Софіїівка
....Хто не бачив Софіївки
тієї, не має повної уяви про
те, як мистецтво впливає
на природу. Каміння й вода -
ось її багатство... Зайдеш,
не вийшов би вічно: всюди
прекрасно... Скрізь видно
геній смаку...
І.Довгорукий,
Мандрівник
... Прийшла пора цвітіння. Сади - у всьому білому. Ідеш по парку й просто п'янієш від цього аромату. У сонячну погоду, чи похмуру - ніколи не втомишся знаходити в Софіївці все нові й нові красоти. Здається, що парк спеціально для тебе увесь час міняє свій чарівний вигляд. І щоразу, уражений і натхненний, думаєш: як зуміли творці цього чуда впливати на людину й викликати в ньому глибокі й вдячні почуття?.. Влітку все цвіте й пахне. Мальовничі кущі бузку, каскадами не спадають з колон троянди. Тут і справді царство троянди. Вони цвітуть до самих заморозків. Прекрасна Софіївка й восени, одягнена "у багрець і золото". А взимку немов попадаєш у володіння андріївської Сніжної королеви: усе іскриться в променях сонця, дерева, покриті інеєм, блискають розсипом дрібних алмазів. Тиша. Лише зрідка чутний стукіт дятла, так пробують на морозі свої голоси синиці, сойки, сороки й інші птахи, що зимують у Софіївському парку. На верхньому й нижньому ставках прижилися білі й чорні лебеді, завезені з Підмосков'я. У прибережних заростях уже з'явилися чорні лебедята. А це значить, що лебедине сімейство й надалі буде поповнюватися.
Завжди, у будь-який час року прекрасна Софіївка! Піднебесся над нею незвичайно синє. Перед заходом воно здобуває особливий блиск, і царство зелені говорить про неземну красу. Тихо дзюрчить вода поблизу каменів - гігантів. Історія цих гігантів, так схожих на природні скелі, нагадує про долі кріпаків. Давно вже немає в нас Шереметьєвих, Потоцьких, Браницьких й інших титулованих магнатів. А народ вічний. Вічні його культура, його пісні й думи, утвори натхненного розуму й умілих рук. Високе мистецтво зодчих, садівників, художників, майстрів і понині дарує нам неповторне естетичне задоволення.
Кожний куточок парку овіяний міфами й легендами стародавньої Греції та Риму, пов'язаний з переказами та романтичними історіями про сімейне життя Потоцьких. З якого б ви боку не зайшли до парку, він скрізь прекрасний!
З якого боку не увійшли б ви у "Софіївку", вона постане перед вами в усій своїй величі.
Головний вхід у парк представлений двома баштами за зразком храму стародавньої римської богині сімейних оберегів і вогню Вести і Тіволі. Від головного входу простягається центральна мальовнича алея, обсаджена з обох боків столітніми тополями й каштанами. Зліва - Срібні струмки, вода в яких додає людям краси та розуму.
Головна алея приводить нас до павільйону Флори (у стародавній Греції Флора - богиня весни і квітів). Це надзвичайно гарна архітектурна споруда з білою колонадою в доричному стилі. Фриз павільйону прикрашений рослинним орнаментом із грон винограду, виконаний за малюнком видатного російського архітектора Штакеншнейдера.
Із шипінням виривається з чавунної пащі водограю "Змія" величезний стовп води (до 18 метрів висотою). За Потоцьких водограй був подібний купі каміння, з поміж якого витікала вода. В середині ХІХ століття Управлінням військового поселення була встановлена чавунна скульптура змії. Цікаво, що водограй видна з будь-якого куточка центральної частини парку.
Над нижнім ставом нависає Левкадська скеля. Як відомо, на міфічному острові Левкада був вхід у підземне царство Аїда і зі скелі острова кожний рік скидали в море хабарника або казнокрада. Якщо дивитися на Левкадську скелю збоку, можна побачити профіль людини. За повір'ям, так вирішив залишити пам'ять про себе власник парку Станіслав Потоцький.
На Левкадській скелі збудоване місце, оточене металевою загорожею, з якого відкривається чудовий краєвид на весь Нижній став. Це Бельведер.
Унизу, біля підніжжя скелі, під самим Бельведером, у воді лежить велетенська кам'яна брила, названа каменем смерті.
На крутому схилі, з лівого боку від нижнього ставу, розташована тераса Бельв'ю. З цього місця бере початок викладена гранітною шашкою алея, що веде до Китайської альтанки.
Біля підніжжя крутого схилу поміж терасою Муз і Великим водоспадом знаходиться джерело "Гіппокрена" (так у грецькій міфології називалось джерело, вода з якого давала творче натхнення поетам). У невеликій впадині, обкладеній з усіх боків камінням, через щілину дзюркоче вода. Вона безперервно наповнює гранітну вазу, яку з обох боків підтримують залізні вужі (звідси інша назва джерела - "Вужі").
Поміж водяним простором Нижнього ставу й схилом Левкадської скелі розмістився невеликий півострів - площа зборів, збудована ще за Потоцького. У центрі площі споруджено басейн "Храм Посейдона" з гранітною вазою. Звідкіля б ви не заходили на площу зборів, ви завжди обійдете басейн навкруги.
Площу зборів прикрашає своїм шумом, виблискуючи на фоні зелені і каміння, Великий водоспад. Верхня його частина - штучна споруда, створена для того, щоб підняти вершину водоспаду. Вода надходить сюди з Верхнього ставу через ряд спеціальних гідросистем. Падаючи з висоти 14 метрів, водоспад розбивається об каміння на водяний пил, заповнюючи туманом площу зборів.
Грот Діани, грот Скілли, грот Локетека, грот Поліфема, грот Феміди - у "Софіївці" багато гротів. Громовий або Левиний - найбільший грот парку. Він створений у гігантській скелі. З Верхнього ставу сюди підведена вода. Гуркіт її схожий на відголоси грому або ричання лева.
Від громового грота відкривається прекрасний вид на широку долину й грот Феміди, споруджений у вигляді античного храму. Недалеко від гроту Феміди знаходиться своєрідний дерев'яний павільйон, в якому, за переказом, утримували фазанів. Звідси і його назва - "Фазанчик".
Гранітні східці зліва від павільйону виводять нас на алею, яка простягається до Верхнього ставу.
Верхній став - це серце всіх гідротехнічних споруд заповідника. На ставу написаний штучний отвір, що носить назву "Анти - Цирцея". З острова відкривається живописна панорама водного простору Верхнього ставу, лісистих берегів, центрального масиву парку.
"Софіївка" прекрасна в будь-яку пору року. У кінці березня, коли прилітають птахи, і на початку квітня, коли починає цвісти верба і чується спів соловейка, і влітку, коли зелень буяє, і восени, коли осінь-чарівниця розмалювала все яскравими фарбами.
Коли б ви не прийшли в "Софіївку": вранці, вдень, у вечері, в сонячний день чи непогоду - завжди знаходяться нові кольори, звуки, таємниці. Увесь час здається, що парк змінюється.
У будь-який час "Софіївка" прекрасна.
Список використаної літератури
Косенко І.С., Храбан І.Ю., Мітін В.В., Гарбуз В.Ф.
Дендрологічний парк "Софіївка" - К., Наукова думка, 1996.
Роготченко А.П. Уманське чудо - 3 вид., К., Будівельник, 1984
Сади, парки і заповідники Української РСР. І.Д.Родички і ін.., - К.,Будівельник, 1985.
Храбан Г.Е., Заграничний П.О. Умань: путівник-довідник. - Дніпропетровськ, Промінь, 1978.
Храбан Г.Е. Перлина України - заповідник "Софіївка" - Умань, 1974.