ћалол≥тн≥ в'¤зн≥ фашизму



« висоти б≥льш н≥ж 60-р≥чч¤ прожитих рок≥в п≥сл¤ визволенн¤ ”крањни в≥д н≥мецьких загарбник≥в багато що переосмислюЇтьс¤ ≥ сприймаЇтьс¤ зовс≥м по ≥ншому. ’оча ≥нколи намагаЇшс¤ по¤снити ≥ зрозум≥ти, нав≥ть пробачити те, що не п≥ддаЇтьс¤ осмисленню ≥ по¤сненню. јле б≥ль, викликаний тортурами, приниженн¤м ≥ неоправданною жорсток≥стю не стирають ≥ дес¤тир≥чч¤. як можна забути, коли тебе, малол≥тнього хлопчину, ¤к н≥кчемного, безсловесного раба, робочу скотину везуть в товарн¤ку. ≤ ти не те що спод≥ваЇшс¤ на людське ставленн¤, ти не маЇш права на слово, сп≥вчутт¤, допомогу та, нав≥ть, на житт¤. “ак, це г≥рк≥ спогади. ћи повинн≥ завжди пам'¤тати про ц≥ страшн≥ под≥њ в ≥стор≥њ всього людства. ѓх не можна викреслити з пам'¤т≥ ≥ ми повинн≥ њх пам'¤тати, щоб це б≥льше н≥коли не повторилос¤.

ƒвадц¤ть с≥м, а по де¤ким оц≥нкам не менше тридц¤ти м≥льйон≥в людських доль загубили народи —–—– у минул≥й в≥йн≥. Ќеск≥нченно траг≥чн≥ ≥ г≥рк≥ ц≥ втрати. «а час г≥тлер≥вськоњ окупац≥њ республ≥к, областей —–—– розграбован≥, зруйнован≥, спален≥ 1710 м≥ст ≥ б≥льше н≥ж 70 тис¤ч с≥л.  олись кв≥туч≥ райони перетворювались в безлюдн≥ пустел≥. ” рейх вивезли 7 м≥льйон≥в великоњ рогатоњ худоби, 20 м≥льйон≥в гол≥в свиней, 27 м≥льйон≥в овець та к≥з, 9,2 тис¤ч тон зерна та борошна, в≥дправлен≥ сотн≥ ешелон≥в вуг≥лл¤, метала, буд≥вельних матер≥ал≥в. —пец≥альн≥ господарськ≥ команди вермахта зр≥зали та транспортували у Ќ≥меччину родючий украњнський та рос≥йський чорнозем. √ромад¤нам ≥ народному господарству колишнього —–—– запод≥¤на шкода на суму 679 м≥ль¤рд≥в карбованц≥в. ¬ тому числ≥: по ”крањн≥ - 285, –ос≥њ - 249, Ѕ≥лорус≥њ - 75, Ћатв≥њ - 20, Ћитв≥ - 17, ≈стон≥њ - 16, ћолдов≥ - 11 - м≥ль¤рд≥в рубл≥в ( у державних ц≥нах 1941 р.).

ќпис чорноњ ноч≥ окупац≥њ, ¤ка спустилас¤ над нашими крањнами, буде ≥стотно неповним, неточним, а головне кричуще несправедливим ≥ образливим дл¤ замучених ≥ дл¤ чудом залишившись в живих жертв фашизму, ¤кщо не казати про сконструйовану ≥ запущену нацистами велетенську машину орган≥зованого насильства над мирним населенн¤м. ќсь де¤к≥ фактичн≥ дан≥.

