ƒекоративно-прикладне мистецтво



–ќ«ƒ≤Ћ ѕ≈–Ў»…

Ќј–ќƒЌ≈ ћ»—“≈÷“¬ќ - Ќ≈¬≤ƒ'™ћЌј — Ћјƒќ¬ј „ј—“»Ќј ћј“≈–≤јЋ№Ќќ-ƒ”’ќ¬Ќќѓ, ’”ƒќ∆Ќ№ќѓ  ”Ћ№“”–» Ќј–ќƒ”

Ќародна творч≥сть - це ≥сторична основа, на ¤к≥й розвивалас¤ ≥ розвиваЇтьс¤ св≥това художн¤ культура, одна ≥з форм сусп≥льноњ св≥домост≥ ≥ сусп≥льноњ д≥¤льност≥, ¤вище соц≥ально зумовлене. як ≥ ≥нш≥ форми сусп≥льноњ св≥домост≥, зокрема, ф≥лософ≥¤, мораль, рел≥г≥¤, пол≥тична ≥ правова ≥деолог≥¤, народна творч≥сть розвиваЇтьс¤ п≥д впливом конкретноњ ≥сторичноњ д≥йсност≥. ’арактер виробничих в≥дносин визначаЇ загальний р≥вень сусп≥льноњ св≥домост≥, у тому числ≥ творчоњ д≥¤льност≥ народу. ,

Ќародна творч≥сть включаЇ в себе р≥зн≥ види художньоњ д≥¤льност≥ народу - поетичну творч≥сть, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво, народне буд≥вництво тощо. Ќародна творч≥сть ≥снуЇ ¤к сукупн≥сть численних вид≥в, жанр≥в, род≥в. ”с≥ њњ види об'ЇднуЇ основне - п≥знанн¤ та в≥дображенн¤ трудовоњ д≥¤льност≥ людства, його ≥стор≥њ, побуту тощо, хоча кожен ≥з них маЇ певн≥ особливост≥ функц≥онального призначенн¤, матер≥алу, засоб≥в вираженн¤.

Ќародна творч≥сть виникла у нелегкому, тривалому процес≥ колективноњ трудовоњ д≥¤льност≥. ѕ≥знанн¤ св≥ту, засвоЇнн¤ д≥йсност≥ перв≥сною людиною поЇднувалос¤ ≥з формуванн¤м њњ художньо-образного мисленн¤. ѕрац¤ в≥д≥грала величезну роль у походженн≥ мистецтва. ¬она дала людин≥ руку, здатну виготовл¤ти знар¤дд¤, а отже, створювати потр≥бн≥ предмети, надавати њм в≥дпов≥дноњ форми. “аким чином виникло рубило, ¤ким перв≥сний художник вир≥зьбив на кам'¤н≥й скел≥, ст≥нах печери зображенн¤ зв≥ра ≥ саме так виробилос¤ його вм≥нн¤ користуватис¤ рубилом та ≥ншими знар¤дд¤ми. –ука ставала все в≥льн≥шою ≥ слухн¤н≥шою, њњ вправн≥сть шл≥фувалась ≥ передавалась в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤.

ѕродуктом прац≥ була й мова, народжена необх≥дн≥стю сп≥лкуванн¤ людей в колелективних виробничих д≥¤х. –озвиток мови спри¤в удосконаленню голосових зв'¤зок, а тод≥ - мистецтва сп≥ву. ¬ прац≥ формувались гнучк≥сть людського т≥ла та т≥ риси, ¤к≥ давали змогу мовою танцю в≥дбити складн≥ душевн≥ почутт¤. ” мисливських вправах, вивченн≥ звичок ≥ рух≥в зв≥р≥в людина набувала акторських зд≥бностей, що мало важливе значенн¤ у театральному мистецтв≥ тощо.

¬ процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥ людей розвивались естетичн≥ почутт¤ людини, п вухо, оч≥ вчилис¤ бачити та в≥дчувати красу форм, кольор≥в, звук≥в ≥ т. ≥н. ƒл¤ того, щоб народилось мистецтво, людина повинна була навчитись не т≥льки вправно працювати ≥нструментами та з њхньою допомогою в≥дображувати бачене на камен≥, в глин≥, в≥дтворювати звуки, але вона повинна була навчитись художньо-образно сприймати д≥йсн≥сть. јле й образне мисленн¤ - це ще не мистецтво. ¬оно стаЇ мистецтвом лише тод≥, коли матер≥ал≥зуЇтьс¤ в певних доступних людин≥ засобах - в слов≥, камен≥, звуц≥, жест≥ ≥ т. ≥н. ’удожн¤ творч≥сть була водночас п≥знанн¤м св≥ту, образним мисленн¤м ≥ практичною д≥Їю.

¬ архањчн≥й художн≥й творчост≥ т≥сно злит≥, переплетен≥ р≥зновиди! матер≥али ≥ засоби - танц≥ ≥ пантом≥ми, сп≥ви ≥ звуки ≥нструмент≥в, розфарбовуванн¤ т≥ла ≥ його прикрашенн¤ намистами й браслетами, акторськ≥ д≥њ ≥ скульптурн≥ маски - усе властиве людин≥ на даному ступен≥ розвитку сусп≥льства. ¬ процес≥ художньоњ творчост≥ в≥дбувалис¤ п≥знанн¤ ≥ в≥дображенн¤, накопиченн¤ ≥нформац≥њ та передача досв≥ду, сп≥лкуванн¤ ≥ вихованн¤ молод≥.

ћистецтво - пол≥функц≥ональне за своЇю суттю - було не т≥льки в≥дображенн¤м ≥ п≥знанн¤м житт¤, а й своЇр≥дною його моделлю. ќднак при р≥зних соц≥альних функц≥¤х воно збер≥гало ц≥л≥сн≥сть, внутр≥шню Їдн≥сть. ¬ перв≥сну епоху ще не було ст≥йкого под≥лу прац≥, диференц≥ац≥њ сусп≥льноњ св≥домост≥. ™дн≥сть, нерозчленован≥сть практичноњ ≥ духовноњ д≥¤льност≥ законом≥рно характеризуЇтьс¤ художн≥м синкретизмом . —ловесн≥, музичн≥, хореограф≥чн≥ засоби ще не були самост≥йними, а перебували в стан≥ взаЇмозв'¤зку та взаЇмопроникненн¤, њх вид≥ленн¤, в≥докремленн¤ - процес в ≥стор≥њ художньоњ творчост≥ пор≥вн¤но п≥зн≥й, в≥н виходить за меж≥ перв≥сного мистецтва.

” художньому прогрес≥ людства проходить два зустр≥чних процеси. ѕерший ≥де в≥д перв≥сного синкретизму. Ўл¤х розвитку мистецтва - це пост≥йний процес в≥докремленн¤, вид≥ленн¤ його вид≥в. ¬≥н в≥дбуваЇтьс¤ безперервно, на р≥зних етапах ≥стор≥њ людського сусп≥льства.

–азом з тим Ї й зворотний процес - синтез мистецтв - орган≥чний взаЇмозв'¤зок р≥зних вид≥в мистецтв, що спри¤Ї орган≥зац≥њ матер≥ального ≥ духовного середовища людини (арх≥тектурн≥ або ландшафтно-монументальн≥ ансамбл≥) або створенню ¤к≥сно нового художнього ¤вища в час≥ (театральн≥ вистави, вокальн≥ ≥ вокально-≥нструментальн≥ твори, декоративне мистецтво тощо). як вид≥ленн¤ окремих вид≥в мистецтва, так ≥ њхн¤ взаЇмод≥¤ - надзвичайно важлив≥ фактори на вс≥х р≥вн¤х художнього житт¤ народу. .

¬иникнувши внасл≥док трудовоњ д≥¤льност≥, мистецтво, нерозривно пов'¤зане з житт¤м народу, було т≥льки народним. ƒемократизм народного мистецтва ¤к особливого засобу п≥знанн¤, в≥дображенн¤ та творенн¤ д≥йсност≥, вихованн¤ й гуртуванн¤ людей мав важливе значенн¤ дл¤ майбутнього розвитку художньоњ культури.

≤з класовим розшаруванн¤м виникло мистецтво пан≥вних клас≥в, зм≥нилис¤ його зв'¤зки ≥з житт¤м народу. ’удожн¤ профес≥йна д≥¤льн≥сть почала зосереджуватис¤ в руках прив≥лейованоњ меншост≥, ≥нтереси ¤коњ розходилис¤ з ≥нтересами народу. Ќа р≥зних етапах ≥сторичного розвитку мистецтво ¤к соц≥альне ¤вище зумовлене ≥снуючими класами: рабовласниками, феодалами, кап≥тал≥стами, воно своЇр≥дно в≥дбиваЇ њхн≥ ≥нтереси.

¬ умовах соц≥ального ≥ нац≥онального гнобленн¤, расовоњ дискрим≥нац≥њ народне мистецтво не перериваЇтьс¤, воно живе, зазнаючи в певн≥ пер≥оди п≥днесенн¤ та спад≥в, см≥ливо вт≥люючи волелюбн≥ ≥дењ, обер≥гаючи набуту спадщину народноњ культури. ” вс≥ епохи народне мистецтво було фундаментом художньоњ культури.

–ќ«ƒ≤Ћ ƒ–”√»…

’”ƒќ∆Ќя ќЅ–ќЅ ј ƒ≈–≈¬ј

’удожн¤ обробка дерева - найдавн≥ший вид декоративно-прикладного мистецтва, виготовленн¤ ориг≥нальних вироб≥в з дерева р≥зноман≥тного функц≥онального призначенн¤. «а формотворчими техн≥ками художнЇ деревообробництво под≥л¤Їтьс¤ на в≥дпов≥дн≥ галуз≥: бондарство, деревообробне токарство, стол¤рство та декоративне р≥зьбленн¤.

ћатер≥али. ƒеревина з давн≥х час≥в була улюбленим ≥ ц≥нним матер≥алом. ¬она м≥цна й пружна, маЇ невелику питому вагу. Ѕарвники, ол≥фа й лаки над≥йно захищають дерев'¤н≥ вироби в≥д води ≥ водночас посилюють декоративне звучанн¤ текстури. √либоке розум≥нн¤ й знанн¤ властивостей деревини та ≥нших матер≥ал≥в в ус≥ часи залишалис¤ незм≥нною основою народного мистецтва.

«а тверд≥стю породи дерева р≥зн¤ть на м'¤к≥ (липа, осика, в≥льха, топол¤, сосна, ¤лина, шовковиц¤); середньоњ твердост≥ (береза, верба, гор≥х, черешн¤) ≥ тверд≥ (клен, дуб, бук, в'¤з, тис, акац≥¤, ¤в≥р, груша, слива, ¤блун¤ та ≥н.). “верд≥сть деревини залежить також в≥д њњ вологост≥ та напр¤мку зр≥зу: найб≥льшу тверд≥сть маЇ торцевий зр≥з, найменшу - рад≥альний. Ќа декоративн≥ ¤кост≥ деревини впливають кол≥р, фактура ≥ текстура.

 ол≥р деревини вказуЇ на спектральний склад св≥тлового потоку, в≥дбитого деревиною. ¬≥н залежить в≥д породи, умов росту, в≥ку дерева. ѕороди пом≥рного кл≥мату ”крањни мають переважно бл≥де пофарбуванн¤. ѕ≥вденн≥ й троп≥чн≥ породи деревини над≥лен≥ ¤скравим кольором - жовтим, червоним, вишневим, коричневим тощо. ≤нтенсивн≥сть пофарбуванн¤ зростаЇ з в≥ком дерева.

‘актура деревини - здатн≥сть спр¤мовано в≥дбивати св≥тловий пот≥к, в≥д чого вона буваЇ матовою або блискучою. Ќайб≥льший полиск дають ≥деально гладк≥ поверхн≥, ¤к≥, однак, важко д≥стати нав≥ть при старанн≥й обробц≥ сировини.

“екстура деревини - це характер малюнку волокон серцевинних промен≥в. “екстура р≥зних пор≥д дерева дуже р≥зноман≥тна: у липи ≥ в≥льхи - майже непом≥тна, а в гор≥ха ≥ сосни - ч≥тко виражена.

ƒобираючи деревину дл¤ художн≥х вироб≥в, рем≥сники з найдавн≥ших час≥в строго враховували не т≥льки ф≥зичн≥ (тверд≥сть, розколюван≥сть, гнучк≥сть), декоративн≥ (кол≥р, текстура, фактура) ¤кост≥, а й смаков≥ властивост≥ (дух) деревини. ƒух маЇ кожна порода. јроматичними Ї переважно еф≥рн≥ масла, смоли ≥ дубильн≥ речовини - тан≥ди. ќсобливо сильно пахне св≥жо зрубана деревина. « часом, при висиханн≥ њњ запах послаблюЇтьс¤, а при нагр≥ванн≥ знову посилюЇтьс¤.

ƒеревина звукопров≥дна. “ому њњ використовують дл¤ виготовленн¤ дерев'¤них духових, струнних ≥ смичкових ≥нструмент≥в. ƒо резонансноњ деревини належить бук ≥ ¤лина. Ѕук, придатний дл¤ музичних ≥нструмент≥в, повинен рости на кам'¤нистих г≥рських грунтах, на висот≥ понад 800 м над р≥внем мор¤, в≥ком б≥льше 130 рок≥в.

Ќа¤вн≥сть р≥зноман≥тних ф≥зичних, декоративних, смакових та ≥нших ¤костей деревини даЇ змогу под≥лити породи на так≥, що найб≥льш придатн≥ дл¤ 1) бондарства (верба, сосна, ¤лина, липа, дуб та ≥н.); 2) токарства (осика, в≥льха, топол¤, береза, груша та ≥н.); 3) стол¤рства (сосна, ¤лина, тис, дуб, гор≥х, шовковиц¤ та ≥н.); 4) р≥зьб¤рства (липа, осика, ¤в≥р, в≥льха, клен, груша, ¤блун¤ та ≥н.). Ќародн≥ майстри використовували також деревину сливи, кедра, тиса, користувалис¤ й привозною сировиною - кипарис, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево, пал≥сандр тощо. « нењ виготовл¤ли невелик≥ коробочки, порох≥вниц≥, табакерки, пенали, хрестики, ≥конки ≥ под.

« другоњ половини XIX ст. гуцульськ≥ майстри ≥нкрустували вироби р≥зноман≥тними кольоровими матер≥алами, а саме: фарбованим деревом, "вареним" у природних барвниках (виварах цибулинн¤, лушпинн¤ волоського гор≥ха, настоњ з дикоњ ¤блун≥, польового хвоща та ≥н.), а також х≥м≥чних ан≥л≥нових фарбах. Ћегко доступним був баран¤чий р≥г, перламутр. Ќа ¤рмарках можна було купити м≥дний ≥ латунний др≥т, бл¤ху, б≥сер - порцел¤новий (б≥лий, син≥й, червоний) та скл¤ний, тьм¤н≥ших кольор≥в. ”с≥ ц≥ матер≥али давали змогу вир≥шувати р≥зноман≥тн≥ композиц≥йн≥ завданн¤ кол≥рного ≥ фактурного характеру.

“ехн≥ки. ” художн≥й обробц≥ дерева одн≥ техн≥чн≥ прийоми ≥ засоби виразност≥ створюють ц≥л≥сну функц≥ональну форму предмет≥в, ≥нш≥ мають лише декоративне спр¤муванн¤ ≥ завершують художнЇ оформленн¤ вироб≥в. ƒо формотворчих техн≥к належать вир≥зуванн¤, видовбуванн¤, виточуванн¤, бондарн≥ та стол¤рн≥ прийоми.

¬идовбуванн¤ - одна з найдавн≥ших техн≥к - пол¤гаЇ у поступовому вибиранн≥ деревини з масиву виробу, внасл≥док чого утворюЇтьс¤ заглибина, порожнина або отв≥р. «а допомогою сокири, долота ≥ видовбача майстри виготовл¤ють передус≥м побутов≥ предмети - човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, с≥льнички тощо. ¬они вир≥зн¤ютьс¤ значною товщиною ст≥нок, м≥цн≥стю, округлою ≥ масивною формою, внутр≥шн≥ми заглибленн¤ми овальноњ та кривол≥н≥йноњ конф≥гурац≥й.

¬ир≥зуванн¤ (витесуванн¤, вистругуванн¤) - р≥зноман≥тн≥ техн≥чн≥ прийоми, за допомогою ¤ких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предмет≥в та декоративних вироб≥в. Ќеобх≥дн≥ ≥нструменти: сокира, тесак, н≥ж, струг, р≥зц≥ та ≥н. ÷ими прийомами користуютьс¤ не т≥льки тесл≥, а й стол¤р≥, бондар≥, робл¤чи заготовки. ¬ир≥зуванн¤ ≥нколи поЇднуЇтьс¤ з видовбуванн¤м ≥ переходить в об'Їмне р≥зьбленн¤, часом сполучаЇтьс¤ з проф≥люванн¤м.

¬иточуванн¤ - техн≥ка обробки дерева ≥ самост≥йна галузь народного художнього промислу (токарство). ” процес≥ обертанн¤ дерев'¤ну заготовку на токарному верстат≥ обробл¤ють пласкими ≥ п≥вкруглими долотами, ф≥гурними р≥зц¤ми, гачками тощо. ¬ ≥стор≥њ токарства в≥дом≥ так≥ конструкц≥њ верстат≥в: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом, ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механ≥чний з к≥нним приводом, вод¤ним, паровим, електричним двигунами. ѕоширенн¤ токарного виробництва в минулому було пов'¤зане насамперед ≥з виготовленн¤м дерев'¤ного точеного посуду.

—учасн≥ народн≥ майстри й профес≥йн≥ художники широко використовують техн≥ку виточуванн¤ не лише дл¤ виробництва р≥зноман≥тного посуду, а й при виготовленн≥ ж≥ночих прикрас, дит¤чих ≥грашок тощо. ÷¤ своЇр≥дна техн≥ка даЇ змогу створювати неск≥нченну к≥льк≥сть пластичних художн≥х форм.

Ѕондарство - окремий вид деревообробного промислу ≥ техн≥ка виготовленн¤ з тесаних клепок ≥ гнутих смерекових або л≥щинових обруч≥в великого, м≥сткого посуду. –ан≥ше бондар≥ користувалис¤ простими ≥нструментами: сокирою, ручною пилою, двохручним ножем (теслом), циркулем та ≥н.  р≥м бочок ≥ д≥жок, здавна виготовл¤ли барила, цеберки, коновки, ск≥пц≥, маснички та ≥н. Ѕондарство ¤к формотворча техн≥ка сьогодн≥ усп≥шно використовуЇтьс¤ при створенн≥ невеликого ужиткового ≥ декоративного посуду.

—тол¤рство - найпоширен≥ша техн≥ка й галузь виробництва з дерева буд≥вельних вироб≥в, мебл≥в, музичних ≥нструмент≥в та художньоњ сувен≥рноњ продукц≥њ. ќдна з важливих засад стол¤рства, в≥дзначена ще у давн≥х цехових статутах,- виготовленн¤ вироб≥в без жодного цв¤ха за допомогою стол¤рних з'Їднань на клею.

ƒл¤ стол¤рних роб≥т, так само ¤к ≥ дл¤ вир≥зуванн¤, видовбуванн¤ та ≥н., необх≥дне пристосуванн¤ дл¤ закр≥пленн¤ заготовки виробу або його частини - верстат.

–≥зноман≥тн≥ стол¤рн≥ прийоми роботи часто поЇднуютьс¤ з ≥ншими формотворчими техн≥ками художньоњ обробки дерева. ’удожн¤ виразн≥сть ≥ довершен≥сть твор≥в значною м≥рою посилюютьс¤ лог≥чним застосуванн¤м в≥дпов≥дного оздобленн¤: проф≥люванн¤, р≥зьбленн¤, ≥нкрустац≥њ, мозањки, випалюванн¤, розпису тощо.

ѕроф≥люванн¤ - декоративна техн≥ка художньоњ обробки дерева, в≥дома з X-XI ст. ѕол¤гаЇ у вир≥зуванн≥ пилкою та долотами геометричних орнамент≥в по кра¤х дощок (прикраси буд≥вл≥ та оздобленн¤ мебл≥в).  р≥м плоского проф≥люванн¤ в≥доме об'Їмне проф≥люванн¤ балок, кронштейн≥в, стовп≥в, що межувало з об'Їмним р≥зьбленн¤м. ѕроф≥льован≥ об'Їмн≥ елементи майстри виконували переважно сокирами-тесаками.

ƒо найдавн≥ших техн≥к художнього декоруванн¤ вироб≥в ≥з дерева належить р≥зьбленн¤. ¬оно под≥л¤Їтьс¤ на плоске, плоскорельЇфне, контррельЇфне, ажурне та об'Їмне. Ќайпоширен≥ше - плоске р≥зьбленн¤ - буваЇ контурним, вињмчастим, трьохгранновињмчастим та ≥н. …ого робл¤ть одним ножем або к≥лькома р≥зц¤ми (долотами). Ќаприклад, контурною р≥зьбою у XVIII-XIX ст. в  арпатах прикрашали скрин≥ та ≥нш≥ вироби. ¬ињмчасте виконували п≥вкруглим долотом. «начно складн≥ше, трьохгранновињмчасте р≥зьбленн¤ поширилос¤ на значн≥й територ≥њ ”крањни у XVIII- XIX ст. …ого виконували пр¤мим, ск≥сним, кутн≥м та п≥вкруглим долотами.

Ќайб≥льшу к≥льк≥сть дол≥т (близько 50) використовували гуцульськ≥ майстри плоского р≥зьбленн¤ наприк≥нц≥ XIX ст. ћайже кожний мотив вони вир≥зували ≥ншим долотом.

ѕлоскорельЇфне р≥зьбленн¤, що маЇ к≥лька висотних р≥вн≥в в≥д фону, також виконували великою к≥льк≥стю дол≥т та ≥нших допом≥жних ≥нструмент≥в.

 онтррельЇфне р≥зьбленн¤ застосовували, виготовл¤ючи р≥зноман≥тн≥ дерев'¤н≥ форми дл¤ кахель, печива, сиру, виб≥йки тощо. ¬иконувалось майже аналог≥чно, ¤к ≥ трьохгранновињмчасте, однак набагато глибше, з використанн¤м дол≥т ≥з закругленими фасками дл¤ вибиранн¤ деревини.

јжурне р≥зьбленн¤ нагадуЇ плоскорельЇфне, маЇ наскр≥зь прор≥зане тло. Ќайскладн≥ше за техн≥кою виконанн¤ (з рельЇфним ≥ ажурним характером мотив≥в) так зване "сн≥царське р≥зьбленн¤" при виготовленн≥ ≥коностас≥в, культивоване у XVII-XIX ст. цеховими р≥зьб¤рами.

 ругле р≥зьбленн¤ ≥нколи застосовуЇтьс¤ у виготовленн≥ й оздобленн≥ св¤ткового посуду, музичних ≥нструмент≥в, палиць, дит¤чих ≥грашок тощо, його техн≥чн≥ прийоми грунтуютьс¤ на засадах народноњ скульптури.

 р≥м р≥зц≥в використовуютьс¤ допом≥жн≥ ≥нструменти: пилочки, свердла, молотки, кл≥щ≥, рашлиль, напилки, а також ≥нструменти дл¤ розм≥тки та контролю (л≥н≥йка, кутник, малка, рейсмус, циркуль, шило тощо).

≤нкрустац≥¤ - техн≥ка орнаментального оздобленн¤ вироб≥в шматочками твердих матер≥ал≥в (дерева, металу, рогу, слоновоњ к≥стки, перламутру, б≥серу ≥ под.), ¤к≥ вир≥зають ≥ вкладають у поверхню. ƒекоративний ефект ≥нкрустованого в≥зерунка грунтуЇтьс¤ на контрастному з≥ставленн≥ тональних ≥ кол≥рних р≥знохарактерних матер≥ал≥в. ≤нтарс≥¤ (з ≥тал. ≥п≥агз≥о - ≥нкрустац≥¤) - вид ≥нкрустац≥њ, мозањки на дерев≥. ÷≥Їю техн≥кою виконують зображенн¤ або в≥зерунки з≥ шматочк≥в кольорового дерева (шпону), ¤к≥ вр≥зають вр≥вень з поверхнею виробу або суц≥льно ¬кривають його поверхню (маркетр≥). “аким чином найчаст≥ше оздоблюють мебл≥, виготовл¤ють декоративн≥ панно тощо. ƒендромозањка належить до ювел≥рних техн≥к декоруванн¤. ќрнамент складають ≥з крупинок дерева ледь завб≥льшки з макове зерн¤тко.

¬ипалюванн¤ здавна робл¤ть на св≥тлих породах дерева: ¤лин≥, смерец≥, сосн≥, клен≥. «деб≥льшого ним оздоблюють бондарний посуд, р≥дше мебл≥. Ќин≥ випалюванн¤ застосовують при декоруванн≥ дит¤чих ≥грашок та елемент≥в народноњ дерев'¤ноњ арх≥тектури. –озр≥зн¤ють два способи випалюванн¤ - розжареними металевими штампиками ("штансами"), з в≥дбитк≥в ¤ких складають р≥зноман≥тн≥ орнаменти, й електрописаком, що даЇ ч≥ткий контурний малюнок.

–озпис - зручна й ориг≥нальна техн≥ка орнаментуванн¤ дерев'¤них вироб≥в, в≥дома з X-XI ст. “ехн≥чно в≥н мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д розпису на ≥нших матер≥алах. ќрнамент нанос¤ть пензл¤ми по заірунтован≥й або незагрунтован≥й поверхн≥ виробу темперою, гуашшю, ол≥йними й ан≥л≥новими фарбами, н≥троемал¤-ми. « к≥нц¤ XIX ст. розписан≥ вироби почали покривати лаком, що обер≥гало њх в≥д забрудненн¤.

 р≥м розгл¤нутих традиц≥йних прийом≥в ≥ техн≥к, зустр≥чаютьс¤ њхн≥ р≥зновиди й поЇднанн¤, наприклад, "штампуванн¤" металевими проб≥йчиками, аналог≥чне карбуванню; з≥ставленн¤ плетених частин ≥з гладкими поверхн¤ми; контурне р≥зьбленн¤ тонованих площин-елемент≥в; викладанн¤ орнамент≥в соломкою тощо.

“иполог≥¤ вироб≥в. ћорфолог≥чна класиф≥кац≥¤ художнього деревообробництва грунтуЇтьс¤ на функц≥ональних принципах декоративно-прикладного мистецтва. ’удожн¤ обробка дерева ¤к найширша галузь ≥ вид декоративно-прикладного мистецтва под≥л¤Їтьс¤ на техн≥чн≥ п≥двиди: р≥зьбленн¤, токарство, художнЇ стол¤рство, бондарство ≥ тесл¤рство. ¬ основу класиф≥кац≥њ вироб≥в покладений в≥дпов≥дний тип, типолог≥чна група ≥ найзагальн≥ш≥ в≥дм≥ни, виражен≥ в родах: арх≥тектурне оздобленн¤; хатнЇ обладнанн¤ й мебл≥; знар¤дд¤ прац≥, предмети господарського призначенн¤; посуд, начинн¤; транспортн≥ засоби ≥ предмети упр¤ж≥; культов≥ й обр¤дов≥ предмети; музичн≥ народн≥ ≥нструменти; прикраси та особист≥ реч≥; дит¤ч≥ ≥грашки й "мороки".

јрх≥тектурне оздобленн¤ - р≥д художнього деревообробництва, ¤кий входить до монументально-декоративного мистецтва, а тому наводимо лише под≥л його вироб≥в на типолог≥чн≥ групи: проф≥льован≥ стовпи та арки, р≥зьблен≥ прогони й сволоки, декоративн≥ лишви в≥кон, в≥тров≥ дошки та ≥н.

’атнЇ обладнанн¤ й мебл≥. ќбладнанн¤ хати - це предмети, нерухомо з'Їднан≥ з конструкц≥Їю буд≥вл≥, ¤к≥ виконують певну життЇву функц≥ю: лава, п≥л (широка лава дл¤ спанн¤), полиц≥, мисник, жердка. ћебл≥ - рухом≥ предмети (л≥жко, скрин¤, ст≥л, ст≥льц≥, колиска та ≥н.). њх виготовл¤ють з р≥зних пор≥д дерева й прикрашують р≥зьбленн¤м, проф≥люванн¤м, випалюванн¤м та розписом.  ожний функц≥ональний предмет - тип маЇ ст≥йку групову специф≥ку (через пор≥вн¤ну стал≥сть конструктивноњ форми, що в межах локальних традиц≥й набував в≥дпов≥дних художньо-образних в≥дм≥н).

Ћави - типолог≥чна група, що об'ЇднуЇ к≥лька тип≥в предмет≥в дл¤ сид≥нн¤ й лежанн¤: лави, ослони, ст≥льц≥ тощо. Ћава - найдавн≥ше обладнанн¤ традиц≥йного с≥льського житла - складаЇтьс¤ з широкоњ грубоњ дошки, прикр≥пленоњ до ст≥ни. ” XVIII ст. набули поширенн¤ лави на сто¤ках ≥з спинками, оздоблен≥ проф≥люванн¤м та р≥зьбленн¤м.  оротк≥ лави на сто¤ках називаютьс¤ ослонами. —т≥льц≥ також мають вигл¤д короткоњ лави ≥з спинкою або без нењ ≥ призначен≥ дл¤ сид≥нн¤ одн≥Їњ особи.

—тупки, салотовки бувають довбано-вир≥зан≥ та точен≥, р≥зноњ величини, кругл≥ та овальн≥, на н≥жц≥ або з вушком. ѕрикрашують р≥зьбленн¤м, випалюванн¤м, ≥нколи розписом.

–ахви - цил≥ндричний посуд з накривкою (висота його не б≥льша за рад≥ус основи), переважно точений, дл¤ збер≥ганн¤ масла або сиру. ƒекорований р≥зними техн≥ками. ѕоширений на √уцульщин≥.

Ќачинн¤ - типолог≥чна група художньо вир≥шених предмет≥в, необх≥дних дл¤ кухн≥ (тач≥вка, товкачик, маког≥н, н≥ж-кулеш≥рник, копистка, колот≥вка, дошки тощо).

«нар¤дд¤ прац≥, предмети господарського призначенн¤ становл¤ть окремий р≥д художнього деревообробництва. њх розр≥зн¤ють за видами зан¤тт¤ ≥ типами предмет≥в. “ак, дл¤ ж≥нок, ¤к≥ займаютьс¤ пр¤д≥нн¤м ≥ ткацтвом, виготовл¤ли й прикрашували р≥зьбленн¤м щ≥тки, гребен≥, кужел≥, веретена, човники, рубл≥, праники та ≥н. ќсобливо ошатно на ѕридн≥пров'њ декорували р≥зьбленн¤м рубл≥, а на √уцульщин≥ - кужел≥. ƒл¤ косар≥в виготовл¤ли р≥зьблен≥ к≥сс¤, кушки ≥ бабки.  ушки мали переважно цил≥ндричну форму, њх використовували дл¤ збер≥ганн¤ бруска. –≥зьблен≥ та розписан≥ вулики ≥нод≥ зустр≥чалис¤ на „ерн≥г≥вщин≥ та ѕод≥лл≥ (XIX ст.).

ќкрему типолог≥чну групу становл¤ть контррельЇфно р≥зьблен≥ дерев'¤н≥ форми, ¤к≥ за функц≥ональним призначенн¤м под≥л¤ютьс¤ на чотири типи: дл¤ виробництва кахель, вип≥канн¤ печива, оздобленн¤ сиру та виб≥йчан≥ дошки дл¤ декоруванн¤ тканин.

“ранспортн≥ засоби ≥ предмети упр¤ж≥ - р≥д художньоњ обробки дерева, розвинений у народних художн≥х промислах та м≥ських художн≥х ремеслах.

¬ози - типолог≥чна група транспортних засоб≥в дл¤ перевезенн¤ певного вантажу ≥ людей. ћожна визначити три основн≥ типи: 1) господарський в≥з, поширений по вс≥й територ≥њ ”крањни, ≥нколи з р≥зьбленим коробом чи його частинами (задок, насад, люшн¤ тощо) та декоративними металевими окутт¤ми; 2) великий дерев'¤ний в≥з дл¤ транспортуванн¤ сол≥ (чумацька мажа); 3) маленький в≥з (в≥зок), використовуЇтьс¤ в межах господарства.

ƒл¤ заможних покупц≥в цехов≥ рем≥сники, а згодом п≥дприЇмц≥ виробл¤ли р≥зноман≥тн≥ розважальн≥, дорожн≥ та парадн≥ в≥зки: карети, дрожки, брички, фаетони, тарантаси та ≥н.

ѕредмети упр¤ж≥ виготовл¤ли з дерева - хомути, ¤рма ≥ притики, прикрашаючи часом плоско-рельЇфним ≥ нав≥ть ажурним р≥зьбленн¤м (харк≥вськ≥ притики). Ќа √уцульщин≥ ¤рма, с≥дла (тарниц≥), стремена декорували плоским р≥зьбленн¤м, р≥дше ≥нкрустували металом.

 ультов≥ й обр¤дов≥ предмети. “иполог≥чна диференц≥ац≥¤ предмет≥в цього роду художнього деревообробництва складаЇтьс¤ з таких груп: ≥кони, хрести, патериц≥, св≥чники й церковн≥ скарбнички.

≤кони - орнаментально-знаков≥ та ф≥гурно-сюжетн≥ зображенн¤ на дошц≥ техн≥кою плоского та рельЇфного р≥зьбленн¤. –озр≥зн¤ють функц≥ональн≥ типи: церковн≥, хатн≥ та маленьк≥ пох≥дн≥ ≥конки.

’рести - стародавн≥ дохристи¤нськ≥ та христи¤нськ≥ символи, мають велику к≥льк≥сть композиц≥йних в≥дм≥н та окремих функц≥ональних тип≥в. ¬елик≥ мемор≥альн≥ хрести, виконан≥ техн≥кою об'Їмного проф≥люванн¤ та плоского р≥зьбленн¤, ставили на цвинтар¤х, на роздор≥жж¤х, на краю села тощо. «годом њх зам≥нювали на кам'¤н≥. «апрестольн≥ виносн≥ хрести виготовл¤ли прийомами рельЇфного й ажурного р≥зьбленн¤. ћенш≥, напрестольн≥ хрести виготовл¤ли з п≥дставками. –учн≥ р≥зьблен≥ хрести - найб≥льша типолог≥чна п≥дгрупа - нал≥чуЇ дев'¤ть тип≥в форм (прикрашен≥ численними сюжетами, написами, геометричним орнаментом тощо). ћаленьк≥ нашийн≥ хрестики виготовл¤ли переважно з дорогоц≥нних прив≥зних пор≥д деревини, оздоблювали р≥зьбленн¤м та ≥нкрустац≥Їю.

ѕатериц≥ - декоративн≥ жезла, палиц≥, що символ≥зують владу, зокрема, духовну владу церковноњ ≥Їрарх≥њ. ѕатериц≥ виготовл¤ли прийомами точенн¤, р≥зьбленн¤ та ≥нкрустац≥њ.

—в≥чники - використовувалис¤ дл¤ обладнанн¤ церков, зустр≥чалис¤ й у хатах. ¬≥дом≥ велик≥ точен≥ св≥чники на п≥длогу (ставники), прикрашен≥ точеними частинами, проф≥люванн¤м та р≥зьбленн¤м. ћал≥ переносн≥ св≥чники - на одну св≥чку, три св≥чки ("тр≥йц≥"), р≥дше п'¤ть св≥чок. Ќа √уцульщин≥ "тр≥йц≥" пишно прикрашали рельЇфним ≥ ажурним декором, на ѕридн≥пров'њ й ѕод≥лл≥ точен≥ св≥чники розписували фарбами.

—карбнички - невелик≥ орнаментован≥ коробки з ручкою або без нењ ≥ отвором дл¤ опусканн¤ монет. ћабуть, поход¤ть в≥д рем≥сничих цехових скарбничок.

ћузичн≥ народн≥ ≥нструменти под≥л¤ютьс¤ на дв≥ типолог≥чн≥ групи - струнн≥ та духов≥. —трунн≥: скрипка, кобза, бандура, л≥ра, цимбали та ≥н. ƒухов≥: соп≥лка, фло¤ра, жоломига (подв≥йна соп≥лка), дуда, њх також оздоблювали р≥зьбленн¤м та випалюванн¤м.

ѕрикраси та особист≥ реч≥ - загалом невеликий, але характерний р≥д художнього деревообробництва. ѕредмети, пов'¤зан≥ з ансамблем од¤гу, св≥дчать про соц≥ально-майновий стан людини, њњ смаки та уподобанн¤.

ѕрикраси з дерева зазнали найб≥льшого поширенн¤ в наш час.  олись з дерева виготовл¤ли нашийн≥ хрестики, вервечки, греб≥нц≥ до волосс¤, іудзики ≥ под. ” 60-х роках XX ст. почали виробл¤ти майже повний наб≥р дерев'¤них ж≥ночих прикрас (намиста, кулони, сережки, брошки, персн≥, браслети, обручки тощо).

ѕалиц≥ належать до типолог≥чноњ групи особистих предмет≥в. ” XIX ст. виходити з дому без палиц≥ й головного убору вважалос¤ нечемн≥стю дл¤ шанованоњ людини ≥ нав≥ть було ризиковано. “ому кожен господар за власними уподобанн¤ми замовл¤в соб≥ в майстра палицю. ”  арпатах чолов≥ки завжди мали при соб≥ своЇр≥дну палицю-сокирку, на ¤ку спиралис¤ при ходьб≥ ≥ ¤ка служила водночас зброЇю при оборон≥. ∆≥нки ходили з так званими "чел¤динськими" палиц¤ми, прикрашеними р≥зьбленн¤м, випалюванн¤м або окутт¤м з латунноњ бл¤хи.

 урильне приладд¤ - типолог≥чна група, в ¤ку вход¤ть люльки, мундштуки, тю-тюн¤рки, сигаретниц≥ тощо.

Ќародн≥ майстри й цехов≥ рем≥сники оздоблювали р≥зьбленн¤м та ≥нкрустац≥Їю дерев'¤н≥ частини вогнепальноњ зброњ - п≥столей, рушниць, дубельт≥вок та порох≥вниць.

ƒит¤ч≥ ≥грашки й "морок й". « дерева виготовл¤ли дит¤ч≥ шумов≥ ≥грашки: калатальц¤, тр≥скачки, свищики, розписуючи њх. ≤грашки-модел≥ створювали на основ≥ зменшеного масштабу в≥дпов≥дних побутових речей - мебл≥, посуд, збро¤, човники, в≥зочки, санчата, знар¤дд¤ прац≥ ≥ т. ≥н., також розписуючи ¤скравими барвниками (ѕолтавщина ≥ Ћьв≥вщина).

–ухом≥ ≥грашки - це р≥зноман≥тн≥ "фуркальц¤"; "коники", "пташки", "в≥зочки", "метелики", "ковал≥" тощо.

"ћороки" - типолог≥чна група ориг≥нальних ≥грашок ≥ речей дл¤ розвитку мисленн¤, винах≥дливост≥ й у¤ви. ¬иготовл¤лис¤ техн≥кою р≥зьбленн¤ й проф≥люванн¤. ѕ≥дгрупа "велик≥ мороки" - гуцульськ≥ (полонинськ≥) вироби дл¤ розваги, складен≥ з окремих модульних елемент≥в, наприклад, "в≥ночок", "хрести" або "морока-ланцюг", виготовлений з одного шматка дерева.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz