ўе раз до питанн¤ про  рути



≤стор≥¤- це св¤та¤ св¤тих народу, недоторкана дл¤ злод≥йських рук.

ќ.ƒовженко

Ќад нами н≥хто кр≥м Ѕога не може бути!

™.  оновалець

 рути - один з найтраг≥чн≥ших символ≥в нац≥онального поступу украњнц≥в до власноњ державност≥.

 рути - це символ ≥ в≥ра.

 рути - це безвих≥дь ≥ бездумн≥сть.

Ќаш поступ до  рут - довжиною у 250 рок≥в,- кожен з ¤ких був роком нашоњ боротьби за соборн≥сть ≥ незалежн≥сть. ” ц≥й борн≥ ми завжди втрачали кращих, розумн≥ших, пор¤дн≥ших, тих, хто н≥коли не коривс¤ невол≥, подаючи приклад непокори, та приклад жертовност≥ прийдешн≥м покол≥нн¤м. “ака жертовн≥сть завжди мала ≥ матиме надал≥ неперес≥чне значенн¤. —аме тому ми част≥ше в≥дзначаЇмо не перемоги, а трагед≥њ та поразки на тернистому шл¤ху нашоњ ≥стор≥њ. ≤ саме з ц≥Їњ точки зору можна говорити про  рути, ¤к про символ ”крањнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ.

ўе зовс≥м недавно ми пропускали цю под≥ю повз свою ≥сторичну пам?¤ть, двокольорн≥сть ¤коњ с¤гаЇ в≥д ∆овтих ¬од до ѕолтави. “епер же до нас приходить усв≥домленн¤ того, що ц≥ла доба нашоњ ≥стор≥њ, започаткована 1917 роком, пройшла п≥д знаком  рути.

—ьогодн≥ ми не лише в≥дкрили дл¤ себе заборонену донедавна стор≥нку своЇњ ≥стор≥њ, але й намагаЇмось оц≥нити њњ неупереджено. Ѕагато хто з нас замислюЇтьс¤ над питанн¤м:чому сталас¤ ц¤ трагед≥¤, де њњ витоки та чи не можна було уникнути жертв, цих молодих "лицар≥в абсурду"?

—аме так героњв  рут назвав студент-досл≥дник ѕенс≥льванського ун≥верситету. Ћюдина, далека в≥д ”крањни та њњ народу, прийшла до мудрого висновку, що, не дивл¤чись на поразки вс≥х сплеск≥в украњнського нац≥онально-визвольного руху за пер≥од п≥сл¤ ’мельниччини, украњнц¤м вдалос¤ зберегти свою г≥дн≥сть, хоч це часто й робила "жменька людей". ≤ справд≥, 29 с≥чн¤ 1918 року така чергово "жменька" у черговий раз прийшла на пор¤тунок не ÷ентральноњ ради, н≥. ÷≥ "лицар≥ абсурду" р¤тували честь своЇњ Ѕатьк≥вщини, а також в≥дстоювали на невеличк≥й зал≥зничн≥й станц≥њ своЇ право ≥ право своњх нащадк≥в мати не просто державу, а свою р≥дну, вистраждану ≥ таку бажану, ”крањнську ƒержаву. ќсь тому перед ними й постало питанн¤: ¤к можна здати  ињв без жодного наступу ? ¬≥дпов≥ддю на це питанн¤ стала њх жертовна загибель. ÷ей крок самопожертви заради ≥дењ вплинув на кращу, на найсв≥дом≥шу частину нац≥њ генетично. ƒ≥йсно з ц≥Їю впевнен≥стю можна стверджувати, що саме з 29 с≥чн¤ бере початок новий тип украњнц¤. „ому? “а саме тому, що у цьому локальному еп≥зод≥ маштабних визвольних змагань сфокусувалас¤ украњнська ≥де¤. « упевнен≥стю можна стверджувати, що  рути зм≥нили св≥тогл¤д украњнськоњ нац≥њ. ¬она н≥би прокинулас¤ п≥сл¤ багатов≥кового летарг≥чного сну, але прокинулас¤ раптово, без тривалоњ п≥дготовки цього пробудженн¤. ≤ це засв≥дчив ћ. √рушевський своЇю жалобною промовою на похованн≥ молодих звит¤жц≥в. Ќ≥би намагаючись ¤комога точн≥ше виразити новий дух оновленоњ революц≥йним ураганом нац≥њ, н≥би сам прокидаючись п≥сл¤ тривалоњ летарг≥њ, √олова ”÷– скаже: "ѕ≥сл¤ того, що сталос¤, з –ос≥Їю... ”крањн≥ не по дороз≥ ".

Ќе можна також об≥йти мовчанкою й ще одну частину трагед≥њ молодого украњнського покол≥нн¤ зразка 1918 року. –≥ч у т≥м, що напередодн≥ крут¤нськоњ трагед≥њ сталас¤ ще одна, але вже у  иЇв≥, п≥д час повстанн¤, центром ¤кого вдруге стаЇ завод "јрсенал". “≥льки там молодих украњнц≥в вбивали не рос≥йськ≥ матроси та зб≥дьшовизован≥ китайц≥, а так≥ ж сам≥ украњнц≥, але вже п≥д вигуки "—мерть моськовським палачам !" та " ари моськовським катам !" ≤ ц¤ трагед≥¤ своЇю жорсток≥стю аж н≥¤к не поступаЇтьс¤  рутам.

“ак що ж в≥дбувалос¤ тод≥ у далекому в≥д нас с≥чн≥ 1918 року ? ўо це було?.. ѕомста? “ому чому ж така жорстока ≥ сл≥па? „ому кров була м≥рилом помсти ≥ справедливост≥? “а чи й була справедлив≥стю загибель молод≥, майбутт¤ нац≥њ?

ѕо-перше, це була громад¤нська в≥йна. ѕо-друге вона була обт¤жена пост≥йними втручанн¤ми ≥ далеких в≥д ”крањни держав, ≥ найближчих њњ сус≥д≥в.

“ому, зрозум≥вши тод≥шн≥ украњнськ≥ реал≥њ, зазначен≥ дв≥ трагед≥њ, можна об?Їднати в одну-Їдину ≥ по¤снити частково розбратом, ¤кий панував у той час серед украњнц≥в. ≤ ¤к тут не згадати пер≥од "–уњни", коли нищилас¤ т≥льки-но створена козацька держава. ƒоречно буде також пригадати ≥ першу половину XVIII ≥, насамперед, бунт≥вливою ћазепу, трагед≥Їю ¤кою стала пол≥тична самотн≥сть.

«в≥дси напрошуЇтьс¤ висновок: вс≥ наш≥ звит¤жц≥, вс≥ наш≥ патр≥оти, вс≥ наш≥ достойники, вс≥ украњнц≥, що пол¤гли у визвольних змаганн¤х по обидва боки барикад мають лежати у братських могилах. ≤ кожен украњнець, будь-то "зах≥дн¤к" чи "сх≥дн¤к" маЇ усв≥домити, що вс≥ жалобн≥ пагорби - наша пам?¤ть. ¬она маЇ жити хоча б задл¤ того, щоб такого б≥льше не сталос¤, ≥ щоб держава ”крањнська була одна-Їдина дл¤ вс≥х, хто живе в н≥й, працюЇ на њњ благо та в≥дчуваЇ себе њњ громад¤нином. ≤ це маЇ замирити нашу ≥сторичну пам?¤ть раз ≥ назавжди.

«?¤сувавши питанн¤ доц≥льност≥, ми маЇмо визначити причини украњськоњ с≥чневоњ трагед≥њ 1918 року. ƒл¤ цього нам треба ще раз уважн≥ше придивитис¤ до переб≥гу тих под≥й.

"≈нциклопед≥¤ ”крањнознавства" пов≥домл¤Ї нам, що " рути - зал≥знична станц≥¤ на „ерн≥г≥вщин≥ на л≥н≥њ ћосква-Ѕахмач- ињв, в≥дома з украњнських боњв у с≥чн≥ 1918 року перед наступом б≥льшовик≥в на  ињв. “ут 29 с≥чн¤ в≥дбувс¤ б≥й сотн≥ ёнацькоњ школи ≥м. гетьмана Ѕ,’мельницького, сотн≥ студентського курен¤ —≥чових —тр≥льц≥в та чоти √айдамак≥в (разом близько 600 б≥йц≥в) з 4000 б≥дьшовицьким загоном. ” бою загинуло близько половини б≥йц≥в, м≥ж ними сотник ќмельченко, командир студентського курен¤. ќп≥р п≥д  рутами стримав на к≥лька дн≥в здобутт¤  иЇва б≥льшовиками, що мало важливий вплив на усп≥шне зак≥нченн¤ Ѕерестейського договору. Ќе меншим було моральне значенн¤ бою, що став символом жертовност≥, на ¤кому виховувались покол≥нн¤ молод≥...

ј ось сучасник ц≥Їњ под≥њ ƒ.ƒорошенко, ¤кому ми не дов≥р¤ти не маЇмо ан≥ найменших п≥дстав, подаЇ нам свою, в≥дм≥нну в≥д попередньоњ, верс≥ю бою. ¬≥н пише: " оли з боку Ѕахмача ≥ „ерн≥гова рушили на  ињв б≥льшовицьк≥ ешелони, ур¤д не м≥г послати ... жодноњ в≥йськовоњ частини. “од≥ з≥брали нашвидку заг≥н студент≥в та г≥мназист≥в старших клас≥в ≥ кинули њх буквально на загибель..., начальство њхнЇ, група оф≥цер≥в , залишалас¤ в поњзд≥ ≥ влаштувало...пи¤тику... ѕобачивши небезпеку,... поквапливо дали сигнал до в≥д`њзду, не затримавшись н≥ на хвилину аби забрати з собою в≥дступаючих... ажуть, що ≥н≥ц≥атива в≥дправленн¤ на видиму загибель к≥лькох сотень нещасних юнак≥в належала в≥йськовому м≥н≥стров≥ ћ.ѕоршу"

“аким чином, св≥дченн¤ ƒ.ƒорошенка висв≥тлюЇ трагед≥ю з ≥ншого боку. “обто, молодих украњнських звит¤жц≥в убивали не лише рос≥йськ≥ б≥льшовики, але ≥ т≥, хто послав цих д≥тей на в≥рну загибель ≥ кинув напризвол¤ще. “ому, коли цих молодих патр≥от≥в пор≥внюють з≥ спартанц¤ми, то не зовс≥м те Ї в≥рним. —тародавн¤ —парта в≥д ”крањни 1918р та спартанц≥ в≥д украњнц≥в в≥др≥зн¤лис¤ тим ,що у перш≥й за царем Ћеон≥дом та його воњнами був ц≥лий народ, ¤кий природно чекав в≥д них героњзму, ¤к чогось звичайного. ¬ ”крањн≥ ж с≥чн¤ 1918 р. картина була пр¤мо протилежною: розаг≥товане б≥льшовиками украњнське в≥йсько проголошувало про св≥й нейтрал≥тет,а зал≥зничники допомагали просуванню б≥льшовик≥в уздовж зал≥зниць.

ƒо того ж, згадуючи спартанц≥в, сл≥д зазначити, що Ћеон≥д пов≥в за собою найкращих воњн≥в, щоб захистити ж≥нок ≥ д≥тей, захистити свою землю. ”крањнськ≥ ж тогочасн≥ пров≥дники не знайшли н≥чого ≥ншого, н≥ж в≥ддати на закланн¤ своЇму лютому ворогов≥ д≥тей, ¤к≥, ¤кщо продовжити попередню думку, мали захистити, на в≥дм≥ну в≥д героњчних спартанц≥в, своњх батьк≥в. ≤ цей жахливий нелог≥зм теж став трагед≥Їю нашого народу, трагед≥Їю ”крањни.

Ќаступн≥ ка¤тт¤ тогочасних пров≥дник≥в та њхнЇ самока¤тт¤ в жодному раз≥ не можуть виправдати те, що вони послали на смерть фактично ще д≥тей. ¬.¬инниченко, оц≥нюючи згодом  рути, писав : "™диною активною в≥йськовою нашою силою була наша ≥нтел≥гентна молодь ≥ частина нац≥онально св≥домого роб≥тничого класу, котр≥ палко п≥дтримували украњнську державн≥сть, розум≥ючи цю державн≥сть так само, ¤к ≥ ми њњ розум≥ли. ÷е були д≥йсно героњ, в≥ддан≥, в≥дважн≥ та посл≥довн≥ до самого к≥нц¤ - до смерт≥. ≤ не можна без величезного болю ≥ сорому згадувати, ¤к ми цв≥т нашоњ нац≥њ, найкращий њњ елемент посилали на смерть..."

« ≥ншого боку було б занадто посп≥шно стверджувати, що к≥лька сотень молодих людей, н≥би сл≥п≥ кошен¤та, вирушили на свою погибель. ћабуть, б≥льш≥сть з них все ж таки були св≥домими патр≥отами, що св≥домо в≥ддали житт¤ за свою ”крањнську державу. “од≥ ¤к же бути з≥ св≥дченн¤ми того ж самого ƒорошенка, ¤кий писав: " як т≥льки почавс¤ б≥й, поњзд де сид≥в штаб курен¤,...ганебно ут≥к з≥ станц≥њ до  иЇва. Ќа щаст¤ н≥хто цього не пом≥тив..."

¬≥дпов≥дь на це питанн¤ однозначна. ѕо-перше, т≥кали далеко не патр≥оти, а бо¤гузи ≥ зрадники, ¤к≥ будь-¤кою ц≥ною намагалис¤ вберегти себе. ѕо-друге ж, навр¤д чи молод≥ —тр≥льц≥ в≥дступили б, побачивши втечу своњх старшин, бо вони прибули п≥д  рути захищати своЇ , р≥дне, а свого без бою справжн≥ воњни не в≥ддають ворогов≥ н≥коли. “им же, хто вт≥к, захищати не було чого - такий виб≥р вони зробили сам≥, не дивл¤чись н≥ на кого, не зважаючи н≥ на що. ¬иступаючи п≥д час перепохованн¤ 19 березн¤ 1918 року в  иЇв≥ молодих героњв-украњнц≥в нового покол≥нн¤, ћ. √рушевський у зв`¤зку з цим зазначав, що "б≥й п≥д  рутами був одним ≥з траг≥чних еп≥зод≥в у боротьб≥, ¤ку проводила невелика частина св≥домого нац≥онального громад¤нства за украњнську незалежн≥сть ,- на сумному фон≥ байдужост≥, безладд¤ ≥ безголов`¤". …мов≥рно, що голова ”÷– збиравс¤ вимовити ≥ще одне слово "зради", але його здоровий глузд, мабуть, п≥дказав, що насл≥дки цього можуть бути невизначено далекос¤жними, тому що боротьба за державн≥сть, т≥льки-но розпочалас¤ ≥ треба було гартувати лави нових борц≥в, та й усе ≥нше не було занадто однозначним , ¤к може здатис¤ сьогодн≥ .ƒо того ж, попри вс≥ заклики та за¤ви ,професор, ¤к фах≥вець, розум≥в, що ≥стор≥¤ н≥коли не виносить свого вироку одразу, а поступово, ви¤вл¤ючи ≥стину та розставл¤ючи вс≥ крапки над "≥".

ѕро¤сненню крут¤нськоњ трагед≥њ можуть статис¤ у нагод≥ ≥ св≥дченн¤ протилежноњ сторони.

¬≥домо, що невдовз≥ п≥сл¤ под≥й 29 с≥чн¤ бувшого командуючого б≥льшовицькими в≥йськами , ¤к≥ наступали на  ињв, бувшого царського п≥дполковника з наполеон≥вськими амб≥ц≥¤ми ћ. ћуравйова за наказом голови ¬„  ‘.ƒзержинського було заарештовано та звинувачено у зловживанн≥ владою. “ак от, спец≥альна сл≥дча ком≥с≥¤ революц≥йного трибуналу по¤снила муравйовськ≥ зв≥рства на ”крањн≥ насл≥дками нервовоњ хвороби командуючого.  р≥м того, у зв`¤зку ≥з заколотом чехословак≥в, що розпочавс¤ 25 травн¤, заарештованого й зовс≥м було зв≥льнено з-п≥д варти та призначено на ще б≥льш високу посаду. ≤ вже 13 червн¤ ћ. ћуравйов став командувати —х≥дним фронтом проти б≥логвард≥йськоњ арм≥њ  олчака. ѕро що мають св≥дчили наведен≥ факти?

Ќасамперед, про байдуж≥сть, про ст≥йке у¤вленн¤ щодо революц≥йноњ боротьби, про ≥гноруванн¤ ≥нтерес≥в народ≥в колишньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, у ¤ких, ¤к ≥ сотн≥ рок≥в посп≥ль, н≥хто не збиравс¤ питати, ¤ким вони бачать своЇ майбутнЇ.

јле й ц¤ справа, ¤к ≥ вс≥ тогочасн≥ под≥њ, пол¤рна. Ќе дивл¤чись на такий њњ ф≥нал, серед документ≥в Ї надзвичайно ц≥кав≥ та ориг≥нальн≥. «окрема, ‘. ƒзержинський у своњх св≥дченн¤х стверджував, що все зроблене ћуравйовим в≥д ≥мен≥ рад¤нськоњ влади настроювало все населенн¤ проти б≥льшовик≥в. “ому "зал≥зний ‘ел≥кс ", ¤кому не можна в≥дмовити у здоровому глузд≥, каже: "√рабеж≥ та насилл¤ - це була його в≥йськова тактика, ¤ка принесла нам тимчасовий усп≥х - несла в результат≥ поразку та ганьбу. ≤ ¤ вважаю, - що у раз≥ , ¤кщо –ад¤нська влада не покараЇ його...- то вс¤ ганьба ≥ вс¤ в≥дпов≥дальн≥сть за цю тактику впаде на –ад¤нську владу". —праведлив≥ слова, ¤ких н≥би н≥хто й не почув. “обто, комусь потр≥бн≥ були амб≥ц≥йн≥ муравйови дл¤ реал≥зац≥њ у свою чергу власних амб≥ц≥й. « ≥ншого ж боку, це могло означати ≥ те, що серед загального хаосу, жорстокост≥ та безладд¤, вт≥лювали основи новоњ , небаченоњ ще людством, тотал≥тарноњ системи. ÷¤ система була поки що незр≥лою, але тим не менш, проход¤чи перше випробуванн¤, вона гартувалас¤ в кров≥ ≥ б≥йн≥ громад¤нськоњ в≥йни.

≤ ¤к п≥сл¤ того, що ми знаЇмо, тепер розц≥нювати слова ¬.Ћен≥на, звернен≥ до украњнц≥в: "як украњнц≥, ви можете розбудовувати у себе житт¤, ¤к ви захочете? јле ми прот¤гнемо братську руку украњнським роб≥тникам". —казано це було 5 грудн¤ 1917 р., незадовго до  рут. “аким чином трагед≥¤ 29 с≥чн¤ ≥ стала насл≥дком допомоги "братськоњ руки".

¬с≥ зазначен≥ тут моменти про¤сн¤ють витоки трагед≥њ п≥д  рутами, що стала символом ≥ водорозд≥лом ≥стор≥њ народу. —ебто, украњнц≥ до  рут - це не п≥сл¤крут¤нськ≥ украњнц≥. ќстанн≥х ще довго буде мучити сумл≥нн¤, скорбота та розпач.

ѕравий був молодий ѕавло “ичина, ¤кий пророкував:

Ќа јскольдов≥й могил≥

ѕоховали њх -

“ридц¤ть мучн≥в украњнських

—лавних молодих . . .

Ќа јскольдов≥й могил≥

”крањнський цв≥т -

ѕо кривав≥й по дороз≥

Ќам ≥ти у св≥т.

"”крањнськ≥ спартанц≥", н≥би м≥ф≥чн≥ ƒанко, вогнем своњх сердець, принесених на в≥втар боротьби, осв≥тили шл¤х прийдешн≥м покол≥нн¤м, намагаючись стати дл¤ них найточн≥шим дороговказом, за ¤кий заплачено найдорожчу ц≥ну.

ƒл¤ чого нам пам'¤тати  рути?

—ьогодн≥ хрест на пагорб≥ п≥д  рутами - це символ. ¬≥н маЇ нагадувати украњнц¤м , що Ї под≥њ ≥ вчинки, ¤ких забути ≥ пробачити не можна. ≤ чим краще ми це зрозум≥Їмо, тим менше у нашому житт≥ буде таких траг≥чних неспод≥ванок.



Ќа головну




—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz