ѕедагог≥чн≥ аспекти гуман≥зац≥њ особистост≥ вчител¤ в умовах демократизац≥њ шк≥льного житт¤

ƒемократичн≥ перетворенн¤ ≥ соц≥альн≥ потр¤с≥нн¤ в сусп≥льств≥ викликали необх≥дн≥сть вихованн¤ нестандартноњ, високо моральноњ, творчоњ особистост≥. ѕеред школою ≥ учительством виникають складн≥ ≥ в≥дпов≥дальн≥ завданн¤, ¤к≥ не можуть бути розв'¤зан≥ без фундаментальноњ перебудови зм≥сту, форм ≥ метод≥в навчанн¤ ≥ вихованн¤ учн≥вськоњ молод≥. ÷е можливо виконати лише завд¤ки п≥двищенню культурного р≥вн¤, в≥дродженню загальнолюдських духовних ц≥нностей, перебудов≥ системи народноњ осв≥ти, поверненню њњ до гуман≥стичних джерел, до морального вихованн¤ д≥тей та юнацтва.

¬ихованн¤ у школ≥ найт≥сн≥ше пов'¤зане з духовним св≥том педагога, з потенц≥алом його особистост≥. “ому в умовах перебудови вищоњ педагог≥чноњ осв≥ти особливого значенн¤ набуваЇ проблема гуман≥зац≥њ процесу п≥дготовки вчител¤-виховател¤.

—ьогодн≥ актуально звучать слова найвидатн≥шого украњнського вченого ¬.ќ.—ухомлинського: "Ћюдина по-справжньому виховуЇтьс¤ тод≥, коли вона й сама виховуЇ ≥ншу людину. ѕочутт¤ особистоњ г≥дност≥, чест≥, гордост≥ пробуджуЇтьс¤ в людин≥ за тих умов, коли вона вкладаЇ частину своњх духовних сил в ≥ншу людину, прагне зробити њњ кращою, бачить у н≥й, ¤к у дзеркал≥, себе, своњ моральн≥ риси, творч≥ зд≥бност≥, майстерн≥сть".

ƒосв≥д виховноњ роботи на основ≥ принципу гуман≥зму розкрито в прац¤х √.≤.—ороки, ќ.¬.—ухомлинськоњ, ћ.ё. расовицького, ¬.ћ.ќржеховськоњ, ќ.≤.ѕилипенко, Ћ.Ћ. ацинськоњ, ¬.≤.Ћозовоњ, ј.ћ.ћалько. Ѕагато ≥з них присв¤тили своњ науков≥ пошуки висв≥тленню реального стану, окремим проблемам перспективного розвитку гуман≥стичних виховних систем. „ервоною ниткою в доробку украњнських учених-педагог≥в проходить ≥де¤ ц≥нн≥сного ставленн¤ до людини. јдже сьогодн≥ вс¤ прогресивна педагог≥чна громадськ≥сть, шукаЇ баланс м≥ж авторитарною й персон≥ф≥кованою (гуман≥стичною) педагог≥кою, м≥ж завданн¤м школи щодо оптимального розвитку д≥тей ≥ потребами соц≥ального розвитку сусп≥льства, розумним примусом ≥ свободою, автоном≥Їю особистост≥ та њњ в≥дпов≥дальн≥стю, м≥ж розумовим ≥ емоц≥йним розвитком дитини, њњ самовираженн¤м ≥ необх≥дною сумою знань.

√уман≥стичну виховну систему школи характеризують Їдн≥сть д≥й ≥ широк≥ комун≥кац≥њ м≥ж ус≥ма њњ структурними елементами та зовн≥шн≥м соц≥альним середовищем. “ака система гарантуЇ в≥дсутн≥сть будь-¤кого тиску ≥ насильства над дитиною. ѓњ можливо зд≥йснювати лише за встановленн¤ партнерських взаЇмов≥дносин м≥ж учнем ≥ вчителем. ѕеребуванн¤ у школ≥ маЇ не принижувати "ур≥зати", а збагачувати дитинство. “ут не повинно бути н≥¤ких конфл≥кт≥в м≥ж учителем ≥ учнем. ѕартнерство, демократичний стиль ≥ норми гуманних стосунк≥в розгл¤даЇтьс¤ ¤к орган≥чна складова виховноњ системи. √уманн≥й школ≥ притаманн≥ оптим≥стичний настр≥й, загальна атмосфера радост≥, взаЇмодопомоги, толерантност≥, люд¤ност≥.

Ќов≥ п≥дходи до зд≥йсненн¤ гуман≥стичного вихованн¤ в сучасних умовах представлен≥ у наукових прац¤х ≤.Ѕеха, ™.Ѕондаревськоњ, ћ.Ѕоришевського,  .ƒорошенко, ќ.¬ишневського, ќ. иричука, ќ.—тол¤ренко, ј.—ущенко, ¤к≥ поклали в основу своњх концепц≥й олюдненн¤ особистост≥. ÷≥нност≥ Ї гуман≥стичними, ¤кщо њх зм≥ст наповнюЇтьс¤ суб'Їктивно-усв≥домленими нормами етики добра, справедливост≥ й гуман≥зму, а ≥нша людина виступаЇ об'Їктом ц≥нн≥сного ставленн¤. як показали спец≥альн≥ досл≥дженн¤ ћ.….Ѕоришевського, гуманне ставленн¤ вчител¤ до кожного учн¤ забезпечуЇ високий р≥вень його творчоњ активност≥ та самоактивност≥, спри¤Ї розвитку потенц≥йних можливостей, ¤к успадкованих так ≥ тих, що њх вихованець набуваЇ в процес≥ творчоњ д≥¤льност≥ та опануванн¤ сусп≥льних ц≥нностей, в њх самост≥йн≥й апробац≥њ, вдосконаленн≥ а ≥ водночас ≥ завд¤ки цьому - в самозбагаченн≥ й саморозвитку власних можливостей. «д≥йснювати гуман≥стичне вихованн¤ сл≥д з перших етап≥в розвитку дитини. —аме дошк≥льний ≥ молодший шк≥льний в≥к мають бути ним ≥нтенсивно заповнен≥. ѕроцес формуванн¤ гуман≥стичних ц≥нностей в молодших школ¤р≥в, на нашу думку, буде ефективним за вих≥дноњ умови, ¤кщо:

1. ƒ≥¤льн≥сть будуЇтьс¤ на основ≥ суб'Їкт-суб'Їктивноњ взаЇмод≥њ ≥ д≥алогу педагога з учн¤ми, особист≥сно-гуман≥стичного п≥дходу до них.

2. ƒ≥¤льн≥сть наповнена р≥зноман≥тними, доброчинними, творчими справами.

3. јктивно використовуютьс¤ нац≥ональн≥ традиц≥њ поваги, п≥клуванн¤ ≥ допомоги люд¤м.

¬ сучасн≥й шк≥льн≥й практиц≥ дл¤ вчител¤, особливо, словесника дуже важливо вм≥ти в≥дчути в учнев≥ р≥вного соб≥, бути готовим до душевного сп≥лкуванн¤. ѕедагог≥чно орган≥зоване сп≥лкуванн¤ виступаЇ пров≥дною умовою гуман≥зац≥њ взаЇмин вчител¤ з учн¤ми. ¬ основ≥ такого сп≥лкуванн¤ лежить гуман≥стична позиц≥¤ вчител¤, що виражаЇтьс¤ в особист≥сному п≥дход≥ до учн¤, ор≥Їнтац≥њ на проблемне д≥алог≥чне сп≥лкуванн¤ ≥ сп≥льну творчу д≥¤льн≥сть. ¬читель демонструЇ еталон стосунк≥в людей, показуЇ значенн¤ дл¤ них гуман≥стичних норм. ѕедагог≥чне сп≥лкуванн¤ можливе за умов в≥дкритост≥ обох стор≥н, њх взаЇмноњ дов≥ри. « ц≥Їю метою ≥ в клас≥, ≥ в школ≥ створюЇтьс¤ атмосфера дружньоњ прихильност≥, ¤ка зн≥маЇ у вихованц≥в почутт¤ страху перед учительською сувор≥стю, створюЇ умови, що дозвол¤ють в≥льно ви¤вл¤ти своЇ власне "я", не остер≥гаючись пос¤гань на особисту ≥ндив≥дуальн≥сть з боку ≥нших учн≥в, н≥ з боку вчител¤. “ому ≥де¤ гуман≥стичноњ спр¤мованост≥ п≥дготовки майбутнього вчител¤ маЇ бути спр¤мована на формуванн¤ особистост≥ майбутнього фах≥вц¤, на постановку та розв'¤занн¤ таких головних завдань:

розвиток у майбутн≥х учител≥в мотивац≥йноњ профес≥йноњ сфери;

формуванн¤ у них педагог≥чного мисленн¤, профес≥йноњ самосв≥домост≥;

розробка сучасних технолог≥й навчанн¤, здатних на ¤к≥сному р≥вн≥ розвивати у студент≥в педагог≥чн≥ ум≥нн¤ та навички в робот≥ з д≥тьми; 4) створенн¤ умов дл¤ самоосв≥ти ≥ самовихованн¤;

5)включенн¤ майбутн≥х фах≥вц≥в у д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на оволод≥нн¤ ними досв≥дом розв'¤занн¤ педагог≥чних заданих ситуац≥й.

ƒл¤ оволод≥нн¤ гуман≥стично спр¤мованими способами взаЇмод≥њ з учн¤ми йому необх≥дно спец≥ально навчитис¤, дос¤гти профес≥йного р≥вн¤, в≥дпов≥дноњ психолог≥чноњ (особист≥сноњ) готовност≥. ¬се це вимагаЇ не т≥льки орган≥зац≥йноњ перебудови в≥дпов≥дноњ системи, ск≥льки розробки нового зм≥сту психолого-педагог≥чноњ п≥дготовки - створенн¤ парадигми формуванн¤ особистост≥ ≥ д≥¤льност≥ вчител¤.

«а характером взаЇмод≥њ вчитель Ї типовим представником профес≥й типу "людина-людина", в ¤ких головний предмет прац≥ - це люди, њхн≥ групи, колективи.  омун≥кативн≥ процеси мають дл¤ його д≥¤льност≥ пров≥дне значенн¤, оск≥льки смисловий аспект сп≥лкуванн¤ вчител¤ з вихованц¤ми становить "психолог≥чне ¤дро" його профес≥њ.

 р≥м того, за ознаками тих ресурс≥в, ¤к≥ притаманн≥ робот≥ вчител¤, його д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою функц≥ональних знар¤дь, до ¤ких в≥днос¤ть виразн≥ засоби повед≥нки (демонструючи й демонстративн≥ жести, ор≥Їнтувальну повед≥нку), мови (функц≥ональн≥ висловлюванн¤), а також - певн≥ знанн¤, в тому числ≥ психолого-педагог≥чн≥; профес≥йн≥ правила розв'¤занн¤ практичних та теоретичних задач, здатн≥сть до антипат≥њ, емпатичн≥ зд≥бност≥. « точки зору використанн¤ таких знар¤дь та виход¤чи з умов д≥¤льност≥, робота вчител¤ пред'¤вл¤Ї п≥двищенн≥ вимоги до особистост≥, њњ моральних ¤костей, ¤к≥ спонтанно про¤вл¤ютьс¤ насамперед у взаЇмод≥њ з учнем.

ѕрофес≥йн≥ рамки спец≥ал≥зац≥њ рис особистост≥ вчител¤, що окреслен≥ таким чином, знаход¤ть св≥й вираз у тих вимогах, ¤ким в≥н маЇ в≥дпов≥дати. —еред загально психолог≥чних проф≥люючими можна вважати вимоги до певних здатностей учител¤: а) бути активним ≥ винах≥дливим у в≥дшуканн≥ адекватних педагог≥чних р≥шень, знаходити шл¤хи њх реал≥зац≥њ в залежност≥ в≥д особливостей ситуац≥њ, енерг≥йно зд≥йснювати вплив на розум, почутт¤ ≥ повед≥нку вихованц≥в, прагнути до ефективноњ участ≥ в орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ учн≥в, заслужити њх дов≥ру; б) утримувати в св≥домост≥ (на такому р≥вн≥ активност≥, ¤кий дозвол¤Ї легко актуал≥зувати, за ќ.ћ.ЋеонтьЇвим - робити центральним предметом св≥домост≥ ( розгалужений комплекс р≥зноман≥тних знань, в≥домостей, профес≥йно-педагог≥чних способ≥в д≥й, правил, адекватно оперувати ними, зд≥йснювати належного р≥вн¤ ефективност≥ самоконтроль ≥ саморегул¤ц≥ю; в) волод≥ти засобами орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ учн≥в, керувати нею, навчаючи й виховуючи њх, спри¤ти становленню њхньоњ особистост≥, розумовому, емоц≥йному, духовному вольовому розвитку, моральному вдосконаленню.

—еред основних вид≥в удосконаленн¤ педагог≥чноњ д≥¤льност≥ майбутн≥х фах≥вц≥в Ї: по-перше, навчальна д≥¤льн≥сть в њњ р≥зноман≥тних формах - лекц≥¤х, лабораторно-практичних зан¤тт¤х, на ¤ких будуЇтьс¤ контекст майбутньоњ профес≥йноњ д≥¤льност≥. ≤де¤ гуман≥зац≥њ "олюдненн¤" знань з педагог≥чних наук, в центр≥ ¤ких знаходитьс¤ особист≥сть учн¤. ѕо-друге, д≥¤льн≥сть, що означаЇ в≥дтворенн¤ в умовах вузу елемент≥в педагог≥чноњ прац≥, а також певних взаЇмостосунк≥в м≥ж суб'Їктами д≥¤льност≥. ƒо основних форм такого навчанн¤ можна в≥днести трен≥нги, д≥лов≥ ≥гров≥ форми, серед ¤ких - особист≥сно-рольов≥ ≥гри, котр≥ моделюють предметний ≥ соц≥альний зм≥ст профес≥йноњ педагог≥чноњ роботи, њњ специф≥чн≥ ознаки. ѕо-третЇ, навчально-профес≥йна д≥¤льн≥сть п≥д час р≥зних вид≥в практики, виконанн¤ науково-досл≥дноњ роботи, ≥ндив≥дуальних творчих завдань, написанн¤ реферат≥в, дипломних ≥ курсових роб≥т.

ѕри вивченн≥ р¤ду психолого-педагог≥чних дисципл≥н майбутн≥ фах≥вц≥ анал≥зують педагог≥чн≥ системи минулого ≥ сучасного, знайомл¤тьс¤ з конкретним досв≥дом педагог≥в-майстр≥в, оволод≥вають методикою вт≥ленн¤ у навчально-виховний процес ≥дењ гуман≥зац≥њ в робот≥ вчител≥в-майстр≥в, в д≥¤льност≥ ¤ких насамперед про¤вл¤Їтьс¤ справжн¤ любов до дитини, повага до нењ, в≥ра в њњ можливост≥, прагненн¤ виховати кожну дитину ¤к ≥ндив≥дуальн≥сть, розвинути њњ творч≥ зд≥бност≥, п≥знавальн≥ ≥нтереси.

ѕерш за все вуз повинен нац≥лити студента на дос¤гненн¤ високого профес≥йного р≥вн¤ п≥дготовки в процес≥ навчанн¤, формуванн¤ ≥ндив≥дуального стилю д≥¤льност≥, творчого оволод≥нн¤ засобами педагог≥чноњ комун≥кац≥њ. ÷е положенн¤ необх≥дно усв≥домити не т≥льки ¤к сусп≥льно важливу вимогу, але ≥ ¤к суб'Їктивно значуще дл¤ кожного майбутнього педагога.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

Ѕоришевський ћ.…. √уман≥зац≥¤ м≥жособист≥сних взаЇмин в навчально-виховних закладах нового типу // “ези допов≥дей та виступ≥в -  .: 1994. - —.287.

ћусатов —. √уман≥стичн≥ засади комун≥кативно-педагог≥чноњ п≥дготовки вчител¤ . ” зб.: —оц≥альна педагог≥ка ≥ адаптивн≥сть особистост≥. -  .,1994. - —. 471.

—ухомлинський ¬.ќ. —то порад вчителев≥ //¬ибр. тв.:” 5 т. -  ., –ад. школа, 1976. - 610 с.