√олодомор в ”крањн≥ та ѕрилуччин≥ в 1932-1933 роках



ѕлан

¬ступ.

√олодомор в ”крањн≥ (1932-1933 рр.).

√олодомор на ѕрилуччин≥.

«аключенн¤.

—писок використаноњ л≥тератури.

¬ступ

я знем≥гс¤ в≥д стогону мого;

щоноч≥ сльозами орошую ложе моЇ;

сльозами обливаю пост≥ль мою.

« журби вогонь мигтить темн≥Ї;

вони ослабнули через ус≥х моњх ворог≥в.

¬≥дступ≥ть в≥д мене вс≥, ви,

¤к≥ чинили беззаконн¤!

Ѕо √осподь почуЇ голос плачу мого.

√осподь почуЇ благанн¤ моЇ;

√осподь прийме молитву мою.

”с≥ вороги моњ будуть посоромлен≥ ≥ настрашен≥;

≥ нехай вони засоромлен≥ повернутьс¤ назад.

Ѕ≥бл≥¤, книга ѕсалм≥в 6, 6-10

ќдн≥Їю з найстрашн≥ших стор≥нок ≥стор≥њ ”крањни XX стол≥тт¤ була трагед≥¤ украњнського народу - голодомор 1932-1933 рок≥в. ¬≥н залишив по соб≥ к≥льк≥сть жертв ¤ка р≥вна перш≥й св≥тов≥й в≥йн≥.

” той р≥к залет≥ли зозул≥,

Ќакувавши знедолений в≥к.

Ќаш≥ ноги розпухл≥ узули

¬ кирзаки-ризаки у той р≥к.

” той р≥к мати р≥дну дитину

 лала в ¤му, копнувши п≥д б≥к.

Ѕез труни, загорнувши в р¤днину...

ј на ранок помер чолов≥к.

≤ невтомну, труд¤гу старого,

Ѕез хреста повели у той б≥к...

≤ к≥стьми заб≥л≥ли дороги

«а сто земель сиб≥рських, сто р≥к.

” той р≥к ≥ г≥лл¤, ≥ кор≥нн¤ -

¬се трощив бурев≥й навкруги..

≤ стоњть ще й тепер ”крањна,

як скорботна н≥ма край могил.

√олодомор 1932-1933 pp. в ”крањн≥ - ц≥леспр¤мований геноцид проти украњнського народу, один з найжахлив≥ших п≥дсумк≥в стал≥нськоњ суц≥льноњ колектив≥зац≥њ. —в≥домо орган≥зований б≥льшовицьким тотал≥тарним режимом, щоб учинити масове винищенн¤ кращих сил украњнського народу. ќсновний удар був спр¤мований проти украњнського сел¤нства - головного хранител¤ нац≥њ. Ѕезпосередньою причиною голоду була пол≥тика примусових, ≥з застосуванн¤м репрес≥й, хл≥бозагот≥вель. ” сел¤н ≥ колгоспник≥в, в одноос≥бних ≥ колективних господарствах забирали не лише зерно, а й ≥ншу с≥льськогосподарську продукц≥ю. ¬ грудн≥ 1932 р. –аднарком ”—–– ухвалив постанову "ѕро занесенн¤ на чорну дошку с≥л, ¤к≥ зл≥сно саботують хл≥бозагот≥вл≥". ƒо таких с≥л ”крањни, мешканц≥в ¤ких попередньо позбавили засоб≥в ≥снуванн¤, було припинено поставки продовольства. ¬насл≥док штучного голодомору ”крањна втратила к≥лька м≥льйон≥в чолов≥к. “очних даних немаЇ, оск≥льки матер≥али перепису 1937 р. було знищено, орган≥затор≥в перепису розстр≥л¤но.

1. √олодомор в ”крањн≥

1929-1930 рр. —тал≥н вз¤в курс на колектив≥зац≥ю та розкуркуленн¤, ¤кий особливо вдарив бол¤че по ”крањн≥. ” лютому 1931 р. прокотилас¤ нова хвил¤ арешт≥в пров≥дних представник≥в ≥нтелектуальних к≥л - переважно визначних учених. —тал≥н добре розум≥в, що руш≥Їм нац≥онального в≥дродженн¤ ”крањни Ї ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка вт≥лювала в соб≥ самосв≥дом≥сть украњнського народу, але також ≥ сел¤нськ≥ маси, ¤к≥ живили њњ прот¤гом стор≥ч. "ѕролетарська правда" в номер≥ в≥д 22 с≥чн¤ 1930 р. стверджувала, що "знищенн¤ соц≥альноњ бази украњнського нац≥онал≥зму ≥ндив≥дуальних сел¤нських господарств - було одним ≥з основних завдань колектив≥зац≥њ на ”крањн≥". ” парт≥њ думали, що сел¤ни застосовують тактику приховуванн¤ зерна, щоб виморити голодом м≥сто, або в≥дмовл¤лис¤ с≥¤ти чи жати, покладаючись на своњ запаси њж≥.

” 1931 р. перед ”крањною поставлено вимогу про здачу 7,7 млн. т зерна. ‘актично на державн≥ загот≥вельн≥ пункти було в≥дправлено 7 млн. т. ÷е означало, що ”крањна прир≥калас¤ на голод, ¤кий врешт≥ ≥ вразив њњ наприк≥нц≥ весни 1932 р. Ѕо лише по 100 кг зерна на душу населенн¤ було залишено дл¤ мешканц≥в украњнського села. Ќорми загот≥вель зерна зб≥льшувалис¤. ≤ от було знову оголошено про другу чергу загот≥вель, хоча тепер уже заготовл¤ти не було чого.

Ћюди вмирали. јле ћосква, ¤ка н≥ на крок не в≥дступала в≥д своњх вимог, понеслас¤ у справжн≥й вир голодного терору, безжал≥сно прискорюючи швидк≥сть цього гону.

”крањнськ≥ сел¤ни бачили депортуванн¤ куркул≥в: "≥ ми думали, бо дурн≥ були, що не могло бути дол≥ г≥ршоњ за куркульськоњ". “епер, двома роками п≥зн≥ше, вони зазнали нового, ще б≥льш жахливого удару ур¤ду.

ћасовому терору та свав≥ллю спри¤ла постанова ÷¬  ≥ –Ќ  —–—– "ѕро охорону майна державних п≥дприЇмств, колгосп≥в ≥ кооперац≥њ та зм≥цненн¤ громадськоњ (соц≥ал≥стичноњ) власност≥". —оц≥ал≥стичноњ вз¤то у дужки не випадково, аби п≥дкреслити њњ державницький в≥дт≥нок. ¬ласне, колгоспно-кооперативна власн≥сть стала фактично теж державною. —початку сел¤н позбавили права власност≥, усусп≥льнивши засоби виробництва њхн≥х господарств, а пот≥м оголосили колгоспну власн≥сть недоторканою. ѕостановою 7 серпн¤ 1932 р., ¤ку сел¤ни назвали законом про "ѕ'¤ть колоск≥в", колгоспне майно ( врожай на пол¤х, громадськ≥ запаси, худоба тощо) прир≥внювали до майна державного. —правд≥, аби виконати хл≥бозагот≥вельн≥ плани, держава проголосила власн≥стю нав≥ть врожай. «а його розкраданн¤, тобто за дек≥лька п≥д≥браних на пол≥ колоск≥в, сел¤н засуджували до розстр≥лу та позбавленн¤ вол≥ не менше 10 рок≥в. —вав≥лл¤, ¤ке розпочалос¤ п≥сл¤ ц≥Їњ постанови, було насл≥дком ц≥леспр¤мованоњ державноњ пол≥тики. «апопадлив≥ уповноважен≥ по хл≥бозагот≥вл¤х та колектив≥зац≥й виконували наказ парт≥њ ≥ ур¤ду, хоч така позиц≥¤ не зн≥маЇ з них вини.

ƒес¤ть рок≥в давали за "крад≥жку" картопл≥. ќдну ж≥нку в≥дправили на 10 рок≥в до концтабору лише за те, що вона зр≥зала сто колоск≥в недостиглоњ пшениц≥ з≥ своЇњ д≥л¤нки, п≥сл¤ того ¤к њњ чолов≥к помер в≥д голоду. Ѕатько чотирир≥чноњ дитини одержав 10 рок≥в за таку саму провину. –ад¤нський учений розпов≥даЇ про випадок, коли сел¤нина засудили до дес¤тир≥чного ув'¤зненн¤ з конф≥скац≥Їю майна ≥ "без права амн≥ст≥њ" за те лише, що в≥н з≥брав на колгоспному пол≥ 28 кг пшеничних колоск≥в, щоб нагодувати родину.

«асуджених за др≥бн≥ провинност≥ часом посилали до радгосп≥в, ¤к≥ використовували в'¤зн≥в ¤к робочу силу. “ам вони одержували м≥зерний хл≥бний пайок, зате мали можлив≥сть трохи "п≥дгодуватис¤" радгоспними овочами, ≥ тому звичайно, не намагалис¤ втекти. ¬ 1930 р. йшлос¤ лише про позбавленн¤ людей њхнього майна та виселенн¤, то цього разу вони мали прир≥кати людей на голодну смерть.

ўоб провести в житт¤ стал≥нську директиву, парт≥йне кер≥вництво дало вказ≥вку провести чергову моб≥л≥зац≥ю м≥сцевих с≥льських актив≥ст≥в, на допомогу ¤ким присилали м≥ських комун≥ст≥в та комсомольц≥в. ƒе¤к≥ актив≥сти, нав≥ть ¤кщо ран≥ше вони не в≥дзначалис¤ доброчинн≥стю, намагалис¤ бути справедливими до сел¤н, ≥нод≥ пор¤дний актив≥ст, м≥г дещо зробити, щоб допомогти селу, намагаючись водночас не викликати незадоволенн¤ своњх шеф≥в, не дати приводу звинуватити його в м'¤кост≥.

Ќеобх≥дно з'¤сувати основн≥ мотиви, ¤к≥ спонукали владн≥ структури до масового терору. «верн≥мось до арх≥вних документ≥в. «окрема, 14 вересн¤ 1932 р. Ќаркомюст ”—–– роз≥слав до вс≥х облпрокурор≥в та гол≥в облсуд≥в ≥нструктивний лист про соц≥ально-класовий п≥дх≥д у застосуванн≥ постанови в≥д 7 серпн¤ 1932 р. "«акон 7 серпн¤ треба застосувати обов'¤зково, п≥дкреслювалось там, - залежно в≥д соц≥ального стану звинуваченого, характеру запод≥¤ноњ шкоди, пол≥тичного зм≥сту справи ворог≥в народу". ќтже, до уваги брали соц≥альне походженн¤, пол≥тичн≥ переконанн¤, а не виключно факт злочину, ¤кого н≥хто ≥ не збиравс¤ доводити у судових органах. Ќаркомюст застер≥г кер≥вник≥в прокуратури в≥д механ≥чного застосуванн¤ цього закону. –озстр≥лювали не лише так званих куркул≥в, ¤ких восени 1932 р. ≥ духу не було, а також б≥дн¤к≥в ≥ середн¤к≥в. " ≥льк≥сть засуджених до розстр≥лу середн¤к≥в, - зазначалос¤ у цьому документ≥, - дуже велика". «асуджували сел¤н "оптом", тобто без з'¤суванн¤ нав≥ть соц≥ального стану - куркуль в≥н чи б≥дн¤к.

ћехан≥зм застосуванн¤ закону 7 серпн¤ 1932 р. визначив ¬ерховний суд та ќƒЌ” —–—–, роз≥славши свою ≥нструкц≥ю 22 вересн¤ того ж року. ѕо в≥дношенню до куркул≥в, ¤к≥ займались крад≥жками колгоспного майна, застосовували найвищу форму соц≥ального захисту - розстр≥л. «окрема, до 1 листопада 1932 р. лише у ƒн≥пропетровськ≥й обл. за розкраданн¤ хл≥ба було засуджено 3973 чолов≥ка, з них: до розстр≥лу 112, до позбавленн¤ вол≥ в≥д 5 до 10 рок≥в - 756, а ≥нших - до 3-х рок≥в ув'¤зненн¤. « листопада по грудень розстр≥л¤ли 62 колгоспник≥в, 480 позбавлен≥ вол≥ в≥д 5 до 10 рок≥в, а 700 чолов≥к в≥д 3 до 5 рок≥в. ќтже, за дек≥лька м≥с¤ц≥в хл≥бозагот≥вель було засуджено 5215 чолов≥к, з них 174 до розстр≥лу.

∆ертвами терору були не лише сел¤ни, а й кер≥вники колгосп≥в, голови с≥льських рад, секретар≥ райком≥в парт≥њ, голови райвиконком≥в. «окрема, у грудн≥ 1932 р. ƒн≥пропетровський обласний суд позбавив вол≥ 1062 чолов≥ка, з них 59 розстр≥л¤но, њх судили за невиконанн¤ хл≥бозагот≥вельних план≥в. «а листопад 1932 р. органи ƒЌ” арештували 340 гол≥в колгосп≥в, 750 член≥в правл≥нь, 140 рах≥вник≥в. јрештували також 140 бригадир≥в, 265 вагар≥в, 195 ≥нших прац≥вник≥в колгосп≥в. «а невиконанн¤ хл≥бозагот≥вель було прит¤гнено до суду 327 комун≥ст≥в, з них 9 розстр≥л¤но, њх судили за в≥дмову здавати хл≥б. Ќаприклад, секретар Ќос≥вського –ѕ  „ерн≥г≥вськоњ обл. яременко за¤вив восени 1932 р., що хл≥бозагот≥вл≥ - це пограбуванн¤ сел¤н , а в ÷  сид¤ть контрреволюц≥онери. ¬≥н вийшов з парт≥њ. “аких випадк≥в мужност≥ людей, ¤к≥ ц≥ною власного житт¤ р¤тували ≥нших, було досить в ”крањн≥. –озстр≥лювали кер≥вник≥в господарств ≥ прот¤гом 1933 р. «окрема, у с≥чн≥ 1933 р. з 419 засуджених ос≥б по 122 районах ”крањни 20 розстр≥л¤но.

Ќезважаючи н≥ на що, загот≥вельна кампан≥¤ тривала. Ќа той час на нижньому р≥вн≥ р¤дов≥ бригади актив≥ст≥в, ¤к≥ в ”крањн≥ прозвали "буксирними бригадами", њхньою звичною методою було побитт¤ людей. ƒл¤ пошуку зерна вони вживали спец≥ально виготовлен≥ дл¤ них знар¤дд¤ - сталев≥ прути товщиною 2 см ≥ довжиною 3 м, з ручкою на одному к≥нц≥ та гострим наконечником.

 р≥м того бригада мала так званого "спец≥ал≥ста" пошуку зерна. ¬≥н був озброЇний довгим металевим щупом, ¤ким перев≥р¤в на¤вн≥сть прихованого зерна.

ќдин ≥з актив≥ст≥в розпов≥дав ф≥зиков≥ ќлександров≥ ¬айсбергу : "Ѕоротьба проти куркул≥в проходила в дуже т¤жкий пер≥од. ƒв≥ч≥ в мене стр≥л¤ли на сел≥ ≥ одного разу поранили. —к≥льки житиму, н≥коли не забуду 1932 р. ќпухл≥ сел¤ни лежали безпом≥чн≥ в хатах. ≤ все ж ми мусили ¤кось видобувати хл≥б ≥з с≥л ≥ виконували план. «≥ мною був при¤тель .  артини неймов≥рних людських страждань приводили його у розпач. "ѕетрусю, - сказав в≥н одного дн¤, ¤кщо це насл≥док стал≥нського курсу, чи можливо, щоб такий курс був правильний?" ћ≥сцев≥ пров≥дники парт≥йно-державного курсу, звичайно не терп≥ли в≥д голоду, оск≥льки отримували добр≥ пайки.

Ќа ранн≥х стад≥¤х голоду в б≥льших селах, де так≥ реч≥ можна було л≥пше приховати, парт≥йн≥ бонзи за допомогою продуктових подачок забезпечували себе й ж≥ночою ласкою. Ќа районному р≥вн≥ можливост≥ були просто необмежен≥. Ќаведено такий опис њдальн≥ дл¤ парт≥йних кер≥вник≥в у с. ѕогребище : "¬день ≥ вноч≥ њњ охорон¤ла м≥л≥ц≥¤, тримаючи сел¤н та њхн≥х д≥тей на в≥ддал≥ в≥д ресторану... ¬ њдальн≥ за дуже низькими ц≥нами подавали б≥лий хл≥б, м'¤со, птицю консервован≥ фрукти, дел≥катеси, вина та солодощ≥... ј навколо цих оазис≥в лютували голод ≥ смерть". Ќаприклад в одному м≥ст≥, один ≥з прац≥вник≥в тракторного заводу в≥дмовив стар≥й людин≥ в прац≥: "√еть зв≥дси, старий... …ди соб≥ в поле ≥ там здихай."

∆≥нку, ваг≥тну на 8-му м≥с¤ц≥ п≥ймали, коли вона рвала недозр≥лу пшеницю, побили дошкою, п≥сл¤ чого вона померла. ¬ с. Ќ≥льське ѕолтавськоњ област≥ Ќастю —л≥пенко, мат≥р малих д≥тей застрелив озброЇний охоронник, коли вона копала картоплю. ѕ≥сл¤ цього троЇ њњ д≥тей померли в≥д голоду.

 ожн≥ 2 тижн≥ бригади актив≥ст≥в робили повн≥ оф≥ц≥йн≥ обшуки. ¬решт≥ у сел¤н забрали нав≥ть горох, картоплю та бур¤ки. Ќа¤вн≥сть цих продукт≥в викликала п≥дозр≥нн¤, що с≥м'¤ не голодуЇ. ќдин актив≥ст, обшукавши д≥м сел¤нина, ¤кий не мав на соб≥ ознак голодуванн¤, врешт≥ знайшов невеликий м≥шечок борошна, зм≥шаного з деревною корою та лист¤м, ≥ одразу висипав його у с≥льський ставок. ≤снуЇ чимало в≥домостей про брутальних бригадир≥в, ¤к≥ напол¤гали на тому, щоб в≥дносити вмираючих, так само ¤к ≥ мертвих, на цвинтар, аби уникнути зайвого клопоту; про д≥тей та старих людей, ¤к≥ лежали в сп≥льних могилах ще жив≥ прот¤гом к≥лькох дн≥в.

ќдин ≥з актив≥ст≥в пригадуЇ: "я чув, ¤к д≥ти... душилис¤, заходилис¤ в криках в≥д кашлю. ≤ ¤ бачив вигл¤д цих людей, - в≥н був перел¤каний, благальний, ненавид¤чий, тупо байдужий, затьмарений в≥дчаЇм або палахкот≥в нап≥вбожев≥льною зухвал≥стю ≥ люттю... јле ж ми добували зерно дл¤ соц≥ал≥стичноњ в≥тчизни. ƒл¤ п'¤тир≥чки".

1932 - 1933 роки безжал≥сно розд¤гали сел¤н узимку. ѕрот¤гом жахливоњ весни 1933 р. багато людей вмирали в≥д голоду. ∆≥нки ≥ д≥ти з роздутими животами ≥ посин≥ли, ще дихали, але оч≥ були порожн≥, позбавлен≥ житт¤.

Ѕуло багато труп≥в - трупи в зношених вовн¤них кожухах та дешевих повст¤них черевиках; трупи в сел¤нських хатах, на талому сн≥гу. ј ще жив≥ люди були схож≥ на скелет або бол≥сно опухл≥...

–ад¤нський письменник описуЇ сцену, коли сел¤нин обскр≥бав барильце, в ¤кому ран≥ше тримали сало, ≥ цю стружку кип'¤тив у вод≥, щоб видобути з нењ залишки жиру, ¤кий м≥г бути в дерев≥. ” результат≥ родина мала "найкращу" в пам'¤т≥ њњ член≥в њжу.

ўе один розпов≥даЇ про село, де "худоба поздихала за браком корму, люди њли "хл≥б", зроблений з кропиви, "оладки", зроблен≥ з одного виду бур'¤ну, "кашу" - з ≥ншого", њли к≥нський гн≥й, зокрема через те, що в≥н часто м≥стив у соб≥ ц≥л≥ зерна пшениц≥. Ќа початку зими поњли вс≥х курей та ≥ншу живн≥сть, ¤ка ще залишилас¤. “од≥ перейшли на собак, а п≥зн≥ше - на кот≥в, "њх нелегко було п≥ймати. «дичав≥л≥ тварини почали бо¤тис¤ людей. Ћюди варили њх. јле з усього вони мали жорстк≥ жили та шк≥ру. ј з гол≥в варили м'¤сний холодець".

¬ одному сел≥ видобували з-п≥д сн≥гу жолуд≥ ≥ пекли з них щось под≥бне до хл≥ба, ≥нод≥ додаючи трохи вис≥вок чи картопл¤них лушпайок.

’арчов≥ продукти були, але в них просто в≥дмовл¤ли люд¤м, ¤к≥ вмирали в≥д голоду; велик≥ гори зерна лежали на станц≥¤х або просто неба ≥ воно псувалось; картоплю теж насипали великими буртами, начебто навмисне, щоб вона швидше згнила.  оли картопл¤ почала псуватис¤, њњ "передавили", ¤к сировину дл¤ переробки на спирт.

јле нав≥ть у розпал голоду 1933 р. трапл¤лис¤ бунти. Ќаприк≥нц≥ кв≥тн¤ сел¤ни

с. Ќовозеленське ћиколањвськоњ обл. напали на зерновий п≥двал, ≥ тод≥ њх скосили кулеметним вогнем охоронники ќƒѕ”. ¬ с. —агайдаки ѕолтавськоњ обл. у травн≥ 1933 р. голодн≥ сельчани пограбували зерновий склад, але де¤к≥, не маючи вже достатньо сил, щоб донести зерно додому, повмирали на зворотному шл¤ху, а решту заарештували наступного дн¤. “ак≥ д≥њ були ви¤вом крайнього в≥дчаю. ўе до того, ¤к зашморг голоду щ≥льно затиснув украњнських сел¤н, багато хто з них, намагаючись ур¤туватис¤, вл≥тку та взимку почали залишати села, так само ¤к "куркул≥" два роки перед тим. ќхоронн≥ частини ƒѕ” фактично не дали украњнському сел¤нинов≥ вступити в зону етн≥чноњ –ос≥њ. ¬≥йська ƒѕ” намагалис¤ також не дати жертвам голоду, що вмирали, проникнути в зону польського та румунського кордон≥в; часопис "—оциалистический в≥сник" в≥д 23 липн¤ 1932 р. писав, що на той час три м≥льйони чолов≥к були в дороз≥, заповнюючи станц≥њ, намагаючись д≥статис¤ до м≥ст чи розшукати заможн≥ райони. «аруб≥жний комун≥ст описуЇ таку сцену:

"Ѕрудн≥ юрби заповнюють станц≥њ, купи чолов≥к≥в, ж≥нок та д≥тей, що чекали на бозна-¤к≥ пот¤ги, њх виган¤ють, ≥ вони повертаютьс¤, не маючи н≥ грошей, н≥ квитк≥в. ¬они с≥дають у будь-¤кий пот¤г, на ¤кий т≥льки вдаЇтьс¤, ≥ залишаютьс¤ там, аж поки њх не викидають зв≥дти. ¬они мовчазн≥ та пасивн≥.  уди вони пр¤мують? ѕросто в пошуках хл≥ба, картопл≥ чи прац≥ на фабриках, на ¤ких роб≥тник≥в не так погано годують... ’л≥б - це велика руш≥йна сила цих юрб..."

ќстанн≥м засобом хоч трохи поправити своЇ становище, до ¤кого змушен≥ вдатис¤ сел¤ни, були продаж чи обм≥н будь-чого ≥з свого особистого майна. ∆≥нки видобували з≥ скринь св¤тковий од¤г, хустку, скатертину - все, що можна було обм≥н¤ти на шматок хл≥ба. ÷е було останнЇ джерело пор¤тунку.

Ћюди вмирали всю зиму. јле вс≥ документи засв≥дчують, що масове вмиранн¤ села почалос¤ фактично на початку березн¤ 1933 р.

" оли розтанув сн≥г, почавс¤ голод. ” людей розпухали обличч¤, ноги та животи. ¬они не могли втримати сеч≥... ≥ тепер усе геть начисто поњли. Ћовили мишей, щур≥в, горобц≥в, мурашок, земл¤них хробак≥в. ћололи к≥стки на борошно ≥ робили те саме з≥ шк≥рами та п≥дошвами в≥д взутт¤... ј коли зазелен≥ла трава, почали викопувати кор≥нн¤, њли лист¤ та бруньки. ¬живали все, що було..." ÷е запоб≥гало набр¤канню т≥ла та спри¤ло виживанню. јле в≥д споживанн¤ диких рослин люди д≥ставали вод¤нку ≥ масово вмирали. ” друг≥й половин≥ травн¤ смертн≥сть наст≥льки виросла, що м≥сцевому колгоспу довелос¤ вид≥лити спец≥альний в≥з, щоб кожного дн¤ в≥двозити мертвих на цвинтар. ÷≥л≥ родини вмирали, хати розвалювалис¤ на шматки, с≥льськ≥ вулиц≥ порожн≥ли. ѕершими вмирали в≥д голоду чолов≥ки. ѕ≥зн≥ше д≥ти. ≤ останн≥ми ж≥нки. јле перед тим, ¤к умерти, люди часто втрачали розум ≥ переставали бути людьми. Ќайважлив≥ше ≥ найжахлив≥ше вигл¤дали мал≥ д≥ти, з≥ скелетними к≥нц≥вками, що звисали з роздутих живот≥в. √олодуванн¤ стерло з њхн≥х облич будь-¤к≥ сл≥ди молодост≥, обернувши њх на вимучених потвор; лише в њхн≥х очах теплилис¤ залишки дитинства.

√олодне лихол≥тт¤, ¤ке випало на долю украњнського народу, найболюч≥ше вразило д≥тей. ¬они ви¤вилис¤ найменш захищеними, не брали участ≥ у колгоспному виробництв≥, а в≥дтак не одержували р¤т≥вних 100-300 грам≥в хл≥ба на працюючого. «а переписом 1926 року, д≥ти в≥ком до 14 рок≥в становили 38% с≥льського населенн¤, тобто б≥льше його третини. ƒ≥тей в≥ком до 4 рок≥в ви¤вилос¤ 16% - тобто у голодний 1933 р≥к њм мало виповнитис¤ 10 рок≥в. “а не судилос¤.

—оц≥ально-економ≥чн≥ експерименти тотал≥тарного режиму над сел¤нами, масов≥ репрес≥њ проти ≥нтел≥генц≥њ, хижацьке розкуркуленн¤ ≥ голод викликали нову хвилю безпритульних д≥тей. ¬еликими юрбами, н≥би голодн≥ галчен¤та, зл≥талис¤ вони до великих м≥ст за пор¤тунком, а виснажених голодуванн¤м немовл¤т приносили батьки. √олод фактично почавс¤ з весни

1931 року. —аме тод≥ Ќаркомосв≥ти ”—–– дов≥давс¤ про те, що у 180 районах, що не виконали так званого хл≥бозагот≥вельного плану, дит¤ч≥ установи зн¤ли з централ≥зованого продовольчого постачанн¤.  ер≥вники Ќаркомосв≥ти звернулис¤ з≥ скаргою до ÷   - Ќ  –—≤ та Ќаркомату постачанн¤ ось з таким зверненн¤м: "÷им районам заборонено з поточних хл≥бозаготовок постачати дит¤ч≥ ≥нтернатн≥ установи, вчител≥в ≥ вид≥л¤ти продукти дл¤ гар¤чих безкоштовних сн≥данк≥в. « централ≥зованого фонду дл¤ цих район≥в теж н≥чого не вид≥лено. ÷е утворило катастроф≥чний план постачанн¤, особливо дит¤чих ≥нтернатних установ, що не мають жодних запас≥в. ƒ≥ти цих установ примушен≥ т≥кати, чим зб≥льшують безпритульн≥сть". ќтже, майже третина район≥в ”крањни припинила централ≥зоване постачанн¤ дит¤чих установ, ≥снуюче харчуванн¤ не в≥дпов≥дало нормам, ≥ д≥ти часто хвор≥ли в≥д недоњданн¤. ƒосить скрутно почували себе д≥ти, вчител≥, батьки. ќсь що писали учн≥ ѕеч≥рськоњ школи Ѕрацлавського району на ¬≥нничин≥ до ¬”÷≤ у в листопад≥ 1931 р.: "ѕросимо у вас допомоги, бо ми пропадаЇмо з голоду. Ќам треба вчитис¤, а ми з голоду не можемо по св≥ту ходити. ≤ндив≥дуально та колгоспники - вс≥ пухнемо з голоду, бо працювати не можемо, а хл≥б дають т≥льки тим, хто маЇ трудодн≥. —коро наближаютьс¤ жовтнев≥ св¤та, нам треба рад≥ти, а у нас з голоду в очах пожовкло, в шлунку болить в≥д того см≥тт¤, ¤ке ми зараз њмо, бо у нас забрали не т≥льки хл≥б до зернини, а ≥ картоплю, квасолю ≥ все, що можна њсти. ћи над≥Їмось, що рад¤нська влада не дасть нам загинути". ƒ≥ти спод≥валис¤ на рад¤нську владу, р≥дну комун≥стичну парт≥ю, ¤к≥, власне, ≥ спонукали до голодного живот≥нн¤ та масового вимиранн¤ д≥тей.

∆ахливим випробуванн¤м дл¤ п≥дл≥тк≥в став 1932 р≥к, упродовж ¤кого масово гинули д≥ти у м≥стах ≥ селах. ¬они тихо помирали не дочекавшись допомоги. √инули без л≥ку ≥ часу.  ожен лист-скарга, що надходив до приймальн≥ голови ¬”÷¬ у √.≤. ѕетровського, переповнений в≥дчаю за подальше житт¤ людей, особливо д≥тей. Ќаприклад, взимку 1932 р. у

с. ѕолонисте Ѕабанського району ¬≥нницькоњ област≥ д≥ти перестали в≥дв≥дувати школу. Ѕос≥, гол≥ й голодн≥ блукали вони селом. ” школ≥ давно перестали видавати гар¤ч≥ сн≥данки, про хл≥б ≥ забули, оск≥льки його не мали. 8 травн¤ 1932 року у с. “рост¤нчик “рост¤нецького району голодувало 40 с≥мей, з них 15 д≥тей були уже пухлими, а де¤к≥ померли. «а перше п≥вр≥чч¤ 1932 р. у м≥стах, за далеко не повними п≥драхунками, ви¤вили близько 5 тис. безпритульних п≥дл≥тк≥в. ј ск≥льки не ви¤вили?

” склад≥ Ќаркомосу було створено ÷ентральний штаб по робот≥ з безпритульними. ƒо нього ув≥йшли представники р≥зних наркомат≥в. —творювали ком≥с≥њ, а д≥ти масово гинули в≥д голоду. ” травн≥ 1932 р., у селах ћолочки й √ал≥њвц≥ янушп≥льського району ¬≥нницькоњ област≥ померло в≥д голоду троЇ д≥тей.

÷ентрал≥зованим ви¤вленн¤м дит¤чоњ смертност≥ н≥хто не займавс¤. јрх≥вн≥ матер≥али засв≥дчують окрем≥ випадки голодноњ смерт≥ серед д≥тей, але ≥ вони Ї жахливими. ¬ ус≥х рег≥онах ”крањни д≥ти гинули в≥д голоду.

—трашн≥ факти голодомору виклав у своЇму лист≥ до —.  ос≥ора студент одного з техн≥кум≥в м.  иЇва √.≤. “каченко. ќсь що в≥н в≥дпов≥дав секретарев≥ ÷   ѕ(б)у червн≥ 1932 р.: "ƒес¤тки й сотн≥ випадк≥в, коли колгоспники виход¤ть в поле ≥ зникають, а через дек≥лька дн≥в њх знаход¤ть, коли вони вже смерд¤ть, ≥ так њх без жалю, наче це ц≥лком природно, заривають в ¤му й квит, а на другий день цього ж, що заривав попередньо, знаход¤ть труп - мруть з голоду. “епер, шановний —тан≥слав ¬≥кент≥йович, скаж≥ть, - звертавс¤ студент, - х≥ба у нас буде здорове покол≥нн¤ - воно буде хворе, кволе й безсиле та того залишитьс¤ 50%".

—правд≥, у кожному з 55 тис. с≥л помирали сотн≥ д≥тей, а ск≥льки було ненароджених, ф≥зично ≥ духовно пон≥вечених. —ел¤н довели до такого стану ф≥зичного виснаженн¤, що батьки забивали своњх д≥тей, аби прогодувати людським м'¤сом ≥нших, ¤к≥ зосталис¤. Ќаприклад, у липн≥ 1932 р. сел¤нка з ¬≥нницькоњ обл. зар≥зала 3-р≥чного сина, а його м'¤со обм≥нювала на ¤йц¤ у сус≥д≥в. ¬ипадки кан≥бал≥зму стали частими у наступному 1933 р. «окрема, у

с. –уде ¬олодарського району  ињвськоњ обл. у лютому 1933 р. мати залишила трьох д≥тей, а сама вийшла. ƒвоЇ з них - хлопчик ≥ д≥вчинка вбили молодшу сестру, в≥др≥зали њй голову ≥ сирим њли м'¤со своЇњ жертви - сестри.

Ќа жаль, таких факт≥в було дуже багато. «береглис¤ арх≥вн≥ матер≥али, ¤к≥ п≥дтверджують масов≥ випадки кан≥бал≥зму. ” лютому - серпн≥ 1933 р. факти поњданн¤ д≥тей були встановлен≥ у селах —осонка, ’м≥льове, якушинець, √авриш≥вка, ћоногара ¬≥нницькоњ обл. 311 чолов≥к, причину смерт≥ ¤ких встановили органи загсу, шестеро д≥тей стали жертвами людоњд≥в. ‘акти кан≥бал≥зму п≥дтвердили м≥л≥ц≥¤ та с≥льська рада.

∆ахлив≥ картини голодомору зберегли арх≥ви ≥ спогади очевидц≥в. ¬они опубл≥кован≥ на стор≥нках пер≥одичноњ преси, а також вм≥щен≥ у зб≥рниках документ≥в ≥ матер≥ал≥в. «'¤вилис¤ перш≥ художн≥ твори. Ќевимовним болем сповнен≥ слова сел¤нки ’рист≥, ¤ка збожевол≥ла в≥д усв≥домленн¤ факту людоњдства. —трах≥тлив≥ картини голодомору постають у поем≥

ћиколи –уденка "’рест".

ƒ≥ти гинули з р≥зних причин: в≥д опуханн¤ та хвороб, ставали жертвою людоњда, в≥д ф≥зичноњ розправи над ними, самогубств. ѕереважно помирали в≥д голоду. Ќаприклад, у с. Ќосковц≥ —тан≥славчинського району ¬≥нницькоњ обл. у лютому 1933 р. нестерпно голодувала родина колгоспника ѕритул¤ка, ¤ка мала 9 чолов≥к. —емеро д≥тей лежали пухлими ≥ чекали смерт≥. Ќайчаст≥ше помирали д≥ти в≥ком до 3-х рок≥в. —елами блукали юрби голодних ≥ виснажених д≥тей. —еред них були м≥сцев≥, а також прийшл≥. “ак, 11 травн¤ 1933 року лише у 4-х селах Ѕалакл≥йського району ’арк≥вськоњ област≥ було п≥д≥брано 300 д≥тей. ѕро безпритульн≥сть св≥дчить ≥ мережа ¤сел, ¤кою мали забезпечити знедолених д≥тей.

«окрема, у лютому 1933 р. ƒн≥пропетровський облвиконком вишукував резерви дл¤ наданн¤ продовольчоњ допомоги 250 тис¤чам д≥тей дошк≥льного в≥ку, ¤к≥ були дуже виснажен≥. ” допов≥дних записках орган≥в ƒѕ” до ¬.ј. ¬алицького пов≥домл¤лос¤ про те, що у селах област≥ найб≥льше ви¤влено пухлими саме д≥тей. ¬они стали невинними жертвами голодомору.

” селах, мешканц≥ ¤ких "звикли" до факт≥в кан≥бал≥зму, поширювалис¤ чутки про доц≥льн≥сть споживанн¤ людського м'¤са. ƒе¤к≥ сел¤ни, ¤к ви¤вили ƒѕ”, робили нав≥ть "запаси" - солили людське м'¤со. ¬бивство д≥тей дл¤ споживанн¤ було встановлено за с≥чень-березень 1933 р. у селах Ѕ≥лоцерк≥вського, ¬олодарського, „ерн¤х≥вського, «венигородського та —квирського район≥в  ињвськоњ обл. ¬ ”крањн≥, за попередн≥ми п≥драхунками, не було району, в ¤кому б органи ƒѕ” не ви¤вили випадк≥в кан≥бал≥зму.

—умна ≥ досить траг≥чна географ≥¤ голодомору не вигадана, а ц≥лком реальна, ≥сторично достов≥рна. Ќаприклад, у березн≥ 1933 р. виб≥рково обстежили 20 с≥льських рад

ѕрилуцького району „ерн≥г≥вськоњ област≥. « 2850 чолов≥к, ¤к≥ голодували, 1800 були безнад≥йно пухлими. ÷е були д≥ти.

—удов≥ й позасудов≥ органи чинили безкарно глум над сел¤нами, масово забивали д≥тей, що п≥дн≥мали з колгоспного пол¤ дек≥лька колоск≥в.

√олодн≥ й до нест¤ми виснажен≥ д≥ти полохливо лущили недостигл≥ зерна, жад≥бно њх поњдали. ¬≥д надм≥рного вживанн¤ сироњ б≥лковоњ клейковини не витримували њхн≥ виснажен≥ шлунки. ¬они помирали через дек≥лька годин. ј коли нещасн≥ потрапл¤ли до рук актив≥ст≥в, то в≥дразу ставали жертвами свав≥лл¤. «окрема, у допов≥дн≥й записц≥ начальнику пол≥тсектору ћ“—  ињвськоњ обл. Ќал≥мова на ≥м'¤ Ћ.  агановича, —.  ос≥ора ≥ ѕ. ѕостишева йшлос¤ про масов≥ випадки самосуду, тобто про в≥дверту ф≥зичну розправу над д≥тьми. “ак, ул≥тку 1933 р. у с. Ѕурти —м≥л¤нського району  ињвськоњ област≥ голова с≥льськоњ ради та уповноважений в≥д облвиконкому арештували двох д≥вчаток в≥ком 12 ≥ 14 рок≥в ≥ п≥ддали њх жахливим тортурам: палили руки с≥рниками, кололи голками пальц≥, нестерпно били, тримали без њж≥ ≥ води. ќдна д≥вчинка загинула в≥дразу, а ≥нша була у безнад≥йному стан≥. ƒ≥тей допитували, виламували њм руки, тиснули пальц≥ дверима, прив'¤зували до коней, таЇмно закопували т≥ла невинних жертв. “аких факт≥в досить багато. ¬они збер≥гаютьс¤ в центральних ≥ обласних арх≥вах, њх необх≥дно використовувати не лише на уроках ≥стор≥њ, а й дл¤ науково-просв≥тницькоњ роботи у кожному район≥.

ћасштаби трагед≥њ, ¤ка винищувала ц≥л≥ покол≥нн¤, змусили замислитись ур¤д над остаточними насл≥дками голодомору, особливо серед д≥тей. –аднарком ”—–– перегл¤нув своњ закони про припиненн¤ централ≥зованого продовольчого постачанн¤ дит¤чих установ. Ѕуло трохи зб≥льшено мережу притулк≥в та ¤сельних будинк≥в у м≥стах, 6 травн¤ 1933 року ÷   ѕ(б) ” прийн¤в постанову "ѕро боротьбу з дит¤чою безпритульн≥стю". «нову з'¤вилас¤ ¬сеукрањнська ком≥с≥¤ дл¤ боротьби з безпритульними д≥тьми, але пор≥вн¤но з повоЇнними роками њх було значно б≥льше. ¬она д≥¤ла при –Ќ  ”—––, а до њњ складу входили представники в≥д ƒѕ”, Ќаркомздоров'¤, Ќаркомосв≥ти, Ќаркомпрац≥, ”повнаркомшл¤х≥в, а також в≥д ’арк≥вського облвиконкому. ќстанню очолював заступник начальника ’арк≥вського обласного управл≥нн¤ ƒѕ”

ќ.ќ. ЅронЇвой. —вого часу в≥н був одним з орган≥затор≥в в≥домоњ комуни ≥м. ƒзержинського п≥д ’арковом, педагог≥чну частину ¤коњ очолював ј.—. ћакаренко.

Ќав≥ть у голодн≥ роки ќ.ќ. ЅронЇвой залишавс¤ "шефом" комуни п≥д ƒѕ”.  ом≥с≥¤ займалас¤ р≥зними справами: створювала дитпритулки у селах, влаштовувала харчуванн¤ у школах, стримувала в'њзд безпритульних д≥тей до м≥ст, прит¤гала до в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, що не допомагали голодним д≥т¤м, вимагала кошт≥в дл¤ працевлаштуванн¤ п≥дл≥тк≥в тощо.

„утки про д≥¤льн≥сть ком≥с≥њ д≥йшли до с≥л. —ел¤ни спод≥валис¤, що у м≥стах приймуть њхн≥х д≥тей до ¤сел. « ус≥х район≥в ”крањни привозили д≥тей до ’аркова ≥  иЇва. Ќа вулиц¤х з'¤вилис¤ дес¤тки тис¤ч безпритульних. «окрема, 14 травн¤ 1933 р. у ўитовських та —алтовських бараках розм≥щували малол≥тн≥х д≥тей в≥ком до 4 рок≥в, ¤ких масово п≥дн≥мали на вулиц¤х та зал≥зниц¤х. ” дит¤чих будинках ’аркова залишали переважно д≥тей в≥ком до одного ≥ б≥льше рок≥в, ¤к≥ були безнад≥йно кволими ≥ хворими. ” допов≥дн≥й записц≥ м≥ського в≥дд≥лу здоров'¤ пов≥домл¤лос¤ про те, що д≥ти у бараках дуже виснажен≥, а щом≥с¤ц¤ помираЇ б≥льше третини. якщо 14 травн¤ 1933 р. у —алтовських бараках перебувало 450 д≥тей, то на 1 червн¤ - уже 900. ¬они масово прибували до ’аркова, здичав≥ло тулилис¤ великими юрбами п≥д будинками просто неба. ¬ арх≥вах збереглос¤ чимало матер≥ал≥в, що засв≥дчують страх≥тлив≥ картини дит¤чоњ безпритульност≥. ќкр≥м в≥тчизн¤них арх≥в≥в Ї ≥ноземн≥ джерела.

Ѕезпритульн≥сть д≥тей в ”крањн≥ була тод≥ ¤вищем масовим, ¤ка св≥дчила про катастроф≥чн≥ насл≥дки голодомору. —творен≥ дл¤ так званоњ боротьби з безпритульн≥стю ком≥с≥њ не встигали за ростом к≥лькост≥ обездолених д≥тей. ƒит¤ч≥ будинки були переповнен≥, а до барак≥в д≥ти бо¤лис¤ ходити, тому що там част≥ше помирали. «а травень 1933 р. у ’арков≥ п≥д≥брали 11940 д≥тей, з них тис¤ча померла через дек≥лька дн≥в.

” бараках ≥ дитбудинках перебувало понад 27 тис¤ч д≥тлах≥в, а вони щодн¤ прибували до м≥ста. ƒопомогу надавали, але њњ було замало. 1 червн¤ 1933 р. ÷   ѕ(б)” ухвалив постанову "ѕро наданн¤ продовольчоњ допомоги безпритульним д≥т¤м", њњ п≥дписав —. ос≥ор, хоч до нењ ≥ п≥сл¤ нењ в≥н ухвалював р≥шенн¤, ¤к≥ спричин¤ли масову смертн≥сть сел¤н ”крањни. «агадкова ≥стор≥¤ мар≥онеток. ÷   ѕ(б)” дав розпор¤дженн¤ про видачу голодним д≥т¤м 90 тис¤ч продовольчих пайк≥в, ¤ких не вистачило б нав≥ть дл¤ ’аркова на один день. « околиць, а також з ус≥Їњ ”крањни прињздили батьки з д≥тьми, залишали њх у р≥дних чи знайомих або просто п≥дкидали до дит¤чих установ. “≥, що ¤кимось дивом вижили у дит¤чих бараках, залишили спогади про своЇ жахливе дитинство. ј в 1941 р. вони захищали крањну, ур¤д ¤коњ не захистив у 1933-му њхн≥х брат≥в ≥ сестер, батька ≥ мат≥р. ƒивна наша ≥стор≥¤, безмежно доброзичливий народ. ј, можливо, просто зал¤каний злочинною д≥¤льн≥стю тотал≥тарного комун≥стичного режиму.

√олодували д≥ти по вс≥й ”крањн≥. —умну статистику голодомору за насл≥дками обстеженн¤ 66 район≥в  ињвськоњ област≥ було викладено у допов≥дн≥й записц≥ Ќаркомздоров'¤ ”—–– до

÷   ѕ(б) ” 3 червн¤ 1933 року. —таном на 25 березн¤ у 66 районах област≥ голодувало 398201 чолов≥к, з них 178544 д≥тей. ј 15 кв≥тн¤ в≥д голоду страждали 493644 чолов≥ка ≥ з них 262109 становили д≥ти. ћайже 20 тис¤ч д≥тей чекали смерт≥. 1 серпн¤ 1933 р. ÷   ѕ(б)” орган≥зував планове переселенн¤ безпритульних д≥тей з м≥ст до колгосп≥в. ƒо 1 листопада мали завершити переселенн¤ з великих м≥ст, тобто њх повертали батькам, але вони њх не дочекалис¤ - померли в≥д голоду. –озсел¤ли д≥тей по колгоспах групами - по 5-20 чолов≥к. —кладно п≥драхувати загальну к≥льк≥сть померлих в≥д голоду д≥тей, особливо до 3-х рок≥в ≥ менше року, њх не пам'¤тають ≥ очевидц≥ голоду. ¬ичерпноњ статистики ≥сторики не ви¤вили, а вона, можливо ≥снуЇ. ќбстеженн¤м с≥льських район≥в займалис¤ тод≥ переважно органи ƒѕ”, а також р≥зн≥ ком≥с≥њ й ком≥тети в≥д ÷   ѕ(б)”. ” цих установах були ви¤влен≥ матер≥али про масову смертн≥сть у селах, районах, област¤х ”крањни, њх пошук триваЇ, хоч ≥ з великими ускладненн¤ми.

—мертн≥сть д≥тей с¤гала, за де¤кими неповними п≥драхунками, 50 ≥ б≥льше в≥дсотк≥в до загальноњ к≥лькост≥ померлих . ƒ≥ти значно швидше захворювали внасл≥док тривалого недоњданн¤ ≥ ф≥зичного виснаженн¤. Ќаприклад, ¤кщо вз¤ти до уваги загальну к≥льк≥сть голодуючих сел¤н  ињвськоњ област≥ у кв≥тн≥ 1933 р., то д≥ти становили понад 50 % голодуючих. «важте, що це була п≥вн≥чна область ”крањни, ¤ка поступалас¤ за к≥льк≥стю уражених голодом район≥в п≥вденним област¤м.

” 1932-1933 рр. смертн≥сть д≥тей становила щонайменше половину померлих в≥д голоду сел¤н ”крањни. ¬она значно перевищувала к≥льк≥сть голодуючих д≥тей у 1921-1922 рр., коли голодувало 1,5 млн. п≥дл≥тк≥в. «а неповними даними, лише к≥льк≥сть учн≥в у початкових, неповно середн≥х, профес≥йних школах, а також д≥тей у дошк≥льних закладах за три голодних роки зменшилас¤ на 1 млн. 71 тис. чолов≥к. —тали пусткою с≥льськ≥ школи, бур'¤ном поросли дит¤ч≥ майданчики, а в≥дсутн≥сть учн≥всько-педагог≥чного колективу с¤гала подекуди 96-98 % р≥вн¤ попередн≥х рок≥в.

ƒл¤ забезпеченн¤ життЇздатност≥ дит¤чого орган≥зму, не нижче нав≥ть голодноњ норми, необх≥дно було мати щодн¤: 300 грам≥в хл≥ба, скл¤нку молока, п≥в-¤йц¤, 5 грам≥в цукру, жир≥в ≥ 25 грам≥в м'¤са. “акоњ норми не мали нав≥ть роб≥тники у м≥стах, а д≥ти тим паче. ”р¤д дбав про новобудови п'¤тир≥чки, зводив п≥двалини "св≥тлого майбутнього", а затьмарен≥ в≥д голоду д≥ти мр≥¤ли тод≥ про р¤т≥вний шмат хл≥ба.

“аким чином, дит¤ча смертн≥сть зб≥льшуЇ соц≥ально-демограф≥чн≥ рамки жертв голодомору, а в≥дтак засв≥дчуЇ його глобальний характер ≥ катастроф≥чн≥ насл≥дки дл¤ украњнського народу. √олод 1933-го чорн≥Ї великою пл¤мою на демограф≥чн≥й карт≥ ”крањни, втрат в≥д цього ще не вдалос¤ повернути - н≥ матер≥альних, н≥ тим б≥льше людських.

Ќасл≥дки √олодомору

ƒосл≥дники не вивчили належним чином економ≥чних, демограф≥чних, соц≥ально-психолог≥чних та морально-етичних насл≥дк≥в голоду в ”крањн≥. «деб≥льшого ≥сторики займалис¤ п≥драхунками к≥лькост≥ жертв голодомору, але вони виход¤ть за меж≥ лише демограф≥чних втрат населенн¤.

ѕро голод, особливо за кордоном, написано багато книжок ≥ р≥зних статей. ” них висловлюютьс¤ досить суперечлив≥ думки стосовно насл≥дк≥в голоду, особливо числа жертв. Ќа заход≥ про голод почали говорити у 1933 р., хоч ≥нформац≥¤ з'¤вилас¤ ще й ран≥ше. ќдним з перших, хто писав про голод у той час, був кореспондент англ≥йськоњ газети "ћанчестер гард≥ан" ћалькольм ћаггер≥дж. «годом у цьому виданн≥ було надруковано статтю √арета ƒжонсона - колишнього секретар¤ Ћлойда ƒжорджа. ¬≥н вперше пор≥вн¤в голод 1933 р., особливо його насл≥дки, з трагед≥Їю 1921-1922 рр. ≤нформац≥¤ про голод в ”крањн≥ дос¤гла берег≥в јмерики. «окрема, 31 березн¤ 1933 р. кореспондент американськоњ газети "Ќью-…орк тайм" ”олтер ƒюрант≥ пов≥домив своњх читач≥в, що в –ос≥њ люди голодують, але не вмирають. —п≥вв≥тчизники йому пов≥рили, оск≥льки в≥н був Їдиним, хто брав ≥нтерв'ю у самого —тал≥на. “ак поступово зах≥дний св≥т почав усв≥домлювати насл≥дки голоду в ”крањн≥.

ќб'Їктивним, хоч ≥ не вичерпним, було пов≥домленн¤ кореспондента газети "Ќью-…орк геральд трибюн" –альфа Ѕарнса. ¬≥н назвав цифру жертв - 1 млн. чолов≥к. «гаданий ”. ƒюрант≥, аби реаб≥л≥тувати себе перед читачами "Ќью-…орк тайм", теж визнаЇ факт жахливого голоду ≥ називаЇ к≥льк≥сть померлих понад 2 млн. чолов≥к. ÷¤ ≥нформац≥¤ з'¤вилас¤ 24 серпн¤, а наступного дн¤ газета друкуЇ пов≥домленн¤ ‘редер≥ка Ѕерчелла з оц≥нкою жертв голоду - 4 млн. чолов≥к. «вичайно, н≥хто з них не мав матер≥ал≥в оф≥ц≥йноњ статистики, але њхн≥ п≥драхунки були реальними. ¬они передавали справжню к≥льк≥сть померлих та репресованих сел¤н. «годом ≥сторики п≥дтверд¤ть, користуючись матер≥алами перепису 1937 р., страх≥тлив≥ передбаченн¤ ≥ п≥драхунки заруб≥жних кореспондент≥в.

¬осени 1933 р., коли насл≥дки катастрофи стали б≥льш очевидними, газети св≥ту стали част≥ше друкувати пов≥домленн¤ про голод в ”крањн≥, той же ”. ƒюрант≥, ¤кому попри ус≥ заборони вдалос¤ в≥дв≥дати райони голодуванн¤ сел¤н, розпов≥в своњм колегам англ≥йського посольства у ћоскв≥, що населенн¤ ”крањни зменшилос¤ на 4-5 млн. чол., а загальна к≥льк≥сть померлих в≥д голоду в —–—– не менше 10 млн. чолов≥к. ќтже, за попередн≥ми п≥драхунками заруб≥жних кореспондент≥в, ¤к≥ працювали тод≥ у нас, к≥льк≥сть жертв голодомору с¤гала 10 млн. ћосковський кореспондент газет "ћанчестер гард≥ан" та " р≥счен сайЇнс мон≥тор" ¬≥ль¤м „емберл≥н, ¤кому довелос¤ теж в≥дв≥дати де¤к≥ райони ”крањни та ѕ≥вн≥чного  авказу, був глибоко вражений насл≥дками голоду. ¬≥н, аби написати правду, залишив —–—–. Ќезабаром у Ѕостон≥ вийшла друком його книга "«ал≥зний в≥к –ос≥њ". √олод, на думку автора ц≥Їњ книги, охопив тод≥ територ≥ю з населенн¤м 60 м≥льйон≥в, а число померлих становило щонайменше 3-4 млн. чол.. ¬л≥тку 1934 р., коли ще не встигли зарости бур'¤ном могили уб≥Їнних голодом сел¤н, газета "Ќью-…орк тайм" опубл≥кувала статтю генерального секретар¤  онгресу Ївропейських меншостей ≈вальда јмменда. ¬≥н називаЇ вперше цифру 7,5 млн. чол., ¤к≥ загинули в≥д голоду. ¬она теж особливих заперечень не викликаЇ.

√азети «ах≥дноњ ™вропи друкували р≥зн≥ матер≥али про голод в ”крањн≥, а також про стан њњ с≥льського господарства. ƒо „ехословаччини, ѕольщ≥, –умун≥њ пробиралис¤, долаючи кордони —–—–, сел¤ни з ”—––, а в≥дтак просочувалас¤ на «ах≥д правда про страх≥тлив≥ картини голодомору. ѕов≥домленн¤ друкували французьк≥, бельг≥йськ≥, швейцарськ≥, н≥мецьк≥ газети. ” них теж ≥шлос¤ про дес¤тки тис¤ч жертв голоду, але вже з назвою конкретних с≥л та район≥в.

 онсул вважаЇ: число жертв перевищуЇ 15 м≥льйон≥в.

≤нформац≥¤ про демограф≥чн≥ втрати населенн¤ в ”крањн≥ надходила в≥д ≥ноземних дипломат≥в, що працювали в —–—–. «окрема, у червн≥ 1933 р. ≥тал≥йський консул —. √раден≥го, ¤кий був у ’арков≥ та ≥нших м≥стах ”крањни, писав до свого дипломатичного представництва у ћоскв≥ про те, що в≥д голоду загинуло в≥д 10 до 15 млн. чол.  онсул був глибоко зворушений насл≥дками голоду, ф≥зичним виснаженн¤м безпритульних д≥тей. …ому здалос¤, що 15 млн. чол. далеко не к≥нцева цифра жертв. ƒехто з досл≥дник≥в вважаЇ њњ ц≥лком реальною. Ќ≥мецький агрикультурний аташе у ћоскв≥ ќтто Ў≥ллер теж писав тод≥, що в≥д голоду загинуло 7,5 млн. чол. ¬≥н був не лише досв≥дченим дипломатом, а й чудовим досл≥дником аграрноњ ≥стор≥њ. …ого п≥драхунки заслуговують на увагу.

ћайже у кожному заруб≥жному пов≥домленн≥, ¤ке торкаЇтьс¤ к≥лькост≥ жертв голодомору в ”крањн≥, цитуЇтьс¤ книга ”. „ерч≥л¤ - "ƒруга св≥това в≥йна". јвтор згадуЇ розмову з≥ —тал≥ном, ¤ка в≥дбулас¤ м≥ж ними 15 серпн¤ 1942 р. јнгл≥йський л≥дер запитав тод≥ —тал≥на: "„и можете пор≥вн¤ти втрати у в≥йн≥ з втратами в≥д голоду, пов'¤заного з колектив≥зац≥Їю 1932-1933 рр. —тал≥н н≥бито в≥дпов≥в: "÷е був д≥йсно жах. ¬≥н продовжувавс¤ роками. јле це було абсолютно необх≥дно дл¤ того, щоб у наших фабриках з'¤вились нов≥ машини, а на пол¤х - трактори".

«годом у ялт≥ —тал≥н н≥бито з≥знавс¤, що в≥д голоду ≥ репрес≥й загинуло понад 10 млн. чол. ƒе¤к≥ попередн≥ п≥драхунки жертв голоду св≥дчать про те, що померлих значно б≥льше в≥д тих односельчан, що загинули у роки другоњ св≥товоњ в≥йни. ™диний недол≥к об'ЇднуЇ ус≥ ц≥ в≥домост≥ про к≥льк≥сть померлих в≥д голоду: в≥дсутн≥сть джерел ≥ механ≥зму п≥драхунку. Ќе можна перетворювати трагед≥ю у звичайний аукц≥он. Ќеобх≥дно вивчати арх≥вн≥ матер≥али, аби дос¤гти б≥льш об'Їктивноњ ≥нформац≥њ. —к≥льки людей - ст≥льки ≥ думок, а наука маЇ в≥дтворити ≥стину або ж наблизитис¤ до нењ.

якщо заруб≥жн≥ досл≥дники давно вивчають насл≥дки голодомору в ”крањн≥, то наш≥ ≥сторики лише дек≥лька рок≥в, але досить мл¤во. ѕерша статт¤ про голод з'¤вилас¤ у 1988 р. на стор≥нках "”крањнського ≥сторичного журналу", њњ автор —. ¬.  ульчицький вважав, що голод

1933 р. був за насл≥дками значно меншим в≥д голоду 1921 р. «вичайно, в≥н помил¤вс¤-тож згодом перегл¤нув свою оц≥нку голоду, особливо його насл≥дк≥в.

ѕ≥драхунки вчених стали б≥льш повними ≥ обірунтованими п≥сл¤ публ≥кац≥њ матер≥ал≥в перепису 1937 р. ÷апл≥н - директор одного з московських ≥сторичних арх≥в≥в. …ого п≥драхунки з'¤вилис¤ у 1989 р., а згодом ≥ матер≥али самого перепису 1937 р. ¬≥домо, що перепис об'Їктивно в≥дтворював насл≥дки стал≥нських експеримент≥в. «окрема, у березн≥ 1937 р. кер≥вник ÷”Ќ√ќ —–—– (÷—” —–—–) ≤. ј.  равель пов≥домив —тал≥на про те, що перепис завершено.  ожен член пол≥тбюро одержав його матер≥али ≥ був здивований. ¬они св≥дчили про демограф≥чну катастрофу. ƒемограф≥в звинуватили у недообл≥ку населенн¤, а перепис визнали дефектним. …ого прим≥рники повернули ≥ частково знищили. —татист≥в, що займалис¤ переписом, арештували. ѕонад 50 рок≥в про перепис н≥чого не говорили.

«а переписом 1937 р., населенн¤ ”крањни становило 28, 4 млн. чол., а за попередн≥м переписом 1926 р. - 28,9 млн. чол. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що н≥¤кого природного приросту не в≥дбулос¤, а за п≥драхунками ÷—” в 1926 р. с≥льське населенн¤ повинно було зрости за 10 наступних рок≥в на

4,3 млн. чол. ќф≥ц≥йна статистика св≥дчить, що у 1935 р. населенн¤ ”крањни становило

31,9 млн. чол., а с≥льське - 24,7 млн. чол. Ќав≥ть за простоњ арифметичноњ д≥њ стаЇ очевидним брак трьох з лишком млн. чол. ƒл¤ з'¤суванн¤ к≥лькост≥ померлих в≥д голоду необх≥дно звернутис¤ до арх≥вних матер≥ал≥в в≥дд≥л≥в запису акт≥в громад¤нського стану (загс≥в). ” 1933 р. народилос¤

470 тис., а померло 1 млн. 853 тис. “обто смертн≥сть утрич≥ перевищувала народжуван≥сть. ”же з червн¤ 1932 р. почавс¤ цей процес. “аким чином, упродовж 1,5 року число смертей перевищувало число народжень. ј в наступн≥ дес¤тил≥тт¤ не вдалос¤ виправити ц≥Їњ демограф≥чноњ кризи в ”крањн≥. ѕрот¤гом 1927-1931 рр. щор≥чно помирало 2,6 млн. чол. ќтже, аби голоду не було, то упродовж 1932-1933 рр. смертн≥сть мала бути нар≥вн≥ попередн≥х рок≥в, але вона становила щороку - 4 млн. чол. «а два голодн≥ роки загинуло, на думку ¬. ¬. ÷апл≥на, 2,8 млн. чол., тобто в≥д 4 в≥дн≥маЇмо 2,6 млн. чол. ” —–—– у 1933 р. померло 5млн. чол., з них в ”—–– 2,9 млн., ¤к≥ становл¤ть пр¤м≥ втрати населенн¤ в≥д голоду, необх≥дно згадати, що органи загс≥в у 1933 р. не зареЇстрували понад 1 млн. чол., ¤к≥ померли в≥д голоду. Ќа думку ¬. ¬. ÷апл≥на, в≥д голоду загинуло 3,8 млн. чол. «а нашими п≥драхунками, лише в ”—–– померло щонайменше 5,3 млн. чол. ќч≥куваного приросту населенн¤ у 4,3 млн. чол., не в≥дбулос¤. ƒо ц≥Їњ к≥лькост≥ сл≥д додати 1 млн. не зареЇстрованих органами загс≥в.

¬ажко з морськоњ води вилучити р≥чкову

ѕро масову смертн≥сть в ”крањн≥ пов≥домл¤ли статисти, що займалис¤ переписом у 1937 р. ¬арто процитувати " он'юнктурний огл¤д руху населенн¤ —–—– за 1930-1934 рр.", аби збагнути жахлив≥ насл≥дки голодомору в ”крањн≥. ƒокумент датований 3 грудн¤ 1934 р.: "¬ин¤тково висока смертн≥сть у 1933 р. нер≥вном≥рно розпод≥л¤лас¤ по —–—– ≥ була локал≥зована переважно на ”крањн≥, ѕ≥вн≥чному  авказ≥, Ќижн≥й ¬олз≥ ≥ ÷„ќ по одн≥й лише ”—–– к≥льк≥сть померлих становила 2.9 млн., тобто б≥льше половини вс≥х померлих по —–—–". ќсь така сумна статистика голодомору.

ќб'Їктивн≥ дан≥ перепису вказують на брак населенн¤, тобто висв≥тлюють його недообл≥к. ƒосить складно встановити за матер≥алами перепису абсолютну к≥льк≥сть померлих саме в≥д голоду. Ќеобх≥дно також з'¤сувати к≥льк≥сть депортованих ≥ репресованих сел¤н, що њх вивезли за меж≥ ”крањни. —каж≥мо, розкуркуленн¤ ≥ виселенн¤ 200 тис. сел¤нських господарств в ”крањн≥ не означаЇ, що було вивезено до —иб≥ру понад 1 млн. чол., тому що не завжди висел¤ли господар¤ з ус≥ма членами його родини. ј пот≥м вони повернулис¤ у 1931 ≥ 1934 рр., хоч ≥ досить мало. ƒе¤ких сел¤н висел¤ли за меж≥ села, району. ≤сторики не мають остаточних св≥дчень ≥ даних про к≥льк≥сть розстр≥л¤них, забитих р≥зними уповноваженими, про сел¤н - в'¤зн≥в √улагу ¤к дармовоњ ≥ п≥днев≥льноњ робочоњ сили, що зводила "велетн≥ першоњ п'¤тир≥чки".

¬ажко з морськоњ води вилучати р≥чкову, а ще складн≥ше назвати абсолютно точно к≥льк≥сть померлих в≥д голоду. ƒосл≥дники вдаютьс¤ до р≥зних джерел, а ≥нколи до загадкових виступ≥в вожд≥в, що н≥би називали повну к≥льк≥сть жертв голоду. Ќаприклад, ≥сторик з ћоскви

ћ.ќ. ≤вницький на прес-конференц≥њ, ¤ка в≥дбулас¤ 12 травн¤ 1993 р. у посольств≥ ”крањни, зазначив, що в≥д репрес≥й ≥ голоду загинуло 25 млн. чол. ÷ю цифру, наголосив вчений, вперше оприлюднив сам —тал≥н у жовтн≥ 1940 р. «а п≥драхунками професора —. ¬.  ульчицького, втрати населенн¤ в≥д голоду в ”—–– становили б≥л¤ 5 млн. чол. ¬чений сп≥вставив матер≥али перепису 1926 ≥ 1937 рр., ¤к≥ не викликають сумн≥ву. «ауважимо, що в≥д голоду помирали украњнц≥ на  убан≥, ƒону, далекому  азахстан≥.

Ќав≥ть найдостов≥рн≥ша статистика не спроможна передати жахливих картин голодомору. ¬они ще й дос≥ ¤тр¤ть душу очевидц≥в трагед≥њ, жагучим болем постають у њхн≥й пам'¤т≥. ѕро масову смертн≥сть сел¤н св≥дчать арх≥вн≥ матер≥али, ¤к≥ справд≥ об'Їктивно в≥дтворюють демограф≥чн≥ й морально-етичн≥ насл≥дки голоду в ”крањн≥. Ќаприклад, у березн≥ 1933 р. лише у 66 районах  ињвськоњ обл. голодувало 398 тис., а у кв≥тн≥ -193 тис. чол. Ќайб≥льших втрат зазнали тод≥ Ѕогуславський (31 тис. голодуючих), Ѕ≥лоцерк≥вський (30,5 тис.), ѕопельн¤нський (20 тис.), —тавищанський (17 тис.) та ≥нш≥ райони. √олодувала вс¤  ињвська обл., ¤ка охоплювала тод≥ територ≥ю тепер≥шньоњ ∆итомирськоњ, „еркаськоњ, частково „ерн≥г≥вськоњ областей.

ƒл¤ пор≥вн¤нн¤ в≥зьмемо ≥нш≥ райони та област≥ ”крањни, про ¤к≥ Ї арх≥вн≥ в≥домост≥. «окрема, у лист≥ начальника ’арк≥вського обласного в≥дд≥лу ƒѕ” до голови ƒѕ” ”—–– ¬. ј. Ѕалицького в≥д 5 червн¤ 1933 р. пов≥домл¤лос¤, що у ’орольському, „ут≥вському, Ќово-√еорг≥њвському, ѕолтавському,  ременчуцькому, –ешетил≥вському, „ервоноградському,  обел¤цькому, √лобинському, ћироп≥льському, „угуњвському ≥ Ќовосанжарському районах "смертн≥сть на ірунт≥ виснаженн¤ почала набирати загрозливих розм≥р≥в". Ќаприклад, у

с. „епишки, ¤ке мало до голоду 500 двор≥в, втратило за дек≥лька м≥с¤ц≥в голодомору 300 чолов≥к. —отн≥ людей гинули у кожному сел≥ упродовж дек≥лькох м≥с¤ц≥в. “ака сумна статистика п≥дтверджуЇтьс¤ арх≥вними документами. ” березн≥ 1933 р. секретар ÷   ѕ(б)” —.  ос≥ор звернувс¤ з листом до —тал≥на, у ¤кому засв≥дчив жахлив≥ насл≥дки голоду в ”крањн≥.

Ќайб≥льших втрат зазнала ƒн≥пропетровська обл. « ус≥Їњ к≥лькост≥ зареЇстрованих смертей в ”крањн≥ 70 % припадало саме на нењ. ƒал≥ йшла ¬≥нницька обл., ¤ка мала 17 район≥в масовоњ смертност≥ та голодуванн¤, а за нею ƒонецька - 11 район≥в, ќдеська -14 район≥в, ’арк≥вська - 9 район≥в.

–еЇстрац≥ю смертност≥ вели органи ƒѕ”. Ќа березень 1933 р. було встановлено 103 райони, що вимагали терм≥новоњ допомоги. Ќазвана —.  ос≥ором к≥льк≥сть район≥в була значно меншою, н≥ж насправд≥. ¬≥н мав рац≥ю в тому, що справа не у к≥лькост≥ район≥в, а в масштабах смертност≥ у кожному з них. “ут в≥н не погр≥шив проти ≥стини. ÷≥каво, що —.  ос≥ор пооб≥ц¤в —тал≥ну над≥слати остаточн≥ п≥драхунки к≥лькост≥ померлих в≥д голоду сел¤н. ћожливо, ц≥ матер≥али потрапили до —тал≥на, а в≥дтак збер≥гаютьс¤ десь у матер≥алах ѕол≥тбюро ÷  ¬ ѕ(б). Ќа жаль, њх не видають досл≥дникам.

”загальненн¤ даних про уб≥Їнних штучним голодом украњнських сел¤н не ви¤влено, але ≥снують цифри жертв по окремих област¤х. «а арх≥вними п≥драхунками можна в≥дтворити по≥менно сотн≥ тис¤ч померлих. Ќав≥ть за опубл≥кованими арх≥вними матер≥алами можна встановити факти масовоњ смертност≥. «окрема, у лист≥ кер≥вника ’арк≥вського облвиконкому до ÷   ѕ(б)” в≥д 20 травн¤ 1933 р. пов≥домл¤лос¤, що у селах за останн≥ м≥с¤ц≥ померло в≥д

450-600 тис. чол. «азначимо, що в ”крањн≥ нараховувалос¤ понад 55 тис. с≥л. Ќа вулиц¤х ’аркова теж помирали дес¤тки тис¤ч голодних сел¤н, а ’арк≥вська обл. охоплювала велику частину ѕолтавськоњ, —умськоњ, ƒн≥пропетровськоњ областей. “аким чином, цифра у 600 тис. може видатис¤ далеко не повною.

Ќеприхована ненависть до украњнц≥в

Ќасл≥дки голодомору не обмежуютьс¤ демограф≥чними втратами населенн¤. ƒосл≥дники повинн≥ з'¤сувати економ≥чн≥, пол≥тичн≥, морально-етичн≥ й соц≥ально-психолог≥чн≥ насл≥дки жахливоњ трагед≥њ XX стол≥тт¤. ¬она маЇ також ≥ нац≥ональн≥й аспект. ¬≥н торкаЇтьс¤ не лише к≥лькост≥ жертв, а насамперед антиукрањнськоњ спр¤мованост≥ штучного голоду.

”р¤д, а точн≥ше —тал≥н ≥ його попл≥чники, не приховували своЇњ ненавист≥ до украњн≥зац≥њ. Ќав≥що було у грудн≥ 1932 р. п≥дписувати —тал≥ну ≥ ћолотову постанову про припиненн¤ украњн≥зац≥њ на  убан≥ й ѕ≥вн≥чному  авказ≥, а також в ”крањн≥. ¬≥дразу розпочалис¤ судов≥ процеси над ≥нтел≥генц≥Їю. 14 грудн¤ 1932 р. —тал≥н ≥ ћолотов запропонували ур¤ду ”крањни перегл¤нути х≥д украњн≥зац≥њ й "забезпечити систематичне парт≥йне кер≥вництво та контроль за проведенн¤м украњн≥зац≥њ". Ќа ѕ≥вн≥чному  авказ≥ д≥ловодство, газети ≥ журнали переходили з украњнськоњ на рос≥йську мову. ‘акт цей не випадковий. якщо суц≥льна колектив≥зац≥¤ ≥ голод ф≥зично поруйнували соц≥ально-економ≥чн≥ п≥двалини нац≥ональноњ самобутност≥ украњнських сел¤н, то припиненн¤ украњн≥зац≥њ - означало духовну руйнац≥ю народу. —аме з 1933 р. розпочалис¤ масов≥ гон≥нн¤ на украњнську ≥нтел≥генц≥ю.  омб≥нований пох≥д ≥мперських сил тривав, виснажуючи њњ енергетичн≥ сили.

«авд¤ки масов≥й колектив≥зац≥њ, розкуркуленню, голоду ≥ в≥двертому терору утвердилис¤ соц≥ально-економ≥чн≥ п≥двалини тотал≥тарного режиму. —амод≥¤льн≥ украњнськ≥ хл≥бороби стали колгоспниками-кр≥паками, п≥днев≥льне виконували державн≥ замовленн¤, а за "ударный труд" одержували символ≥чну плату. ћ≥льйони колгоспник≥в померли в≥д голоду, загинули у таборах, на л≥соповалах.

 олективна (державна) власн≥сть, що утвердилас¤ внасл≥док масовоњ колектив≥зац≥њ, економ≥чно п≥дживлювала однопарт≥йну систему диктаторського типу. ¬≥дсутн≥сть одноукладност≥ економ≥ки, еволюц≥йний розвиток ¤коњ було зупинено у 20-х роках, унеможливила на¤вн≥сть будь-¤коњ багатопарт≥йноњ системи. ≈коном≥чна одноман≥тн≥сть, ¤ку юридично затвердила  онституц≥¤ 1936 р., обумовлювала ≥ соц≥альну однор≥дн≥сть - рад¤нський народ, ¤кому роками прищеплювали упокоренн¤ та фанатичну в≥ддан≥сть черговому вождю. ÷е теж насл≥дки соц≥ально-економ≥чних експеримент≥в над людьми у 1932-1933 рр. “ерор голодом виховав у них сл≥пе поклон≥нн¤ влад≥, "законопослушн≥сть" ≥ соц≥альну терпим≥сть, ¤ка зводитьс¤ до риторичноњ формули-вислову: "јби не було в≥йни ≥ голоду, а все ≥нше переживемо". ќчевидц≥ голодомору ≥ нав≥ть њхн≥ д≥ти успадкували генетичне почутт¤ страху, особливо до кардинального реформуванн¤ усталеного способу виробництва.

ћалодосл≥дженим залишаЇтьс¤ морально-етичний аспект голоду в ”крањн≥. ƒос≥ не з'¤сували мотив≥в свав≥лл¤, ¤ке чинили над своњми односельчанами так зван≥ актив≥сти. ўо спонукало масовий бандитизм? ∆адоба до чужого майна, почутт¤ особистоњ помсти, класова ненависть, фанатичне поклон≥нн¤ вожд¤м чи особистий страх. „ому сел¤ни ”крањни не повстали, а лише чинили пасивний оп≥р, адже у 1921-1923 рр. вони виступили проти пол≥тики воЇнного комун≥зму. ќпору не в≥дбулос¤, тому що сел¤н штучно под≥лили на б≥дн¤к≥в, середн¤к≥в ≥ куркул≥в, з≥ткнули њх м≥ж собою на "класовому фронт≥". ƒ≥¤ла досить виважена пол≥тика, ¤коњ дотримувалис¤ у св≥й час римськ≥ ≥мператори: "под≥л¤й ≥ владарюй". ¬сеукрањнського виступу сел¤н проти тотал≥тарного режиму не сталос¤, хоча люди масово гинули в≥д голоду. Ќеобх≥дно зважити ≥ на те, що режим жорстоко придушував будь-¤к≥ способи протесту. √олод, ¤к безкровна в≥йна, зламав њхн≥й оп≥р, спустошив украњнськ≥ села, виморив найпрацездатн≥ших хл≥бороб≥в.

 олектив≥зац≥¤ ≥ голод започаткували руш≥йне соц≥ально-економ≥чне ¤вище, ¤ке соц≥ологи назвали "розсел¤нюванн¤м". ÷ей процес маЇ не лише к≥льк≥сн≥, тобто соц≥ально-демограф≥чн≥ показники, а й соц≥ально-побутов≥. –озсел¤нюванн¤ - це втрата сел¤нина-ун≥версала, ¤кий правив за господар¤, економ≥ста, агронома, орган≥затора виробництва, продавц¤, нос≥¤ духовноњ культури нац≥њ. ¬≥д голоду загинули ц≥л≥ покол≥нн¤, а в≥дтак було загублено ≥сторичну пам'¤ть нац≥њ, оск≥льки повмирали батьки, що не встигли предати досв≥ду в≥д свого д≥да-прад≥да. ≤сторикам, етнографам, демографам, соц≥ологам, а також кожному громад¤нину ”крањни Ї над чим працювати ≥ замислитись.

Ѕагатостраждальний украњнський народ, що маЇ героњчну ≥ водночас траг≥чну ≥стор≥ю, заслуговуЇ шани й поваги. Ќеобх≥дно спорудити на кошти народу ѕам'¤тник —корботи ¤к жахливий символ геноциду проти украњнства. ¬≥домо, що у багатьох крањнах св≥ту ≥снують своЇр≥дн≥ ≥нститути пам'¤т≥ про траг≥чн≥ стор≥нки народу, а в ”крањн≥ височать безлик≥ металев≥ споруди, ¤к≥ приголомшують своЇю помпезн≥стю. —под≥ваЇмось, що справжн≥й народний пам'¤тник жертвам стал≥нського терору ≥ штучного голоду з'¤витьс¤ в ”крањн≥. јле найкращим пам'¤тником маЇ стати наша власна пам'¤ть про минуле. Ќебайдуже ставленн¤ до нац≥ональноњ трагед≥њ, ¤ка сп≥ткала наш народ у 1932-1933 роках.

„асто досл≥дники ¬еликого геноциду не беруть до уваги св≥товоњ еколог≥чноњ кризи тих рок≥в, коли ≥нтенсивно ≥ за безц≥нь експортували политий сл≥зьми ≥ кров'ю "рентабельний хл≥б"; нехтують цифрами, ¤к≥ св≥дчать, що п≥сл¤ штучних скорочень населенн¤ у чорноземних районах та зм≥ни тут сел¤нських рук машинами наприк≥нц≥ першоњ п'¤тир≥чки (1928-33) комун≥стична держава заготовила понад 1200 м≥льйон≥в пуд≥в зерна проти 500 м≥льйон≥в за планом, що дало можлив≥сть вивезти його у велик≥й к≥лькост≥ за кордон. ¬ивчаючи геноцид, не треба нехтувати фактом "золотухи" - так народ назвав вилученн¤ у голодного сел¤нства коштовностей через "торгс≥ни"("торг≥влю з ≥ноземц¤ми") за крадену у нас же крупу чи борошно. ј ще вз¤ти до уваги зумисне чиненн¤ в —–—– та за рубежем, в т. ч. президентом —Ўј - ћасоном з 1911р. -

‘. –узвельтом перешкод, щоб не дати тим, хто голодував, матер≥альноњ допомоги в≥д св≥товоњ громадськост≥, перш за все в≥д украњнц≥в —Ўј та  анади; неприйн¤тт¤ жодних заход≥в ур¤дами заруб≥жних впливових держав щодо пор¤тунку украњнського народу, навпаки, - 16 листопада 1933р. президент —Ўј ‘. –узвельт на тл≥ страшних расиських злочин≥в уклав дипломатичн≥ стосунки з —–—–. Ќе можна недооц≥нювати й того, по л≥кт≥ скривавлена людською кров'ю лен≥нська гвард≥¤ св≥й ’”≤≤-й, скликаний у с≥чн≥ 1934, на м≥льйонах св≥жих могилах шабаш назвала "сьездом победителей"; що 7-й конгрес ≥нтермаф≥њ - так званого —оц≥ал - ƒемократичного  ом≥нтерну, - ¤кий проходив 1935р., в≥дзначив: "побудова соц≥ал≥стичного сусп≥льства в —–—– - це тр≥умф ≥дей марксизму-лен≥н≥зму"; що п≥д час геноциду, ¤кий лютував у 1918-23 рр., фашисти прийшли до влади в ≤тал≥њ, а п≥д час геноциду на початку 30-х рок≥в - у Ќ≥меччин≥. ј ще треба мати на уваз≥ - ≥ чи не найважлив≥ше - зумисне замовчуванн¤ справжн≥х причин ¬еликого геноциду це злочин. “ут лог≥ка одна ≥ та сама: про злочини не дозвол¤ють говорити т≥, хто њх скоњв. ≤ не треба лукавити, вигадуючи р≥зн≥ метон≥м≥чн≥ й абстрактн≥ причини ц≥Їњ народовбивчоњ акц≥њ. ¬исновок один ≥ той же: це було стратег≥чне захопленн¤ родючих земель з метою орган≥зац≥њ на них п≥дпор¤дкованих расистським силам кр≥посницьких ≥з застосуванн¤м машинноњ техн≥ки латифунд≥й дл¤ хижацького вивезенн¤ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ ≥ сировини. Ќ≥¤ких аналог≥й з традиц≥йним дл¤  ињвськоњ –ус≥ та  озачини добров≥льно-колективним оброб≥тком уг≥дь, коли своЇ управл≥нн¤ вибирала громада ≥ вона ж розпор¤джалась результатами своЇњ прац≥, марксистськ≥, п≥д кодовими назвами "колгоспи" та "радгоспи", латифунд≥й не мали, ≥ вчинений расистською ≥нтермаф≥Їю геноцид на чорноземах 1932-«« рр. п≥дставою дл¤ паплюженн¤ добров≥льно-сп≥льноњ прац≥ сел¤н бути не може!

«упинис¤ на мить у своњх щоденних турботах, задумайс¤ на мить ≥ осмисли таку ≥нформац≥ю: у наш≥м благословенн≥м, хл≥боробськ≥м крањ в≥д штучного голодомору 1932-1933 рок≥в, у ц≥й неоголошен≥й в≥йн≥ ур¤ду з сел¤нством, ¤ка супроводжувалась нечуваним дос≥ терором ≥ репрес≥¤ми, загинуло, померло в≥д голоду ≥ пропало безв≥ст≥ у стал≥нських таборах ≥ тюрмах приблизно ст≥льки ж людей, ск≥льки на фронтах ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни 1941-1945 рок≥в. ≤н≥ц≥аторами й орган≥заторами ц≥Їњ в≥йни проти свого народу були московськ≥ "вожд≥" —тал≥н, ћолотов,  аганович, њхн≥ попл≥чники в ”крањн≥  ос≥ор, ѕостишев, „убар та безв≥дмовн≥ виконавц≥ њх вол≥ на ѕрилуччин≥ –обенко, √речка, —тефан≥вський.

2. √олодомор на ѕрилуччин≥

¬с≥ 60 рок≥в п≥сл¤ 1933-го, в≥домост≥ про страшний голод ≥ незл≥ченн≥ його жертви перебували п≥д с≥мома печат¤ми. ѕро нього заборон¤лос¤ нав≥ть згадувати. Ћюди були наст≥льки зал¤кан≥, що нав≥ть зараз багато з тих, хто пережив голод не хочуть згадували про нього. Ћюди й дос≥ бо¤тьс¤! Ѕо¤тьс¤ того, щоб були обнародуван≥ ≥мена њхн≥х р≥дних, ¤к≥ померли в≥д голоду, чи були репресован≥ у т≥ часи.

“а ¤к би там не було, ≥стор≥¤ з часом все розставила по своњх м≥сц¤х, кат≥в назвала катами, жертв - жертвами ≥ поставила перед вс≥ма нами нев≥дкладне завданн¤ - ви¤вити ≥мена кожного, хто загинув в≥д голоду, в кожному, бодай найменшому хутор≥, в кожному сел≥, в м≥ст≥. ѕам'¤ть цих великомученик≥в треба ув≥чнити так, ¤к свого часу ув≥чнили загиблих у останн≥й в≥йн≥.

¬ ѕрилуках, на одному з зас≥дань ком≥с≥њ по ув≥чненню пам'¤т≥ жертв голодомору автор цих р¤дк≥в подав своЇр≥дну, не схожу з ≥ншими ≥дею про спорудженн¤ пам'¤тника, йдетьс¤ про нин≥ не ≥снуючу церкву ¬с≥х —в¤тих. ≤стор≥¤ њњ така: перв≥сна дерев'¤на церква на м≥ському кладовищ≥ показана ще на старовинних планах XVIII стол≥тт¤. ≤снувала вона й у перш≥й половин≥ XIX стол≥тт¤. ¬ 1831 роц≥ в ѕрилуках трапилас¤ гранд≥озна пожежа, ¤ка майже повн≥стю знищила ц≥ле м≥сто. ћ≥сцевий ≥сторик зазначав: "ѕожар этот был таким великим бедствием дл¤ города, что только через двадцать с лишним лет он успел снова хорошо отстроитьс¤ и прин¤ть приличный вид города". ” цю пожежу вигор≥ли майже вс≥ дерев'¤н≥ буд≥вл≥, а ось церковка на кладовищ≥ вц≥л≥ла, бо знаходилась в≥ддал≥к в≥д м≥ських буд≥вель, в п≥вденно-сх≥дному кутку кладовища, виход¤чи на вулицю  отл¤ревського. ” 1840-х роках ѕрилуки почали ≥нтенсивно забудовуватись за новим, затвердженим 21 червн¤ 1840 року самим рос≥йським ≥мператором ћиколою ≤ планом. ≤ уже через 15 рок≥в п≥сл¤ пожеж≥ в м≥ст≥ нал≥чувалос¤ 7 кам'¤них ≥ 1134 дерев'¤н≥ будинки, 4 кам'¤н≥ та 2 дерев'¤н≥ ÷еркви.

” цей же час в ѕетербурз≥ проектують на замовленн¤ м≥ста ѕрилук кам'¤ну церкву ¬с≥х —в¤тих дл¤ м≥ського кладовища. ¬идно дерев'¤на церква стала зовс≥м уже старою ≥ њњ треба було зам≥нити. ¬с≥ витрати на њњ побудову уз¤в на себе один з найшановн≥ших прилучан купець јндр≥й јндр≥йович „айк≥н. √адаю, що пр≥звище його все ж було „айка, а зм≥нилос¤ воно через те, що наш≥ м≥сцев≥ купц≥ мали т≥сн≥ стосунки з рос≥йськими торговими ф≥рмами й домами, та й вс¤ оф≥ц≥йна документац≥¤ того часу велас¤ виключно на рос≥йськ≥й мов≥, ось через це й ставали прилучани —ухоноси - —ухоносовими, Ўкурати Ўкуратовими, ƒеди - ƒед≥ними, а „айки „айк≥ними, ≥ таких приклад≥в безл≥ч.

«апроектована церква була у модному на той час "русско-византийскому" стил≥, ¤кий у царськ≥й –ос≥њ був проголошений оф≥ц≥йним, нац≥онально-патр≥отичним. ÷ей стиль з його помпезн≥стю ≥ удаваною величн≥стю був до смаку рос≥йським кап≥тал≥стам ≥ купц¤м, банк≥рам ≥ м≥льйонерам. Ѕудували в цьому стил≥ не т≥льки церкви, а й палаци, банки ≥ нав≥ть фабричн≥ корпуси.

” наших кра¤х б≥льше полюбл¤ли класичний стиль, що прийшов на зам≥ну пишному бароко. Ќайкращими зразками цього стилю на ѕрилуччин≥ були споруди початку XIX стол≥тт¤ садиба •алаіана в —окиринц¤х, ”спенська церква в Ћиновиц≥, ¬ознесенська церква в –адьк≥вц≥, собор –≥здва Ѕогородиц≥ в ѕрилуках.

ѕрилучанам не сподобавс¤ петербурзький проект новоњ церкви, але ж в≥н був затверджений у найвищих ур¤дових ≥нстанц≥¤х ≥ його треба було виконувати. «араз т≥льки можна здогадуватись, ¤к не побо¤вс¤ ще досить молодий прилуцький купець јндр≥й „айк≥н на св≥й страх ≥ ризик порушити цей проект. ÷еркву побудували у 1847 роц≥ точно по плану, але зовн≥шн≥й вигл¤д був повн≥стю зм≥нений. «ам≥сть "в≥зант≥йського" купола, колонок ≥ п≥л¤строчок з "кучер¤вими" кап≥тел≥¤ми невизначеного стилю, буд≥вл¤ була декорована строгими класичними портиками, ст≥ни розчленован≥ стрункими п≥л¤страми, завершував споруду круглий барабан з нап≥всферичним куполом. ÷ерква з'Їднувалас¤ з ошатною дзв≥нничкою. —поруда, зведена руками прилуцьких майстр≥в вийшла напрочуд гарна ≥ чимось нагадувала м≥ський собор, побудований у 1806-1817 роках, до ¤кого в ѕрилуках уже звикли.

 оли у 1920-1930-х роках почалас¤ страх≥тлива руйнац≥¤ церков ≥ монастир≥в ≥ нищенн¤ рел≥г≥њ, церковка ¬с≥х —в¤тих чудом висто¤ла. якось мабуть соромно було п≥дн¤ти руку, бо в н≥й перед похованн¤м встановлювали труну з неб≥жчиком ≥ там в≥дправл¤ли похоронний обр¤д. ј вже тод≥, коли закрили вс≥ церкви, вона залишалас¤ Їдиною д≥ючою на все м≥сто. јле прийшла й до нењ черга. ƒесь в роки голодомору й найт¤жчих репрес≥й закрили ≥ цю останню. ј щоб не залишити н≥¤коњ над≥њ в≥руючим, зруйнували њњ повн≥стю ≥ роз≥брали по цеглин≥. «алишилась на њњ м≥сц≥ (купа битоњ цегли, а пор¤д вц≥л≥в будиночок-сторожка ≥ хв≥ртка).

ѕовертаючись до початку розпов≥д≥ хочу нагадати, що вс≥ прилучани, ¤к≥ померли в≥д голоду в 1932-1933 роки похован≥ на старому кладовищ≥, жертвою свав≥лл¤ тих же час≥в Ї ≥ сама церква ¬с≥х —в¤тих. ќтже пропонуЇтьс¤ таке: в дн≥ вшануванн¤ пам'¤т≥ жертв голодомору, ¤к≥ в≥дбудутьс¤ у вересн≥ 2004 року на м≥сц≥ де сто¤ла церква, в центр≥ кладовища треба встановити високий дубовий хрест, а на камен≥ б≥л¤ нього зробити пам'¤тний напис про те, що на цьому м≥сц≥ буде в≥дбудована церква ¬с≥х —в¤тих. ÷еркву треба в≥дновити у перв≥сному вигл¤д≥ по ≥снуючому проекту 1840-х рок≥в ≥ зробити њњ д≥ючою дл¤ в≥руючих, що живуть у цьому район≥, а на њњ ст≥нах пом≥стити мармуров≥ дошки з ≥менами загиблих. ƒумаЇтьс¤, що це був би найкращий пам'¤тник жертвам голодомору ≥ було б на користь люд¤м, а найголовн≥ше тим самим вдалос¤ б зберегти старе кладовище цей своЇр≥дний пантеон, ≥сторико-мемор≥альну пам'¤тку. Ќайактивн≥шу участь у в≥дбудов≥ церкви прийн¤ли б в≥руюч≥ прилучани, ¤к≥ живуть в район≥ нового ринку, вокзал≥в, меблевого комб≥нату. —вого часу одна людина - за своњ кошти побудувала дл¤ всього м≥ста церкву, то невже зараз вс≥м м≥стом не можна њњ в≥дновити? «вичайно, дл¤ цього потр≥бний буде час ≥ не малий.

√олодомор на ѕрилуччин≥

–≥к 1933, липень. ’рон≥ка под≥й. √олодомор продовжував свою переможну ходу по безмежних просторах –ад¤нського —оюзу, в ¤кому саме зараз, н≥би н≥чого й не трапилось, урочисто в≥дм≥чали 10-р≥чч¤ рад¤нськоњ конституц≥њ. —трашною пересторогою звучать у той час злов≥сн≥ слова головного орган≥затора голодомору —тал≥на: "—–—– Ї живий прообраз майбутнього об'Їднанн¤ "народ≥в у Їдиному св≥товому господарств≥", њм, бачте, мало вже було м≥льйонних жертв у своњй держав≥, вони вже заз≥хали на ц≥л≥с≥нький св≥т.

ѕрийшла довгождана пора дл¤ хл≥бороба - на пол¤х ”крањни заколосилис¤, наливалис¤ молодою силою хл≥ба, ” вс≥х, хто ще до цього часу вижив зажевр≥лась примарна над≥¤. ¬есною ≥ на початку л≥та б≥льше н≥ж в≥д голоду помирали в≥д шлункового отруЇнн¤ ≥ чи не найб≥льше страждали виснажен≥ вкрай д≥ти. Ќе п≥ддаючись н≥ на ¤к≥ вмовл¤нн¤ старших вони набивали пуст≥ шлунки зеленню: молодою рогозою, зеленими ¤блуками, грушами, а пот≥м корчилис¤ в≥д смертельноњ р≥зачки й помирали в страшних муках.

ј на ѕрилуччин≥ у цей час йшла "розбудова й зм≥цненн¤ соц≥ал≥стичного с≥льського господарства". ќсобливо старалис¤ у ц≥й розбудов≥ посланц≥ парт≥њ з м≥ста, њм треба було оправдати високу дов≥ру. —екретар √олуб≥вського партосередку ћохнач так орган≥зував роботу, що колгоспники сам≥ на себе "вз¤ли зобов'¤занн¤" виходити на роботу о 4-й годин≥ ноч≥ й працювати доп≥зна, тобто - поки св≥тить сонце. ƒо такого мабуть не додумавс¤ жоден рабовласник чи кр≥посник. јдже ж вс≥м здавна в≥домо, що нав≥ть робоча худоба повинна мати добрий корм ≥ в≥дпочинок. ј тут люди, та ще й знесилен≥ тривалим, пост≥йним недоњданн¤м.

ћабуть "дос¤гненн¤" ћохнача не давали спати ще одному "новатору" - секретарев≥ ¬алк≥вського партосередку ¬овку. ÷ей почав виган¤ти на сад≥нн¤ квасол≥ виснажених голодних ж≥нок. “а поки б≥гав з кутка в куток, з хати до хати, минуло майже п≥вдн¤. «мучен≥ ж≥нки, ледь т¤гнучи ноги, добиралис¤ до пол¤. ќдн≥ прийшли о сьом≥й годин≥, ≥нш≥ о дев'¤т≥й, а були так≥, що й оп≥вдн≥. “≥, що прийшли ран≥ше, в≥дпочивали, витративши вс≥ сили на дорогу, чекали, коли з≥йдетьс¤ вс¤ бригада. Ќе допомагало н≥чого, н≥ лайка начальства, н≥ орган≥зац≥¤ ланок, н≥ встановлен≥ норми. “од≥ когось з кер≥вник≥в "ос≥нила" ≥де¤ годувати тих, хто працюватиме ц≥лий день ≥ виконуватиме норму. ≤ що ж ви думаЇте, справа п≥шла вгору, та ще й ¤к! Ќещасн≥, опухл≥ в≥д голоду ж≥нки почали "виконувати й перевиконувати норми". —працював природний ≥нстинкт самозбереженн¤.

