Я - важливий елемент колективу моєї школи



Шкільні чудесні роки... Скільки разів доводилося чути ці слова! Нам говорять їх досвідчені й мудрі вчителі, збагачені життєвим досвідом батьки, випускники, які вже спробували самостійного життя. А ми легковажно слухаємо дорослих і, хоч не заперечуємо, іноді ловимо себе на думці: "А що ж у них такого чудесного, в отих шкільних роках?" Але життя швидкокрилим птахом лине до незвіданих країв. І ось маленькі хлопчики й дівчатка вже стають на порозі дорослого життя. Аж страшно подумати: ми старшокласники! А в голові іноді тривогою спалахне думка про недалеку розлуку.

Я часто задумуюся над тим, що в моєму житті значить школа. Вона виростила й виховала мене, розкрила переді мною широкий і чудесний світ. Адже я - не просто учениця-одинадцятикласниця. Я - важливий елемент колективу моєї школи, бо мене обрали шкільним омбудсменом.

Уже з середніх класів мені почала подобатися професія юриста. Ось ким я стану, коли виросту! Це ж так благородно - захищати людей, відстоювати їхні права, шукати правди, добиватися справедливості. Тим більше, не потрібно було далеко ходити за прикладом, бо мій тато - юрист. Майбутнє поставало переді мною так яскраво й чітко! Одне хвилювало: чи вистачить сили, уміння, чи є в мене ота іскорка, яка зоветься Божим даром? Як дізнатися про це, щоб не помилитися й стати на правильний шлях?

І раптом у моїй рідній школі оголошується про те, що буде обиратися учнівський омбудсмен! Я була вражена до глибини душі. Невже справді можливо реально перевірити свої здібності? Сумніву не було. Я буду брати участь у виборах! Тим більше, що й клас на зборах висунув мою кандидатуру на посаду шкільного омбудсмена.

Передвиборча кампанія стала для мене справжнім екзаменом. По-перше, необхідно було добре ознайомитися з документами, що захищають права дітей. Тому я вивчила і Конституцію України, й Конвенцію про права дитини, а також познайомилась із статтями Сімейного кодексу України, що стосуються дітей.

Другим важким етапом у виборах стало складання програми, яка була б не тільки цікавою, але й реальною. Допомагали мені в цьому й батьки, й учителі, й однокласники. А потім почалася важка передвиборча боротьба, бо суперники мої теж були людьми розумними й користувалися серед учнів великим авторитетом.

Особливо відповідальною стала для мене прес-конференція, під час якої представники класних прес-центрів задавали кандидатам на посаду омбудсмена питання, а ми повинні були давати аргументовану й гідну відповідь. Саме тоді я відчула, що школярі вірять мені й чекають від мене дій.

Та ось і цей етап пройдено. Закінчилось закрите голосування. З трепетом дивлюся, як лічильна комісія рахує бюлетені. А коли голова комісії оголосив результати виборів, моєму щастю не було меж! Я стала першим в історії школи учнівським омбудсменом! Мені повірили й тепер на мені лежить важлива відповідальність - захищати права учнів школи.

Дехто, особливо із дорослих, може скептично поставитись до введення в школі посади омбудсмена. Це ж просто дитячі ігри! Але для мене це не гра, а справжня школа життя. Свою передвиборчу програму я намагаюся втілити в життя. Так, уже з'явився в школі куточок омбудсмена, й тепер учні знають, як їм захистити свої права. А ще є скринька запитань, на які кожен одержує вичерпну, юридично грамотну відповідь (допомагає мені у цьому тато). Звичайно, багато чого я ще не знаю, та намагаюся вчитися, відвідую семінари, постійно спілкуюся з учителями права, адміністрацією школи, працюю в штабі з попередження правопорушень.

Нещодавно розповсюдила серед дітей Правила для учнів, вироблені з моєю участю. Зустрілася із школярами 5-7 класів і розповіла їм про їхні права й обов'язки. Коли закінчила свою лекцію, до мене підійшов хлопчина, й довірливо розповів про те, що однокласники часто ображають його, а до класного керівника він хоче звертатися, бо боїться стати в очах товаришів ябедою! Як допомогти цьому хлопчикові? Не називаючи імен, я проконсультувалася із вчителями, татом, поговорила із психологом. А потім провела цикл бесід з учнями 6-Б класу, погралася з ними в гру "Я товариш", а ще призначила ображеного хлопця своїм представником у його класі. Тепер у хлопчика зникли проблеми із спілкуванням, і в цьому є й моя заслуга.

Звичайно, я не завжди можу вирішити ситуації, що складаються в учнівському колективі. Але відчуваю, що потрібна товаришам, що вони цінують мене й довіряють свої проблеми. Можу сказати з повною відповідальністю, що стала важливим елементом колективу моєї школи. А школа стала для мене справжньою школою життя. Зникли сумніви в тому, чи є талант, чи зможу я бути справжнім юристом. Зможу!

Я буду чесним і справедливим захисником прав людини. Це вже перевірено шкільним життям.

А ще переконана в тому, що ніколи не забуду рідну школу, своїх вчителів, які дали змогу знайти себе, повірити в себе. Спасибі вам, мудрі й щедрі душею люди! Іскорка вашої любові завжди палатиме в моєму серці!



На головну



Світ географії та туризму




Hosted by uCoz