Ќаукова характеристика проектованого ландшафтного заказника м≥сцевого значенн¤ "«олотн≥шино"  ременчуцького району ѕолтавськоњ област≥



“еритор≥¤ проектованого заказника розташоване в околиц¤х м. омсомольська. явл¤Ї собою природний комплекс лук≥в, заплавних водойм, л≥совоњ д≥л¤нки в понизз≥ заплави р.ѕсьол (л≥вий берег). ѕлоща проектованого заказника - 714,7 га.

«а геоботан≥чним районуванн¤м ц¤ м≥сцев≥сь належить до п≥вденноњ частини л≥вобережного л≥состепу (ќболонсько- обел¤цький геоботан≥чний район).

Ќайб≥льшу площу займають л≥сов≥ насадженн¤, розташован≥ по берегах р. ѕсьол. Ћ≥си представлен≥ переважно св≥тлими розр≥дженими насадженн¤ми топол≥ б≥лоњ ≥ чорноњ. ™ окрем≥ велик≥ стар≥ екземпл¤ри груш≥ дикоњ. ” п≥дл≥ску росте аморфа, р≥дше - гл≥д, др≥к фарб≥вний. ” трав'¤нистому покрив≥ переважають види, характерн≥ дл¤ сухих д≥л¤нок заплавних л≥с≥в: п≥дмаренник руський, аспарагус л≥карський, оман верболистий, жовтець багатокв≥тковий, верон≥ка довголиста, куколиц¤ б≥ла. Ќа сухих гал¤винах в≥дм≥чений очиток пурпуровий. Ќа лучних д≥л¤нках, ¤к≥ позбавлен≥ деревостану ≥ викошуютьс¤, масово ростуть типов≥ лучн≥ та псамоф≥тн≥ види: тонкон≥г вузьколистий, алте¤ л≥карська, рутвиц¤ проста, гадючник звичайний, гвоздика Ѕорбаша, пижмо звичайне.

Ќайб≥льш ц≥нною у науковому в≥дношенн≥ Ї лучна д≥л¤нка, м≥сц¤ми заболочена. ÷е типова частина гривистоњ заплави з слабо засоленими грунтами. “ому флора њњ специф≥чна ≥ р≥зноман≥тна.

¬ зв'¤зку ≥з гривистим характером заплави угрупованн¤ утворюють в рельЇф≥ еколог≥чний р¤д. Ќа найб≥льш знижених м≥сц¤х у видовжених заплавних водоймах ви¤влен≥ зарост≥ водних та прибережно водних рослин. ѕереважають зарост≥ рогозу вузьколистого, в значн≥й к≥лькост≥ зростають п≥вники болотн≥, на¤вн≥ жовтець отруйний, њжача гол≥вка пр¤ма, в≥дм≥чений мало поширений вид, характерний дл¤ цих умов - вод¤ний жовтець –≥она, трапл¤Їтьс¤ галоф≥тний вид - куга “абернемонтана. ¬ прибережних знижених смугах б≥л¤ цих водойм поширен≥ лучн≥ цинози, характер ¤ких вказуЇ на засоленн¤ грунт≥в. ƒом≥нуЇ осока, розставлена на ситник ∆ерарда. —еред вид≥в, що зростають тут, Ї види, властив≥ засоленим грунтам - тризубц≥ морський та болотний, алте¤ л≥карська, осока чорноколоса та болотн≥ види з широкою еколог≥чною ампл≥тудою, так≥ ¤к калужниц¤ болотна, жовтець повзучий, дзв≥нець малий, авран л≥карський. ¬ ц≥й смуз≥ вологих лук ви¤влен≥ р≥дк≥сн≥ види осок - осока двор¤дна, що утворюЇ фрагменти ценоз≥в, осоки пр¤мо колоса та дерниста, що зростають окремими куртинами.

Ќа перефир≥њ ц≥Їњ смуги практично по вс≥й д≥л¤нц≥ болота трапл¤ютьс¤ попул¤ц≥њ лучно-болотноњ орх≥дењ, занесеноњ до "„ервоноњ книги ”крањни" - зозулинц¤ болотного. ѕ≥д час досл≥джень в≥н зацв≥тав, був добре пом≥тний, його попул¤ц≥њ нараховували по 20 - 50 екземпл¤р≥в. ÷¤ д≥л¤нка Ї одним з найчисельн≥ших в област≥ м≥сцезнаходжень цього р≥дк≥сного виду, тому маЇ значну наукову ц≥нн≥сть.

Ќа плекатих п≥двищених гривах переважають види сухих лук - костриц¤ несправжньоовеча, подорожник ланцето видний, см≥лка татарська, кермек √мел≥на. ¬ ц≥й смуз≥ в≥дм≥чен≥ мало поширен≥ види - оман верболистий, кит¤тки под≥льськ≥. «агалом, флора гривисто-лучноњ д≥л¤нки Ї багатою ≥ р≥зноман≥тною.

Ќайб≥льш ц≥кавою у фаун≥стичному в≥дношенн≥ також сл≥д вважати лучну частину ландшафтного заказника з окремими заплавними водоймами. Ќа д≥л¤нках, ¤к≥ менше засвоЇн≥ в рекреац≥йному в≥дношенн≥, зустр≥чаютьс¤ заЇць с≥рий (луки) та ондатра (водойми). ≤з птах≥в на луках досить звичайн≥ чиб≥с, плиска жовта, чекан луговий. ѕоодиноко трапл¤лись чирок-тр≥скунок, травник та кул≥к-сорока (занесено до другого виданн¤ "„ервоноњ книги ”крањни"). Ќа луках в пошуках њж≥ ≥ часто з'¤вл¤лись зграњ шпак≥в та поодинок≥ гави.

ѕтахи, еколог≥чно пов'¤зан≥ з водоймами, були представлен≥ лискою, курочкою вод¤ною,а також такими очерет¤нками, ¤к велика с≥ра, чапл¤ мала б≥ла, кр¤чки - р≥чковий, чорний та б≥лощокий (останн≥й досить р≥дк≥сний, спорадично розповсюджений вид). «ал≥снену частину майбутнього заказника, незважаючи на значний рекреац≥йний прес, насел¤Ї пор≥вн¤но велика к≥льк≥сть птах≥в, в склад≥ ¤ких в≥дчуваЇтьс¤ переважанн¤ синантропних вид≥в. “ут дом≥нують гава та шпак, звичайний з¤блик, соловейко звичайний, ≥волга, сорока, синиц¤ велика, славка с≥ра, в≥вс¤нка звичайна. ¬ незначн≥й к≥лькост≥ трапл¤ютьс¤ в≥вчарик-ковалик, крутиголовка, а по гал¤винах - кур≥пка с≥ра.

«агалом, територ≥¤ проектованого заказника типова дл¤ рег≥ону ≥ р≥зноман≥тна в ландшафтному в≥дношенн≥. ¬ н≥й переважають р≥зн≥ елементи заплави, Ї чимало заплавних водойм.

Ѕ≥лка - р≥д гризун≥в родини б≥л¤чих. ѕонад 50 вид≥в, поширен≥ в л≥сах ™вропи, јз≥њ та јмерики; з них на ”крањн≥ - 1 вид (б≥лка звичайна), представлений 4 р≥зновидами: Ѕ. украњнська, Ѕ.  есслера, Ѕ.  арпатська, Ѕ. телеутка. ƒовжина т≥ла 20-29 см, хвоста - до 21,5 см. «деб≥льшого дв≥ч≥ на р≥к п≥сл¤ 35-40 денноњ ваг≥тност≥ самка народжуЇ 2-10 немовл¤т, живл¤тьс¤ жолуд¤ми, гор≥хами, шапинковими грибами, плодами, бруньками, полонами дерев тощо. ÷≥нний промисловий хутровий зв≥р.

“варири ≥ рослини заказника

¬оронов≥ - родина птах≥в р¤ду горобцепод≥бних. ѕоширен≥ в ™вроп≥ й јз≥њ. Ќа ”крањн≥ - 4 роди, 8 вид≥в: крук, ворона (с≥ра ≥ чорна), галка, грак, сорока, сойка, гор≥х≥вка. ѕтахи середнього й великого розм≥ру, з великим пр¤мим або трохи загнутим сильним дзьобом. ќперенн¤ здеб≥льшого темних (чорного, с≥рого) тон≥в з металевим блиском. ќсел¤тьс¤ в л≥сах, парках, садах. √н≥здо мост¤ть на деревах або на виступах скель. ” кладц≥ 3-8 ¤Їць. ∆ивл¤тьс¤ тваринною ≥ рослинною њжею. ќс≥л≥ птахи. Ѕ≥льш≥сть ¬оронових корисн≥.

√оробина - р≥д рослин родини розових. ƒерева й кущ≥, заввишки в≥дпов≥дно до 18 ≥ 3-5 м. ÷в≥те в травн≥. Ћистки чергов≥, черешков≥, лопатев≥ або перистоскладн≥, по краю зубчаст≥ з прилистками.  в≥тки двостатев≥ щитковидн≥ суцв≥тт¤. ѕлоди кул¤ст≥ чи грушовидн≥. ¬≥домо 84 види, поширен≥ у пом≥рн≥й зон≥ ѕ≥вн≥чноњ п≥вкул≥. ¬ колишньому —–—– дико ростуть 34 види, з них в ”крањн≥ - 8, багато вид≥в ≥нтродуковано; широко розвод¤ть ¤к плодову ≥ декоративну рослину; де¤к≥ види - л≥карськ≥ рослини. ѕлоди м≥ст¤ть 4-18% цукр≥в, ¤блучну та лимонну кислоти, дубильн≥ речовини, еф≥рну ол≥ю, в≥там≥н —; використовують дл¤ виготовленн¤ варенн¤, пастили, желе тощо.

ћиша польова, миша - р≥д гризун≥в родини мишачих. ѕоширен≥ в ™вроп≥ й јз≥њ. Ќа ”крањн≥ - миша польова звичайна. ƒовжина т≥ла њњ 10-12 см. ¬здовж хребта ч≥тка темна смуга. Ќасел¤Ї долини р≥чок, околиц≥ л≥су, а в л≥сов≥й зон≥ ≥ пол¤. ∆иве в норах. ћоже впадати в спл¤чку. 3-5 раз на р≥к самка народжуЇ по 2-10 мишен¤т. ∆ивитьс¤ нас≥нн¤м, корнеплодами, зеленню, комахам. Ўк≥дник.

ѕир≥й - р≥д рослин родини злакових. Ѕагатор≥чн≥ трав'¤нист≥ рослини, заввишки 50-70 см. ÷в≥те в червн≥-липн≥. —уцв≥тт¤ - пр¤мосто¤чий колос.  олоски 3-11 кв≥тков≥, сид¤ть на зарубках ос≥ колоса.  олосков≥ луски без к≥л¤, ланцетн≥ або довгаст≥, з 5-11 жилками, при основ≥ з поперечною борозенною. Ќижн¤ кв≥ткова луска ланцетна, без остюка, або з б≥льш-менш довгим остюком на спинц≥ з 5жилками. Ѕлизько 150 вид≥в поширен≥ у пом≥рних по¤сах обох п≥вкуль. ¬ ™вроп≥ - 58 вид≥в, в т.ч. на ”крањн≥ - 15 вид≥в. Ќа природних кормових уг≥дд¤х ѕир≥й - ц≥нна кормова рослина, на пол¤х, в садах ≥ на виноградниках - бур'¤н. Ќайб≥льше кормове значенн¤ маЇ ѕир≥й повзучий - кореневищна рослина, що утворюЇ стебло 50-110 см заввишки.  оренева система мичкувата. Ћистки л≥н≥йн≥. —уцв≥тт¤ - простий двор¤дний колос. ѕл≥д - зерн≥вка. ”творюЇ добр≥ травостоњ в заплавах р≥чок на лиманних земл¤х, перелогах тощо.

ѕолин - р≥д родини складноцв≥тих. Ѕагатор≥чн≥, р≥дше однор≥чн≥ трав'¤нист≥ рослини або п≥вкущ≥, заввишки 60-150 см. ÷в≥те в липн≥, жовт≥. Ћистки перисторозд≥льн≥ ≥нод≥ суц≥льн≥.  в≥тки др≥бн≥, з≥бран≥ в кошик. ѕл≥д - с≥м'¤нка. Ѕлизько 500 вид≥в, поширений переважно у ѕ≥вн≥чн≥й п≥вкул≥. ¬ ™вроп≥ - близько 250 вид≥в, з них в ”крањн≥ близько 20. «деб≥льшого бур'¤ни. як л≥карськ≥ рослини найб≥льше значенн¤ мають ѕолин цитварний - м≥стить салон≥н, що його використовують ¤к протигельм≥тний зас≥б; ѕолин г≥рний, настоњ та екстракти з листк≥в ¤кого застосовують дл¤ пол≥пшенн¤ травленн¤ (¤к бур'¤н поширений скр≥зь в ”крањн≥); ѕолин естрагон - пр¤на рослина; де¤к≥ види ѕолин (ѕолин звичайний, ѕолин австр≥йський, ѕолин польовий та ≥н.) використовують ¤к на пасовищ≥ рослини дл¤ овець, к≥з, коней. ƒо отруйних рослин належить ѕолин кримський, ¤кий м≥стить отруйну речовину таурицин. —еред ѕолину Ї декоративн≥ види.

–омашка - р≥д рослин родини складноцв≥тих. ќдно- ≥ двор≥чн≥ трав'¤нист≥ рослини з розгалудженими стеблами, заввишки до 40 см. ÷в≥те в червн≥-серпн≥. Ћистки перист≥ або дво¤ко-, тро¤коперисторозс≥чен≥. —уцв≥тт¤ - кошики з черипичастою обгорткою. ѕл≥д с≥м'¤нка. Ѕлизько 80 вид≥в поширена здеб≥льшого в —ередземномор'њ. ¬ ™вроп≥ - близько 10 вид≥в, в т.ч. на ”крањн≥ - 3, з них найпоширен≥ша –омашка л≥карська або аптечна, - однор≥чна запашна рослина заввишки до 50 см. –осте ¤к бур'¤н на в≥дкритих м≥сц¤х. «апроваджено в культуру ¤к л≥карську рослину. ¬ суцв≥тт¤х њњ еф≥рна ол≥¤, слизист≥, смолист≥ ≥ г≥рк≥ речовини, гл≥козиди тощо. Ќаст≥й суцв≥ть застосовуютьу медицин≥ ¤к пом'¤кшувальний, потог≥нний ≥ протизапальний зас≥б.

—иниц¤ - р≥д птах≥в родини синицевих. ¬≥домо 20 вид≥в, поширена в ™вроп≥, јз≥њ, ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥. Ќа ”крањн≥ - 7 вид≥в (синиц¤ велика, синиц¤ голуба, синиц¤ чубата та ≥н.). ƒовжина т≥ла синиц≥ 10-17 см., вага 8-22 г. ƒзьоб м≥цний, забарвленн¤ с≥ре або строкате, чорного, б≥лого, зеленкуватого та синього кольор≥в. —ел¤тьс¤ в л≥сах, парках ≥ садах. √н≥зда в дуплах дерев, щ≥линах спель ≥ буд≥вель, штучних гн≥здах. ” кладц≥ 7-13 ¤Їць; насиджуЇ самка 12-18 дн≥в. ∆ивл¤тьс¤ синиц≥ переважно комахами, взимку ≥ рослинною њжею.  орисн≥. ¬икопн≥ рештки —иниц≥ в≥дом≥ з антропогену.

—осна - р≥д рослин родини соснових. ќднодомн≥ в≥чнозелен≥ дерева до 50м заввишки (≥нод≥ пущ≥) з видовженими ≥ вкороченими пагонами. ÷в≥те в травн≥-червн≥. Ћистки (хво¤) пепильновидн≥, з≥бран≥ по 2-3 рок≥в. Ќас≥нини - гор≥шки з крипатками, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в шишках. ѕонад 100 вид≥в поширено переважно в пом≥рн≥й зон≥ ѕ≥вн≥чноњ п≥вкул≥. ¬ колишньому —–—– дикорослих близько 10 вид≥в, у т.ч. на ”крањн≥ дикорослих 6. Ќайпоширен≥ша —осна звичайна. ƒеревесину використовують ¤к буд≥вельний матер≥ал, паливо тощо. —осна звичайна - основна порода, з ¤коњ добувають живицю. « хвоњ одержують в≥там≥н —, еф≥рн≥ ол≥њ, в≥там≥нне борошно тощо. —осну звичайну використовують у полезахисних л≥сових смугах ≥ в садово-парковому буд≥вництв≥. « ≥нтродукованих вид≥в ран≥ше в значн≥й к≥лькост≥ висаджувалась у л≥сництвах ”крањни —осна Ѕанкса. ¬ парках ≥ л≥сництвах культивують —осну ¬еймутову.

 ќЌ¬јЋ≤я «'¬»„ј…Ќј –одина Ћ≥л≥йн≥.

” розпал≥ весни, коли вже дерева прикрасились зеленим молодим вбранн¤м, а птахи сп≥вають на вс≥ лади, починаЇ кв≥тувати королева л≥су -- конвал≥¤ звичайна. —воњми н≥жними, духм¤ними кв≥тками вона надзвичайно приваблюЇ, за що була здавна осп≥вана у в≥ршах, п≥сн¤х, романсах, зображена на картинах, лист≥вках, марках.

“ому, мабуть, важко знайти людину, ¤ка б не знала цю рослину з двома великими темно-зеленими ел≥птичними листочками та кв≥тконосним пагоном з китицею сн≥жно-б≥лих кв≥ток. ј восени серед пожовклоњ трави неспод≥вано дивують червон≥ кульки -¤годи, що приваблюють птах≥в ≥ зв≥р≥в - розповсюджувач≥в нас≥нн¤.

¬ ѕолтавськ≥й област≥ рослина зустр≥чаЇтьс¤ в широколист¤них л≥сах на водод≥лах, схилах балок, у заплавах р≥чкових долин. „асом утворюЇ суц≥льн≥ зарост≥ на значних площах (до 1 га). ќхорон¤Їтьс¤ в запов≥дних урочищах: яри-ѕоруба, ѕарасоцьке, ћгарська ≥ ћороз≥вська дач≥ у ¬орон¤нському заказнику, що в  отелевському район≥.

Ќа жаль, не вс≥ з нас навчилис¤ милуватис¤ красою в л≥с≥, та њњ обер≥гати. ƒл¤ цього сл≥д скр≥зь припин¤ти ≥ масовий зб≥р конвал≥њ, що дуже упов≥льно в≥дновлюЇтьс¤.

«ќ«”Ћ»Ќ≈÷№ ЎќЋќћќЌќ—Ќ»… –одина «озулинцев≥ ( . .———–; „. .”–—–).

¬идову назву рослина одержала через ориг≥нальну будову кв≥тки/пелюстки ¤коњ, за виключенн¤м губи, звернен≥ вгору ≥ складен≥ под≥бно шолому.  в≥тки бл≥дорожево-бузкового кольору з ароматом кумарину. √уба чотирилопатева; м≥ж середн≥ми лопат¤ми њњ знаходитьс¤ маленький шиловидний зубчик. √уст≥, цил≥ндричн≥, багатокв≥тков≥ суцв≥тт¤ м≥ст¤тьс¤ на верх≥вц≥ пр¤мосто¤чого стебла, в нижн≥й частин≥ ¤кого скупчен≥ досить велик≥ довгастоел≥птичн≥ туп≥ листки.

–озмножуЇтьс¤ корневими бульбами та нас≥нн¤м. –осте на перезволожених луках, на узл≥сс¤х та по л≥сових гал¤винах. ¬≥дом≥ лише стар≥ знах≥дки цього виду в околиц¤х ѕолтави. Ќа це в своњх прац¤х вказував —. ќ. ≤лл≥чевський (1928).

¬ раз≥ ви¤вленн¤ потребуЇ ≥ндив≥дуальноњ охорони з вид≥ленн¤м заказник≥в.



Ќа головну



—в≥т географ≥њ та туризму



Hosted by uCoz