ѕон¤тт¤ культури



÷≥нн≥сний ≥ технолог≥чний вим≥ри культури

 ультура ¤к зм≥ст ≥ певна характеристика життЇд≥¤льност≥ людини та сусп≥льства багатогранна. “ому при розгл¤д≥ њњ сутност≥, структури, специф≥ки можлив≥ р≥зн≥ п≥дходи. як результат багатоликост≥ культури ≥снуЇ велика к≥льк≥сть њњ визначень у ф≥лософськ≥й л≥тератур≥(понад триста).ќдне з найповн≥ших звучить так: культура - це "специф≥чний спос≥б орган≥зац≥њ ≥ розвитку людськоњ життЇд≥¤льност≥, представлений у продуктах матер≥альноњ та духовноњ прац≥, у систем≥ норм та заклад≥в, у духовних ц≥нност¤х, у сукупност¤х ставлень людей до природи, м≥ж собою ≥ до самих себе"

” переклад≥ з латини слово "культура" означаЇ оброб≥ток, вихованн¤, осв≥та.

Ќаукове пон¤тт¤ "культура" поширилос¤ у XVIII стол≥тт≥ ¤к протилежне пон¤ттю "натура", тобто природа. –озвиток ц≥Їњ тенденц≥њ прив≥в до того, що культуру почали розум≥ти ¤к м≥ру соц≥альност≥ сусп≥льного житт¤ ≥ бутт¤ людини, показник р≥вн¤ розвитку сусп≥льства ≥ людини, ступ≥нь перетвореност≥ перв≥сного, природно - тваринного стану.

ѕо сут≥, культура - це процес ≥ результат виокремленн¤ людини з природи, створенн¤ новоњ реальност≥ та способу свого ≥снуванн¤, так званоњ "другоњ природи." ” цьому план≥ зм≥стом культури стаЇ ≥сторична зм≥на природних ≥ соц≥альних умов житт¤ людини, розвиток людських сил та зд≥бностей, тобто становленн¤ ≥ розкритт¤ сутност≥ людини ¤к у н≥й сам≥й, так ≥ в усьому багатств≥ та р≥зноман≥тт≥ створюваноњ нею д≥йсност≥.

ќск≥льки сутн≥стю людини та сусп≥льного житт¤ Ї д≥¤льн≥сть, то й анал≥з культури головним чином зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом п≥знанн¤ того, що ≥ ¤к створюЇ людина.

¬≥дпов≥дь на запитанн¤ що створюЇ людина розкриваЇ ц≥нн≥сний вим≥р культури, м≥ру людського в людин≥ та сусп≥льств≥. ÷е даЇ змогу оц≥нити матер≥альн≥ та духовн≥ потреби людини, способи њх задоволенн¤, збагнути св≥т матер≥альних та духовних ц≥нностей, у ¤кому вона живе. „ерез систему сусп≥льних в≥дносин, в≥дтворюваних людьми, можна визначити статус людини, значущ≥сть њњ властивостей ≥ таким чином стимулюванн¤ до розвитку або приглушенн¤ (наприклад, ф≥зичних чи духовних, особист≥сних чи колективних, творчих чи репродуктивних та ≥нших) рис культури. ” цьому вим≥р≥ культура постаЇ ¤к сукупн≥сть матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, причому не лише вже створених, але ≥ тих, ¤к≥ передбачаЇтьс¤ створити тепер ≥ в майбутньому дл¤ задоволенн¤ потреб людини.

¬≥дпов≥дь на запитанн¤ ¤к створюЇ людина розкриваЇ технолог≥чний вим≥р культури, ступ≥нь розвитку знар¤дь матер≥альноњ та духовноњ д≥¤льност≥, специф≥ку вс≥х вид≥в виробничноњ д≥¤льност≥ ¤к сукупност≥ певних способ≥в. ” цьому вим≥р≥ культура постаЇ ¤к процес прац≥ й творчост≥ на основ≥ ≥сторично визначених засоб≥в та способ≥в виробництва у вс≥х його видах ( матер≥альному, духовному, виробництв≥ потреб, людини, сусп≥льних в≥дносин), а також д≥¤льност≥ у певних сферах сусп≥льного житт¤ ( пол≥тичний, моральний, рел≥г≥йний та ≥нш≥).

—л≥д зазначити, що ¤к у д≥¤льност≥, так ≥ в культур≥ провести межу м≥ж ц≥нн≥сним ≥ технолог≥чним вим≥рами можна лише умовно.

“радиц≥йним п≥дходом до розгл¤ду культури, њњ структурних складових Ї вид≥ленн¤ культури матер≥альноњ ≥ духовноњ. ћатер≥альна культура охоплюЇ всю сферу матер≥ального виробництва та його результати, те, що задовольн¤Ї матер≥альн≥ потреби людей. ƒо духовноњ культури належить вс¤ сфера людськоњ св≥домост≥ та духовного виробництва (≥ндив≥дуального, масового, спец≥ал≥зованого )

Ќайдетальн≥ше культура анал≥зуЇтьс¤ з погл¤ду структури ≥ характеру сусп≥льних в≥дносин. ” цьому випадку вид≥л¤ютьс¤, наприклад, культура пол≥тична, моральна, правова, м≥жособист≥сна та ≥нш≥.

ўе одним важливим аспектом вивченн¤ зм≥сту та форм бутт¤ культури Ї њњ з≥ставленн¤ з цив≥л≥зац≥Їю, а також через сп≥вв≥дношенн¤ нац≥онального ≥ загальнолюдського у н≥й.

Ќац≥ональне ≥ загальнолюдське в культур≥. —падкоЇмн≥сть, традиц≥њ й новаторство в культур≥.

¬ир≥шенн¤ проблеми сп≥вв≥дношенн¤ нац≥онального ≥ загальнолюдського в культур≥ залежить в≥д конкретноњ ф≥лософськоњ ≥нтерпретац≥њ багатьох ≥нших проблем, зокрема Їдност≥ та багатоман≥тт¤ св≥товоњ ≥стор≥њ, сутност≥ сусп≥льного прогресу, природи нац≥онального, сп≥вв≥дношенн¤ зм≥сту ≥ форми в культур≥.

” соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ ≥снують р≥зн≥ трактуванн¤ сп≥вв≥дношенн¤ нац≥онального та загальнолюдського у сусп≥льному розвитку та культур≥. « них пол¤рними, альтернативними Ї концепц≥њ " л≥н≥йного " розвитку св≥товоњ ≥стор≥њ, загальнолюдського начала в культур≥ та концепц≥њ цикл≥чност≥ (культурно - ≥сторичних тип≥в).

”перше проблема сп≥вв≥дношенн¤ нац≥онального ≥ загальнолюдського в ≥стор≥њ та культур≥ була висунута у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ √.√егел¤, ¤кий створив класичну дл¤ зах≥дноЇвропейського мисленн¤ XIX - XX стол≥ть концепц≥њ Їдност≥ людськоњ ≥стор≥њ. „ерез анал≥з розвитку форм духовного житт¤ та його вищоњ, за √егелем, реальноњ "самосв≥домост≥ народу ", н≥мецький ф≥лософ не т≥льки показав глибоку спадкоЇмн≥сть м≥ж культурами р≥зних стол≥ть ≥ епох, але ≥ спробував розкрити д≥алектику загальнолюдського у њњ конкретно - ≥сторичному ви¤в≥ ( нац≥ональному )

«а √егелем, всесв≥тн¤ ≥стор≥¤ - це процес спр¤мованого розвитку, розгортанн¤ духовност≥, усв≥домленн¤ свободи через культуру окремих народ≥в. Ћюдська ≥стор≥¤, ¤к драбина, кожен шабель ¤коњ Ї стад≥Їю прогресу загальнолюдських основ культури.

«агальнолюдське √егель пор≥внюЇ з культурою окремих народ≥в. « цього погл¤ду вс≥ вони под≥л¤ютьс¤ на два типи.

1. ¬сесв≥тньо - ≥сторичн≥, ¤к≥ в основах своЇњ життЇд≥¤льност≥, культур≥ " м≥ст¤ть загальний принцип ", тобто робл¤ть в≥дчутний внесок у культуру людства, особливо духовну.

2.Ќароди, ¤к≥ позбавленн≥ у своЇму матер≥альному, духовному бутт≥ загальнолюдських засад.” кращому випадку вони - ≥сторичне тло ≥ дл¤ розвитку людства не мають н≥¤кого значенн¤.

” своњх симпат≥¤х √егель Ївропоцентрис. ¬≥ддаючи данину св≥тогл¤ду епохи, в≥н, ¤к ≥ переважна б≥льш≥сть представник≥в сусп≥льствознавство XIX сусп≥льства, розгл¤даЇ св≥товий розвиток лише ¤к становленн¤ стандарт≥в зах≥дноЇвропейськоњ культури. "ѕрогрес, - стверджуЇ √егель, - зд≥йснюЇтьс¤ лише завд¤ки кавказьк≥й рас≥ " ( в терм≥нолог≥њ того часу ≥ндоЇвропейська мовна група. - ¬.¬. ) та њњ головн≥й складов≥й - Ївропейц¤ми"

 оли не брати до уваги пол≥тичн≥ мотиви такоњ ≥нтерпретац≥њ, то сл≥д зазначити, що в план≥ теоретичних у¤влень так≥ трактуванн¤ були законом≥рн≥, бо одн≥Їю з основних ≥дей соц≥альноњ ф≥лософ≥њ XVIII - XIX ст. був мес≥ан≥зм. ƒом≥нував погл¤д на нац≥ональне ¤к на окрему, самост≥йну функц≥ю загальнолюдського. Ѕагато ф≥лософ≥в вважали, що кожен народ "маЇ своњ призначенн¤... зд≥йсненн¤ лише одн≥Їњ сторони всього д≥¤нн¤ в ц≥лому". Cсуб'Їктив≥зм в оц≥нц≥ сутност≥ цього ц≥лого( загальнолюдського) призводив до под≥лу народ≥в та њхн≥х культур дл¤ ≥стор≥њ на необх≥дн≥ ( ≥з загальнолюдським зм≥стом ) ≥ непотр≥бн≥ ( нац≥онально самобутн≥ ). ” цьому розум≥нн≥ ≥стор≥¤ людства та культури упод≥бнювалис¤ землеробству, де загальновизнаним Ї те, що бур'¤ни заважають розвитку культурних рослин ≥ тому њх сл≥д виполювати.

јльтернативним соц≥ально - ф≥лософським п≥дходом у розум≥нн≥ сп≥вв≥дношенн¤ нац≥онального та загальнолюдського в культур≥ Ї концепц≥¤ культурно - ≥сторичних тип≥в.

’арактерна дл¤ цього напр¤мку ≥де¤ про те, що людське сусп≥льство, св≥това ≥стор≥¤ - це лише сп≥в≥снуванн¤ у час≥ та простор≥ дек≥лькох самост≥йних, невзаЇмопов'¤заних м≥ж собою нац≥онально - особливих культур, в основ≥ ¤ких лежить духовна життЇд≥¤льн≥сть одного або к≥лькох етн≥чно спор≥днених народ≥в.  ожна з них неповторна, замкнута, розвиваЇтьс¤ лише на власному ірунт≥, без ¤кихось в≥дчутних зовн≥шн≥х вплив≥в. Ѕ≥льше того, роль фактора спадкоЇмност≥ у розвитку кожноњ культури оц≥нювалас¤ ¤к негативне ¤вище, що руйнуЇ њњ ц≥л≥сн≥сть та ун≥кальн≥сть.

ќсновний теоретичний акцент у концепц≥¤х цього напр¤мку робивс¤ на розкритт≥ духовного багатства людського сусп≥льства, значущост≥ та неповторност≥ нац≥ональних культур. ¬≥дпов≥дно до цього п≥дходу " загальносв≥товим законом " Ї те, що кожна культура маЇ неровторн≥ потенц≥йн≥ можливост≥ й нац≥ональне б≥льш всесв≥тньо ≥сторичне, н≥ж загальнолюдське.

Ќовий гуман≥стичний зм≥ст цих концепц≥й виразивс¤ у тому, що в соц≥ально - ф≥лософське знанн¤ на зм≥ну досл≥дженн¤м безликоњ лог≥ки ≥стор≥чноњ необх≥дност≥, закон≥в ≥стор≥њ прийшло вивченн¤ творчоњ д≥¤льност≥ народ≥в у вс≥й њњ неповторност≥. ”под≥бненн¤ св≥товоњ ≥стор≥њ творчост≥ - концептуальна в≥сь цього напр¤му.  р≥зь призму сутност≥ творчоњ д≥¤льност≥ у ньому визначаютьс¤ основн≥ пон¤тт¤. “ак, культура трактуЇтьс¤ ¤к процес творчост≥.

÷≥нн≥сть культури тлумачитьс¤ не ¤к в≥дпов≥дн≥сть ¤кимось визнаним вищим стандартам, а ¤к њњ ун≥кальн≥сть, неповторн≥сть, самобутн≥сть ≥ здатн≥сть набувати нових рис. ѕ≥д смертю культури розум≥ють творче "стар≥нн¤", "апат≥ю", атроф≥ю творчого потенц≥алу.

Ќезважаючи на зовн≥шн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж двома розгл¤нутими альтернативними трактуванн¤ми нац≥онального та загальнолюдського в культур≥, у них чимало сп≥льного. ќдн≥Їю з таких сп≥льних точок Ї те, що фактично - загальнолюдське ототожнюЇтьс¤ з нац≥ональним. ” концепц≥¤х культурно - ≥сторичних тип≥в, тобто цикл≥чност≥, загальнолюдське - це сукупн≥сть нац≥ональних культур.

ќдн≥Їю з причин ототожненн¤ нац≥онального ≥ загальнолюдського в культур≥ було те, що останнЇ ще з час≥в концепц≥й ≥тал≥йського ф≥лософа ƒж. ¬≥ко розгл¤далос¤ переважно ¤к духовна культура.

” соц≥ально - ф≥лософських концепц≥¤х матер≥ал≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ сп≥вв≥дношенн¤ нац≥онального ≥ загальнолюдського в культур≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к вс¤ життЇд≥¤льн≥сть людей та њњ результати, ¤к Їдн≥сть матер≥альноњ та духовноњ культури.

¬≥дпов≥дно до такоњ ≥нтерпретац≥њ культури нац≥ональне та загальнолюдське у н≥й розгл¤даЇтьс¤ ¤к д≥алектична Їдн≥сть. —ама нац≥ональна культура трактуЇтьс¤ ширше ≥ не звод¤тьс¤ до нац≥онально - особливого, тобто етн≥чноњ неповторност≥. “ому визначити сп≥вв≥дношенн¤ нац≥онального ≥ загальнолюдського можна лише за допомогою пон¤тт¤ нац≥ональноњ культури. ѓњ сл≥д вважати "процесом становленн¤ ≥ розкритт¤ сутност≥ людськоњ цив≥л≥зац≥њ у конкретному народ≥ (нац≥њ) упродовж ус≥Їњ ц≥Їњ ≥стор≥њ", а також "сукупн≥стю матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, створених ¤к самим народом, так ≥ запозичених в ≥нших народ≥в ≥ використовуваних народом у своЇму розвитку".

“аким чином, нац≥ональна культура - це поЇднанн¤ загальнолюдського та етн≥чно неповторного ( нац≥онально - особливого )

«агальнолюдське характеризуЇ не лише загальне в культур≥ р≥зних народ≥в, а насамперед соц≥альн≥сть людини та њњ бутт¤. “ой соц≥альний зм≥ст матер≥альноњ та духовноњ д≥¤льност≥, культуру, ¤ка Ї сутн≥стю людини та њњ життЇд≥¤льност≥.

Ќац≥ональне, ¤к етн≥чно неповторне, в культур≥ ≥сторично м≥нливе. Ќа ранн≥х стад≥¤х розвитку сусп≥льства воно дом≥нувало, бо тод≥ на культуру людських сп≥льностей ( виробничу д≥¤льн≥сть, соц≥альн≥ цикли, побут, обр¤ди, в≥руванн¤, мову ≥ т.д. ) суттЇвий вплив справило середовище проживанн¤, обмежен≥ ≥ локальн≥ контакти з ≥ншими сп≥льност¤ми. « дальшим розвитком, особливо ≥з становленн¤м промислового сусп≥льства, розширюЇтьс¤ ≥ посилюЇтьс¤ матер≥альна ≥ духовна взаЇмод≥¤ ≥ взаЇмозбагаченн¤ культур, в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтеграц≥¤ житт¤ нац≥й у Їдине св≥тове ц≥ле. ѕричому не лише у сферах економ≥ки, пол≥тики, а й у духовному житт≥, науц≥, мистецтв≥, ≥нформатиц≥ ≥ т. д.

÷ю тенденц≥ю становленн¤ Їдиного людства ≥ культури точно сформулював в≥домий французький мислитель “еЇр де Ўартен : "”продовж к≥лькох покол≥нь навколо нас виникли р≥зн≥ економ≥чн≥ ≥ культурн≥ зв'¤зки, що зб≥льшуютьс¤ у геометричн≥й прогрес≥њ. “епер кр≥м хл≥ба... кожна людина щоденно вимагаЇ свою порц≥ю зал≥за, м≥д≥ та бавовни, свою порц≥ю електрики, нафти ≥ рад≥ю, свою порц≥ю в≥дкритт≥в, к≥но та м≥жнародних новин. “епер уже не звичайну ниву... а всю «емлю потр≥бно, щоб забезпечували кожного з нас... Ћюдина не маЇ майбутнього... поза њњ об'Їднанн¤м з ≥ншими людьми "

“радиц≥њ ≥ новаторство в культур≥ - два взаЇмопов'¤зан≥ процеси њњ ≥снуванн¤ ≥ розвитку.

 ультура характеризуЇтьс¤ безперервн≥стю розвитку. ќсновою цього служить спос≥б людського бутт¤ - д≥¤льн≥сть, тобто пост≥йне, активне творче перетворенн¤ людиною зовн≥шнього та внутр≥шнього св≥ту. як ≥ д≥¤льн≥сть, виробництво, культура характеризуЇтьс¤ створенн¤м нового ≥ в≥дтворенн¤ старого.

Ќоваторство в культур≥ - це њњ творчий б≥к, створенн¤ нового, того чого ран≥ше не було у матер≥альному ≥ духовному житт≥ сусп≥льства. ѕрогресивний розвиток культури забезпечуЇтьс¤ новаторством, ¤к тенденц≥Їю до створенн¤ досконал≥шого, гармон≥йного. Ќоваторство збагачуЇ ≥снуючу матер≥альну ≥ духовну культуру, в≥дкидаЇ архањчне, в≥джиле. ѕроте розвиток культури в≥дбуваЇтьс¤ лише у тому раз≥, коли використовуЇтьс¤ досв≥д попередн≥х покол≥нь, Ї ≥сторична спадкоЇмн≥сть чи традиц≥њ. як складовий момент культури, альтернативною ≥нш≥й њњ складов≥й - традиц≥њ.

“радиц≥¤ у переклад≥ з латини означаЇ " передача ".ѓњ сутн≥сть ¤к соц≥ального ¤вища виражена в тому, що вона Ї основним механ≥змом соц≥ального ≥ культурного успадкуванн¤. «а допомогою традиц≥й збер≥гаЇтьс¤ не лише матер≥альний ≥ духовний досв≥д попередн≥х покол≥нь, але ≥ в≥дтворюЇтьс¤ найц≥нн≥ше в культурн≥й спадщин≥, що маЇ загальне значенн¤ дл¤ представник≥в того чи ≥ншого сусп≥льства.

“радиц≥¤ - це " елементи соц≥альноњ та культурноњ спадщини, що передаютьс¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ ≥ збер≥гаютьс¤ в сусп≥льствах у продовж тривалого часу ".“радиц≥¤ охоплюЇ об'Їкти соц≥ального успадкуванн¤ ( матер≥альн≥ та духовн≥ ц≥нност≥ ) та його способи. Ќайчаст≥ше традиц≥њ виступають у форм≥ звичањв, обр¤д≥в, що в≥дтворюють норми повед≥нки.

“радиц≥¤ ¤к форма ≥ спос≥б соц≥ального успадкуванн¤, процес виробництва матер≥альноњ ≥ духовноњ культури сусп≥льства нерозривно пов'¤зана з новаторством. “ак, будь - ¤ке нове в сусп≥льному розвитку передбачаЇ освоЇнн¤ та опрацюванн¤ ≥снуючого. « другого боку, життЇв≥сть традиц≥њ залежить в≥д можливост≥ њх розвитку, оновленн¤ в ≥сторичних умовах, що зм≥нюютьс¤. “ому культуру можна розгл¤дати ¤к безперервний процес взаЇмод≥њ, взаЇмопроникненн¤ новац≥йного ≥ традиц≥йного.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz