ќц≥нка вартост≥ власного кап≥талу
” процес≥ анал≥зу власного кап≥талу банку велике значенн¤ маЇ питанн¤ оц≥нки його вартост≥. ќц≥нка вартост≥ власного кап≥талу даЇ змогу одержати додаткову ≥нформац≥ю дл¤ прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних управл≥нських р≥шень поточного ≥ перспективного плану, визначити ефективн≥сть д≥¤льност≥ банку.
” банк≥вськ≥й практиц≥ ≥снуЇ к≥лька способ≥в визначенн¤ вартост≥ власного кап≥талу банку. ожний з них маЇ ¤к позитивн≥ сторони, так ≥ певн≥ вади.
ѕерший спос≥б - це визначенн¤ бухгалтерськоњ (балансовоњ) вартост≥ власного кап≥талу банку. «г≥дно з цим способом ус≥ активи та зобов'¤занн¤ банку обл≥ковуютьс¤ на його баланс≥ за варт≥стю њх придбанн¤ чи виникненн¤. ¬ласний кап≥тал розраховуЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж балансовою варт≥стю актив≥в та зобов'¤зань. “акий спос≥б оц≥нюванн¤ прийн¤тний лише тод≥, коли балансова та ринкова варт≥сть актив≥в ≥ зобов'¤зань не дуже р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою. якщо ринкова варт≥сть з тих чи ≥нших причин значно в≥дхил¤Їтьс¤ в≥д перв≥сноњ балансовоњ вартост≥, то зазначений спос≥б призводить до спотворенн¤ результат≥в, неадекватност≥ оц≥нки власного кап≥талу банку. ÷ей спос≥б простий, не потребуЇ на¤вност≥ спец≥альноњ квал≥ф≥кац≥њ у прац≥вник≥в банку та значних витрат на зд≥йсненн¤ оц≥нки.
ƒругий спос≥б - спос≥б ринковоњ вартост≥ - пол¤гаЇ в тому, що активи та зобов'¤занн¤ банку оц≥нюютьс¤ за ринковою варт≥стю, виход¤чи з ¤коњ розраховуЇтьс¤ власний кап≥тал банку. ÷ей спос≥б точн≥ше в≥дбиваЇ реальний р≥вень захищеност≥ банку, даЇ змогу б≥льш динам≥чно та реал≥стично оц≥нювати варт≥сть власного кап≥талу, оск≥льки ринкова варт≥сть актив≥в ≥ зобов'¤зань пост≥йно зм≥нюЇтьс¤. ќднак банки здеб≥льшого не зац≥кавлен≥ в такому способ≥ визначенн¤ вартост≥ власного кап≥талу, особливо коли в≥н не спри¤Ї зм≥цненню позиц≥й банку на ринку. ÷ей спос≥б здеб≥льшого використовуЇтьс¤ менеджментом банку дл¤ внутр≥шн≥х потреб, хоча в≥н корисний ≥ дл¤ зовн≥шн≥х користувач≥в - вкладник≥в та кредитор≥в банку.
«ауважимо, що способу ринковоњ вартост≥ властив≥ окрем≥ недол≥ки. ѕо-перше, не завжди доц≥льно та правильно можна оц≥нити активи та зобов'¤занн¤ за ринковою варт≥стю. ѕо-друге, зазначений спос≥б трудом≥сткий, вимагаЇ на¤вност≥ висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в, а також значних грошових витрат.
—утн≥сть третього способу - способу регулювальних бухгалтерських процедур - пол¤гаЇ в обчисленн≥ розм≥ру власного кап≥талу за правилами та вимогами, встановленими органами, що зд≥йснюють нагл¤д ≥ контроль за банк≥вською д≥¤льн≥стю. «а цим способом власний кап≥тал банку розраховуЇтьс¤ ¤к сума низки його складових елемент≥в. ѕор¤док визначенн¤ та склад власного кап≥талу р≥знитьс¤ залежно в≥д крањни, однак з метою захисту вкладник≥в та кредитор≥в, забезпеченн¤ ф≥нансовоњ ст≥йкост≥ та прозорост≥ банк≥вських систем р¤дом економ≥чно розвинутих крањн була укладена Ѕазельська угода. Ќею визначен≥ Їдин≥ основн≥ п≥дходи до визначенн¤ складу та пор¤дку розрахунку власного кап≥талу банк≥в крањн, що п≥дписали зазначену угоду.
ќсновн≥ положенн¤ Ѕазельськоњ угоди використовують й ≥нш≥ крањни, зокрема ”крањна. Ќац≥ональний банк ”крањни при визначенн≥ адекватност≥ власного кап≥талу банк≥в дотримуЇтьс¤ положень ц≥Їњ угоди. ѕри цьому ЌЅ” пост≥йно вдосконалюЇ методику визначенн¤ розм≥ру власного кап≥талу.
«ауважимо, що цьому способу розрахунку власного кап≥талу властив≥ недол≥ки. ѕо-перше, розробл¤ючи пор¤док розрахунку власного кап≥талу банк≥в, Ќац≥ональний банк ”крањни виходить ≥з ц≥лей органу, що зд≥йснюЇ нагл¤д та контроль за банк≥вською д≥¤льн≥стю, та власноњ монетарноњ пол≥тики.
ѕо-друге, пост≥йна зм≥на та вдосконаленн¤ цього способу розрахунку власного кап≥талу банку ускладнюЇ пор≥вн¤нн≥сть при зд≥йсненн≥ анал≥зу ф≥нансового стану банку. «м≥нюючи правила розрахунку власного кап≥талу, сл≥д забезпечити пор≥вн¤нн≥сть його величини через перерахуванн¤ даних минулих зв≥тних пер≥од≥в за новими правилами. ѕо-третЇ, зазначений спос≥б допускаЇ включенн¤ де¤ких вид≥в боргових зобов'¤зань та резерв≥в на покритт¤ збитк≥в до складу власного кап≥талу. ÷е може призвести до спотворенн¤ результат≥в д≥¤льност≥ банку, створити враженн¤ його благополучноњ д≥¤льност≥.
ћетодолог≥чною основою дл¤ розрахунку регул¤тивного кап≥талу Ї положенн¤ «акону ”крањни "ѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥сть". «г≥дно з ним кап≥тал банку включаЇ основний ≥ додатковий ≤ кап≥тал. —кладовими основного кап≥талу Ї: сплачений ≥ зареЇстрований статутний кап≥тал; розкрит≥ резерви (створен≥ або зб≥льшен≥ за рахунок нерозпод≥леного прибутку); надбавки до курсу акц≥й ≥ додатков≥ внески акц≥онер≥в у кап≥тал; загальний фонд покритт¤ ризик≥в, створюваний п≥д невизначений ризик п≥д час проведенн¤ банк≥вських операц≥й, за вин¤тком збитк≥в за поточний р≥к ≥ нематер≥альних актив≥в. ƒодатковий кап≥тал складаЇтьс¤ з нерозкритих резерв≥в, резерв≥в переоц≥нюванн¤ актив≥в, г≥бридних кап≥тальних ≥нструмент≥в ≥ субординованого боргу. ЌЅ” маЇ право визначити ≥нш≥ статт≥ балансу банку дл¤ включенн¤ до додаткового кап≥талу, а також умови ≥ пор¤док такого включенн¤.
«г≥дно з методикою Ќац≥онального банку ”крањни регул¤тивний власний кап≥тал банку складаЇтьс¤ ≥з суми основного кап≥талу (кап≥тал 1-го р≥вн¤) за вирахуванн¤м суми недосформованих резерв≥в за активними операц≥¤ми банк≥в, додаткового кап≥талу (кап≥тал 2-го р≥вн¤), за вирахуванн¤м в≥двернень.
јлгоритм розрахунку розм≥ру регул¤тивного власного кап≥талу банку маЇ такий вигл¤д:
–¬ =ќ + ƒ -¬,
де –¬ - регул¤тивний власний кап≥тал банку;
ќ - основний кап≥тал, зменшений на суму недосформованих резерв≥в за активними операц≥¤ми банку;
ƒ - додатковий кап≥тал банку;
¬ - в≥дверненн¤.
ѕри цьому сл≥д враховувати так≥ основн≥ п≥дходи, характерн≥ дл¤ зазначеноњ методики Ќац≥онального банку ”крањни:
1. ќсновний кап≥тал Ї пост≥йним джерелом кошт≥в, ¤ке не може передаватис¤, перерозпод≥л¤тис¤ чи вилучатис¤ у банку, а його розм≥р ірунтуЇтьс¤ на консервативному п≥дход≥ до оц≥нюванн¤ актив≥в банку. ћова йде про виключенн¤ "ви¤влених" збитк≥в, оск≥льки недосформований резерв фактично вже Ї оц≥неним збитком банку, а тому у наступних пер≥одах в≥н обов'¤зково зменшить розм≥р власного кап≥талу. “аке зменшенн¤ може бути у вигл¤д≥ витрат на формуванн¤ резерв≥в дл¤ покритт¤ ≥мов≥рних збитк≥в в≥д активних операц≥й або у вигл¤д≥ збитк≥в в≥д списанн¤ актив≥в.
2. ¬≥драхуванн¤ з основного кап≥талу нематер≥альних актив≥в пов'¤зане з тим, що варт≥сть зазначених актив≥в маЇ тенденц≥ю до зникненн¤ у м≥ру того, ¤к банк наближаЇтьс¤ до неплатоспроможност≥.
3. ƒодатковий кап≥тал не обов'¤зково слугуЇ пост≥йним джерелом банк≥вських ресурс≥в, його варт≥сть менш над≥йна, оск≥льки може включати "неви¤влен≥", "прихован≥" збитки в≥д банк≥вськоњ д≥¤льност≥.
4. ¬ключенн¤ до додаткового кап≥талу резерв≥в п≥д стандартну кредитну заборгован≥сть зумовлене тим, що в≥дносно ц≥Їњ заборгованост≥ на даний пер≥од не виникаЇ сумн≥в≥в щодо поверненн¤ кредит≥в, однак практика св≥дчить про можлив≥сть неповерненн¤ частини стандартних кредит≥в. ” ф≥нансовому обл≥ку резерви п≥д стандартн≥ кредити обл≥ковуютьс¤ на контрактивних рахунках, ¤к≥ виключаютьс¤ ≥з балансовоњ суми кредитного портфел¤ та ≥з власного кап≥талу (через в≥днесенн¤ на валов≥ витрати), але дл¤ розрахунку регул¤тивного власного кап≥талу додаютьс¤ до останнього.
5. «меншенн¤ розрахунковоњ суми регул¤тивного власного кап≥талу на придбан≥ кап≥тальн≥ та боргов≥ ц≥нн≥ папери, ¤к≥ випущен≥ ≥ншими банками, в портфел¤х банку на продаж та ≥нвестиц≥њ пов'¤зане з необх≥дн≥стю упередженн¤ ланцюгового банкрутства банк≥в. ‘актично мова йде про недопущенн¤ ситуац≥њ, коли банки купуватимуть акц≥њ один одного з метою штучного зб≥льшенн¤ своњх статутних кап≥тал≥в.
6. «меншенн¤ розм≥ру регул¤тивного власного кап≥талу на зд≥йснен≥ банком ≥нвестиц≥њ в асоц≥йован≥ компан≥њ та банки та/або доч≥рн≥ компан≥њ ≥ банки пов'¤зане ≥з ризиками, ¤к≥ несе банк, а також ≥з тим, що джерелом таких ≥нвестиц≥й маЇ бути чистий прибуток. 7. ѕо-р≥зному враховуютьс¤ прибутки та збитки поточного року. «битки виключаютьс¤ при розрахунку з основного кап≥талу, а прибутки включаютьс¤ до додаткового кап≥талу. ÷е зумовлено тим, що прибутки поточного року не Ї стаб≥льним джерелом кап≥талу, њх сума часто коригуЇтьс¤ аудиторами чи ≥ншими повноважними особами, причому, ¤к правило, в б≥к зменшенн¤. Ќатом≥сть сума збитк≥в практично н≥коли не коригуЇтьс¤ в б≥к зменшенн¤.
«алученн¤ кошт≥в на умовах субординованого боргу маЇ дл¤ банк≥в де¤к≥ переваги пор≥вн¤но з ≥ншими способами зб≥льшенн¤ њх власного кап≥талу. ѕо-перше, сплата процент≥в за субординованим боргом зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок зб≥льшенн¤ валових витрат. ѕо-друге, боргов≥ зобов'¤занн¤ не надають њх власникам права на управл≥нн¤ банком. ѕо-третЇ, механ≥зм залученн¤ кошт≥в на умовах субординованого боргу прост≥ший, н≥ж той, що застосовуЇтьс¤, зокрема, п≥д час ем≥с≥њ акц≥й. ѕо-четверте, придбанн¤ акц≥й можливе лише за рахунок власних кошт≥в акц≥онер≥в (засновник≥в). ¬ умовах економ≥чноњ нестаб≥льност≥, значноњ ≥нфл¤ц≥њ, спаду виробництва, збитковост≥ значноњ к≥лькост≥ п≥дприЇмницьких структур довол≥ важко банкам розм≥стити акц≥њ на прийн¤тних умовах. Ѕ≥льш прийн¤тним Ї залученн¤ кошт≥в на умовах субординованого боргу.
9. ѕри розрахунку загальноњ суми регул¤тивного власного кап≥талу додатковий кап≥тал не повинен перевищувати розм≥р основного кап≥талу. ¬ключенн¤ ж субординованого боргу в розрахунок власного кап≥талу фактично обмежуЇтьс¤ 50 % розм≥ру основного кап≥талу.