—кладна вина
| «лочин, склад ¤кого передбачаЇ на¤вн≥сть двох р≥зних форм вини щодо д≥¤нн¤ ≥ насл≥дк≥в, прийн¤то ≥менувати злочином Ї подв≥йною формою вини (складна вина). ѕодв≥йна форма вини част≥ше за все маЇ м≥сце при вчиненн≥ тих злочин≥в, ¤к≥ пов'¤зан≥ з порушенн¤м спец≥альних правил ≥ настанн¤м в≥д цього шк≥дливих насл≥дк≥в (ст.67, 68, 77-1, 135, 215 тощо), або з настанн¤м к≥лькох насл≥дк≥в (ч.3 ст.89, ч.3 ст.101 тощо). ” злочинах, пов'¤заних ≥з порушенн¤м тих або ≥нших спец≥альних правил, подв≥йна форма вини може ви¤вл¤тис¤ в умисл≥ щодо самого факту порушенн¤ таких правил ≥ в необережност≥ щодо шк≥дливих насл≥дк≥в. ” злочинах з к≥лькома насл≥дками вина щодо першого, менш т¤жкого насл≥дку, ви¤вл¤Їтьс¤ в умисл≥, а щодо б≥льш т¤жкого - в необережност≥, Ї насл≥дком навмисного злочинного д≥¤нн¤. ѕоЇднанн¤ форм вини в одному ≥ тому самому злочин≥ може бути р≥зним. Ќапр., злочин, пов'¤заний ≥з втратою документ≥в, що м≥ст¤ть державну таЇмницю (ст.68), передбачаЇ щодо втрати таких документ≥в необережну вину - самонад≥¤н≥сть чи недбал≥сть, що ж до правил збер≥ганн¤ документ≥в, то так≥ правила можуть бути порушен≥ ¤к умисно, так ≥ необережно. ¬ ≥ншому випадку, напр., при вчиненн≥ злочину, передбаченого ст.215, сама д≥¤ або безд≥¤льн≥сть при порушенн≥ правил безпеки руху або експлуатац≥њ транспорту можуть бути ¤к умисними, так ≥ вчиненими з необережност≥. —тавленн¤ винного щодо насл≥дк≥в такого д≥¤нн¤ характеризуЇтьс¤ виною лише у форм≥ необережност≥. ¬становленн¤ подв≥йноњ форми вини - це необх≥дна умова розмежуванн¤ сум≥жних злочин≥в, правильноњ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого злочину та ≥ндив≥дуал≥зац≥њ покаранн¤. ѕленум ¬— ”крањни у постанов≥ є1 в≥д 01.04.94 роз'¤снив, що "дл¤ в≥дмежуванн¤ умисного вбивства в≥д запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, суди повинн≥ ретельно досл≥джувати докази, що мають значенн¤ дл¤ з'¤суванн¤ зм≥сту ≥ спр¤мованост≥ умислу винного. ѕитанн¤ про умисел необх≥дно вир≥шувати виход¤чи з сукупност≥ вс≥х обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спос≥б, знар¤дд¤ злочину, к≥льк≥сть, характер ≥ локал≥зац≥ю поранень та ≥нших т≥лесних ушкоджень, причини припиненн¤ злочинних д≥й, попередню повед≥нку винного ≥ потерп≥лого, њх взаЇмов≥дносини. ¬изначальним при цьому Ї суб'Їктивне ставленн¤ винного до насл≥дк≥в своњх д≥й. ѕри умисному вбивств≥ настанн¤ смерт≥ охоплюЇтьс¤ умислом винного, у випадку запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, внасл≥док смерт≥ про¤вл¤Їтьс¤ необережност≥." «лочини в≥дпов≥дно до вини особи под≥л¤ютьс¤ на умисн≥ та необережн≥. ¬чиненн¤ злочину т≥Їњ чи ≥ншоњ категор≥њ обумовлюЇ низку правових насл≥дк≥в. “ому важливим Ї визначенн¤, ¤к≥ злочини з подв≥йною формою вини належать до умисних, а ¤к≥ - до необережних. «лочини з подв≥йною формою вини в ц≥лому вважаютьс¤ умисними, ¤кщо в≥дпов≥дно до викладеного в закон≥ складу злочину вина особи щодо вчиненого нею д≥¤нн¤ та його "пр¤мих" насл≥дк≥в може бути лише у форм≥ умислу, а щодо "пох≥дних" насл≥дк≥в - у форм≥ ¤к умислу, так ≥ необережност≥ або лише у форм≥ необережност≥. «лочини з подв≥йною формою вини в ц≥лому вважаютьс¤ необережними, ¤кщо в≥дпов≥дно до викладеного в закон≥ складу злочину вина особи щодо вчиненого нею д≥¤нн¤ може бути ¤к у форм≥ умислу, так ≥ форм≥ необережност≥, а щодо "пр¤мих" насл≥дк≥в такого д≥¤нн¤ - лише у форм≥ необережност≥. |