”мисел та його види, зм≥ст умислу



¬≥дпов≥дно до ст.8 злочин визнаЇтьс¤ вчиненим умисно, коли особа, ¤ка його вчинила, усв≥домлювала сусп≥льно небезпечний характер своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥, передбачала њњ сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки ≥ бажала њх або св≥домо припускала настанн¤ цих насл≥дк≥в. ƒв≥ характерн≥ ознаки умислу: ≥нтелектуальна ≥ вольова. ≤нтелектуальна: 1)усв≥домленн¤ особою сусп≥льно небезпечного характеру своЇњ д≥њ чи безд≥¤льност≥; 2) передбаченн¤ њњ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в. ¬ольова ознака: на¤вн≥сть у суб'Їкта бажанн¤ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в в≥д вчиненого ним д≥¤нн¤ чи св≥доме њх допущенн¤. «алежно в≥д поЇднанн¤ ≥нтелектуальноњ у св≥домост≥ злочинц¤ ≥нтелектуальноњ ≥ вольовоњ ознак умисел: пр¤мий ≥ непр¤мий (евентуальний). ѕр¤мий: 1) особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤; 2) передбачаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в; 3) бажаЇ њх настанн¤. Ќепр¤мий умисел: 1) особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤; 2) передбачаЇ його сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки; 3)св≥домо при пускаЇ њх настанн¤. ѕ≥дстава розмежуванн¤ двох умисл≥в: пр¤мий - особа бажаЇ настанн¤ насл≥дк≥в, непр¤мий - ви¤вл¤Ї байдуж≥сть до таких насл≥дк≥в, не бажаЇ, але св≥домо допускаЇ њх настанн¤. ”св≥домленн¤ сусп≥льно небезпечного характеру вчиненого д≥¤нн¤ означаЇ, що особа розум≥Ї не лише фактичн≥ обставини, ¤к≥ стосуютьс¤ об'Їкта ≥ об'Їктивноњ сторони складу певного злочину, а й його сусп≥льну небезпечн≥сть. Ќапр., при вчиненн≥ крад≥жки винний усв≥домлюЇ, що в≥н порушуЇ право власност≥, таЇмно викрадаЇ чуже майно ≥ тим самим спричин¤Ї майнову шкоду потерп≥лому. ќсудна особа, ¤ка дос¤гла певного в≥ку, ¤к правило, усв≥домлюЇ сусп≥льну небезпечн≥сть своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥. ѕри цьому не обов'¤зково, щоб винний усв≥домлював протиправн≥сть ≥ каран≥сть вчиненого.  рим≥нальне право грунтуЇтьс¤ на принцип≥, що незнанн¤ закону не зв≥льн¤Ї особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ѕод≥л умислу на пр¤мий ≥ непр¤мий (евентуальний) маЇ важливе значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину, ≥ндив≥дуал≥зац≥њ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранн¤ ≥ дл¤ в≥дмежуванн¤ замаху замаху на злочин в≥д зак≥нченого злочину. –≥зновиди умислу: визначений (бажанн¤ дос¤гти конкретного злочинного насл≥дку), невизначений (винний передбачаЇ сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки лише у загальних рисах) , альтернативний (особа передбачаЇ ≥ бажаЇ настанн¤ одного з к≥лькох можливих злочинних насл≥дк≥в). ≤з урахуванн¤м емоц≥йноњ сторони вчиненого злочину ≥ часу формуванн¤ умислу: заздалег≥дь обдуманий; такий, що виник раптово, та афектований. «аздалег≥дь обдуманий: 1) виникаЇ у винного ще до початки вчиненн¤ злочину; 2) найважлив≥ш≥ д≥њ ≥ умови, ¤к≥ будуть мати значенн¤ дл¤ усп≥шного зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру, обдумуютьс¤ завчасно. ”мисел, що виник раптово формуЇтьс¤ безпосередньо перед самим початком вчиненн¤ злочину, тобто винний зд≥йснюЇ св≥й злочинний нам≥р одразу ж п≥сл¤ його виникненн¤. јфектований умисел виникаЇ у процес≥ сильного душевного хвилюванн¤ (афекту) раптово, п≥д впливом тих чи ≥нших обставин, найчаст≥ше внасл≥док протизаконного насильства з боку потерп≥лого. ¬чиненн¤ злочину п≥д впливом сильного душевного хвилюванн¤ (п.4 ст.40), викликаного неправом≥рними д≥¤ми потерп≥лого, Ї обставиною, що пом'¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть, а у де¤ких випадках - обов'¤зковою ознакою так званого прив≥лейованого складу злочину (ст.95, 103).

Ќа головну



Hosted by uCoz