ѕраво - це певн≥ можливост≥ (свободи) учасник≥в соц≥ального житт¤, ¤к≥ об'Їктивно зумовлюютьс¤ р≥внем розвитку сусп≥льства. «алежно в≥д того, хто саме Ї нос≥Їм цих можливостей, розр≥зн¤ють права людини, громад¤нина, права с≥м'њ, права нац≥њ, права ≥нших сп≥льнот ≥ груп.

¬ «агальноњ декларац≥њ прав людини, прийн¤т≥й √енеральною јсамблеЇю 00Ќ 10 грудн¤ 1948 р., проголошуЇтьс¤, що вс≥ люди народжуютьс¤ в≥льними ≥ р≥вними у своњй г≥дност≥ ≥ правах (ст. 1), що кожна людина повинна мати вс≥ права ≥ свободи, проголошен≥ ц≥Їю ƒекларац≥Їю, незалежно в≥д раси, кольору шк≥ри, стат≥, мови, рел≥г≥њ, пол≥тичних або ≥нших переконань, нац≥онального чи соц≥ального походженн¤, майнового, станового або ≥ншого становища (ст.2). ÷≥ положенн¤ заф≥ксован≥ в ст. 21  онституц≥њ ”крањни, ¤ка передбачаЇ: "¬с≥ люди Ї в≥льн≥ ≥ р≥вн≥ у своњй г≥дност≥ та правах. ѕрава ≥ свободи людини Ї нев≥дчужуваними та непорушними", ≥ в ст. 24, ¤ка встановлюЇ: "√ромад¤ни мають р≥вн≥ конституц≥йн≥ права ≥ свободи та Ї р≥вними перед законом. Ќе може бути прив≥лењв чи обмежень за ознаками раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними або ≥ншими ознаками". „астина 2 ст. 24  онституц≥њ спец≥ально п≥дкреслюЇ принцип р≥вност≥ чолов≥ка ≥ ж≥нки.

ќсновн≥ права людини - це певн≥ можливост≥ людини, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ њњ ≥снуванн¤ та розвитку в конкретно-≥сторичних умовах, об'Їктивно визначаютьс¤ дос¤гнутим р≥внем розвитку людства ≥ мають бути загальними та р≥вними дл¤ вс≥х.

’арактер держави ≥ сусп≥льства завжди визначавс¤ ≥ визначаЇтьс¤ правовим статусом (правовим становищем) особи, тобто людини ≥ громад¤нина, в сусп≥льств≥ ≥ держав≥. “ому розд≥ли, положенн¤, статт≥  онституц≥њ, присв¤чен≥ правовому статусу особи, правам ≥ свободам людини ≥ громад¤нина, Ї, ¤к правило, обличч¤м кожноњ конституц≥њ.

ѕравовий статус особи - це в≥дносини м≥ж особою ≥ державою та сусп≥льством, передбачен≥ ≥ гарантован≥  онституц≥Їю ≥ законами ”крањни.

¬ажливим конституц≥йним принципом Ї гуманний правовий статус особи, гарантован≥сть њњ прав ≥ свобод. ÷ей принцип вт≥лений насамперед в таких конституц≥йних положенн¤х: людина, њњ житт¤ ≥ здоров'¤, честь, г≥дн≥сть, недоторканн≥сть ≥ безпека визнаютьс¤ в ”крањн≥ найвищою соц≥альною ц≥нн≥стю; права ≥ свободи людини ≥ њх гарант≥њ визначають зм≥ст ≥ спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ держави; держава в≥дпов≥даЇ перед людиною за свою д≥¤льн≥сть; утвердженн¤ ≥ забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини - головний обов'¤зок держави; вс≥ люди в≥льн≥ ≥ р≥вн≥ в своњй г≥дност≥ ≥ правах; права ≥ свободи людини нев≥дчужуван≥ ≥ непорушн≥; конституц≥йн≥ права ≥ свободи гарантуютьс¤ ≥ не можуть бути л≥кв≥дован≥; при прийн¤тт≥ нових закон≥в чи внесенн≥ зм≥н в чинн≥ закони не допускаЇтьс¤ звуженн¤ зм≥сту ≥ обс¤гу ≥снуючих прав ≥ свобод; громад¤ни мають р≥вн≥ конституц≥йн≥ права ≥ свободи ≥ р≥вн≥ перед законом; не може бути прив≥лењв чи обмежень по ознакам раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного ≥ соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними чи ≥ншими ознаками.

 онституц≥йн≥ права, свободи ≥ обов'¤зки називають основними тому, що вони визначають найб≥льш важлив≥, ≥стотн≥ в≥дносини ≥ зв'¤зки м≥ж громад¤нином ≥ державою.

“ому ц≥лкому законом≥рно, що одним з перших розд≥л≥в  онституц≥њ ”крањни Ї розд≥л II "ѕрава, свободи та обов'¤зки людини ≥ громад¤нина" (ст.ст. 21-68).  оло цих прав ≥ свобод б≥льше в пор≥вн¤нн≥ з попередньою  онституц≥Їю, а њх зм≥ст в переважн≥й б≥льшост≥ багат≥ший. ƒо того ж права ≥ свободи визнаютьс¤ не лише за громад¤нами ”крањни, а й за ≥ншим особами, ¤к≥ проживають на њњ територ≥њ (≥ноземц¤ми), особами без громад¤нства.

”сю сукупн≥сть прав ≥ свобод можна под≥лити на так≥ групи: громад¤нськ≥ (особист≥); пол≥тичн≥; соц≥ально-економ≥чн≥; культурн≥ (духовно-гуман≥тарн≥).

¬они становл¤ть собою насамперед меж≥ ≥ форми можливого, дозволеного та гарантованого дл¤ особи  онституц≥Їю ≥ законами ”крањни. “обто це певна м≥ра (м≥ри) ≥ види благ (пол≥тичних, економ≥чних, соц≥альних, духовних тощо), ¤к≥ визначаЇ за особою або надаЇ особ≥ ≥ гарантуЇ, охорон¤Ї держава.

”с≥ права ≥ свободи можна також под≥лити на дв≥ групи:

1) так зван≥ фундаментальн≥, абсолютн≥, нев≥д'Їмн≥ права, ¤к≥ притаманн≥ людин≥ в≥д народженн¤. “ак≥ права не дарован≥ державою, а дан≥ њй самою природою. —еред них - право на житт¤, ф≥зичну ≥ моральну недоторканн≥сть, особисту свободу ≥ безпеку, свободу в≥роспов≥данн¤ та ≥н.;

2) права особи, ¤к≥ випливають ≥з факту њњ правовоњ належност≥ до ”крањнськоњ держави - громад¤нства. ÷е права на участь громад¤нина в управл≥нн≥ справами сусп≥льства ≥ держави, бути членом пол≥тичноњ парт≥њ тощо.

—истема прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, що гарантуютьс¤  онституц≥Їю ”крањни, розроблена з урахуванн¤м в≥дпов≥дних м≥жнародних правових акт≥в: «агальноњ декларац≥њ прав людини (1948 р.). ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права (1966 р.). ћ≥жнародного пакту про економ≥чн≥, соц≥альн≥ та культурн≥ права (1966 р.), ™вропейськоњ конвенц≥њ про права ≥ основн≥ свободи людини (1950 р.), ѕаризькоњ харт≥њ дл¤ новоњ ™вропи (1990 р.) та ≥н.

÷е, природно, законом≥рно й дл¤ ”крањни ¤к суб'Їкта м≥жнародного ≥ Ївропейського сп≥втовариств ≥, зокрема, члена –ади ™вропи.