Ѕули, хоча й поодинок≥, зовс≥м протилежн≥ факти, коли люди, маючи в руках владу, допомагали сел¤нам вижити йшли задл¤ цього нав≥ть на самопожертву. —аме дл¤ таких людей оф≥ц≥йна пропаганда знайшла зневажливу, принизливу кличку - "шк≥дники". як це не парадоксально, але ¤кщо десь в документах, чи в прес≥ тих час≥в зустр≥чаЇш пр≥звище людини з ц≥Їю кличкою вважай, що натрапив на пор¤дну, чесну, а то й героњчну людину. ўоб довести це, приведу лишень один, здавалос¤ б незначний випадок. —ело ¬исоке завжди славилос¤ високими врожа¤ми тютюну. “ому й в≥дводили п≥д цю культуру найкращ≥ земл≥. ÷ього року правл≥нн¤ колгоспу вид≥лило тютюнов≥ плантац≥њ п≥д городи колгоспникам, бо на ц≥ городи була Їдина над≥¤. ’то матиме городину, той уже не помре з голоду. ѕро ц≥ справи в райком допов≥в секретар м≥сцевого партосередку √альпер≥н. –озправа була швидкою й безкомпром≥сною - голову й р≥льника колгоспу, ¤к "шк≥дник≥в", з роботи зн¤ли, заарештували й в≥дправили до суду. “аку ж "помилку", але вже сам партосередок допустив у ѕереволочн≥й. ≤ ц≥ теж стали "шк≥дниками".

∆дали з над≥Їю нового урожаю прост≥ люди, та не др≥мали й њх кривдники. √азети того часу р¤сн≥ють ≥стеричними закликами громити куркул≥в ≥ п≥дкуркульник≥в, ворог≥в ≥ шк≥дник≥в, не давати њм жодноњ зернини. ќсновним гаслом було: "виконати першу запов≥дь - моб≥л≥зувати вс≥ сили на терм≥нову здачу хл≥ба держав≥!". ÷ей же мотив звучить ≥ у в≥дозв≥ другого обласного з'њзду колгоспник≥в-ударник≥в - не допустити тор≥шн≥х помилок у хл≥бозагот≥вл≥ й з першого обмолоту орган≥зувати вивозку хл≥ба на зсипн≥ пункти. “е, що у 1932 роц≥ не зум≥ли до зернини в≥д≥брати хл≥б у сел¤н вважалос¤ помилкою. Ќин≥ ж все було поставлено так, щоб хл≥б не затримуючись в колгосп≥, пр¤мо з пол¤ вивозивс¤ ≥ здававс¤ держав≥.

” цей час була проведена ще одна запоб≥жна акц≥¤. "ѕравда ѕрилуччини" тих дн≥в писала: "щоб установити справжн≥ розм≥ри врожаю хл≥ба ≥ викрити намаганн¤ обдурити державу, цього року в колгоспах провели обл≥к врожаю на корен≥ та контрольне збиранн¤". ƒл¤ цього були утворен≥ спец≥альн≥ бригади, укомплектован≥ з член≥в парт≥њ, перев≥рених ≥ затверджених пол≥тв≥дд≥лами ћ“—, ¤к≥ користувалис¤ спец≥альною ≥нструкц≥Їю ÷  ¬ ѕ(б). ÷≥ бригади, п≥д нагл¤дом член≥в бюро райкому провели контрольний зб≥р хл≥ба, обл≥к, перевозку, молотьбу, зважуванн¤ й в≥двантажуванн¤.

“ож мороки було з цим урожаЇм хоч в≥дбавл¤й. ј тут ще й живуч≥ одноос≥бники, ¤к њх не виморювали, ¤к не л≥кв≥довували, а вони все ж не вс≥ вимерли, та ще й виростили на своњх латках с¤кий-такий хл≥б, його ж у першу чергу треба було в≥д≥брати! ћ≥сцева преса писала "з самого початку жнив не дати класовому ворогу розбазарювати хл≥б та поховати його в ¤мах, ¤к це було минулого року. —≥льради повинн≥ вз¤ти п≥д св≥й безпосередн≥й контроль охорону врожаю, збиранн¤ й обмолот та вивезенн¤ хл≥ба на зсипн≥ пункти. “реба р≥шуче вижити минулор≥чну практику - прикр≥плюванн¤ член≥в с≥льрад до кутк≥в та двадц¤тихаток. “реба вид≥лити член≥в с≥льрад ≥ прикр≥пити њх до невеликих д≥л¤нок, пор¤д розташованих пос≥в≥в 8-10 одноос≥бних господарств".

15 липн¤ в ѕрилуках проходив сльот одноос≥бник≥в. ¬иступали штатн≥ оратори, закликали, проголошували, зал¤кували, а люди сид≥ли й мовчали, вороже зиркаючи з-п≥д лоба, њх закликали виступати, а вони вперто мовчали, ≥ ось, серед н≥мотного залу п≥двелас¤ б≥дова молодиц¤ Ѕорисенкова з —тароњ “арнавщини.

≤ вже д≥сталос¤ вс≥м - ≥ кер≥вникам, ≥ колгоспам, ≥ держав≥, а п≥д к≥нець ще й вихопилос¤ - жодноњ зернини не дам держав≥ доки не нагодую своњх д≥тей, доки не забезпечу свою с≥м'ю до нового урожаю! Ќещасна ж≥нка! ўо скоњли з нею ≥ з њњ родиною, про це можна лишень здогадуватис¤. ј газета пов≥домила, що "зл≥т з ус≥Їю р≥шуч≥стю й одностайно засудив цей куркульський "вступ". ≤ дал≥ - "парт≥¤ ≥ ур¤д буде жорстоко карати вс≥х тих, хто аг≥тац≥Їю ≥ своњми д≥¤ми зриватиме хл≥боздаванн¤ держав≥ по одноос≥бному сектору".

“ак, багато мороки у "кер≥вних товариш≥в" було з новим урожаЇм. —аме в цей час почалас¤ нова епопе¤ з "парикмахерами", не з спец≥ал≥стами-перукар¤ми, а саме з "парикмахерами". Ѕо саме так тод≥ з≥ злою ≥рон≥Їю називали голодних людей, ¤к≥ виходили на колгоспн≥ пол¤ поживитис¤ ще не дозр≥лим хл≥бом.  олоски зр≥зували ножами, ножиц¤ми, серпами, а то й зривали голими руками. „и не найперш≥ "парикмахери" з'¤вилис¤ в √олуб≥вц≥, дал≥ - в Ћутайц≥. ј пот≥м все б≥льше й б≥льше. ¬ Ќов≥й “арнавщин≥ сп≥ймали на гар¤чому й витрусили 18 фунт≥в зр≥заних колоск≥в жита у "розкуркуленоњ куркульки" ћарус≥ ћакаренко, а "п≥дкуркульницю" ѕараску ’алдай, з цього ж села, "сп≥ймали" в њњ власн≥й хат≥, коли вона товкла в ступц≥. ≈ск≥з до картини художника "«елене зерно", щоб нагодувати голодних д≥точок "куркульський агент" з  ан≥вщини ƒенис ”шенко попавс¤ з ц≥лою торбою колоск≥в на колгоспному пол≥. ¬с≥х њх щедрою рукою над≥лив "народний" судд¤ √лейх: ћарус¤ ћакаренко загрим≥ла аж на чотири роки в "далек≥ табори —–—–" та ще й на 2 роки у висилку за меж≥ ”крањни. ÷е десь приблизно по року каторги за к≥лограм зелених колоск≥в. ѕараска ’алдай отримала три роки тих же табор≥в ≥ три роки висилки, а ƒенис ”шенко - 4 роки табор≥в ≥ 3 роки позбавленн¤ виборчих прав.

"ѕравда ѕрилуччини" тих дн≥в кричала, захлиналас¤ чорними заголовками: "« ус≥Їю сувор≥стю революц≥йного права карати розкрадач≥в колгоспного врожаю", "Ѕ≥льшовицький вогонь проти нос≥њв куркульсько-шк≥дницьких д≥й", "ѕ≥днести лють колгоспник≥в проти розкрадач≥в соц≥ал≥стичного врожаю, не дати злод≥¤м ≥ шк≥дникам жодноњ зернини". ј "шк≥дники", ¤к заг≥пнотизован≥, знаючи про страшну кару за т≥ нещасн≥ колоски, нехтуючи самим житт¤м, все йшли ≥ йшли в хл≥ба. √олод був сильн≥ший за все. ћабуть хто не спробував цього, той ≥ не зможе ос¤гнути у повн≥й м≥р≥ той страшний, безт¤мний стан людини, коли зникають вс≥ ≥нш≥ почутт¤ й у затуманен≥й св≥домост≥ довбаЇ мозок одне в≥дчутт¤ - њсти, њсти, њсти... «асинаЇш голодний, немов впадаЇш в забутт¤ ≥ в≥дразу ж починаЇш щось њсти, а пот≥м схоплюЇшс¤ й душать г≥рк≥ сльози, що це лише сон, а ти вже давно н≥чого не њв. ј ¤к т¤жко, ¤к г≥рко було матер¤м чути безк≥нечне скигл≥нн¤ голодних д≥ток: "ма, дай њсти, ма, хочу њсти!". ≤ так з ранку до вечора, ≥ так кожного дн¤. ѕлакали нещасн≥ наш≥ матер≥, скрип≥ли зубами й стискали жилав≥ кулаки наш≥ батьки. Ќе дай Ѕоже б≥льше н≥кому й н≥коли не зазнати тих в≥дчутт≥в.

ћасовими стали випадки крад≥жки колоск≥в у прим≥ському, так званому Ѕроваро-ƒанчиковому колгосп≥, у колгоспах Ћаданськоњ с≥льради. ¬ ѕодищах сп≥ймали з колосками Ѕ≥лецького з дружиною, њх обох виключили з колгоспу, в Ѕ≥лошапках попавс¤ …осип ’уденко, цього вже не пожал≥ли, дали йому 6 рок≥в табор≥в ≥ позбавили на 2 роки прав. ј ось у колгосп≥

≥м. —тал≥на села яблун≥вка ставс¤ такий випадок: люди, йдучи полем з роботи, потихеньку зривали колоски й ховали хто куди м≥г - чолов≥ки в кишен≥, ж≥нки - за пазуху. якась п≥дла душа вистежила ≥ донесла. ƒругого ж дн¤, а це було 25 липн¤, њх уже зустр≥чали на околиц≥ села. ѕочавс¤ поголовний, безсоромний трус. ” кого знайшли дв≥-три жмен≥ тих нещасних колоск≥в, а в кого й по 2-3 к≥лограми. ќперативно, на другий день п≥сл¤ цього випадку вже й постанова райкому була тут ¤к тут. √олов≥ Ќетребку й парт≥йному секретарев≥ ћоскаленку оголосили сувору догану за "недостатню класову пильн≥сть до класового ворога", а прокуроров≥  рицькому доручили (чи надавали) "терм≥ново прит¤гти до суду винних в орган≥зац≥њ крад≥жки хл≥ба ≥ застосувати до них закон ур¤ду в≥д 7 серпн¤ 1932 року. ¬инних судити в яблун≥вц≥". “обто, ц≥ люди вже були приречен≥, райком уже гарантував њм неблизьку дорогу до знаменитих стал≥нських "далеких табор≥в —–—–", тих табор≥в, що ¤к ненажерливий молох глитали й перемелювали людей - сотн≥, тис¤ч≥, м≥льйони людей, вина ¤ких була лише та, що вони не хот≥ли вмирати голодною смертю, ≥ продовжували ч≥пл¤тис¤ за житт¤.

ј то ще ось такий випадок. ¬ сел≥ ƒубовому √ањ колгоспники ‘ед≥р —тепанович —ереда ≥ як≥в √натович —≥м'¤чко зат¤гли в жита саморобн≥ жорна, зривали й м'¤ли колоски, а пот≥м перемелювали зерно на борошно. «вичайно, багато намолоти таким робом не могли, бо все ж крадькома, все ж потай. —к≥льки тих колоск≥в намнеш руками? ≤ все ж на зат≥рку вистачало. “а не надовго. —п≥ймали на гар¤чому. —уд проходив пр¤мо в бригад≥. Ќа довг≥ в≥с≥м рок≥в засудили —ереду ≥ на п'¤ть - —≥м'¤чко. ѕреса пов≥домила: "понад 400 колгоспник≥в, що були на суд≥, з задоволенн¤м зустр≥ли вирок ≥ зобов'¤залис¤ вище п≥днести класову пильн≥сть, краще охорон¤ти врожай ≥ достроково виконати хл≥боздаванн¤ держав≥". як ще не написали, що —ереда й —≥м'¤чко теж з задоволенн¤м зустр≥ли цей вирок!

¬се це були особист≥ трагед≥њ окремих людей, ¤к≥ засл≥плен≥ голодом, ¤к метелики нестримно лет≥ли на вогонь ≥ згорали. ¬они, мабуть, ≥ д≥¤ли нап≥всв≥домо. Ќу що могла допомогти ота н≥кчемна жменька борошна з вкрадених колоск≥в? ј ось чи були у той час, страшний час, так≥, хто св≥домо йшов на самопожертву заради житт¤ ≥нших людей ≥ не лише своњх близьких? Ќевже назавжди були утрачен≥ в≥ков≥ традиц≥њ украњнц≥в? јдже не вигадкою Ї те, що ще наш≥ предки-козаки вважали за честь загинути в бою за товариство, а чи ризикуючи власним житт¤м виручати побратим≥в з бусурманськоњ невол≥. ј ск≥льки наших славних ватажк≥в, тих, що вбол≥вали за народ, поклало своњх буйних гол≥в п≥д кат≥вську сокиру, ск≥лькох погнали до —иб≥ру? “а н≥, люди, ¤кщо вони д≥йсно люди, а не н≥кчемн≥ "гвинтики", завжди ними й залишалис¤, нав≥ть у найб≥льш≥й скрут≥. ќсь лишень один приклад того в≥копомного 1933-го.

Ќеподал≥к в≥д села —ерг≥њвни був колись старовинний, багатий хут≥р Ўейгус≥в або Ўейгус≥вський. ѕот≥м у ньому створили колгосп, головою ¤кого був добрий господар ≥ чесна, щира людина ≤ван √ригорович  упр≥Їнко. ѕарт≥йним секретарем на хут≥р прислали з ѕрилук начальника цеху суконноњ фабрики √. Ћ. ‘р≥дк≥на. ÷ей просто махнув на все рукою - хаз¤йнуйте, ¤к знаЇте, ¤ в цьому н≥чого не розум≥ю. ’одив голова по хутору, ¤к примара, дивл¤чись у землю, не м≥г уже бачити зведен≥ до нього з мольбою голодн≥ оч≥ хутор¤н. ўо в≥н м≥г зробити? ’≥ба що нагодувати цих людей, а самому пот≥м йти на кару, чи може й на саму смерть? ¬иходив на поле, милувавс¤ ще недозр≥лими хл≥бами ≥ роздумував. якщо людей не п≥дтримати зараз вони не витримають, хут≥р просто вимре повн≥стю. –оздумував не довго, а вже пот≥м вир≥шивши, н≥ на крок не в≥дступав в≥д задуманого. —початку умовив зав≥дуючого виробничою д≥льницею яблун≥вськоњ ћ“— ќлекс≥¤ јндр≥йовича ќнищенка ≥ механ≥ка ‘едора —идоренка. ѕот≥м разом вз¤лис¤ до д≥ла, ¤ке без переб≥льшенн¤ можна вважати подвигом заради спас≥нн¤ житт¤ своњх земл¤к≥в. ¬они скосили 300 квадратних сажн≥в зеленого жита, намолотили з нього 13 пуд≥в хл≥ба ≥ роздали його приреченим на голодну смерть люд¤м. “≥льки й встигли. ÷е було нечуваним зухвальством. –айком в≥дреагував блискавично. ¬ постанов≥ бюро цих людей назвали куркульською агентурою, зрадниками, њх виключили з парт≥њ ≥ в≥ддали до суду. ƒл¤ проведенн¤ сл≥дства прокурору надавали всього лишень дв≥ доби. “а й до чого те сл≥дство, коли н≥хто н≥ в≥д чого й не в≥дмовл¤вс¤. ¬се було зроблено чесно й в≥дкрито.

—уд в≥дбувс¤ в —ерг≥њвц≥. ¬с≥м трьом  упр≥Їнку, ќнищенку й —идоренку розд≥лили пор≥вну: по 10 рок≥в позбавленн¤ вол≥ в далеких таборах —–—–, по 5 рок≥в висилки, та по 5 рок≥в поразки в правах. ¬важай, що по 20 рок≥в кожному! Ќав≥ть "свого" ‘р≥дк≥на не пожал≥ли: "дали" йому 5 рок≥в табор≥в, 3 роки висилки ≥ 3 роки поразки в правах. «а те, що знав та вчасно не про≥нформував. ќсь так розправилис¤ над людьми. ј преса пов≥домила: "на розгл¤д≥ судовоњ справи було 400 колгоспник≥в ≥ труд¤щих одноос≥бник≥в. ¬они ≥з задоволенн¤м зустр≥ли вирок пролетарського суду, ¤кий з ус≥Їю сувор≥стю революц≥йного права покарав класових ворог≥в ≥ њхню агентуру, що намагалис¤ з≥рвати збиранн¤ врожаю ≥ хл≥боздаванн¤ держав≥".

Ќин≥ у багатьох м≥стах ≥ селах нашоњ держави, в пам'¤ть про жертви голодомору 33-го встановлюють пам'¤тники. ¬ основному це хрести, ¤к≥ ставл¤ть на м≥сц¤х масових поховань жертв. ћабуть це в≥рно, бо саме хрест символ≥зуЇ роз≥п'¤ту, замучену ”крањну. ≤ все ж, вважаю цього недостатньо. ”же зараз, через 60 рок≥в, у багатьох наших спустошених малолюдних селах майже не можливо встановити ≥мена загиблих у т≥ роки. ј що вже говорити про села ≥ хутори в≥д ¤ких ≥ сл≥ду на земл≥ не залишилось. ≤мена загиблих треба знати обов'¤зково, щоб пам'¤ть про них передати наступним покол≥нн¤м ≥ зберегти у в≥ках. ”в≥чнити пам'¤ть можна ≥ без значних матер≥альних затрат. Ќаприклад: ви¤вити ≥мена односельц≥в, ¤к≥ загинули в≥д голоду, викарбувати њх на кам'¤них плитах ≥ встановити на стеллах у центр≥ села, чи на кладовищ≥, а може й у церкв≥. јбо створити  нигу пам'¤т≥ й передати њњ на збер≥ганн¤ представников≥ влади на сел≥.

ј ось у —ерг≥њвц≥ все ж треба було створити пам'¤тник трьом земл¤кам-мученикам, ¤к≥, р¤туючи в≥д голоду людей, п≥шли на каторгу, а то й на погибель.

ћакаренко јнастас≥¤ ћиколањвна (1918 р.н., мешканка ѕрилук, вул. Ѕ-’м., б є25- колишн¤ жителька с. Ќова “ерновщина ѕрилуцького р-ну)

ћати мо¤ вступила до колгоспу з самого початку його заснуванн¤. ѕрацювала на ферм≥, св≥й зароб≥ток за р≥к роботи принесла в м≥шку на плечах. ÷е було зерно, ¤кого вистачило на к≥лька раз≥в спекти хл≥ба, ≥ то з дом≥шками картопл≥ ≥ буд¤ка. “ак заробл¤ли ≥ ≥нш≥ колгоспники. јле виходу в людей не було, бо ус≥х, хто не хот≥в ≥ти в колгоспи, висилали на ѕ≥вн≥ч ≥ в ≥нш≥ непридатн≥ дл¤ житт¤ м≥сц¤, њм прич≥плювалис¤ ¤рлики "п≥дкуркульник≥в", в≥дбиралос¤ останнЇ зб≥жж¤, висилали з села, садили у тюрми. —ела занепадали, сел¤ни були у безвиход≥. ѕроте на долю сел¤н державний апарат не звертав уваги. “ак, пам'¤таю, у 1932 р. було прийн¤то р≥шенн¤ про конф≥скац≥ю зерна. Ћюди ховали зерно у р≥зних сховищах, але його знаходили ≥ карали тих, хто не в≥ддавав добров≥льно. —ус≥да мого забрали у —иб≥р, бо знайшли у нього п≥вк≥ла жита. ¬ крањн≥ панував терор. ¬иживали б≥льше т≥ люди, ¤к≥ доносили на р≥дних ≥ близьких. —ел¤ни залишились без шанс≥в вижити.

Ќаступив страшний голод. ƒо березн¤ у нас ще було трохи картопл≥ та бур¤к≥в - пот≥м не стало ≥ цього. ћи пухли в≥д голоду. ” моЇњ матер≥ руки ≥ ноги були ¤к колодки. ћи њли м≥шанку ≥з рапсу ≥ лободи, млинц≥ з кропиви, а сковороду змащували сал≥долом. «бирали на пол≥ гнилу картоплю ≥ варили з нењ юшку.  оли виросли колоски варили њх. Ѕуло ≥ людоњдство. ѕор¤д з нами жила ж≥нка з 1 р≥чною дитиною. “о вона зварила њњ, з'њла, а пот≥м з≥йшла з розуму. «а зиму вимерло дуже багато людей. ¬мирали п≥д парканами, на пол≥, в холодних хатах. “ак було по вс≥й ”крањн≥. ÷е було не стих≥йне лихо, а зумисне п≥дготовлений голодомор.

” 1933 роц≥ —тал≥н, говор¤чи про п≥дсумки першоњ п'¤тир≥чки, за¤вив: "ћи безперечно дос¤гли того, що матер≥альне становище сел¤н пол≥пшуЇтьс¤ з року в р≥к. ” цьому можуть сумн≥ватис¤ лише запекл≥ вороги рад¤нськоњ влади. ∆ити стало краще, жити стало весел≥ше!" ѕ≥сл¤ таких за¤в н≥хто не м≥г висловити ≥ншу думку.

Ќатал≥¤ ѕетр≥вна ѕашкова (1909р.н., жителька с. ќбич≥в) померла.

ўе з початку весни зак≥нчилас¤ картопл¤. ј в далеких с≥м'¤х уже не було чого њсти. Ћюди њли усе, що можна було жувати. ¬арили кору дерев, њли трупи людей ≥ коней.

« приходом весни стало трохи легше - можна було њсти щавель, робити борщ з лободи, ≥ дуже смачн≥ оладки з кропиви. јле за зиму багато повмирали. ¬≥д мук смерть люди сприймали ¤к пор¤тунок. ƒо к≥нц¤ голодомор набув нечуваних розм≥р≥в. Ќаша сус≥дка зварила юшку з≥ своЇњ дочки, котра померла в≥д голоду. ¬мерлу корову, заховану ус≥м селом в старому сарањ, вс≥м селом ≥ оплакували. ј пот≥м стали роздирати м'¤со пр¤мо руками. ј в той час були введен≥ на кожну с≥м'ю велик≥ податки. —ел¤ни в≥ддавили останнЇ, а держава обкладала њх новими податками. ”с≥ бо¤лис¤ попасти в немил≥сть ≥ в≥ддавали все. Ќ≥чого б≥льше не було брати. Ѕув у нас сус≥д - “им≥ш ћихайло ¬олодимирович. ћав велику с≥м'ю - чотирьох син≥в ≥ двох дочок. ¬с≥ вони були дуже працьовит≥ ≥ ощадлив≥. јле завжди позичали хл≥б або картоплю тим сел¤нам, в кого не вистачало до нового врожаю, њхню с≥м'ю було причислено до куркул≥в ≥ вислано до —иб≥ру. я пам'¤таю ус≥ жител≥ села дуже сумували за ними. ’орош≥ ≥ добр≥ люди були. ѕот≥м до не докотилас¤ зв≥стка, що обидв≥ дочки ћихайла померли у —иб≥р≥.

ѕоух ћикола ќлександрович (1923р.н., житель с. ќльшана) ” нас в с≥м'њ було троЇ: ¤, мама ≥ батько.  оли мен≥ було с≥м рок≥в, почалос¤ розкуркулюванн¤ ≥ колектив≥зац≥¤. я дуже хот≥в, щоб мен≥ купили собаку, але вже тод≥ зрозум≥в що це неможливо. јле на моЇ восьми р≥чч¤ до хати заб≥г разом з татом гарний чорний пес. я назвав його ѕ≥ратом. ѕот≥м почавс¤ голод. ћи не мали чого њсти. ќдного дн¤ ¤ поб≥г на вулицю гратис¤. „ерез к≥лька годин повернувс¤ до хати ≥ побачив, що на печ≥ стоњть юшка. ≤ зв≥дки смачно до нест¤ми пахне м'¤сом. «годом до печ≥ п≥д≥йшов тато ≥ вз¤в нам поњсти юшки. я њв ≥ дивувавс¤, зв≥дки у нас м'¤со. ћама не њла. ¬она лежала на п≥длоз≥ у к≥мнат≥ з дуже бл≥дим обличч¤м.  оли тато прин≥с њй поњсти, вона кволо п≥двелас¤ ≥ промовила: " я не буду. Ќе можу. ¬ам з ћиколкою буде б≥льше. я не голодна." Ќа другий день у мене не стало мами. „ерез де¤кий час ¤ покликав ѕ≥рата, щоб дати ≥ йому трохи поњсти, але в≥н чомусь не приб≥г. ќдного дн¤ ми з батьком п≥шли купатись до р≥чки, бо треба ж було ¤кось ≥ митись. ¬ода ще була дуже холодна (бо це ранн¤ весна). јле не вода мене вразила ≥ залишила ≥ по цей час сл≥д у серц≥.

Ѕатько д≥став ≥з куртки мочалку. ўось пухнате, наче шерсть, ≥ чорне. я подививс¤ на те, що батько тримав у руках, пот≥м, не в≥р¤чи, повними сл≥з очима гл¤нув тату в оч≥. ≤ все зрозум≥в.

«розум≥в, зв≥дки ц¤ мочалка. «розум≥в, що ¤ њв за юшку. ј пот≥м, коли п≥др≥с, зрозум≥в, чого мама не могла њсти...

ѕашкова Ќатал≥¤ ѕетр≥вна згадуЇ с≥м'ю ≤вана Ќожки, що помер п≥д час голодомору.

.....” них було дл¤ с≥м'њ зовс≥м мало картопл≥ ≥ бур¤ка. «ерно, ¤к ≥ в ≥нших, в≥д≥брали на державний податок. “о вони картоплю ≥ бур¤ки не варили, а њли сирими. Ѕатько видавав на с≥м'ю к≥лька картоплин ≥ бур¤ка, а ≥нше не дозвол¤в ч≥пати ≥ тримав п≥д замком. ÷¤ с≥м'¤ вимерла ус¤ за один м≥с¤ць. —початку ходили пухлими, а пот≥м взагал≥ перестали виходити. –аз ¤ вийшла з двору ≥ побачила мертвого ≤вана б≥л¤ хв≥ртки.  оли почав з'¤вл¤тис¤ колос на хл≥бах, люди стали ходити на пол¤, хоч њх стерегли. –≥зали колоски, њли, приносили додому... “од≥ у нас в сел≥ стала найб≥льша смертн≥сть. ¬ийдеш ≥з двору, подивишс¤ навколо ≥ бачиш: то п≥д одним забором, то п≥д ≥ншим лежать люди з торбинками. Ўлунки не могли справитис¤ з величезним навантаженн¤м. “ак у нас вимерло б≥льше половини села. Ћюди бачили, що становище стало без вих≥дним, але н≥чого вд≥¤ти вже не могли. «апоб≥гати голодомору було можливо. ¬ище кер≥вництво знало про голодомор. јле, зам≥сть того щоб р¤тувати сел¤н, вс¤к≥ ком≥с≥њ витрушували з них все до останнього. ¬ кого вже н≥чого не було - карали за саботаж. ƒе¤к≥ села зовс≥м вимерли. “ак було по вс≥й ”крањн≥.

≤ нав≥ть у цей час держава продавала хл≥б за кордон. јле говорити ≥ нав≥ть думати про це заборон¤лос¤. Ћюди п≥ддавалис¤ репрес≥¤м...

«аключенн¤

ќтже, голод 1932-1933 pp. був найтраг≥чн≥шою стор≥нкою в ≥стор≥њ ”крањни 30-х рок≥в. …ого причинами пор¤д з природними факторами стали непосильн≥ дл¤ крањни надзвичайно висок≥ темпи ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, порушенн¤ тод≥шн≥м кер≥вництвом умов створенн¤ колгоспного ладу та насильницьк≥ методи колектив≥зац≥њ. ƒо негативних ¤вищ, ¤к≥ призвели до траг≥чних насл≥дк≥в, також сл≥д в≥днести низьку культуру землеробства, слабку технолог≥чну базу новостворюваних колгосп≥в через те, що р≥зко знизивс¤ валовий зб≥р зернових та ≥нших культур. Ќе останню роль в≥д≥грав невдалий експеримент з проведенн¤м адм≥н≥стративно-територ≥альноњ реформи в ”крањн≥ на початку 30-х рок≥в. Ќасл≥дком голоду 1932-1933 pp. стали глибок≥ соц≥альн≥, психолог≥чн≥ та демограф≥чн≥ травми, завдан≥ украњнському народов≥.

ќтже, пер≥оду 30-х рок≥в притаманна суперечлив≥сть в ≥стор≥њ украњнського народу. ѕозитивн≥ ¤вища усп≥шного економ≥чного розвитку химерно перепл≥талис¤ з формуванн¤м адм≥н≥стративно-командноњ системи з њњ деформованими методами розвитку економ≥ки, що ірунтувалис¤ на орган≥зац≥йно-примусових заходах та ор≥Їнтац≥Їю сусп≥льного виробництва на абстрактн≥ ≥нтереси держави. ѕор¤д ≥з розвитком ≥н≥ц≥ативи та щирого трудового ентуз≥азму мали м≥сце в≥дчуженн¤ основноњ маси виробничник≥в в≥д засоб≥в виробництва. —проби зд≥йснити кардинальн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ на сел≥ адм≥н≥стративно-командними методами призвели до траг≥чних насл≥дк≥в, у тому числ≥ до голоду 1932-1933 pp. та кризи у с≥льськогосподарському виробництв≥, ¤ка була подолана лише наприк≥нц≥ 30-х рок≥в. ”се це разом з жорстокими репрес≥¤ми гальмувало соц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ в республ≥ц≥. ѕодоланн¤ негативних ¤вищ вимагало надзвичайно великих зусиль ≥ напруженоњ прац≥ труд¤щих ”крањни.

¬икористана л≥тература

1. ¬ол¤ ќ. "ћор",   ., 1993 р.

2. "√олос ”крањни", 2002 р. 10.05.

3. "√рад ѕрилуки", 2002 р. 20.11. є47 с.12.

4. "ћолодь ”крањни", 2001 р. 6.12. с. 3-4.

5. "ћолодь ”крањни", 2002 р. 22.11.

6. "ѕрилуччина", 2002 р. 23.10. є83

7. "”р¤довий кур'Їр"., 2002 р. 8.11. є47 с.12.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz