ѕравова культура, њњ види ≥ функц≥њ



ѕравова культура ¤вл¤Ї собою р≥зновид загальноњ культури, що складаЇ з духовних ≥ матер≥альних ц≥нностей, що в≥днос¤тьс¤ до правовоњ д≥йсност≥. ѕри цьому правова культура включаЇ лише те, що Ї в правових ¤вищах щодо прогресивного, соц≥ально корисного ≥ коштовного. ¬она не т≥льки результат, але ≥ спос≥б д≥¤льност≥, ≥ в цьому зм≥ст≥ духовна правова культура розум≥Їтьс¤ ¤к спос≥б мисленн¤, норми ≥ стандарти поводженн¤.

як ≥ правосв≥дом≥сть, правова культура п≥дрозд≥л¤Їтьс¤ на

правову культуру сусп≥льства, групи (колективу)

≥ндив≥дуальну правову культуру (особистост≥).

¬ищий р≥вень правовоњ культури ≥ндив≥да - це правова активн≥сть. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤, по-перше, у готовност≥ особистост≥ до активних св≥домих, творчих д≥й ¤к у сфер≥ правового регулюванн¤, так ≥ в сфер≥ реал≥зац≥њ права, по-друге, у законодоц≥льност≥ (чи законност≥) поводженн¤ (д≥¤льност≥), в основ≥ чого лежить переконанн¤ в необх≥дност≥ служ≥нн¤ закону ¤к вищоњ ц≥нност≥. ќсобливий р≥зновид груповоњ й ≥ндив≥дуальноњ правовоњ культури складаЇ профес≥йно-правова культура юрист≥в.

—оц≥ально-правову активн≥сть варто в≥др≥зн¤ти в≥д правом≥рного поводженн¤. Ќе вс¤ке правом≥рне поводженн¤ можна вважати зд≥йсненн¤м такоњ активност≥.  ритер≥¤ми розмежуванн¤ тут служать мета, засоби њњ дос¤гненн¤ ≥ сусп≥льно значимий результат д≥¤льност≥ в правов≥й сфер≥. Ќе сл≥д в≥дносити до нењ ≥ просто ≥н≥ц≥ативне виконанн¤ своњх обов'¤зк≥в посадовою особою. “ака ≥н≥ц≥атива Ї пр¤мим службовим боргом, зокрема профес≥йним боргом юриста, ≥ пол¤гаЇ в обов'¤зку бездоганно служити закону.

ѕравова чи активн≥сть, точн≥ше, ≥нтелектуальна активн≥сть, в≥дпов≥дно до концепц≥њ ƒ. Ѕ. Ѕого¤вленськоњ, маЇ три р≥вн≥:

1) ¤кщо суб'Їкт права при сам≥й сумл≥нн≥й ≥ енерг≥йн≥й робот≥ залишаЇтьс¤ в рамках заданого чи спочатку знайденого способу д≥њ, його ≥нтелектуальна активн≥сть в≥дноситьс¤ до пасивного р≥вн¤, що п≥дкреслюЇ не в≥дсутн≥сть розумовоњ д≥¤льност≥ взагал≥, а те, що ц¤ д≥¤льн≥сть щораз визначаЇтьс¤ д≥Їю ¤когось зовн≥шнього стимулу;

2) ¤кщо суб'Їкт права, маючи досить над≥йний спос≥б р≥шенн¤ своЇњ задач≥, продовжуЇ анал≥зувати склад, структуру своЇњ д≥¤льност≥, з≥ставл¤Ї м≥ж собою мети ≥ задач≥, що приводить його до в≥дкритт¤ нових, зовн≥ б≥льш дотепних способ≥в р≥шенн¤, до формулюванн¤ законом≥рност≥, те такий р≥вень ≥нтелектуальноњ активност≥ називаЇтьс¤ евристичним. ÷ей р≥вень найб≥льш характерний дл¤ сл≥дчих ≥ представник≥в ≥нших под≥бних профес≥й;

3) найвищий р≥вень ≥нтелектуальноњ активност≥ зветьс¤ творчого. “ут ви¤влена законом≥рн≥сть стаЇ не евристичною - формальним прийомом (способом) д≥њ, а самост≥йною проблемою. Ќе стимульована ззовн≥, самост≥йна постановка проблеми - ¤к≥сна особлив≥сть особистостей, що волод≥ють цим р≥внем ≥нтелектуальноњ активност≥. ≤нтелектуальна активн≥сть, у тому числ≥ в правов≥й сфер≥, Ї ≥нтегративною характеристикою особистост≥, що поЇднуЇ њњ розумову ≥ мотивац≥йну сфери.



Ќа головну



Hosted by uCoz