ќдн≥Їњ з основних правових систем сучасност≥ Ї романо-германська правова родина. ÷е ¤скравий приклад того, ¤к усередин≥ одного ≥сторичного типу сп≥в≥снують к≥лька р≥зних правових систем. ¬≥дм≥нною рисою романо-германськоњ правовоњ родини Ї те, що вона спочиваЇ на нормативно-правових актах, що, ¤к правило, кодиф≥кован≥. Ќа таких кодиф≥кованих основах законодавства ірунтуЇтьс¤ право ‘ранц≥њ, Ќ≥меччини, ≤спан≥њ, ≤тал≥њ ≥ т.д. ѕраво нашоњ крањни також т¤ж≥Ї до романо-германськоњ правовоњ родини.

Ќа саме становленн¤ романо-германськоњ правовоњ системи вплинуло право ƒревнього –има, ≥ зараз вона ≥снуЇ на запозичених з римського права основних пон¤ть, правових ≥нститут≥в.

"¬осход¤чи у своЇму ≥сторичному становленн≥ до давно минулих час≥в античност≥ (≥ в цьому зм≥ст≥ представл¤ючи феномен зниклоњ цив≥л≥зац≥њ, нав≥ть приймаючи в увагу багатов≥кове повторне житт¤ римського права в науц≥ ≥ юридичн≥й практиц≥ п≥знього —ередньов≥чч¤, ¬≥дродженн¤, Ќового часу) у сучасн≥й юридичн≥й культур≥ й у сучасних системах права римське право не маЇ безпосередньо д≥йсного практичного значенн¤. ”вага, що заслужено прийн¤та прид≥л¤ти римському праву в рамках загального наукового п≥знанн¤ права у св≥й ≥сторичний час уплинуло на становленн¤ нац≥ональних правових культур ус≥Їњ так називаноњ романо-германськоњ правовоњ родини ( до ¤коњ належить б≥льш≥сть крањн ™вропи, а також Ћатинськоњ јмерики, јфрики, јз≥њ), але особливими неминущими внутр≥шн≥ми ¤кост¤ми власне римського права, зобов'¤заними ¤к миттЇв≥й робот≥ над ним вчених юрист≥в ≥ правознавц≥в-практик≥в, так ≥ особливим культурним умовам його перв≥сного виникненн¤".

Ѕагато терм≥н≥в з ф≥лософ≥њ права ≥ юридичноњ практики уз¤т≥ саме з римського права: "юстиц≥¤", "республ≥ка", "конституц≥¤", "мандат", "казус", хоча њхнЇ д≥йсне значенн¤ найчаст≥ше не зб≥гаЇтьс¤ з њх перв≥сним зм≥стом.

ѕо —.—. јлексЇЇву "романо-германська правоструктурна сп≥льн≥сть, характеризуЇтьс¤ таким високим р≥внем нормативних узагальнень, що заснований на пр¤мих системних кодиф≥кованих актах законодавчих ≥ ≥нших правотворчих орган≥в ≥ виражений в абстрактно формованих нормах, у формуванн≥ логично-замкнутоњ нормативноњ системи".

≤ншими словами право в крањнах, що в≥днос¤тьс¤ до романо-германськоњ правовоњ родини, ви¤вл¤Їтьс¤ у вид≥ закону.

≈коном≥чний, соц≥ально-пол≥тичний розвиток сусп≥льства Ї основним джерелом становленн¤ нац≥ональноњ правовоњ системи. ” крањнах ™вропи, що т¤ж≥ють до романо-германськоњ правовоњ родини, такими умовами розвитку стали: феодальна роздроблен≥сть, формуванн¤ централ≥зованих держав, становленн¤ буржуаз≥њ, ¤к пануючого класу. “ут стали керувати за допомогою закон≥в ≥ кодекс≥в, у ¤ких ч≥тко визначалос¤: що не заборонено, що дозволено. ” цьому пол¤гають особливост≥ права континентальноњ ™вропи.

√овор¤чи про романо-германське право, ми говоримо про правову культуру, заснованоњ на юридичн≥й систем≥ ƒревнього –има. ќднак "усупереч досить розповсюджен≥й думц≥, романо-германське право спиралос¤ безпосередньо на римське приватне право - право конституц≥йного характеру, хаотичне, лише ¤коюсь м≥рою систематизоване ( та й то, п≥сл¤ свого розкв≥ту ) у комп≥л¤ц≥њ зводу закон≥в ёстин≥ан.

«гадан≥ дос¤гненн¤ правовоњ культури Ї, скор≥ше, елементом духовного житт¤ ¬≥дродженн¤, створеним у зах≥дноЇвропейських тлумачами положень римського приватного права - глосаторами, ≥сторична, недостатньо оц≥нена, заслуга ¤ких пол¤гала в тому, що вони на новому р≥вн≥ духовного й ≥нтелектуального житт¤ епохи ¬≥дродженн¤ створили лог≥чн≥ принципи, конструкц≥њ й узагальнен≥ формули, закладен≥ в римському приватному прав≥. ÷≥ лог≥чн≥ принципи, конструкц≥њ й узагальнен≥ формули, а також терм≥нолог≥¤ римського права, що можуть бути охарактеризован≥ ¤к матер≥али правовоњ культури, що була сприйн¤та законодавством континентальноњ ™вропи, а пот≥м через зроблен≥ б≥льш значн≥ дос¤гненн¤ ( одификац≥ю Ќаполеона, Ќ≥мецьке ÷ив≥льне укладенн¤ й ≥н.) поширилис¤ на багато крањн св≥ту.

¬ ус≥х крањнах романо-германськоњ родини визнаЇтьс¤ розпод≥л права на публ≥чне ≥ частка, в≥доме ще з час≥в –имськоњ ≥мпер≥њ ≥ ¤ке стало класичним.

ѕубл≥чне право регулюЇ в≥дносини субординац≥йн≥, що базуютьс¤ на влад≥ ≥ п≥дпор¤дкуванн≥, на механ≥зм≥ примусу зобов'¤заних ос≥б. ” ньому дом≥нують ≥мперативн≥ норми, що не можуть бути зм≥нен≥, доповнен≥ учасниками правов≥дносин.

ѕриватне право опосередковуЇ в≥дношенн≥ м≥ж р≥вноправними, незалежними суб'Їктами. “ут переважають диспозитивн≥ норми, що д≥ють лише в т≥й частин≥, у ¤к≥й вони не зм≥нен≥, не скасован≥ њхн≥ми учасниками.

ƒо сфери публ≥чного права в≥днос¤тьс¤ конституц≥йне, крим≥нальне, адм≥н≥стративне, ф≥нансове, м≥жнародне право, процесуальн≥ галуз≥ ќќЌ, ≥нститути “рудового права ≥ т.д.

” сферу приватного права вход¤ть: цив≥льне, с≥мейне, торгове, м≥жнародне приватне право, ќќЌ, ≥нститути трудового права ≥ де¤к≥ ≥нш≥.

ќднак такий розпод≥л у величезному ступен≥ втратило за останн≥м часом те значенн¤, що мало на перших етапах розвитку континентального права, але проте усе ще залишаЇтьс¤ важливою характеристикою структури сучасних нац≥ональних правових систем.

Ќайважлив≥шим джерелом романо-германського права виступаЇ закон. «акони приймаютьс¤ парламентами крањн системи, волод≥ють вищоњ юридичний силом≥ць ≥ поширюютьс¤ на всю територ≥ю держави, ус≥х його громад¤н. ѕом≥тимо пр≥оритет стосовно вс≥х ≥нших джерел права. ¬≥н може чи заборон¤ти легал≥зувати звичањ, окрем≥ положенн¤ судовоњ практики, внутр≥шньодержавн≥ договори.

¬≥дпов≥дно до романо-германськоњ доктрини закони п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на конституц≥йн≥ ≥ звичайн≥. ¬ ус≥х крањнах системи закр≥плен≥ принципи пр≥оритету конституц≥йних закон≥в над звичайними.

 р≥м закон≥в у крањнах романо-германськоњ системи приймаЇтьс¤ безл≥ч п≥дзаконних акт≥в: декрети, регламенти, ≥нструкц≥њ, циркул¤ри, ≥нш≥ документи, видаван≥ виконавчою владою.

ƒругим джерелом романо-германського права Ї звичай, що виступаЇ ¤к доповненн¤ до закону.  р≥м той звичай виконуЇ функц≥ю згладжуванн¤ протир≥ч, несправедливост≥ законодавчих р≥шень.

“рет≥м джерелом романо-германського права з визначеними застереженн¤ми може бути визнана судова практика. «м≥ст цих застережень зводитьс¤ до того, що в≥дпов≥дно до д≥ючоњ доктрини, норми права можуть прийматис¤ т≥льки самими законодавчими чи уповноваженими органами. —удов≥ практики в≥р¤ть лише тлумачам чи закону ¤ким-небудь ≥ншим нормативним актам.

"” нормативно-правових актах закр≥плюютьс¤ норми, що враховують ≥нтереси б≥льшост≥ ≥ меншостей у ц≥лому, координують њх у залежност≥ в≥д конкретних економ≥чних, соц≥альних, нац≥ональних ≥ м≥жнародних в≥дносин у даний ≥сторичний пер≥од".

јле вс≥ сфери громадського житт¤ не в≥дразу п≥ддавалис¤ нормативному регулюванню. —початку воно захопило лише сугубо державн≥ ≥нтереси, а частки, майнов≥ ≥ шлюбно-с≥мейн≥ продовжував регулювати звичай ≥ судова практика. јле поступово нормативне регулюванн¤ поширилос¤ на вс≥ сфери, област≥ громадського житт¤: ¤к державну, так ≥ приватну, ≥ стало Їдиною формою правового регулюванн¤.

Ќормативно-правов≥ акти створюютьс¤ спец≥альними компонентними державними чи органами ж у результат≥ референдуму.