Ѕ≥льше 14 тис¤ч концентрац≥йних табор≥в, гестап≥вських тюрем, гетто та ≥нших ганебних твор≥нь спотвореноњ фантаз≥њ г≥тлер≥вських узурпатор≥в - твор≥нь, ¤к≥ густою коричневою висип'ю покрили карту континенту ≥ в ¤ких вдень ≥ вноч≥, вл≥тку та взимку кидали, звозили, заточали мирних громад¤н, нал≥ковувалос¤ у ™вроп≥: в≥д англ≥йського острова ќрдерн≥ на заход≥ до рос≥йського м≥ста Ѕ≥ла  алитва на сход≥, в≥д норвезького села √рини на п≥вноч≥ до низин гречеськоњ р≥чки јхелоос на п≥вдн≥ - знемагали, гинули наш≥ сп≥вв≥тчизники. « 18 м≥льйон≥в в'¤зн≥в фашизму майже 6 м≥льйон≥в (кожний трет≥й) були громад¤нами —–—–. 2 м≥льйони з них так ≥ не дочекалис¤ визволенн¤. ¬ багатьох випадках не в≥дом≥ нав≥ть м≥сц¤ знаходженн¤ наших земл¤к≥в , ¤к ≥ м≥сц¤ останнього њх притулку.

¬и¤влен≥ в св≥тов≥й печат≥ списки власник≥в "спл¤чих" рахунк≥в, знайомство з п≥дготовленим по ≥н≥ц≥атив≥ ћ≥н≥стерства торг≥вл≥ —Ўј докладом в≥дносно пошуку ≥ поверненн¤ викрадених ≥ схованих Ќ≥меччиною засоб≥в нев≥льник≥в фашизму, за¤ви державних д≥¤ч≥в крањн, в банк≥вських закладах в ¤ких ц≥ засоби збер≥гаютьс¤, воскресили в пам'¤т≥ спогади про минуле. ¬они не знищуван≥.

ƒитинство... в цьому слов≥ сконцентрований весь св≥т: мама, сонце, друз≥, св¤то, рад≥сть...

“ак трапилось, що розпов≥дь мого д≥дус¤, ѕоповиченко ќлександра ќлекс≥йовича про своЇ дитинство малол≥тнього в'¤зн¤ н≥мецького табору в пер≥од окупац≥њ ”крањни фашистськими загарбниками сп≥впав з ≥нформац≥Їю, отриманою на уроках ≥сторичного краЇзнавства про м.  омсомольськ в роки ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни. я д≥зналась, що в м≥ст≥  омсомольську, де ¤ народилас¤ ≥ живу мешкаЇ 362 остарбайтери.

 олишн≥ малол≥тн≥ в'¤зн≥, ¤к ≥ м≥й д≥дусь, розпов≥дали про своЇ дитинство та дит¤ч≥ враженн¤, а ¤ ловила себе на думц≥: а чи були вони взагал≥ д≥тьми !?

“ак, забави, пустощ≥, ≥грашки, романтика пригод - все це було, але ¤к в корол≥вств≥ кривих дзеркал - ¤кось дуже все дивно ≥ неп≥знано.

Ќе описати т¤жке положенн¤ малол≥тн≥х в'¤зн≥в (хоча об≥йти це стороною ви¤вилось неможливо), а сконцентруватис¤ на досл≥дженн≥ саме дит¤чих вражень тих, хто ¤вл¤Їтьс¤ нев≥льним учасником траг≥чноњ стор≥нки мого м≥ста: - саме таку мету поставила ¤ перед собою, беручись за цю роботу.

“ак трапилось, що перевагу в моњй робот≥ в≥ддано критичному анал≥зу спогад≥в ¤к ≥сторичному джерелу. —аме вони (колективн≥, автоб≥ограф≥чн≥ або присв¤чен≥ конкретним под≥¤м) дозволили в≥дтворити, ¤к мен≥ здаЇтьс¤, детальну ≥ одночасно багатопланову картину дитинства моњх ровесник≥в ≥ земл¤к≥в в роки окупац≥њ. „астину спогад≥в ¤ знайшла в арх≥вах (ƒержавний јрх≥в ”крањни, јрх≥в мер≥њ м≥ста  омсомольська, ћ≥жнародна служба розшуку в јрользен≥), частина - у вигл¤д≥ л≥тературних публ≥кац≥й в м≥сцев≥й пер≥одиц≥, частина - це усн≥ розпов≥д≥ або ≥нтерв'ю член≥в м≥ськоњ —п≥лки малол≥тн≥х в'¤зн≥в. ѕроте, розум≥ючи, що спогади Ї надто специф≥чним видом джерел, та ¤к, по-перше, вони повн≥ об'Їктивних думок; по-друге, на них накладаЇтьс¤ "висота" прожитих рок≥в; по-третЇ, в≥дбиваютьс¤ ≥деолог≥чн≥ штампи; ¤ спробувала з≥ставити њх з документальними матер≥алами. ј так ¤к у мене була можлив≥сть роботи не т≥льки з рад¤нськими, але ≥ з н≥мецькими документами, то з'¤вилась можлив≥сть погл¤нуть на той або ≥нший факт досл≥джуваноњ теми з р≥зних точок зору.

√овор¤чи з малол≥тн≥ми в'¤зн¤ми концентрац≥йних табор≥в або читаючи њх спогади, ¤ пом≥тила, що б≥льш≥сть з них починають розпов≥дь ≥з вражень про окупант≥в. ƒо того ж кидаЇтьс¤ в оч≥ той факт, що дол¤, випадок зводив моњх ≥нформатор≥в з людьми ≥ пор¤дними (хоч ≥ ворогами), ≥ злочинц¤ми. ѓх дит¤ча св≥дом≥сть, ще не закодована ≥деолог≥чними штампами, в≥дм≥тила, на м≥й погл¤д, надто об'Їктивну реальн≥сть того, що в≥дбувалос¤. ќсь, наприклад, що розпов≥в мен≥ м≥й д≥дусь:

"ѕотрапив до м.ћерса, у таб≥р в≥йськовополонених. –ежим тут був жорсткий. ¬ бараках - по 60 чолов≥к. √одували погано - 300г хл≥ба ≥ дв≥ч≥ на день бурда з брукви та шпинату. ј ще виснажлива прац¤ на шахт≥. якщо хтось не виконував норму, залишали п≥д землею, доки не справитьс¤ ≥з завданн¤м. «а найменшу провину били. ѕр≥звищ не ≥снувало, кожен мав номер. ћ≥й - 3772. ƒехто хот≥в т≥кати, але це було майже неможливо. ѕерш≥ три м≥с¤ц≥ ¤ працював у шахт≥, а коли на ногах з'¤вилас¤ екзема, мене вивели на поверхню - р≥зноробочим у ремонтн≥ майстерн≥. ≤ знову щодн¤ важка прац¤, неймов≥рна втома, голод, нудьга.

“а серед н≥мц≥в трапл¤лис¤ й добр≥ люди. «варники на д≥льниц≥ д≥лилис¤ з≥ мною шматочком хл≥ба, в≥дриваючи в≥д свого скромного рац≥ону, п≥дтримували й морально. ¬они ризикували, адже за зв'¤зок з рос≥¤нами њм загрожував концтаб≥р."

ƒ≥т¤м присутнЇ все сприймати у чорно-б≥лих тонах: "добре" або "погано". ≤ ск≥льки б дитин≥ не нав≥ювали, що це ворог, все одно той, хто нагодував, коли голод зовс≥м перем≥г чи пожал≥в - дл¤ нього гарна людина. јбо навпаки, ¤кщо щось робитьс¤ з добрими нам≥рами, але дитиною сприймаЇтьс¤ ¤к насильство над ним - тод≥ люди, що приймали в цьому участь - злочинц≥.

я зрозум≥ла, що таб≥рн≥ д≥ти зараз доросл≥, люди похилого в≥ку збер≥гають в пам'¤т≥ весь негатив дит¤чих образ ≥ жах≥в у найменших др≥бниц¤х. Ѕагато, що, на думку дорослих, вони робл¤ть не то ≥ не так. ≤ тод≥ кара неминуча. ќльга Ўаповалова. (ѕерша праворуч. ¬она написала по-рос≥йськи "я") згадувала:

"ѕрацювала в –епелен в с≥м'њ √ольтапель, де до мене добре ставилис¤, що в 1945 роц≥ мен≥ було сумно розлучатис¤ з ними. Ќа передньому план≥ фотограф≥њ справа ≥ зл≥ва √юнтер ≥ √ерберт ÷≥мери - внуки мерс≥вського повстанц¤ ѕ≥тера ÷≥мера."  оли ќльга в жовтн≥ 1945 року повернулас¤ в своЇ село, то воно було повн≥стю спустошене н≥мецькими солдатами. «ерно вони забирали з собою або спалювали. ѓњ батько ≥ багато ≥нших людей померли з голоду.(є1)

√ригор≥й —орока згадував:

"ћ≥ж брудними бараками - с≥рими неприЇмними - ледь пом≥тн≥ стежки. ¬сюди болото: таб≥р нагадуЇ стайню. Ќавколо таб≥рноњ кухн≥ сто¤в смор≥д, ¤кий неможливо описати. “ак званий туалет - ¤ма дл¤ в≥дход≥в ≥ зверху дошка - була наст≥льки ... - бракуЇ сл≥в. ” вс≥х к≥нц¤х табору до дерев були прикр≥плен≥ гучномовц≥."

¬≥ктор ѕогорельський, колишн≥й в'¤зень, намалював дл¤ нас план "рос≥йського табору", ¤кий згор≥в в к≥нц≥ 1944 року. ¬≥н був на вулиц≥  ен≥гсбергерштрасе в ћерс/√охштрас. ÷е Їдиний таб≥р, дл¤ ¤кого не збереглос¤ н≥ аерозн≥мка, н≥ плану. ¬≥н був розд≥лений на дв≥ частини: дл¤ рос≥йських в≥йськовополених ≥ дл¤ цив≥льних роб≥тник≥в.(є2)

¬≥ктор ѕетрович розпов≥дав:

"ѕ≥в четвертоњ треба було вставати. я працював р≥зноробочим в першу зм≥ну. ƒо половини п'¤тоњ ми вже посн≥дали ≥ вирушали в дорогу, бо в п≥в шостоњ ми вже мали бути в шахт≥. «а зм≥ну кожен мав виконати свою норму - 2-3 метри вперед. ѕозначку про виконанн¤ норми майстер робив на касц≥.  оли вс≥ виконали норму, нас ставили у вагонетку ≥ п≥дн≥мали на гору. ¬ шахт≥ працювали лише роб≥тники - примусовц≥. Ќ≥мц≥в було дуже мало, лише п'¤ть - серед них майстер ≥ штайгер."

ћикола якович  олесн≥к, тод≥ 16-л≥тн≥й хлопець, працював на шахт≥ ƒ≥кшагайде - у загон≥ Ќ≥дербергу у Ќойк≥рхен - ¬линь:

"Ќам зразу сказали, хто ≥ де повинен працювати. ћолодш≥ на гор≥, старш≥ - п≥д землею. я повинен був накладати лопатою вуг≥лл¤ у вагонетку. якщо ¤ не виконував норму, то мусив залишатис¤ п≥сл¤ роботи. ћи прис≥ли, щоб трохи в≥дпочити. ѕрийшов майстер, ми встали. ѕот≥м в≥н схопив мене ≥ почав бити. ѕри цьому в≥н зламав св≥й метром≥р. Ќаступного дн¤ ¤ мав працювати на п≥дкос≥. Ќ≥мець бурував, а ¤ мав, сто¤чи на кол≥нах, вигр≥бати вуг≥лл¤. ћайстер стежив за нами. ¬з¤в св≥й метром≥р ≥ вдарив чеха, мене в≥н не м≥г д≥стати. ћолодий н≥мець був дуже старанний, в≥н справд≥ не хот≥в на фронт. ¬≥д будинку јхтеррат було 4 км до шахти. ћи мали двоповерхнев≥ л≥жка.  ≥мната була велика, в н≥й - 26 людей. ≤ на гор≥ 2 к≥мнати, в кожн≥й - по 4 людей. я жив на горищ≥."

“ак, це страшн≥ спогади. јле на прийом≥ у п.¬≥лл≥ Ѕрунскв≥на м≥й д≥дусь, ќлександр ќлекс≥йович, за дорученн¤м  омсомольськоњ м≥ськоњ ради ветеран≥в в≥йни ≥ прац≥ запевнив присутн≥х, що ветерани н≥коли не мали ≥ не мають н≥¤кого зла до н≥мецького народу, прагнуть дружити з ним ≥ бажають йому т≥льки добра. ¬ роки ж в≥йни вони воювали не з н≥мецьким народом, а з фашизмом, захищаючи свою Ѕатьк≥вщину.

