“рагед≥¤ голодомору 1932 - 1933 рок≥в



” той самий час, коли робилис¤ перш≥ кроки у напр¤м≥ придушенн¤ сел¤нства в 1929-1930 рр., —тал≥н в≥дновив наступ на ”крањну та њњ нац≥ональну культуру, тимчасово припинену на початку 20-х рок≥в.

ѕерш≥й атац≥ на украњнську ≥нтел≥генц≥ю передувала загальна компан≥¤, спр¤мована проти сел¤нства. —тал≥н добре розум≥в, що руш≥Їм нац≥онального в≥дродженн¤ ”крањни Ї ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка вт≥лювала в соб≥ самосв≥дом≥сть украњнського народу, але також ≥ сел¤нськ≥ маси, ¤к≥ живили њњ прот¤гом стор≥ч. "ќбезглавлюванн¤" нац≥њ шл¤хом усуненн¤ њњ кращих виразник≥в було б суттЇвою перепоною на шл¤ху нац≥онального в≥дродженн¤. —аме це п≥зн≥ше стало очевидним мотивом  атинськоњ трагед≥њ, ¤к ≥ масових депортац≥й з крањн Ѕалт≥њ у 1940 р. јле —тал≥н, очевидно, усв≥домив, що лише масовий терор супроти основноњ частини нац≥њ, тобто проти сел¤нства, м≥г примусити крањну до покори. —вою ≥дею щодо зв'¤зку м≥ж нац≥Їю та сел¤нством в≥н висловив досить ч≥тко: "Ќац≥ональна проблема, в сам≥й своњй сут≥, це сел¤нська проблема".

«а напол¤ганн¤м —тал≥на було ухвалено р≥шенн¤, виконанн¤ ¤кого могло лише викликати голод серед сел¤нства. ÷е дали зрозум≥ти ћоскв≥ сам≥ кер≥вники украњнського комун≥стичного ур¤ду. ѕрот¤гом ус≥х наступних м≥с¤ц≥в його д≥йсно проводили в житт¤ з вин¤тковою жорсток≥стю, ≥ м≥сцев≥ спроби уникнути його чи хоча б пом'¤кшити ран≥ше чи п≥зн≥ше безжально придушувалис¤.

—итуац≥¤ загострилас¤ уже в липн≥ 1932 року ≥ щодал≥ пог≥ршувалас¤. ”крањнський ур¤д намагавс¤ час в≥д часу вносити де¤к≥ незначн≥ пол≥пшенн¤, хоча б дл¤ того, щоб надати можлив≥сть тим, хто безпосередньо працював у пол≥, ≥ дал≥ працювати. ” липн≥ украњнський ÷  наказав доставл¤ти хл≥б ≥ рибу в райони, вже уражен≥ голодом, ≥ довати њх т≥льки тим, хто д≥йсно працював у пол≥. ƒе¤к≥ с≥льськ≥ ур¤довц≥ давали њжу вс≥м, хто голодував. ѕод≥бн≥ кроки д≥стали р≥зку оц≥нку вищого парт≥йного кер≥вництва. √азета "¬≥ст≥" охарактеризувала њх ¤к "марнуванн¤ хл≥ба та риби".

"–анн¤ ос≥нь 1932 року в  охан≥вц≥ не була такою, ¤к ≥нш≥ осен≥. √арбузи не зв≥шували своњ стомлен≥ голови через плетен≥ тини на вулицю. Ќе було видно розкиданих на дор≥жках ¤блук та груш, що падали з дерев. Ќе було також ≥ достиглих колоск≥в пшениц≥, залишених на стерн≥ дл¤ курей. ’атн≥ димар≥ не в≥дригували смердючого диму в≥д домашнього самогону. Ќе було н≥¤ких зовн≥шн≥х ознак того, що звичайно св≥дчило про неквапливий б≥г сел¤нського житт¤ та спок≥йне чеканн¤ зими, що приходить з заможн≥стю".

ќголошено про другу чергу загот≥вель, хоча тепер уже заготовл¤ти не було чого. Ќа перше листопада план нових загот≥вель ”крањна виконала лише на 41 в≥дсоток.

Ћюди вже вмирали. јле ћосква, ¤ка н≥ на крок не в≥дступала в≥д своњх вимог, понеслас¤ у справжн≥й вир голодового терору, безжал≥сно прискорюючи швидк≥сть цього гону.

”крањнська преса друкувала одне за другим пов≥домленн¤ про страти "куркул≥в", ¤к≥ "систематично крали зерно". ¬ ’арк≥вськ≥й област≥ судами

винесено 50 смертних вирок≥в, в ќдеськ≥й - 3. ѕереважно це були справи про крад≥жку колгоспного зерна, хоча одне подружж¤ стратили за ¤кусь конкретно не визначену крад≥жку. √азета "ѕролетарська правда" пов≥домила про те, що в сел≥ Ќовоселиц¤ на ∆итомирщин≥ одного сел¤нина засудили до розстр≥лу лише за те, що в нього знайшли 10 кг колоск≥в, ¤к≥ назбирала в пол≥ його дес¤тир≥чна донька. ќдну ж≥нку заарештували разом ≥з сином за спробу зжати трохи власного жита.

¬≥дом≥ випадки, коли под≥бн≥ "злочини" розгл¤далис¤ за ≥ншими, хоч й не менш суворими, законами. ¬ сел≥ ћала Ћепетуха поблизу «апор≥жж¤ к≥лькох сел¤н стратили лише за те, що вони поњли м'¤со похованого кон¤. ѕод≥бних приклад≥в можна було б навести чимало.

ћ≥сцев≥ пров≥дники парт≥йне-державного курсу, звичайно, не терп≥ли в≥д голоду, оск≥льки отримували добр≥ пайки.  ращ≥ з них часом давали њжу сел¤нам, але загалом типовим було таке ставленн¤: "Ќ≥чого з того пут¤щого не буде, ¤кщо жал≥сть зробити пужалном. “реба навчитис¤ годувати себе, нав≥ть ¤кщо ≥нш≥ вмирають з голоду". –езультатом кожного разу було те що "майже вс≥ люди в нашому сел≥ опухли з голоду, за вин¤тком голови колгоспу, бригадир≥в та актив≥ст≥в".

як у м≥ст≥, так ≥ на сел≥ розкв≥тала пишним цв≥том брутальн≥сть, ¤ку оф≥ц≥йно заохочували або нав≥ть зробили частиною ≥деолог≥њ. ќдин ≥з прац≥вник≥в ’арк≥вського тракторного заводу був св≥дком того, ¤к в≥дмовили в прац≥ стар≥й людин≥: "√еть зв≥дси, старий... …ди соб≥ в поле ≥ там здихай!".

 ожн≥ два тижн≥ бригади актив≥ст≥в робили повн≥ оф≥ц≥йн≥ обшуки. ¬решт≥ у сел¤н забирали нав≥ть горох, картоплю та бур¤ки. Ќа¤вн≥сть цих продукт≥в викликала п≥дозр≥нн¤, що с≥м'¤ ще не голодуЇ. “од≥ актив≥сти влаштовували особливо дбайливий обшук, припускаючи приховуванн¤ ¤коњсь њж≥.

≤снуЇ чимало в≥домостей про брутальних бригадир≥в, ¤к≥ напол¤гали на тому, щоб в≥дносити вмираючих, так само ¤к ≥ мертвих, на цвинтар, аби уникнути зайвого клопоту...

ќдин ≥з актив≥ст≥в пригадуЇ: "я чув, ¤к д≥ти душилис¤, задихалис¤ в криках в≥д кашлю. ≤ ¤ бачив вигл¤д цих людей, - в≥н був перел¤каний, благальний, ненавид¤чий, тупо байдужий, затьмарений в≥дчаЇм або палахкот≥в нап≥вбожев≥льною зухвал≥стю ≥ люттю.

”же наприк≥нц≥ листопада 1932 року в ”крањн≥ трапл¤лис¤ випадки стих≥йних сел¤нських виступ≥в ≥ тимчасового розпуску колгосп≥в. —ел¤н особливо розлючувало ≥ викликало в них бунт≥внич≥ настроњ те, що зерна було вдосталь. „асто воно знаходилос¤ на в≥дстан≥ к≥лькох к≥лометр≥в в≥д того м≥сц¤, де вони голодували.

Ѕули численн≥ пов≥домленн¤ про бунти, з Їдиною метою - д≥статис¤ до зерна на зерносховищах або до картопл≥ в іуральн¤х. ” б≥льшост≥ випадк≥в вкрай знесиленим люд¤м це не вдавалос¤. як зазначав очевидець тих под≥й, "це сталос¤ тод≥, коли люди були голодн≥, але ще мали сили".

« наближенн¤м зими становище села пог≥ршувалос¤ все б≥льше ≥ б≥льше. « 20-го листопада за розпор¤дженн¤м украњнського ур¤ду сел¤нам

колгоспникам зовс≥м перестали видавати зерно в оплату вироблених ними трудодн≥в. ѕо¤снювалос¤, що цей зах≥д матиме чинн≥сть до тих п≥р, аж поки ”крањна не виконаЇ державний план по загот≥вл≥ зерна. Ќезважаючи на вс≥ зусилл¤ парт≥йного кер≥вництва наприк≥нц≥ 1932 року на загот≥вельн≥ пункти було доставлено лише 71,8% плану. —тал≥ну та його приб≥чникам здавалос¤, що ”крањна не хоче виконувати державних план≥в загот≥вель зерна, що њњ сл≥д примусити, ≥ вони звернулис¤ до крайн≥х заход≥в тиску на украњнську владу.

ѕарт≥йн≥ кадри, що зазнали чималоњ чистки, знов послали на село дл¤ боротьби проти сел¤н, що вмирали з голоду.

Ћюди вмирали всю зиму, але вс≥ документи засв≥дчують, що масове вимиранн¤ села розпочалос¤ фактично на початку березн¤ 1933 року.

" оли розтанув сн≥г, почавс¤ справжн≥й голод. ” людей розпухли обличч¤, ноги та животи. ¬они не могли втримати сеч≥... ≥ тепер геть усе начисто поњли. Ћовили мишей, щур≥в, горобц≥в, мурашок, земл¤них хробак≥в. ћололи к≥стки на борошно ≥ робили те саме з≥ шк≥рами та п≥дошвами в≥д взутт¤. ќбтинали стар≥ шкури та хутра, щоб приготувати ¤кусь подобу "локшини", ≥ варили клей. ј коли зазелен≥ла трава, почали викопувати кор≥нн¤, њсти лист¤ та бруньки. ¬живали все, що було: кульбабу, реп'¤хи, прол≥ски, ≥ванчай, амарант та кропиву..."

”же наприк≥нц≥ 1932р. заруб≥жн≥ кореспонденти привозили жахлив≥ пов≥домленн¤ з перших рук. ќдин американець у сел≥, розташованому на в≥дстан≥ 30-ти к≥лометр≥в в≥д  иЇва, ви¤вив, що його мешканц≥ поњли вс≥х кот≥в ≥ собак. "¬ одн≥й хатин≥ варили ¤кусь бовтанку, що не п≥ддаЇтьс¤ описов≥. ¬ горщику були к≥стки, шк≥ра та щось под≥бне до верха черевика. “е, з ¤кою пожадлив≥стю шестеро, що залишилис¤ в живих (≥з 40 душ населенн¤), спостер≥гали цю слизьку масу, ви¤вл¤ло њхн≥й голодний стан".

ќдин ≥з письменник≥в, уже за час≥в хрущовськоњ "в≥длиги" зм≥г розпов≥сти про те, ¤кий "у 1933 роц≥ був жахливий голод. ÷≥л≥ родини вмирали, хати розвалювалис¤ на шматки, с≥льськ≥ вулиц≥ порожн≥ли". якби це в≥дбувалос¤ ¤кийсь тиждень чи м≥с¤ць, але ж м≥с¤ц¤ми б≥льш≥сть родин не мала чого покласти на ст≥л. Ќачисто п≥дмели все, що було в п≥двалах, жодноњ курки не лишилос¤ в сел≥: нав≥ть бур¤кове нас≥нн¤ п≥шло на поживу...

ѕершими вмирали в≥д голоду чолов≥ки. ѕ≥зн≥ше д≥ти. ≤ останн≥ми ж≥нки. јле перед тим, ¤к умерти, люди часто втрачали розум ≥ переставали бути людьми.

Ќайжахлив≥ше вигл¤дали мал≥ д≥ти, з≥ скелетними к≥нц≥вками, що звисали з роздутих живот≥в. √олодуванн¤ стерло з њхн≥х облич будь-¤к≥ сл≥ди молодост≥, обернувши њх на вимучених потвор; лише в њхн≥х очах теплилис¤ залишки дитинства. —кр≥зь знаходилис¤ чолов≥ки ≥ ж≥нки, що лежали ниць, з розпухлими обличч¤ми та животами, з очима, позбавленими будь-¤кого виразу.

∆итт¤ поступово завмирало. ўе взимку малеча перестала ходити до школи; залишилис¤ т≥льки учн≥ старших клас≥в. ј навесн≥ школи взагал≥ почали закриватис¤. √олодн≥ вчител≥ подалис¤ в м≥ста. —≥льськ≥ фельдшери теж - адже л≥ками голод не вил≥куЇш.

ƒоведен≥ до в≥дчаю сел¤ни прагнули будь-що д≥статис¤ до м≥ст, але знаходили там мало допомоги. “ак було у ƒн≥пропетровську, в ƒонбас≥, в ≥нших м≥сц¤х, де майже половина прибулих уже доживала своњ останн≥ дн≥. јби потрапити до  иЇва, уникаючи перекритих шл¤х≥в, сел¤ни продиралис¤ скр≥зь л≥си та болота. ≤нколи виживав один на к≥лька тис¤ч, але щаст¤ його було не довгим: у м≥ст≥ йому все одно судилос¤ помирати.

Ќа вулиц¤х м≥ста можна було бачити моторошн≥ сцени. Ћюди, ¤к звичайно, посп≥шали у своњх справах, а пом≥ж ними, на земл≥, повзали д≥ти та доросл≥, знесилен≥ голодом. ƒосить часто на них майже не звертали уваги. ѕроте трапл¤лис¤ й ≥нш≥ випадки. ƒе¤к≥ ки¤ни допомагали сел¤нам переховуватис¤ в≥д м≥л≥ц≥њ. ј ось що пов≥домл¤Ї харк≥в'¤нка: "я бачила ж≥нку, опухлу в≥д голоду, що лежала на к≥нн≥й площ≥. ’робаки буквально поњдали њњ живцем. ”здовж тротуару ≥шли люди, ¤к≥ клали маленьк≥ шматки хл≥ба поруч з нею, але б≥долаха була вже надто близька до смерт≥, щоб њсти њх. ¬она лише плакала ≥ просила медичноњ допомоги...".

¬ одн≥й украњнськ≥й родин≥, пише ще один св≥док, де де¤к≥ лежали ледве дихаючи, а ≥нш≥ зовс≥м не дихали, "дочка господар¤ лежала на п≥длоз≥ в ¤комусь приступ≥ божев≥лл¤, гризучи н≥жку ст≥льц¤...  оли вона почула, ¤к ми входимо, вона не повернулас¤, а загарчала, точно ¤к гарчить собака, ¤кщо п≥д≥йти близько, коли в≥н гризе свою к≥стку".

√олод породжував згубн≥ псих≥чн≥ симптоми, ¤к≥ декому важко було подолати. Ћюди писали анон≥мн≥ доноси на своњх сус≥д≥в, що т≥ приховують зерно. „астим ¤вищем стали вбивства, под≥бн≥ до цього: "у сел≥ Ѕ≥лки ƒенис ≤щенко вбив свою сестру, з¤т¤, та њхню 16-ти р≥чну дочку, щоб вз¤ти соб≥ 12 к≥лограм≥в борошна, ¤ке вони мали. ¬≥н же вбив свого при¤тел¤, коли той н≥с 4 хл≥бини, ¤к≥ д≥став у м≥ст≥". ќтож, засл≥плен≥ голодом, люди подекуди втрачали людську подобу.

≤снують численн≥ пов≥домленн¤ про самогубство, майже завжди пов≥шанн¤. јле найстрашн≥шим фактом було ≥нше: "де¤к≥ божевол≥ли... Ѕули так≥, що р≥зали та варили трупи, що вбивали власних д≥тей та поњдали њх". ћоторошний випадок ставс¤ в сел≥  аламаз≥вц≥ на ќдещин≥, коли по всьому сел≥ шукали вкрадену свиню, а знайшли зварен≥ дит¤ч≥ трупи.

ўе дивовижн≥ший аспект психопат≥њ стал≥н≥зму можна побачити в тому, ан≥ слова про голод не дозвол¤лос¤ промовл¤ти у прес≥ чи де≥нде. —початку в х≥д пускалос¤ твердженн¤, що н≥¤кого голоду немаЇ. …ого поширювали за кордоном рад¤нськ≥ дипломати, зах≥дн≥ журнал≥сти та ≥нш≥, ¤ких ошукав або розбещив рад¤нський режим. ”середин≥ крањни рад¤нська преса просто ≥гнорувала катастрофу, час до часу вм≥щуючи гн≥вн≥ запереченн¤ чергового закордонного "наклепу". Ѕудь-¤ка згадка про голод стала злочином - за одне те слово карали нав≥ть самих голодуючих. ј нагор≥ —тал≥н поводивс¤ так, наче н≥чого не було.

≤ нав≥ть зростанн¤ р≥вн¤ смертност≥, ¤к≥ сталис¤, мовл¤в, через уперт≥сть сел¤н, котр≥ в≥дмовилис¤ належно с≥¤ти та збирати врожай. ѕом≥ж ус≥м це було р≥внозначне визнанню того, що ≥снувало певне ¤вище, ¤ке дехто, може, й називав голодом, але рад¤нський ур¤д не був винний у тому, ≥ взагал≥ все було не так серйозно, ¤к ≥нод≥ показувала зл≥сна буржуазна пропаганда.

ўодо стал≥нц≥в ≥з самоњ московськоњ верх≥вки, то вони чудово знали про голод. ћолотов в≥дв≥дав украњнське село наприк≥нц≥ 1932 року, ≥ окружн≥ ур¤довц≥ допов≥дали йому, що хл≥ба не було ≥ населенн¤ голодувало.

≤ врешт≥ в≥домо, що й сам —тал≥н був в≥дпов≥дно про≥нформований. ¬≥н регул¤рно отримував найретельн≥ш≥ зведенн¤ про все, що в≥дбувалос¤ в будь-¤кому куточку крањни.

—тал≥н не квапивс¤. ¬≥н м≥г будь-коли надати допомогу голодуючим районам, але утримувавс¤ до п≥зньоњ весни 1933 року, аж поки голод не дос¤г свого жахливого апогею.

ћи не маЇмо безпосередн≥х доказ≥в того, що голод планувавс¤ —тал≥ним заздалег≥дь. јле те, що в≥н - ¤к ≥з самого початку, так ≥ дал≥ - суворо вимагав реал≥зац≥њ курсу, ¤кий спричинивс¤ до катастрофи, показуЇ, що —тал≥н вважав голодомор за ефективний ≥ ц≥лком сприйн¤тний зас≥б боротьби з украњнським сел¤нством ¤к "куркульсько-нац≥онал≥стичним елементом".



Ќа головну




—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz