–озвиток украњнськоњ культури в повоЇнний пер≥од



ѕлан

”мови розвитку украњнськоњ культури в повоЇнний пер≥од.

ƒестаб≥л≥зац≥¤. Ћ≥тературне оновленн¤ 60-х рок≥в.

јрх≥тектура та образотворче мистецтво.

–озвиток театрального мистецтва. ћузика.

ћедичне осв≥та та наука.

 ультура ”крањни на етап≥ становленн¤ державност≥.

1. Ќезважаючи на великий моральний стимул, ¤кий надала б≥льшовикам перемога у друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥, влада була переконана, що в≥йна завдала рад¤нському сусп≥льству серйозних ≥деолог≥чних втрат. Ќайб≥льше занепокоЇнн¤ режиму викликало те, що близько 70 млн рад¤нських людей, тих, що жили у зон≥ н≥мецькоњ окупац≥њ, працювали на примусових роботах ≥ потрапили в полон, зазнали вплив≥в зах≥дного способу житт¤.  р≥м того, шл¤хом анекс≥њ до складу —–—– було включено м≥льйони людей, ¤к≥ ставилис¤ до його ≥деолог≥њ, пол≥тичноњ системи й економ≥чного пор¤дку вороже чи, принаймн≥, скептично.

—тал≥н дов≥рив завданн¤ в≥дновленн¤ ≥деолог≥чноњ чистоти своЇму близькому пом≥чников≥ ј. ∆данову. ¬л≥тку 1946 р. ∆данов п≥шов у наступ проти тих, хто прагнув л≥берал≥зац≥њ культурного кл≥мату й захоплювавс¤ дос¤гненн¤ми зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. "Ќаше завданн¤, - проголошував в≥н, -пол¤гаЇ в тому, щоб вести наступ проти буржуазноњ культури, ¤ка перебуваЇ в стан≥ розкладу ≥ занепаду". ÷¤ ≥деолог≥чна кампан≥¤ дала новий поштовх осп≥вуванню рос≥йськоњ культури та наукових дос¤гнень. ƒл¤ кожного зах≥дного винаходу рад¤нськ≥ пропагандисти знаходили рос≥¤нина, ¤кий розвинув цю ≥дею ран≥ше, супроти кожного видатного зах≥дного автора виставл¤вс¤ "кращий" за нього рос≥йський тощо.)

як це часто трапл¤лос¤ в минулому, украњнц≥ ви¤вилис¤ перед ≥деолог≥чними ≥н≥ц≥ативами рад¤нського ур¤ду в особливо вразливому становищ≥. ¬они довше, н≥ж рос≥¤ни, перебували п≥д нацистською окупац≥Їю, переважно њх вивозили дл¤ примусовоњ прац≥ до Ќ≥меччини, й саме на «ах≥дн≥й

”крањн≥ антирад¤нськ≥ настроњ були найб≥льш непримиренними.

„ерез де¤кий час, коли ќстап ¬ишн¤ - надзвичайно попул¤рний поет-гуморист - наваживс¤ висловити думку, що художник маЇ право помил¤тис¤ у пошуках творчого почерку й самобутност≥, з ћоскви полет≥в град звинувачень в "≥деолог≥чн≥й розхл¤баност≥". —прийн¤вши цей випадок ¤к п≥дказку, л≥дер  омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни ћикита ’рущов та його заступник з ≥деолог≥њ  .«. Ћитвин тут же дали к≥лька залп≥в по украњнськ≥й ≥нтел≥генц≥њ в ц≥лому, звинувачуючи њњ в "украњнському нац≥онал≥зм≥".

јпогей цього ≥деолог≥чного "закручуванн¤ гайок" настав у 1951 р., коли на в≥рш ¬. —осюри "Ћюб≥ть ”крањну!" впало звинуваченн¤ у "нац≥онал≥зм≥", а його автора спочатку "≥золювали", а пот≥м змусили опубл≥кувати принизливе ка¤тт¤.

” м≥ру того ¤к множилис¤ докази, що св≥дчили про п≥дготовку новоњ кривавоњ чистки, ≥нтел≥генц≥ю ”крањни охоплювала пан≥ка. ѕрактично завмерла творча д≥¤льн≥сть, а ≥нтел≥генц≥¤ кинулас¤ визнавати власн≥ помилки й просити вибаченн¤. —хоже, украњнська ≥нтел≥генц≥¤ надовго засвоњла урок 30-х рок≥в, тобто: краще в≥дступити сьогодн≥, ¤кщо хочеш жити й писати завтра. јле ¤краз коли вс≥ збиралис¤ з силами, щоб пережити наступну чистку, помер "вождь народов" …. —тал≥н. ”крањна стала чекати нових зм≥н.

2. Ќамаганн¤ нового кремл≥вського кер≥вництва д≥стати ширшу п≥дтримку нерос≥йських народ≥в, ≥ особливо украњнц≥в, були частиною великого плану реформ.

” 1954р. з метою в≥дзначенн¤ рос≥йсько-украњнського партнерства по всьому –ад¤нському —оюзу з надзвичайною помпезн≥стю були проведен≥ св¤ткуванн¤ 300-њ р≥чниц≥ ѕере¤славськоњ угоди. Ќа додаток до численних урочистостей ÷   ѕ–— обнародував тринадц¤ть "тез", у ¤ких доводилас¤ непохитн≥сть "в≥чного союзу" украњнц≥в з рос≥¤нами. ¬ переддень св¤ткуванн¤ було створено р¤д пафосних художн≥х твор≥в, ¤к≥ мали на мет≥ в≥добразити важлив≥сть ц≥Їњ под≥њ. —творен≥ вони були на догоду комун≥стичн≥й парт≥њ та

рад¤нському ур¤ду,

” 1956 р. на XX з'њзд≥ парт≥њ ћ. ’рущов виголосив одну з найдраматичн≥ших у рад¤нськ≥й ≥стор≥њ промов. ÷¤ промова стала сигналом до дестал≥н≥зац≥њ. «а нею почали в≥дбуватис¤ пом≥тн≥ позитивн≥ зм≥ни в житт≥ крањни. “ак, було ослаблено ≥деолог≥чн≥ настанови, що стало початком "в≥длиги" в культурному житт≥.

”крањнська культурна ел≥та в цих умовах вдаЇтьс¤ до нових спроб розширити меж≥ творчого самовираженн¤.

ѕисьменники старшого покол≥нн¤ продовжують вимагати реаб≥л≥тац≥њ своњх репресованих колег. ќлександр  орн≥йчук закликав опубл≥кувати "Ѕ≥бл≥отеку великих 20-х" дл¤ попул¤ризац≥њ твор≥в Ѕлакитного,  ул≥ша,  урбаса та ≥н. ƒехто прагнув добитис¤ реаб≥л≥тац≥њ тих, що стали жертвами в 40-х роках.

јле особливо визначною под≥Їю стала по¤ва покол≥нн¤ письменник≥в, критик≥в ≥ поет≥в, таких, ¤к ¬асиль —имоненко, Ћ≥на  остенко, ™вген —верстюк, ≤ван —в≥тличний, ≤ван ƒзюба, ≤ван ƒрач, ћикола ¬≥нграновський, ƒмитро ѕавличко, котр≥ вимагали виправити "помилки", ¤ких у минулому припустивс¤ —тал≥н, ≥ надати гарант≥й того, що культурний розвиток народу надал≥ не душитимуть. —постер≥гаючи за непосл≥довн≥стю дестал≥н≥зац≥њ, вони вимагали припинити втручанн¤ комун≥стичноњ парт≥њ у справи л≥тератури й мистецтва, визначити право експериментувати з р≥зноман≥тними стил¤ми, забезпечити центральну роль украњнськоњ мови в осв≥тн≥й ≥ культурн≥й д≥¤льност≥ в республ≥ц≥. Ќа початку 60-х рок≥в представники цього нового покол≥нн¤ в л≥тератур≥, ¤ке стали називати "ш≥стдес¤тниками", не лише в≥дкидали втручанн¤ парт≥йних чиновник≥в, а й викривали лицем≥рство, опортун≥зм ≥ надм≥рну обережн≥сть своњх старших колег.

«'¤вилис¤ виданн¤ л≥тератор≥в-пол≥тв'¤зн≥в: ћиколи –уденка, ¬асил¤ —туса, ћихайла ќсадчого, ¬алер≥¤ ћарченка та ≥н.

∆анр ≥сторичноњ роман≥стики розвивають –оман ≤ваничук, ёр≥й ћушкетик, –оман ‘едор≥в.

3. ” повоЇнний в≥дбудовний пер≥од збер≥гаЇтьс¤ принцип регул¤рного плануванн¤ м≥ст. «а таким принципом створено новий арх≥тектурний ансамбль ’рещатика у  иЇв≥, збудований у стил≥ украњнського модерну з активним використанн¤м декору та нац≥ональних мотив≥в. ќсобливо виразн≥ в ансамбл≥  онсерватор≥¤ (арх≥т. Ћ.  аток, я.  расний), √оловний поштамт (арх≥т. ¬. ѕриймак, ¬. Ћадний). јдм≥н≥стративн≥ споруди мали пишний декор. јрх≥тектура ≥нколи нагадувала велику театральну декорац≥ю. Ѕоротьба проти надм≥рностей в оздобленн≥ фасад≥в та ≥нтер'Їр≥в буд≥вель, на жаль, призвела до в≥дмови в≥д класичноњ спадщини й нац≥ональних традиц≥й в арх≥тектур≥.

¬ ”крањн≥ у рад¤нський час забудова та реконструкц≥¤ м≥ст ≥ селищ зд≥йснювалас¤ переважно за типовими проектами, що негативно позначилос¤ на художн≥й виразност≥ арх≥тектурних споруд. ћасова житлова забудова 60 -70-х рок≥в задовольн¤ла нагальну потребу в житл≥. ќднак унасл≥док ≥гноруванн¤ принципу неповторюваност≥ була втрачена нац≥ональна самобутн≥сть арх≥тектури. «а даними досл≥дник≥в, 90 % житлових ≥ 80 % культурно-побутових споруд у м≥стах ≥ селищах зводилос¤ саме за типовими проектами.

4.  ращ≥ традиц≥њ украњнського театрального мистецтва 20-30-х рок≥в продовжили так≥ д≥¤ч≥ сцени, ¤к ¬. ¬асилько, √. ёра, ћ.  рушельницький, Ѕ. “¤гно, ƒ.  озач-к≥вський, ¬. —кл¤ренко та ≥н. —правою житт¤ √ната ёри (1887-1966) став  ињвський драматичний театр њм. ≤. ‘ранка. ¬≥н очолював театр у 1926-1961 рр,, з 1954р. - разом з ћ.  рушельницьким. √. ёра був природженим ≥мпров≥затором в акторськ≥й ≥ режисерськ≥й д≥¤льност≥, пост≥йно спр¤мовував репертуар театру до св≥товоњ класики.

—еред режисер≥в 70-х рок≥в в≥дом≥ ј. —кибенко ≥ —. —м≥¤н. ” 80-т≥ роки впевнено за¤вила про себе нова генерац≥¤ режисер≥в -- ¬. јфанасьЇв, ќ. ЅЇл¤цький, ¬. «а-горутко, ¬.  озьменко-ƒел≥нде, ќ.  ороль, ≤. –авицький, ћ. Ўейко. –озвиток нац≥онального театру 90-х рок≥в пов'¤заний з новаторською

д≥¤льн≥стю таких режисер≥в, ¤к ≤. Ѕорис, –. ¬≥ктюк, —. ƒанченко, —. ћойсеЇв, ¬. ѕетров та ≥н. ƒо режисерських здобутк≥в —ерг≥¤ ƒанченка належать вистави "“ев'Ї-“евель" за Ўолом-јлейхемом ≥ "Ѕ≥ла ворона" ё. –ибчинського та √. “атарченка, поставлен≥ на сцен≥  ињвського театру ≥м. ≤. ‘ранка.

—в≥товим визнанн¤м користуЇтьс¤ творч≥сть –омана ¬≥ктюка, ¤кий розпочинав свою д≥¤льн≥сть у Ћьвов≥, а згодом орган≥зував театр у ћоскв≥. як режисер-новатор в≥н по сут≥ визначаЇ театральну естетику XX ст. (спектакль "ћадам Ѕатерфл¤й" за п'Їсою американського драматурга ’уанга; "Ћол≥та" за класичним романом ¬. Ќабокова та ≥н.).

ќриг≥нальним мистецьким ¤вищем Ї украњнська авторська п≥сн¤. ” розвиток цього жанру вагомий внесок зробив ¬олодимир ≤васюк (1949-1979) - украњнський поет ≥ композитор, автор тексту ≥ музики п≥сень "я п≥ду в далек≥ гори", "„ервона рута", "¬одограй" та ≥н. “ворч≥сть митц¤ грунтуЇтьс¤ на фольклорних джерелах. ѕ≥сн¤ "„ервона рута" дала назву –еспубл≥канському фестивалю украњнськоњ п≥сн≥ та музики.

« 1989 р. започаткован≥ конкурси хор≥в ≥м. ћ. Ћеонтовича.

5. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ другоњ св≥товоњ в≥йни к≥льк≥сть медичних навчальних заклад≥в в ”крањн≥ значно зменшилась. ” 1948 - 1949 рр. була проведена реорган≥зац≥¤ медичноњ осв≥ти ≥ введено новий проф≥ль середнього медичного прац≥вника, так званого фельдшера. ” 1954р. ≥снуюч≥ медичн≥ школи були реорган≥зован≥ в медичн≥ училища дл¤ п≥дготовки фельдшер≥в, сан≥тарних фельдшер≥в, фельдшер≥в-лаборант≥в, акушерок, зубних техн≥к≥в ≥ фармацевт≥в.

¬ища медична осв≥та зд≥йснюЇтьс¤ через мережу медичних, фармацевтичних та стоматолог≥чних ≥нститут≥в, ун≥верситет≥в ≥ академ≥й.

ѕ≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, спец≥ал≥зац≥¤ та п≥дготовка висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в у р≥зних галуз¤х теоретичноњ та практичноњ медицини проводилис¤ також науково-досл≥дними ≥нститутами ”крањни, ¤ких у 1972 р. було 50.

¬ ”крањн≥ станом на ≤ вересн¤ 1997 р. нал≥чувалос¤ 129 л≥ценз≥йованих

вищих медичних навчальних заклад≥в, заснованих на державн≥й форм≥ власност≥, та 111 заклад≥в ≤ та II р≥вн≥в акредитац≥њ.

6. –озпад –ад¤нського —оюзу ≥ крах комун≥стичноњ системи ознаменували початок новоњ ≥сторичноњ доби в геопол≥тичних, сусп≥льних, економ≥чних ≥ культурних процесах ц≥лого св≥ту.

Ѕезкровна по¤ва майже в центр≥ ™вропи суверенноњ ”крањни, њњ пол≥тичне в≥дродженн¤ суттЇво вплинули на сусп≥льн≥ та геопол≥тичн≥ реал≥њ не т≥льки в цьому рег≥он≥, айв усьому св≥т≥: посиливс¤ ≥нтерес крањн св≥товоњ сп≥вдружност≥ до њњ економ≥ки, ≥стор≥њ, нац≥онально-пол≥тичного ≥ нац≥онально-культурного в≥дродженн¤, м≥жнародних зв'¤зк≥в. ÷е стало можливим тому, що в середовищ≥ украњнського народу за багато стол≥ть сконцентрувавс¤ величезний потенц≥ал ц≥л≥сноњ духовноњ культури на противагу пост≥йним заз≥ханн¤м на колон≥зац≥ю украњнських етн≥чних земель з боку чужоземних держав.

«береглос¤ чимало ц≥нностей ≥ традиц≥й украњнськоњ нац≥ональноњ культури, ¤к≥ нин≥ моб≥л≥зують культурний самозахист украњнського сусп≥льства, готують нову ≥нтелектуальну ел≥ту нац≥њ.

 онцепц≥¤ нац≥ональноњ культури, розроблена ћ. √рушевським, знайшла своЇ вт≥ленн¤ в умовах боротьби за ”крањнську державу ≥ в час њњ розбудови. ≤де¤ ћ. √рушевського грунтуЇтьс¤ на автохтонност≥ розвитку украњнського народу, його культури. ¬она з'¤вилась у реальному проголошенн≥ перед ус≥м св≥том ≥ практичному становленн≥ украњнськоњ державност≥, що включаЇ вс≥ компоненти сусп≥льного житт¤, зокрема культуру.

–азом з тим, жодна нац≥ональна культура не може ≥снувати ¤к замкнена, самодостатн¤ - без творчого сп≥лкуванн¤ з ≥ншими культурами. «добутки украњнськоњ культури стають надбанн¤м усього св≥ту, оц≥нюютьс¤ ¤к нац≥ональний внесок у м≥жнародний культурний процес.

ќсоблив≥стю украњнськоњ культури доби нац≥онального в≥дродженн¤ Ї те, що вона поставлена в умови жорсткоњ конкуренц≥њ. ѕричини цього в тому, що украњнська культура перебувала в умовах тривалого бездержавного бутт¤, коли

дл¤ розвитку нац≥њ залишавс¤ т≥льки обмежений культурний прост≥р. «г≥дно з цим переконливими Ї слова „. упчана, пол≥тичного огл¤дача газети "Ћос-јнжелес “айме", ¤кий п≥сл¤ в≥зиту ѕрезидента ”крањни Ћ. учми до —≤Ћј, анал≥зуючи украњнськ≥ проблеми у св≥товому контекст≥, писав: "якщо державу не об'ЇднуЇ нац≥ональна ≥де¤ та ≤ почутт¤ в≥дданост≥ справ≥, що виникаЇ на њњ основ≥, то найкращ≥ люди, найсв≥тл≥ш≥ уми опин¤ютьс¤ ƒе≥нде. ÷¤ "втеча ≥нтелекту" - переважно до ћоскви - позбавила крањну ≥нтелектуального кап≥талу, ¤кий так потр≥бен њй, коли йдетьс¤ "про творенн¤ нац≥њ та держави практично з нул¤".

–озвиток культури в ”крањн≥ потребуЇ пильноњ оп≥ки держави. ƒуховна культура, у свою чергу, покликана оживити економ≥ку та пол≥тику на р≥вн≥ з етикою, естетикою та педагог≥кою, сформувати моральн≥ передумови дл¤ сусп≥льного прогресу.

¬ход¤чи у XXI ст., ”крањнська держава маЇ в≥дродити процес духовно-культурного та морально-етичного розвитку украњнського народу.

Ќац≥ональна культура покликана в≥дкрити нову перспективу духовноњ консол≥дац≥њ украњнськоњ нац≥њ, в≥дродити в масов≥й св≥домост≥ державницьк≥ духовно-моральн≥ принципи. ѕ≥днесенн¤ украњнськоњ культури в умовах незалежност≥, просуванн¤ њњ до Ївропейського просв≥тницького р≥вн¤ неминуче тому, що украњнський народ прот¤гом в≥к≥в створив самобутн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ щедро вкладаЇ у св≥тову скарбницю цив≥л≥зац≥њ.



Ќа головну




—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz