ѕравове регулюванн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥
ѕраво на п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть (ст. 42). ” статт≥ зазначаЇтьс¤: " ожний маЇ право на п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть, ¤ка не заборонена законом". ÷е право означаЇ, що кожний сам в≥льний вибирати, ор≥Їнтуючись на своњ бажанн¤ ≥ можливост≥, чим займатис¤: стати п≥дприЇмцем, менеджером на акц≥онерному п≥дприЇмств≥ або розпочати ≥ндив≥дуальну трудову д≥¤льн≥сть. Ћюдина може визначитис¤, що виг≥дно дл¤ нењ особисто, ≥ заздалег≥дь вир≥шити, коли ≥ що треба робити, що в≥д кого ≥ ¤кому обс¤з≥ й на ¤ких умовах вимагати дл¤ реал≥зац≥њ своњх економ≥чних прав та ≥нтерес≥в. ѕроте приватна ≥н≥ц≥атива не може суперечити сусп≥льн≥й корист≥ та морал≥, завдавати шкоди особист≥й безпец≥, правам людини та њњ г≥дност≥, порушувати норми економ≥чноњ безпеки.
¬≥дпов≥дно до ст. 42 онституц≥њ ”крањни п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть депутат≥в, посадових ≥ службових ос≥б орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ обмежуЇтьс¤ законом.
¬≥льне п≥дприЇмництво ≥ в≥льн≥сть договор≥в гарантуЇтьс¤. Ќе допускаЇтьс¤ монопольна п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть ≥ недобросов≥сна конкуренц≥¤.
ƒержава гарантуЇ вс≥м п≥дприЇмц¤м, незалежно в≥д обраних ними орган≥зац≥йних форм п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, р≥вн≥ права ≥ створюЇ р≥вн≥ можливост≥ дл¤ доступу до матер≥ально-техн≥чних, ф≥нансових, трудових, ≥нформац≥йних, природних та ≥нших ресурс≥в.
«абезпеченн¤ матер≥ально-техн≥чними ресурсами, що централ≥зовано розпод≥л¤ютьс¤ державою, зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки за умови виконанн¤ п≥дприЇмцем роб≥т ≥ поставок дл¤ державних потреб.
—пори про в≥дшкодуванн¤ збитк≥в вир≥шуютьс¤ судом загальноњ юрисдикц≥њ або арб≥тражним судом в≥дпов≥дно до њх компетенц≥њ.