ѕон¤тт¤ ≥ предмет конституц≥йного права ”крањни
ќсновним предметом правового регулюванн¤ конституц≥йного права ”крањни Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають ≥ д≥ють в процес≥ зд≥йсненн¤ влади народом ”крањни.
ѕредмет конституц≥йного права опосередковуЇ собою чотири групи (блоки) сусп≥льних в≥дносин.
1. ¬≥дносини, ¤к≥ складають основоположн≥ засади народовладд¤, суверен≥тету народу.
—уверен≥тет народу - це природне право народу бути верховним ≥ повновладним на своњй територ≥њ. —уверен≥тет буваЇ потенц≥йним ≥ реальним. ѕотенц≥йним суверен≥тетом волод≥Ї практично будь-¤кий етнос, незалежно в≥д того, маЇ в≥н свою державн≥сть чи н≥, оформивс¤ в≥н у таку ≥сторичну сп≥льн≥сть, ¤к народ, визнаний в≥н ≥ншими державами ≥ нац≥¤ми чи н≥.
–еальний суверен≥тет - це вт≥ленн¤ в житт¤ суверенних прав народу, його вол≥ йти таким шл¤хом, ¤кий в≥н вважаЇ найкращим. —уверенна вол¤ народу ”крањни, в≥льно сформована ≥ вт≥лена у в≥дпов≥дних документах (передус≥м у онституц≥њ ”крањни), ≥ Ї Їдиним джерелом державноњ влади.
2. ¬≥дносини, ¤к≥ опосередковують буд≥вництво (будову), устр≥й держави ¤к орган≥зац≥њ влади народу ≥ дл¤ народу.
¬лада - необх≥дний спос≥б орган≥зац≥њ сусп≥льства, процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в ньому, в тому числ≥ за рахунок авторитарних метод≥в, ¤к≥ передбачають можлив≥сть нав'¤зуванн¤ вол≥ суб'Їкта влади, застосуванн¤ в раз≥ потреби примусу.
3. ¬≥дносини, ¤к≥ опосередковують основоположн≥ засади функц≥онуванн¤ держави.
√оловними з них Ї гуман≥зм, демократизм, розпод≥л влад, виразом ¤кого Ї механ≥зм противаг, взаЇмного контролю г≥лок влади, њх вр≥вноваженост≥.
“ак≥ засади забезпечують стаб≥льн≥сть ≥ належну ц≥леспр¤мован≥сть функц≥онуванн¤ держави, њњ соц≥альний характер.
4. ¬≥дносини, що визначають характер зв'¤зк≥в м≥ж державою ≥ конкретною особою. ÷е:
а) в≥дносини громад¤нства, п≥д ¤кими, звичайно, розум≥ють пост≥йний правовий зв'¤зок м≥ж особою ≥ державою, що надаЇ њм в≥дпов≥дн≥ права й покладаЇ певн≥ обов'¤зки;
б) в≥дносини фундаментальних прав громад¤н ”крањни: економ≥чних, пол≥тичних, соц≥альних, культурних, еколог≥чних;
в) в≥дносини гарант≥й реал≥зац≥њ прав ≥ свобод;
г) в≥дносини, що випливають ≥з факту в≥дпов≥дальност≥ держави перед особою ≥ навпаки.