‘ормуванн¤ загальнонавчальних ум≥нь ≥ навичок на уроках ≥стор≥њ, на спецкурсах, факультативах ≥ переростанн¤ њх в ≥ндив≥дуальну творчу потребу
—воЇчасно сформувати вм≥нн¤ учн≥в означаЇ озброњти њх д≥йовим засобом п≥знанн¤ основ ≥стор≥њ, ¤ке допомагаЇ швидше, глибше, самост≥йно засвоњти головне, зрозум≥ти зв'¤зок м≥ж ¤вищами.
—тосовно сучасних умов навчанн¤ в школ≥ процес розвитку учн¤ визначаЇтьс¤ ¤к формуванн¤ ≥ становленн¤ його готовност≥ до самост≥йноњ учбовоњ д≥¤льност≥ у в≥дпов≥дност≥ з виниклими чи поставленими перед ним завданн¤ми. ÷¤ готовн≥сть реал≥зуЇтьс¤ через ум≥нн¤ ≥ навички школ¤р≥в.
”м≥нн¤ можна визначити ¤к п≥дготовлен≥сть до св≥домих ≥ точних д≥й (розумових ≥ практичних) чи ¤к здатн≥сть св≥домо дос¤гати мети д≥¤льност≥ на основ≥ знань ≥ навичок, причому в ситуац≥њ, що зм≥нюЇтьс¤.
”м≥нн¤ учн≥в базуютьс¤ на засвоЇнн≥ певних способ≥в навчально - п≥знавальноњ д≥¤льност≥ (наприклад, складанн¤ план≥в, конспект≥в, тез на основ≥ вивченн¤ р≥зних джерел знань; складанн¤ пор≥вн¤льноњ таблиц≥ на основ≥ анал≥зу ≥ сп≥вставленн¤ ≥сторичних факт≥в тощо).
р≥м ум≥нь, способи д≥¤льност≥ реал≥зуютьс¤ ≥ через набут≥ навички. Ќавички - д≥њ, виконуван≥ з р≥зним ступенем автоматизму. ” навчанн≥ ≥стор≥њ навички вход¤ть до складу р¤ду складних ум≥нь ≥ в≥д≥грають допом≥жну роль (в≥льне читанн¤ тексту п≥дручника, звертанн¤ до його зм≥сту, до легенди карти, до б≥бл≥отечного каталогу та ≥н.).
як≥ вм≥нн¤ формуютьс¤ в процес≥ навчанн¤?
1. ”м≥нн¤ плануванн¤ навчальноњ прац≥:
”св≥домленн¤ навчального завданн¤;
¬изначенн¤ мети;
¬иб≥р рац≥онального ≥ оптимального шл¤ху њњ дос¤гненн¤;
¬изначенн¤ посл≥довност≥ ≥ тривалост≥ етап≥в д≥¤льност≥;
ѕобудова модел≥ (алгоритму) д≥¤льност≥;
ѕлануванн¤ на день, тиждень, м≥с¤ць.
2. ”м≥нн¤ орган≥зац≥њ своЇњ навчальноњ д≥¤льност≥:
ќрган≥зац≥¤ робочого м≥сц¤ в клас≥ - на¤вн≥сть ≥ стан навчальних засоб≥в, њх рац≥ональн≥ розм≥щенн¤, створенн¤ спри¤тливих сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних умов;
ќрган≥зац≥¤ режиму роботи;
ќрган≥зац≥¤ домашньоњ самост≥йноњ роботи, визначенн¤ пор¤дку ≥ способ≥в розумових д≥й.
3. ”м≥нн¤ сприйн¤тт¤ ≥нформац≥њ, робота з р≥зними джерелами ≥нформац≥њ (комун≥кативн≥):
„итанн¤, робота з книгою, конспектуванн¤;
Ѕ≥бл≥ограф≥чний пошук, робота з дов≥дниками, словниками;
—луханн¤, запис почутого;
”важне сприйн¤тт¤ ≥нформац≥њ, управл≥нн¤ увагою;
—постереженн¤;
«апам'¤товуванн¤;
”м≥нн¤ роботи з комп'ютером.
4. ”м≥нн¤ розумовоњ д≥¤льност≥:
ќсмисленн¤ навчального матер≥алу, вид≥ленн¤ головного;
јнал≥з ≥ синтез;
јбстрагуванн¤ ≥ конкретизац≥¤;
≤ндукц≥¤ - дедукц≥¤;
ласиф≥кац≥¤, узагальненн¤, систематизац≥¤ доказ≥в;
ѕобудова розпов≥д≥, в≥дпов≥д≥, допов≥д≥, аргументац≥¤;
‘ормулюванн¤ висновк≥в;
Ќаписанн¤ ≥сторичних твор≥в;
¬ир≥шенн¤ проблемних задач.
5. ”м≥нн¤ оц≥нки ≥ осмисленн¤ насл≥дк≥в своњх д≥й:
—амоконтроль ≥ взаЇмоконтроль результат≥в навчальноњ д≥¤льност≥;
ќц≥нка правильност≥ викладу, р≥шенн¤;
ќц≥нка р≥зних стор≥н ¤вищ: економ≥чноњ, еколог≥чноњ, естетичноњ, етичноњ;
”м≥нн¤ перев≥рити в≥рн≥сть ≥ м≥цн≥сть теоретичних знань, практичних навичок;
–ефлексивний анал≥з.
