онституц≥йно-правов≥ норми, њх особливост≥ та види



 онституц≥йно-правов≥ норми - це встановлен≥ чи санкц≥онован≥ державою правила, ¤к≥ визначають повед≥нку учасник≥в конституц≥йно-правових в≥дносин. ¬они становл¤ть собою особливий р≥зновид норм системи нац≥онального права. ѓм властив≥ риси, притаманн≥ вс≥м правовим нормам. як важливий зас≥б соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ особи вони встановлюютьс¤ чи санкц≥онуютьс¤ державою; мають державно-владний характер, Ї формально визначеними загальнообов'¤зковими правилами повед≥нки; закр≥плюютьс¤ в правових актах, що видаютьс¤ компетентними державними органами; мають двосторонн≥й характер, тобто встановлюють не т≥льки права, але й обов'¤зки учасник≥в правов≥дносин; передбачають на¤вн≥сть особливого механ≥зму реал≥зац≥њ, елементами ¤кого Ї матер≥альн≥, ≥деолог≥чн≥, соц≥ально-психолог≥чн≥ та правов≥ чинники; визначають можлив≥сть багатовар≥антноњ повед≥нки; мають ситуац≥йний характер; Ї ц≥леспр¤мованими ≥ гарантованими.

Ќайб≥льш поширеною Ї класиф≥кац≥¤ конституц≥йно-правових норм за њх зм≥стом.

ѕерша група - це норми, ¤к≥ визначають основн≥ засади конституц≥йного ладу ”крањни.

ƒруга група - це норми, ¤к≥ закр≥плюють основн≥ конституц≥йн≥ права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина

“рет¤ група - норми, ¤к≥ закр≥плюють народне волеви¤вленн¤ (вибори, референдуми) та ≥нш≥ форми безпосередньоњ демократ≥њ.

„етверта група - норми, ¤к≥ закр≥плюють орган≥зац≥ю державноњ влади: законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ, влади ѕрезидента ”крањни, самовр¤дуванн¤ тощо.

ѕ'¤та група - норми, ¤к≥ закр≥плюють територ≥альний устр≥й ”крањни, зокрема його визначальн≥ принципи, систему адм≥н≥стративно-територ≥ального под≥лу, статус јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, м≥ст  иЇва та —евастопол¤.

¬ залежност≥ в≥д зм≥сту, норми конституц≥йного права под≥л¤ютьс¤ на матер≥альн≥ ≥ процесуальн≥.

ѕроцесуальн≥ норми Ї складовою частиною практично вс≥х ≥нститут≥в конституц≥йних прав ”крањни. ¬ цьому њх функц≥ональне призначенн¤: обслуговувати ≥нститут, забезпечувати реал≥зац≥ю його норм.

–озр≥зн¤ють насамперед регул¤тивн≥ та охоронн≥ норми. ÷е - головний розпод≥л норм конституц≥йного права, ¤кий в≥дпов≥даЇ под≥лов≥ спец≥ально-юридичних функц≥й на регул¤тивн≥ ≥ охоронн≥. –егул¤тивн≥ (правоустановч≥) в≥дносини виникають здеб≥льшого при встановленн≥ суб'Їктивних прав та обов'¤зк≥в учасник≥в правов≥дносин.

” свою чергу, регул¤тивн≥ норми можуть бути зобов'¤зуючими, заборон¤ючими та уповноважуючими.

«обов'¤зуюч≥ - це так≥ юридичн≥ норми, ¤к≥ встановлюють обов'¤зок особи вчинити певн≥ позитивн≥ д≥њ.

”тримуватись в≥д д≥й, ¤к≥ спр¤мован≥ на будь-¤ке пр¤ме чи непр¤ме обмеженн¤ прав, встановленн¤ пр¤мих чи непр¤мих переваг громад¤н за расовими ≥ нац≥ональними ознаками, так само, ¤к ≥ вс¤ку пропов≥дь расовоњ або нац≥ональноњ вин¤тковост≥, ворожнеч≥ або зневаги. ÷е - ¤вна норма-заборона.

”повноважуюч≥ конституц≥йно-правов≥ норми встановлюють суб'Їктивн≥ права з позитивним наповненн¤м, тобто права на зд≥йсненн¤ тих чи ≥нших позитивних д≥й.

—еред конституц≥йних норм немало спец≥ал≥зованих норм: загальних, деф≥н≥тивних, норм-принцип≥в, установчих, гарантуючих, оперативних, кол≥з≥йних та ≥нших.

«а сферою д≥њ норми бувають загальн≥ ≥ локальн≥; за тривал≥стю д≥њ - пост≥йн≥ й тимчасов≥. ѓх можна класиф≥кувати також за органами що видають нормативн≥ акти, можна розр≥зн¤ти норми, видан≥ ¬ерховною –адою ”крањни, ѕрезидентом ”крањни, м≥сцевою радою або ≥ншим органом м≥сцевого самовр¤дуванн¤ тощо.

ћожна класиф≥кувати акти також за њх державно-правовою природою. «окрема, за природою державно-владних повноважень. “ак, де¤к≥ органи, посадов≥ особи, не маючи необх≥дних повноважень, ≥нколи отримують њх в≥д ≥нших орган≥в державноњ влади або орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ÷е так зван≥ делегован≥ повноваженн¤.

Ќорми конституц≥йного права можна под≥л¤ти за њх юридичною силою.



Ќа головну



Hosted by uCoz