ѕравовий статус громад¤нина ¤к суб'Їкта трудового права
√ромад¤нином визнаЇтьс¤ ф≥зична особа, ¤ка волод≥Ї певним цив≥льним статусом, тобто сукупн≥стю обставин фактичного пор¤дку, що характеризують цю особу ¤к учасника юридичного сп≥лкуванн¤. “ерм≥н "громад¤нський статус" досить широко застосовуЇтьс¤ в цив≥льному прав≥. јле в≥н необх≥дний також дл¤ визначенн¤ становища особи ¤к суб'Їкта крим≥нального, житлового, с≥мейного, трудового права.
—кладовими елементами, що створюють громад¤нський статус, Ї громад¤нство, стать, в≥к, стан здоров'¤, с≥мейне становище, осв≥та, м≥сце проживанн¤, спец≥альн≥сть, квал≥ф≥кац≥¤, зайн¤т≥сть та ≥нш≥ дан≥, що характеризують особу.
ѕри вступ≥ громад¤нина у трудов≥ в≥дносини кожний з елемент≥в його статусу обумовлюЇ саму можлив≥сть працевлаштуванн¤ (наприклад в≥к, стан здоров'¤), визначаЇ зм≥ст роботи, що виконуватиметьс¤ (осв≥та, спец≥альн≥сть, квал≥ф≥кац≥¤), або неможлив≥сть бути зайн¤тим саме на ц≥й робот≥ (судим≥сть, стать тощо).
–еал≥зувавши своЇ право на працю шл¤хом укладенн¤ трудового договору (ст. 2 «пѕ), громад¤нин набуваЇ статусу прац≥вника. ƒл¤ того щоб вступити в трудов≥ в≥дносини, громад¤нин повинен дос¤гнути в≥ку ш≥стнадц¤ти рок≥в. ” вин¤ткових випадках за згодою одного з батьк≥в або особи, що його зам≥нюЇ, на роботу можуть прийматись особи, ¤к≥ дос¤гли п'¤тнадц¤ти рок≥в.
¬ид≥ленн¤ прац≥вник≥в ≥з загальноњ категор≥њ громад¤н визначаЇ њх належн≥сть до певноњ соц≥альноњ групи, правовий статус ¤коњ п≥дпадаЇ п≥д регулюванн¤ окремоњ галуз≥ права - трудового права. јле правовий статус прац≥вника не може ≥снувати в≥докремлено в≥д правового статусу громад¤нина. ќбидва ц≥ статуси сп≥вв≥днос¤тьс¤ ¤к окреме ≥ загальне. ¬ трудових в≥дносинах просто констатац≥њ правового статусу громад¤нина недостатньо. ÷ей загальний статус потребуЇ реальноњ конкретизац≥њ, що зд≥йснюЇтьс¤ наданн¤м громад¤нину додаткових прав ≥ обов'¤зк≥в, ¤к≥ випливають ≥з в≥дносин по застосуванню прац≥ в сусп≥льному виробництв≥.
ѕравовий статус прац≥вника, ¤кого в≥н набуваЇ при прийн¤тт≥ на роботу, даЇ можлив≥сть б≥льш повно ≥ всеб≥чно розкрити його становище ¤к суб'Їкта трудового права. ѕри цьому в межах правового статусу прац≥вника може проводитись диференц≥ац≥¤ з урахуванн¤м особливостей т≥Їњ чи ≥ншоњ групи працюючих, наприклад молод≥ спец≥ал≥сти, молод≥ роб≥тники, тимчасов≥ ≥ сезонн≥ прац≥вники, сум≥сники, ≥нженерно-техн≥чн≥ прац≥вники тощо. ÷≥ групи внасл≥док свого становища мають специф≥чний трудовий статус.
ѕравовий статус прац≥вника т≥сно пов'¤заний з трудовою правосуб'Їктн≥стю, ¤кою визначаЇтьс¤ сукупн≥сть трудовоњ правоздатност≥ та д≥Їздатност≥.
«м≥стом правового статусу прац≥вника Ї комплекс прав ≥ обов'¤зк≥в, що надан≥ йому законом або на п≥дстав≥ укладеного трудового договору. ¬ загальних рисах ц≥ права ≥ обов'¤зки закр≥плен≥ в ст. 2 «пѕ. ÷е, наприклад, право на одержанн¤ роботи з оплатою прац≥ не нижче встановленого державою м≥н≥мального розм≥ру, право на виб≥р профес≥њ, роду зан¤ть ≥ роботи. ¬≥дпов≥дно до закону прац≥вники мають також право на в≥дпочинок, обмеженн¤ робочого дн¤ та робочого тижн¤, щор≥чн≥ оплачуван≥ в≥дпустки, право на здоров≥ ≥ безпечн≥ умови прац≥, на об'Їднанн¤ в профес≥йн≥ сп≥лки та на вир≥шенн¤ колективних трудових спор≥в (конфл≥кт≥в) у встановленому законом пор¤дку, на участь в управл≥нн≥ п≥дприЇмством, установою, орган≥зац≥Їю, на матер≥альне забезпеченн¤ в пор¤дку соц≥ального страхуванн¤ в старост≥, а також у раз≥ хвороби, повноњ або частковоњ втрати працездатност≥, на матер≥альну допомогу в раз≥ безроб≥тт¤, на право зверненн¤ до суду дл¤ вир≥шенн¤ трудових спор≥в незалежно в≥д характеру виконуваноњ роботи або займаноњ посади.
ƒержава забезпечуЇ р≥вн≥сть трудових прав ус≥х громад¤н незалежно в≥д њх походженн¤, соц≥ального ≥ майнового стану, расовоњ та нац≥ональноњ приналежност≥, стат≥, мови, пол≥тичних погл¤д≥в, рел≥г≥йних переконань, роду ≥ характеру зан¤ть, м≥сц¤ проживанн¤ та ≥нших обставин.
ќбов'¤зком прац≥вника визнаютьс¤ сумл≥нна прац¤, додержанн¤ трудовоњ дисципл≥ни, дбайливе ставленн¤ до майна власника п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ.
Ѕ≥льш детально конкретизац≥¤ прав ≥ обов'¤зк≥в прац≥вника даЇтьс¤ в “ипових правилах внутр≥шнього трудового розпор¤дку, ¤к≥, в свою чергу, знаход¤ть в≥дображенн¤ ≥ подальшу розробку в галузевих ≥ правилах внутр≥шнього трудового розпор¤дку конкретного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ.