Дискусія



Основні правила

Дискусії в класі, презентації і всі види діяльності проходять успішно, якщо кожен розуміє правила проведення дискусії і дотримується їх. Правила допомагають учням і дорослим вміти користуватись своїми правами і відчувати відповідальність. Ось деякі приклади корисних для проведення дискусій у класі правил:

1. Умійте слухати один одного. Це досягається, якщо Ви постійно тримаєте доповідача в полі зору і не розмовляєте в цей час. Коли перший доповідач закінчив свою доповідь, то завдання наступного - зробити невеличкий огляд сказаного його попередником і поділитись своїми міркуваннями. Деякі вчителі використовують ключ від дому (але це може бути інший предмет), який тримає в руках доповідач. Цей ключ передається тому учню, який хоче щось сказати, в той час як інші будуть його слухати.

2. Говорить тільки один - Тільки хтось один має право говорити в певний період дискусії. Ідея з ключем тут теж добре спрацьовує. Ці два правила -"умійте слухати один одного" та "говорить тільки один доповідач" -підсилюють одне одного.

3. Дотримуйтесь теми. Іноді учні можуть відходити від головної теми дискусії. Але замість критики вчитель може сказати: "Я не певен, що це має відношення до нашої теми. Чи можеш допомогти мені?" Це надає учневі шанс прояснити, що він мав на увазі, або усвідомити, що дискусія відхилилась від теми заняття.

4. Обмінюйтесь думками. Учнів потрібно заохочувати обмінюватись думками. Кожен учень має свою точку зору і повинен мати умови для вільного її висловлення. Дайте учням зрозуміти, що їх точки зору цінуються і що з ними рахуються. Якщо учень проголошує вигадане або неправильне твердження, треба сказати йому щось подібне до: "Багато хто з учнів та дорослих погодився б із тобою. Проте нам відомо, що..." У такий спосіб учень, допустившись помилки, не буде почувати себе ніяково чи осміяним.

5. Сприяйте виробленню почуття самоповаги. Потрібно заохочувати всіх учнів до активної участі у проведенні уроку і дискусіях. Проте, учню потрібно надавати право і не брати участь в тих ситуаціях, які для нього не особливо приємні.

6. Не допускайте засуджень. Виробляйте у учнів правильне розуміння самовираження: вони повинні знати, що цілком допустимим є погодитись чи ні з чиєюсь точкою зору, але зовсім недопустимо засуджувати погляди інших людей. Допоможіть учням зрозуміти негативну суть принижування і перейнятися почуттями тих, кому трапилось особисто це пережити. Нехай учні запам'ятають, що таке ставлення до людей неприпустиме і не може бути прийнятим.

7. Виявляйте повагу до всіх своїх учнів. Не існує марних запитань. Кожне запитання мас своє значення. Нехай Ваші учні знають, що Ви поважаєте всі їхні запитання і обов'язково дасте на них відповіді.

Таким чином: Основні правила дискусії виглядатимуть таким чином.

1. Всі відкрито висловлюють свої думки.

2. Всі точки зору повинні поважатися.

3. Слухайте інших не перебиваючи.

4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.

5. Водночас говорить лише одна особа.

6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикуйте себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Примітки:

1. Дуже важливо, щоб всі погодились з кожним пунктом правил, "ратифікували" їх. Це дозволить далі посилатися на ці правила як на "закон поведінки" під час дискусій.

2. Зауваження щодо порушень не повинні бути брутальними або образливими. Можуть бути застосовані будь-які форми.

3. Перелік правил не є сталим і непорушним. Учасники можуть змінювати та доповнювати його. Але важливо написати його разом. Це спочатку створить атмосферу спільних зусиль, а не настанов. Останнім часом модель навчання у дискусії почала зазнавати змін, спрямованих на її технологізацію, що знайшло відображення у розробці системи оцінювання участі учнів у дискусії. За кожне висловлення в дискусії учень може отримувати заохочувальні або від'ємні бали, які вписуються в спеціальний аркуш. Учитель призначає заохочувальні бали за визначення власного ставлення до питання, яке обговорюється, надання інформації, що ґрунтується на фактах, або отриманої учнем під час дослідження, зауваження з даної теми, залучення іншого учня до дискусії. Бали за залучення іншого учня до дискусії (єдина ситуація, коли за одне висловлення учень може отримати додаткові бали) гарантують високу активність учасників, що запобігає домінуванню в дискусії лише кількох учнів.

Учні можуть також отримувати додаткові бали за уточнюючі запитання, за просування дискусії вперед, вміння слухати, тактовні зауваження в гострих моментах дискусії, а також за проведення аналогій, оскільки це свідчить про вищий рівень мислення і сприяє розширенню дискусії.

Бали віднімаються за: переривання, перешкоджання, монополізування дискусії, особистий наступ, висловлення несуттєвих зауважень. Учень не втрачає балів, якщо тактовно відступить. Найсерйознішим недоліком є монополізування дискусії одним учнем , тому що інші не можуть включитися в дискусію і втрачають можливість отримати бали. Несуттєві зауваження завжди оцінюються від'ємними балами, незважаючи на те, чи вказав на них хтось із учасників. Повторення інформації, вже внесеної до дискусії іншим учнем, чи висловлення зауважень не за темою кваліфікуються як несуттєві зауваження.

Після закінчення дискусії вчитель підраховує бали кожного учня. Система оцінювання 18-хвилинної дискусії може бути такою: 0-3 балів = 1, 4-9 балів = 2-4, 10-14 балів = 5-7, 15-19 балів = 8-10, 20-24 бали = 11, 25 балів = 12.

Разом із створенням системи оцінювання активності учнів методисти пропонують посилити контроль за опануванням учнями навчального матеріалу під час виконання завдань. Для цього кожна група може приготувати тестові питання, щоб перевірити, чи засвоїли інші дану частину навчального матеріалу, і робити це якомога частіше.

Можна організувати на уроці дискусію, тільки якщо учні добре знають тему, мали досить часу для її аналізу, розуміють факти, що до неї включаються, і зацікавлені проблемами, які обговорюються. Намагаючись застосувати метод обговорення за участю всього класу на уроках історії, необхідно приділяти першочергову увагу підготовчій роботі.

Приклад дискусії

Тема: Страта. Потрібно чи ні її скасовувати?

Група: 10-14 чоловік розділені на дві групи;

Мета: Усвідомити існування даної проблеми; виявити історико-культурні аспекти її виникнення; сформулювати й обґрунтувати свій погляд на цю соціальну проблему; прийти до компромісного рішення. Змоделювати ситуацію соціальної розбіжності.

Час: 1 година

Завдання: Розбитися на дві групи. У першій - ті, хто за скасування страти, у другій - ті, хто проти. Обговорити в групах це питання і сформулювати свої основні аргументи.

Інструкції: Кожна група захищає свою точку зору

Хід дискусії: Представники груп роблять аргументоване повідомлення на тему, захищаючи свою позицію. Потім іде обговорення по кожному пункту з використанням контраргументів. Потім групи міняються позиціями і шукають аргументи в захисті іншої точки зору. Процедура обговорення повторюється.

Оцінка обговорення: "Які аргументи найбільш вагомі? Чому? Яку позицію було важче відстоювати? Чому? Чи дійсно це спосіб вирішення соціальних проблем? Чому ви вибрали ту чи іншу позицію? Що Вас змусило цю позицію змінити? Які нові знання Ви одержали під час обговорення?

Висновок: Усвідомлення наявності інших точок зору. Розуміння труднощів у досягненні компромісу при особистій зацікавленості.

Формовані навички:

формулювання головного аргументу;

виявлення причин (історичних, культурних);

проведення різниці між правом і мораллю;

комунікативні навички;

навички виявлення чужої точки зору;

Приклад заняття з використанням моральної дилеми

Ви - молодий адвокат, що подає надії. Ви залучені в ситуацію, коли ваш клієнт, звинувачений в убивстві поліцейського під час перестрілки, що почалася з пограбування банку. Можливе покарання - страта.

Ваш клієнт твердо заперечує свою винну. Він постійно стверджує, що в нього є алібі, що не може бути розголошено. У конфіденційній бесіді клієнт зізнається вам, що його алібі фактично є іншим злочином, і що, загалом, ще гірше. Він говорить, що під час перестрілки він у п'яному стані повертався на машині додому і наїхав на маленьку дитину, що після цього померла. Як виявилося, це була дитина ваших знайомих.

Клієнт дав вам цю інформацію в довірчій бесіді, і ви виявилися зв'язані професійним кодексом поведінки, що не дозволяє це обнародувати безпосередньо або побічно.

Що ви збираєтеся робити і чому?

Завдання. Необхідно зробити вибір і прийняти рішення. Загальні питання.

1. Які фактори в ситуації вступили в конфлікт? Що привело до дилеми?

2. Як ви вирішите ситуацію?

3. Ваше рішення засноване на системі принципів чи цінностей, чи воно засновано на результаті, що ви оцінюєте вище?

4. До яких висновків ваші принципи відсилають проблему ?

5. Наскільки важливе застосування аргументів, використаних у процесі вирішення дилеми, в інших обставинах, іншими словами, який тип поведінки буде матися на увазі, коли ви зіштовхнетеся з подібною дилемою в майбутньому?

Форми організації дискусії. Практикум

"Дерево рішень" (метод усіх можливих варіантів)

Суть методу і його мета:

Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому. Учні розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач з великою точністю заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них. В ході обговорення учні заповнюють таблицю.

Проблема

Переваги | Недоліки

Методика проведення обговорення:

1. Учитель ставить задачу для обговорення.

2. Учням надається основна інформація з проблеми, історичні факти, дати, події тощо (це може бути частиною домашнього завдання).

3. Учитель ділить клас на групи по 4-6 чоловік. Кожній групі роздаються таблиці та яскраві фломастери (але це необов'язково, цю роботу можна виконати і в зошитах). Визначається час на виконання завдання (10-15 хв.).

4. Учні заповнюють таблицю й приймають рішення з проблеми.

5. Представники кожної групи розповідають про результати. Викладач може порівняти отримані результати, відповісти на питання учнів.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Суть методу і його мета:

Ця форма дискусії сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі. Група з 3-5 чоловік веде дискусію на зарані обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або задають питання учасникам бесіди. Ток-шоу дає можливість чітко виразити різні точки зору за заданою темою, але для цього основні учасники обговорення повинні бути добре підготовлені. У всіх рівні умови - 3-5 хвилин. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялись від заданої теми. Ток-шоу може бути організоване спареними уроками.

Методика проведення дискусії:

1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє основні правила проведення дискусії, регламент виступів.

2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб "глядачі" були навколо стола основних діючих осіб.

3. Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників і оголошує тему.

4. Першими виступають основні учасники (20 хв.), після чого ведучий запрошує "глядачів" взяти участь в обговоренні.

5. По закінченню дискусії ведучий підводить підсумки, дає короткий аналіз висловлювань основних учасників.

Структуровані дебати

Це - метод, натхненний Британськими парламентськими дебатами. Хоча час від часу можна використовувати звичайне обговорення.

Структуровані дебати можуть бути різні:

"Дебатування більш формальне ніж обговорення. Це - змагання між двома командами, що перевіряють їхню навичку в аргументації, щоб виграти підтримку аудиторії. Дебатування додержується процедурних правил" (Андрола Кристодолу, Кіпр). Іншими словами, обговорення безпосереднє і вільне, тому що, структуровані дебати - гра, зіграна за правилами. Ми можемо сказати про інше бачення цього методу: "Дебати це - тільки інший демократичний спосіб повідомляти інформацію і знайти рішення проблем. З його суворими правилами і структурою, дебати змушують учасників, перед тим, як вони починають розмову, набагато більше думати і планувати ніж при обговоренні" (Майкл Виенк, Німеччина).

На додаток до навичок комунікації, що розвиваються, структуровані дебати продовжують практику суспільних переговорів і аргументації, прийняття різних думок, однак, дотримуючись певних правил у відношенні до партнера, що має іншу точку зору. Партнер - не "ворог", він - тільки колега з іншою думкою чи ідентичністю.

Відносно правил дебатів, ми знайшли в повідомленні Андроли Кристодолу (Кіпр) дуже корисні зауваження.

Вони відносяться до предмету ( теми чи твердження):

повинні бути дві сторони, обидві з яких здатні до обговорення;

щоб уникати безладдя, все повинно бути позитивно;

твердження повинне бути заявлене ясно і коротко;

Учасники дебатів

Сторона, що підтримує припущення, називається підтверджуючою; сторона, що проти - "Заперечливою" ;

Кожна команда повинна готувати свої аргументи ретельно: вирішити те, які пункти повинні бути охоплені кожним виступаючим , консультуватися з книгами, готувати примітки чи карти, і бути готовим до аргументів супротивників;

Мова кожного учасника дебатів повинна бути гарним прикладом якісного виступу;

Процедури

Голова повідомляє тему, представляє виступаючих, пояснює терміни і рамки виступів і повідомляє рішення судді;

Учасники дебатів говорять у цьому порядку:

Перший підтверджуючий;

Перший заперечуючий;

Другий підтверджуючий;

Другий заперечуючий;

Третій підтверджуючий;

Третій заперечуючий; і т.д.

Перемога віддається стороні (команді), що більш ефективно представила в суперечці свої аргументи і спростувала аргументи супротивника.

Форми організації дебатів

Суть методу і його мета:

Мета учасника дебатів - переконати інших у тому, що його підхід до рішення, проблеми правильний. Проведення дебатів є ефективним засобом навчання учнів вмінню зрозуміло й логічно сформулювати свою позицію, віднаходити переконливі факти й аргументи на свою підтримку.

Методика проведення

1. Тему необхідно сформувати у вигляді резолюцій (Наприклад: Ультиматум Раднаркому до УЦР або ст.6 Закону "Про загальну середню освіту").

2. Розподіл ролей. Розподілити учнів на 2 групи: в підтримку, наприклад, резолюції і ту, що виступає проти. Нагадати учасниками порядок проведення дебатів. Вибрати голову і його помічника, який буде слідкувати за регламентом.

3. Підготовка учасників заняття. Учні повинні підготувати "конструктивні аргументи" (які ґрунтуються на 3-5 положеннях, логічно викладені й підкріплені фактами). Вони повинні спробувати уявити, якими будуть доводи супротивника, і підготуватися спростувати ці доводи. Учням треба пояснити користь від участі в дебатах: набуття навичок знаходити переконливі докази для супротивника, що не поділяє ваші переконання; вміння розуміти і поважати право інших на особисті переконання.

4. Проведення дебатів. Голова і учасники дебатів займають місця перед присутніми (праворуч від голови - група "за резолюцію", ліворуч - "проти")

I етап:

а) Голова формулює проблему і зачитує резолюцію, встановлює регламент;

б) Голова надає слово першому виступаючому від групи, що підтримує резолюцію, і просить викласти конструктивні аргументи (помічник голови повинен попередити виступаючого про закінчення часу);

в) Голова надає слово першому виступаючому від групи "проти резолюції";

г) Голова надає слово другому...і так до тих пір, поки не виступлять усі учасники дебатів;

II етап:

д) на цьому етапі кожному учаснику надається можливість спростувати доводи супротивника і відповісти на їх критику. Полеміку завжди починають представники групи, що виступає "проти резолюції". Процедура її проведення аналогічна процедурі проведення I етапу.

5. Учні на цьому етапі викладають причини, за якими вони займають ту чи іншу позицію у ставленні до резолюції. Учитель може записати на дошці ці причини. Учні можуть відповісти на питання, що стосуються причин, але не доводити свою правоту.

6. Всі повинні вказати на ті аргументи, які не дивлячись на те, що не відповідають їх поглядам, примусили задуматися або звучали особливо переконливо

7. У кінці дебатів учні повинні оцінити наслідки реалізації позиції супротивника.



На головну



Світ географії та туризму




Hosted by uCoz