” навчанн≥ ≥стор≥њ ч≥льне м≥сце пос≥дають розумов≥ та мовн≥ вм≥нн¤, необх≥дн≥ дл¤ засвоЇнн¤ матер≥алу р≥зних навчальних дисципл≥н. «а њх допомогою св≥домо виконуютьс¤ лог≥чн≥ операц≥њ на основ≥ знанн¤ способ≥в д≥¤льност≥. ѕ≥дпор¤дковану роль по в≥дношенню до них в≥д≥грають ум≥нн¤ школ¤ра орган≥зувати свою навчальну працю, ор≥Їнтуватис¤ в структур≥ зм≥сту п≥дручника, в р≥зних дов≥дниках ≥ словниках, додатках до п≥дручника.
ƒл¤ засвоЇнн¤ ≥сторичних знань учн¤м необх≥дно оволод≥ти також де¤кими специф≥чними вм≥нн¤ми, а саме: оц≥нювати ≥сторичн≥ под≥њ, факти, видатних ос≥б, керуючись при цьому нац≥ональними ≥нтересами, загальнолюдськими ц≥нност¤ми.
¬ажливе м≥сце в навчанн≥ ≥стор≥њ пос≥дають ум≥нн¤ локал≥зувати виучуван≥ факти в час≥ ≥ простор≥.
‘ормуванн¤ вм≥нь проходить через р¤д етап≥в.
Ќа початковому етап≥ школ¤р≥ вперше отримують знанн¤ про нов≥ дл¤ них способи учбовоњ д≥¤льност≥: а) про њњ мету; б) про зм≥ст способ≥в навчальноњ роботи. ѕро пор¤док њњ виконанн¤. ”загальнен≥ знанн¤ про способи д≥¤льност≥ часто ф≥ксуютьс¤ у вигл¤д≥ пам'¤ток, лог≥чних схем ≥з перел≥ком виконуваних д≥й.
Ќа пром≥жному етап≥ знайомий прийом навчальноњ роботи знаходить застосуванн¤ в нових умовах: коли засвоюЇтьс¤ ¤к≥сно новий ≥сторичний матер≥ал чи джерело знань, коли перед учн¤ми ставл¤тьс¤ принципово нов≥ завданн¤.
“ак, в≥д часткового пор≥вн¤нн¤ по в≥дм≥нност≥ ≥ схожост≥ (5 клас) школ¤р≥ переход¤ть до повного пор≥вн¤нн¤, ¤ке встановлюЇ ≥ загальне ≥ особливе (6 клас). ј пот≥м при пор≥вн¤нн≥ двох р≥зних етап≥в у розвитку ≥сторичного ¤вища, процесу (5-8 класи) перед учн¤ми ставитьс¤ нове завданн¤: показати, що зм≥нилось за певний пер≥од (наприклад, у розвитку культури, у становищ≥ церкви тощо).
Ќа завершальному етап≥ засвоюють ус≥ д≥њ, що складають спос≥б д≥¤льност≥ внасл≥док њх багаторазового повторенн¤ ≥ св≥домого застосуванн¤ в ход≥ роботи над ≥сторичним матер≥алом б≥льш складного характеру (наприклад, пор≥вн¤нн¤ предмет≥в матер≥альноњ культури, пот≥м окремих однор≥дних под≥й, сусп≥льних ¤вищ, тривалих у час≥ процес≥в).
ѕеренесенн¤ засвоЇних д≥й на нов≥ об'Їкти виконуЇтьс¤ з кожним разом все б≥льш самост≥йно, творчо. “аким чином, знанн¤ способу д≥¤льност≥, закр≥плене його систематичним застосуванн¤м, стаЇ м≥цним ум≥нн¤м учн¤.
ќкрем≥ вм≥нн¤ можуть бути засвоЇн≥ впродовж одного навчального року (наприклад, застосовувати "зворотн≥й в≥дл≥к часу" - до –≥здва ’ристова, складати хронолог≥чну чи синхрон≥стичну таблицю). ‘ормуванн¤ ≥нших ум≥нь (вид≥л¤ти головне ≥ суттЇве, складати план, конспект тощо) вимагаЇ тривалого часу.
