—труктура конституц≥йно-правових норм



’арактер сусп≥льних в≥дносин, врегульованих нормами конституц≥йного права, визначаЇ њх композиц≥ю, тобто структуру. ¬нутр≥шн¤ форма орган≥зац≥њ ≥ побудови припис≥в конституц≥йно-правовоњ норми не Ї, ¤к правло, традиц≥йною. «вичайно, класична модель правовоњ норми передбачаЇ обов'¤зкову на¤вн≥сть трьох взаЇмозв'¤заних ланок: г≥потези, диспозиц≥њ й санкц≥њ. ƒл¤ конституц≥йного права так≥ норми скор≥ш вин¤ток, н≥ж правило. Ѕ≥льш≥сть з них м≥ст¤ть лише саме правило повед≥нки - диспозиц≥ю. Ќадзвичайно р≥дко трапл¤ютьс¤ в них г≥потеза й санкц≥¤.

≈лементи конституц≥йно-правовоњ норми нер≥дко перепл≥таютьс¤ м≥ж собою, ≥ на практиц≥ досить непросто вид≥лити њх у чистому вигл¤д≥.

—анкц≥¤м конституц≥йного права властивий ц≥лий р¤д особливостей, що визначаютьс¤ характером сусп≥льних конституц≥йних в≥дносин. Ќайважлив≥ша з них - проф≥лактичне, орган≥зуюче та виховне призначенн¤ таких санкц≥й.

—пец≥ф≥чне коло суб'Їкт≥в, ¤к≥ уповноважен≥ застосовувати конституц≥йно-правовоњ санкц≥њ. ÷е, насамперед, народ, територ≥альн≥ громади (населенн¤ адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць), органи державноњ влади та органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤.



Ќа головну



Hosted by uCoz