Прекрасне



Уявлення людини про прекрасне і потворне зумовлюється передовсім її світоглядними принципами, воно виникає і еволюціонує в контексті соціально - культурних обставин, в духовній атмосфері певного історичного часу, опосередковується конкретними умовами суспільного буття. Хоча релігійні, натуралістичні, ідеалістичні, матеріалістичні вчення істотно відрізняються між собою, це зовсім не свідчить про цілковиту відносність уявлень про красу. В них містяться елементи стійкого, незмінного, загальнолюдського змісту ( гармонія, здоров'я людини, її добробут, безпека і благополуччя близьких).

На відміну від утилітарних і моральних цінностей, існують цінності суто духовно - естетичні. До таких цінностей належить прекрасне. Прекрасним називають таке поєднання частин у ціле, яке дає людині естетичну насолоду і задоволення від взаємодії з ним.

Прекрасне - це почуття і усвідомлення людиною того, що здатне приносити їй естетичну насолоду і задоволення.

Також я вважаю прекрасне є певною категорією естетики що характеризує явища котрі вважаються найвищою естетичною цінністю. На мою думку це поняття тісно пов'язане з поняттям про ідеал.

Єднання частин у одне ціле, де є переважним чином наявність прекрасного, називають гармонією. Переживання образу краси, естетична насолода виникає завдяки виявленню найбільш оптимального єднання форми та змісту, структурно впорядкованого розмаїття в певну цілісність. Визначають красиве відповідно до певного системоорганізуючого принципу конкретної цілісності. Визначення чогось як красивого, здійснюється лише через ціннісне відношення до чогось, воно зумовлене світоглядними орієнтирами однієї якоїсь конкретної людини.

Ця здатність явища, події чи предмета людської натури відповідати ціннісному відношенню у всіх складових частинах викликає таке специфічне задоволення, що називають естетичним.

У сфері духовної культури краса здебільшого виступає як певний символ ідеальних культурних цінностей. Різні народи та епохи мають різні уявлення про красу. Особливим проявом краси є художній образ, поширений у мистецтві. Витвори мистецтва як форма об'єктивації уявлення про ідеал прекрасного стають предметно чуттєвим символом краси, еталоном, взірцем, який зрозумілий багатьом і сприймається особливо яскраво, гостро виявленими чуттями. Тому саме мистецтво є найпоширенішою формою виховання здатності чуттєво сприймати і виявляти єдність частин у певне ціле, використовуючи для цього зразки прекрасного, гармонійного поєднання.

Людина, що не має навичок чуттєво розрізняти явища відповідності частин цілому (гармонію, цілісність) від явищ невідповідності частин цілому (дисгармонія, відсутність цілісності), не здатна здійснювати елементарної розумової діяльності, не кажучи вже про інтелектуальну, розумову працю. Потворним називають те, що викликає у людини почуття відрази до чогось.

Потворне - це почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести чи принесло відразу.

Потворне також є як прекрасне певною естетичною категорією але воно виступає антитезою прекрасному. І якщо у древній грецькій метафізиці потворне зазвичай наближувалось до небуття та сил зла то у середньовічній християнській культурі установилось двостороннє відношення до потворного з одного боку воно розумілось як наглядне свідоцтво гріховності світу з іншого як показник не пізнаної сутності добра.

Я вважаю правильне зображення потворного сприяє художньому відображенню життя у всій його повноті.

Зв'язок краси з ціннісною орієнтацією людини було помічено ще нашими пращурами. Тому краса завжди визнавалася благом, а здатність виявляти її цілеспрямовано виховувалася через формування почуття насолоди від споглядання та переживання прекрасного. І навпаки. Відсутність гармонії привчають переживати через почуття відрази, негативне сприйняття потворного. Відбувається це за допомогою естетичного виховання людини, формування певних її естетичних поглядів чи смаків.

Переживання гармонії чи її браку через прекрасне і потворне в житті людини виконує функцію найперших (а тому засадних) форм її духовної життєдіяльності. За допомогою вміння на рівні чуттєвих переживань виявляти та встановлювати зв'язок (чи супротив) між різним, людина набуває здатності керувати своїми чуттєвими переживаннями непохитно. Так, за допомогою певного естетичного взірця краси, тобто сформованого поняття про злагоджене поєднання окремих звуків у мелодію, форм речей у символ певної ідеї, кольорів у картину тощо людина набуває здатності керувати своїми чуттєвими переживаннями цілеспрямовано. Так, за допомогою певного естетичного взірцеві краси, тобто сформованого поняття про гармонійне поєднання окремих звуків у мелодію, форм речей у символ певної ідеї, кольорів у картину тощо людина набуває здатності викликати у себе певні почуття чи суму, горя, веселого настрою, внутрішнього піднесення, віру в себе, приємного споглядання, передчуття змін та ін. Розглядаючи твори живопису, скульптури, архітектурний ансамбль, слухаючи муз. витвір, споглядаючи театральну інсценівку чи кінофільм, людина переживає цілком конкретні почуття, що невіддільні від ідеї, закладеної митцем.

Тому сьогочасна особа має (досить поширене) бажання та перспективу залежно від своїх емоційних почувань трансформувати або підсилити, звернувшись до улюблених муз. творів. Також поширеним є звернення до музики як засобу, котрий викликає спільні емоційні переживання у різних людей, коли збирається гурт знайомих, близьких, що тимчасово об'єднався з певної причини (духовне свято, день народження, весілля, погребання).

Зокрема я вважаю, та так воно і є, що у світі потрібне і прекрасне, і потворне, бо без потворного ми не бачили б прекрасного, ми б мальовниче вважали за частку повсякденного і не мали таких відчуттів, як захоплення, здивування і може зайвий раз не відчували б радості.

Історичну відносність переживань прекрасного і потворного можна виявити у примхах моди, взаємо заперечних ідеалах краси.

Існує окрема філософська наука про прекрасне - естетика . З позиції естетики, як особливої науки прекрасне - це філософська категорія в якій виражається найвища оцінка якихось явищ.

Суспільна мірність прекрасного та потворного може бути продемонстрована такою символічною тезою: "Прекрасна троянда серед океану гною матиме вигляд монстра".

Прекрасне є для людини осередком і результатом почуття естетичного задоволення, просвітку і гармонії. Отому естетичні переживання є одним з найбільш характерних для індивідуальності, без них вона не може примислити себе як частину всесвіту або світу, як частину суспільства, закономірність свого житія.



На головну



Світ географії та туризму



Hosted by uCoz