ѕон¤тт¤ злочину та його ознаки



«лочин ¤к протигромадське д≥¤нн¤ характеризуЇтьс¤ ц≥лою низкою властивих йому ознак. ќкрем≥ з них Ї основними (обов'¤зковими), при в≥дсутност≥ ¤ких д≥¤нн¤ не може бути визнано злочином, ≥нш≥ - факультативними (необов'¤зковими). ќсновн≥ ознаки, у свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на двох груп: а) т≥, котр≥ в≥др≥зн¤ють злочин в≥д ≥нших соц≥альних д≥¤нь, ≥ б) т≥, котр≥ в≥др≥зн¤ють один злочин в≥д ≥ншого.

«агальними ознаками кожного злочину Ї сусп≥льна небезпека, протиправн≥сть, винн≥сть ≥ каран≥сть д≥¤нн¤. —укупн≥стю цих ознак злочин в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д вс≥х ≥нших правопорушень, у тому числ≥ адм≥н≥стративних ≥ дисципл≥нарних проступк≥в.

Ќайб≥льш важливим ≥з ус≥х названих ознак Ї сусп≥льна небезпека д≥¤нн¤, що ви¤вл¤Їтьс¤ в заз≥ханн≥ на сусп≥льний чи державний лад, систему господарства, власн≥сть, особу, пол≥тичн≥, трудов≥, майнов≥ й ≥нш≥ права громад¤н ≥ правопор¤док. ƒ≥¤нн¤, що не ¤вл¤ють собою сусп≥льноњ небезпеки, вже в силу цього не Ї злочином (ст.7   ). ќзнака сусп≥льноњ небезпеки притаманна не т≥льки злочинам, але ≥ де¤ким ≥ншим правопорушенн¤м. ќднак ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки останн≥х набагато менш значна. «лочини в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших правопорушень, насамперед, п≥двищеною сусп≥льною небезпекою зробленого д≥¤нн¤.

ƒругою загальною ознакою кожного злочину Ї протиправн≥сть д≥¤нн¤. ѕротиправн≥сть найт≥сн≥шим образом зв'¤зана ≥з сусп≥льною небезпекою, будучи, власне кажучи, њњ юридичним вираженн¤м. «лочином визнаЇтьс¤ т≥льки таке сусп≥льне д≥¤нн¤, що передбачене в крим≥нальному прав≥.

“ретьою ознакою злочину Ї винн≥сть, що виражаЇтьс¤ в чи нам≥р≥ необережност≥ особи, що скоњла сусп≥льно небезпечне ≥ протиправне д≥¤нн¤. ќсоба, що скоњла таке д≥¤нн¤ при в≥дсутност≥ провини, крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранню не п≥дл¤гаЇ, а саме д≥¤нн¤ не може розгл¤датис¤ в цьому випадку ¤к злочин. “ак називане об'Їктивне зобов'¤занн¤, тобто визнанн¤ злочинним ≥ крим≥нально карним д≥¤нн¤ особи, що не бажала, не передбачала ≥ по обставинах справи не могла передбачати настанн¤ небезпечних насл≥дк≥в, чужо принципам крим≥нального права ≥ правосудд¤.

„етвертим ≥з загальних ознак злочину Ї його каран≥сть. ќск≥льки особа зробила сусп≥льно небезпечне, протиправне ≥ винне д≥¤нн¤, воно п≥дл¤гаЇ крим≥нальному покаранню (ст.2 ”ѕ ). ” силу конкретних обставин (ст.50, 51   ) особа, що скоњла злочин, може бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранн¤. јле це не правило, а виключенн¤, що допускаЇтьс¤ крим≥нальним законом лише тод≥, коли д≥¤нн¤ винного чи в≥н сам особисто, чи розсл≥дуванн¤ судового розгл¤ду утратили свою сусп≥льну небезпеку, а також стосовно зробленого вперше малозначним злочинам.

 р≥м цих загальних ознак злочину, що в≥др≥зн¤ють його в≥д ≥нших правопорушень, сл≥дчий (особа, що проводить д≥знанн¤) зобов'¤заний установити й ≥нш≥ передбачен≥ законом ознаки, що характеризують дане д≥¤нн¤ ¤к злочин ≥ в≥др≥зн¤ють його в≥д сум≥жних чи близьких по характер≥ злочин≥в. —укупн≥сть таких ознак ≥менуЇтьс¤ в науц≥ крим≥нального права, у крим≥нально-процесуальному законодавств≥, у сл≥дч≥й ≥ судов≥й практиц≥ складом злочину.



Ќа головну



Hosted by uCoz