ћетодичн≥ умови усп≥шного формуванн¤ вм≥нь учн≥в:
¬≥дправна умова (≥ вимога до вчител¤) - усв≥домленн¤ ним мети роботи, њњ зм≥сту, необх≥дност≥ планом≥рно використовувати так≥ навчальн≥ прийоми ≥ засоби, ¤к≥ в≥дпов≥дають особливост¤м ≥сторичного матер≥алу ≥ розвивають ≥сторичне мисленн¤;
—воЇчасне ви¤вленн¤ (шл¤хом усноњ ≥ письмовоњ перев≥рки знань ≥ вм≥нь) р≥вн¤ п≥дготовленост≥ школ¤р≥в кожного класу: ¤к вони усв≥домлюють способи своЇњ навчальноњ д≥¤льност≥ та оперують ними, ¤кими основними вм≥нн¤ми в≥льно волод≥ють;
ќрган≥зац≥¤ процесу навчанн¤ ≥стор≥њ таким чином, щоб орган≥чно поЇднувалось формуванн¤ знань ≥ вм≥нь;
÷≥леспр¤моване ≥ планом≥рне застосуванн¤ системи методичних засоб≥в формуванн¤ вм≥нь учн≥в: а) по¤сненн¤ сут≥ ≥ практичного значенн¤ кожного способу навчальноњ д≥¤льност≥ стосовно п≥знанн¤ ≥стор≥њ; застосуванн¤ пам'¤ток з перел≥ком виконуваних д≥й; б) плануванн¤ вчителем завдань ≥ задач, у тому числ≥ й проблемних, по кожному розд≥лу ≥ великим темам курсу з урахуванн¤м перспективи формуванн¤ р≥зних способ≥в д≥¤льност≥, необх≥дних дл¤ засвоЇнн¤ даного ≥сторичного матер≥алу; в) виконанн¤ учн¤ми завдань ≥ задач (переважно з п≥дручник≥в), ¤к≥ закр≥пл¤ють ц≥ знанн¤ про способи д≥¤льност≥, вчать творчому застосуванню формованих ум≥нь; г) створенн¤ на уроках проблемних ситуац≥й, ¤к≥ стимулюють застосуванн¤ р≥зноман≥тних способ≥в п≥знавальноњ д≥¤льност≥, ≥ за њхньою допомогою оперувати теоретичними знанн¤ми; д) систематичний контроль (з боку вчител¤) ≥ самоконтроль (з боку учн≥в) за п≥знавальною д≥¤льн≥стю класу, зокрема рецензуванн¤ розгорнутих в≥дпов≥дей р≥зного характеру, анал≥з план≥в, конспект≥в, тез за зм≥стом ≥ за формою;
¬становленн¤ м≥жпредметних зв'¤зк≥в по формуванню навчальних ум≥нь школ¤р≥в; контакти з вчител¤ми сум≥жних дисципл≥н: узгодженн¤ з ними терм≥н≥в по¤сненн¤ ≥ закр≥пленн¤ аналог≥чних чи схожих способ≥в навчальноњ д≥¤льност≥, застосуванн¤ однотипних пам'¤ток; Їдина система вимог ≥ контролю по в≥дношенню до вм≥нь учн≥в.
‘ормуванн¤ вм≥нь локал≥зувати ≥сторичн≥ факти час≥ ≥ простор≥
| клас | Ћокал≥зувати ≥ сп≥вв≥дносити ≥сторичн≥ под≥њ, процеси у час≥ | Ћокал≥зувати ≥сторичн≥ об'Їкти у простор≥, робота з картою |
| 5 | ¬становлювати посл≥довн≥сть ≥сторичних под≥й (ран≥ше, п≥зн≥ше) ≥ њхню тривал≥сть (за на¤вними датами). —п≥вв≥дносити р≥к ≥з стол≥тт¤м | ѕравильно показувати на мап≥ ≥сторичн≥ об'Їкти (кордони, м≥сц¤ битв, походи тощо), давати опис кордон≥в держави. ористуватис¤ легендою мапи чи картосхеми |
| 6 | ¬становлювати посл≥довн≥сть, тривал≥сть ≥ синхронн≥сь под≥й. —кладати хронолог≥чну таблицю по окремим темам курсу. —п≥вв≥дносити стол≥тт¤ з тис¤чол≥тт¤м. ¬≥рно застосовувати л≥к рок≥в в ≥стор≥њ | „итати нескладн≥ мапи ≥ картосхеми (з опорою на њх легенду). «апозичуючи знанн¤. «аповнювати контурн≥ карти. ¬изначати на мап≥ географ≥чне становище крањни (ор≥Їнтири: материк, сус≥дн≥ крањни. ћор¤, р≥чки) |
| 7 | ¬становлювати тривал≥сть ≥ синхронн≥сть окремих однор≥дних процес≥в (у р≥зних крањнах). —кладати синхрон≥стичну таблицю з окремоњ теми чи розд≥лу курсу. —п≥вв≥дносити стол≥тт¤ ≥ дати под≥й з певним пер≥одом ≥стор≥њ середньов≥чч¤ | „итати ≥сторичну мапу ≥ картосхему з великим навантаженн¤м. ¬и¤вл¤ти при читанн≥ мапи окрем≥ ≥сторичн≥ факти (розселенн¤ народ≥в, райони повстань, торговельн≥ шл¤хи та ≥н.) |
| 8 | —кладати хронолог≥чн≥ ≥ синхрон≥стичн≥ таблиц≥ ≥сторичних под≥й, процес≥в. —п≥вв≥дносити стол≥тт¤ ≥ дати под≥й з певним пер≥одом ≥стор≥њ ”крањни | ¬икористовувати зм≥ст нескладноњ ≥сторичноњ мапи ≥ картосхеми в розпов≥д≥ про под≥њ, њх причини та насл≥дки |
| 9 | ¬становлювати синхронн≥сть найважлив≥ших ≥сторичних процес≥в (у р≥зних крањнах) | ”м≥нн¤ вз¤ти ≥з зм≥сту мапи в≥домост≥ про соц≥ально-економ≥чний ≥ пол≥тичний розвиток народ≥в св≥ту, застосовувати ц≥ знанн¤ |
| 10 | —п≥вв≥дносити виучуван≥ под≥њ з пер≥одом, епохою (вм≥нн¤ користуватис¤ пер≥одизац≥Їю ≥стор≥њ) | „итати й анал≥зувати тематичн≥ мапи, систематизувати њхн≥ дан≥ ≥ застосовувати при опис≥ характеристиц≥ ≥сторичних под≥й ≥ процес≥в |
| 11 | ”м≥нн¤ локал≥зувати виучуван≥ ≥сторичн≥ под≥њ в час≥ на основ≥ науковоњ пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ. ¬ид≥л¤ти певн≥ пер≥оди в ≥стор≥њ окремих крањн св≥ту | „итати любу ≥сторичну мапу, що використовуЇтьс¤ в школ≥, звертатис¤ до мапи ¤к до джерела ≥сторичних знань |
‘ормуванн¤ вм≥нь оц≥нювати ≥сторичн≥ факти
| клас | ”м≥нн¤ загальнолог≥чн≥ ≥ вм≥нн¤ ≥сторичного мисленн¤ | |
| 5 | ¬ид≥л¤ти головну думку в абзац≥, в уривку навчального тексту, основн≥ факти в розпов≥д≥, зм≥сту малюнку. —кладати простий план розпов≥д≥ (п≥д кер≥вництвом учител¤). ѕор≥внювати за в≥дпов≥дними ознаками. ¬≥днаходити висновки в п≥дручнику, п≥дтверджувати њх прикладами | ѕор≥внювати окрем≥ ≥сторичн≥ факти. ¬становлювати њхн≥ в≥дм≥нност≥ ≥ схож≥сть |
| 6 | јнал≥зувати зм≥ст, робити нескладн≥ висновки, пор≥внювати окрем≥ факти, под≥њ, самост≥йно будувати розпов≥дь, використовуючи р≥зноман≥тн≥ джерела знань. ѕрацювати з текстом п≥дручника, його ≥люстрац≥¤ми та документами, самост≥йно складати простий план параграфа. | ƒавати на основ≥ п≥дручника ≥ документ≥в характеристику ≥сторичним под≥¤м, особам, висловлювати власну думку, волод≥ти пон¤т≥йним апаратом теми правильно вживати й по¤снювати ≥сторичну терм≥нолог≥ю. –озум≥ти, що у висв≥тленн≥ ≥сторичних под≥й, можуть ≥снувати р≥зн≥ п≥дходи, давати усний в≥дгук на в≥дпов≥дь однокласника, поважаючи його право на власну точку зору |
| 7 | јнал≥зувати ≥сторичн≥ факти й под≥њ, пор≥внювати однотипн≥ ≥сторичн≥ ¤вища та под≥њ, њх значенн¤, узагальнювати фактичний матер≥ал, робити висновки. ¬исловлювати власну думку, брати участь в обговоренн≥ ≥сторичних питань, усно рецензувати в≥дпов≥дь ≥нших учн≥в, оц≥нювати власну в≥дпов≥дь. ¬≥др≥зн¤ти упереджену ≥нформац≥ю в≥д неупередженоњ | ѕрацювати з текстом п≥дручника ≥ документами, анал≥зувати писемн≥ джерела, пор≥внювати ≥нформац≥ю з р≥зних джерел, складати план в≥дпов≥д≥ за текстом. ƒавати характеристику ≥сторичним д≥¤чам, пам'¤ткам культури, розкривати њхнЇ значенн¤ та м≥сце в ≥сторичному процес≥. |
| 8 | Ѕрати участь у дискус≥њ, аргументувати з посиланн¤м на джерела свою позиц≥ю. —кладати розгорнутий план параграфа п≥дручника, статт≥ або розпов≥д≥ вчител¤. —амост≥йно працювати з р≥зноман≥тними джерелами ≥нформац≥њ, готувати допов≥д≥ та виступати з ними перед однокласниками. ƒавати розгорнуту реценз≥ю в≥дпов≥д≥ чи допов≥д≥ учн≥в | јнал≥зувати й узагальнювати ≥сторичн≥ ¤вища та под≥њ, визначати њхню суть, причини, значенн¤. Ќа конкретних прикладах навчального матер≥алу розкривати характерн≥ риси народу через анал≥з його духовноњ та матер≥альноњ культури. ƒавати розгорнуту характеристику ≥сторичним д≥¤чам, визначати њхнЇ м≥сце ≥ роль в ≥сторичному процес≥. ѕор≥внювати однотипн≥ процеси, под≥њ в≥тчизн¤ноњ та всесв≥тньоњ ≥стор≥њ. ¬икористовуючи при цьому синхрон≥стичн≥ таблиц≥. јнал≥зувати невелик≥ за обс¤гом ≥сторичн≥ джерела, ви¤вл¤ючи ступ≥нь неупередженост≥ ≥нформац≥њ. |
| 9 | ѕри анал≥з≥ ≥сторичних факт≥в ≥ под≥й встановлювати причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки, визначати головне ≥ другор¤дне, об'Їктивне ≥ суб'Їктивне. ¬икладати "наскр≥зн≥" питанн¤ теми, розд≥лу | ƒавати визначенн¤ ≥сторичним пон¤тт¤м. —кладати пор≥вн¤льну характеристику ≥сторичних под≥й, процес≥в. —амост≥йно опрацьовувати ≥сторичн≥ документи, науково-попул¤рну ≥ дов≥дкову л≥тературу, пор≥внювати ≥нформац≥ю з р≥зних джерел, складати план-конспекти параграфа п≥дручника, готувати стислу допов≥дь за планом ≥ виступати з нею, давати усну та письмову реценз≥њ на виступи учн≥в. ѕор≥внювати ≥сторичн≥ под≥њ, процеси з певним пер≥одом всесв≥тньоњ та в≥тчизн¤ноњ ≥стор≥њ. ¬м≥ти на основ≥ ≥сторичних факт≥в розкривати особливост≥ ≥стор≥њ р≥зних рег≥он≥в ”крањни, њхню специф≥ку та найхарактерн≥ш≥ риси |
| 10 | ористуватис¤ науковою терм≥нолог≥Їю. —кладати конспект, тези. √отувати реферат, допов≥дь, складати список л≥тератури по тем≥, брати участь у шк≥льн≥й дискус≥њ, конференц≥њ. ¬икористовувати р≥зн≥ джерела знань: документи, науково-попул¤рну л≥тературу, пер≥одичну пресу; пор≥внювати ≥ критично анал≥зувати ≥нформац≥ю з р≥зних джерел знань | јнал≥зувати й узагальнювати ≥сторичний матер≥ал у певн≥й систем≥. ѕор≥внювати, оц≥нювати, по¤снювати ≥сторичн≥ факти на основ≥ здобутих ≥з р≥зних джерел знань. ќц≥нювати под≥њ та д≥¤льн≥сть людей в ≥сторичному процес≥ з позиц≥њ загальнолюдських ц≥нностей. —усп≥льн≥ ¤вища розгл¤дати в розвитку ≥ конкретно-≥сторичних умовах. ¬изначати роль людського фактора в ≥стор≥њ, давати р≥зноб≥чну характеристику ≥сторичним особам, розкривати внутр≥шн≥ мотиви њхн≥х д≥й |
| 11 | ¬м≥ти аргументовано, на основ≥ ≥сторичних факт≥в обстоювати власн≥ погл¤ди на ту чи ≥ншу проблему, толерантно ставитис¤ до протилежних думок, брати участь у дискус≥¤х, "круглих столах", конференц≥¤х, ви¤вл¤ти розб≥жност≥ в позиц≥¤х, визначати помилки та про¤ви упередженост≥ в м≥ркуванн¤х, критично ставитис¤ до тенденц≥йноњ ≥нформац≥њ | ѕор≥внювати, анал≥зувати, узагальнювати ≥ критично оц≥нювати ≥сторичн≥ факти та д≥¤льн≥сть ос≥б на основ≥ отриманих знань, альтернативних погл¤д≥в на проблеми. ѕор≥внювати ≥сторичн≥ под≥њ, процеси з пер≥одами (епохами), ор≥Їнтуватись у науков≥й пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ. ѕрацювати з ус≥ма доступними джерелами знань, вм≥ти самост≥йно добувати ≥сторичну ≥нформац≥ю за темою. |
—еред учител≥в ≥ учн≥в поширюютьс¤ пам'¤тки, ¤к≥ дають змогу краще осмислити виучуван≥ ¤вища, под≥њ, пон¤тт¤, св≥тогл¤дн≥ ≥дењ, надати знанн¤м стрункоњ системи. ƒе¤к≥ з них наводимо тут:
«олот≥ правила уроку
1. «нанн¤ здобувай переважно на уроц≥.
2. Ќе можна залишати н≥чого не зрозум≥лого, недовивченого на уроц≥.
3. Ќа уроц≥ маЇ бути повне напруженн¤ сил ≥ концентрац≥¤ уваги.
4. –озвивай на уроц≥ мисленн¤, пам'¤ть, спостережлив≥сть, ум≥нн¤ конспектувати.
4. Ѕудь самост≥йним, не заучуй, а в≥дкривай дл¤ себе нов≥ ≥стини.
5. Ќе втрачай на уроках жодноњ хвилини, втрачен≥ хвилини спричин¤ють втрату годин, дн≥в, м≥с¤ц≥в, рок≥в.
6. ќволод≥вай знанн¤ми, це зробить тебе сильним, впевненим у соб≥, здатним долати значн≥ перешкоди.
¬имоги до розпов≥д≥
1. –озпов≥дь маЇ в≥дпов≥дати тем≥, розкривати головну думку, в≥дпов≥дати нам≥ченому плану.
2. ¬икладаючи х≥д под≥й, пам'¤тай про хронолог≥чну посл≥довн≥сть њх викладу.
3. –озпов≥дай доказово, обгрунтовуй висновки фактами.
4. ” ход≥ розпов≥д≥ по¤сни причину, характер, суть, насл≥дки ¤вища, под≥њ.
5. Ѕудь точним в описанн≥ факт≥в, висновк≥в, вживанн≥ ≥сторичних терм≥н≥в, вислов≥в.
ѕам'¤тка по робот≥ з п≥дручником
1. ѕрочитай текст. —формулюй головну ≥дею.
2. –озпод≥ли текст на завершен≥ частини. —клади план.
3.ƒл¤ аргументац≥њ пункт≥в плану використовуй факти, приклади, схеми, таблиц≥.
4. ƒоповни знанн¤ про под≥њ ≥з тексту п≥дручника в≥домост¤ми з документальних джерел.
5. ƒай в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ до документу.
6. ƒай в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ в к≥нц≥ параграфа, зроби висновки.
ѕрийоми лог≥чного мисленн¤
ƒоказ - обгрунтуванн¤ правильност≥ чи хибност≥ ¤коњ-небудь думки.
ѕон¤тт¤ - знанн¤ про суть ¤вища.
¬изначенн¤ пон¤тт¤ - це стисле розкритт¤ його зм≥сту.
”загальненн¤ - вид≥ленн¤ головного ≥ загального.
јнал≥з - розчленуванн¤ ц≥лого на частини.
—утн≥сть - саме головне в ¤вищ≥, тобто те, без чого воно не може ≥снувати.
—интез - поЇднанн¤ частин в одне ц≥ле.
ѕор≥вн¤нн¤ - встановленн¤ сп≥льного ≥ в≥дм≥нного.
як анал≥зувати?
1. ¬ид≥ли складов≥ частини, ознаки предмета, ¤вища, под≥њ.
2. ¬и¤ви, ¤к вони взаЇмод≥ють м≥ж собою.
3.¬ибери головн≥, суттЇв≥, визначальн≥ ознаки, в≥дкинь несуттЇве.
4.—формулюй висновок, зроби узагальненн¤, сформулюй в≥дпов≥дне пон¤тт¤.
як краще запам'¤товувати виучуваний матер≥ал?
1. ѕрочитай весь матер≥ал.
2. ѕроанал≥зуй прочитане, вид≥ли важк≥ м≥сц¤, розбий њх на лог≥чн≥ частини, ¤кщо матер≥ал великий за обс¤гом, ≥ ¤кщо необх≥дно склади план, зроби схеми.
3. „итай ≥ запам'¤товуй частинами, звертай особливу увагу на важк≥ м≥сц¤.
4. ѕрочитавши текст, перекажи перечитане (про себе, вголос).
5. ¬ивчаючи матер≥ал використовуй пор≥вн¤нн¤, добирай власн≥ факти.
6. ѕри в≥дтворенн≥ матер≥алу користуйс¤ планом, тод≥ в пам'¤т≥ збережетьс¤ система знань, а не окрем≥ њх фрагменти.
7. —л≥д засвоњти, що першою умовою запам'¤товуванн¤ Ї глибоке розум≥нн¤ матер≥алу. јле назви, дати, терм≥ни, ≥ншомовн≥ слова сл≥д заучувати, багаторазово њх повторюючи, використовуючи в нов≥й ситуац≥њ.
як слухати ≥ записувати лекц≥ю
1. „≥тко у¤сни њњ тему.
2. «аписуй основн≥ думки вчител¤, основн≥ положенн¤, ¤скрав≥ факти, висновки.
3. раще записувати з одного боку аркуша.
4. ѕо зак≥нченню лекц≥њ ви¤сни вс≥ виникл≥ запитанн¤, уточни факти, назви тощо. “ому, записуючи лекц≥ю, на пол¤х став знаки проти м≥сць, ¤к≥ вимагають уточненн¤.
5. ѕривчи себе, п≥сл¤ скорочено записаних сл≥в, залишати м≥сце, щоб обробл¤ючи текст, можна було њх дописати.
6. Ќайближчим часом њњ сл≥д доопрацювати: дописати скорочен≥ слова, виправити помилки, стиль, пот≥м за джерелами названими вчителем, доповнити записане фактами, записавши њх на чистому боц≥ аркуша.
7. ¬ид≥ли головне у зробленому запис≥.
‘орми веденн¤ запис≥в
ѕлан - перел≥к основних питань теми, статт≥, твору, допов≥д≥.
ѕростий план - коротке, стисле перерахуванн¤ головних питань, що м≥ст¤тьс¤ у текст≥ твору.
—кладний план розгорнутий перел≥к основних питань, њх розшифровка з детал≥зац≥Їю т≥ висновками.
¬иписки - вибран≥ з тексту найб≥льш важлив≥ м≥сц¤: визначенн¤, факти, статистичн≥ дан≥, схеми, таблиц≥. ” виписц≥ необх≥дна точн≥сть, посиланн¤ на джерело, в≥дпов≥дн≥сть тексту ориг≥нала.
“ези - стисло сформульован≥ основн≥ положенн¤ теми, статт≥, книги, допов≥д≥, лекц≥њ; це положенн¤ достов≥рн≥сть ¤ких автор маЇ довести. “ези складаютьс¤ тод≥, коли тема гарно засвоЇна ≥ не вимагаЇ б≥льш повних запис≥в.
јнотац≥¤ - дуже коротке викладенн¤ зм≥сту, ≥нод≥ з критичною оц≥нкою.
оментар - тлумаченн¤, по¤сненн¤ сут≥ ¤кого-небудь тексту, окремих м≥сць, фраз, виступ≥в.
–езюме - стисла оц≥нка написаного чи прочитаного, короткий висновок.
Ѕ≥бл≥ограф≥¤ - перел≥к л≥тератури з ¤коњсь проблеми, теми.
онспект - найб≥льш досконала форма запису, в ¤кому вид≥лено головне у виучуваному твор≥, матер≥ал≥, лекц≥њ. “акий запис м≥стить коротк≥, ч≥тк≥ формулюванн¤ узагальнень, важливих теоретичних положень.
–еферат - допов≥дь з певноњ теми, що включаЇ огл¤д джерел ≥ л≥тератури.
як готувати домашнЇ завданн¤?
1. ўоденно ≥ ретельно записуй у щоденник (зошит) домашнЇ завданн¤.
2. ѕривчи себе готувати уроки щоденно в один ≥ той же час.
3. √отуй уроки завжди в певному м≥сц≥.
4. ѕравильно орган≥зуй своЇ робоче м≥сце, прибери все зайве.
5. √отуй спершу уроки з предмет≥в середньоњ складност≥, пот≥м переходь до важчих дл¤ тебе ≥ п≥д к≥нець залишай легший матер≥ал.
6. „ерез 40-50 хвилин зан¤ть роби перерви на 10-15 хвилин.
7. √отуючи уроки не в≥двол≥кайс¤. ¬имкни ауд≥о ≥ в≥део прилади, до розмов не прислухайс¤.
8. ористуйс¤ словниками ≥ дов≥дниками.
9. ¬иконавши письмове завданн¤, ретельно перев≥р його.
10. якщо зустр≥лось незрозум≥ле слово, запитай про нього у вчител¤, однокласника.
11. ўоденно повторюй пройдений матер≥ал
12. ѕриготувавши уроки в≥дпочинь, розслабс¤, погул¤й на пов≥тр≥, виконай домашн≥ дорученн¤.
¬елике значенн¤ при вивченн≥ учбового матер≥алу ≥ проблематики курс≥в за вибором в≥д≥граЇ самост≥йна робота учн≥в, ¤ка Ї одн≥Їю з форм навчально - досл≥дницькоњ д≥¤льност≥. ¬она ірунтуЇтьс¤ на вивченн≥ навчальноњ, науковоњ, науково-попул¤рноњ л≥тератури, мемуаристики, публ≥кац≥й у газетах, журналах, арх≥вних, музейних матер≥ал≥в.
ћета цього - формуванн¤ у школ¤р≥в ст≥йкого ≥нтересу до ≥сторичноњ науки, глибоких ≥ м≥цних знань ≥з обраноњ тематики та розвиток ум≥нь ≥ навичок досл≥дницькоњ роботи та њњ в≥дпов≥дного оформленн¤.
ѕроцес досл≥дженн¤ маЇ ≥ндив≥дуальний характер ≥ в≥дбуваЇтьс¤ за такою схемою: виб≥р теми-складанн¤ плану роботи-визначенн¤ кола джерел ≥ л≥тератури-знайомство з джерелами ≥ складанн¤ на њх основ≥ плану написанн¤ досл≥дженн¤ - в≥дб≥р та оц≥нка факт≥в-обробка та систематизац≥¤ з≥браного матер≥алу - написанн¤ роботи - њњ рецензуванн¤ ≥ доопрацюванн¤ - остаточне редагуванн¤ та оформленн¤-захист роботи.
¬иб≥р теми передбачаЇ врахуванн¤ актуальност≥ проблеми, ступ≥нь њњ розробленост≥, на¤вн≥сть джерел ≥ л≥тератури, п≥знавальних ≥нтерес≥в ≥ можливостей л≥цењст≥в. “ематика навчально - досл≥дницьких роб≥т визначаЇтьс¤ вчител¤ми, розгл¤даЇтьс¤ на зас≥данн≥ методичного об'Їднанн¤, узгоджуЇтьс¤ з адм≥н≥страц≥Їю л≥цею.
”читель-консультант складаЇ з учн¤ми план-завданн¤ на виконанн¤ роботи, ¤кий передбачаЇ перел≥к основних питань, що п≥дл¤гають висв≥тленню, м≥сце пошуку необх≥дних джерел ≥ л≥тератури, терм≥ни п≥дготовки окремих питань ≥ представленн¤ завершеноњ роботи.
ѕ≥сл¤ отриманн¤ завданн¤, л≥цењст приступаЇ до виконанн¤ його. ћаючи перел≥к основних питань, ¤к≥ п≥дл¤гають досл≥дженню, на основ≥ попереднього знайомства з л≥тературними джерелами ≥ анал≥зом на¤вних в≥домостей, учень формулюЇ мету ≥ завданн¤ своЇњ прац≥, складаЇ календарний план њњ реал≥зац≥њ. Ќа¤вн≥сть под≥бного плану дисципл≥нуЇ, змушуЇ л≥м≥тувати час, необх≥дний дл¤ вибору джерел, л≥тератури, обробки з≥браного матер≥алу, формулюванн¤ висновк≥в, оформленн¤ науковоњ роботи.
ѕ≥сл¤ знайомства з джерелами та л≥тературою, учень складаЇ план самоњ роботи, ¤кий згодом може частково зм≥нюватис¤. “акий план дозвол¤Ї систематизувати матер≥ал, що накопичуЇтьс¤ в ход≥ виконанн¤ науковоњ розробки. ѕот≥м в≥н стаЇ основою дл¤ написанн¤ тексту досл≥дженн¤. ѕитанн¤ плану мають бути простими, ч≥ткими, орган≥чно пов'¤заними м≥ж собою, в≥дтворювати суть обраноњ теми.
–обота над темою, ¤к правило, розпочинаЇтьс¤ з п≥дбору ≥ знайомства з необх≥дною л≥тературою (п≥дручниками, пос≥бниками, науковими, науково-попул¤рними, енциклопедичними виданн¤ми, пер≥одикою, арх≥вними, музейними фондами тощо). ”читель-консультант маЇ надати учн¤м необх≥дну допомогу порадами ≥ рекомендац≥¤ми по складанню б≥бл≥ограф≥њ. ƒл¤ складанн¤ б≥бл≥ограф≥њ з обраноњ теми, учень використовуЇ на¤вн≥ в б≥бл≥отеках систематичн≥ та алфав≥тн≥ каталоги, а також р≥зноман≥тн≥ б≥бл≥ограф≥чн≥ дов≥дников≥ виданн¤, зноски ≥ посиланн¤ в навчальних пос≥бниках, монограф≥¤х, енциклопед≥¤х. ƒл¤ п≥дбору пер≥одичних видань можна скористатис¤ в≥дпов≥дними каталогами журнальних ≥ газетних статей.
—клавши список необх≥дноњ л≥тератури, учень приступаЇ до њњ вивченн¤. ѕерш за все, сл≥д перегл¤нути публ≥кац≥њ загального характеру, а пот≥м перейти до джерел, ¤к≥ висв≥тлюють б≥льш конкретн≥ питанн¤, хоча можлив≥ й ≥нш≥ вар≥анти роботи. ”чень повинен вести записи прочитаного на картках (аркушах). Ќайб≥льш поширеними формами таких запис≥в Ї конспекти, тези, уривки ориг≥нального тексту (цитати).
онспектом ¤вл¤Їтьс¤ огл¤д прочитаного, в ¤кому посл≥довно описаний основний зм≥ст книги, розд≥лу, глави чи статт≥. «аписи мають бути стислими, короткими. ѕри конспектуванн≥ сл≥д уважно ставитись до формулювань, п≥дбору сл≥в ≥ висловлювань.
÷итати - це досл≥вн≥ уривки ориг≥нального тексту книги чи статт≥. “ак≥ уривки корисн≥ дл¤ посилань на висловлюванн¤ ≥сторичних ос≥б, автор≥в публ≥кац≥й при необх≥дност≥ обірунтуванн¤ ≥ п≥дкр≥пленн¤ своњх власних суджень, чи дл¤ критики положень, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в друкованих джерелах. ÷итата маЇ м≥стити ч≥тко висловлену думку автора. —л≥д застерегти в≥д надм≥рного цитуванн¤ виучуваноњ л≥тератури.
якщо автору навчального досл≥дженн¤ доводитьс¤ працювати з арх≥вними матер≥алами, то на окремих картках сл≥д записувати уривки ≥з документу, а при необх≥дност≥ скоп≥ювати повн≥стю текст ≥з обов'¤зковим посиланн¤м на його назву, а також на сам арх≥в, номер фонду, опис ≥ аркуш.
артки дл¤ запису можуть бути формату ј 5 (розм≥р половини аркуша зошита). «верху картки називаЇтьс¤ розд≥л чи питанн¤, до ¤кого в≥днос¤тьс¤ зроблен≥ виписки. ” к≥нц≥ кожного запису робитьс¤ посиланн¤ на його джерело ≥з зазначенн¤м стор≥нки книги, журналу тощо. ћожна робити записи у звичайному зошит≥, заповнюючи т≥льки один б≥к аркуша. јле пот≥м зошит розшиваЇтьс¤, а записи групуютьс¤ по розд≥лам, в≥дпов≥дно до визначеного плану. ¬ивченн¤ л≥тератури ≥ арх≥вних матер≥ал≥в ¤вл¤ють собою п≥дготовчий етап роботи над науковою темою, ¤кий необх≥дний дл¤ створенн¤ документальноњ бази дальшого досл≥дженн¤ та л≥тературного оформленн¤.
–етельно опрацювавши джерела ≥ л≥тературу, учень приступаЇ до написанн¤ самоњ роботи. ÷е досить в≥дпов≥дальний етап. ” вступн≥й частин≥ необх≥дно обірунтувати актуальн≥сть теми, дати характеристику опубл≥кованих джерел ≥ л≥тератури, визначити завданн¤ досл≥дженн¤. ¬ основн≥й частин≥ розкриваЇтьс¤ зм≥ст проблеми, висв≥тлюютьс¤ головн≥ теоретичн≥ положенн¤, даЇтьс¤ анал≥з ≥сторичних ¤вищ, под≥й, процес≥в, характеристика окремих особистостей ≥ т.п. –озд≥ли (глави) повинн≥ лог≥чно доповнювати один одного. ” заключн≥й частин≥ м≥ст¤тьс¤ висновки, узагальненн¤, вказуЇтьс¤ на можлив≥сть використанн¤ њњ в практичн≥й д≥¤льност≥, визначаютьс¤ завданн¤ дл¤ подальшоњ роботи чи мотиви дл¤ њњ продовженн¤.
”чн≥вська робота може м≥стити додатки, що включають допом≥жний матер≥ал, ¤кий би не заважав рац≥ональному розташуванню основноњ частини тексту. ƒо додатк≥в можна включати карти, схеми, фотограф≥њ, коп≥њ документ≥в тощо.
—писок л≥тератури складаЇтьс¤ в алфав≥тному пор¤дку пр≥звищ автор≥в чи назв твор≥в. ƒо списку включаютьс¤ вс≥ використан≥ учнем л≥тературн≥ джерела незалежно в≥д того, де вони надрукован≥, в окремому виданн≥, у зб≥рнику, журнал≥, газет≥, а також незалежно в≥д того, чи Ї в текст≥ роботи посиланн¤ на включен≥ до б≥бл≥ограф≥њ твори ≥ останн≥ в текст≥ не цитувалис¤, але були використан≥ школ¤рем при написанн≥ досл≥дженн¤. —писок використаноњ л≥тератури маЇ в≥дпов≥дати стандартам.
«авершуЇ роботу њњ зм≥ст, де зазначаютьс¤ структурн≥ елементи досл≥дженн¤ ≥ в≥дпов≥дн≥ њм стор≥нки.
”чн≥вськ≥ науков≥ роботи повинн≥ виконуватись на стандартних аркушах формату ј4 (210х297, 210х230 мм) через два ≥нтервали. ѕол¤ мають бути однаковими на вс≥х стор≥нках (зл≥ва-25, справа-10, зверху-20, знизу-25 мм). ¬с≥ стор≥нки нумеруютьс¤. «аголовки в≥дд≥л¤ютьс¤ в≥д основного тексту проб≥лом у три ≥нтервали. ќбс¤г роботи - не менше 20 стор≥нок машинодруку.
¬≥дпов≥дним чином оформлена робота здаЇтьс¤ консультанту дл¤ перев≥рки. ѕри необх≥дност≥, учень повинен доопрацювати своЇ досл≥дженн¤. ѕозитивно оц≥нена робота допускаЇтьс¤ до захисту, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ в присутност≥ консультанта, вчител≥в - предметник≥в, учн≥в. «ахист маЇ в≥дкритий характер ≥ на ньому можуть бути присутн≥ми представники адм≥н≥страц≥њ л≥цею, вчител≥ ≥нших дисципл≥н, учн≥ других клас≥в. «а результатом захисту виставл¤Їтьс¤ оц≥нка. ращ≥ роботи можуть бути рекомендован≥ дл¤ участ≥ в учн≥вських конкурсах.