланован≥ етапи, заходи, терм≥ни його реал≥зац≥њ. Ќамаганн¤ планом≥рно-педантично зд≥йснювати цей план призводить не лише до де¤ких нев≥дпов≥дностей м≥ж бажаним та реал≥зованим, а й до утвердженн¤ догматичного п≥дходу, ¤кий ≥гноруЇ природн≥сть самого процесу. ƒруга можлив≥сть, назвемо њњ дискурсом часткових ≥нновац≥й, йде через спроби впровадженн¤ окремих в≥дносно чи абсолютно ≥нновац≥йних елемент≥в на певних д≥л¤нках д≥¤льност≥ за умови њхнього принципового узгодженн¤ з концептуальними засадами. ¬ цьому випадку ≥снуЇ прост≥р дл¤ гнучкого реагуванн¤ на можлив≥ труднощ≥, прост≥р дл¤ корекц≥њ, що забезпечуЇ природн≥сть процесу, несум≥сну ≥з зухвалою думкою, що нам в≥домо все наперед. ƒо того ж дискурс часткових ≥нновац≥й дозвол¤Ї починати процес вибудови системи самовр¤дуванн¤ з будь-¤кого елемента, незалежно в≥д його об'Їктивноњ значущост≥, тобто у самих витоках забезпечити в≥дпов≥дн≥сть потребам закладу ≥ демократичн≥сть, поза¤к в≥н ірунтуЇтьс¤ на залежност≥ функц≥¤-≥нститут.
ќск≥льки на практиц≥ ц≥ дв≥ можливост≥ не ≥снують в чистому вигл¤д≥ в силу не завжди ч≥ткого ви¤вленн¤ ≥ усв≥домленн¤, њх ≥ доречно вважати дискурсами ≥ це пон¤тт¤ Ї продуктивним ¤к з теоретичного, так ≥ з практичного боку.
ћожливост≥ учн≥вського самовр¤дуванн¤, за умови його оптимального впровадженн¤, дл¤ покращенн¤ керованост≥ школи та позитивних зм≥н м≥крокл≥мату зрозум≥л≥. ≤нший б≥к справи - його вплив на утвердженн¤ демократ≥њ в сусп≥льств≥, - не такий ¤сний в силу багатогранност≥ сусп≥льного житт¤. “ому виникаЇ питанн¤, що ж у самовр¤дуванн≥ може бути корисним дл¤ сусп≥льства, коли учн≥ п≥дуть у самост≥йне доросле житт¤, що треба закласти у п≥двалини самовр¤дуванн¤, аби воно дало сусп≥льно значущ≥ насл≥дки? –озум≥ючи всю складн≥сть ≥ тривал≥сть процесу становленн¤ демократ≥њ ≥ в≥дсутн≥сть жорстких, однозначних зв'¤зк≥в м≥ж особистим досв≥дом учн≥в ≥ л≥н≥Їю њх повед≥нки в дорослому майбутньому, все ж таки можна вказати одну з основ демократ≥њ, придатну до впровадженн¤ в учн≥вське самовр¤дуванн¤. ÷е - пон¤тт¤ громад¤нського сусп≥льства, п≥д ¤ким сл≥д розум≥ти встановленн¤ та дотриманн¤ закон≥в ≥ правил, ¤к≥ захищають громад¤н в≥д неправом≥рних д≥й ≥нших громад¤н та неправом≥рних д≥й ур¤ду. ÷е сусп≥льство, ¤ке ц≥нуЇ та заохочуЇ участь громад¤н у громадських орган≥зац≥¤х та групах за ≥нтересами. …ого ц≥ль - захист прав людини, стимулюванн¤ людей до участ≥ у прийн¤тт≥ державних р≥шень щодо питань, ¤к≥ впливають на економ≥чний, соц≥альний та пол≥тичний розвиток. «датн≥сть жити в громад¤нському сусп≥льств≥, а в наших умовах певною м≥рою ≥ створювати його, закладаЇтьс¤ через ц≥леспр¤мовану громад¤нську осв≥ту, тобто формуванн¤ культури громад¤нськост≥, вм≥нн¤ та навичок жити громадою.
ћежуючи з такими пон¤тт¤ми, ¤к формуванн¤ пол≥тичноњ культури, вихованн¤ птр≥отизму, громад¤нська осв≥та Ї самоц≥нним смисловим прошарком, ¤кий визначаЇ ¤кост≥ ос≥б та громад, на жаль майже в≥дсутн≥ сьогодн≥. еруючись принципами громад¤нськоњ осв≥ти, ми отримуЇмо перспективу зростанн¤ громад¤нськоњ активност≥ через посл≥довн≥ етапи: ≥ндив≥дуал≥зм, комун≥таризм, мун≥ципал≥зм, рег≥онал≥зм, секул¤рний цив≥л≥зм, посл≥довн≥сть ¤ких може реал≥зовуватись нав≥ть в рамках учн≥вського пер≥оду становленн¤ особистост≥. « ≥ншого боку, запровадженн¤ громад¤нського компоненту в систему осв≥ти дозволить оптим≥зувати њњ, подолати властивий њй догматизм ≥ монолог≥чн≥сть, сприйн¤тт¤ знанн¤ ¤к суми ≥стин, ¤к≥ учень маЇ лише пасивно засвоњти, усунути авторитарний стиль стосунк≥в м≥ж учителем та учнем.
«апочаткуванн¤ системи самовр¤дуванн¤ в л≥цењ "”н≥версум" ірунтувалос¤ на де¤ких суттЇво важливих принципах, без дотриманн¤ ¤ких неможливе, на думку колективу л≥цею (учн≥в ≥ педагог≥в), повноц≥нне ≥ практично корисне њњ функц≥онуванн¤.
ѕо-перше, потреба в самоуправл≥нн≥ повинна природно визр≥ти в середовищ≥ учн≥в, зростаючи на њхньому бажанн≥ самим пор¤дкувати л≥цейним житт¤м ≥ в≥дпов≥дно цьому, повинн≥ в≥дбутис¤ де¤к≥ зм≥ни ≥ в св≥домост≥ педагог≥в (готовн≥сть працювати в простор≥ громад¤нського сусп≥льства, вм≥нн¤ д≥¤ти не за детал≥зованим планом, а дискурсивно, зг≥дно концептуальним засадам), що буде основою подальшого сп≥вроб≥тництва.
ѕо- друге, самовр¤дуванн¤ мусить в≥дпов≥дати реальним ≥ конкретним запитам учн≥в, ¤к≥ вони здатн≥ задовольнити майже ц≥лком власними зусилл¤ми.
ѕо-третЇ, самовр¤дуванн¤ потр≥бно розгл¤дати не т≥льки ¤к суто прагматичну р≥ч, а й у б≥льш широкому контекст≥ набутт¤ учн¤ми громад¤нського досв≥ду ≥ проведенн¤ певноњ осв≥тньоњ роботи серед майбутн≥х ц≥лком д≥Їздатних громад¤н ”крањни.
«в≥дси, по-четверте, вкрай необх≥дно в орган≥зац≥њ структур ≥ заход≥в самовр¤дуванн¤ знайти баланс м≥ж доступн≥стю громадськоњ ≥ громад¤нськоњ (учн≥ повинн≥ в≥дчувати себе громад¤нами л≥цею) д≥¤льност≥ та збереженн¤м њњ сутност≥, основних механ≥зм≥в, беручи за зразок реальне громад¤нське житт¤.
ќтже, самовр¤дуванн¤ з одного боку виконуЇ функц≥њ внутр≥шньоњ самоорган≥зац≥њ учн≥в л≥цею, а з ≥ншого - вигл¤даЇ моделлю майбутнього поводженн¤ громад¤н ”крањни в умовах в≥дкритого сусп≥льства ≥ таким чином вир≥шуЇ завданн¤ громад¤нськоњ осв≥ти.
ћаючи нобх≥дн≥ вих≥дн≥ умови дл¤ створенн¤ системи самовр¤дуванн¤ в л≥цењ, було розпочато роботу з орган≥зац≥њ заход≥в, зм≥ст ¤ких, з акцентом на громад¤нському компонент≥, роз'¤снювавс¤ вс≥м л≥цењстам ≥, особливо, л≥дерам цього процесу. ≈тапами формуванн¤ системи самовр¤дуванн¤ були:
‘ормуванн¤ ”становчих збор≥в л≥цею "”н≥версум" шл¤хом р≥вного делегуванн¤ класами њхн≥х представник≥в, обраних зборами клас≥в.
¬иробленн¤ ”становчими зборами ≥ оприлюдненн¤ пор¤дку ≥ норм проведенн¤ вибор≥в орган≥в самовр¤дуванн¤.
‘ормуванн¤ ¬иборчоњ ком≥с≥њ л≥цею "”н≥версум" шл¤хом р≥вного делегуванн¤ класами њхн≥х представник≥в, обраних зборами клас≥в ≥ њњ д≥¤льн≥сть з п≥дготовки вибор≥в.
ѕроведенн¤ вибор≥в —енату л≥цею "”н≥версум".
¬нутр≥шнЇ структуруванн¤ —енату ≥ початок його роботи.
‘ормуванн¤ ≥нших орган≥в учн≥вського самовр¤дуванн¤.
–озгортанн¤ повномасштабноњ д≥¤льност≥ учн≥вського самовр¤дуванн¤ л≥цею "”н≥версум".
ќсновоположним в побудов≥ структури учн≥вського самовр¤дуванн¤ в л≥цењ Ї проведенн¤ основних ознак реального сусп≥льного бутт¤ з метою створенн¤ середовища, ¤ке навчаЇ ≥ виховуЇ вм≥нн¤ ≥снувати в умовах громад¤нського сусп≥льства. —труктура маЇ три основн≥ блоки, пов'¤зан≥ м≥ж собою функц≥онально таким чином, щоб моделювати взаЇмод≥ю основних суб'Їкт≥в сусп≥льно-пол≥тичноњ сп≥льноти.
ѕерший блок включаЇ в себе учн≥вський парламент - —енат, ¤кий под≥л¤Їтьс¤ не ш≥сть ком≥тет≥в, сформованих за функц≥ональним принципом (орган≥зац≥йний, ≥з зовн≥шн≥х зв'¤зк≥в, з навчанн¤ ≥ дисципл≥ни, ≥з благоустрою, з≥ спорту, з культури). ¬они в≥дпов≥дають за визначен≥ сенаторами напр¤мки д≥¤льност≥. ќчолюЇ —енат сп≥кр. ќкремий орган - арб≥траж, ¤кий виконуЇ роль л≥цейного суду. “аким чином, тут репрезентовано, умовно кажучи, владн≥ структури за моделлю, ¤ка поЇднуЇ ознаки парламентськоњ республ≥ки та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (тобто без ч≥ткого под≥лу представницьких, законодавчих, виконавчих функц≥й, оск≥льки цей под≥л призводив би до певноњ бюрократизац≥њ самовр¤дуванн¤).
ƒругий блок уособлюЇ власне громад¤нське сусп≥льство, тобто сферу в≥льного вибору, самовизначенн¤, осерд¤ приватного, незалкежного в≥д "влади" ≥снуванн¤. ” цьому блоц≥ можна вид≥лити два р≥вн≥: р≥вень класних колектив≥в, де в≥дбуваЇтьс¤ комун≥тарна самоорган≥зац≥¤, пристосована до сп≥в≥снуванн¤ ≥ взаЇмод≥њ з ≥нституц≥¤ми "владного" блоку ≥ р≥вень громадськоњ самоорган≥зац≥њ, на ¤кому виникають добров≥льн≥ обаЇднанн¤ учн≥в, що, з одного боку, слугують задоволенню њхн≥х потреб, а з ≥ншого, Ї орган≥зац≥йними центрами, призначеними дл¤ реал≥зац≥њ усв≥домлених громадами й формал≥зованих "владними" органами ≥нтерес≥в (групи з допомоги у навчанн≥, патронат, об'Їднанн¤ клуб≥в " осмос", групи спортивних ≥ культурних орган≥затор≥в).
“рет≥й блок виконуЇ мед≥а-функц≥ю. ѕрес-центр, ¤кий його уособлюЇ, Ї незалежним "дзеркалом" всього, що в≥дбуваЇтьс¤ в л≥цењ, в≥дбиваЇ вс≥ можлив≥ погл¤ди й думки. ћаючи розгалужену ≥нформац≥йну структуру (газета "¬ процес≥Е", ≥нформац≥йний стенд, "Ѕлискавка", в≥дд≥л л≥топису л≥цею, рад≥огазета тощо), в≥н зд≥йснюЇ пр¤мий та зворотний зв'¤зок м≥ж "владним" блоком та блоком громад¤нського сусп≥льства, публ≥куючи оф≥ц≥йну ≥нформац≥ю, слугуючи полем≥чною трибуною, критикуючи недол≥ки та провод¤чи журнал≥стськ≥ розсл≥дуванн¤.
ќсновним демократичним механ≥змом у систем≥ самовр¤дуванн¤ виступають вибори (референдум). ¬они провод¤тьс¤ за р≥зними системами в залежност≥ в≥д органу, ¤кий формуЇтьс¤, але завжди в умовах, наближених до реальних виборчих технолог≥й: на¤вн≥ основн≥ етапи виборчого процесу, забезпечена орган≥зац≥йна та матер≥ально-техн≥чна база (списки виборц≥в, бюлетен≥ встановленного зразка, каб≥нки та урни дл¤ голосуванн¤ тощо). ќрган≥зац≥ю, проведенн¤ вибор≥в, п≥драхунок голос≥в, оприлюдненн¤ протокол≥в про результати вибор≥в зд≥йснюЇ ¬иборча ком≥с≥¤ л≥цею, контроль за д≥¤льн≥стю ¤коњ зд≥йснюють зареЇстрован≥ спостер≥гач≥. ƒуже важливим Ї дотриманн¤ загальнодемократичних принцип≥в виборчого процесу: вибори Ї в≥льними ≥ в≥дбуваютьс¤ на основ≥ загального, р≥вного ≥ пр¤мого права шл¤хом таЇмного голосуванн¤ з гарант≥Їю в≥льного волеви¤вленн¤ виборц≥в.
¬же дек≥лька проведених вибор≥в дають учн¤м змогу зрозум≥ти, що демократ≥¤ - це не лише свобода, а й в≥дпов≥дальн≥сть ¤к тих, кого обирають, так ≥ тих, хто обираЇ. ”св≥домлюючи цю в≥дпов≥дальн≥сть, учн≥ прородно ставл¤ть соб≥ запитанн¤: де прол¤гаЇ межа компетенц≥њ учн≥вського самовр¤дуванн¤, ≥ приход¤ть до необх≥дност≥ ч≥тко визначити њњ. “ак з'¤вл¤Їтьс¤ ≥де¤ створенн¤ конституц≥њ самовр¤дуванн¤, ¤ка входить складовою частиною до статуту л≥цею. ¬ажливо, щоб п≥д час створенн¤ конституц≥њ було дотримано двох умов. ѕо-перше, розпод≥л функц≥й самовр¤дуванн¤ ≥ адм≥н≥страц≥њ л≥цею визначаЇтьс¤ нормативними документами про осв≥ту, ¤к≥ об'Їктивно декретують принцип: хто несе в≥дпов≥дальн≥сть за певну д≥л¤нку, той ≥ приймаЇ р≥шенн¤. ѕо-друге, конституц≥¤ ¤к правовий документ може встановлювати лише т≥ норми, ¤к≥ вже окреслилис¤ в процес≥ реальноњ життЇд≥¤льност≥, а не нести надм≥рних ≥деолог≥чних функц≥й, слугуючи перспективним документом.
¬с≥ ц≥ проблеми виникали природно п≥д час становленн¤ системи учн≥вського самовр¤дуванн¤ в л≥цењ "”н≥версум" ≥ вир≥шувалис¤ в атмосфер≥ сп≥вроб≥тництва учн≥вського ≥ вчительського колектив≥в. ќднак було б самовпевненн≥стю вважати, що цей процес Ї повн≥стю автарк≥чним, адже сама основа даноњ модел≥ самовр¤дуванн¤ ірунтуЇтьс¤ на загальнолюдських дос¤гненн¤х. “ому самовр¤дуванн¤ в л≥цењ т≥сно пов'¤зано з≥ сп≥лкуванн¤м ≥ сп≥впрацею з педагог≥чною радою, батьк≥вським ком≥тетом, зовн≥шн≥ми партнерами. ƒуже корисною була ≥ залишаЇтьс¤ взаЇмод≥¤ з ћ≥жнародною фундац≥Їю виборчих систем (IFES), котра надаЇ необх≥дн≥ матер≥али ≥ можлив≥сть використанн¤ новоњ методолог≥њ та ≥нструментар≥ю, адаптац≥¤ ¤ких до умов л≥цейного самовр¤дуванн¤ в≥дкриваЇ нов≥ напр¤мки його розвитку. «начним чином розум≥нню сутност≥ громад¤нського сусп≥льства спри¤Ї участь л≥цењст≥в та вчител≥в у теоретичних ≥ практичних студ≥¤х, орган≥зованих ≤нститутом громад¤нськоњ осв≥ти Ќа” ћј. ѕерспективним видаЇтьс¤ сп≥лкуванн¤ з ћолод≥жним парламентом та ом≥тетом виборц≥в ”крањни, оск≥льки воно наближаЇ учн≥в до реального громад¤нського житт¤ ≥ даЇ змогу л≥дерам вдосконалювати свою д≥¤льн≥сть. ¬елике значенн¤ маЇ й використанн¤ мережи Internet дл¤ зовн≥шнього представництва л≥цейного самовр¤дуванн¤ та запозиченн¤ найц≥кав≥шого з досв≥ду ≥нших навчальних заклад≥в та ≥нституц≥й.
ќц≥нюючи зроблене в л≥цењ дл¤ становленн¤ системи учн≥вського самовр¤дуванн¤, можна констатувати, шо вже на нин≥шньому етап≥, коли завершуЇтьс¤ формуванн¤ орган≥в та напрацюванн¤ норм д≥¤льност≥, стаЇ очевидною необх≥дн≥сть нових п≥дход≥в до ц≥Їњ справи. онцепц≥¤ поЇднанн¤ в рамках самовр¤дуванн¤ власне самовр¤дноњ д≥¤льност≥ та громад¤нськоњ осв≥ти ви¤вилас¤ життЇздатною ≥ знайшла в≥дгук в учн≥в. ÷им треба дорожити, не допускаючи профанац≥њ ≥дењ самовр¤дуванн¤ та втрати в≥ри в своњ можливост≥ у чергового покол≥нн¤ громад¤н ”крањни. ¬ажливим також Ї й те, що цей п≥дх≥д вимагаЇ суттЇвого переосмисленн¤ методолог≥чних засад виховноњ та навчальноњ роботи, значних св≥тогл¤дних зсув≥в у св≥домост≥ педагог≥в та њхньох готовност≥ весь час знаходитись в рус≥, осмислюючи те, що в≥дбуваЇтьс¤. —аме тому стаЇ ≥мперативом творчий п≥дх≥д у ставленн≥ до справи учн≥вського самовр¤дуванн¤ кожного педагог≥чного колективу, зац≥кавленого в перспективах своЇњ д≥¤льност≥.