ѕерспективи розвитку адвокатури в ”крањн≥
ƒо середини 70-х рок≥в адвокатура ”крањни пройшла певний шл¤х свого реформуванн¤ та пошук≥в найефективн≥ших форм ≥ метод≥в поданн¤ юридичноњ допомоги громад¤нам ≥ орган≥зац≥¤м. ќднак говорити про престиж адвокатури та ефективн≥сть њњ д≥¤льност≥ у 70-т≥ роки не доводитьс¤, оск≥льки знову дала взнаки недооц≥нка та приниженн¤ принцип≥в демократ≥њ, порушенн¤ прав людини, декларативний характер основних законодавчих акт≥в. јдвокатура все ще залишалас¤ п≥д пильним нагл¤дом державних орган≥в.
Ќове законодавство пер≥оду перебудови надало колег≥¤м адвокат≥в вагом≥ повноваженн¤ у самовр¤дуванн≥, вир≥шенн≥ своњх внутр≥шньо орган≥зац≥йних питань, зд≥йсненн≥ кер≥вництва ≥ контролю за профес≥йною адвокатською д≥¤льн≥стю. ¬одночас у ц≥ роки в нашому сусп≥льств≥ ще нехтувалис¤ демократичн≥ ≥нститути, фактично були в≥дсутн≥ критика й гласн≥сть. онституц≥њ ¤к союзна, так ≥ ”крањни, незважаючи на закр≥плен≥ в них прогресивн≥ положенн¤, не змогли забезпечити њх реал≥зац≥ю, чому перешкоджали недооц≥нка ≥ приниженн¤ основ демократ≥њ ≥ законност≥, занепад час≥в застою. ўодо адвокатури це ви¤вилось у фактичному њњ одержавленн≥, про що св≥дчать повноваженн¤ орган≥в державноњ влади та управл≥нн¤ стосовно загального кер≥вництва колег≥¤ми адвокат≥в.
ќстаточним кроком в розвитков≥ справжньоњ демократичноњ адвокатури в ”крањн≥ стало прийн¤тт¤ 19 грудн¤ 1992 р. ¬ерховною –адою ”крањни «акону "ѕро адвокатуру". Ќарешт≥ адвокатура набула характерних њй рис - стала профес≥йною, громадською, самост≥йною орган≥зац≥Їю, ¤ка захищаЇ права ≥ законн≥ ≥нтереси громад¤н ≥ орган≥зац≥й.
јдвокатура ”крањни повинна зд≥йснювати свою д≥¤льн≥сть на принципах верховенства закону, незалежност≥, демократизму, гуман≥зму ≥ конф≥денц≥йност≥. јдвокат маЇ право займатись адвокатською д≥¤льн≥стю ≥ндив≥дуально, в≥дкрити своЇ адвокатське бюро, об'Їднуватис¤ з ≥ншими адвокатами в колег≥њ, адвокатськ≥ ф≥рми, контори та ≥нш≥ адвокатськ≥ об'Їднанн¤, ¤к≥ д≥ють на засадах добров≥льност≥, самовр¤дуванн¤, колег≥альност≥ та гласност≥ (ст. 4). «акон про адвокатуру та прийн¤т≥ в≥дпов≥дно до нього ≥нш≥ нормативн≥ акти надають можлив≥сть сформувати висококвал≥ф≥кований ≥ впливовий адвокатський корпус, завершити становленн¤ украњнськоњ адвокатури, ¤ка маЇ виконувати своЇ конституц≥йне призначенн¤: забезпечити право на захист в≥д обвинуваченн¤ та наданн¤ правовоњ допомоги при вир≥шенн≥ справ у судах та ≥нших державних органах (ч. 2 ст. 59 онституц≥њ ”крањни).
ќднак потр≥бно п≥дкреслити, що захист обвинуваченого н≥ при ¤ких обставинах не може перетворюватис¤ в захист злочину. јдвокат не може на проханн¤ обвинуваченого вдаватис¤ до незаконних метод≥в захисту, нев≥дпов≥дних правил процесу. « д≥¤льност≥ адвоката абсолютно виключен≥ п≥дтасовуванн¤ факт≥в, њх спотворенн¤, п≥дгов≥р св≥дк≥в або постановка ним нав≥дних питань.