” лютому 1991 року було засновано на принципах самовр¤дност≥ ”крањнську сп≥лку колишн≥х малол≥тн≥х в'¤зн≥в (”— ћ¬), ¤ка вв≥йшла до складу ћ≥жнародноњ сп≥лки колишн≥х малол≥тн≥х в'¤зн≥в фашизму (ћ— ћ¬). ” 1993 роц≥ була утворена сп≥лка "ћемор≥ал" у ћоскв≥.

” 1994 роц≥ була утворена сп≥лка "”крањнська сп≥лка колишн≥х малол≥тн≥х в'¤зн≥в фашизму". ѕершим головою був ѕоповиченко ќлександр ќлекс≥йович, м≥й д≥дусь. …ого знали багато комсомольчан, прац≥вник≥в г≥рничо - збагачувального комб≥нату. ¬≥н - колишн≥й малол≥тн≥й в'¤зень.

ќлександр ќлекс≥йович ѕоповиченко народивс¤ 14 травн¤ 1926 року в с.“руб≥њвка  ињвськоњ област≥ в с≥м'њ св¤щеника. ¬ 1931 роц≥ в п'¤тир≥чному в≥ц≥ батька - ќлекс≥¤ ќлекс≥йовича - було репресовано, але куди н≥хто не знав ≥ до останнього не знав де поховано його батька. ” 1932 роц≥ д≥дусь разом з мат≥р'ю - јнна ћихайл≥вна - перењжджають до с.ћак≥њвка ƒонецькоњ област≥. ” с.“руб≥њвка јнна ћихайл≥вна працювала вчителькою, але п≥сл¤ того, ¤к њњ чолов≥ка було репресовано, вчителювати њй було заборонено.  оли вони перењхали до с.ћак≥њвка, то мати працювала на р≥зних роботах аби не померти з голоду: ≥ в њдальн≥, ≥ на шахт≥. ¬се житт¤ вони прожили вдвох.

” кв≥тн≥ 1942 року вивезений з м≥ста ћак≥њвка. ƒо червн¤ 1943 року працював у ¬рексен≥ на Ѕаст≥ангоф≥. ѕот≥м до с≥чн¤ 1945 року працював на шахт≥ ƒ≥кшагайде (зараз Ќ≥дерберг) в Ќойк≥рхень - ¬линь, до лютого 1945 року - на шахт≥ в м≥ст≥ «оест. ѕ≥сл¤ втеч≥ з табору до липн¤ 1945 року працював у господар≥в Ѕранд в Ћьовен≥ б≥л¤ ¬арбурга. «в≥дти в липн≥ 1945 року в≥н повернувс¤ у своЇ р≥дне село.

” 1995 роц≥ була утворена антифашистська орган≥зац≥¤ "¬ ≥м'¤ майбутнього" у шахтарському м≥ст≥ ћьорс. ÷¤ орган≥зац≥¤ прот¤гом вже багатьох рок≥в вивчаЇ ≥стор≥ю свого м≥ста пер≥оду ƒругоњ —в≥товоњ в≥йни, коли в ц≥ м≥ста були загнан≥ тис¤ч≥ людей дл¤ роботи у вуг≥льних шахтах, на фабрики в околиц¤х м≥ста ћьорса, в господарствах пом≥щик≥в - бауер≥в. Ѕагато остарбайтер≥в та в≥йськовополонених гинули в≥д жорстокого ставленн¤, голоду, холоду ≥ туги.

ћета ж нашоњ сп≥лки - захист прав та ≥нтерес≥в тих, хто зазнав лиха за колючим дротом концтабор≥в, гето, ≥нших м≥сць примусового утриманн¤. —п≥лка проголошуЇ, що колишн≥ малол≥тн≥ в'¤зн≥ концтабор≥в - це особлива категор≥¤ учасник≥в збройноњ боротьби з фашизмом, а тому заслуговують моральноњ та посильноњ матер≥альноњ допомоги, особливо в придбанн≥ л≥к≥в та в оздоровленн≥. ¬ажко назвати к≥льк≥сть людей, ¤к≥ були кинут≥ в концентрац≥йн≥ табори, створен≥ фашистською Ќ≥меччиною. ¬ ус¤кому раз≥ не менше 18 м≥льйон≥в чолов≥к. ≤з них 12 м≥льйон≥в по - зв≥р¤чому знищен≥.

” м≥ру можливостей сп≥лка надаЇ своњм членам правову, матер≥альну, медичну та ≥нш≥ види соц≥альноњ допомоги, а тим, хто з ¤кихось причин не маЇ документ≥в, ¤к≥ п≥дтверджують перебуванн¤ в фашистськ≥й невол≥ - спри¤Ї в њх пошуку та одержанн≥.

Ќин≥ д≥ючим законодавством колишн≥ малол≥тн≥ в'¤зн≥ фашистських концтабор≥в визнаютьс¤ учасниками ≥ ≥нвал≥дами в≥йни, мають право на певн≥ п≥льги.

ѕочутт¤ провини за д≥¤нн¤ батьк≥в та д≥д≥в спонукало кер≥вник≥в орган≥зац≥њ ¬≥льгельма Ўтарка ≥ доктора ≥сторичних наук Ѕернарда Ўм≥дта орган≥зувати пошук людей, в житт≥ ¤ких сам≥ страшн≥ спогади зв'¤зан≥ з м≥стом ћорс, дл¤ подач≥ њм моральноњ п≥дтримки ≥ орган≥зац≥њ допомоги.

«а адресами, знайденими в арх≥вах м≥ста ћоскви, були роз≥слан≥ листи в –ос≥ю, ”крањну, Ѕ≥лорус≥ю, а також у ѕольщу, Ќ≥дерланди, ‘ранц≥ю ≥з запрошенн¤м в≥дв≥дати н≥мецьке м≥стечко. ” 1996 роц≥ ќлександр ќлекс≥йович, ¤кий працював у роки в≥йни в м≥ст≥ ћорс, за таким запрошенн¤м в≥дв≥дав Ќ≥меччину.

«а час в≥зиту в≥н мав безл≥ч зустр≥чей: з людьми на п≥дприЇмствах, з бургом≥стром ћьорса п.¬≥лл≥ Ѕрунскв≥ком, директором шахти "ƒ≥кшагайде" (в≥н же районний бургом≥стр) п.¬ертке, бургом≥страми район≥в м≥ста ћьорса ≥ ¬езел¤. ’вилюючими були зустр≥ч≥ в школах з учн¤ми.

ƒуже дружньою була зустр≥ч ≥ з директором шахти "ƒ≥кшагайде" п.¬ертке. Ќа знак поваги в≥н зн¤в з голови свою власну каску ≥ подарував д≥дусев≥. ¬они побували також у багатьох с≥м'¤х ≥ скр≥зь зустр≥чали доброзичлив≥сть, увагу та взаЇморозум≥нн¤.

ќлександр ќлекс≥йович попросив н≥мецьких кер≥вник≥в, щоб допомогли йому в≥дв≥дати село Ћевен. ƒуже хот≥лос¤ йому побувати на могил≥ “онн≥ Ѕранд. ѕроханн¤ виконали одразу. ќдначе трапилос¤ так, що у Ѕранд≥в н≥кого не застали вдома. “од≥ м≥сцев≥ жител≥ показали м≥сце, де похована благод≥йниц¤ мого д≥дус¤. ¬они побували там, ≥ ќлександр ќлекс≥йович посипав њњ могилку землею, привезену з ”крањни.

«м≥стовною була зустр≥ч з головою пов≥тового самовр¤дуванн¤ пан≥  р≥стель јпостель, д≥ловими - зустр≥ч≥ з кер≥вництвом ≥ членами ради товариства "¬ ≥м'¤ майбутнього", його головою ¬≥лл≥ Ўторком.

« розпов≥ддю про т≥ траг≥чн≥ дл¤ обох наших народ≥в роки виступив ≥сторик доктор Ѕернард Ўм≥дт. ¬≥н закликав зробити все, щоб нин≥шнЇ ≥ наступн≥ покол≥нн¤ н≥коли не забували жах≥в другоњ св≥товоњ. ƒо реч≥, де¤к≥ вулиц≥ н≥мецьких м≥ст назван≥ ≥менами тих, хто загинув на примусових роботах у Ќ≥меччин≥. ƒ≥знавшись, що у м≥ст≥ ћорс збирають кошти на пам'¤тник жертвам в≥йни, њхн¤ делегац≥¤ зробила ≥ св≥й внесок.

¬осьмого травн¤ в Ќ≥меччин≥ в≥дзначають день п≥дписанн¤ јкта про безумовну кап≥тул¤ц≥ю. « ц≥Їњ нагоди в м≥ськ≥й церкв≥ в≥дправили панахиду по вс≥х полеглих у роки в≥йни. ≤ ¤к сполох лунали слова: "ўоб це н≥коли не повторилос¤!"

 ульм≥нац≥Їю в≥зиту стало в≥дв≥данн¤ мемор≥ального кладовища Ћоманшагайде, де похован≥ наш≥ люди. “ут в≥дбувс¤ м≥тинг пам'¤т≥ полеглих, ¤к≥ в т≥ часи були ще хлопчиськами. “е, що в≥дбувалос¤ на кладовищ≥ важко описати. √ом≥нке велелюдд¤, великий духовий оркестр, хор, шахтар≥ у форм≥. ј довкола могили, могили..., 141 могила, в ¤ких похован≥ безвус≥ хлопц≥ з ”крањни, –ос≥њ, Ѕ≥лорус≥... ћогили догл¤нут≥, палахкот¤ть кв≥тами. Ќа плитах викарбуван≥ ≥мена ≥ дати загибел≥ неповнол≥тн≥х мученик≥в. ™ й без≥менн≥ могили, довкола ≥деальна чистота.

"ћ≥тинг розпочавс¤ траурною мелод≥Їю духового оркестру. ѕот≥м сп≥вав хор. …ого не можна було слухати без сл≥з. ƒал≥ виступив доктор ёр ген Ўмуде, ¤кий сказав: "людей цих не просто навмисне вбили, багатьох ще й замучили. ÷≥ под≥њ не можна викреслити з ≥стор≥њ Ќ≥меччини.""

¬сього ж в окруз≥ м≥ста ћьорса загинуло 558 молодих людей, ¤к≥ не витримали зв≥рств, що њх творили г≥тлер≥вц≥.

ƒоктор ё.Ўмуде також додав: "ћи просимо прощенн¤, ми хочемо довгов≥чного примиренн¤...". м≥й д≥дусь теж вз¤в слово, але не зм≥г н≥чого сказати - душили сльози. ¬≥н под¤кував кер≥вництву м≥ста ћьорса за запрошенн¤ ≥ моральну п≥дтримку.

¬еликий ≥нтерес у н≥мц≥в викликала розпов≥дь ќлександра ќлекс≥йовича про ≥снуванн¤ в м≥ст≥  омсомольську сп≥лки колишн≥х малол≥тн≥х в'¤зн≥в фашизму.

–обота, ¤ка проводитьс¤ н≥мецькою орган≥зац≥Їю "¬ ≥м'¤ майбутнього", величезна. ’оч вони вважають, що њх внесок в справу боротьби з насл≥дками фашизму дуже скромний. ¬ подальших планах - виданн¤ книги на основ≥ документ≥в ≥ спогад≥в в'¤зн≥в н≥мецького полону, переклад на ≥нш≥ мови.  аталог документ≥в людей, ¤к≥ пережили муки фашистського пекла, вже видано ≥ роз≥слано у б≥льш≥сть шк≥л Ївропейських держав. «а словами Ѕ.Ўм≥дта, робота њх орган≥зац≥њ направлена на молодих людей, котр≥ можуть потрапити п≥д вплив фашистськоњ ≥деолог≥њ, не дуже розбираючись в њњ сут≥. ќзнайомившись з≥ зм≥стом майбутньоњ книги, д≥знавшись правду про жахи фашизму, знаючи, ск≥льки лиха прин≥с в≥н люд¤м, молодь зможе зрозум≥ти, що неофашизм н≥чого гарного людству принести не може. ÷е зовс≥м не те, що потр≥бно в≥тати та чому клан¤тись.

¬исновок : ѕрацюючи над даною темою, ¤ впевнилась, що в ≥стор≥њ немаЇ ≥ не може бути малозначних пер≥од≥в, под≥й, факт≥в ≥ облич. ¬елике ≥ мале, пост≥йне ≥ перех≥дне - все заслуговуЇ уваги, бо все в ≥стор≥њ пов'¤зане з дол¤ми людей, в тому числ≥ ≥ тих, про чиЇ дитинство мо¤ розпов≥дь.

 р≥м того ¤ зрозум≥ла, що шл¤х п≥знанн¤ такий же захоплюючий, ¤к ≥ важкий. “руднощ≥, ¤к≥ пересл≥дували мене на прот¤з≥ вс≥Їњ роботи, ¤ думаю, скор≥ше етичного характеру, н≥ж ≥сторичного.

ћинулого забувати не можна. ѕро нього сл≥д розпов≥дати ≥ писати, поки ще жив≥ св≥дки в≥йни. Ќин≥шню Ќ≥меччину н≥¤к не можна пор≥вн¤ти з т≥Їю, нацистською. ÷е зовс≥м нова Ќ≥меччина - демократична держава, ¤ка в≥дкинула претенз≥њ на св≥тове пануванн¤, бажаЇ нам добра ≥ благополучч¤.

Ќасамк≥нець хочу звернутис¤ до молод≥ ѕолтавщини. ћир ≥ спок≥й у св≥т≥ будуть непорушними тод≥, коли ми разом ≥з старшим покол≥нн¤м активно зм≥цнюватимемо дружн≥ стосунки з народами св≥ту, робитимемо все, щоб трагед≥¤ другоњ св≥товоњ н≥коли не повторилась.

я вважаю, мо¤ творча прац¤ не даремна лише тому, що ¤ бачила не п≥дробний ≥нтерес однокласник≥в до ц≥Їњ роботи. ќдних матер≥ал здивував, других вразив, трет≥х примусив замислитись "про себе ≥ час". ≤ головне - байдужих не було н≥кого. ” зв'¤зку з цими м≥ркуванн¤ми ¤ вир≥шила назвати свою роботу "ѕам'¤т≥ дитинства..."

Ѕудемо жити сучасним, думати про майбутнЇ, але не забувати минулого!

√≤ћЌ  ќЋ»ЎЌ≤’ ¬'я«Ќ≤¬ ‘јЎ»«ћ”

Ѕрать¤, из детства дальокого, встаньте!

¬станьте из пепла, из братских глубоких могил!

Ќет больше в мире ќсвенцевых и Ѕухенвольдов

„истое небо рассвета зари.

ƒети! ¬ы падали как солдаты!

¬ глухие ночи и в криках истерзанных дней.

¬ы умирали безропотно, без прокл¤тий,

Ќа поле нивах палачей, под палачей.

ѕам¤ть, в сердцах и сегодн¤ вы с нами

¬ тЄмных бараках на норах в гр¤зи и в пыли.

¬ы, кто остались за ласки мама

¬стали у храма народам земли.

ƒети! ¬ы падали как солдаты!

¬ глухие ночи и в криках истерзанных дней.

¬ы умирали безропотно, без прокл¤тий,

Ќа поле нивах палачей, под палачей.

Ѕрать¤! ѕостроимс¤ снова в колоны!

—колько восстало как маков, не скошенный цвет.

“ыс¤чи выживших, тех, кто ушЄл миллионы

¬ общем строю где предателей нет.

ƒети! ¬ы падали как солдаты!

¬ глухие ночи и в криках истерзанных дней.

¬ы умирали безропотно, без прокл¤тий,

Ќа поле нивах палачей, под палачей.

«наем! Ћюбовь в этой жизни основа

¬ерим, на век человечество мир сохранит

„то же так больно встревожено снова и снова

 олокол пам¤ти в сердце звучит.

ƒети! ¬ы падали как солдаты!

¬ глухие ночи и в криках истерзанных дней.

¬ы умирали безропотно, без прокл¤тий,

Ќа поле нивах палачей, под палачей.



Ќа головну




—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz